Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору

[economix_a]

Да чего уж тут, рецепт есть: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=72695

А в суд потом приносите копии уведомлений о внесении Вашей заявы в реестр досудебных расследований вместе с клопотанням о проведении экспертиз.

Тока потом банк "пропадет" вместе с оригиналами ;-)))

Ну это понятно, но в моем случае, это единственное фальшивое доказательство банка что валюта поступила на мой счет, да и экспертиза там не нужна, судья и так видит, что они поддельные, я имел ввиду, что мне требовать именно в самом суде, и как правильно поступить?, ведь не банк подал на меня в суд, а я, требую возвращения внесенной мною валюты в качестве погашения.

Заранее спасибо.

[Siringa]

Ну это понятно, но в моем случае, это единственное фальшивое доказательство банка что валюта поступила на мой счет, да и экспертиза там не нужна, судья и так видит, что они поддельные, я имел ввиду, что мне требовать именно в самом суде, и как правильно поступить?, ведь не банк подал на меня в суд, а я, требую возвращения внесенной мною валюты в качестве погашения.

Заранее спасибо.

можете просить судью вынести отдельную ухвалу в рамках ст. 211 ЦПК:

Стаття 211. Окремі ухвали суду

1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і

встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може

постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи

органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про

вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали

повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

2. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких

вона стосується, у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Т.е. Вы можете заявить клопотання о том, чтобы судья сам постановыв окрему ухвалу и направил поддельные документы вместе с ухвалой о подделке платежных документов представителями банка куда надо.

Ну а потом напомнить судье, что Ваш иск надо удовлетворитьв полном объеме.

[НБ Украины]

Ну это понятно, но в моем случае, это единственное фальшивое доказательство банка что валюта поступила на мой счет, да и экспертиза там не нужна, судья и так видит, что они поддельные, я имел ввиду, что мне требовать именно в самом суде, и как правильно поступить?, ведь не банк подал на меня в суд, а я, требую возвращения внесенной мною валюты в качестве погашения.

Заранее спасибо.

При цьому ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1. Положення відкриття відповідних рахунків та обліковування на них грошових коштів в національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1. Положення).

Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31006794

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=34898 сообщение #367 22.6.2011 22:55

Вам будут говорить, что Вы осуществляли платежи в счет кредитного договора. А мог ли банк до октября 2011 года исполнить инвалютный кредит?

Попробуйте банк обязать сейчас выдать кредит в инвалюте по условиям ранее подписанного договора в связи с тем, что он только в октябре 2011 года получил генеральную лицензию с приложением, в котором впервые появилась ссылка на ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах …» ?

Послуги, що надаються банками відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", будуть визначені в статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" відповідно до законопроекту № 0972 від 12.12.2012 Верховної Ради України VII скликання. Даний проект закону про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" був наданий за законодавчою ініціативою Кабінета Міністрів України (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45090).

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72644 сообщение #5241 7.6.2013 10:56

Разрешите с Вами поспорить по поводу «формулировок» договора купли-продажи – ст.655 ГК Украины (договор поставки материально технических ресурсов - ст.264 ХК Украины) и договора на предоставление услуг – ст.901 ГК Украины? Разница порой значительная.

Втім, суди попередніх інстанцій встановили, що робочий проект не підпадає під визначення матеріально-технічних ресурсів, отже, на правовідносини з замовлення за кошти підприємства робіт по розробці зазначеного проекту не поширюється дія абзацу 2 частини 1 статті 75 Господарського кодексу України в редакції, яка діяла під час укладання спірного договору, адже, лише Законом України від 01.12.2006 № 424-У (чинний з 10.01.2007) в цій нормі слова "матеріально-технічних ресурсів" були замінені словами "товарів, робіт чи послуг".

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72966 сообщение #165 15.6.2013 10:52

То же самое происходило и с выдачей псевдовалютных кредитов для физических и юридических лиц (ст.901 Гражданского кодекса Украины). Но только под видом «первого билета» и «второго билета» иностранная валюта (наличная или безналичная) совершали непонятный круговорот в банке (выдача-обмен-зачисление, выдача-продажа на межбанке-зачисление). При этом круговороте ни один кредитный доллар США (или иная валюта) не пострадал (не был потрачен банком). Но только никто не возмущался и не задавал вопросы менеджеру кредитного отдела, кассиру, когда подписывали много документов а иностранную валюту реально в руки не получали, сами ею не распоряжались с текущего счета (платежное поручение не подавали).

