Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору

[stairtov]

УПС ОПС АПС

Стаття 4. Предмет застави

Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Стаття 13. Форма договору застави

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів. ( Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94, в редакції Закону N 583/97-ВР від 21.10.97 )

Стаття 14. Наслідки недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Стаття 16. Момент виникнення права застави

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

в цук параграф заставы там тож застава выныкае з договору заставы

[stairtov]

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ НА НАЧАЛО ДЕЙСТВИЯ СВОЕГО ДОГОВОРА КРЕДИТА

[23:16:29] Жэня: какой вопрос?

[23:16:35] Олег: ТАМ ПОЛ КОМЕНТАРИЙ ЛУСПЕННИКА

[23:16:58] Олег: НА РОЗЬЯСНЕНИЕ ПРО МОМЕНТ НАЧАЛА НАЧИСЛЕНИА ПРОЦЕНТОВ ЗА КРЕДИТНЫМ ДОГ НАЧИНАЕТСЯ С МОМЕНТА ЗАЧИСЛЕНИЯ НА ПОТОЧНЫЙ ЩЕТ

[23:18:52] Жэня: Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Н34 У 2 т. — 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — Т. II. — 1088 с.

966-667-238-3 Т. II. — 1088 с. — І8ВМ 966-667- 40-5

"4. Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються з моменту зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, а не з моменту укладення договору або дати, з якої кредитодавець зобов'язаний був надати грошові кошти. Це правило зумовлене тим, що проценти на суму кредиту сплачуються за час реального користування грошовою сумою..."

То есть РЕАЛЬНЫМ использованием кредита считается не образование задолженности на балансовом внутрибанковском счете для аналитического учета выданных кредитов, типа 2203 или 2233, а конкретная дата перевода денег на счет заемщика, а это ИМЕННО 2620 - Расчетный счет, и его открытие оформляется Договором на РКО, и прописано в ЦК.

Т.к. счета аналитического учета долгосрочных кредитов 2203 и 2233 не открываются по договору РКО с Клиентом (Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка), а УПОМИНАНИЕ в Кредитном договоре о том, что кредит выдается со счета 2203хххххх на кассу не является договором банковского счета.

[23:19:46] Олег: МОЯ БЛАГОДАРНОСТЬ НЕ ИМЕЕТ ГРАНИЦ В РАЗУМНІХ ПРЕДЕЛАХ

[23:21:09] Жэня: почему?

[23:23:25] Олег: А ТЫ ВНИКНИ МОМЕНТ НАЧАЛА НАЧИСЛЕНИЯ И ЕСТЬ НАЧАЛОМ ДЕЙСТВИЯ ДОГОВОРА .

[23:24:24] Олег: ТОЕСТЬ У МНОГИХ ДОГОВОРА ЕЩО НЕ НАЧАЛИ ДЕЙСТВОВАТЬ А ЗА НИМИ УЖЕ ХОТЯТ БАБЛО СНИМАТЬ

[23:26:52] Жэня: да да

[23:27:10] Жэня: я об этом писал на антирейде - никто не прореагировал

[23:27:23] Олег: А ССЫЛОЧКУ НА СТРАНИЦУ С САЙТА

[23:27:47] Олег: Я ТОК ВЧЕРАСЬ ПРОЧОЛ

[23:28:19] Жэня: щаз

[23:29:08] Жэня: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=41096

[23:29:53] Олег: (wait) ХОРОША МЫСЛЯ ПРИХОДИТ ОПОСЛЯ

[23:31:06] Жэня: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry41090

ДЕЛО В ТОМ ЧТО ДАЖЕ ПРИ НОТ РЕЕСТРАЦИИ ДОГОВОРА НО НЕ ПОСТУПЛЕНИИ СРЕДСТВ НА ПОТОЧНІЙ РАХУНОК

ДОГОВОР ОСТАЛСЯ МЕРТВІМ ДОКУМЕНТОМ

ТОЕСТЬ КАК СТЯГНЕННЯ ЗА НИМ И ВІМОГИ БЕЗОСНОВАТЕЛЬНІ ....

А КАК ВСЕ УЖЕ ЗАМЕТИЛИ ТО У МНОГИХ КОШТІ ВІДАВАЛИСЬ В ОБХОД ПОТОЧНОГО РАХУНКА КОТОРІЙ ОТКРІВАЕТСЯ НА ОСНОВАНИИ ДОГОВОРА НА ОТКРІТИЕ ЩЕТА ...КОТОРІЙ ДОЛЖЕН БІТЬ КАК ДОДАТОК ДО ДОГОВОРА

ФОРМА ДОДАТКУ \не помню статью \

kristy

звыняйте за выделение просто интересный моментик который не заслуженно был упущен

[АлПет]

Есть вопрос по поводу договора ипотеки. Договор ипотеки подписывался с Проминвестом в лице отделения, которое сейчас реорганизовано. Т.е. в графе "Ипотекодержатель написано: "Акционерный комерцийный... банк, филия такая-то". Сейчас подписанных дополнительных соглашений с другим отделением банка у меня нет. Что в этом случае должен предъявить банк "официально, по букве закона", чтобы считаться законным ипотекодержателем. Интуитивно я так понимаю, что "по умолчанию" (если ничего дополнительного подписано сторонами не будет) претензии могут предъявляться только за подписью Главы правления ПИБа, и никак не ниже. Потому как любые доки, подписанные керуючими других отделений (Жмеринского, Киевскогои т.п.) по идее должны считаться подписанными неуповноважеными на те особами. Может ли в этом случае Глава правления выдавать доверенность другому отделению или какой-другой документ?

Вопрос о полномочиях лиц подписавших КД и договора ипотеки от имени банка на форуме не обсуждался, а здесь есть чем достать банки. Все банковские "подписанты" должны иметь доверенность с указанием полномочий и конкретных действий. Эту доверенность банки заемщикам не предоставляли и копию к КД не прилагали, но копия обязательно сохраняется в ипотечном деле у нотариуса, где я ее и посмотрел. В доверенности например не указано, что гражданин ХХХ имеет право заключать договора поручительства, зато указано , что доверенность выдана без права передоверия. В моем случае договор поручителства можно признать не заключенным по причине отсутствия полномочий у лица подписавшего договор, а кроме того подпись этого лица не идентична подписи на КД и ипотечном, а ведь права передоверия нет. Внимательно изучайте ВСЕ документы по КД, ипотеке, поруке, кассовые и другие. Везде банки допускали ошибки и надо этим воспользоваться. Также вимога о досрочном погашении кредита также должна подаваться от имени банка лицом уполномоченым на ЭТО действие иначе вимога не действительна и банк не выдержал порядок (процедуру) досрочного требования и поэтому у банка не возникло право обращения в суд. И к тексту требования есть вопросы. Кроме того, смотрите кто подписал исковое от имени банка. У меня, например, руководитель филиала, и я почти уверен , что у него нет полномчий на это, в суд ходит юрист с доверенностью, значит можно применить ч.2ст.207 ЦПКУ. Надо требовать от банка предоставления документальных полномочий на каждую подпись или в виде доверенности, или положения о филиале, где должны указываться полномочия руководителя.

