Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности договора переуступки права требования в случае покупки долга не финансовым учреждением

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

13 квітня 2016 року

 

м. Київ

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Ємця А.А. 

суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Потильчака О.І. та Шицького І.Б., 

 

за участю представників: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехпром» та Публічного акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар», 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року у справі № 910/6714/15-г за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехпром» (далі – ТОВ «Енерготехпром») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі – ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку»); треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Станкотехімпорт ЛТД» (далі – ТОВ «Станкотехімпорт ЛТД») та Публічне акціонерне товариство «Криворізький турбінний завод «Констар» (далі – ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар») про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, 

 

в с т а н о в и л а:

 

До Верховного Суду України звернулося ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року у справі № 910/6714/15-г із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 512 ЦК України та 207 ГК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

 

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 8 грудня 2015 року у справі № 910/5927/15-г, від 23 вересня 2015 року у справі № 915/55/14, від 22 квітня 2014 року у справі № 912/856/13 та від 13 березня 2014 року у справі № 908/2768/13, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

 

Також заявником додано копії постанов Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-358гс15 та від 2 жовтя 2012 року у справі № 3-42гс12, в яких, на його думку, викладені висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, яким не відповідає судове рішення суду касаційної інстанції.

 

Ухвалою Верховного Суду України від 1 березня 2016 року вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року у справі № 910/6714/15-г.

 

У заяві ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року у справі № 910/6714/15-г та прийняти нове рішення про задоволення позову.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Як встановлено судами, 15 квітня 2014 року між ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (кредитор) і ТОВ «Енерготехпром» (новий кредитор) укладено договір № В-05/14 (далі – Договір). Згідно з пунктом 2.1 Договору кредитор зобов’язався відступити (передати) новому кредитору за цим договором право вимоги до боржника, а новий кредитор зобов’язався сплатити кредитору грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, яка визначена в пункті 3.9 договору, та набути означене право вимоги за договором поставки. Статтею 1 Договору передбачено, що первісним кредитором є ТОВ «Станкотехімпорт ЛТД», боржником – ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар». Право вимоги кредитора у зобов’язанні до боржника виникло на підставі договору поставки. Договором відступлення – є договір відступлення права вимоги від 15 квітня 2014 року № Ф-05/14, укладений між первісним кредитором та кредитором, на підставі якого первісний кредитор відступає кредитору, а кредитор набуває право вимоги первісного кредитора до боржника за договором поставки. За пунктом 2.2 Договору загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступається згідно цього договору становить 5 433 327 грн. 87 коп. За пуктом 3.9 Договору ціна договору складає суму коштів у національній валюті України у розмірі 2 700 000 грн. без ПДВ. 

 

19 березня 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Енерготехпром» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (треті особи – ТОВ «Станкотехімпорт ЛТД» та ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар») про визнання недійсним Договору.

 

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір укладено між відповідачами з порушенням вимог частини першої статті 512 ЦК України через відступлення права вимоги, яке не належало кредиторові на момент укладення Договору. Відтак це є недотриманням вимог статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання Договору недійсним. Позивач зазначав, що хоча він не є стороною оспорюваного правочину, проте є заінтересованою особою у розумінні статей 215, 216 ЦК України, оскільки укладення спірного правочину спрямовано на невиконання кредиторських вимог позивача у справі про банкрутство ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар». 

 

Рішенням господарського суду м. Києва від 8 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

 

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним Договору. Також зазначено про недоведеність порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача, як кредитора у справі № 904/5722/14 про банкрутство ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар». 

 

Разом із тим, у наданих для порівняння постановах суд касаційної інстанції вказав, що включення господарським судом до реєстру вимог кредиторів штучно створених вимог на підставі договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушує цивільні права та майнові інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство на задоволення їх вимог за результатами проведення судових процедур банкрутства боржника, у зв’язку з чим кредитором може бути заявлено позовну вимогу про визнання такого правочину недійсним. Крім того, судом касаційної інстанції вказано, що при відсупленні права вимоги йдеться про передачу вже існуючого права.

 

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого. 

 

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року у справі № 904/5722/14 про банкрутство ПАТ «Криворізький трубний завод «Констар» (порушеною ухвалою цього ж суду від 5 серпня 2014 року) затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого внесено, зокрема, вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» на суму основного боргу у розмірі 48 316 829 грн. 63 коп., що віднесені до 4 черги задоволення; пеню у сумі 10 365 963 грн. 65 коп. – до 6 черги задоволення; інфляційні витрати у сумі 2 177 763 грн. 14 коп. – до 4 черги задоволення; судовий збір у сумі 1 218 грн. – до 1 черги задоволення вимог кредиторів та вимоги, забезпечені заставою, у сумі 29 379 707 грн. 86 коп. – позачергово. 

