Постановление ВСУ по пересмотру об обязательности наличия оценки имущества для обращения взыскания на предмет ипотеки


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

5 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      5
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      5
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., 
Сімоненко В.М., 
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк зазначав, що 23 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі – ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 52 734 доларів США зі сплатою 14,49 % річних та кінцевим терміном повернення 23 травня 2028 року.

Того ж дня і між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності земельну ділянку площею S_1, розташовану в садовому товаристві «Злагода» (далі – СТ «Злагода») Бориспільського району Київської області.

Порушуючи умови кредитного договору, ОСОБА_1 зобов’язання не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість та у зв'язку із чим банк достроково просить стягнути заборгованість в сумі 96 713 доларів США 27 центів, звернувши стягнення на предмет іпотеки, із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 5 березня 2015 року з урахуванням описки, виправленої ухвалою суду першої інстанції від 13 березня 2015 року, залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року, позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 96 713 доларів США 27 центів, що еквівалентно 2 298 971 грн 10 коп., яка складається з 51 782 доларів США 94 центів заборгованості за кредитом, 30 314 доларів США 32 центів заборгованості за процентами, 4 007 доларів США 86 центів пені, 10 608 доларів США 15 центів штрафу, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку площею S_1, кадастровий НОМЕР_1, розташовану в СТ «Злагода» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом її продажу ПАТ КБ «Надра»; застосовано процедуру продажу, передбачену статтею 38 Закону України «Про іпотеку», з укладенням від імені банку договору купівлі-продажу земельної ділянки з будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності, з наданням ПАТ КБ «Надра» всіх повноважень продавця предмета іпотеки, а на час реалізації вказаний предмет іпотеки передано в управління ПАТ КБ «Надра» у порядку, визначеному статтею 34 цього Закону, з правом обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, судові рішення у справі залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвалених у справі рішень ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності ухвали суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку». 

На підтвердження зазначених підстав подання заяви ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 і 25 травня 2016 року та постанови Верховного Суду України від 27 травня, 21 жовтня та 4 листопада 2015 року, 8 червня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 23 травня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 52 734 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,49 % річних до 23 травня 2028 року, повернути який вона мала щомісячними платежами по 680 доларів США.

Додатковою угодою до кредитного договору НОМЕР_2 від 21 липня 2009 року на період з липня 2009 року по червень 2011 року встановлено процентну ставку в розмірі 8,4 % річних, а з липня 2011 року по серпень 2028 року – 14,49 % річних.

Пунктом 3.3.1.8 кредитного договору передбачено, що за неможливості з боку позичальника достроково виконати свої зобов’язання у строк, обумовлений у повідомленні банку про вимогу дострокового виконання позичальником своїх зобов’язань, банк отримує право звернути стягнення на предмет іпотеки.

На забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором того ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку банку земельну ділянку площею S_1 з цільовим призначенням – індивідуальне будівництво, що розташована в СТ «Злагода» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, власником якої вона стане після отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2008 року. 

За змістом пункту 3.3.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в разі настання строку виконання зобов’язання (або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконане.

Позичальник узятих на себе грошових зобов’язань належним чином не виконав, у зв’язку із чим станом на 9 квітня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом у сумі – 96 713 доларів США 27 центів, що еквівалентно 2 298 971 грн 10 коп.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що на підставі статей 526, 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Закону України «Про іпотеку» наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний позивачем спосіб за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку.

Разом з тим у наданих для порівняння постановах Верховного Суду України від 27 травня, 21 жовтня та 4 листопада 2015 року, 8 червня 2016 року, які прийняті за результатами перегляду справ за аналогічними позовами, містяться висновки про те, що положеннями частини першої статті 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Виходячи зі змісту поняття ціни, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Аналогічні висновки містять й ухвали суду касаційної інстанції, зокрема ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 та 25 травня 2016 року, надані заявницею на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов’язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

У справі, яка переглядається, ухваливши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені банку з укладанням договору купівлі-продажу земельної ділянки за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності, суд, порушивши вимоги статті 39 Закону України «Про іпотеку», не зазначив у рішенні необхідної складової, передбаченої цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

Посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що в розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, встановленої за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Отже, у справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень.

Крім того, слід звернути увагу суду на невідповідність резолютивної частини рішення суду першої інстанції його мотивувальній частині.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57–60, 131–132, 137, 177, 179, 185, 194, 212–215 ЦПК України, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Судові рішення у справі, яка переглядається, не містять висновків щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, яка визначається відповідно до вимог статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку». 