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72933 сообщение #161 14.6.2013 13:50

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72917 сообщение #149 14.6.2013 11:30

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=70915 сообщение #50 20.4.2013 10:54

6-1736св13

«Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (зі змінами від 22 вересня 2011 року) надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.»

6-25444св12

"Актом перевірки від 4 січня 2011 року встановлено, що гроші на картковий рахунок клієнта ОСОБА_5 зараховувались з кредитного рахунку з порушенням порядку такого зарахування через неправомірні дії іншої відповідальної особи банку - ОСОБА_6"

6-1736св13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 1 серпня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») укладено кредитний договір, за умовами якого він повинен отримати кредит на споживчі цілі в розмірі 36 600 доларів США. На виконання кредитного договору він отримав від відповідача лише частину кредитних коштів у розмірі 24 800 доларів США, в отриманні наступного траншу в розмірі 11 800 доларів США йому було відмовлено на підставі постанови Національного банку України від 11 жовтня 2008 року № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», якою заборонено видавати кредитні кошти в іноземній валюті понад граничний рівень заборгованості.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на його користь 149 795 грн 80 коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язання за період з 9 серпня 2011 року до 30 вересня 2011 року.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 серпня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» на користь позивача пеню в розмірі 50 тис. грн та 500 грн судового збору в дохід держави.

У касаційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що судовим рішенням у іншій справі неустойка за невиконання договірних зобов'язань вже стягувалася, тому стягнення її з тих самих правових підстав не може здійснюватись.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором щодо надання чергового траншу, тому позивач має право на стягнення пені за період з 9 серпня 2011 року до 30 серпня 2011 року.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає; обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені.

Судом установлено, що 1 серпня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого, ПАТ «ОТП Банк» зобов'язалося надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 36 600 доларів США. За вказаним договором позивач отримав від банку 24 800 доларів США. У видачі решти кредиту йому було відмовлено.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 червня 2010 року та рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2011 року, позов ОСОБА_3 до банку задоволено частково: зобов'язано банк виконати свої зобов'язання за кредитним договором від 1 серпня

2008 року в натурі та видати ОСОБА_3 готівкою черговий транш у розмірі 93 339 грн., що становить 11 800 доларів США; стягнуто з банку на його користь неустойку в розмірі 50 тис. грн.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, для виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 червня 2010 року, рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2010 року та своїх зобов'язань за кредитним договором банк зобов'язаний здійснити касову операцію по видачі готівки.

Порядок і здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валютах, їх взаємовідносини з територіальними управліннями Національного банку іншими банками та клієнтами з цих питань регулюються вимогами Інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, (далі - Інструкція).

Таким чином, виходячи з вимог законодавства та умов кредитного договору, банк для виконання судових рішень зобов'язаний отримати від ОСОБА_3 підписані ним кредитну заявку та заяву на видачу готівки, оформлену відповідно до вимог Інструкції.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач особисто не звертався до ПАТ «ОТП Банк» із заявою про видачу чергового траншу. Крім того, на адресу ОСОБА_3 банком неодноразово надсилалися повідомлення про необхідність надання до банку документів, необхідних для видачі чергового траншу.

Апеляційний суд на викладене уваги не звернув і не врахував, що без касового документа, складеного та підписаного особисто ОСОБА_3, банк не мав повноважень на видачу готівки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (зі змінами від 22 вересня 2011 року) надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Разом з тим виконавчий лист № 2-246/10 від 3 листопада 2010 року, виданий Житомирським районним судом Житомирської області, про зобов'язання ПАТ «ОТП Банк» виконати свій обов'язок за кредитним договором від 1 серпня 2008 року та видати ОСОБА_3 готівковими коштами черговий транш у розмірі 933 339 грн, що становить 11 800 доларів США, повернуто ОСОБА_3 без виконання.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не з'ясував, у зв'язку з чим банком не було виплачено позивачу черговий транш та дійшов передчасного висновку про стягнення з ПАТ «ОТП Банк» неустойки, яка стягується внаслідок порушення зобов'язання за наявності вини банку.

