• 0
oknenorim2

За комунальные долги - отнимут единственное жильё

Вопрос

Уж не знаю правдива ли эта информация, но с такими "новостями" скоро придётся на Форуме сайта "Антирейд" создавать отдельную тему типа "Антикомуналка"
 

Рада прийняла шокуючий закон, тепер влада має право конфіскувати у вас все… 25 жовтня 2018 р. 20:18 Читати всім і поширювати негайно! Ваше майно може стати державним: новий закон дозволив відбирати у українців житло Україні продовжує накопичуватися борг за комунальні послуги через їх постійне подорожчання, з яким не можуть впоратися більшість громадян Рахунки за комуналку не закриті у кожної п’ятої квартири в типовій багатоповерхівці, і навіть українці з високим достатком не поспішають розрахуватися за послуги. При цьому половина з них просто накопичує борги за послуги, а інша переходить в режим суворої економії, щоб якось справитися з платежами. І ось українці, які не можуть впоратися з тиском сум у платіжках, постали перед новою загрозою. Тепер у боржників за рішенням суду можуть заарештувати будь-яке майно. А якщо сума боргу перевищує розмір десяти мінімальних зарплат, виконавча служба має право в рахунок боргу продати на аукціоні єдине житло боржника, за яке той не в змозі платити. Юристи пояснюють, що в Україні діє спрощена система стягнення боргів. Будь-який ЖЕК може подати в суд на боржника, після чого рішення буде винесено протягом трьох днів. Судовий наказ про стягнення майна видається без судового засідання і без виклику сторін. Тобто боржник, у якого, наприклад, збираються заарештувати машину, дізнається про це тільки після того, як в будинок нагрянуть судові пристави. В принципі, після арешту майна ще є час для погашення заборгованості. А ось якщо за комуналку все-таки не вдалося розрахуватися, то арештоване майно піде з молотка на сайті СЕТАМ. Купити там можна заарештовані телевізори, пилососи, мікрохвильові печі, колонки та інше майно. На аукціони навіть виставлені квартири, куплені в іпотеку. Єдиний шанс для українців, щоб врятувати свою нерухомість – це реструктуризація боргу, адже постачальники послуг теж не зацікавлені завалювати себе судовими позовами. Юристи радять реструктуризувати борги, адже стягнути суму зможуть тільки за останні три роки. Також пропонують оформляти субсидію і розстрочку платежів за опалення, яка розтягнеться на цілий рік, а не тільки на опалювальний сезон. Найнеправильніше в цій ситуації – чекати, коли в будинок постукають працівники виконавчої служби.

Більше тут: https://willbeua.com/news/rada-priiniala-shokuiuchii-zakon-teper-vlada-maie-pravo-konfiskuvati-u-vas-vse_7963/?fbclid=IwAR2o5BR88JZyx2phpvg9LMtjBPG6lUZnAF0OAyGUQv0viKn4Sa4fRmty5Yw


 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Recommended Posts

  • 0
4 часа назад, oknenorim2 сказал:

Уж не знаю правдива ли эта информация, но с такими "новостями" скоро придётся на Форуме сайта "Антирейд" создавать отдельную тему типа "Антикомуналка"
 

Рада прийняла шокуючий закон, тепер влада має право конфіскувати у вас все… 25 жовтня 2018 р. 20:18 Читати всім і поширювати негайно! Ваше майно може стати державним: новий закон дозволив відбирати у українців житло Україні продовжує накопичуватися борг за комунальні послуги через їх постійне подорожчання, з яким не можуть впоратися більшість громадян Рахунки за комуналку не закриті у кожної п’ятої квартири в типовій багатоповерхівці, і навіть українці з високим достатком не поспішають розрахуватися за послуги. При цьому половина з них просто накопичує борги за послуги, а інша переходить в режим суворої економії, щоб якось справитися з платежами. І ось українці, які не можуть впоратися з тиском сум у платіжках, постали перед новою загрозою. Тепер у боржників за рішенням суду можуть заарештувати будь-яке майно. А якщо сума боргу перевищує розмір десяти мінімальних зарплат, виконавча служба має право в рахунок боргу продати на аукціоні єдине житло боржника, за яке той не в змозі платити. Юристи пояснюють, що в Україні діє спрощена система стягнення боргів. Будь-який ЖЕК може подати в суд на боржника, після чого рішення буде винесено протягом трьох днів. Судовий наказ про стягнення майна видається без судового засідання і без виклику сторін. Тобто боржник, у якого, наприклад, збираються заарештувати машину, дізнається про це тільки після того, як в будинок нагрянуть судові пристави. В принципі, після арешту майна ще є час для погашення заборгованості. А ось якщо за комуналку все-таки не вдалося розрахуватися, то арештоване майно піде з молотка на сайті СЕТАМ. Купити там можна заарештовані телевізори, пилососи, мікрохвильові печі, колонки та інше майно. На аукціони навіть виставлені квартири, куплені в іпотеку. Єдиний шанс для українців, щоб врятувати свою нерухомість – це реструктуризація боргу, адже постачальники послуг теж не зацікавлені завалювати себе судовими позовами. Юристи радять реструктуризувати борги, адже стягнути суму зможуть тільки за останні три роки. Також пропонують оформляти субсидію і розстрочку платежів за опалення, яка розтягнеться на цілий рік, а не тільки на опалювальний сезон. Найнеправильніше в цій ситуації – чекати, коли в будинок постукають працівники виконавчої служби.

Більше тут: https://willbeua.com/news/rada-priiniala-shokuiuchii-zakon-teper-vlada-maie-pravo-konfiskuvati-u-vas-vse_7963/?fbclid=IwAR2o5BR88JZyx2phpvg9LMtjBPG6lUZnAF0OAyGUQv0viKn4Sa4fRmty5Yw


 

Отсутствие ссылки на этот шокуючий  закон,  позволяет сделать вывод, что цитируемая статья относится к разряду пугалок .Обычно распространяется на провластных сайтах или сайтах однодневках.

  • Like 5

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 час назад, juri_rv сказал:

Тобто боржник, у якого, наприклад, збираються заарештувати машину, дізнається про це тільки після того, як в будинок нагрянуть судові пристави.

После судових приставів можно дальше не читать.
Понятно, откуда ноги растут.

  • Like 4

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Интересно узнать, что это за "шокуючий" закон и посмотреть на него... А так как такого закона нет, то ясно, что всё это просто вброс... Просто обычная пугалка теперь от коммунальщиков...

  • Like 3
  • Haha 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

Кто нибудь сможет объяснить мне эту смешную фразу...

Юристи радять реструктуризувати борги, адже стягнути суму зможуть тільки за останні три роки.

  • Like 1
  • Haha 5

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
On 11/7/2018 at 9:59 AM, NadinKa said:

После судових приставів можно дальше не читать.
Понятно, откуда ноги растут.

А там у них (между ногами) и не такие законы болтаются...

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
5 часов назад, Bolt сказал:

Кто нибудь сможет объяснить мне эту смешную фразу...

Юристи радять реструктуризувати борги, адже стягнути суму зможуть тільки за останні три роки.