Водночас відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове судове рішення, а тому справу в частині вирішення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2015 року з урахуванням ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року про усунення описки скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді:
В.І. Гуменюк 
В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 листопада 2016 року у справі
№ 6-1907цс16

За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов’язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

У справі, яка переглядається суд, порушивши вимоги статті 39 Закону України «Про іпотеку», не зазначив у рішенні необхідної складової, передбаченої цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

Посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку». В розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, встановленої за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Постанова від 2 листопада 2016 року 6-1907цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5DDB3B7E54E39C52C225806600308541

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

ВСУ вновь указал на необходимость оценки предмета ипотеки при обращении на него взыскания, однако упустил, что такой способ обращения взыскания как продажа от своего имени не возможен в судебном порядке.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

В Иске Альфа просит суд взыскать за счёт ипотеки «…….. за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності на момент…..».  В Ипотечном договоре есть договорная цена на которую согласились Стороны. В Иске банк прописал её как один из пунктов Ипотечного договора. Оценки на сегодняшний момент в Деле нет.

1. Стоит ли мне обратить внимание судьи на отсутствие оценки и невозможности вынесения решения, так как не возможно на данный момент определить цену по которой будет реализовываться ипотека? Может ли судья обязать банк сделать такую оценку? (банк в суд не ходит, просил рассматривать без него).

2. Будет ли превышением полномочий суда, если он укажет первоначальную стоимость, которая была на момент заключения Ипотечного договора в 2008 году? (она в долларах)

3. Промолчать и, если судья вынесет решение как просит банк, это будет пункт для возможной апелляции?

 

В этом вопросе не перехитрить бы сам себя.

Косвенно я опираюсь на эту договорную стоимость ипотеки. Ссылаюсь на ст.39 ч.3 ЗУ «Про ипотеку».

И далее: «Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.41 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

            Враховуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), враховуючи, що вартість предмета застави – квартири значно (в десятки разів) перевищує розмір заборгованості, суд має право застосувати принцип співмірності суми заборгованості до вартості іпотечного майна, у звязку з чим відмовити Позивачу у задоволенні позову

Но для подтверждения моей правовой позиции мне не нужна ТОЧНАЯ цифра стоимости (мне оценка не нужна). Сколько бы ни стоила ипотека (20 тысяч, 40 тысяч), она в десятки раз превышает задолженность в 80 долларов.

Link to comment
Share on other sites

В 12.11.2016 в 14:40, ANTIRAID сказал:

однако упустил, что такой способ обращения взыскания как продажа от своего имени не возможен в судебном порядке.

что в очередной раз подтверждает, ВСУ одна рука делает то, о чем не ведает вторая рука...

Link to comment
Share on other sites

10 часов назад, Мироха сказал:

В Иске Альфа просит суд взыскать за счёт ипотеки «…….. за початковою ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності на момент…..».  В Ипотечном договоре есть договорная цена на которую согласились Стороны. В Иске банк прописал её как один из пунктов Ипотечного договора. Оценки на сегодняшний момент в Деле нет.

1. Стоит ли мне обратить внимание судьи на отсутствие оценки и невозможности вынесения решения, так как не возможно на данный момент определить цену по которой будет реализовываться ипотека? Может ли судья обязать банк сделать такую оценку? (банк в суд не ходит, просил рассматривать без него).

2. Будет ли превышением полномочий суда, если он укажет первоначальную стоимость, которая была на момент заключения Ипотечного договора в 2008 году? (она в долларах)

3. Промолчать и, если судья вынесет решение как просит банк, это будет пункт для возможной апелляции?

 

В этом вопросе не перехитрить бы сам себя.

Косвенно я опираюсь на эту договорную стоимость ипотеки. Ссылаюсь на ст.39 ч.3 ЗУ «Про ипотеку».

И далее: «Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.41 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

            Враховуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), враховуючи, що вартість предмета застави – квартири значно (в десятки разів) перевищує розмір заборгованості, суд має право застосувати принцип співмірності суми заборгованості до вартості іпотечного майна, у звязку з чим відмовити Позивачу у задоволенні позову

Но для подтверждения моей правовой позиции мне не нужна ТОЧНАЯ цифра стоимости (мне оценка не нужна). Сколько бы ни стоила ипотека (20 тысяч, 40 тысяч), она в десятки раз превышает задолженность в 80 долларов.

