Вопрос

После покупки дома, через 2 года, обнаружил что дом в ипотечном разбирательстве между банком и аферистами. Я ничего и не подозревал пока не привлекли соответчиком. Верю во всех Вас! Дела выкладываю по порядку с самого начала.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

79 ответов на этот вопрос

Recommended Posts

  • 0

После покупки дома, через 2 года, обнаружил что дом в ипотечном разбирательстве между банком и аферистами. Я ничего и не подозревал пока не привлекли соответчиком. Верю во всех Вас! Дела выкладываю по порядку с самого начала.

Скорее всего банк тоже можно отнести к аферистам, пока Вы ничего не выложили.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
  • 0

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Еще два более ранних дела банка к участникам этого процесса я добавлю завтра. Я не могу разобраться кто был заемщиком кто поручителем, 4 ипотеки организова6ы и разорваны, 4 кредита одно обеспечение, кредит в Измаиле недвижимость в Одессе, даты даты даты!!! договоров купли продажи, решения судей, и т.д. обратите внимание на даты, все подстроено. В общих словах: кредит 2007, как я понял неплатили и 1$. В 2010 иск на предмет ипотеки, 2013 отчуждение через заочное решение, продажа 3им лицам и от них мне в течении 4х мес, отмена заочного решения через месяц после покупки мною, оживился банк и вышел на меня после нескольких решений судов. Ужас в том что я узнал 3 дня как. Спать не могу, жена беременна 3им и дети 2е несовершеннолетних, старенькие родители, сестра с годовалым ребенком, у меня еще долг есть за ремонт и покупку, если повеситься ипотеку отменят?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Обязательно выложу отдельным, только доберусь до стационарного ПК. Смартфон не поддерживает чего-то там

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Ворожинский я читал много Вас, не ожидал что так быстро обратите внимание, это приятно и как то ободряет, не могу писать личные сообщения Вам "array" ошибку выдает,

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Ворожинский я читал много Вас, не ожидал что так быстро обратите внимание, это приятно и как то ободряет, не могу писать личные сообщения Вам "array" ошибку выдает,

У меня отключены личные сообщения, только другие средства коммуникации: в профиле.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Еще два более ранних дела банка к участникам этого процесса я добавлю завтра. Я не могу разобраться кто был заемщиком кто поручителем, 4 ипотеки организова6ы и разорваны, 4 кредита одно обеспечение, кредит в Измаиле недвижимость в Одессе, даты даты даты!!! договоров купли продажи, решения судей, и т.д. обратите внимание на даты, все подстроено. В общих словах: кредит 2007, как я понял неплатили и 1$. В 2010 иск на предмет ипотеки, 2013 отчуждение через заочное решение, продажа 3им лицам и от них мне в течении 4х мес, отмена заочного решения через месяц после покупки мною, оживился банк и вышел на меня после нескольких решений судов. Ужас в том что я узнал 3 дня как. Спать не могу, жена беременна 3им и дети 2е несовершеннолетних, старенькие родители, сестра с годовалым ребенком, у меня еще долг есть за ремонт и покупку, если повеситься ипотеку отменят?

Нет не отменят.

Беда,да и только.

Нужно разбираться и смотреть на перспективы.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
rada.gif

Справа № 2-1772/11

У Х В А Л А

04 травня 2011 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого-судді Деруса А.В.,

при секретарі Брус Н.П.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки –житловий будинок, загальною площею 343,4 кв.м., літньої кухні, навісу, огорожі, мостіння, шахти, розташованих на земельній ділянці 476 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Ванцетті, № 11.

Сторони в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

При проведенні судового засідання виявилося, що провадження у справі відкрито з порушенням правил підсудності, а саме, згідно п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву прийнято з порушенням правил підсудності, а саме предмет іпотеки –житловий будинок, загальною площею 343,4 кв.м., літньої кухні, навісу, огорожі, мостіння, шахти, розташованих на земельній ділянці 476 кв.м. знаходиться на території Київського району м. Одеси (м. Одеса, пров. Ванцетті, № 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Передати справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на розгляд до Київського районного суду м. Одеси.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

 

Суддя : А.В. Дерус

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
rada.gif

 


Провадження 2/522/8041/13


Справа №522/10234/13-ц


 


РІШЕННЯ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


(ЗАОЧНЕ)


 


23 травня 2013 року, Приморський районний суд м. Одеси, у складі:


головуючого судді Турецького О.С.


при секретарі Гасуляк С.Г.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договору купівлі-продажу, іпотечних договорів, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та ін., -


 


В С Т А Н О В И В:


 


ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, уточненим 29.04.2013 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договору купівлі-продажу, іпотечних договорів, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та ін., який обґрунтував тим, що 02.04.2007 року він позичив у ОСОБА_3 та у ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 415 000,00 грн., строком до 02.04.2010 року, що підтверджується розпискою.


Також, даною розпискою, було погоджено, що у якості забезпечення зобовязань щодо повернення вказаної вище грошової суми в строк до 08.07.2007 року тимчасово ОСОБА_1 передасть у власність ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 належне йому та його дружині нерухоме майно у вигляді житлового будинку загальною площею 343,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці 476,9 кв.м. за адресою м. Одеса, пров. Ванцетті, 11.


Умови такої угоди виконані її сторонами належним чином, тобто ОСОБА_1 отримано грошові кошти зазначені вище від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і передано одному з них тимчасово у власність вказаний вище будинок.


Зазначене знайшло відображення у договорі купівлі-продажу від 25.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1, його дружиною та ОСОБА_2


18.03.2010 року Позивач повернув ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму позики і останні зобовязалися не пізніше двох місяців переоформити будинок, зазначений вище шляхом укладання відповідного правочину.


При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що претензій до Позивача ніяких не мають, що також є підтвердженням того, що борг повернуто у повному обсязі.


Однак, не зважаючи на домовленості, що виникли між сторонами такої угоди і по сьогоднішній день відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе обовязків та не передають (шляхом укладання відповідного правочину) назад у власність житловий будинок за адресою м. Одеса, пров. Ванцетті, 11.


Разом з цим, Позивач зазначив, що підписуючи зазначений вище договір купівлі-продажу житлового будинку у нього та його дружини не було наміру продавати таке майно за дуже низькою, фактично збитковою ціною, тобто, фактично він мав намір, одержати за договором купівлі-продажу інші правові наслідки, ніж ті, які були вписані у тексті договору купівлі-продажу, оскільки гроші фактично були надані йому у позику, а договір купівлі-продажу це гарантія його належного виконання зобовязань щодо повернення позики.


Згідно з чим, Позивач вважає, що договір купівлі-продажу суперечить Цивільному кодексу України та моральним засадам суспільства, оскільки він є удаваним, а також даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і він суперечить внутрішньому та зовнішньому волевиявленню сторін, оскільки сторони не виявляли дійсної волі на досягнення певних правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу.


За таких обставин, Позивач вважає, що договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.


Крім цього, Позивачем вказано, що йому нещодавно стало відомо про укладені між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» договори іпотеки, предметом яких є спірний житловий будинок, а саме: іпотечний договір від 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1370; Іпотечний договір (з майновим  поручителем) від 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1371; Іпотечний договір (з майновим  поручителем) від 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1372; Іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1373.


Згідно з чим, Позивач вважає, що такі іпотечні договори повинні бути визнані недійсними з подальшим застосуванням наслідків недійсності правочину, з тих підставі, що правочин визнаний судом недійсним (договір купівлі-продажу) є недійсним з моменту його вчинення.


В судове засідання сторони не зявилися, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, позивач надав заяву про розгляд справи в його відсутність, уточнений позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує, відповідачі про причину неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи в їх відсутність до суду не надходило.


Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.


Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.


Частиною 2 ст. 197 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом не здійснюється.


Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності відповідачів.


Суд, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, дійшов висновку про можливість задоволення даного позову, виходячи із нижче викладених підстав.


Як випливає з матеріалів справи, 02.04.2007 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 415 000,00 грн., строком до 02.04.2010 року, що підтверджується розпискою.


Також, даною розпискою було погоджено, що у якості забезпечення зобовязань щодо повернення вказаної вище грошової суми в строк до 08.07.2007 року, ОСОБА_1 тимчасово передасть у власність ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 належне йому та його дружині нерухоме майно у вигляді житлового будинку загальною площею 343, 4 кв.м., що розташований на земельній ділянці 476,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Ванцетті, 11.


