Определение ВССУ об отказе Приватбанку в обращении взыскания и выселении

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Ухвала

іменем україни

 

09 липня 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Кафідової О.В., Попович О.В., Коротуна В.М., Фаловської І.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову банк посилався на те, що 12 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 23 336,36 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення - 12 вересня 2018 року.

 

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно - будинок загальною площею 76,80 м2 , житловою площею 50,40 м2 , АДРЕСА_1, в якому вони проживають. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 квітня 1991 року. За умовами договору ціна предмету іпотеки складає 138 775,78 грн. ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка станом на 03 лютого 2012 року складає 47 253,70 доларів США, що в національній валюті складає 377 542,88 грн.

 

Враховуючи вищевикладене, банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, будинок АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселити відповідачів із вказаного будинку.

 

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2012 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2012 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості в сумі 47253 доларів 70 центів США, що становить 377542,88 грн., за кредитним договором від 12 вересня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 76,80 м2 , житлова площа 50,40 м2 та земельну ділянку загальною площею 0,1158 га, що розташований АДРЕСА_1, шляхом укладення від імені ОСОБА_6, ОСОБА_7 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані і проживають в будинку, який є предметом іпотеки, і розташований за вказаною адресою зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку. Вирішено питання розподілу судових витрат.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушують питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просять залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

 

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідачів іншого житла немає, одна з відповідачів - ОСОБА_7 має похилий вік, а інша - ОСОБА_6 не працевлаштована, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею у вказаному будинку, сім'я перебуває у важкому матеріальному становищі, а тому вважав, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде суперечити моральним принципам суспільства та держави.

 

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок невиконання ОСОБА_6 умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, виникла заборгованість та були нараховані штрафні санкції за невиконання умов договору, в зв'язку із чим відповідно до вимог статей 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів.

 

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Установлено, що 12 вересня 2008 року ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 23 336,36 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 12 вересня 2018 року.

 

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8, ОСОБА_7 12 вересня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно - будинок загальною площею 76,80 м2 , житловою площею 50,40 м2 , АДРЕСА_1.

 

Майно належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 квітня 1991 року.

 

Відповідно до п. 35.5 договору іпотеки ціна предмету іпотеки складає 138 775,78 грн.

 

Частинами 1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

 

Однак вирішуючи спір, апеляційний суд всупереч вимогам статей 214, 215 ЦПК України на вказане уваги не звернув та належним чином не встановив осіб, які проживають у спірному будинку. Крім того, задовольняючи позов в частині виселення відповідачів, суд апеляційної інстанції зобов'язав орган МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, зняти останніх з реєстраційного обліку, тобто поклав обов'язок на особу, яка не була залучена до участі у справі.

 

При новому розгляді справи апеляційний суд повинен звернути увагу на вищевказане та виправити допущені помилки. Крім того, вирішуючи питання звернення стягнення на предмет іпотеки врахувати те, що з 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

 

Отже, суд апеляційної інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий В.М. КолодійчукСудді: О.В. Кафідова В.М. Коротун О.В. ПоповичІ.М. Фаловська

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39796369

[у.zaporozhskiy]

Один из первых раз встречаю такую категорическую фразу ВССУГУД.

Конечно же одну  из самых важных ролей сыграл мораторий.

 

При новому розгляді справи апеляційний суд повинен звернути увагу на вищевказане та виправити допущені помилки. Крім того, вирішуючи питання звернення стягнення на предмет іпотеки врахувати те, що з 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

 

и другие основания для отмены конечно же нужно учитывать:

Однак вирішуючи спір, апеляційний суд всупереч вимогам статей 214, 215 ЦПК України на вказане уваги не звернув та належним чином не встановив осіб, які проживають у спірному будинку. Крім того, задовольняючи позов в частині виселення відповідачів, суд апеляційної інстанції зобов'язав орган МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, зняти останніх з реєстраційного обліку, тобто поклав обов'язок на особу, яка не була залучена до участі у справі.

[doroshal]

А кто может подсказать ,что делать с " Мораторием.." одни судьи  останавливают провадження по справи до  прийняття Закону ,що регулює кредитні правовідносини , другие отказівают в зверненні стягнення на предмет іпотеки. ВССУ молчит. Практика ...никакая. Что делать ?

[alexburko]

Я считаю, что заявленные банком требования не подлежат удовлетворению в силу закона, - есть прямой запрет. Следовательно, в исках должны отказывать.

Другое дело, что судьи зачастую через стол "шепчут" банкам, чтобы те оставили иск без рассмотрения....

[doroshal]

Хрен его знает. Отказать Банку .... но нормами ЦПКУ не передбачено відмови на підставі Закону "Про мораторій" Закрить справу по ст.205 ЦПК тоже не возможно.... У меня судья зупинив провадження ....хотя єто тоже не предусмотрено нормами ЦПК. А ВССУ И ВСУ молчат

[alexburko]

А зачем тут ст.205? Требования незаконны (закон запрещает действие, которое просит истец).

А ст.16 и Конституция разрешают защищать в суде нарушенное законное право или интерес.

[Obelix]

Сегодня на эту тему разговаривал с судьей.

Иск от Привата, смысл иска тот же, обстоятельства ответчика схожи.