За таких обставин рішення та додаткове рішення апеляційного не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

М.Є. Червинська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31007215

6-25444св12

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Амеліна В.І., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою в інтересах ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 з 3 вересня 2007 року працювала на посаді контролера-касира операційного відділу, а з 1 листопада 2007 року на посаді старшого контролера-касира операційного відділу філії Лівобережне відділення № 8420 ПАТ «Ощадбанк». Між відповідачем та позивачем 1 листопада 2007 року укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

13 червня 2008 року ОСОБА_3 здійснила операцію по видачі готівки в сумі 20 000 грн з використанням POS - терміналу на рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_5, видавши відповідний чек. При здійсненні цієї операції ОСОБА_3 порушила п.п. 3.2, 4.1.3 та 4.1.4 Порядку здійснення операцій з видачі готівки із застосуванням карток міжнародних платіжних систем через каси установ ПАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ПАТ «Ощадбанк» від 26 квітня 2004 року, оскільки не впевнилась у законності використання картки її пред'явником, не здійснила ідентифікації клієнта, не перевірила документи, що посвідчують особу клієнта та не звірила їх з реквізитами на картці, на чеку зазначила реквізити невстановленої особи, не порівняла підпис на чеку з підписом особи в документах, що посвідчує особу клієнта, а також не поставила свій підпис у чеку. Оскільки було встановлено, що власник рахунку ОСОБА_5 13 червня 2008 року з використанням POS- терміналу грошові кошти не отримував, банк, посилаючись на те, що неправомірними діями ОСОБА_3 завдана шкода банку, на підставі ст.ст. 130, 134 КЗпП України просив стягнути з неї на користь банку 20 000 грн.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 шкоду, завдану банку внаслідок порушення покладених на неї трудових обов'язків, у розмірі 20 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача хоча і визнані неправомірними, але доказів заподіяння матеріальної шкоди банку саме її діями позивачем не надано. Сама по собі видача 13 червня 2008 року готівки за банківською карткою з порушенням п. п. 3.2, 4.1.3 та 4.1.4 Порядку здійснення операцій із видачі готівки із застосуванням карток міжнародних платіжних систем через каси установ ПАТ «Ощадбанк», не свідчить про привласнення котів, їх розтрату чи нестачу, оскільки попереднє зарахування коштів на банківський рахунок здійснювалось іншою особою, щодо якої відкрито провадження у кримінальній справі, а не ОСОБА_3, тобто між неправомірними діями відповідача та наслідками у вигляді матеріальної шкоди відсутній причинний зв'язок та відсутня її вина.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що між банком та ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, вона обіймає посаду, з якою такій договір укладено правомірно, її дії щодо порушення нею п. п. 3.2, 4.1.3 та 4.1.4 Порядку здійснення операцій із видачі готівки із застосуванням карток міжнародних платіжних систем через каси установ ПАТ «Ощадбанк» визнані неправомірними актом ревізії фінансово-господарської діяльності від 27 травня 2011 року, отже ОСОБА_3 повинна нести повну матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної банку шкоди - 20 000 грн.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

За положеннями п. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

За правилами ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками).

Таким чином, обставинами, які у своїй сукупності дають підстави для застосування положень про повну матеріальну відповідальність, є: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; неправомірні дії працівника, неналежне виконання ним трудових обов'язків, які призвели до шкоди; наявність вини працівника.

Судом установлено, що з 3 вересня 2007 року ОСОБА_3 працювала на посаді контролера-касира операційного відділу філії-Лівобережного відділення № 8420 ПАТ «Ощадбанк», а з 1 листопада 2007 року обіймала посаду старшого контролера-касира операційного відділу.

1 листопада 2007 року з ОСОБА_3 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність та вона ознайомлена з посадовою інструкцією, за якою до її посадових обов'язків входить виконання операцій, пов'язаних з обліком, зберіганням, видачею готівки та інших матеріальних цінностей.

В обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав для задоволення позову суд апеляційної інстанції послався в оскаржуваному рішенні на акт ревізії фінансово-господарської діяльності філії-Лівобережного відділення № 8420 за період з 1 травня 2010 року по 1 травня 2011 року, яким встановлено, що 13 червня 2008 року ОСОБА_3 здійснено операцію з видачі готівки в сумі 20 000 грн з використанням POS - терміналу на рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_5, з порушенням п.п. 3.2, 4.1.3 та 4.1.4 Порядку здійснення операцій з видачі готівки із застосуванням карток міжнародних платіжних систем через каси установ ПАТ «Ощадбанк». Видача коштів по цій операції здійснювалась у межах залишку коштів на цьому рахунку. Разом з тим, зазначений акт ревізії в матеріалах справи відсутній і судами попередніх інстанцій не досліджувався.