 

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. 

 

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

 

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

 

Частиною першою статті 1 ГПК України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 

 

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. 

 

За змістом частин першої, другої та дев’ятої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку. 

 

Частинами четвертою, п’ятою і шостою статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, що має двадцять п’ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

 

Враховуючи, що ПАТ «Укрсоцбанк» визнано кредитором у провадженні про банкрутство ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар», то участю у зборах кредиторів тих кредиторів, вимоги яких визнано на підставі договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушуються майнові інтереси позивача. За таких обставин позивач вправі звертатися із позовом про визнання Договору недійсним відповідно до положень частини третьої статті 215 ЦК України.

 

Тому висновок Вищого господарського суду України про те, що позивач не довів в установленому законом порядку факту порушення його прав та законних інтересів укладенням спірного Договору, не відповідає встановленим судами з дотриманням вимог процесуального закону фактичним обставинам справи і суперечить вимогам матеріального закону.

 

Як свідчить аналіз змісту Договору, він містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зокрема, Договором передбачено, що грошова вимога до боржника уступається кредитором (ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку») в обмін на грошові кошти, які новий кредитор (ТОВ «Енерготехпром») зобов’язалося сплатити останньому, тобто за умовами Договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника). 

 

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України. 

 

Так, частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 

 

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

 

Аналогічні положення закріплено і у пунктах 3.2 і 3.7 Договору, відповідно до яких сторони погодили, що після переходу до нового кредитора права вимоги у останнього виникає право на грошові кошти, які він отримає від боржника в якості погашення заборгованості за виконання зобов’язань за договором поставки. Кредитор (ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку») не відповідає перед новим кредитором (ТОВ «Енерготехпром») у випадку, якщо одержані новим кредитором від боржника суми будуть меншими від суми, сплаченої новим кредитором за цим договором. 

 

При цьому плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається, що і має місце у Договорі від 15 квітня 2014 року № В-05/14.

 

Разом із тим щодо суб’єктного складу таких правовідносин частина третя статті 1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

 

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

 

Зокрема, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг.

 

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

 

За пуктом 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою. 

 

У частині першій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов’язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

 

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

 

Однак, суди усіх інстанцій не дослідили, чи ТОВ «Енерготехпром» є фінансовою установою у розумінні Закону, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

 

Відповідно до частин першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

 

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 

 

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, якою передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. 

 

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили положення оспорюваного договору, не з’ясували правову природу цього правочину та відповідність його умов вимогам чинного законодавства, а відтак, дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним. 

 

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. 

 

Відповідно до статті 11123 ГПК України Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. 

 

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини у справі не встановлено, а відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, то справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 11125 ГПК України.

 

Ураховуючи викладене, заява ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає частковому задоволенню, а всі постановлені у справі судові рішення – скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду м. Києва.

 

Керуючись статтями 11114, 11123–11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року у справі № 910/6714/15-г задовольнити частково.

 

Постанову Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2015 року та рішення господарського суду м. Києва від 8 червня 2015 року у справі № 910/6714/15-г скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий А.А. Ємець

Судді: В.П. Барбара

П.І. Колесник 

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F5FDC7ABCA962908C2257F96003EB932

[ANTIRAID]

ВСУ указал, что переуступка долга при обязательстве покупателя этого долга оплатить данную операцию является фактически договором факторинга. В этом случае покупатель задолженности должен быть обязательно финансовой компанией.

 

ВСУ принял сразу два таких постановления.

[у.zaporozhskiy]

ВСУ указал, что переуступка долга при обязательстве покупателя этого долга оплатить данную операцию является фактически договором факторинга. В этом случае покупатель задолженности должен быть обязательно финансовой компанией.

 

ВСУ принял сразу два таких постановления.

Все правильно.

Интересно, что ждет людей, которые по таким договорам переоформили право требование на своих друзей-родственников?

[alexburko]

Если оформили передачу безоплатно (цессия), то ничего.

[alex-1250]

ВСУ указал, что переуступка долга при обязательстве покупателя этого долга оплатить данную операцию является фактически договором факторинга. В этом случае покупатель задолженности должен быть обязательно финансовой компанией.

 

ВСУ принял сразу два таких постановления.

 

ВСУ указал, что не любая покупка, является факторингом, а только при наличии разницы в цене

"При цьому плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається, що і має місце у Договорі від 15 квітня 2014 року № В-05/14."