Умови такої угоди були виконані її сторонами належним чином, тобто Позивачем отримано зазначені вище грошові кошти від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та передано ОСОБА_2 тимчасово у власність вказаний вище будинок.


Це знайшло своє відображення у договорі купівлі-продажу від 25.06.2007 року, укладеного між Позивачем, його дружиною та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 3694.


Ціна, за якою було продано будинок склала саме ціну позики.


Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15040397, виданого 26.06.2007 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок № 11 по провулку Ванцетті у м. Одесі.


Так, в момент укладання такого договору купівлі-продажу, Відповідачі взяли на себе зобовязання щодо повернення житлового будинку у власність Позивача та його дружини після повернення позики, що підтверджується розпискою Відповідачів від 25.06.2007 року.


18.03.2010 року Позивач повернув ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму позики і останні зобовязалися не пізніше двох місяців переоформити будинок за адресою: м. Одеса, пров. Ванцетті, 11, шляхом укладання відповідного правочину.


При цьому Відповідачі зазначили, що претензій до Позивача ніяких не мають, що також є підтвердженням того, що борг повернуто у повному обсязі.


Після спливу двох місяців ОСОБА_2 належним чином не виконала умови угоди та не передала у власність Позивачу спірний будинок.


Разом з цим, судом встановлено, що підписуючи зазначений вище договір купівлі-продажу житлового будинку у Позивача та його дружини не було наміру продавати таке майно за дуже низькою, яка і склала суму самої позики.


Тобто, фактично Позивач мав намір одержати за договором купівлі-продажу інші правові наслідки, ніж ті, які були вписані у тексті договору купівлі-продажу, оскільки гроші фактично були надані Позивачу у позику, а договір купівлі-продажу це гарантія його належного виконання зобовязань щодо повернення позики Відповідачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3


Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.


Оскільки фактично був укладений договір позики, то правочин щодо купівлі-продажу житлового будинку є удаваним.


Згідно ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.


Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.


Договір позики є підставою і правовою формою регулювання позикових відносин, які передбачають передачу однією стороною у власність іншій стороні грошей або речей, визначених родовими ознаками, під зустрічне зобовязання повернути їх в майбутньому.


Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, до обовязків позичальника входить повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій же кількості, того ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.


Разом з цим, даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: щодо набуття права власності на вищевказаний житловий будинок ОСОБА_2 та позбавлення Позивача права власності на таке майно.


Також, такий правочин (договір купівлі-продажу від 25.06.2007 року) суперечить внутрішньому та зовнішньому волевиявленню сторін, оскільки сторони (Позивач та Відповідач - ОСОБА_2, Відповідач - ОСОБА_3І.) не виявляли дійсної волі на досягнення певних правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу.


Відповідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою ст. 203 цього кодексу.


Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.


Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.


Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.


У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.


Положеннями ст. 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.


Крім того, під час розгляду справи встановлено, що відповідачем - ОСОБА_2 було укладено з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» наступні іпотечні договори, що і стало перешкодою для належного виконання зобовязань за договором позики.


25 червня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №660/70-514, у якості забезпечення зобовязань за яким, 26 червня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1370 і внесено відповідний запис про заборону відчуження №153.


Переметом такого договору є житловий будинок за адресою: м. Одеса, пров. Ванцетті, 11.


Також, 25.06.2007 року, між ОСОБА_6 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №660/69-514, а ОСОБА_2 за таким зобовязанням виступила майновим поручителем, згідно з чим і уклала з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1371 та внесено відповідний запис про заборону відчуження №154.


Разом з цим, цього ж числа (25.06.2007 р.) між ОСОБА_7 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір за №665/022-514, за виконання грошових зобовязань за яким також виступила майновим поручителем ОСОБА_2


Як наслідок, нею знову ж з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Іпотечний договір (з майновим  поручителем) від 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1372 та внесено відповідний запис про заборону відчуження №155.


25.06.2007 року між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №665/023-514, майновим поручителем за яким також виступила ОСОБА_2, при цьому остання 26 червня 2007 року уклала з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1373 та внесено відповідний запис про заборону відчуження № 156.


Предметом вказаних вище трьох Іпотечних договорів (з майновим поручителем) є також житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Ванцетті, 11, який переданий за такими договорами в іпотеку.


Згідно з тим, що в силу імперативних вимог законодавства, правочин визнаний судом недійсним (договір купівлі-продажу) є недійсним з моменту його вчинення, то суд приходить до висновку про те, що вказані вище іпотечні договори підлягають визнанню їх недійсними (ст. 215 ЦК України) з подальшим застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом скасування відповідних записів щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі прав.


У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Наслідком припинення іпотеки (визнання договору недійсним) згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є скасування відповідного запису в Державному реєстрі прав.


Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.


Відповідно до положень абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлено як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.


На підставі ст. ст. 3-48-1115384460109118-119208-209212 215218224-226294 ЦПК України, суд, -


 


В И Р І Ш И В:


 


Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договору купівлі-продажу, іпотечних договорів, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та ін. задовольнити.


Визнати недійсним договір купівлі продажу нерухомого майна, що складається з: житловий будинок «З» загальною площею 343, 4 кв. м., літня кухня «Б», навіс «Ж», огорожа 1-5, мостіння I, розташований на виділеній у постійне користування земельній ділянці площею 476,0 кв.м., по провулку Ванцетті, 11, що в м. Одесі, укладений 25 червня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3694.


Іпотечний договір від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №1370, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок №11 за адресою: м. Одесі, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 червня 2007 року визнати недійсними.


Скасувати заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться за адресою: м. Одесі, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 153, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору 26 червня 2007  року за реєстровим № 1370.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213638 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору 26 червня 2007 року за реєстровим № 1370.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору, ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1370.


Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №1371, відповідно до якого в наступну іпотеку було передано нерухоме майно, а саме житловий будинок №11 за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору(з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року визнати недійсними.


Скасувати заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 154, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1371.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213700 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1371.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору (з майновим поручителем), ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1371.


Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №1372, відповідно до якого в наступну іпотеку було передано нерухоме майно, а саме житловий будинок №11 за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору(з майновим поручителем)  від 26 червня 2007 року визнати недійсними.


Скасувати заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться  за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 155, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007  року за реєстровим № 1372.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213722 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1372.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку жилого будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одеса, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору (з майновим поручителем), ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1372.


Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №1373, відповідно до якого в наступну іпотеку було передано нерухоме майно, а саме житловий  будинок №11 за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору(з майновим поручителем)  від 26 червня 2007 року визнати недійсними.


Скасувати заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться  за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 156, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1373.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213952 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1373.


Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору (з майновим поручителем), ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1373.


Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у випадку коли сторони були відсутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.


Заява про перегляд заочного рішення, може бути подана відповідачем до Приморського районного суду м. Одеси, протягом 10-ти днів, після отримання копії рішення.


 


Суддя:                                                                                                      О.С.Турецький


 


23.05.2013


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
rada.gif

 


КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ


_________________________________________________________________________________________________________________________          


Справа № 2-4462/11


Провадження № 2-п/520/118/13


УХВАЛА


30.07.2013 року


 


           Київський районний суд м. Одеси в складі:


          головуючого - судді                                      Петренка В.С.


          при секретарі -                                               Сушко М.О., Харитоновій І.С.,


          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2012 року у справі №2-4462/11 за позовом


публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»


до ОСОБА_2,


за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3


про звернення стягнення на предмет іпотеки, -


ВСТАНОВИВ:


Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2012 року у справі №2-4462/11 позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 660/69-514, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 25 червня 2007року у місті Ізмаїлі, яка дорівнює 283 979 доларів США 66 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення дорівнює 2 267 577 грн. 58 коп. (100доларів США - 798, 50грн. курс НБУ станом на 10.04.2012року), звернуто стягнення на житловий будинок під літ. «З», загальною площею 343, 4кв.м., житловою площею 179, 3кв.м., літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Ж», огорожі 1-4, мостіння І, шахта 5, розташовані на земельній ділянці площею 476 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 (29.08.1950року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 червня 2007року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3694, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посвідченим 26 червня 2007року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1371, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, рахунок 37396660150001), стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 1 700 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на наступні реквізити для перерахування сум судового збору та витрат на ІТЗ: рахунок 37396660150001, МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29.