Оказывается банк тоже бюрократическая организация , где левая рука не знает ,что делает правая. Я спросил у руководителя филиала: неужели когда без уведомления поручителей повышали %% не подумали , что теряют поручителей? На прошлой неделе выиграл аппеляцию по неправомерному повышению %%. Юрист банка перед заседанием спрашивает: это из-за каки-то 2тыс. дол. год судимся ( за это время % набежало 15 тыс). На понимает человек, что теперь у меня есть установленный судом факт повышения % банком, а ведь будь банк по умнее, то после моего заявления о прекращении поручительства, мог ответить, что никакого повышения % не было, письмо заемщику было отправлено ошибочно и поэтому порука д1йсна (кроме письма без подписи об уведомлении о повышении %% никаких других документов об этом действии банка нет)

[Siringa]

Вопрос о полномочиях лиц подписавших КД и договора ипотеки от имени банка на форуме не обсуждался, а здесь есть чем достать банки. Все банковские "подписанты" должны иметь доверенность с указанием полномочий и конкретных действий. Эту доверенность банки заемщикам не предоставляли и копию к КД не прилагали, но копия обязательно сохраняется в ипотечном деле у нотариуса, где я ее и посмотрел. В доверенности например не указано, что гражданин ХХХ имеет право заключать договора поручительства, зато указано , что доверенность выдана без права передоверия. В моем случае договор поручителства можно признать не заключенным по причине отсутствия полномочий у лица подписавшего договор, а кроме того подпись этого лица не идентична подписи на КД и ипотечном, а ведь права передоверия нет. Внимательно изучайте ВСЕ документы по КД, ипотеке, поруке, кассовые и другие. Везде банки допускали ошибки и надо этим воспользоваться. Также вимога о досрочном погашении кредита также должна подаваться от имени банка лицом уполномоченым на ЭТО действие иначе вимога не действительна и банк не выдержал порядок (процедуру) досрочного требования и поэтому у банка не возникло право обращения в суд. И к тексту требования есть вопросы. Кроме того, смотрите кто подписал исковое от имени банка. У меня, например, руководитель филиала, и я почти уверен , что у него нет полномчий на это, в суд ходит юрист с доверенностью, значит можно применить ч.2ст.207 ЦПКУ. Надо требовать от банка предоставления документальных полномочий на каждую подпись или в виде доверенности, или положения о филиале, где должны указываться полномочия руководителя.

Оказывается банк тоже бюрократическая организация , где левая рука не знает ,что делает правая. Я спросил у руководителя филиала: неужели когда без уведомления поручителей повышали %% не подумали , что теряют поручителей? На прошлой неделе выиграл аппеляцию по неправомерному повышению %%. Юрист банка перед заседанием спрашивает: это из-за каки-то 2тыс. дол. год судимся ( за это время % набежало 15 тыс). На понимает человек, что теперь у меня есть установленный судом факт повышения % банком, а ведь будь банк по умнее, то после моего заявления о прекращении поручительства, мог ответить, что никакого повышения % не было, письмо заемщику было отправлено ошибочно и поэтому порука д1йсна (кроме письма без подписи об уведомлении о повышении %% никаких других документов об этом действии банка нет)

Вымогу о досрочном погашении мне ваасче никто не отправлял: ни почившее отделение, ни ныне живущее, ни головной офис. Иск подавал КаКаГэ, у них у всех стремные доверенности на представлять интересы про стягнення, за подписью Главы правления.

Интересно другое: иск заявляет ККГ, а вот расчет заборгованости приносят они за подписью керуючого отделением, с каким у меня никаких правоустанавливающих отношений нет ( и не будет уже, я так понимаю ;-)))) С какой радости, спрашивается? У меня там не должно быть счетов, если я ничего не подписывала ;-).

Про копию доверености у нотариуса- спасибо. Схожу посмотрю как-то на досуге (если имеется еще такой нотариус в наличие. А то он много чего нарегил Проминвесту... может уже и нет его в окрестностях. ;-))))

[Йивгеней]

звыняйте за выделение просто интересный моментик который не заслуженно был упущен

Чего? Я его даже красненьким выделил парой страниц ранее - просто никто не отреагировал.

А на самом деле момент воооообще11 ставит на уши нашу тему, по идее.

[alexburko]

Чего? Я его даже красненьким выделил парой страниц ранее - просто никто не отреагировал.

А на самом деле момент воооообще11 ставит на уши нашу тему, по идее.

Женя, а ну-ка, ну-ка, еще раз продублируй, плиз?..........

Источник?

[Йивгеней]

Это ж не мое достижение, а juris'a

Вот здесь он писал.

Вот бы он ещё ссылки оставлял на материал ))

Например, я это нашел тут:

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар

/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. — К. : Істина. — 928 с

Істотними умовами кредитного договору, шо визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються з моменту зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, а не з моменту укладення договору або дати, з якої кредитодавеиь зобов'язаний був надати грошові кошти. Це правило зумовлене тим, що проценти на суму кредиту сплачуються за час реального користування грошовою сумою, За згодою кредитодавця та позичальника в договорі можуть бути передбачені інші умови, наприклад, цільовий характер кредитування, договірне списання, право банку видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за користування ним.

[Йивгеней]

Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України

Із змінами і доповненнями, внесеними законами України

від 19 червня 2003 року N 980-IV, ОВУ, 2003 р., N 30, ст. 1527,

від 18 листопада 2003 року N 1255-IV, ОВУ, 2003 р., N 52, ст. 2734,

від 12 травня 2004 року N 1713-IV, ОВУ, 2004 р., N 25, ст. 1629,

від 2 листопада 2004 року N 2135-IV, ОВУ, 2004 р., N 47, ст. 3094,

від 3 листопада 2004 року N 2146-IV, ОВУ, 2004 р., N 47, ст. 3096,

від 3 березня 2005 року N 2450-IV, ОВУ, 2005 р., N 12, ст. 563,

від 3 березня 2005 року N 2452-IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 652,

від 2 червня 2005 року N 2620-IV, ОВУ, 2005 р., N 25, ст. 1410,

від 16 червня 2005 року N 2664-IV, ОВУ, 2005 р., N 29, ст. 1689,

від 23 червня 2005 року N 2705-IV, ОВУ, 2005 р., N 29, ст. 1691,

від 23 червня 2005 року N 2710-IV, ОВУ, 2005 р., N 29, ст. 1695,

від 6 вересня 2005 року N 2798-IV, ОВУ, 2005 р., N 39, ст. 2423,

від 1 грудня 2005 року N 3165-IV, ОВУ, 2005 р., N 51, ст. 3174,

від 15 грудня 2005 року N 3201-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 6,