...глубокая мысль...:)

  • Like 1
  • Haha 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 час назад, babaika сказал:

...глубокая мысль...:)

... рассчитанная как всегда на юридически неграмотных и ничего не понимающих в этом простых наивных людей, доверяющих таким вот типа умным и коварным фразам... ))

  • Like 3

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0

...вот такой вопрос: банк перерегистрировал недвижимость на себя, решением вступившим в силу суд решение регистратора отменил, банк подал апелляцию. Пока шли тяжбы в доме, где находится спорная недвижимость организовалось ОСББ и соответственно ОСББ имеет претензии к собственнику по неуплате - банку. Какие риски может иметь первичный собственник оспоривший перерегистрацию, например от банка... (решение в силе, банком подана апелляция, решение соответственно не отменено, но право собственности в реестре пока за банком, поскольку ухвала об обеспечении в пользу первичного собственника "держит" и банк и первичного собственника, пока не рассмотрит апелляция - для справки)...?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
25 минут назад, babaika сказал:

...вот такой вопрос: банк перерегистрировал недвижимость на себя, решением вступившим в силу суд решение регистратора отменил, банк подал апелляцию. Пока шли тяжбы в доме, где находится спорная недвижимость организовалось ОСББ и соответственно ОСББ имеет претензии к собственнику по неуплате - банку. Какие риски может иметь первичный собственник оспоривший перерегистрацию, например от банка... (решение в силе, банком подана апелляция, решение соответственно не отменено, но право собственности в реестре пока за банком, поскольку ухвала об обеспечении в пользу первичного собственника "держит" и банк и первичного собственника, пока не рассмотрит апелляция - для справки)...?

Отношения ОСББ и банка зафиксироаны в каком либо виде? Например договор.

Претензии ОСББ к Банку каким то образом материализованы? Например в виде иска в суд или в решении суда по взысканию задолженности. 

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 час назад, babaika сказал:

ОСББ имеет претензии к собственнику по неуплате - банку

А какие у него могут быть претензии, он то каким боком к кредитным правоотношениям собственника и банка...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
3 часа назад, babaika сказал:

...вот такой вопрос: банк перерегистрировал недвижимость на себя, решением вступившим в силу суд решение регистратора отменил, банк подал апелляцию. Пока шли тяжбы в доме, где находится спорная недвижимость организовалось ОСББ и соответственно ОСББ имеет претензии к собственнику по неуплате - банку. Какие риски может иметь первичный собственник оспоривший перерегистрацию, например от банка... (решение в силе, банком подана апелляция, решение соответственно не отменено, но право собственности в реестре пока за банком, поскольку ухвала об обеспечении в пользу первичного собственника "держит" и банк и первичного собственника, пока не рассмотрит апелляция - для справки)...?

Здравствуйте! На мой взгляд, по логике закона, в случае если право собственности на недвижимое имущество, по данным госреестра, принадлежит Банку, то за вес период пребывания в статусе собственника (не важно: законного или оспариваемого) именно Банк вынужден оплачивать обслуживание своей собственности коммунальными службами и не имеет права на какое либо возмещение своих затрат с того, с кем не имеет соответствующего договора (таков тяжкий крест собственника). Однако, если предыдущие владельцы недвижимого имущества не сняты с регистрации проживания в этой квартире, то при кропотливой роботе банка по фиксации (практически ежедневной) факта такого проживания с составлением актов и свидетельскими показаниями соседей - банк может требовать от проживавших возмещение ему фактически понесенных затрат на оплату сверх-нормативного потребления воды (обеих температур) + ее отведения, газа, электроэнергии и вывоза бытовых отходов. Почему я говорю "сверх-нормативного" - потому, что норматив в любом случае ложится на затраты собственника, если он официально не обратился к обслуживающей организации с требованием, на определенный период, отключить его от услуги (с опломбированием коммуникаций). Наличие договора с поставщиками коммунальных услуг, к сожалению, в нашей стране не обязательно потому, что действующее законодательство фактически насильно обязывает собственника потребить все те же услуги, которые потребляют и остальные жильцы такого многоквартирного дома. (ИМХО)

P.S. Нашла в другой ветке подтверждение Постановлением БП - https://forum.antiraid.com.ua/topic/10544-postanovlenie-bp-vs-o-vozmozhnosti-vzyskaniya-sredstv-dazhe-v-sluchae-nekachestvennogo-predostavleniya-uslug-zhkh-i-hozyaystvennoy-yurisdikcii-sporov-pri-ispolzovanii-pomescheniya-v-predprinimatelskih-celyah/

 

Изменено пользователем Marina-NET
Нашла дополнительное подтверждение своих слов
  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 час назад, Bolt сказал:

А какие у него могут быть претензии, он то каким боком к кредитным правоотношениям собственника и банка...

....по неуплате на содержание дома...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
2 часа назад, juri_rv сказал:

Отношения ОСББ и банка зафиксироаны в каком либо виде? Например договор.

Претензии ОСББ к Банку каким то образом материализованы? Например в виде иска в суд или в решении суда по взысканию задолженности. 

..нет...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
27 минут назад, Marina-NET сказал:

Здравствуйте! На мой взгляд, по логике закона, в случае если право собственности на недвижимое имущество, по данным госреестра, принадлежит Банку, то за вес период пребывания в статусе собственника (не важно: законного или оспариваемого) именно Банк вынужден оплачивать обслуживание своей собственности коммунальными службами и не имеет права на какое либо возмещение своих затрат с того, с кем не имеет соответствующего договора (таков тяжкий крест собственника). Однако, если предыдущие владельцы недвижимого имущества не сняты с регистрации проживания в этой квартире, то при кропотливой роботе банка по фиксации (практически ежедневной) факта такого проживания с составлением актов и свидетельскими показаниями соседей - банк может требовать от проживавших возмещение ему фактически понесенных затрат на оплату сверх-нормативного потребления воды (обеих температур) + ее отведения, газа, электроэнергии и вывоза бытовых отходов. Почему я говорю "сверх-нормативного" - потому, что норматив в любом случае ложится на затраты собственника, если он официально не обратился к обслуживающей организации с требованием, на определенный период, отключить его от услуги (с опломбированием коммуникаций). Наличие договора с поставщиками коммунальных услуг, к сожалению, в нашей стране не обязательно потому, что действующее законодательство фактически насильно обязывает собственника потребить все те же услуги, которые потребляют и остальные жильцы такого многоквартирного дома. (ИМХО)

...Вы видимо не совсем поняли вопрос. За коммунальные услуги ( эл/энергия, газ, вода) первичный собственник платит  самостоятельно . Вопрос стоит о ОСББ, т.е оплата только за содержание многоквартирного дома (т.е. непонятно за что поскольку очень размыто само понятие содержание и непонятно, что ОСББ делает, но суть не в этом).

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
9 минут назад, babaika сказал:

....по неуплате на содержание дома...

Ну это уже их отдельные правоотношения... Пусть подают отдельный иск... К кредитному договору никак их правоотношения не относятся...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 минуту назад, babaika сказал:

..Вы видимо не совсем поняли вопрос. За коммунальные услуги ( эл/энергия, газ, вода) первичный собственник платит  самостоятельно . Вопрос стоит о ОСББ, т.е оплата за содержание многоквартирного дома.

:) Я Ваш вопрос поняла таким образом - "Как должно быть по закону в таком-то случае" - и выше указанным постом представила своё понимание "как должно быть по закону". Я ни в коем случае не хотела - "дать ценные указания к действию кому-бы то ни было " 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 минуту назад, Bolt сказал:

Ну это уже их отдельные правоотношения... Пусть подают отдельный иск... К кредитному договору никак их правоотношения не относятся...

...причем здесь кредитный договор? ...читайте внимательно вопрос...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
2 минуты назад, Marina-NET сказал:

:) Я Ваш вопрос поняла таким образом - "Как должно быть по закону в таком-то случае" - и выше указанным постом представила своё понимание "как должно быть по закону". Я ни в коем случае не хотела - "дать ценные указания к действию кому-бы то ни было " 

...я дополнил...., для общего понимания...