20 травня 2013року відповідачка - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, посилаючись на те, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у зв'язку з тим, що жодної повістки особисто не отримувала, оскільки на її адресу вони не надходили, у зв'язку з чим, їй не було надано можливості захистити свої права та інтереси.


Так, ОСОБА_2 вказує на те, що вона не згодна з розрахунком позивача, який наявний у матеріалах справи, оскільки сума заборгованості вирахувана не вірно, а у рішенні суду не наведено, чи є заборгованість за кредитним договором співмірною вартості предмета іпотеки на день ухвалення рішення.


Також, заявниця зазначає, що у рішенні суду не зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки, його початкову ціну або порядок її визначення та інші складові, необхідні для законного рішення.


З урахуванням викладеного, вважаючи, що її пояснення при розгляді справи можуть суттєво вплинути на ухвалення рішення, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення суду.


Сторони про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у судове засідання 30.07.2013року не з'явились, про поважність причин відсутності не повідомили.


Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.


Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.


Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.


У судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2012 року у справі №2-4462/11 позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено.


Зазначене рішення суду було постановлено в порядку 224 ЦПК України у відсутність відповідача.


При викладених обставинах суд вважає, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки вона не з'явилася в судове засідання з поважних причин і докази, на які вона посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому є всі підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку.


Керуючись ст.ст. 231232 ЦПК України, суд -


УХВАЛИВ:


          Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2012 року у справі №2-4462/11 - задовольнити.


Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2012 року у справі №2-4462/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - скасувати і призначити справу до судового розгляду на 03 жовтня 2013 року о 12 годині 00 хвилин.


          Ухвала оскарженню не підлягає.


 


 


Суддя                                                                       Петренко В. С.


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
rada.gif

 


КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ


_________________________________________________________________________________________________________________________          


Справа № 2-4462/11


Провадження № 2/520/2881/14


 


ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


26.08.2014 року


 


           Київський районний суд м. Одеси в складі:


                    головуючого - судді                                      Петренка В.С.


          за участю секретаря -                                    Харитонової І.С., Гарнаженко Н.С.,


          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом


публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»


до ОСОБА_2,


за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3


про звернення стягнення на предмет іпотеки,


ВСТАНОВИВ:


Позивач - ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідачки - ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 283  979,66доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату прийняття рішення, а також судовий збір у розмірі 1700грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 343, 4кв.м., літню кухню, навіс, огорожі, мостіння, шахта, розташовані на земельній ділянці площею 476 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк», на умовах іпотечного договору від 26.06.2007року за №1371, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде встановлена оцінкою, проведеною в межах виконавчого провадження.


В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №660/69/514 від 25.06.2007р., відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 198  000, 00доларів США зі сплатою 13% річних, з порядком погашення заборгованості рівними частинами щомісячно до 5 числа, починаючи з вересня 2007року по травень 2017року по 1  675, 00долари США, в червні 2017року 2  025, 00 доларів США та кінцевим терміном повернення заборгованості до 25 червня 2017року, на умовах, визначених цим договором.


У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.06.2007року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно, а саме житловий будинок під літ. «З», загальною площею 343, 4кв.м., житловою площею 179, 3кв.м., літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Ж», огорожі 1-4, мостіння І, шахта 5, розташований на земельній ділянці 476, 0кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.


Невиконання ОСОБА_3 зобов'язань по укладеному кредитному договору зумовило звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.


Ухвалою  Приморського районного суду м. Одеси від 23.04.2010року було відкрито провадження по зазначеній справі  та призначено попереднє судове засідання.


Після скасування апеляційним судом Одеської області ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2010року про відкриття провадження у справі, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2011року, у зв'язку з тим, що предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 343, 4 кв.м., літньої кухні, навісу, огорожі, мостіння, шахти, розташованих на земельний ділянці 476 кв.м., знаходиться на території Київського району м. Одеси, зазначену цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.


Так, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2011року вищезазначену цивільну справу було прийнято до свого провадження суддею Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С.


Заочним рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2012року позов ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено.


Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2013року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2012 року у справі №2-4462/11 було задоволено, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2012 року у справі №2-4462/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано і призначено справу до судового розгляду.


У судове засідання 26.08.2014року представник позивача не з'явився, однак надав до канцелярії суду заяву, в якій  просив розглянути справу за його відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.


Відповідачка - ОСОБА_2 та третя особа -  ОСОБА_3 про час та місце судових засідань повідомлялися належним, однак у судові засідання не з'явились, про поважність причин відсутності не повідомили, заперечення на позовну заяву не надали.


При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом  із  розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.


У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.


У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.


Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «за зазначеною адресою не проживає», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідачів, за наявними в ній матеріалами.


Відповідно до ст.ст. 224225 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.  


Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.


Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 25.06.2007року у місті Ізмаїлі Одеської області між АКБ СР «Укрсоцбанк» та  ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №660/69-514, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 198  000, 00доларів США зі сплатою 13% річних, з порядком погашення заборгованості рівними частинами щомісячно до 5 числа, починаючи з вересня 2007року по травень 2017року по 1  675, 00долари США, в червні 2017року 2  025, 00 доларів США та кінцевим терміном повернення заборгованості до 25 червня 2017року, на умовах, визначених цим договором.


Відповідно до п.п. 1.2. та 1.3. кредитного договору №660/69-514 від 25.06.2007року кредит надається позичальнику на наступні цілі: на ремонт приватного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з позичальником нотаріально посвідчений іпотечний договір іпотеки нерухомого майна, а саме: приватний будинок, загальною площею 343, 4кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належать майновому поручителю ОСОБА_2 на праві приватної власності, вартістю предмету іпотеки 4  393  500грн., що в еквіваленті складає 870  000, 00доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору.


П. 3.2.7. кредитного договору №660/69-514 від 25.06.2007року передбачено, що кредитор має право, зокрема, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, у разі несплати позичальником в строки визначені п.п. 1.1., 2.5. цього договору кредиту або його частин, процентів та можливих процентних санкцій.  


Згідно п.п. 3.3.4., 3.3.6. зазначеного кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору платежі на рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів, в строки та в розмірі, передбачені п.п. 1.1., 2.5. цього договору та графіком. Повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений п. 1.1. цього договору.


Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. зазначеного кредитного договору, у разі прострочення позичальником строків платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів згідно графіку, та визначених п.п. 1.1., 2.5., 2.8.3., 3.2.4., 3.3.4., 3.3.6., 4.5., 5.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1 проценту, в національній валюті України,  від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором. У разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2.-3.3.6., 3.3.8.-3.3.15. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 25 % від суми кредиту визначеної п. 1.1. цього договору, за кожний випадок.


У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.06.2007року  в м. Одесі між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно, а саме житловий будинок під літ. «З», загальною площею 343, 4кв.м., житловою площею 179, 3кв.м., літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Ж», огорожі 1-4, мостіння І, шахта 5, розташований на земельній ділянці 476, 0кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 червня 2007року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром №3694, право власності на яке зареєстроване відповідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №15040397, виданим 26.06.2007року КП «ОМБТІ та РОН», відповідно до якого об'єкт нерухомості зареєстрований в книзі 219-43, номер запису 22571, за реєстраційним номером 6341278, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 26 червня 2007року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1370.


Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору, загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 4  393  500, 00грн., що в еквіваленті складає 870  000, 00доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору.


Відповідно до п.п. 1.4.1.-1.5. зазначеного договору, іпотекою за цим договором також забезпечується повернення позивальником кредиту в сумі 198  000, 00доларів США, сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання, сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання, іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього договору.


Згідно п.п. 2.4.3., 2.4.4., 2.4.7. договору іпотеки, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі систематичного понад 2 разів, або триваючого понад 5 днів невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов'язків, встановлених згідно з п.п. 2.1.1.-2.1.4., 2.1.8., 2.1.9. цього договору, вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов'язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України «Про іпотеку», «;Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», тощо.


П.п. 4.1., 4.6., 4.6.1., 4.7. договору іпотеки від 26.06.2007року, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду. У разі озернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду.