від 22 грудня 2005 року N 3261-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 12,

від 17 січня 2006 року N 3348-IV, ОВУ, 2006 р., N 6, ст. 283,

від 22 лютого 2006 року N 3456-IV, ОВУ, 2006 р., N 11, ст. 694,

від 23 лютого 2006 року N 3480-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 857

(зміни, внесені абзацом другим підпункту 4 пункту 3 розділу VII

Закону України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV,

набрали чинності з 12 квітня 2008 року)

від 21 вересня 2006 року N 185-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726,

від 20 грудня 2006 року N 501-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 9,

від 22 грудня 2006 року N 524-V, ОВУ, 2007 р., N 2, ст. 63,

від 31 травня 2007 року N 1111-V, ОВУ, 2007 р., N 43, ст. 1708,

від 16 вересня 2008 року N 509-VI, ОВУ, 2008 р., N 77, ст. 2583,

від 17 вересня 2008 року N 514-VI, ОВУ, 2008 р., N 81, ст. 2727,

від 12 грудня 2008 року N 661-VI, ОВУ, 2008 р., N 100, ст. 3287,

від 17 грудня 2008 року N 675-VI, ОВУ, 2009 р., N 1, ст. 1,

від 18 грудня 2008 року N 692-VI, ОВУ, 2009 р., N 16, ст. 489,

від 25 грудня 2008 року N 800-VI, ОВУ, 2009 р., N 1, ст. 10,

від 3 березня 2009 року N 1055-VI, ОВУ, 2009 р., N 24, ст. 772,

від 14 квітня 2009 року N 1254-VI, ОВУ, 2009 р., N 43, ст. 1429,

від 21 травня 2009 року N 1390-VI, ОВУ, 2009 р., N 44, ст. 1467,

від 24 липня 2009 року N 1617-VI

(З 1 січня 2010 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 25 червня 2009 року N 1568-VI)

Глава 71

ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД

§ 1. Позика

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики вважається основною підставою виникнення позикових відносин. Подібні позиковим відносини виникають і в деяких інших випадках (при видачі чека і векселя, оформленні державної позики і облігації, вчиненні банківських розрахункових операцій). Однак вексельні зобов'язання, емісія облігацій і державних (комунальних) позик, інші подібні боргові зобов'язання є позиковими лише у певній мірі. На них поширюються загальні правила позики з урахуванням особливостей таких відносин.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства. Передбачені ЦК правила про позику субсидіарно застосовуються до положень про кредитний договір і комерційний кредит, якщо інше не передбачено правилами про кредитний договір та комерційний кредит і не випливає або не суперечить суті таких зобов'язань.

ЦК не містить норми про субсидіарне застосування правил про позику до положень про банківський вклад. Однак включення банківського вкладу до складу глави 71 ЦК свідчить про визнання зазначеного договору формою надання кредиту і дає підстави застосовувати за аналогією правила про позику до положень про банківський вклад, що не суперечать нормам ЦК і суті зазначеного зобов'язання.

2. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК).

Обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

3. В коментованій статті нічого не вказується про осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Так, позичальником може будь-яка фізична чи юридична особа, яка має цивільну дієздатність. Щодо позикодавця, то чинне законодавство України визначає певні особливості. Так, позикодавцем грошових коштів може бути тільки особа із спеціальним статусом. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання грошових коштів в позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою. Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто, при наданні в позику грошових коштів презюмується отримання прибутку у вигляді відсотків за користування грошовими коштами. Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Відповідно до ч. 4 ст. 5 того ж Закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Так, розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року N 5555, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2006 р. за N 477/12351, "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Іншим документом, а саме Порядком надання звітності фінансовими компаніями і юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг можливість надавати окремі види фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 січня 2004 р. N 27 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2004 р. за N 431/9030, передбачено, що юридична особа, яка за своїм статусом не є фінансовою установою, може надавати фінансові послуги (зокрема, надавати позики) за умови, якщо вона перебуває на обліку в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, а також подає спеціальну звітність щодо цих операцій до вказаного державного органу. Отже, підсумовуючи все вищевикладене, можемо зробити висновок, що позикодавцем в договорі про надання в позику грошових коштів з нарахування відсотків може бути тільки особа, яка має спеціальний статус. Відсутність такого статусу при вчиненні подібних операцій може спричинити накладення певних адміністративних санкцій на позикодавця. В судовій практиці зустрічаються прецеденти, коли недобросовісні позичальники, не бажаючи сплачувати відсотки за договором позики, подають позов про визнання договору про надання в позику грошових коштів під процент недійсним. Однак в таких ситуаціях необхідно виходити з того, що право на звернення з позовом мають особи, чиї права або інтереси порушено. Відсутність же певного статусу у позикодавця під час надання позики ніяким чином не порушує права позичальника при користуванні отриманими коштами.

Що ж стосується договорів, за якими у позику надаються речі, що визначені родовими ознаками або грошові кошти без отримання відсотків, то позикодавцями у таких договорах можуть бути дієздатні фізичні особи та юридичні особи.

4. Договір позики необхідно відмежовувати від кредитного договору. Що стосується відмінності між операціями по наданню позики і кредиту, які врегульовані відповідно в параграфах 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України, то слід зазначити наступне:

(1) по-перше, вони розрізняються колом суб'єктів. Позика, як було вказано вище, може надаватися будь-якими особами (якщо вона надається за рахунок власних коштів); кредит - тільки банками й/або іншими фінансовими установами;

(2) по-друге, вони розрізняються колом об'єктів. Позика може надаватися речами, що визначені певними родовими ознаками; кредит - тільки грошовими коштами;

(3) по-третє, вони розрізняються умовами надання коштів та речей. Позика може бути процентною або безпроцентною, а кредит завжди передбачає нарахування відсотків;

(4) по-четверте, вони розрізняються статусом наданих коштів. Важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Це випливає, по-перше, з Господарського кодексу України, норми якого мають більш спеціальний характер ніж норми Цивільного кодексу України, де відносно кредитів такої фінансової установи, як банк, у частині 1 статті 345 зазначене: "Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах і на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) і громадян". Те ж випливає із Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема зі статей 2 і 47. По-друге, відповідно до Ліцензійних умов здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 18.10.2005 р. N 4802, ліцензіат визначається як кредитна установа, що одержала ліцензію на здійснення діяльності по наданню фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. Отже, важливою ознакою кредиту законодавство України визначає залучення коштів (на поворотній основі) від інших осіб для їхнього надання третім особам. Саме по собі надання позик не створює ніякого збитку або ризику для суспільства; воно є небезпечним тільки тоді, коли надані гроші не належать позикодавцеві, коли вони залучені від інших осіб. Тобто контроль над кредитними операціями взагалі та встановлення обмежень, ліцензування операцій є виправданими тільки з погляду захисту інтересів осіб, у яких позикодавцем залучені кошти. З урахуванням наведеного вище чинне законодавство дозволяє юридичним особам, що не є фінансовими установами, надавати процентні грошові позики за рахунок власних коштів. Така операція не буде вважатися кредитом. Щодо наявності ліцензії, то відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надавати фінансові кредити за рахунок залучених грошових коштів має право тільки кредитна установа на підставі виданої ліцензії. Отже, якщо надання процентної грошової позики за власний рахунок не супроводжується прямим або опосередкованим залученням коштів або інших фінансових активів від інших осіб, те така операція не вимагає одержання ліцензії.