  1. Стоит.
  2. Превышением будет установление оценки без доказательств в материалах и отсутствии в просительной части такой оценки.
  3. Если считаете, что позиции у вас слабые и суд вас не слышит, то в первой инстанции готовьтесь к апелляции.
  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

В 14.11.2016 в 00:07, babaika сказал:
  1. Стоит.
  2. Превышением будет установление оценки без доказательств в материалах и отсутствии в просительной части такой оценки.
  3. Если считаете, что позиции у вас слабые и суд вас не слышит, то в первой инстанции готовьтесь к апелляции.

 

Что Вы думаете об этом?

Должен ли исполнитель проводить еще одну оценку, если в решении суда, размер оценки значительно ниже рыночной и с момента вступления решения в законную силу прошло более полугода?

Link to comment
Share on other sites

Я не юрист... ((

Ярослав, вы в тысячу раз больше мня знаете в этих вопросах... ))

Но меня тоже интересует вопрос, нужна ли оценка.

(Пы.Сы. Судья нам вчера отказал в "забезпеченні доказів". Просили выписку, мемориальный ордер о выдаче самого кредита, договора и другое... )

 

Link to comment
Share on other sites

В 17.11.2016 в 10:50, Мироха сказал:

Я не юрист... ((

Ярослав, вы в тысячу раз больше мня знаете в этих вопросах... ))

Но меня тоже интересует вопрос, нужна ли оценка.

(Пы.Сы. Судья нам вчера отказал в "забезпеченні доказів". Просили выписку, мемориальный ордер о выдаче самого кредита, договора и другое... )

 

По новому ЗУ об исполнительной производстве, если в решении указана начальная стоимость оценки, то очень сложно доказать, что нужна еще одна оценка в рамках и.п.

Link to comment
Share on other sites

3 часа назад, y.voronizhskiy сказал:

По новому ЗУ об исполнительной производстве, если в решении указана начальная стоимость оценки, то очень сложно доказать, что нужна еще одна оценка в рамках и.п.

В моём случае, судья для Решения должен взять откуда-то цену. В Иске банк пишет, что цена определяется согласно оценки уже в исполнительном производстве. До суда оценки не было. В Иске банк упомянул, что стоимость в ипотечном договоре согласована между Ипотекодателем и Ипотекодержателем в размере таком-то. 

Судье надо указать конкретную сумму? Откуда он её возьмет, если не было оценки на момент суда?

Link to comment
Share on other sites

Помогите мне в таком вопросе!!!!! Пять человек и шесть мнений...

Банк подал Иск о взыскании СУММЫ долга. Второй Иск подал о взыскании долга за счёт продажи ипотечной квартиры. Первый суд мы проиграли. "Взыскать сумму долга в размере....". Можно ли говорить, что взыскание за счёт ипотеки это двойное взыскание? Или судья может опереться на решение первого суда и утверждать, что сумма долга теперь доказана и её можно теперь взыскать и за счёт продажи квартиры...

Если это двойное взыскание, то что надо подавать во второй суд: клопотання о закрытие дела? или как юридически грамотно в статьях закона?

Или не упоминать этот первый суд?.. (приводить другие аргументы)...

Link to comment
Share on other sites

19 минут назад, Мироха сказал:

В моём случае, судья для Решения должен взять откуда-то цену. В Иске банк пишет, что цена определяется согласно оценки уже в исполнительном производстве. До суда оценки не было. В Иске банк упомянул, что стоимость в ипотечном договоре согласована между Ипотекодателем и Ипотекодержателем в размере таком-то. 

Судье надо указать конкретную сумму? Откуда он её возьмет, если не было оценки на момент суда?

Смотря какую стоимость Вы хотите.

 

Link to comment
Share on other sites

48 минут назад, Мироха сказал:

Помогите мне в таком вопросе!!!!! Пять человек и шесть мнений...

Банк подал Иск о взыскании СУММЫ долга. Второй Иск подал о взыскании долга за счёт продажи ипотечной квартиры. Первый суд мы проиграли. "Взыскать сумму долга в размере....". Можно ли говорить, что взыскание за счёт ипотеки это двойное взыскание? Или судья может опереться на решение первого суда и утверждать, что сумма долга теперь доказана и её можно теперь взыскать и за счёт продажи квартиры...

Если это двойное взыскание, то что надо подавать во второй суд: клопотання о закрытие дела? или как юридически грамотно в статьях закона?