Відповідно до п. 6.3 договору іпотеки, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку».              


Враховуючи порушення ОСОБА_3 строків повернення кредиту, 02.09.2009року Одеська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк» звернулася на адресу ОСОБА_3 з листом - повідомленням (про наявність несплаченого чергового платежу за кредитом та процентів) за №10.5.2-19/96-2663, в якому повідомило, що станом на 02.09.2009року ОСОБА_3 повторно порушені строки повернення кредитної заборгованості, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору та відповідно до п. 3.3. їй необхідно до 02.10.2009року повністю погасити прострочену заборгованість за кредитом в сумі 2  499, 96доларів США та відсотками у сумі 137, 81доларів США, пеню та штрафні санкції, а також попередило про те, що у разі неповернення зазначеної кредитної заборгованості у повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання листа, до неї будуть застосовані заходи примусового  стягнення боргу у судовому порядку.


Враховуючи відсутність відповіді на надісланий лист-повідомлення, невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань по укладеному кредитному договору, зумовило звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.


Відповідно до ст.ст. 525526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).


Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).


Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.


Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення  параграфа 1 цієї глави,  якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.


Так, відповідно до ст.ст. 10461047 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.


Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на  одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або речі, визначені родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.


Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув  суму позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з   розстроченням),  то  в  разі прострочення повернення чергової частини  позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.


Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.


Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.


Як вбачається із наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором №660/69-514 від 25.06.2007року станом на 12.10.2011р., у ОСОБА_3 наявна заборгованість за кредитним договором, яка дорівнює 283  979, 66 доларів США, та складається з: 117  266, 00 доларів США - сума строкової заборгованості за кредитом, 67  236, 00 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом, 866, 13 доларів США - сума строкової заборгованості за відсотками, 79  306, 38 доларів США - сума простроченої заборгованості за відсотками, 8  881, 35 доларів США - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 10  423, 79 доларів США - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків. Доказів сплати зазначеної суми відповідачкою або ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надано.


Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид  забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок  предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.


Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 33 та Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або  неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на


предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки  здійснюється  на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.


Відповідно до п.п. 4.1., 4.6., 4.6.1., договору іпотеки від 26.06.2007року, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.


Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання ОСОБА_3 обов'язків по договору кредиту в частині своєчасного повернення кредиту, суд вважає вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 343, 4кв.м., літню кухню, навіс, огорожі, мостіння, шахта, розташовані на земельній ділянці площею 476 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, відповідно до іпотечного договору від 26.06.2007року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 283  979, 66 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення дорівнює 2  267  577, 58грн. (100доларів США - 1 366, 00грн. курс НБУ станом на 26.08.2014року) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.


Крім того, суд зазначає, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на дані правовідносини не розповсюджується, оскільки житловий будинок, на який позивач просить звернути стягнення має загальну площу 343, 4кв.м.


Відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  700 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача -  ПАТ «Укрсоцбанк».


Керуючись ст.ст. 88213215226 ЦПК України, суд -


ВИРІШИВ:


Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.


Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Одеса, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІПН № НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 14.11.1996р. Київським РВ УМВС України в Одеській  області) на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, рахунок 37393131000490) заборгованість за договором кредиту №660/69-514 від 25.06.2007року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 25 червня 2007року у місті Ізмаїлі, у розмірі 283  979 (двісті вісімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) доларів США 66 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення дорівнює 3  879 162 (три мільйони вісімсот сімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 15 коп. (100доларів США - 1 366, 00грн. курс НБУ станом на 26.08.2014року), 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи шляхом звернення стягнення на житловий будинок під літ. «З», загальною площею 343, 4кв.м., житловою площею 179, 3кв.м., літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Ж», огорожі 1-4, мостіння І, шахта 5, розташовані на земельній ділянці площею 476 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25 червня 2007року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3694, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посвідченим 26 червня 2007року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1371, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде встановлена оцінкою, проведеною в межах виконавчого провадження.


Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.


 


 


Суддя                                                                       Петренко В. С.


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Справа № 520/258/16-ц


Провадження № 2/520/1796/16


УХВАЛА


про відкриття провадження


та призначення до судового засідання


13.01.2016 року


     суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,


ВСТАНОВИВ :


     12.01.2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення яким в рахунок часткового погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Договором кредиту № 660/70-514 від 25.06.2007 року, Договором кредиту №665/023-514 від 25.06.2007 року, Договором кредиту № 665/022-514 від 25.06.2007 року, Договором кредиту № 660/69-514 від 25.06.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житлового будинку під літ. «З», загальною площею 343,4 кв.м., житловою площею 179,3 кв.м., літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Ж», огорожі 1-4, мощення 1, шахта 5, розташований на земельній ділянці 476 кв.м. за адресою місто Одеса, пров. Ванцетті, 11, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності / незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.


     Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у сумі 65902 гривень.


     Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.


     Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини.


     Враховуючи те, що спір по справі стосується нерухомого майна, що територіально відноситься до Київського районну м. Одеси, а від так вказана цивільна справа підсудна Київському районному суду м. Одеси.


     Суддя, дослідивши позовну заяву, матеріали цивільної справи, вважає, що позов відповідає вимогам ст.ст. 119120 ЦПК України, тому необхідно прийняти позов та відкрити провадження по справі призначивши до   судового засідання.


     Крім того, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що у теперішній час йому стало відомо про те, щ оправо власності на предмет іпотеки перейшло до іншої невідомої особи, у зв'язку з чим суддя вважає за доцільне витребувати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційну довідку з метою з'ясування теперішнього власника спірного майна.


            Керуючись ст.ст.119120122, ЦПК України, суд


У Х В А Л И В:


     Відкрити провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.


Призначити судове засідання на 15.02.2016 року о 09 год. 30 хв.


     Надати відповідачу та третім особам час для подання можливих заперечень на поданий позов до 15.02.2016 року.


     Копію ухвали суду направити сторонам по справі та викликати їх у судове засідання.


             Витребувати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційну довідку з метою з'ясування теперішнього власника спірного майна.


     Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині порушень правил підсудності, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає


Суддя                          Куриленко О. М.


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
rada.gif

 


Справа № 522/10234/13-ц


Провадження № 6/522/3/16


У Х В А Л А


Іменем України


«08» лютого 2016 року


Приморський районний суд м. Одеси у складі:


головуючого       судді Погрібного С.О.


за секретаря судового засідання Солодкої А.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву представника відповідача Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про поворот виконання рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, іпотечних договорів, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку,


в с т а н о в и в :


Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення, просив допустити поворот виконання заочного рішення суду від 23 травня 2013 року у частині щодо внесення змін до записів у державних реєстрах, вчинених державним реєстратором. В подальшому вказане заочне рішення суду було спочатку виконане, а потім скасовано. Проте, у державних реєстрах відсутні відомості про заборону відчуження та записи про іпотеку на майно, що перебуває в іпотеці банку. З цих підстав заявник звернувся до суду із вказаною заявою.


Представник заявника у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні цих вимог у повному обсязі.


Інші учасники справи у судове засідання не зявились, сповіщались належним чином, про причини неявки суд не повідомили.


Заслухавши думку представника заявника, розглянувши заяву, представлені матеріали, суд дійшов висновку, що заява про поворот виконання рішення не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.


Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про визнання недійсними договору купівлі-продажу, іпотечних договорів, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку задоволено, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, що складається з таких споруд: житловий будинок З, загальною площею 343, 4 кв. м., літня кухня Б, навіс Ж, огорожа 1-5, мостіння I, розташований на виділеній у постійне користування земельній ділянці, площею 476,0 кв.м., по провулку Ванцетті, 11, в м. Одесі, укладений 25 червня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3694; іпотечний договір від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1370, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майновказаний житловий будинок, що належав на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 червня 2007 року визнано недійсними;


скасовано заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться за адресою: м. Одесі, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 153, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору 26 червня 2007 року за реєстровим № 1370;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213638 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору 26 червня 2007 року за реєстровим № 1370;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору, ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1370;


іпотечний договір (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк, правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №1371, відповідно до якого в наступну іпотеку було передано нерухоме майно, а саме житловий будинок №11 за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору(з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року визнано недійсними;


скасовано заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 154, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1371;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213700 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1371;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору (з майновим поручителем), ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1371;


іпотечний договір (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк, правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №1372, відповідно до якого в наступну іпотеку було передано нерухоме майно, а саме житловий будинок №11 за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року визнано недійсними;


скасовано заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 155, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1372;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213722 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1372;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку жилого будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одеса, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору (з майновим поручителем), ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1372;


іпотечний договір (з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк, правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за реєстровим №1373, відповідно до якого в наступну іпотеку було передано нерухоме майно, а саме житловий будинок №11 за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору(з майновим поручителем) від 26 червня 2007 року визнано недійсними;


скасовано заборону відчуження нерухомого майна житлового будинку №11, який знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Ванцетті, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 156, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1373;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №5213952 про заборону відчуження житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням нею іпотечного договору (з майновим поручителем) 26 червня 2007 року за реєстровим № 1373;


виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку житлового будинку №11, що розташований по провулку Ванцетті у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року, у звязку з посвідченням іпотечного договору (з майновим поручителем), ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 червня 2007 року за реєстровим № 1373.


Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, виконуючи зазначене рішення, зареєстровано та внесено зміни до вказаних державних реєстрів.


Ухвалою суду від 20 травня 2014 року за заявою сторони відповідача зазначене заочне рішення скасовано. Під час нового розгляду ухвалою суду від 26 серпня 2014 року вказаний позов залишено без розгляду.


З поданої представником відповідача заяви вбачається, що її вимоги направлені на поворот виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2013 року у частині внесення змін до Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна.


В оцінці змісту поданого клопотання суд має керуватися положеннями ч. 1 ст. 381 ЦПК України, згідно з якими у разі, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа.


Отже, за умови якщо питання про поворот виконання рішення суду не вирішувалось судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, чинне законодавство встановлює єдину можливість вирішення цього питання судом першої інстанції (чи іншим судом, в якому перебуває справа) стосовно рішення, яким з відповідача стягнуто певне майно.


Таким чином за своєю правовою природою поворот виконання скасованого рішення суду полягає у поверненні стягнутого з боржника майна, якщо виконання відбулося на підставі такого рішення суду, що після виконання було скасовано. Правила про поворот виконання рішення суду не поширюється на інші випадки усунення наслідків виконаного, але скасованого в подальшому рішення суду, з огляду на що не може бути поширено на ті правовідносини, що не згадуються у статті 381 ЦПК України.


Додатково судом зясовано, що нині право власності на майно, що становило предмет спору, право власності зареєстроване за іншою особою, яка не брала участь у розгляді цієї справи, що свідчить про виникнення іншого цивільного спору. Названий спір підлягає вирішенню в окремому порядку судом, а не шляхом в цьому провадженні вчинення повороту виконання рішення суду. Такі дії порушуватимуть права та інтересі особи, яка не брала участь у розгляді цієї справи.


Оскільки подана заява не стосується повернення стягнутого з відповідача за скасованим рішенням майна, суд не вбачає підстав для її задоволення.


Згідно з ч. 3 ст. 381 ЦПК України суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу


Керуючись ст.ст. 380381 ЦПК України, СУД


У Х В А Л И В :


У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про поворот виконання рішення суду від 23 травня 2013 року, постановленого Приморським районним судом міста Одеси в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, іпотечних договорів, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку, відмовити.


Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.


 


 


СУДДЯ                                          С.О. Погрібний


08.02.2016


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
rada.gif

 


_________________________________________________________________________________________________________________________


Справа № 520/258/16-ц


Провадження № 2/520/1796/16


                      УХВАЛА


             про залучення співвідповідача


15.02.2016 року


Київський районний суд м.Одеси в складі:


Головуючого судді Куриленко О.М.


за участю секретаря Баранової Ю.О.,


розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 про залучення співвідповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,


ВСТАНОВИВ:


12.01.2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким в рахунок часткового погашення заборгованості перед ОСОБА_1 акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Договором кредиту № 660/70-514 від 25.06.2007 року, Договором кредиту №665/023-514 від 25.06.2007 року, Договором кредиту № 665/022-514 від 25.06.2007 року, Договором кредиту № 660/69-514 від 25.06.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житлового будинку під літ. «З», загальною площею 343,4 кв.м., житловою площею 179,3 кв.м., літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Ж», огорожі 1-4, мощення 1, шахта 5, розташований на земельній ділянці 476 кв.м. за адресою місто Одеса, пров. Ванцетті, 11, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності / незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження.


Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у сумі 65902 гривень.


Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.


Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.01.2016 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання.


В ході судового засідання, яке відбулось 15.02.2016 року представник ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7, посилаючись на те, що останній на теперішній час є власником спірного нерухомого майна.


Інші сторони по справі у судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили


Суд вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що клопотання представника позивача обґрунтоване, а від так підлягає задоволенню, з наступних підстав.


Дійсно, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме, майно ОСОБА_7 є власником спірного нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, а саме житлового будинку під літ. «З», загальною площею 343,4 кв.м., житловою площею 179,3 кв.м., літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Ж», огорожі 1-4, мощення 1, шахта 5, розташований на земельній ділянці 476 кв.м. за адресою місто Одеса, пров. Ванцетті, 11.


Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи  розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом,  або  залучає  до  участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.


Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку процесуальний закон наділяє правом заміни відповідача або залучення співвідповідача виключно позивача і у відповідності до положеньст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.


Тож, суд не має права відмовити позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача або з власної ініціативи замінити відповідача, і наслідки вчинення процесуальних дій по заміні чи залученню співвідповідача несе позивач.


На підставі викладеного і керуючись ст. 33 ЦПК України, суд,


У Х В А Л И В :


Клопотання представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_2 про залучення співвідповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.


Залучити ОСОБА_7, (Одеська область, Болградський район, місто Болград, вулиця Заводська, буд. 64)  у якості співвідповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.


Сповістити ОСОБА_7, (Одеська область, Болградський район, місто Болград, вулиця Заводська, буд. 64) про дату судового засідання, яке відбудеться 10.03.2016 року о 11 год. 30 хв., направити притягнутій особі копію позову та додатки до нього.


Ухвала оскарженню не підлягає.


 


                  Суддя                                    Куриленко О. М.


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Здесь еще 2 начальных дела, только пока не могу текст вытащить,скоро предоставлю

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Как уже сообщал портал недвижимости Stopmakler, Пленум Высшего специализированного суда Украины принял Постановление №5 от 07.02.2014 г. «О судебной практике по делам о защите прав собственности и иных вещных прав».

Наряду с иными в Постановлении №5 содержатся предписания о том, когда у покупателя недвижимости возникают права собственности на нееоб отсутствии права собственности на новострои до принятия их в эксплуатациюоб истребовании недвижимости из чужого незаконного владения, а также следующее разъяснение о признании покупателя недвижимости добросовестным приобретателем: 

Приобретатель имущества признается добросовестным, если в момент совершения сделки (заключения договора купли-продажи или иного отчуждения недвижимости) он не знал и не мог знать о том, что у продавца отсутствуют права на отчуждение недвижимого имущества, являющегося объектом сделки (договора). Например, когда покупатель принял все разумные меры, проявил осмотрительность и осторожность для выяснения правомочий продавца на отчуждение данного недвижимого имущества. При этом в действиях приобретателя недвижимости не должно быть и вины по неосторожности, так как он не только не желал и не осознавал, но и не допускал возможности каких-либо неблагоприятных последствий для настоящего собственника имущества. 

К выбытию имущества из владения собственника, либо лица, которому собственник передал имущество во владение, не по их воле иным путем (ст. З88, ч. 1, п. 3 ГК) относятся, в том числе, такие случаи как совершение сделки под влиянием насилия, обмана, злонамеренного соглашения представителя владельца с другой стороной, – то есть, все случаи, когда имущество выбыло из владения не по воле собственника (или законного владельца). 