[Богдан002]

"При цьому плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається, що і має місце у Договорі від 15 квітня 2014 року № В-05/14."
Фактично ВСУ підтвердив дисконтування суми боргу, як ознаку факторингу. (сума вимоги-сума за договором=плата за дог. факторингу).

[у.zaporozhskiy]

"При цьому плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається, що і має місце у Договорі від 15 квітня 2014 року № В-05/14."

Фактично ВСУ підтвердив дисконтування суми боргу, як ознаку факторингу. (сума вимоги-сума за договором=плата за дог. факторингу).

А що значить в такому випадку реальна ціна вимоги?

[Богдан002]

А що значить в такому випадку реальна ціна вимоги?

для прикладу: я відступаю Вам право вимоги 10 гривень (реальна ціна вимоги/тобто скільки по факту маєте право стягувати), Ви за це мені перераховуєте 8 гривен (ціна передбачена договором відступлення) - 10-8=2 (оплата за договором факторингу/ Ваш фактичний прибуток).

[olha54]

Ув.  ФОРУМЧАНЕ!! А как ЭТОТ ФАКТ(это реш.ВСУ) отразится на вал. заемщиках,  долги которых уже в в ФАКТОРИНГАХ и тяжба в суде ??

 

 Потерял ли  ли ФАКТОРИНГ право вимоги у должника или НЕТ??

    -Если  " ДА", то  как поступать заемщику?

    - Если " НЕТ" то по какой цене имеет право ВИМОГИ?? По той цене  , за которую купил?? Например Выкупилу Банка за  40 тыс гривен..( а требует за 500 тысяч).,, Может заемщик  торговаться и выкупить за ТУ сумму ( т.е.за 40 тысяч грн), за которую продал БАНК??? Разьясните?? И если есть практика по ЭТОЙ теме(оспаривания   факта продажи и вимоги) поделитесь.. можно в ЛС. Юр.  Услугу ОПЛАЧУ!! Спасибо..

[Хомя4ок]

Интересное решение, но...

Оно касается юр.лиц - а мы физ.лица.

 

И, как правильно указала olha54, 

 

Ув.  ФОРУМЧАНЕ!! А как ЭТОТ ФАКТ(это реш.ВСУ) отразится на вал. заемщиках,  долги которых уже в в ФАКТОРИНГАХ и тяжба в суде ??

 

 Потерял ли  ли ФАКТОРИНГ право вимоги у должника или НЕТ??

 

что это дает нам, физлицам, задолженности которых "ОТП Факторинг" купил у банка (будучи зарегистрированной финустановой), на сегодняшний момент, когда дело в суде по иску "ОТП Факторинг" (которое на момент подачи уже не было финустановой)??  

[west11]

Интересное решение, но...

Оно касается юр.лиц - а мы физ.лица.

 

И, как правильно указала olha54, 

 

 

что это дает нам, физлицам, задолженности которых "ОТП Факторинг" купил у банка (будучи зарегистрированной финустановой), на сегодняшний момент, когда дело в суде по иску "ОТП Факторинг" (которое на момент подачи уже не было финустановой)??  

 

Скорее всего, ничего не дает

[west11]

ВСУ указал, что не любая покупка, является факторингом, а только при наличии разницы в цене

"При цьому плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається, що і має місце у Договорі від 15 квітня 2014 року № В-05/14."

 

Мне кажется, что здесь ключевое слово "може бути", и утверждать,что признаком факторинга "только при наличии" разницы в цене - это, как говорят наши высшие спец. суды - ПЕРЕДЧАСНО. Выше ВСУ дал ознаку факторинга: "частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).", а именно відступлення має відбуватися на платній основі.

[Хомя4ок]

Скорее всего, ничего не дает

 

Скорее всего? или действительно Вы пробовали и это ничего не дало?

Или это просто Ваше предположение?

[у.zaporozhskiy]

Скорее всего? или действительно Вы пробовали и это ничего не дало?

Или это просто Ваше предположение?

В нескольких судах заявляли об этом, пока никаких результатов не дало.

[west11]

Скорее всего? или действительно Вы пробовали и это ничего не дало?

Или это просто Ваше предположение?

несложно убедиться в безперспективности... Для этого посмотрите по Форуму - есть решения в которых прекращение у "ОТП Факторинг" статуса фин. установы не считается основание для отказа в удовлетворении иска про стягнення заборгованости по КД, В противном случае было бы слишком просто и ОТП Фактор такой ошибки не допустил бы.

[west11]

В нескольких судах заявляли об этом, пока никаких результатов не дало.

так и я о том же...