Розмежування договору позики та кредитного значення має велике практичне значення. Так, наприклад, постановою Вищого господарського суду України по справі N 14/601 було залишено в силі постанову апеляційної інстанції і визнано недійсним договір позики саме з тих підстав, що договір позики був складений як кредитний договір, а позикодавець не мав відповідного статусу та ліцензії для укладення кредитного договору.

§ 2. Кредит

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

1. Щодо відмежування кредитного договору від договору позики див. коментар до ст. 1046 Цивільного кодексу України.

2. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Слід зазначити, що Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору. Певний перелік умов наведений у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, однак щодо цього переліку також немає єдиного підходу та розуміння. Наведемо частину листа Юридичного департаменту Національного банку України від 18 серпня 2004 р. N 18-111/3249-8378:

"У другому реченні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України зазначається, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Така норма викликала на практиці двозначне тлумачення. Іноді вважають, що в даному випадку йдеться про істотні умови кредитного договору. Інші вважають, що в даному випадку не йдеться про істотні умови кредитного договору.

Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору виходячи із наступного.

Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, ч. 3 ст. 272, ч. 1 ст. 284, ч. 2, 3 ст. 297, ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях Цивільного кодексу України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у ст. ст. 695, 982, 1035 Цивільного кодексу України.

Також слід мати на увазі, що законодавець іноді спеціально вказує на істотні умови того чи іншого договору наступними застереженнями у текстах норм: "істотними умовами договору є", "у договорі повинні передбачатися", "договір повинен передбачати".

Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди."

В теорії цивільного права зазначається, що одним з основних відмежувань кредитного договору від договору позики є цільовий характер коштів, які отримані в кредит. Зокрема, цільовий характер кредитних коштів був визначений у Положенні Національного банку України "Про кредитування" 1995 року, яке вже втратило чинність. В Положенні НБУ "Про кредитування" містився обов'язок банку контролювати використання позичальником коштів за цільовим призначенням, і навіть були визначені санкції, які могли бути покладені на банк за нездійснення такого контролю. На практиці мета використання кредитних коштів завжди прописується в кредитному договорі, причому прописується досить чітко. Наприклад, кілька років назад допускалося під метою отримання кредитних коштів вказати "на поповнення обігових коштів підприємства"; а вже як далі використовувалися кошти, це була справа самого підприємства-позичальника. На сьогоднішній день такі випадки є дуже поодинокими, а в кредитних договорах завжди чітко прописується, на який проект будуть використані отримані у кредит кошти. Тому можна сказати, що істотною умовою договору, яка завжди застосовується у кредитних договорах, є мета використання кредитних коштів. Це також підтверджується положенням ч. 3 ст. 1056 Цивільного кодексу України.

Кредитний договір є двостороннім, так як права та обов'язки в договорі мають обидві сторони договору.

Кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами:

- Комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту. Щодо цієї форми оплати, то можна сказати, що вона не передбачена Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства, але застосовується, так як немає прямої заборони на застосування такого способу отримання винагороди.

- Проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

2. Як визначено коментованою статтею, кредитодавцем у кредитному договорі виступає тільки спеціальний суб'єкт - банк або інша фінансова установа. Однак не всі фінансові установи можуть надавати кредити, оскільки законодавство України встановлює для фінансових установ спеціальну правосуб'єктність і можливість здійснення лише декількох видів діяльності, які є виключними для фінансових установ. Відповідно до діючого законодавства України кредити в Україні на підставі виданих ліцензій можуть надавати тільки дві фінансові установи - банки та кредитні спілки.

3. Статті 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" до кредитних операцій віднесені наступні операції:

1) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

2) організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

3) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

4) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

5) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

6) лізинг.

При цьому слід зазначити, що положення параграфа 2 глави 71 Цивільного кодексу України стосуються тільки операцій по наданню грошових коштів кредитодавцем позичальнику. Всі інші операції віднесені Законом України "Про банки та банківську діяльність" виключно для дотримання певних адміністративних вимог, які висуваються Законом України "Про банки та банківську діяльність" та окремими нормативними актами Національного банку України. Так, ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлює обов'язок банків при наданні кредитів та здійсненні інших операцій, які віднесені до кредитних, перевіряти кредитоспроможність позичальників. В залежності від кредитоспроможності позичальника встановлюється, яку суму коштів зобов'язаний зарезервувати банк для покриття можливих збитків від неповернення коштів позичальником.

4. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Не можна погодитися з тим, що предметом комерційного кредиту є товар, роботи, послуги, а не грошові кошти. Сутність комерційного кредиту полягає в тому, що покупець товару не сплачує продавцю суму за товар в момент відвантаження товару, а сплачує ці кошти згодом. При цьому покупець товару продовжує користуватися коштами, які він повинен сплатити продавцю. Отже, предметом комерційного кредиту виступають також грошові кошти.

5. Спеціальне законодавство, зокрема, закон України "Про банки та банківську діяльність" встановлюють ряд спеціальних вимог щодо банківського кредитування. Відповідно до ст. 49 вказаного Закону банк не може надавати кредит під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можливий лише у випадку, коли при здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Також, банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе лише з дозволу Національного банку України. Банк має право видавати бланкові кредити (кредити, не покриті будь-яким забезпеченням) за умови додержання власних економічних нормативів. Надання безпроцентних кредитів допускається, як виняток, у випадках, прямо передбачених законом.

[Andry]

Сегодня пришел в Банк(Горловский филиал), получить ответ на свое письмо... кредитный отдел ответ - обращайтесь либо в центральный офис, либо в Донецкое отд???

Обращаюсь в приемную, прошу, у секретаря - примите входящее...

Ответ - не приму, обращайтесь либо в центральный офис, либо в Донецкое отд

Вопрос - вы Банк? юр.лицо? Вы здесь находитесь легально? почему отказываете в регистрации письма?