Приобретатель (покупатель) недвижимого имущества не может быть признан добросовестным в случае, если на момент заключения сделки по приобретению данного имущества право собственности в Госреестре прав на недвижимость было зарегистрировано не за отчуждателем (продавцом), либо в данном реестре была запись о судебном споре по поводу этого недвижимого имущества (обременения). Одновременно запись в Госреестре прав о правах собственности отчуждателя не является бесспорным доказательством добросовестности приобретателя

Ответчик может быть признан добросовестным приобретателем при условии, что договор, согласно которому он приобрел спорное имущество, отвечает всем признакам действительности сделки, за исключением того, что данная сделка была совершена при отсутствии у продавца имущества прав на его отчуждение. Собственник имущества имеет право опровергнуть возражения приобретателя о его (собственника) добросовестности, доказав, что в момент совершения сделки приобретатель должен был усомниться в правомочиях отчуждателя на отчуждение имущества. 

С полным текстом Постановления №5 можно ознакомиться здесь

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

ЛИЦО У КОТОРОГО Я ПРИОБРЕТАЛ НЕ ФИГУРИРУЕТ В ДЕЛЕ, ОНО ДОБРОСОВЕСТНО ПРИОБРЕЛО И ПРОДАЛО МНЕ, Я ПРИОБРЕЛ И ПОЛЬЗУЮСЬ, СДЕЛАЛ РЕМОНТ ИЗ РАЗВАЛИНЫ - СОСЕДИ ЗНАЮТ, СЕМЬЮ ПОСЛЕ ПОСЕЛИЛ, РЕБЕНКА В ШКОЛУ ПОВЕЛ, НА МОМЕНТ ПРИОБРЕТЕНИЯ И ДО ЧИХ ПОР ПОНЯТИЯ НЕ ИМЕЛ О: УСЛОВНОМ ДОГОВОРЕ - ДОГОВОРЕ С ПРАВОМ ОБРАТНОГО ВЫКУПА 2007ГОДА!! КОТОРЫЙ МОЖНО ВОТ ТАК ВОТ ПРОТАЩИТЬ у судьи в 2014!!!!

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Ваша беда заключается в том, что, согласно последней практики ВСУ, банк теоретически может обратить взыскание на Вашу квартиру. Нужно внимательно изучить дела, связанные с этой квартирой, проверить сроки.

Если запись об ипотеке еще не восстановили - возможно имеет смысл передать в ипотеку "своему человеку" - это сделает невозможным взыскание до восстановления старых записей либо отмены "нового" договора ипотеки.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

А вы можете уточнить последующую процедуру реализации предмета И-И через торги аукцион путем обращения нов ИПОТЕКОДЕРЖАТЕЛя через суд на предмет И-И, не закроет ли БАНК доступ к деньгам после сделки?, что востребует с ИПОТЕКОДЕРЖАТЕЛя при получении им денег? Прекратиться ли ипотека после торгов для новых владельцев договоров купли продажи ?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Каким образом, у кого? Кто продал?

Сделкой у нотариуса, у лиц приобревших недвижимость у одного из фигурантов кредита, я так понял имущественного поручителя и фин??? и в тот же момент должника по кредиту вернее 4м кредитам. Так же договор 2007го кажется дополнение к договору 2006го года, БАНК скрывает

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий

Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи

Создать аккаунт

Зарегистрировать новый аккаунт в нашем сообществе. Это несложно!

Зарегистрировать новый аккаунт

Войти

Есть аккаунт? Войти.

Войти


  • Пользователи

  • Похожий контент

    • Автор: Дамочка
      Здравствуйте порекомендуйте юриста толкового в ипотечном деле.Идет суд по Ипотеке с финансовой позикой ,насчитали непомерную пеню.штрафы за 9 мес ,практически больше чем стоимость самой квартиры
    • Автор: Zdorov7
      Вітаю!
      Вже 8 місяців не працює ліфт( Звернувся до жеку, вони кажуть що будинок має заборгованість з електроенергії 28500 грн поки не сплатити ее включать. Подав позов. Відповідач прийшов на судове засідання розказав що він всіх знає, все рішає, на наступні не ходив. Заочне рішення, набрало законної сили 12.12.2017.
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/70079128
      Але, з 20.09.17 наш будинок передано «Жилкомсервіс». Про що нас офіційно ніхто не повідомив, ну оголошення на під'їзді якесь наче було. Договір з попереднім «мобількомусервіс» не розторгнуто з новим жилкомсервіс не підписано. 
      Я надіслав заяву про добровільне виконання і копії рішення і виконавчого листа мобількомусервіс і жилкомсервіс. Перші отримали 19.12 інші не заберають лист, пошта првторне повідомлення надсилає.
      Підкажіть будь ласка, як змусити виконати рішення, щоб включили ліфт!
      Звернутися до суду із заявою про зміну сторони, а потім до виконавчої служби? Чи і так звернутися до виконавчої а вони потім самі до суду про зміну правонаступник ж є...
      Чи реально виконати рішення суду?
      І ще, відповідач знаходиться в Харківському районі, будинок у Харкові то до якої двс звертатися, адже «3. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.». Новий жек у Харкові.
    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА 
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
       
      22 листопада 2017 року
      м. Київ
      Судова палата у цивільних правах Верховного Суду України в складі:
      головуючого Гуменюка В.І., 
      суддів: Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., Романюка Я.М.,
       
      розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про захист прав споживачів та визнання договору фінансового лізингу недійсним за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року, 
      в с т а н о в и л а: 
      У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши позовні та посилаючись на те, що 22 травня 2012 року між нею та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір про фінансовий лізинг транспортного засобу Volkswagen Polo Sedan 1.6 на суму 19 тис. 216 доларів США, що в еквіваленті на час укладення договору та передання їй автомобіля становило 154 тис. 880 грн 96 коп., строком на 60 місяців. За умовами договору авансовий платіж за придбання предмета лізингу становив в еквіваленті 6 тис. 341 долар США 28 центів, обсяг фінансування становив в еквіваленті 12 тис. 874 долари США 72 центи, фіксований щомісячний лізинговий платіж складав 364 долари США 77 центів (викупна вартість, проценти та комісія) та адміністративний платіж складав 288 доларів США 24 центи. Згідно з актом прийому-передачі від 29 травня 2012 року вартість предмета лізингу становила 154 тис. 880 грн 96 коп., обсяг фінансування – 103 тис. 770 грн 24 коп., щомісячний платіж – 2 тис. 940 грн 5 коп., адміністративні витрати – 2 тис. 323 грн 21 коп.
      Позивачка зазначала, що передумовою звернення до суду з позовом був той факт, що відповідач протягом грудня 2014 року – серпня 2015 року, всупереч принципу добросовісності договору і рівноправності сторін, довільно трактуючи умови договору про фінансовий лізинг, виставляв їй рахунки зі сплати лізингових платежів за курсом долара США, який не відповідав жодному курсу національної валюти, що був встановлений у вказаний період. На момент звернення до суду вона сплатила 186 тис. 259 грн 70 коп., що значно перевищує вартість предмета лізингу, а місячний платіж за березень 2015 року взагалі складав 9 тис. 119 грн 25 коп. ОСОБА_1 зазначала, що звернулась із претензією до відповідача як споживач фінансових послуг з вимогою надати у письмовому вигляді інформацію з розшифруванням щомісячно, за яким курсом у 2014 році (Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та інвестиційний банк «Креді Агріколь» чи іншого банку із вказівкою, якого саме) і виходячи з якого порядку визначалася вартість щомісячного платежу за договором про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року, а також надати пояснення, за яким курсом буде визначатися платіж при виконанні договору в майбутньому та в який конкретно день місяця такий курс буде визначатися для виставлення рахунку на сплату. Цю вимогу відповідач не виконав і своєю відповіддю фактично відмовив їй у добровільному припиненні (розірванні за угодою сторін) договору, оскільки за умовами договору дострокове розірвання угоди з ініціативи споживача розглядається виключно як достроковий викуп, який відповідач дозволяє лише після виконання низки платежів та умов. При зверненні ОСОБА_1 з проханням про таке припинення лізингодавць не визначив непогашеної вартості предмета лізингу, оскільки її пропозицію про розірвання проігноровано і не визнано проханням про дострокове розірвання договору.
      Посилаючись на викладене, а також на положення Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 просила суд: визнати договір про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року, укладений між нею та відповідачем, недійсним; визнати незаконними вимоги про сплату 14 штрафних платежів, виставлених відповідачем за період розгляду справи по суті з 4 лютого 2015 року по 5 січня 2016 року на загальну суму 5 тис. 21 грн 89 коп.; стягнути з відповідача на її користь суму авансового платежу за договором про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року в еквіваленті 6 тис. 341 долар США 28 центів та частини викупної вартості предмета лізингу (сплаченої за 44 місяці помноженої на 364 долари США 77 центів) в еквіваленті 16 тис. 49 доларів США 88 центів; зобов'язати її повернути в натурі транспортний засіб Volkswagen Polo Sedan 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» зі складанням акта передання-приймання майна за підписами уповноважених осіб сторін договору про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року; стягнути із відповідача на її користь суму судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 3 тис. грн.
      Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано договір про фінансовий лізинг, укладений 22 травня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1, щодо транспортного засобу Volkswagen Polo Sedan 1.6 на суму 19 тис. 216 доларів США недійсним; визнано незаконними вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» про сплату 14 штрафних платежів, виставлених відповідачем за період розгляду справи по суті з 4 лютого 2015 року по 5 січня 2016 року на загальну суму 5 тис. 21 грн 89 коп.; стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 суму авансового платежу за договором про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року в еквіваленті 6 тис. 341 долар США 28 центів та частину викупної вартості предмета лізингу (сплачену за 44 місяці і помножену на 364 долари 77 центів США) в еквіваленті 16 тис. 49 доларів США 88 центів. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути в натурі транспортний засіб Volkswagen Polo Sedan 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» зі складанням акта передання-приймання майна за підписами уповноважених осіб сторін договору про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року. Стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 3 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
      Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2016 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року залишено без змін. 
      У лютому 2017 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 799 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», пункту 111 статті 4, пункту 4 частини першої статті 34 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.
      На обґрунтування заяви ТОВ «Порше Лізинг Україна» надало ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня, 2 липня, 1 жовтня та 11 грудня 2014 року, 18 та 11 березня, 14 травня, 10 червня, 3 липня, 1, 11 та 24 вересня, 28 жовтня, 10 та 24 грудня 2015 року та ухвалу Верховного Суду України від 14 липня 2010 року. 
      Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
      Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
      Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
      При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
      За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
      Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 22 травня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» і ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг НОМЕР_2, об'єктом якого був транспортний засіб Volkswagen Polo Sedan 1.6 вартістю 19 тис. 216 доларів США, що в еквіваленті на час укладення договору та передання автомобіля позивачу становило 154 тис. 880 грн 96 коп. Строк дії договору визначено у 60 місяців (а.с.5,т.1).
      На виконання умов договору фінансового лізингу відповідно до рахунку-фактури НОМЕР_3 від 22 травня 2012 року ОСОБА_1 сплатила 57 тис. 326 грн 29 коп., з яких: 51 тис. 110 грн 72 коп. – авансовий платіж; 2 тис. 323 грн 21 коп. – адміністративний платіж; 952 грн 32 коп. – реєстраційний платіж, а також перший лізинговий платіж, що складався з: відшкодування частини вартості об'єкта лізингу – 1 тис. 343 грн 60 коп., процентів та комісії – 1 тис. 596 грн 44 коп.
      Відповідно до пункту 2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» (далі – Загальні комерційні умови) за будь-яких умов сплачені авансовий, реєстраційний, адміністративний та перший платіж, а це 57 тис. 326 грн 29 коп., поверненню не підлягають.
      Дострокове розірвання договору за ініціативою споживача могло розглядатись виключно в ракурсі дострокового викупу, який був можливий лише після сплати споживачем низки платежів та виконання умов лізингодавця, а також сплати одноразової комісії за дострокове закінчення строку лізингу в розмірі 4% від непогашеної вартості об'єкта лізингу (підпункт 12.5 Загальних комерційних умов).
      Згідно з підпунктами 4.5, 4.6 Загальних комерційних умов будь-які несправності, технічні або інші дефекти об'єкта лізингу з вини виробника, постачальника дилера, дилера-продавця або інших осіб складали ризик для лізингоодержувача ТОВ «Порше Лізинг Україна» не несло жодних витрат у зв'язку із зазначеними несправностями. Такі несправності або дефекти не звільняли лізингоотримувача від належного виконання ним своїх зобов'язань за цим контрактом включно зі сплатою лізингових платежів або інших платежів на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», відшкодування товариству витрат відповідно до умов контракту. ТОВ «Порше Лізинг Україна» не несло жодної відповідальності за характеристики об'єкта лізингу або збитки, які могли бути понесені у зв'язку із цим.
      Підпунктом 6.3 пункту 6 Загальних комерційних умов визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання ТОВ «Порше Лізинг Україна» суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком) або Національним банком України (обмінний курс), що буде обрано за рішенням ТОВ «Порше Лізинг Україна», станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховувались у євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягали сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.
      У разі часткової зміни положень цього пункту, ТОВ «Порше Лізинг Україна» мало право вимагати, щоб лізингові платежі та всі інші платежі за цим контрактом були розраховані за обмінним курсом іншого банку (Національного банку України, ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого) замість обмінного курсу зазначеного вище банку. Сторони погоджувались, що таку вимогу ТОВ «Порше Лізинг Україна» може висунути на власний розсуд та без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії контракту, і для цього не вимагалось згоди лізингоодержувача.
      З довідки ПАТ «КІБ Креді Агріколь» від 7 грудня 2015 року вбачається, що для клієнтів – юридичних осіб, яким є ТОВ «Порше Лізинг Україна», валютно-обмінні операції банк здійснював через міжбанківський валютний ринок України, курс валют на якому формується залежно від кон'юнктури. Для клієнтів – фізичних осіб, які здійснюють валютно-обмінні операції в касах банку, курс валют установлювався банком. Інформація щодо діяльності клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта, є банківською таємницею і може бути розкритою за наявності письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду.
      Ураховуючи викладене, суди дійшли висновку, що формула визначення грошового еквівалента ціни автомобіля та лізингових платежів у доларах США, наведена у підпункті 6.3 Загальних комерційних умов, є такою, що вводить в оману, оскільки у такий спосіб через комерційну таємницю позбавляє споживача можливості знати обмінний курс безготівкових операцій ПАТ «КІБ Креді Агріколь».
      Крім того, суди визнали, що умови укладеного між сторонами договору фінансового лізингу були несправедливими, призвели до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдали шкоди споживачеві.
      На час розгляду справи в суді заборгованість за лізинговими платежами в позивача була відсутня, що підтвердилось актом звіряння взаємних розрахунків, складеним між сторонами, та зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта ОСОБА_1 від 9 червня 2015 року, наданою представником відповідача до суду. Незважаючи на те позивачці додатково було виставлено рахунки 3 червня 2015 року на суму 1 тис. 633 грн 96 коп., 3 липня 2015 року на суму 2 тис. 396 грн 83 коп., 4 серпня 2015 року на суму 2 тис. 728 грн 40 коп., 8 вересня 2015 року на суму 3 тис. 76 грн 37 коп., 5 жовтня 2015 року на суму 3 тис. 70 грн 63 грн., 4 листопада 2015 року на 3 тис. 786 грн, 16 листопада 2015 року на суму 3 тис. 893 грн 96 коп. як штрафні санкції за невиконання умов договору.
      З урахуванням зазначеного суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав незаконними нарахування ТОВ «Порше Лізинг Україна» штрафних санкцій позивачці за період з 4 лютого 2015 року по 5 січня 2016 року на загальну суму 5 тис. 21 грн 89 коп.
      Відхиляючи касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна», суд касаційної інстанцій погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову. При цьому суди з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15) та 11 травня 2016 року (справа № 6-65цс16), виходили з того, що за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, чого сторони не виконали, а отже, такий договір фінансового лізингу є нікчемним. Також суди дійшли висновку про те, що умови договору про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року є несправедливими, вводять споживача в оману, оскільки призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві, що відповідає положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
      У наданих для порівняння ухвалах від 28 травня 2014 року та 14 травня 2015 року Вищий спеціалізований суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, які з урахуванням положень Закону України «Про фінансовий лізинг», виходили з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами із застосуванням нечесної підприємницької практики, а також доказів на підтвердження підстав для визнання умов договору несправедливими згідно Закону України «Про захист прав споживачів», крім того, нотаріальне посвідчення, укладеного між сторонами договору фінансового лізингу відповідно до вимог Закону України «Про фінансовий лізинг» та параграфу 6 глави 58 ЦК України не є обов'язковим.
      Цей же суд ухвалами від 2 липня, 11 грудня 2014 року та 11 березня 2015 року погодився в рішеннями судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, про відмову в задоволенні позовів, оскільки відповідачі мали право на надання послуг фінансового лізингу, так як Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, їх було взято на облік як юридичні особи, що мали право надавати послуги з фінансового лізингу, а крім того, ЦК України та Закон України «Про фінансовий лізинг» не передбачають обов'язкового нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.
      Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалами від 1 жовтня 2014 року, 18 березня, 10 червня, 3 липня, 11 та 24 вересня, 28 жовтня, 10 грудня 2015 року дійшов висновків, що положення параграфу 6 глави 58 ЦК України та Закону України «Про фінансовий лізинг» не передбачають обов'язкового нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.
      Ухвалою від 1 вересня 2015 року у справі за позовом про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів цей же суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову і відмовив у відкритті касаційного провадження.
      Ухвалою від 24 грудня 2015 року у справі про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення майнової та моральної шкоди Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, який виходив з недоведеності несправедливості умов договору фінансового лізингу та відмовив у задоволенні позову.
      Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме Закону України «Про захист прав споживачів».
      Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції зазначених норм матеріального права та враховуючи правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15) та 11 травня 2016 року (справа № 6-65цс16), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
      Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
      Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
      Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».
      Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
      Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнане недійсним або змінене, а не сам договір.
      У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
      Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
      Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, вони порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
      Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2 – 4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).
      За змістом частини п’ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
      Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.
      За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. 
      Таким чином, підпункти 4.5, 4.6 Загальних комерційних умов щодо усунення лізингодавця від відповідальності у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару суперечать положенням статті 808 ЦК України.
      Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. 
      Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 цього Закону).
      Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. 
      Суди не встановили наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства. 
      Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, установлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
      Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
      З огляду на зазначене у справі, яка переглядається, суди дійшли обґрунтованого висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв’язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
      Ухвала Верховного Суду України від 14 липня 2010 року не є судовим рішенням Верховного Суду України, прийнятим у порядку визначеному главою 3 розділу V ЦПК України, а тому на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 4 частини 1 статті 355 цього кодексу.
      Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Порше Лізинг Україна» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року.
      Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
      п о с т а н о в и л а: 
       