8 минут назад, babaika сказал:

...Вы видимо не совсем поняли вопрос. За коммунальные услуги ( эл/энергия, газ, вода) первичный собственник платит  самостоятельно . Вопрос стоит о ОСББ, т.е оплата только за содержание многоквартирного дома (т.е. непонятно за что поскольку очень размыто само понятие содержание и непонятно, что ОСББ делает, но суть не в этом).

....проще говоря, счет за непонятное содержание выставляется банку, а не первичному собственнику...:) 

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
Только что, babaika сказал:

...проще говоря, счет за непонятное содержание выставляется банку, а не первичному собственнику...:) 

Да :) (ИМХО) 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 минуту назад, Marina-NET сказал:

Да :) (ИМХО) 

...вот тут возникает вопрос, какие риски могут наступить для первичного собственника...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
2 минуты назад, Marina-NET сказал:

...проще говоря, счет за непонятное содержание выставляется банку, а не первичному собственнику...:) 

+ за отопление - тоже, оплачивается собственником-банком

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 минуту назад, babaika сказал:

....проще говоря, счет за непонятное содержание выставляется банку, а не первичному собственнику...:) 

А вон оно что... Теперь понял... ))) Я сразу подумал не так... Ну тогда даже не знаю, мне кажется это для ОСББ тупиковая ситуация, им проще понять и простить и забыть...)))

  • Haha 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
1 минуту назад, babaika сказал:

..вот тут возникает вопрос, какие риски могут наступить для первичного собственника...

:) Думаю, что сторона исполняющая нормы закона, несет риски указанные в этом законе или риск "осуждения и негодования" тех, кто на ней не заработал. (ИМХО) 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
10 минут назад, Marina-NET сказал:

+ за отопление - тоже, оплачивается собственником-банком

...да банком ничего не оплачивается, да и с какой радости банк должен платить если все договора с первичным собственником (комуналка), а пока судились в многоквартирке появилось ОСББ о котором толком никто не знал (это отдельная тема) и которое за непонятное содержание выставляет счета...:)

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 0
7 минут назад, Marina-NET сказал:

:) Думаю, что сторона исполняющая нормы закона, несет риски указанные в этом законе или риск "осуждения и негодования" тех, кто на ней не заработал. (ИМХО) 

...Вы загнали меня в тупик...:) 

Кто такая эта сторона которая исполняет нормы, какой закон, кто на ком не заработал, осуждение и негодование к  кому со стороны кого????

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий

Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи

Создать аккаунт

Зарегистрировать новый аккаунт в нашем сообществе. Это несложно!

Зарегистрировать новый аккаунт

Войти

Есть аккаунт? Войти.