Ответ - обращайтесь либо в центральный офис, либо в Донецкое отд

Бред сивой кобылы!!!

Отправьте ПОВТОРНО письмо с требованием предоставить информацию.

Когда получите отказ, напишите в прокуратуру.

Если банку надо поставить подпись своего директора - пусть ставит.

Если они сомневаются в получатете - пускай ответ отправляют заказным с уведомлением, либо пусть выдадут ответ в удобном для вас месте лично вам в руки(укажите это место в своем письме).

А кредит как вы платите? вам в кассе не говорят что вы - это не вы, и по этому мы у вас долар не возьмем? (так и напишите в повторном письме - ответ прошу дать мне 01.01.2011 когда я буду платить проценты в банке).

Поищите - секретарь не может отказать в приеме - это не её дело.

[alexburko]

"4. Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються з моменту зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, а не з моменту укладення договору або дати, з якої кредитодавець зобов'язаний був надати грошові кошти. Це правило зумовлене тим, що проценти на суму кредиту сплачуються за час реального користування грошовою сумою..."

Скользко... Меня заинтриговал именно этот "момент зачисления кредитных средств на счет заемщика"... Ведь в случае с "нашей кривой выдачей" без открытия текущего счета было бы достаточно одного этого тезиса. Неудобный момент для банковского юриста в суде, но, учитывая практику...

Указанный абзац в своем контексте - немного о другом, здесь акцентируется момент начала реального пользования кредитом, но императив наличия текущего счета - как бы косвенный...

Да и научно-практический комментарий не есть нормативно-правовым актом, скорее всего именно так будет отбрыкиваться банковский юрист...

Какие будут мнения?

[polina]

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ НА НАЧАЛО ДЕЙСТВИЯ СВОЕГО ДОГОВОРА КРЕДИТА

[23:16:29] Жэня: какой вопрос?

[23:16:35] Олег: ТАМ ПОЛ КОМЕНТАРИЙ ЛУСПЕННИКА

[23:16:58] Олег: НА РОЗЬЯСНЕНИЕ ПРО МОМЕНТ НАЧАЛА НАЧИСЛЕНИА ПРОЦЕНТОВ ЗА КРЕДИТНЫМ ДОГ НАЧИНАЕТСЯ С МОМЕНТА ЗАЧИСЛЕНИЯ НА ПОТОЧНЫЙ ЩЕТ

[23:18:52] Жэня: Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Н34 У 2 т. — 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — Т. II. — 1088 с.

966-667-238-3 Т. II. — 1088 с. — І8ВМ 966-667- 40-5

"4. Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються з моменту зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, а не з моменту укладення договору або дати, з якої кредитодавець зобов'язаний був надати грошові кошти. Це правило зумовлене тим, що проценти на суму кредиту сплачуються за час реального користування грошовою сумою..."

То есть РЕАЛЬНЫМ использованием кредита считается не образование задолженности на балансовом внутрибанковском счете для аналитического учета выданных кредитов, типа 2203 или 2233, а конкретная дата перевода денег на счет заемщика, а это ИМЕННО 2620 - Расчетный счет, и его открытие оформляется Договором на РКО, и прописано в ЦК.

Т.к. счета аналитического учета долгосрочных кредитов 2203 и 2233 не открываются по договору РКО с Клиентом (Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка), а УПОМИНАНИЕ в Кредитном договоре о том, что кредит выдается со счета 2203хххххх на кассу не является договором банковского счета.

[23:19:46] Олег: МОЯ БЛАГОДАРНОСТЬ НЕ ИМЕЕТ ГРАНИЦ В РАЗУМНІХ ПРЕДЕЛАХ

[23:21:09] Жэня: почему?

[23:23:25] Олег: А ТЫ ВНИКНИ МОМЕНТ НАЧАЛА НАЧИСЛЕНИЯ И ЕСТЬ НАЧАЛОМ ДЕЙСТВИЯ ДОГОВОРА .

[23:24:24] Олег: ТОЕСТЬ У МНОГИХ ДОГОВОРА ЕЩО НЕ НАЧАЛИ ДЕЙСТВОВАТЬ А ЗА НИМИ УЖЕ ХОТЯТ БАБЛО СНИМАТЬ

[23:26:52] Жэня: да да

[23:27:10] Жэня: я об этом писал на антирейде - никто не прореагировал

[23:27:23] Олег: А ССЫЛОЧКУ НА СТРАНИЦУ С САЙТА

[23:27:47] Олег: Я ТОК ВЧЕРАСЬ ПРОЧОЛ

[23:28:19] Жэня: щаз

[23:29:08] Жэня: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=41096

[23:29:53] Олег: (wait) ХОРОША МЫСЛЯ ПРИХОДИТ ОПОСЛЯ

[23:31:06] Жэня: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry41090

ДЕЛО В ТОМ ЧТО ДАЖЕ ПРИ НОТ РЕЕСТРАЦИИ ДОГОВОРА НО НЕ ПОСТУПЛЕНИИ СРЕДСТВ НА ПОТОЧНІЙ РАХУНОК

ДОГОВОР ОСТАЛСЯ МЕРТВІМ ДОКУМЕНТОМ

ТОЕСТЬ КАК СТЯГНЕННЯ ЗА НИМ И ВІМОГИ БЕЗОСНОВАТЕЛЬНІ ....

А КАК ВСЕ УЖЕ ЗАМЕТИЛИ ТО У МНОГИХ КОШТІ ВІДАВАЛИСЬ В ОБХОД ПОТОЧНОГО РАХУНКА КОТОРІЙ ОТКРІВАЕТСЯ НА ОСНОВАНИИ ДОГОВОРА НА ОТКРІТИЕ ЩЕТА ...КОТОРІЙ ДОЛЖЕН БІТЬ КАК ДОДАТОК ДО ДОГОВОРА

ФОРМА ДОДАТКУ \не помню статью \

kristy

звыняйте за выделение просто интересный моментик который не заслуженно был упущен

В моем договоре вообще нет пункта как выдается кредит:

есть только

1.1. Банк надає Позичальнику кредит у сумі 30000,00 доларов США.

2.3. Позичальник здійснює повернення кредиту частинами.... на відкритий позичковий рахунок №2203....в банке....

Вот и все условия

[АлПет]

Скользко... Меня заинтриговал именно этот "момент зачисления кредитных средств на счет заемщика"... Ведь в случае с "нашей кривой выдачей" без открытия текущего счета было бы достаточно одного этого тезиса. Неудобный момент для банковского юриста в суде, но, учитывая практику...

Указанный абзац в своем контексте - немного о другом, здесь акцентируется момент начала реального пользования кредитом, но императив наличия текущего счета - как бы косвенный...