Заседание перенесли на 10.10.2014...по заяве банка.

Судья грит, что предлагала оставить иск без рассмотрения...Банк против.

Решил перенестись подальше, пока мораторий снимут.

Может ИС зажали...

 

Сцуко, а я мог сегодня выиграть

[NIKI]

 

Державний герб України

 

Ухвала

іменем україни

 

09 липня 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Кафідової О.В., Попович О.В., Коротуна В.М., Фаловської І.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову банк посилався на те, що 12 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 23 336,36 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення - 12 вересня 2018 року.

 

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно - будинок загальною площею 76,80 м2 , житловою площею 50,40 м2 , АДРЕСА_1, в якому вони проживають. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 квітня 1991 року. За умовами договору ціна предмету іпотеки складає 138 775,78 грн. ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка станом на 03 лютого 2012 року складає 47 253,70 доларів США, що в національній валюті складає 377 542,88 грн.

 

Враховуючи вищевикладене, банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, будинок АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселити відповідачів із вказаного будинку.

 

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2012 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2012 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості в сумі 47253 доларів 70 центів США, що становить 377542,88 грн., за кредитним договором від 12 вересня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 76,80 м2 , житлова площа 50,40 м2 та земельну ділянку загальною площею 0,1158 га, що розташований АДРЕСА_1, шляхом укладення від імені ОСОБА_6, ОСОБА_7 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані і проживають в будинку, який є предметом іпотеки, і розташований за вказаною адресою зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку. Вирішено питання розподілу судових витрат.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушують питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просять залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

 

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідачів іншого житла немає, одна з відповідачів - ОСОБА_7 має похилий вік, а інша - ОСОБА_6 не працевлаштована, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею у вказаному будинку, сім'я перебуває у важкому матеріальному становищі, а тому вважав, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде суперечити моральним принципам суспільства та держави.

 

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок невиконання ОСОБА_6 умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, виникла заборгованість та були нараховані штрафні санкції за невиконання умов договору, в зв'язку із чим відповідно до вимог статей 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів.

 

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Установлено, що 12 вересня 2008 року ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 23 336,36 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 12 вересня 2018 року.

 

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_8, ОСОБА_7 12 вересня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно - будинок загальною площею 76,80 м2 , житловою площею 50,40 м2 , АДРЕСА_1.

 

Майно належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 квітня 1991 року.

 

Відповідно до п. 35.5 договору іпотеки ціна предмету іпотеки складає 138 775,78 грн.

 

Частинами 1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

 

Однак вирішуючи спір, апеляційний суд всупереч вимогам статей 214, 215 ЦПК України на вказане уваги не звернув та належним чином не встановив осіб, які проживають у спірному будинку. Крім того, задовольняючи позов в частині виселення відповідачів, суд апеляційної інстанції зобов'язав орган МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, зняти останніх з реєстраційного обліку, тобто поклав обов'язок на особу, яка не була залучена до участі у справі.

 

При новому розгляді справи апеляційний суд повинен звернути увагу на вищевказане та виправити допущені помилки. Крім того, вирішуючи питання звернення стягнення на предмет іпотеки врахувати те, що з 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

 

Отже, суд апеляційної інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий В.М. КолодійчукСудді: О.В. Кафідова В.М. Коротун О.В. ПоповичІ.М. Фаловська

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39796369

 

В связи  с этим может кто сталкивался . У кого есть практика - выскажитесь тоже  .Суть ? -

Банк - иск 2010г.  - про стягнення заборгованості . Встречный иск- про розірвання кредитного ( основания  были - одностороннее изменение Банком процентов) Судебное решение - иск Банка  частично удовлетворен  (взыскана  сума до изменения процентов ). Встречный иск удовлетворен тоже.  Кредитный договор  разорван .  Все устояло -   и на уровне касации тоже.Имеет законную силу. Банк получил исполнительный и подал до ДВС. С должника частично  уже взыскано. В ДВС еще продолжается  и находится исполнительній .Одновременно , Банк через полтора года после решения суда  подал иск про  звернення  стягнення на предмет ипотеки (квартиру майнового поручителя( не позичальника) . .. Общее правило - Ипотека  - похідна  від кредитного. Кредитний з 2010р. припинив свою дію. Вроде бы все так. Был подан встречный  - про визнання  іпотеки припиненою. Ссылались на "  похідний характер  іпотеки и припинення кредитного + подвійне стягнення ".  (решение то первого суда - стягнути  заборгованість   есть   и его никто не отменял) .Суд  же в феврале 2014 удовлетворил иск банка, во встречном отказал. .Обратил взыскание на предмер ипотеки. Решение было принято судом до введения моратория. Сейчас будет апеляция . Ваше мнение -  Кто прав и можно  ли смотреть в сторону моратория. 

Р.С.Любое иное мнение есть подтверджением твоей ошибки или правоты. Грызут сомнения.  

[у.zaporozhskiy]

А зачем тут ст.205? Требования незаконны (закон запрещает действие, которое просит истец).

А ст.16 и Конституция разрешают защищать в суде нарушенное законное право или интерес.

 

Должны отказывать в иске.

Почему это нельзя сделать на основании ЗУ "о моратории..."?*