Войти

  • Пользователи

  • Похожий контент

    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      20 вересня 2018 року
      м. Київ
      Справа N 751/3840/15-ц
      Провадження N 14-280цс18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Ситнік О.М.,
      суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
      учасники справи:
      позивач - Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" (далі - КП "УЖКГ"),
      відповідач - ОСОБА_3,
      розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року у складі судді Мережко М.В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів Гуля В.В., Іванової І.В., Савченко С.І.
      у цивільній справі за позовом КП "УЖКГ" до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги,
      УСТАНОВИЛА:
      У квітні 2015 року КП "УЖКГ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за комунальні послуги.
      Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2009 року між КП "УЖКГ" та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді N 05-09-Т на об'єкт: нежитлове приміщення загальною площею 72,6 кв. м магазин-салон "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3
      09 жовтня 2013 року КП "УЖКГ" отримало заяву ОСОБА_3 про переукладення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2009 року N 05-9-Т на той самий об'єкт з ОСОБА_3, але як з фізичною особою у зв'язку з припиненням нею підприємницької діяльності.
      КП "УЖКГ" направило ОСОБА_3 новий проект договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 жовтня 2013 року N 47-13-Т супровідним листом від 24 грудня 2013 року вих. N 01-04-25/2343. Договір до теперішнього часу ОСОБА_3 не погоджено та не підписано.
      Враховуючи, що виконавцем надаються комунальні послуги, а споживач їх отримує, однак ухиляється від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, позивач просив визнати договір від 01 жовтня 2013 року N 47-13-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді між сторонами укладеним та стягнути заборгованість за спожиті комунальні послуги постачання теплової енергії за період із жовтня 2013 року по лютий 2015 року у розмірі 17 873,28 грн. а також витрати на юридичні послуги в сумі 10 000,00 грн.
      Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року позовні вимоги КП "УЖКГ" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП "УЖКГ" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 17 873,28 грн. витрати на правову допомогу в сумі 4 832,80 грн та судовий збір в сумі 243,60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
      ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 оскаржили вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
      Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду.
      Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року визнано неподаними та повернуто заявникам.
      Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявниками станом на 10 травня 2016 року не виконано вимоги ухвали суду про усунення недоліків, а тому апеляційні скарги слід вважати неподаними та повернути заявникам.
      У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
      Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року повторну апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року залишено без змін.
      Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 47-49 Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном; зобов'язання за договором N 05-09-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеним між КП "УЖКГ" та відповідачкою як ФОП, не припинилися у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності самої ФОП ОСОБА_3, а оплату за фактично спожиті послуги відповідачкою не здійснено.
      У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд.
      Доводи, наведені в касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року ОСОБА_3 в касаційній скарзі вказала, що ні вона ні її представник не отримували ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційних скарг без руху, у зв'язку із чим в апеляційного суду не було правових підстав для повернення їх апеляційних скарг.
      Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
      Доводи, наведені в касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року
      Касаційна скарга мотивована тим, що у неї як фізичної особи будь-які зобов'язання перед позивачем відсутні, оскільки відмовлено судом у задоволенні позову в частині визнання укладеним договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 жовтня 2013 року N 47-13-Т, у зв'язку із чим правових підстав для стягнення заборгованості за комунальні послуги немає; надані позивачем акти про використану теплову енергію є неналежними доказами; оскільки заборгованість стягнуто з неї не як ФОП, тому її розмір повинен бути нарахований, виходячи із тарифів для населення; спір виник з господарського договору, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та КП "УЖКГ", тобто між суб'єктами господарювання, тому справа має розглядатися господарським судом, а не в порядку цивільного судочинства.
      Крім того, відповідачка зазначає про безпідставність та необґрунтованість стягнення витрат на правову допомогу, а також про розгляд справи за її відсутності у зв'язку з неповідомленням про дату, час і місце розгляду справи.
      Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року.
      Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року.
      15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
      Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      15 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
      Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
      Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 червня 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
      Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та матеріали справи, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
      Щодо доводів, наведених у касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року
      Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
      Згідно із частинами першою, другою статті 121 ЦПК України 2004 року, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
      За вимогами, встановленими статтею 74 ЦПК України 2004 року, копія ухвали разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
      За змістом наведених норм закону, повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.
      З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2015 року на підставі статей 121, 297 ЦПК України 2004 року, залишено без руху та надано строк для усунення їх недоліків (сплата судового збору) у термін, який не може перевищувати п'яти днів із дня отримання копії цієї ухвали.
      У матеріалах справи наявний супровідний лист, датований березнем 2016 року, про направлення апеляційним судом копії вищевказаної ухвали на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 122).
      У справі наявні два конверти, направлені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендованим відправленням 15 березня 2016 року, які повернулися до апеляційного суду з відміткою про повернення у зв'язку із закінченням терміну зберігання (т. 2, а. с. 123-124).
      Апеляційний суд не мав доказів про вручення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копії вищевказаної ухвали, направленої їм судом апеляційної інстанції супровідним листом у березні 2016 року.
      За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що в апеляційного суду відсутні підстави для визнання апеляційних скарг ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 неподаними, оскільки такі підстави мають місце у випадку невиконання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ухвали суду про усунення недоліків, а не внаслідок спливу строку, наданого судом на їх усунення, незалежно від обізнаності особи з наявністю таких недоліків.
      Судом апеляційної інстанції не дотримано вимог цивільного процесуального закону, чим, окрім іншого порушено і вимоги статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, тому ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року належить скасувати.
      Однак 04 квітня 2017 року Апеляційним судом Київської області розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_3 та прийнято ухвалу по суті апеляційного перегляду рішення суду, тому підстави для передачі справи для продовження апеляційного розгляду відсутні.
      Щодо доводів, наведених в касаційній скарзіна ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року
      Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 була зареєстрована як ФОП з 26 квітня 2005 року (т. 1, а. с. 8).
      Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 22 листопада 2007 року, відповідачці належить на праві приватної власності нежиле приміщення магазин-салон "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 11).
      01 січня 2009 року між КП "УЖКГ" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір N 05-09-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді до вищевказаного нежитлового приміщення магазину, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (т. 1, а. с. 14-17).
      04 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до КП "УЖКГ" із заявою про переукладання договорів про надання комунальних послуг на той самим об'єкт з нею, як фізичною особою, яка є власником вказаного об'єкта нерухомого майна (т. 1, а. с. 24).
      24 грудня 2013 року КП "УЖКГ" направило ОСОБА_3 два примірники договору про постачання теплової енергії в гарячій воді для підписання. У договорі споживачем зазначена ОСОБА_3 як фізична особа - власник нежитлового приміщення (т. 1, а. с. 25-30).
      Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 06 червня 2014 року ФОП ОСОБА_3 припинила підприємницьку діяльність (т. 1, а. с. 9-10).
      Вирішуючи вказаний спір у порядку цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції, поміж іншого вказав, що у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 зобов'язання за договором N 05-09-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеним між КП "УЖКГ" та відповідачкою як ФОП, не припинилися.
      ОСОБА_3 зазначала, що між сторонами наявний спір, який виник із господарського договору, укладеного між нею як ФОП та позивачем як юридичною особою.
      Крім того, вказувала, що з 01 грудня 2015 року та на дату розгляду справи судами попередніх інстанцій вона згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців зареєстрована як ФОП; видами її діяльності є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
      Разом з тим вказане нежитлове приміщення набуто у приватну власність ОСОБА_3 як фізичною особою. Належні докази про використання цього приміщення відповідачкою як ФОП для здійснення господарської діяльності, крім зазначення про це у свідоцтві платника єдиного податку (т. 2, а. с. 13), у матеріалах справи - відсутні.
      Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
      Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
      Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
      На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб'єктною підсудністю.
      Відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
      Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
      Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
      Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне визначити співвідношення понять фізичної особи та ФОП та їх правового статусу, оскільки вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач.
      Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
      У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
      За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
      У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
      З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.