      У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальність «Порше Лізинг Україна» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року та рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року відмовити.
      Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.
      Головуючий: В.І. Гуменюк
      Судді:
      Л.І. Охрімчук
      Я.М. Романюк
      В.М. Сімоненко
      Постанова від 22 листопада 2017 року № 6-428цс17
      http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B72F5DD0B15E8EA4C22581FA002F7CA2
    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      18 жовтня 2017 року
      м. Київ
      Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
      головуючого Лященко Н.П., 
      суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,
       
      розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення на житловий будинок за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року,
      в с т а н о в и л а:
      У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, звернення стягнення на житловий будинок.
      ОСОБА_1 зазначала, що у 2008 році ОСОБА_2 взяв у неї в борг 85 тис. доларів США, що на той час було еквівалентно 1 млн. 340 тис. 960 грн.
      Вказані кошти були необхідні відповідачу для будівництва житлового будинку із надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці площею S_1 за АДРЕСА_1.
      Для будівництва житлового будинку ОСОБА_2 було витрачено грошові кошти у сумі 170 тис. доларів США. Із позичених коштів позивачці відповідачем було повернуто 25 тис. доларів США.
      Оскільки між сторонами існували відносини довіри, то і розписка була складена відповідачем лише 15 січня 2015 року з урахуванням повернутих коштів у сумі 25 тис. доларів США.
      Сторони обумовили, що решта позичених коштів буде повернута після продажу зведеного відповідачем будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.
      Позивачка дізналася про те, що відповідач не має наміру продавати указаний будинок та земельну ділянку, а отже і повертати їй позичені кошти.
      ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з вимогою повернути кошти у сумі 60 тис. доларів США, проте останній їх так і повернув.
      У зв’язку з наведеним ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача заборгованість за розпискою у сумі 1 млн. 520 тис. 400 грн та з метою повернення цих коштів звернути стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами за АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею S_1, на якій він розташований, що належать відповідачу на праві власності.
      Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою у сумі 1 млн. 520 тис. 400 грн, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на час подачі позовної заяви до суду було еквівалентно 60 тис. доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
      Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
      У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судових рішень та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
      На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_2 посилається на постанови Верховного Суду України від 20 лютого, 18 вересня 2013 року та 11 листопада 2015 року.
      Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
      Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
      За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
      За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
      У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно розписки від 15 січня 20015 року, написаної ОСОБА_2, відповідач позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 85 тис. доларів США для будівництва будинку за АДРЕСА_1.
      Вартість будівництва будинку відповідач самостійно оцінив у 170 тис. доларів США та зобов’язався повернути ОСОБА_1 50 % від вартості будинку за вирахуванням фактично повернених коштів у сумі 25 тис. доларів США після продажу будинку. Відповідач продаж будинку не здійснив, з позивачкою не розрахувався.
      Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанції, виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, на підтвердження укладення якого у матеріалах справи міститься розписка, а тому відповідач зобов’язаний на підставі статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України повернути позивачці отримані у борг кошти.
      Разом з тим у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, 11 листопада 2015 року, наданих заявником містяться висновки про те, що, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки. Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов’язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
      Наведене свідчить про те, що існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 1046, 1047, 1049 ЦК України.
      Вирішуючи питання про усунення вищевказаних невідповідностей, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
      Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
      Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
      Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
      Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
      Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
      За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
      Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
      Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
      Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів.
      У справі, яка переглядається, з розписки, складеної 15 серпня 2015 року, вбачається, що правочин між сторонами укладено у 2007 році, витрати на будівництво будинку визначено у розмірі 170 тис. доларів США, відповідач отримав від позивачки 85 тис. доларів США на будівництво будинку, відповідач повернув позивачці 25 тис. доларів США, які залишилися після будівництва будинку, а також підтверджено обов’язок відповідача повернути позивачці 50 % від коштів, отриманих від продажу будинку.
      Отже, розписка свідчить про те, що відповідач зобов’язався повернути позивачці 50% від коштів, отриманих від реалізації побудованого за спільні кошти сторін будинку. На час розгляду справи будинок не продано.
      Таким чином, суди не встановили справжньої правової природи укладеного між сторонами договору та дійшли передчасного висновку про стягнення боргу за договором позики до настання події, з якою сторони пов’язали зобов’язання відповідача повернути кошти, а саме – до продажу будинку.
      Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди неправильно застосували норми статей 1046, 1048, 1049 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень в частині вимог про стягнення боргу.
      Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
      Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.
      Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України
      п о с т а н о в и л а :
      Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
      Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2016 року та рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2016 року в частині вимог про стягнення боргу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
      Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
      Головуючий Н.П. Лященко
      Судді: В.І. Гуменюк 
      В.М. Сімоненко
      Я.М. Романюк
       
      Правовий висновок, висловлений Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі
      № 6-1662цс17
      Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
      Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
      Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
      За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
      Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
      Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
      Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів.
      У справі, яка переглядається, з розписки вбачається, що правочин між сторонами укладено у 2007 році, витрати на будівництво будинку визначено у розмірі 170 тис. доларів США, відповідач отримав від позивачки 85 тис. доларів США на будівництво будинку, відповідач повернув позивачці 25 тис. доларів США, які залишилися після будівництва будинку, а також підтверджено обов’язок відповідача повернути позивачці 50 % від коштів, отриманих від продажу будинку.
      Отже, розписка свідчить про те, що відповідач зобов’язався повернути позивачці 50% від коштів, отриманих від реалізації побудованого за спільні кошти сторін будинку. На час розгляду справи будинок не продано.
      Таким чином, суди не встановили справжньої правової природи укладеного між сторонами договору та дійшли передчасного висновку про стягнення боргу за договором позики до настання події, з якою сторони пов’язали зобов’язання відповідача повернути кошти, а саме – до продажу будинку.
      Постанова від 18 жовтня 2017 року №6-1662цс17
      http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/02E3F8138D086E8BC22581FA0033540F