Актом перевірки від 4 січня 2011 року встановлено, що гроші на картковий рахунок клієнта ОСОБА_5 зараховувались з кредитного рахунку з порушенням порядку такого зарахування через неправомірні дії іншої відповідальної особи банку - ОСОБА_6

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції із застосуванням положень ст. 212-214 ЦПК України дав оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про те, що неправомірні дії ОСОБА_3 не призвели до спричинення прямої дійсної шкоди підприємству, тобто підстави, передбачені ч.1 ст. 134 КЗпП України, для застосування повної матеріальної відповідальності відсутні.

Апеляційний суд, переглядаючи справу та ухвалюючи рішення про задоволення позову, фактичних обставин справи та наведених норм закону не врахував, а тому безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм закону. При цьому, переоцінивши докази, досліджені судом першої інстанції, не вказав, які порушення норм процесуального та матеріального права допустив при цьому місцевий суд.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року скасувати.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Головуючий Судді:В.І. Амелін О.П. Касьян В.М. Коротун С.П. Штелик Судді: В.І. Амелін

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31484799

[sofi]

уважаемые участники этой ветки форума!,

глядя на то какие решения выносят высшие суды, в частности http://antiraid.com.ua/forum/index.php?act...;f=8&t=5614, да простят меня профессионалы, у меня возникли некоторые сомнения по поводу прямого применения норм ЦК по денежным обязательствам в спорах по финансовым услугам.

и вот почему: В ЦКУ вопросы по кредитованию практически ничем не урегулированы, может забыли впопыхах. Постанова НБУ о кредитовании давно канула в Лету.

Остался договор и обязательственное право, в том числе денежные обязательства.

по ЦКУ деньги - это средство платежа (192ч.1) и мера стоимости(524) и деньги не являются товаром.

С банками несколько иначе. Там деньги- это практически товар.

банковская деятельность - размещение привлеченных средств - банальное ростовщичество, но теперь это уродство (сумасшедшие проценты на срок от забора до пожизненого) прикрывается финансовой услугой - по "взращиванию" и "обрезанию".

у меня возник вопрос: если банк не предоствил кредит в оговоренной сумме и в определенный срок -вправе ли потребитель услуги требовать согласно ч.2 ст 625 инфляционные +3% годовых? А?

[АлПет]

уважаемые участники этой ветки форума!,

глядя на то какие решения выносят высшие суды, в частности http://antiraid.com.ua/forum/index.php?act...;f=8&t=5614, да простят меня профессионалы, у меня возникли некоторые сомнения по поводу прямого применения норм ЦК по денежным обязательствам в спорах по финансовым услугам.

и вот почему: В ЦКУ вопросы по кредитованию практически ничем не урегулированы, может забыли впопыхах. Постанова НБУ о кредитовании давно канула в Лету.

Остался договор и обязательственное право, в том числе денежные обязательства.

по ЦКУ деньги - это средство платежа (192ч.1) и мера стоимости(524) и деньги не являются товаром.

С банками несколько иначе. Там деньги- это практически товар.

банковская деятельность - размещение привлеченных средств - банальное ростовщичество, но теперь это уродство (сумасшедшие проценты на срок от забора до пожизненого) прикрывается финансовой услугой - по "взращиванию" и "обрезанию".

у меня возник вопрос: если банк не предоствил кредит в оговоренной сумме и в определенный срок -вправе ли потребитель услуги требовать согласно ч.2 ст 625 инфляционные +3% годовых? А?

Я бы предпочел пеню 3% в день согласно ч.5 ст.10 ЗПС

[alexburko]

Глаз замылился...

Нужна аргументация квалифицирования операции по выдаче наличной иностранной валюты со счета 2203 на кассу банка, как именно операции с наличной иностранной валютой в кассе банка, чтобы впоследствии указать на отсутствие такой операции, как разрешенной, в Додатке к Дозволу в момент заключения кредитного договора.

Нужен императив (это важно).

[НБ Украины]

Глаз замылился...

