ремикс

Пользователи
  • Число публикаций

    978
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    12

Весь контент пользователя ремикс

  1. Договір - це що най менш двостороння угода і для цього її повині підписати саме дві сторони................
  2. В том то и есть весь прикол, как вы собираетесь заставить банк на осовании этого закона прийти в нужный день и час к нотариусу (которых кстати не мало..............) и подписать договор. А у представителя банка - обед, нет- отпуск, нет-больничный, нет - да он больной на всю голову...................................
  3. Хотелось бы увидеть как банки при вашем долге в 160 000 и при рыночной стоимости квартиры в 80 000 побегут списывать вам долг. Вы бы побежали???????????? Другое дело, на основании закона нотариус выносит исполнительную надпись на основании которой регистратор оформляет право власности с вас на банк. Это другое дело. А так будете судиться долго и счастливо!!!!!!!!!!!!!
  4. Для Мирохи: Полностью согласен с Вованчиком и так оно есть!!!!! Для затягивания процесса подыщите более эфективные и менее рискованые методы.
  5. Тогда выбора не было - три судьи на три кресла. Но тем не менее каждый задумается, а выберет его на следующий срок обиженный народ. Даная система отлично работает в штатах, поэтому там судьи придержуються закона. Вспомните, хотя бы когда американец судился против банковской системы , именно предоставление банками кредитов в объёме большем чем банки имеют собственных средств. И выиграл этот суд.
  6. Там же продолжение: Камбис приказал этой кожей обтянуть кресло и посадил сына продажного судьи в него судить. Это суд камбиса. Часто задумываешься в последнеее время об этом. Мне кажется требования майдана должны начинаться с реформы судейской системы. Иначе все законы которые будут приняты на благо снова не бутут исполняться и куда пойти защищать свои интересы. Как одно из предложений - избирание народом судей и прокуроров, как например это делаеться в Америке.
  7. ОДИН СУД ДВА СТАНДАРТА Ріщення від 20 листопада 2013 року Проте, при цьому не звернув уваги, що позивачем не надано доказів про ознайомлення відповідача під підпис саме із зазначеними Умовами, при тому, що до позовної заяви ПАТ КБ „Приватбанк" додано Умови згідно яких строк позовної давності відносно вимог про повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, тощо складав 50 років (п. 1.7.31), а в рішенні апеляційного суду міститься посилання на п. 5.5 Умов до договору, за якими вказаний строк становить 5 років (а. с. 17). Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належно оформленої та засвідченої копії Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») (Стандарт) та відсутністю даних про те, з якими саме Умовами був ознайомлений ОСОБА_3, згадані Умови не можуть бути покладеними в основу рішення. Однак суд апеляційної інстанції не надав цій обставині належної юридичної оцінки, що призвело до порушення норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення. __________________________________________________________________________________________________ Рішення від 11 грудня 2013 року З матеріалів справи вбачається, що при укладенні 20 вересня 2006 року договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 остання надала згоду, що заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом. Відповідно до п. 5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років. Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно
  8. А как Вам такое решение ВССУ УХВАЛА іменем україни 11 грудня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Червинська М.Є., Лесько А.О., Черненко В.А., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 5 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 вересня 2013 року, в с т а н о в и л а: У квітні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що між сторонами 20 вересня 2006 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 2 670 грн. 80 коп., а відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредит до 20 вересня 2007 року. У порушення умов кредитного договору відповідач кредитні кошти та відсотки за користування кредитом не повернув, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 31 305 грн. 48 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 5 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 2 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позов пред'явлено до суду за межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Проте погодитись із таким висновком судів не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судами установлено, що між сторонами 20 вересня 2006 року укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 2 570 грн. 80 коп. строком до 20 вересня 2007 року. ОСОБА_3 умови кредитного договору щодо своєчасного повернення боргу та сплати відсотків за кредитом не виконав, унаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 31 305 грн. 48 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні 20 вересня 2006 року договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 остання надала згоду, що заява разом із запропонованими банком умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом. Відповідно до п. 5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років. Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг п'ятирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором почався 20 вересня 2007 року та спливає 20 вересня 2012 року, позов було пред'явлено до суду в квітні 2012 року. Проте суди у порушення ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 5 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Д. Луспеник Судді:Б.І. Гулько А.О. Лесько М.Є. Червинська В.А. Черненко http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6194
  9. На манеже все теже. Напишите ещё в ВККС. Мне известно там идет "подбор" по данной троице. Глядишь терпение у кого то лопнит.
  10. Максимум что могут сделать это пожурить работников канцелярии, а судья скажет что решение было готово в сроки указанные в законе и передано в канцелярию, а там сплошной бюракратизм. Вои и всё. Кто нибудь втсречал полный текст решения с датой позже чем пять дней, хотя получали его гораздо позже. Нет,нет,нет!!!!! Судьи не идиоты.
  11. Пример 18.04.2013р. суд області оголосив лише вступну та резолютивну частину рішення. В порядку ст 222 ЦПК України рішення суду не було видано негайно, а було надіслано після його повного складання рекомендованим листом 16.05.2013р. (що підтверджується штампом на конверті), та яке мною було отримано лише 20.05.2012р. Таким чином я мала можливість ознайомиться з повним тексом рішення та висновками суду лише після його отримання на 32 день після оголошення рішення, що фактично звузило моє право на апеляційне оскарження в повному обсязі і в терміни визначені законом. Враховуючі вищевикладене, вважаю, що мною пропущений строк для подачі апеляційної скарги з поважних причин. Прошу поновити строк для подачі скарги. Єто все прямо в тексте апеляшки.
  12. А почитайте ка это: .... Постанова від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року ... 17. Зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599–601, 604–609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. .... 18. За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов’язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов’язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК). ... Вот тут: http://sc.gov.ua/ua/postanovi_za_2012_rik.html И вот тут: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4187 Каково? Шановний Сергію, Ви почали з того, чи пора подавати позови на боржників. А не з того, що у Вас вже є рішення суду, але воно не виконані і тому хочу - 3% + інфляційні.
  13. Я всё таки, настоятельно рекомендую внести изменения или определить недейчствительными (в зависимости от содержания) отдельных пунктов договора в связи с изменениями в существенных условиях договора (сума кредита). Мне кажется что так будет проще, но надёжнее. Судья тоже не дурак, а это основная причина. Лучше синица в руке, чем проблемы в..........................
  14. Вносите изменения в договор на основание не соответствия некоторых пунктов договора последним изменениям как следствие.