Да и научно-практический комментарий не есть нормативно-правовым актом, скорее всего именно так будет отбрыкиваться банковский юрист...

Какие будут мнения?

Обратите внимание, что цитируются КОММЕНТАРИИ к ЦКУ, причем значительна часть этих комментариев есть цитата из письма НБУ. Ни одно , ни другое не есть документом, а лишь личным мнением комментаторов.

(Лист, Національний банк, від 18.08.2004, № 18-111/3249-8378 "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності")

10. Щодо визначення істотних умов кредитного договору відповідно до глави 71 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України

У другому реченні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України зазначається, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Така норма викликала на практиці двозначне тлумачення. Іноді вважають, що в даному випадку йдеться про істотні умови кредитного договору. Інші вважають, що в даному випадку не йдеться про істотні умови кредитного договору.

Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору виходячи із наступного.

Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, ч. 3 ст. 272, ч. 1 ст. 284, ч. 2, 3 ст. 297, ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях Цивільного кодексу України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у ст. ст. 695, 982, 1035 Цивільного кодексу України.

Також слід мати на увазі, що законодавець іноді спеціально вказує на істотні умови того чи іншого договору наступними застереженнями у текстах норм: "істотними умовами договору є", "у договорі повинні передбачатися", "договір повинен передбачати".

Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому Національний банк України зазначає, що вищевикладені правові позиції не є офіційним тлумаченням законодавства, яке відповідно до Конституції України належить до виключних повноважень Конституційного Суду України.

Заступник Голови В. Л. Кротюк

(Лист, Національний банк, від 18.08.2004, № 18-111/3249-8378 "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності")

Узагальнення Луспеника много и обоснованно критиковали, но надо брать полезное из этих узагальнень, тем более, что никто их не отменял. Полезным я считаю положение узагальнень где сформулированы собранные из разных законов 1стотн1 умови КД:

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК України (ст. ст. 1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це:

- досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- кредитний договір має укладатись обов’язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов’язані з його нікчемністю;

- сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Из узагальнень Луспеника.

Ищите, какое условие отсутствует в КД или противоречит законодательству (например порядок выдачи и погашения кредита, порядок платы за кредит не соответсвует НПА НБУ) и пытайтесь признать КД не заключенным. Для этого я предлагаю такую тактику: подаете любой иск с требованиями, которые суд не удовлетворит, например по незаконности выдачи валюты, используя ЗУ "Права,,, потребтиеля", чтобы не платить пошлину. Суд обязан проанализировать КД, на оснвании которого сложились правоотношения с банком. Ваша задача, чтобы в результате анализа суд пришел к выводу, что осутствует или явно проиворечит НПА НБУ ( к примеру 337) какое-либо существенное условие, не удовлетворяет ваши исковые требования (значит банку и аппелировать не к чему) и в результате имеем установленный судом факт: КД не заключен.

Прошу высказать мнения по такой тактике.

[Judge]

Скользко... Меня заинтриговал именно этот "момент зачисления кредитных средств на счет заемщика"... Ведь в случае с "нашей кривой выдачей" без открытия текущего счета было бы достаточно одного этого тезиса. Неудобный момент для банковского юриста в суде, но, учитывая практику...

Указанный абзац в своем контексте - немного о другом, здесь акцентируется момент начала реального пользования кредитом, но императив наличия текущего счета - как бы косвенный...

Да и научно-практический комментарий не есть нормативно-правовым актом, скорее всего именно так будет отбрыкиваться банковский юрист...

Какие будут мнения?

ч. 1 ст. 536 ЦК говорит, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Когда возникает "користування" ?

С учетом лицензии (ведение счетов в ин. валюте, о чем говорил НБ Украины), банк обязан предоставить кредит путем зачисления на текущий счет. Кроме того, мы имеем право пользоваться средствами именно на текущем счете (гл. 72 ЦК) Соответственно, только после зачисления ин.валюты на текущий счет и возникает это самое "користування" за которое "боржник зобов'язаний сплачувати проценти" С учетом того, что проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості, что говорит Податковий Кодекс, как и до него ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств. Значит заборгованість возникает в момент зачисления средств на текущий счет, т.е. в момент начала "користування" ими.

До зачисления средств на текущий счет, кредит не предоставлен и банк является должником перед нами, т.е. зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Считаю, что условия договора, которые предусматривают, начисление процентов с момента списания средств с ссудного счета, явно противоречат ст. 536 ЦК, поскольку само по себе списание средств с ссудного счета, никоим образом не означает возникновения права пользования этими средствами, до зачисления их на текущий счет.

[alexburko]

ч. 1 ст. 536 ЦК говорит, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Когда возникает "користування" ?

С учетом лицензии (ведение счетов в ин. валюте, о чем говорил НБ Украины), банк обязан предоставить кредит путем зачисления на текущий счет. Кроме того, мы имеем право пользоваться средствами именно на текущем счете (гл. 72 ЦК) Соответственно, только после зачисления ин.валюты на текущий счет и возникает это самое "користування" за которое "боржник зобов'язаний сплачувати проценти" С учетом того, что проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості, что говорит Податковий Кодекс, как и до него ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств. Значит заборгованість возникает в момент зачисления средств на текущий счет, т.е. в момент начала "користування" ими.

До зачисления средств на текущий счет, кредит не предоставлен и банк является должником перед нами, т.е. зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Считаю, что условия договора, которые предусматривают, начисление процентов с момента списания средств с ссудного счета, явно противоречат ст. 536 ЦК, поскольку само по себе списание средств с ссудного счета, никоим образом не означает возникновения права пользования этими средствами, до зачисления их на текущий счет.

То есть, акцентированный мною нюанс - просто одна из вариаций концовки иска по "нашей" теме: обосновывать выдачу кредита наличными с использованием исключительно текущего счета, - все равно придется... Я абсолютно ничего не имею против, меня немного смущает сложность донесения всего этого до сознания пересічного гражданского судьи (и впоследствии - апелляционной коллегии судей ), хотелось бы найти что-нибудь попроще...

АлПет

Ищите, какое условие отсутствует в КД или противоречит законодательству (например порядок выдачи и погашения кредита, порядок платы за кредит не соответсвует НПА НБУ) и пытайтесь признать КД не заключенным. Для этого я предлагаю такую тактику: подаете любой иск с требованиями, которые суд не удовлетворит, например по незаконности выдачи валюты, используя ЗУ "Права,,, потребтиеля", чтобы не платить пошлину. Суд обязан проанализировать КД, на оснвании которого сложились правоотношения с банком. Ваша задача, чтобы в результате анализа суд пришел к выводу, что осутствует или явно проиворечит НПА НБУ ( к примеру 337) какое-либо существенное условие, не удовлетворяет ваши исковые требования (значит банку и аппелировать не к чему) и в результате имеем установленный судом факт: КД не заключен.