Нужна аргументация квалифицирования операции по выдаче наличной иностранной валюты со счета 2203 на кассу банка, как именно операции с наличной иностранной валютой в кассе банка, чтобы впоследствии указать на отсутствие такой операции, как разрешенной, в Додатке к Дозволу в момент заключения кредитного договора.

Нужен императив (это важно).

Справа № 2-1461/11 Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П. Провадження № 22-ц/0390/977/2012 Категорія:19 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О В

суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,

при секретарі - Галицькій І.П.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Павліка І.М.,

…

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про розірвання договорів та зобов'язання вчинити дії,

за апеляційними скаргами представника відповідача Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - Павліка І.М., приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду від 18 жовтня 2011 року,

…

Судом встановлено, що в заяві про отримання готівки є невідповідності у зазначених даних паспорта ОСОБА_3 (а.с. 22). З висновку експерта № 152 від 18 квітня 2011 року встановлено, що підпис в графі «Підпис отримувача» в заяві про видачу готівки, зроблений не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 (а.с.59-61).

З оглянутих в судовому засіданні копій заяв на переказ готівки, які було оглянуто в судовому засіданні у кредитній справі, оскільки оригінал кредитної справи було вилучено по кримінальній справі, вбачається, що підписи платника взагалі відрізняються від підпису позивача, що не заперечили представники позивача та відповідача. Крім того, паспортні дані також не відповідають тим, які зазначені у паспорті позивача.

Як вбачається з договору купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 11, 12), даний договір було зареєстровано в даному реєстрі 07.02.2008 року в 17:03, а тільки 06.03.2008 року зареєстроване право власності в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Однак, 07.02.2008 року в 17:33 в Державному реєстрі іпотек вже зареєстровано договір іпотеки на придбану частину ресторану ОСОБА_3 А в 17:21 07.02.2008 року вже зареєстрована заборона на відчуження частини ресторану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із статті 1051 ЦК України вбачається, що при оспорюванні позичальником договору позики з підстави, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця, якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунт?уватися на свідченнях свідкі?в для підтвердження того, що гроші насправді не були отримані позичальником.

Отже, із встановлених обставин справи, зокрема із висновку експерта, оглянутих в судовому засіданні заяв на переказ готівки в рахунок погашення даного кредиту можна зробити висновок про те, що кошти по оспорюваному кредитному договорі ОСОБА_3 не отримував.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дії банку щодо видачі готівки та прийняття оплати не відповідали Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління національного банку України 14.08.2003 року.

Доказів, що саме ОСОБА_3 отримав кредит та проводив його оплату відповідач суду не надав та не спростував тих доводів, які довів в судовому засіданні представник позивача.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову щодо розірвання оспореного кредитного договору.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24711417

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року.

Згідно із частиною 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто надання коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент, вважається фінансовою послугою та підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії (пункт 3 частини 1 статті 1, пункт 6 частини 1 статті 4, пункт 3 частини 1, частина 2 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

З огляду на викладене суд не з'ясував питання про те, чи була потрібна ліцензія для здійснення банком діяльності з надання фінансових кредитів готівковою іноземною валютою на момент укладення кредитного договору. Юридичне значення з'ясування судом цих обставин полягає в тому, що в разі встановлення незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, яка реально отримана з операційної каси або перерахована за цільовим призначенням.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України (статті 553 – 559, 1046 – 1053).

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 – 1048 ЦК України (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48 цс 12, від 18 липня 2012 р. № 6-79 цс 12).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України дана правова позиція визначена Верховним Судом України обов'язковою та доведена до судів інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 8 інформаційного листа № 10-1390/0/4-12 від 27.09.12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів» (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48цс12, від 18 липня 2012 р. № 6-79цс12).

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=263#entry72644 сообщение #5241 07.06.2013 10:56

 

[sofi]

Глаз замылился...

Нужна аргументация квалифицирования операции по выдаче наличной иностранной валюты со счета 2203 на кассу банка, как именно операции с наличной иностранной валютой в кассе банка, чтобы впоследствии указать на отсутствие такой операции, как разрешенной, в Додатке к Дозволу в момент заключения кредитного договора.

Нужен императив (это важно).