Или не упоминать этот первый суд?.. (приводить другие аргументы)...

Когда была первая подача иска, а когда вторая?

В счет погашения какой суммы по телу, процентам и пене банк хочет обратить взыскание на предмет ипотеки?

п.с. А вообще лучше воспользоваться помощью профильного юриста.

Link to comment
Share on other sites

Вопрос для практикующих юристов остался.

Первый Иск на взыскание суммы долга. Была допущена просрочка более 3 месяцев, банк имел право подать на взыскание досрочно всей суммы долга и тела кредита. Ещё не было открыто судебное производство, как они подали второй Иск на взыскание той же суммы (копеечка в копеечку) за счёт «звернення стягнення на предмет іпотеки ШЛЯХОМ ПРОВЕДЕННЯ ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за ПОЧАТКОВОЮ ЦІНОЮ встановленою на рівні не нижче за звичайні ціні на цей вид майна, визначеною на підставі ОЦІНКИ проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ».

В Иске банка (по ипотеке) есть строки: «Сторони оцінили вищевизначений предмет іпотеки у 210000 гривень, що за курсом НБУ на день укладення цього Договору становить у еквіваленті 30000 доларів США.» Это взято из Ипотечного договора от 2008 года. Сейчас оценка не проводилась.

Взыскивается: 2000 долларов по телу кредита (срок погашения не настал, а будет только в апреле 2017 года, так как погашали досрочно), 85 долларов процентов за три месяца, 3.40 долларов пени. На момент открытия судебного производства проценты и пеня уже были погашены.

Первый суд проиграли. Суд постановил взыскать сумму кредита в размере……..

1. Будет ли взыскание за счёт ипотеки повторным взысканием, так как есть Решение на взыскание в деньгах? Если «Да», то что надо просить во втором суде, чтобы закрыть судебное производство на этом основании?

2. Если мы скажем, что есть Решение по взысканию денег, то сможет ли судья во втором суде принять решение, что сумма долга теперь доказана?

Спасибо.

П.С. Люди боятся слова «суд» и не понимают слова «юрист». Зато взяли кредит в валюте. Еле уговорил их просто получить документы и ходить на заседания. Даже 200 гривен на доверенность для представления в суде их интересов они не выделили. Банки надо давить, поэтому я помогаю чем могу. Женщина работает в соседнем офисе.

Апелляцию подавать не будут, хотя я настаиваю и есть время для подачи. "Добрые дела наказуемы" и я рискую оказаться быть виноватым в лишних тратах. Они бояться потратить деньги на судебный сбор и проиграть. "Потерянные деньги", "мы будем кредит закрывать". Нанять юриста - это для них прилёт марсиан.

Link to comment
Share on other sites

23 минуты назад, Мироха сказал:

Нанять юриста - это для них прилёт марсиан.

Понимаю, что реплика не по-сути, мы все заложники низкой юридической культуры у населения, для большинства - момент обращение к юристу совпадает с приходом ДВС для "примусового виселення"

 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

28 минут назад, Мироха сказал:

Даже 200 гривен на доверенность для представления в суде их интересов они не выделили. Банки надо давить, поэтому я помогаю чем могу. Женщина работает в соседнем офисе.

Апелляцию подавать не будут, хотя я настаиваю и есть время для подачи. "Добрые дела наказуемы" и я рискую оказаться быть виноватым в лишних тратах

Заранее прошу прощения, но:

1. Проблема многоплановая и лично у меня готового алгоритма нет.  требует хорошо посидеть и основательно продумать стратегию ( в разных вариантах) на 2-3 шага вперед.

2. Может быть (я говорю может быть...) надо пробовать перехватить инициативу, ибо сейчас Вы реагируете на происки банка, банк "задает тон", и вы находитесь не в лучшем положении (1-я инстанция уже не за Вами)

3. Мне нравится пословица: "Есть ситуации, когда помочь человеку может только он сам"... Но если Ваши "клиенты" на хотят СЕБЕ помочь, то тащить их на буксире к положительному для них результату - дело неблагодарное,а с учетом Вашей реплики - существует риск окончательно испортить отношения... Вам это нужно ?

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

48 минут назад, west11 сказал:

Понимаю, что реплика не по-сути, мы все заложники низкой юридической культуры у населения, для большинства - момент обращение к юристу совпадает с приходом ДВС для "примусового виселення"

Здесь ещё включается аспект "мужской солидарности". (может я и не прав.... и лезу куда не просят). Муж и жена уже давно в разводе. Ипотечная квартира разделена по одной второй. (согласие на ипотеку давали оба). Проживает в квартире только мужчина. Женщина довольна, что квартиру продадут и выселят этого "гада". А она ещё и денег получит за свою часть квартиры.