      У статті 50 ЦК України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
      Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "ФОП" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
      На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб'єктною підсудністю.
      Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
      Згідно із частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом? фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 цього Кодексу).
      Відповідно до частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
      Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
      Разом з тим відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
      За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII (далі - Закон N 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
      Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
      Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
      Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
      Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону N 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
      Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону N 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
      Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
      Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2951цс15.
      Статтею 14 Закону N 2189-VIII передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін/тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
      Відповідно до статті 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, якими є і фізичні особи. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
      Суб'єктом права власності є фізична особа. ЦК України не містить заборони щодо перебування у власності окремої фізичної особи нерухомого майна нежитлового призначення.
      Можна зробити висновок, що надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, разом з тим, споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні вказаних послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів, і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГП України.
      Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб'єктного складу правовідносин, оскільки у разі, коли споживачем послуг є фізична особа, то відповідно до статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду) такі спори мали розглядатися за правилами цивільного судочинства, а в разі коли споживачем послуг є юридична особа чи ФОП як власники об'єктів нерухомого майна, то за суб'єктним складом, зазначені спори мали розглядатися відповідно до вимог статей 1, 2, 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду) у порядку господарського судочинства.
      Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 08 травня 2018 року у справі N 757/45133/15-ц, провадження N 14-114цс18.
      КП "УЖКГ" просило стягнути з відповідачки заборгованість за спожиті комунальні послуги постачання теплової енергії, вважаючи, що між сторонами існують правовідносини із надання та споживання комунальних послуг, у яких ОСОБА_3 є фізичною особою - власником нежитлового приміщення, до якого подається теплова енергія.
      Доказів використання саме ОСОБА_3 зазначеного нежитлового приміщення у підприємницькій діяльності не міститься, також це використання не впливає на правовий статус її як власника вказаного об'єкта нерухомого майна, який набуто нею у власність саме як фізичною особою.
      У цьому випадку предметом позовних вимог є стягнення з ОСОБА_3 заборгованості з оплати послуг за спожиту теплову енергію по опаленню належного їй нежитлового приміщення магазину-салону "ІНФОРМАЦІЯ_1", розрахованої позивачем після припинення договору, за період із жовтня 2013 року по лютий 2015 року відповідно до нарядів-завдань та актів виконаних робіт.
      Суд апеляційної інстанції послався на те, що правовідносини між ОСОБА_3 та КП "УЖКГ" після скасування державної реєстрації ОСОБА_3 як суб'єкта підприємницької діяльності не припинилися, оскільки за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року N 755-IV у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
      Разом з тим суди не звернули уваги, що відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Крім того, частиною другою названої статті передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
      У даному випадку і на момент укладання першого договору про надання комунальних послуг, і направлення другого договору, власником нежитлового приміщення і споживачем комунальних послуг виступала ОСОБА_3 як власник нежитлового приміщення, фізична особа. Здійснення нею підприємницької діяльності у цьому випадку не тягне будь-яких наслідків для виникнення та існування договору про надання комунальних послуг, оскільки такий договір вважається укладеним відповідно до Закону N 2189-VIII, а тарифи для власників нежитлових приміщень є єдиними, незважаючи на ту обставину, чи є такі власники суб'єктами підприємницької діяльності, що підтверджується відповідними постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України за 2011-2014 роки, фотокопії яких надані позивачем (т. 1, а. с. 31?35).
      Як встановив суд апеляційної інстанції, у період із жовтня 2013 року по лютий 2015 року позивач надавав послуги по постачанню теплової енергії до належного відповідачці приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами: бухгалтерською довідкою від 17 березня 2015 року N 01.08/476, актами про використання теплової енергії за жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, рахунками-фактурами від 17 лютого 2014 року N 000000199, N 000000200, N 000000238, від 05 березня 2015 року N 000000239, від 12 березня 2015 року N 2015 (т. 1, а. с. 36-43); розрахунком належних до стягнення платежів, здійснених відповідно до періоду надання послуг та площі нежитлового приміщення за тарифами, встановленими Постановами національної комісії регулювання ринку комунальних платежів (т. 1, а. с. 31-35); розрахунком кількості отриманої теплової енергії, здійсненим позивачем відповідно до затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових і громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні" (т. 2, а. с. 44-47). Ці розрахунки перевірені судом апеляційної інстанції та відповідачкою (представником відповідача) відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не спростовані.
      Велика Палата Верховного Суду робить висновок про те, що якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин як фізична особа - власник об'єкта нерухомого майна, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але втратив цей статус на будь-якій стадії судового розгляду, то зміна статусу не зумовлює наслідків у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно - закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим судом цивільного провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду, оскільки у даному спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб'єкт підприємницької діяльності.
      Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_3 про необґрунтованість стягнення витрат на правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначає наступне.
      Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
      На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
      Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
      Згідно з договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2015 року, укладеним між КП "УЖКГ" та ФОП ОСОБА_5, останній зобов'язався надати замовнику юридичні послуги по стягненню з ОСОБА_3 заборгованості за комунальні послуги на користь замовника (т. 1, а. с. 47).
      Актами виконаних робіт від 31 березня 2015 року N 1, від 20 квітня 2015 року N 2, квитанцією про сплату коштів на підставі договору про надання юридичних послуг від 02 березня 2015 року підтверджується надання послуг за вищевказаним договором та оплата витрат за надання правової допомоги позивачу на суму 10 тис. грн (т. 1, а. с. 48; т. 2, а. с. 56-57).
      При цьому, визначаючи суму витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача, апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, врахував тривалість часу, затраченого представником КП "УЖКГ" у судових засіданнях, а також час, затрачений ОСОБА_5 на складання позовної заяви, підготовку необхідних документів до суду, встановлений розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи в суді і участі представника позивача в судових засіданнях, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 4 832,80 грн.
      За правилами статті 412 ЦПК України суд касаційної інстанції частково задовольняє касаційну скаргу та змінює ухвалу апеляційного суду у частині визнання продовженим господарського договору між КП "УЖКГ" та ФОП ОСОБА_3, виключивши вказане посилання з мотивувальної частини як таке, що зроблене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
      Керуючись статтями 259, 268, 400, 402-404, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду,
      ПОСТАНОВИЛА:
      Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року задовольнити частково.
      Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року скасувати.
      Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року задовольнити частково.
      Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року змінити, виключити з мотивувальної частини ухвали висновок, що "правовідносини між ОСОБА_3 та Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" після скасування державної реєстрації ОСОБА_3 як суб'єкта підприємницької діяльності не припинилися, оскільки за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб? підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном".
      В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2017 року залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач О.М. Ситнік
      Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко
      С.В. Бакуліна Л.І. Рогач
      В.В. Британчук І.В. Саприкіна
      В.І. Данішевська О.С. Ткачук
      О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич
      О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
      Лобойко Л.М.
    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      27 червня 2018 року
      м. Київ
      Справа N 916/2791/16
      Провадження N 12-141гс18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді-доповідача Кібенко О.Р.,
      суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
      розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича
      на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі Ярош А.І., Лисенко В.А., Діброви В.С.,
      у справі Господарського суду Одеської області
      за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домінік"
      до Фізичної особи-підприємця Бакала Бориса Федоровича
      про стягнення грошових коштів
      Історія справи
      Короткий зміст та підстави позовних вимог
      1. У жовтні 2016 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домінік" (далі - ОСББ "Домінік") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) про стягнення з Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича (далі - ФОП Бакал Б.Ф.) заборгованості у розмірі 22 680 грн основного боргу (щомісячний платіж - 567 грн), 7 804,09 грн інфляційних витрат та 3 % річних у сумі 1 122,11 грн за надані за договором про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року послуги по утриманню у період з 01 квітня 2014 року по 31 липня 2017 року нежитлового приміщення площею 189,5 кв. м у будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова у місті Одесі, власником якого є громадянин Бакал Борис Федорович.
      2. У поданій до суду першої інстанції уточненій позовній заяві від 04 вересня 2017 року ОСББ "Домінік" змінило підстави позову та вказало на обов'язок відповідача сплачувати вартість цих послуг не на підставі вищевказаного договору, а на підставі положень статей 17, 20, 22, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і статті 360 ЦК України. Проте, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги з підстав, зазначених у первісному позові.
      Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
      3. 17 квітня 1996 року власниками квартир багатоквартирного будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі створено ОСББ "Домінік".
      4. 24 лютого 1997 року на підставі договору купівлі-продажу Колективне підприємство "ВІТ - ОКС" продало, а громадянин Бакал Борис Федорович придбав у власність 2/100 частини житлового будинку - вбудоване приміщення нежитлового призначення із 3/100 частин, загальною площею 230,7 кв. м, розташоване у багатоквартирному будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова у м. Одесі, що становить 189,5 кв. м загальної площі.
      5. 01 липня 2009 року між ОСББ "Домінік" та ФОП Бакалом Б.Ф. укладено договір, згідно з яким останній доручив ОСББ "Домінік" комунально-побутове обслуговування приміщень цокольного поверху в житловому будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі, площею 189,5 кв. м
      6. ОСББ "Домінік" зазначило, що з липня 2009 року ФОП Бакал Б.Ф. своєчасно сплачував вартість наданих послуг, але починаючи з квітня 2014 року перестав сплачувати платежі у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2017 року склала 22 680 грн.
      7. ФОП Бакал Б.Ф. заперечив проти позову, посилаючись на те, що ним не укладалось з ОСББ "Домінік" договору про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року, що встановлено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц, яким відмовлено у задоволенні позову Бакала Б.Ф. до ОСББ "Домінік" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом N 4 від 29 квітня 2002 року, про визначення більшого розміру частки членського внеску власників нежитлових приміщень, ніж власників житлових квартир; про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом N 15 від 21 травня 2009 року, про затвердження розрахунків (тарифів) за членськими внесками на цокольні (нежитлові) приміщення у розмірі три гривні з одного квадратного метра; про визнання недійсним рішення ОСББ "Домінік", оформленого протоколом N 21 від 12 червня 2014 року, про затвердження розрахунків (тарифи) за членськими внесками на нежитлові приміщення у розмірі п'ять гривень з одного квадратного метра; про стягнення суми переплати членського внеску (платежу) за період з 24 вересня 2011 року до 24 вересня 2014 року у розмірі 8 663 грн за утримання будинку та прибудинкової території.
      8. ФОП Бакал Б.Ф. також вказав на безпідставність позовних вимог, посилаючись на відсутність договірних відносин з ОСББ "Домінік", оскільки висновком судово-почеркознавчої експертизи N 6008/01 від 13 червня 2017 року, проведеної у рамках розгляду цієї справи, встановлено, що на договорі про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року підпис від імені ФОП Бакал Б.Ф. виконаний не самим Бакалом Б.Ф., а іншою особою, що свідчить про те, що зазначений договір Бакалом Б.Ф. не підписувався. ФОП Бакал Б.Ф. також вказував на підвідомчість цього спору судам цивільної юрисдикції, оскільки власником приміщення, за яке заявлено позовні вимоги про стягнення комунальних послуг, є фізична особа - Бакал Б.Ф.
      9. У заяві про уточнення позовних вимог від 04 вересня 2017 року ОСББ "Домінік", пославшись на положення статей 17, 20, 22, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і статті 360 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначило, що відповідач як власник приміщень будинку повинен сплачувати платежі на утримання будинку та прибудинкової території незважаючи на наявність або відсутність підписаного з ОСББ "Домінік" договору та членства у ньому, а тому висновок судової почеркознавчої експертизи, в якому встановлено, що підпис на договорі від імені ФОП Бакала Б.Ф. виконано не самим Бакалом Б.Ф. а іншою особою, не може бути підставою для відмови у позові.
      Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
      10. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
      11. Рішення мотивоване тим, що позивачем фактично змінено підстави позову без оформлення такої зміни шляхом подання письмової заяви відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і, зважаючи на те, що підставою первісного позову позивачем визначений договір, а висновком експертизи встановлено, що він підписаний з боку відповідача не Бакалом Б.Ф., відмовлено у його задоволенні.
      12. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Бакала Б.Ф. на користь ОСББ "Домінік" 22 680 грн основного боргу, 7804,09 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1 106,45 грн.
      13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність посилань у первісному позові на положення статей 360, 525-527, 625 ЦК України та статтю 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які визначають правові засади виконання зобов'язань, не може свідчити, що підставою позову про стягнення заборгованості за надані послуги з комунально-побутового обслуговування приміщення було лише невиконання відповідачем умов договору від 01 липня 2009 року, адже ці положення також відносяться до зобов'язань, що виникли в тому числі з актів цивільного законодавства (статті 11, 509 ЦК України). На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та помилково вважав, що єдиною підставою, якою ОСББ "Домінік" обґрунтовує свої вимоги, є порушення умов договору. Первісна позовна заява містила підстави позову, які в уточненій позовній заяві доповнені й обґрунтовані посиланням на норми матеріального права, зокрема статті 360 ЦК України, якою врегульовано обов'язок співвласника брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність права у господарського суду самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позові.
      Короткий зміст вимог касаційної скарги
      14. У грудні 2017 року ФОП Бакал Б.Ф. звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року, а рішення Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року залишити в силі.
      Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
      15. Ухвалою від 15 травня 2018 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
      16. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що ФОП Бакал Б.Ф. оскаржує постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року з підстав порушення судом апеляційної інстанції правил суб'єктної юрисдикції.
      АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
      Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
      17. Оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення коштів за надані послуги з комунально - побутового обслуговування приміщення, власником якого є фізична особа - Бакал Б.Ф., а договірні відносини між ФОП Бакалом Б.Ф. та ОСББ "Домінік" відсутні, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і належним відповідачем у даній справі має бути фізична особа - Бакал Б.Ф.
      Доводи інших учасників справи
      18. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, посилаючись на дотримання апеляційним господарським судом правил підвідомчості цієї справи, оскільки, незважаючи на те, що власником приміщення нежитлового призначення площею 189,5 кв. м, розташованого у багатоквартирному будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі, є фізична особа - Бакал Б.Ф., проте він здійснює підприємницьку діяльність за цією адресою як ФОП, про що зазначено у свідоцтві платника єдиного податку від 01 червня 2012 року.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
      19. ГПК України у редакції, чинній на час звернення ОСББ "Домінік" з даним позовом та на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України (частина перша статті 12).
      20. Відповідно до статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      21. Згідно із статтею 2 цього ж Кодексу господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
      22. Аналогічно на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").
      23. За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
      24. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
      25. Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
      26. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
      27. Згідно із частиною четвертою статті 4 цього Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
      28. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання (стаття 12 цього Закону).
      29. Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частини перша та шоста статті 13 цього Закону).
      30. При вирішенні цієї справи судами установлено, що у 1996 році співвласниками жилих і нежилих приміщень будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі створено ОСББ "Домінік".
      31. Громадянину Бакалу Б.Ф. на праві власності належить нежитлове приміщення площею 189,5 кв. м, яке знаходиться у багатоквартирному будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова у м. Одесі.
      32. Відповідно до положень частини п'ятої статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
      33. Судами також установлено, що всі послуги надавалися спеціалізованими підприємствами на підставі відповідних договорів, виконання робіт за якими підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
      34. ОСББ "Домінік" як управитель житлового будинку звернулося до суду з позовом про стягнення ФОП Бакала Б.Ф. заборгованості з оплати фактично спожитих комунальних послуг. Підставами для нарахування ОСББ "Домінік" вартості послуг слугували рішення загальних зборів членів ОСББ "Домінік", які у судовому порядку не визнані недійсними. При цьому договір про надання послуг з ФОП Бакалом Б.Ф. не укладався (як зазначено вище, висновком судово-почеркознавчої експертизи N 6008/01 від 13 червня 2017 року встановлено, що на договорі про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року підпис від імені ФОП Бакал Б.Ф. виконаний не самим Бакалом Б.Ф., а іншою особою, що свідчить про те, що Бакалом Б.Ф. він не підписувався).
      35. Позивач вважає, що приміщення використовується Бакалом Б.Ф. у комерційних цілях як фізичною особою-підприємцем, в той час як докази на підтвердження цього у матеріалах справи відсутні.
      36. Разом з тим, вказане нежитлове приміщення придбано у приватну власність Бакалом Б.Ф. як фізичною особою, належні докази використання Бакалом Б.Ф. як ФОП для здійснення господарської діяльності, крім зазначення про це у свідоцтві платника єдиного податку (а. с. 210 т. 1), у матеріалах справи відсутні.
      37. В період з 24 лютого 1997 року до 10 серпня 2014 року членом ОСББ "Домінік" був Бакал Б.Ф. як фізична особа. Як член ОСББ "Домінік" Бакал Б.Ф. користувався його правами та виконував його обов'язки до подання ним заяви про вихід з членів об'єднання (викладені обставини підтверджені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц).
      38. Згідно з пунктом 4 рішення загальних зборів ОСББ "Домінік", оформленого протоколом N 4 від 29 квітня 2002 року, вирішено визначити, що для фінансування статутних цілей ОСББ "Домінік", його членами буде щомісячно вноситься добровільний членський внесок, мінімальний розмір якого дорівнює відповідній частці в експлуатаційних витратах на утримання будинку, а також здійснення статутної діяльності об'єднання, при цьому розмір такої частки власників нежитлових приміщень буде вище, ніж власників житлових квартир, у зв'язку з особливостями експлуатації нежитлових приміщень. Розрахунок розміру частки в експлуатаційних витратах на утримання будинку, а також статутної діяльності об'єднання проводиться правлінням і затверджується на загальних зборах об'єднання, з врахуванням різниці у розмірі часток власників квартир і власників нежитлових приміщень. Встановлено для власників житлових та нежитлових приміщень, які не є членами об'єднання, а також для тих членів об'єднання, які не бажають сплачувати добровільні членські внески в його мінімальному розмірі, щомісячні обов'язкові платежі в розмірі їх частки витрат на утримання будинку та придомової території з урахуванням кількості мешканців, а також особливостей експлуатації нежитлових приміщень, для чого з кожним з них укласти відповідний договір. Тобто, цим рішенням загальних зборів розмежовано питання добровільних членських внесків та їх альтернативу у вигляді щомісячних обов'язкових платежів у розмірі їх частки витрат на утримання будинку та придомової території з урахуванням кількості мешканців, а також особливостей експлуатації нежитлових приміщень.