[alex-1250]

Мне кажется, что здесь ключевое слово "може бути", и утверждать,что признаком факторинга "только при наличии" разницы в цене - это, как говорят наши высшие спец. суды - ПЕРЕДЧАСНО. Выше ВСУ дал ознаку факторинга: "частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).", а именно відступлення має відбуватися на платній основі.

 

Ключевым здесь, в первую очередь, является передача денег за плату, а не уступка требования за плату. По сути, если я даю кому-то денег и получаю от этого доход (например, в виде дисконта как в решении ВСУ) это факторинг, если дохода нет - то уступка требования.

[west11]

так факторинг и есть - "(фінансування під відступлення права грошової вимоги)". При чем здесь доход ?

[Богдан002]

так факторинг и есть - "(фінансування під відступлення права грошової вимоги)". При чем здесь доход ?

що Ви розумієте під "фінансування під відступлення права грошової вимоги" ?

 

[Хомя4ок]

несложно убедиться в безперспективности... Для этого посмотрите по Форуму - есть решения в которых прекращение у "ОТП Факторинг" статуса фин. установы не считается основание для отказа в удовлетворении иска про стягнення заборгованости по КД, В противном случае было бы слишком просто и ОТП Фактор такой ошибки не допустил бы.

Спасибо за "ценный" совет (хотя я понимаю, что "здесь никто никому ничего не должен).

Будем искать.

[alex-1250]

Ключевым здесь, в первую очередь, является передача денег за плату, а не уступка требования за плату. По сути, если я даю кому-то денег и получаю от этого доход (например, в виде дисконта как в решении ВСУ) это факторинг, если дохода нет - то уступка требования.

 

По договору факторинга одна сторона дает денег за плату (т.е предусмотрена оплата за передачу денег), а другая сторона уступает свое право требования. Закон указывает на платность именно передачи денег, а не права требования.

[west11]

По договору факторинга одна сторона дает денег за плату (т.е предусмотрена оплата за передачу денег), а другая сторона уступает свое право требования. Закон указывает на платность именно передачи денег, а не права требования.

-  покупець купує ковбасу - передає гроші продавцеві (тобто здійснює оплату), а продавець також дає йому гроші (як ви і написали - "одна сторона дает денег за плату") - так буде виглядати Договір факторингу ?

- не просто поймать смысл в такой фразе "платность передачи денег"... Что является предметом дог. факторинга - Відступлення ПРАВА ВИМОГИ (до третьої особи, яка не є стороною по дог. факторингу)

[Bolt]

В противном случае было бы слишком просто и ОТП Фактор такой ошибки не допустил бы.

 

Можно подумать до этого всё сложно было бы, если бы суды принимали во внимание некоторые моменты... И ОТП Фактор уже до этого допустил уйму ошибок, так что эта даже не является решающей... Проблема в лояльности к ним судов и не более...

[west11]

Можно подумать до этого всё сложно было бы, если бы суды принимали во внимание некоторые моменты... И ОТП Фактор уже до этого допустил уйму ошибок, так что эта даже не является решающей... Проблема в лояльности к ним судов и не более...

проблема "лояльности" безусловно существует и всячески приветствуется-поддерживается с высоты ВССУ-ВСУ. Боюсь, что правовыми методами этого не преодолеть, эта проблема лежить вне правовой плостости .  Но в вопросе отсутствия с августа 2015 г.(если не ошибаюсь) у ОТП Факторинга статуса фин. установы, пока не вижу оснований для изменения позиции - на момент заключения договора факторинга ОТП Фак имело такой статус, а после авгууста 2015 г. необходимо будет доказать, что наличие такого статуса есть необходимость установленная Законом, что не есть просто...

[у.zaporozhskiy]

проблема "лояльности" безусловно существует и всячески приветствуется-поддерживается с высоты ВССУ-ВСУ. Боюсь, что правовыми методами этого не преодолеть, эта проблема лежить вне правовой плостости .  Но в вопросе отсутствия с августа 2015 г.(если не ошибаюсь) у ОТП Факторинга статуса фин. установы, пока не вижу оснований для изменения позиции - на момент заключения договора факторинга ОТП Фак имело такой статус, а после авгууста 2015 г. необходимо будет доказать, что наличие такого статуса есть необходимость установленная Законом, что не есть просто...

С августа 2015 они, как минимум не имеют права их требовать.

Да и стороной по кредитному договору быть не могут.

Вопрос, как можно выносить решение в пользу ОТП о взыскании задолженности по кредитному договору или об обращении взыскания на предмет ипотеки в счет погашения задолженности по нему, если они не могут быть стороной по договору?