Вижу стратегию только одну: доказывать в суде, что задолженность существенно меньше стоимости квартиры и не имеет смысла её продавать. (и приходится светить первое Решение и косвенно опираться, что стоимость квартиры в 2008 году была определена в 30 тыс долларов... Тут бы себя не перехитрить...).

Можно оспаривать переход прав на ипотеку, спорность действий нотариуса по переоформлению, но ни встречный иск, ни Иск в админ суд никто оплачивать не будет...

Link to comment
Share on other sites

10 минут назад, Мироха сказал:

но ни встречный иск, ни Иск в админ суд никто оплачивать не будет

Я так понимаю, что аспект "мужской солидарности" должен реализовываться на безоплатной основе... что есть странно, ибо, как минимум, оплата судебного сбора - святая обязанность клиента, а уже если и этого не хочет платить, то попробуйте объяснить, что квартиру продадут и должник может еще остаться должен  (испол. збор, расходы торгующей организации, вторая уценка квартиры....). Чтобы этого избежать, клиент ДОЛЖЕН понимать, что расходы неизбежны, в противном случае - спасение утопающего, дело рук...

Не хочу показаться циником, но такое неуважительное отношение к труду юриста, какое демонстрирует ваш заказчик, должно быть соответственно "вознаграждено" и уж тут банк и ДВС, уверен, постараются.

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

В 25.11.2016 в 12:12, west11 сказал:

Заранее прошу прощения, но:

1. Проблема многоплановая и лично у меня готового алгоритма нет.  требует хорошо посидеть и основательно продумать стратегию ( в разных вариантах) на 2-3 шага вперед.

2. Может быть (я говорю может быть...) надо пробовать перехватить инициативу, ибо сейчас Вы реагируете на происки банка, банк "задает тон", и вы находитесь не в лучшем положении (1-я инстанция уже не за Вами)

3. Мне нравится пословица: "Есть ситуации, когда помочь человеку может только он сам"... Но если Ваши "клиенты" на хотят СЕБЕ помочь, то тащить их на буксире к положительному для них результату - дело неблагодарное,а с учетом Вашей реплики - существует риск окончательно испортить отношения... Вам это нужно ?

Подписываюсь под каждым словом.

Человек должен понимать, что, если не обратиться за помощью сейчас, останется на улице.

Мне не понятно, что здесь может быть не вразумительного?

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

9 часов назад, Мироха сказал:

Здесь ещё включается аспект "мужской солидарности". (может я и не прав.... и лезу куда не просят). Муж и жена уже давно в разводе. Ипотечная квартира разделена по одной второй. (согласие на ипотеку давали оба). Проживает в квартире только мужчина. Женщина довольна, что квартиру продадут и выселят этого "гада". А она ещё и денег получит за свою часть квартиры.

Вижу стратегию только одну: доказывать в суде, что задолженность существенно меньше стоимости квартиры и не имеет смысла её продавать. (и приходится светить первое Решение и косвенно опираться, что стоимость квартиры в 2008 году была определена в 30 тыс долларов... Тут бы себя не перехитрить...).

Можно оспаривать переход прав на ипотеку, спорность действий нотариуса по переоформлению, но ни встречный иск, ни Иск в админ суд никто оплачивать не будет...

Тогда просто забудьте об этой ситуации.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

9 часов назад, west11 сказал:

Я так понимаю, что аспект "мужской солидарности" должен реализовываться на безоплатной основе... что есть странно, ибо, как минимум, оплата судебного сбора - святая обязанность клиента, а уже если и этого не хочет платить, то попробуйте объяснить, что квартиру продадут и должник может еще остаться должен  (испол. збор, расходы торгующей организации, вторая уценка квартиры....). Чтобы этого избежать, клиент ДОЛЖЕН понимать, что расходы неизбежны, в противном случае - спасение утопающего, дело рук...

Не хочу показаться циником, но такое неуважительное отношение к труду юриста, какое демонстрирует ваш заказчик, должно быть соответственно "вознаграждено" и уж тут банк и ДВС, уверен, постараются.

Ведь никто не считает, сколько времени нужно потратить, что бы стать специалистом.

Сколько времени нужно потратить, что бы изучить судебное дело в одном томе...