Прошу высказать мнения по такой тактике.

Идея понятна, но как ее протянуть? Незаключенность напрямую просить нельзя, если подсунуть иск по другим основаниям, - срежут... И как их заставить делать в решении какие либо выводы по незаключенности? Сошлются на ЦПК в части рассмотрения вопроса исключительно в рамках исковых требований...

Другими словами: чего просить?

[stairtov]

То есть, акцентированный мною нюанс - просто одна из вариаций концовки иска по "нашей" теме: обосновывать выдачу кредита наличными с использованием исключительно текущего счета, - все равно придется... Я абсолютно ничего не имею против, меня немного смущает сложность донесения всего этого до сознания пересічного гражданского судьи (и впоследствии - апелляционной коллегии судей ), хотелось бы найти что-нибудь попроще...

АлПет

Идея понятна, но как ее протянуть? Незаключенность напрямую просить нельзя, если подсунуть иск по другим основаниям, - срежут... И как их заставить делать в решении какие либо выводы по незаключенности? Сошлются на ЦПК в части рассмотрения вопроса исключительно в рамках исковых требований...

Другими словами: чего просить?

мне кажется надо просить фальшивости документа так как содержание документа "кредитный договор" не отвечает порядку устанановленному ст. 1054 ч.1 тоесть не является таким что устанавливает кредитные правоотношения и по факту устанавливает другие правоотношения . и как следствие банк совершил обман ---тоесть под видом финансовои послуги споживчий кредит дал забовьязання под вплывом обмана .которые споживач не планировал получать

типа както

[АлПет]

То есть, акцентированный мною нюанс - просто одна из вариаций концовки иска по "нашей" теме: обосновывать выдачу кредита наличными с использованием исключительно текущего счета, - все равно придется... Я абсолютно ничего не имею против, меня немного смущает сложность донесения всего этого до сознания пересічного гражданского судьи (и впоследствии - апелляционной коллегии судей ), хотелось бы найти что-нибудь попроще...

АлПет

Идея понятна, но как ее протянуть? Незаключенность напрямую просить нельзя, если подсунуть иск по другим основаниям, - срежут... И как их заставить делать в решении какие либо выводы по незаключенности? Сошлются на ЦПК в части рассмотрения вопроса исключительно в рамках исковых требований...

Другими словами: чего просить?

(Лист, Верховний Суд, від 24.11.2008, "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними")

Також при розгляді спорів про недійсність правочинів судам потрібно розмежовувати недійсні та неукладені правочини, тобто такі, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для їхнього укладення (наприклад, відсутня згода щодо всіх істотних умов, передбачених законодавством; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для укладення правочину потрібно його передати; не затверджено правочин вищим органом господарського товариства, якщо це передбачено в законі чи статуті товариства; не здійснено державну реєстрацію правочину в разі, коли законом ця обставина визначена як момент його вчинення).

Встановивши, що правочин є неукладеним, суд на цій підставі залишає позов про визнання правочину недійсним без задоволення. Наслідки недійсності правочину до неукладеного правочину не застосовуються, оскільки вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК, відповідно, підстав для його задоволення немає.

Однак є випадки, коли відсутність хоча б однієї з істотних умов правочину спеціальним законом визначено як підставу його недійсності, зокрема ч. 2 ст. 15 Закону "Про оренду землі". У таких випадках необхідно обґрунтовувати вимогу про недійсність правочину відповідно до спеціального закону, який застосовується до цих правовідносин.

Правові наслідки невідповідності змісту правочину законодавству

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У судовій практиці нерідко виникають питання, чи застосовується зазначене правило до актів іншого галузевого спрямування, як-то: трудового, сімейного, законодавства про соціальне забезпечення. Більшість нормативно-правових актів, зокрема ЦК, мають комплексні положення, які містять норми різних галузей права.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів (например Инструкции о кассовых операциях 337) , прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

(Лист, Верховний Суд, від 24.11.2008, "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними")

Кроме этого в узагальненнях Луспеника:

"При вирішені справ по визнанню кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності."

Проанализировать КД на чинність отдельних пунктов договора и договора в целом -- это ОБЯЗАННОСТЬ суда. Надо УБЕЖДАТЬ суд в этом. КД такой же документ-доказательство возникновения правоотношений, как и кассовые документы-- доказательство о исполнении обязательств по КД.

[АлПет]

ч. 1 ст. 536 ЦК говорит, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Когда возникает "користування" ?

С учетом лицензии (ведение счетов в ин. валюте, о чем говорил НБ Украины), банк обязан предоставить кредит путем зачисления на текущий счет. Кроме того, мы имеем право пользоваться средствами именно на текущем счете (гл. 72 ЦК) Соответственно, только после зачисления ин.валюты на текущий счет и возникает это самое "користування" за которое "боржник зобов'язаний сплачувати проценти" С учетом того, что проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості, что говорит Податковий Кодекс, как и до него ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств. Значит заборгованість возникает в момент зачисления средств на текущий счет, т.е. в момент начала "користування" ими.

До зачисления средств на текущий счет, кредит не предоставлен и банк является должником перед нами, т.е. зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Считаю, что условия договора, которые предусматривают, начисление процентов с момента списания средств с ссудного счета, явно противоречат ст. 536 ЦК, поскольку само по себе списание средств с ссудного счета, никоим образом не означает возникновения права пользования этими средствами, до зачисления их на текущий счет.

Исходя из нормативных документов (инструкция 337) пользование валютными средствами начинается с момента зачисления на текущий счет, но в то же время пользовние ГРИВНЕЙ начинается как и с зачилением на текущий счет, так и с момента получения в кассе. В любом случае это совпадает по времени с списанием с ссудного счета.

[Judge]

Исходя из нормативных документов (инструкция 337) пользование валютными средствами начинается с момента зачисления на текущий счет, но в то же время пользовние ГРИВНЕЙ начинается как и с зачилением на текущий счет, так и с момента получения в кассе. В любом случае это совпадает по времени с списанием с ссудного счета.

Не все так гладко, как хотелось бы. Не всегда списание с ссудного, совпадает с зачислением на текущий. Тут неоднократно писали, что ин.валюту с ссудного списали, но на текущий не зачислили, а якобы выдали через кассу - кредит выдан согласно законодательства ?

У меня немного по другому, с ссудного списали, но зачислили не на текущий, а на транзитный, после транзитного зачислили на текущий с отличным номером счета чем в договоре РКО - кредит выдали?

Так что НЕ в любом случае списание с ссудного совпадает с началом "користування".