      39. 21 травня 2009 року загальні збори ОСББ "Домінік", розглядаючи питання N 4 порядку денного "Про затвердження членських внесків", вирішили затвердити розрахунки по членським внескам у розмірі на цокольні (нежитлові) приміщення у розмірі три гривні з одного квадратного метра, що оформлено протоколом N 15. 12 червня 2014 року загальні збори ОСББ "Домінік" прийняли рішення, оформлене протоколом N 21, яким з 01 липня 2014 року затверджені тарифи для офісних приміщень у розмірі п'ять гривень з одного квадратного метра.
      40. У даній справі ОСББ "Домінік" звернулося з позовом до Бакала Б.Ф. як фізичної особи - підприємця, з яким відсутні договірні відносини щодо надання комунальних послуг.
      41. Згідно із статями 6, 15, 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках), які зобов'язані своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні платежі.
      42. У рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц встановлено факт сплати Бакалом Б.Ф. на розрахунковий рахунок ОСББ "Домінік" добровільних членських внесків в сумі 8663 гривні за період з 24 вересня 2011 року по 24 вересня 2014 року, які, як вважав Бакал Б.Ф., сплачені безпідставно внаслідок того, що йому не було відомо про існування рішень загальних зборів ОСББ "Домінік" від 29 квітня 2002 року, оформлених протоколом N 4, від 21 травня 2009 року, оформлених протоколом N 15, та від 12 червня 2014 року, оформлених протоколом N 21, якими встановлена альтернатива сплати добровільних членських внесків та обов'язкових платежів і визначена ставка мінімального добровільного членського внеску у розмірі три гривні та п'ять гривень за 1 кв. м, відповідно.
      43. Зважаючи на відсутність договору про надання комунальних послуг з ФОП Бакалом Б.Ф. і визначений законодавцем обов'язок саме власника приміщення, яким є фізична особа-Бакал Б.Ф., сплачувати вартість комунальних послуг, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що Бакал Б.Ф. є фізичною особою-підприємцем та використовує приміщення для здійснення господарської діяльності, про що зазначено лише у свідоцтві платника єдиного податку.
      44. Наявність у відповідача статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо отримання житлово-комунальних послуг.
      45. Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
      46. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
      47. Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
      48. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України). Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.
      49. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
      50. Відповідно до частин першої та третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За приписами частини першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
      51. Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
      52. Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
      53. Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
      54. З урахуванням встановлених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц фактів отримання цих послуг Бакалом Б.Ф. як фізичною особою, Велика Палата Верховного Суду вважає передчасними висновки господарських судів попередніх інстанцій у даній справі, які розглянули спір по суті у порядку господарського судочинства. Крім того про підвідомчість цього спору судам цивільної юрисдикції наголошувалось ФОП Бакалом Б.Ф. у відзиві на позовну заяву, подану до місцевого господарського суду 03 серпня 2017 року (а. с. 67 т. 2).
      ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
      Щодо суті касаційної скарги
      55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
      56. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 313 ГПК України).
      57. Пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
      58. З огляду на з суб'єктний склад сторін спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатися у порядку цивільного судочинства, відповідно, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
      Щодо судових витрат
      59. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
      Висновки щодо правильного застосування норм права
      60. Спори про стягнення вартості комунальних послуг за обслуговування приміщень у багатоквартирних будинках підлягають розгляду у порядку господарського судочинства лише у випадках відповідності їх суб'єктного складу вимогам ГПК України.
      Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича задовольнити частково.
      2. Рішення Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року у справі N 916/2791/16 скасувати.
      3. Провадження у справі Господарського суду Одеської області N 916/2791/16 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домінік" до Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича про стягнення грошових коштів закрити.
      Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
      Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя-доповідач О.Р. Кібенко
      Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко
      С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна
      В.В. Британчук О.М. Ситнік
      Д.А. Гудима О.С. Ткачук
      В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич
      Н.П. Лященко О.Г. Яновська
      Лобойко Л.М.
    • Автор: ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      Іменем України
      04 липня 2018 року
      м. Київ
      Справа N 904/7183/17
      Провадження N 12-153гс18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Рогач Л.І.,
      суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
      розглянула касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Седенко Марини Анатоліївни (далі - ФОП Седенко М.А.) на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року у справі N 904/7183/17 (судді: Чимбар Л.О. - головуючий, Іванов О.Г., Березкіна О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" (далі - ТОВ "Сітісервіс-КР") до ФОП Седенко М.А. про стягнення 33260,59 грн. і
      УСТАНОВИЛА
      1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень
      1.1. 10 липня 2017 року ТОВ "Сітісервіс-КР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Седенко М.А. про стягнення 33260,59 грн заборгованості.
      1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором N 3009/02-14 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в частині здійснення розрахунків за отримані послуги за період з 1 червня 2016 року по 1 червня 2017 року та обґрунтовано приписами статей 193, 198, 199, 217-219 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 19, 20, 26, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
      1.3. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказала, що договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій було розірвано з 01 червня 2016 року за ініціативою споживача відповідно до положень частини шостої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у зв'язку з систематичним невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань щодо надання послуг з обслуговування території та утримання будинку, відповідач послугами позивача не користується та своєчасно оплачує надані йому комунальні послуги, а отже підстави для нарахування та стягнення вартості комунальних послуг відсутні. Також відповідач вказував на те, що позивач, подаючи позовну заяву до суду, не дотримав правил підвідомчості, оскільки на момент подачі договір між відповідачем та позивачем розірвано, а власником приміщення, щодо якого виник спір з надання послуг позивачем, є фізична особа.
      2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року у справі N 904/7183/17 (суддя Петренко І.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
      2.2. Суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за період з січня 2016 року по червень 2017 року, розрахованої позивачем на підставі договору після його припинення.
      2.3. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року у справі N 904/7183/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
      2.4. Суд апеляційної інстанції вказав про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за період з січня 2016 року по червень 2017 року, розрахованої позивачем на підставі договору після його припинення, оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг у повному обсязі.
      3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів
      3.1. У січні 2018 року ФОП Седенко М.А. подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просила постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
      3.2. У касаційній скарзі ФОП Седенко М.А. посилається на те, що апеляційний господарський суд при ухваленні постанови не взяв до уваги вимоги статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Відповідач зазначив, що на момент подання позовної заяви договір, укладений сторонами у цій справі, був розірваний і після його розірвання відповідач повинен був отримувати від позивача житлово-комунальні послуги як фізична особа, а отже, спір у цій справі не підлягає розгляду за правилами ГПК України.
      3.3. Також відповідач вказав, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки місцевого господарського суду про припинення договору з позивачем, прийняв рішення про задоволення позовних вимог за відсутності у матеріалах справи доказів здійснення позивачем діяльності та надання позивачем відповідачу послуг, наведених у позовній заяві.
      4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
      4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2018 року справу N 904/7183/17 за позовом ТОВ "Сітісервіс-КР" до ФОП Седенко М.А. про стягнення 33260,59 грн за касаційною скаргою ФОП Седенко М.А. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
      4.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2018 року прийнято до розгляду справу N 904/7183/17 (провадження N 12-153гс18) та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 04 липня 2018 року.
      5. Позиція учасників справи
      5.1. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, посилаючись, зокрема, на належне виконання своїх зобов'язань з надання комунальних послуг, а також на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі N 6-59цс13.
      6. Фактичні обставини, встановлені судами
      6.1. 18 листопада 2013 року позивач як управитель та Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради як замовник уклали договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Центрально-Міському районі, предметом якого є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.
      6.2. Докази розірвання або зміни строку дії договору не надано, отже, суд визнав договір діючим.
      6.3. Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14 грудня 2011 року за N 418 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення Центрально-Міського району м. Кривого Рогу" установлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зокрема в будинку N 1 по вулиці Українська.
      6.4. Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 27 грудня 2011 року N 435 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у місті Кривому Розі" установлено періодичність та строки виконання робіт на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, порядок проведення перерахунків за ненадані або надані не в повному обсязі послуги для всіх категорій споживачів.