Все это не имеет значение, люди думают, что можно просто попробовать что-то придумать и все получиться, а потом это что вытекает в намного большие затраты, чем получение консультации.

Как раз вчера попалась такая ситуация, которая могла быть решена за пару тысяч гривен, а теперь человек имеет проблемы на миллион, а все потому, что вовремя не захотел проконсультироваться у профильного юриста.

п.с. Особо поражают люди, которые считают, что для того, что бы им помочь не нужно знакомиться со всеми материалами исполнительного производства и судебных дел, достаточно знать 20 % обстоятельств дел человека и получиться 100% результат.

Такое бывает только в фантастических фильмах.

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

1 час назад, y.voronizhskiy сказал:

Ведь никто не считает, сколько времени нужно потратить, что бы стать специалистом.

Сколько времени нужно потратить, что бы изучить судебное дело в одном томе...

Все это не имеет значение, люди думают, что можно просто попробовать что-то придумать и все получиться, а потом это что вытекает в намного большие затраты, чем получение консультации.

Как раз вчера попалась такая ситуация, которая могла быть решена за пару тысяч гривен, а теперь человек имеет проблемы на миллион, а все потому, что вовремя не захотел проконсультироваться у профильного юриста.

п.с. Особо поражают люди, которые считают, что для того, что бы им помочь не нужно знакомиться со всеми материалами исполнительного производства и судебных дел, достаточно знать 20 % обстоятельств дел человека и получиться 100% результат.

Такое бывает только в фантастических фильмах.

Подписываюсь под каждым словом... А ещё поражают люди, которые считают, что все дела одинаковые и только фамилии надо переписать... 

А, сколько времени надо потратить, чтобы наработать практику, уже будучи специалистом... А сколько времени надо потратить, чтобы изучив уже материалы дела проработать их и выработать какую то концепцию борьбы, а к тому времени обычно человеком допущено уже множество ошибок... Я уже даже молчу о том сколько занимает составление соответствующих нормальных процессуальных документов...

Об этом вообще никто не думает... Некоторые рассказывают о своих трудностях и текущих проблемах, не понимая, что у них есть более серьёзные проблемы... И почему то считают, что должны переживать больше их за их проблемы...

  • Like 4
Link to comment
Share on other sites

Спасибо за понимание... Но вопросы по второму суду у меня остались...

"1. Будет ли взыскание за счёт ипотеки повторным взысканием, так как есть Решение на взыскание в деньгах? Если «Да», то что надо просить во втором суде, чтобы закрыть судебное производство на этом основании?

2. Если мы скажем, что есть Решение по взысканию денег, то сможет ли судья во втором суде принять решение, что сумма долга теперь доказана?"

Link to comment
Share on other sites

25 минут назад, Мироха сказал:

1. Будет ли взыскание за счёт ипотеки повторным взысканием, так как есть Решение на взыскание в деньгах? Если «Да», то что надо просить во втором суде, чтобы закрыть судебное производство на этом основании?

В такой ситуации ключевым, на мой взгляд, является - было ли реальное стягнення или нет. Когда то была позиция ВСУ по этому поводу, если не ошибаюсь, что если стягнення долга не было ещё по решению суда, то кредитор имеет право подать иск и на стягнення за счет ипотеки. А вот если стягнення реально уже было, то стягнення за счет ипотеки - это является повторным, т.е. двойным стягненням.

ПС. А просить надо как обычно "отказать в иске".
 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

32 минуты назад, Мироха сказал:

Спасибо за понимание... Но вопросы по второму суду у меня остались...

"1. Будет ли взыскание за счёт ипотеки повторным взысканием, так как есть Решение на взыскание в деньгах? Если «Да», то что надо просить во втором суде, чтобы закрыть судебное производство на этом основании?

2. Если мы скажем, что есть Решение по взысканию денег, то сможет ли судья во втором суде принять решение, что сумма долга теперь доказана?"

1. Нет нужно просить отказать во взыскании тех сумм, которые взыскали по первому суду, но и здесь все не так однозначно.

2. Нет, не сможет, если Вы несколько расширите свои возражения.

Еше раз спрошу: Когда был подан первый иск?

когда был подан второй иск?

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

15 часов назад, y.voronizhskiy сказал:

Подписываюсь под каждым словом.

Человек должен понимать, что, если не обратиться за помощью сейчас, останется на улице.

Мне не понятно, что здесь может быть не вразумительного?

 

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...