[sofi]

Исходя из нормативных документов (инструкция 337) пользование валютными средствами начинается с момента зачисления на текущий счет, но в то же время пользовние ГРИВНЕЙ начинается как и с зачилением на текущий счет, так и с момента получения в кассе. В любом случае это совпадает по времени с списанием с ссудного счета.

с ссудного списали на ... чужой счет, то как тогда заемщик будет пользоваться?

[economix_a]

после транзитного зачислили на текущий

А зачисленные были тугрики или гривна?

на текущий с отличным номером счета чем в договоре РКО

А вы интересовались у банка, где на этот счет договор?

[Йивгеней]

Банки на такие вопросы морозятся - у вас должен быть договор - ищите.

[Judge]

А зачисленные были тугрики или гривна?

А вы интересовались у банка, где на этот счет договор?

зачислялись якобы доллары, но куда они зачислялись ? В моем договоре на РКО, открыт счет 26201111111111, а мемориальным ордером зачислили на 26202222222222, с назначение платежа "зарахування кредитних коштів на поточний рахунок П.І.Б., згідно кд№ ..." Договор есть только на р/с 26201111111111

Жаль уважаемый НБ Украины молчит по этому поводу.

В общем, поскольку договора на счет 26202222222222 нету, акцентирую внимание суда на ч. 1 ст. 60 ЦПК, пусть банк попробует доказать что 26202222222222 - мой счет и все

[economix_a]

зачислялись якобы доллары, но куда они зачислялись ? В моем договоре на РКО, открыт счет 26201111111111, а мемориальным ордером зачислили на 26202222222222, с назначение платежа "зарахування кредитних коштів на поточний рахунок П.І.Б., згідно кд№ ..." Договор есть только на р/с 26201111111111

Жаль уважаемый НБ Украины молчит по этому поводу.

В общем, поскольку договора на счет 26202222222222 нету, акцентирую внимание суда на ч. 1 ст. 60 ЦПК, пусть банк попробует доказать что 26202222222222 - мой счет и все

Почему спрашивал, в моем случае оказалось даже не два, а четыре счета 262000, 262001, 262002, 262003 и все как бы мои, хотя договор только на два, но мне банкиры сказали, какие проблемы, мы вообще, сколько хотим столько и откроем!

[sofi]

Мысли вслух.

Банкам глубоко по- фигу, какие документы и как они их оформляли, так как суды готовы принять любое решение на любых основаниях на пользу банка. из серии:

а) п.1.банк всегда прав. п.2. если банк не прав - смотри п.1.

б)в судах - презумпция виновности заемщика, доказательства невиновности не принимаются.

в)все мотивации в суд. решениях сводятся к тому, что банк прав, а ты виноват лишь тем, что хочется мне кушать =банк прав

и и это в 99% судебных разборок

ну и о чем мы все тут пишем? спрашиваем банки, ищем защиту в суде? Какой-то полный наивняк выходит. При том всем, что уже весь мир признал, что в украине правосудия НЕТ?

у меня не упаднические настрои, просто думаю, что следующим этапом, после решения суда, должно быть обращение куда- нибудь, я не знаток, на неправосудне ришення судьи, незаконность действий нотариуса, ДВС и вот что мне не дает покоя, так это то что писал НБ Украины, отчего мы все до сих пор не обратились в правоохранительные органы в связи с тем что нас обманули ? мы таки соучастники? что -ли? или стороны по договору которые договорились об отмене всех требуемых условностей (лицензий, денег, документов, подтверждающих сделки и т.д., об отсутствии ответственности банка за невыполнение им обязательств...)? или пострадавшие вследствие обмана, мошенничества, финансовых махинаций?

над нами в открытую издеваются: один высокий судья отменяет действие целого закона, в котором прямо указано, что этот закон как раз для этих правоотношений, а мы, спасибо Гранд Иншуру, должны этот закон себе возвращать. КСУ - говорит, что закон действует, а если бы и КСУ отморозился бы как ВСУ в лице луспеника?

и к чему мы пришли? Нафиг нам законодательный орган, если суды сами могут закон отменять, вводить? ШИЗА, да и только.

[Judge]

Мысли вслух.

Банкам глубоко по- фигу, какие документы и как они их оформляли, так как суды готовы принять любое решение на любых основаниях на пользу банка. из серии:

а) п.1.банк всегда прав. п.2. если банк не прав - смотри п.1.

б)в судах - презумпция виновности заемщика, доказательства невиновности не принимаются.

в)все мотивации в суд. решениях сводятся к тому, что банк прав, а ты виноват лишь тем, что хочется мне кушать =банк прав

и и это в 99% судебных разборок

ну и о чем мы все тут пишем? спрашиваем банки, ищем защиту в суде? Какой-то полный наивняк выходит. При том всем, что уже весь мир признал, что в украине правосудия НЕТ?

у меня не упаднические настрои, просто думаю, что следующим этапом, после решения суда, должно быть обращение куда- нибудь, я не знаток, на неправосудне ришення судьи, незаконность действий нотариуса, ДВС и вот что мне не дает покоя, так это то что писал НБ Украины, отчего мы все до сих пор не обратились в правоохранительные органы в связи с тем что нас обманули ? мы таки соучастники? что -ли? или стороны по договору которые договорились об отмене всех требуемых условностей (лицензий, денег, документов, подтверждающих сделки и т.д., об отсутствии ответственности банка за невыполнение им обязательств...)? или пострадавшие вследствие обмана, мошенничества, финансовых махинаций?

над нами в открытую издеваются: один высокий судья отменяет действие целого закона, в котором прямо указано, что этот закон как раз для этих правоотношений, а мы, спасибо Гранд Иншуру, должны этот закон себе возвращать. КСУ - говорит, что закон действует, а если бы и КСУ отморозился бы как ВСУ в лице луспеника?

и к чему мы пришли? Нафиг нам законодательный орган, если суды сами могут закон отменять, вводить? ШИЗА, да и только.

Сей час посмотрим, что сделают с нашими обращениями в связи с решением КСУ, хотя если честно особый оптимизм не питаю, но все же маленький проблеск надежды таки появился.

А так все изложенное Вами - неоспоримый факт, к сожалению. И как тут не задуматься сбежать с такого "правого" государства ?

И насчет обращения в правоохранительные органы, писал, даже думаю, что не один такой и что? там сидят такие же как и в мантиях, которым все по-барабану, так как и туда вероятнее всего уплачивается мзда, поэтому где бы то ни было искать защиты в нашем гос-ве фактически бесполезно.

Помимо всего на практике уже увидели, что власть понимает только язык силы и боясь этого устанавливают "парканы", запрещают перелеты над Межигорьем и т.п.

Изменения будут, но только после того, как наш лояльный народ массово возьмет вилы и напомнит власти, кто в стране главный, а когда это будет - 5, 10 или 20 лет, к сожалению неизвестно.