      6.5. Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12 квітня 2017 року N 176 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню міста Кривого Рогу товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" установлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню міста Кривого Рогу товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" зокрема в будинку N 1 по вулиці Українська.
      6.6. Відповідач є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення N 1/194 по вулиці Українська, що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення від 23 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. та зареєстрованого у реєстрі за N 794.
      6.7. 30 вересня 2014 року позивач та ФОП Седенко М.А. уклали договір N 3009/02-14 про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у житловому будинку N 1 по вулиці Українська у місті Кривому Розі, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. Виконавець, за пунктом 1.2 договору, надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
      6.8. Розмір тарифу на послуги, які виконавець щомісячно надає споживачу, встановлено рішеннями Криворізької міської ради за N 418 від 14 грудня 2011 року (Додаток N 1) та N 435 від 27 грудня 2011 року (Додаток N 2), з урахуванням перерахунку зазначеного тарифу, як для приміщення першого поверху з окремим входом, згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 01 червня 2011 року, з розрахунку на 1 кв. м приміщення споживача N 194 загальна площа якого становить 1217,2 кв. м (пункт 1.3 договору).
      6.9. Листом від 2 листопада 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що 28 жовтня 2015 року в магазині "Лада-2" за адресою вул. Українська, 1/194 виникла аварійна ситуація, внаслідок якої каналізаційними стоками залита значна частина підвального приміщення, яке є складом промислового товару. Відповідальний працівник відповідача телефонував позивачу та неодноразово викликав слюсаря. Позивач аварію не усунув, слюсар в магазин не приходив, нічого не перевіряв. Весь ремонт відповідач виконав за власний кошт без участі представників позивача. У зв'язку з викладеним відповідач просила договір від 30 вересня 2014 року розірвати.
      6.10. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з Седенко М.А. заборгованості з оплати послуг з утримання будинку за період з січня 2016 року по червень 2017 року, розрахованої позивачем після припинення договору за період з 1 січня 2016 року по 1 червня 2017 року у відповідності до нарядів-завдань та актів виконаних робіт.
      7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства
      Щодо юрисдикції спору
      7.1. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
      7.2. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      7.3. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
      7.4. За змістом статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
      7.5. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).
      7.6. Відповідно до частини першої статті 12 цього кодексу господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
      7.7. Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
      7.8. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
      7.9. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
      7.10. За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
      7.11. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
      7.12. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
      7.13. Статтею 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи; цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент її смерті.
      7.14. Всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин (стаття 26 ЦК України).
      7.15. З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
      7.16. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа -підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
      7.17. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Седенко М.А. з 19 серпня 1998 року зареєстрована як фізична особа-підприємець; видами її діяльності відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку є: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
      7.18. Матеріалами справи встановлено, що нежитлове приміщення за адресою вул. Українська, 1/194, щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем для розміщення магазину "Лада-2", тобто з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва.
      7.19. Уклавши з позивачем - виконавцем комунальної послуги договір N 3009/02-14 про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, відповідач здійснила документальне оформлення відносин з надання їй житлово-комунальних послуг внаслідок здійснення нею господарської діяльності як суб'єктом господарювання у нежитловому приміщенні за адресою вул. Українська, 1/194.
      7.20. Припинення дії договору про надання комунальних послуг не змінює та не припиняє використання відповідачем належного їй на праві власності нежитлового приміщення у сфері господарювання, а використання належного їй на праві власності нерухомого майна у сфері господарювання відповідає змісту права власника самостійно розпоряджатися та користуватися своїм майном.
      7.21. Враховуючи наведене, а також положення статей 1, 12 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з цим позовом), щодо підвідомчості спорів за участі суб'єктів підприємницької діяльності господарським судам, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів порушення судом правил суб'єктної підсудності.
      Щодо суті позовних вимог
      7.22. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
      7.23. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
      7.24. Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
      7.25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
      7.26. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
      7.27. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
      7.28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2951цс15.
      7.29. Статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін/тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
      7.30. Як встановив суд апеляційної інстанції, у період з 01 червня 2016 року по 01 червня 2017 року позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою вул. Українська, 1 у м. Кривий Ріг, що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами-завданнями та актами виконаних робіт; розрахунок належних до стягнення платежів здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі нежитлового приміщення за тарифами, встановленими Виконавчим комітетом Криворізької міської ради; цей розрахунок перевірено судом.
      7.31. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
      7.32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга цієї статті).
      7.33. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та містять посилання на обставини, що не були предметом дослідження, а відтак до уваги не приймаються з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.
      8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
      8.1. За частиною першою статті 309 ГПК України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      8.2. Враховуючи викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
      8.3. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ФОП Седенко М.А. без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
      Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Седенко Марини Анатоліївни залишити без задоволення.
      2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року у справі N 904/7183/17 залишити без змін.
      Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач Л.І. Рогач Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська
    • Автор: VikaDnepr
      Добрий день, уважаемие Господа Юристи! Имела возможность убедиться, что здесь масса опитних грамотних людей! Заранее простите мою украинскую клавіатуру.. и так о ситуации.. жил у меня отец, била у него комната в обмежитии , прописан он там бил один. Получал ее корумпованим путем , будем називать вещи своими именами, в жеке никогда не работал , купил ее в свое время за 2 тис уе. Имелся постоянний ордер. В данний момент вопрос такой - отец 2 мес.назад скоропостижно скончался.  Комната стала как би в подвешеном состоянии.  Ордер бил на него, прописан бил он один. Теперь его не стало. В его комнате раньше жила я с ребенком около 5 лет , потом ему самому потреб.жилье и я сьехала на сьемное жилье. В данний момент хочу проживать в его комнате, но жил сервис, к которому относится общежитие, настаивает, пока словесно , что би я им представила свидетельство о смерти и освободила помещение. Вопрос такой - я не хочу просто так взять и отдать жилье , за которое мой отец своими кровними заплатил , никто же просто так не дали..  и другое, я очень устала жить с дитем по чужим людям . Хочу жить пустьбез условий , всего в 18 кв м , но у себя дома , в своем жилье. Помогите юридичним советом, как отстоять комнату , прописаться в последствии. Я рада и благодарна совету каждого из Вас !
    • Автор: igorit
      Добрый день.
      Прошу дать совет или хотя бы дать направление, как действовать в следующей ситуации.  Киевэнерго  выставляет счета и списывает со счета  деньги, а услугу горячего водоснабжения не оказывает.
      По месту моего проживания, с апреля 2017 по сей день, нет горячей воды.  Оправдание - сначала «профилактика», далее долги  Киевэнерго перед Киевгазом, потом ремонтные работы и т.д.…  
      Я  не обращал внимание на отсутствие горячей воды до момента, пока  в квитанции Киевэнерго, не стали выставлять счета за услугу горячего водоснабжения. Обратил внимание, на это «неподобство», в августе 2017г. - в квитанции за июль 2017г ( 200 грн.+200 грн. долг за прошлые месяца  – сумма небольшая, а обидно) .  Пришел в цок Киевэнерго и подал заявление, по поводу создания комиссии для составления Акта претензии. Меня, понятно проигнорировали и я выдержав положенное время, соответственно оформил этот документ с  соседями и отнес в Киевэнерго. Когда, пришла квитанция за август, с прошлым долгом и новым начислением, я подал новое заявление в Киевэнерго  - об отсутствии услуги ГВП и перерасчете начисленных платежей .  Никакой реакции и полный игнор. Но то такое.
      Воды, до сих пор, нет, начисления, до сих пор, есть.  Все бы ничего, наверно можно было бы не обращать внимания, просто не платить, а своими претензионными заявлениями всегда можно отбиться от «долгов», но у нас оформлена субсидия и Киевэнерго просто списывает её.  И получается, я в принципе никому, ничего не должен, субсидия все покрывает. Но остается «детская обида», что где-то меня «имеют» и хочется узнать где, как и почему.  
      Я уже был в собесе и спрашивал, можно ли субсидию на горячую воду, например перебросить на электричество , поставить бойлер и забыть о централизованном горячем водоснабжении. Но мне ответили, либо даем на ГВП, либо вообще снимаем субсидию на ГВП (где эта грёбаная монетизация).  И пожаловаться, особенно не кому.
      Самое обидное, что была в 2010г., примерно такая же ситуация ( ЖЕК был поставщиком услуги), но тогда, я как-то быстрее, нашел выход. Была только организована инспекция ЖКХ и они только начали работать. Поэтому рвали и метали, чтобы показать свою «нужность» И за неделю, нам подключили горячую воду и пересчитали начисления.
      А сейчас выбор небольшой – защита прав потребителя – я с ними созванивался – очень неохотно консультируют. И вновь созданная инспекция ЖКХ «самоврядування» при КМДА без полномочий. 
      Я там был, оставил заявление и тишина.
      Пришла мысль написать заявление в органы о краже денег со счета. Но не знаю, как это будет  выглядеть.
      Прошу подсказать алгоритм действий.  
      Благодарю.