если буквально: ст.47зуобибд, валют.операции,дозвол+додаток, открытие и ведение счетов клиентов в ин вал., операций по кассе - прием и выдача валюты через операционнуюкассу банка в дозволе ваще нет(!), так шо выбор за вами.

постанова 337 - указан перечень (виключний) операций по кассе. выдача и прием валюты только с текущего счета или без открытия счета по документам на перевод.

ну а главное, дал  НБ Украины, 

З огляду на викладене суд не з'ясував питання про те, чи була потрібна ліцензія для здійснення банком діяльності з надання фінансових кредитів готівковою іноземною валютою на момент укладення кредитного договору. Юридичне значення з'ясування судом цих обставин полягає в тому, що в разі встановлення незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, яка реально отримана з операційної каси або перерахована за цільовим призначенням.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України (статті 553 – 559, 1046 – 1053).

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 – 1048 ЦК України (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48 цс 12, від 18 липня 2012 р. № 6-79 цс 12).

 

 

[sofi]

как  обосновать "пирамиду" по автокредиту, чтобы суду понятно было

есть обязательства банка- дать валюту в сумме ХХ, без указания эквивалента

путем перечисления с 2203 (учет сум наданых в кредит- по договору) на 2625 неустановленной суммы в гривне

предварительно осуществив продажу на межбанке по курсу банка

есть обязательства заемщика -

возвращать исключительно валюту на счет 2909, - счет на котором осуществляется учет сум погашения кредита - по договору.

счета по процентам - нет в договоре, суммы по процентам тоже отсутсвуют.

 

практически прием "погашения" идет по приходным ордерам

 

как бы налицо обман, но красиво обосновать, что валюта полученная от заемщика идет на компенсацию....

[xbiz]

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

 

Науково-практичний коментар

 

За редакцією розробників проекту Цивільного кодексу України

...

...

Момент переходу прав від первісного до нового кредитора та момент, коли здійснена заміна кредитора набуває юридичного значення боржника є суттєво різними термінами.

Момент переходу прав кредитора визначається на підставі укладеного договору про заміну кредитора, рішення суду або відповідної вказівки законодавця (залежно від підстави заміни кредитора).

Щодо набуття юридичного значення проведеної заміни кредитора для боржника, то таким терміном, як вже зазначалося, є момент отримання письмового повідомлення про заміну кредитора.

 

Надання боржникові права не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до отримання від нього доказів заміни кредитора спрямоване на забезпечення стабільності цивільного обігу. Закріплення за боржником такого права має на меті суттєве зменшення кількості зловживань з боку недобросовісних кредиторів.

[Andry]

 

 

Миндоходов в письме от 27.05.2013 г. № 3642/6/99-99-19-04-01-15

http://antiraid.com.ua/news/18470-mindohodov-proinformirovalo-otnositelno-priznanija-sdelok-nedejstvitelnymi.html

В то же время необходимо учитывать, что наличие должным образом заключенного договора (действующего) между субъектами хозяйствования заранее не может свидетельствовать об осуществлении субъектом хозяйствования законной хозяйственной деятельности.

органы ГНС при осуществлении контрольно-проверочной работы могут отражать в акте проверки признак недействительности (ничтожества) правовых сделок

вот почему одни могут по своему усмотрению устанавливать что сделка ничтожно даже при наличии договора, а нам хоть убейся - подписали договор значит всё законно

[kosugi]

 

 

 

Миндоходов в письме от 27.05.2013 г. № 3642/6/99-99-19-04-01-15

http://antiraid.com.ua/news/18470-mindohodov-proinformirovalo-otnositelno-priznanija-sdelok-nedejstvitelnymi.html

В то же время необходимо учитывать, что наличие должным образом заключенного договора (действующего) между субъектами хозяйствования заранее не может свидетельствовать об осуществлении субъектом хозяйствования законной хозяйственной деятельности.

органы ГНС при осуществлении контрольно-проверочной работы могут отражать в акте проверки признак недействительности (ничтожества) правовых сделок

вот почему одни могут по своему усмотрению устанавливать что сделка ничтожно даже при наличии договора, а нам хоть убейся - подписали договор значит всё законно

 

Уважаемый, Вы слово признак, прочитали как установленный факт, а это не соответствует действительности!?!?

[НБ Украины]

Ну вот...

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry72384

До боли знакомый стиль...

В общем, это знак, что бороться все таки надо.

17.06.2013 Суддя: Тарасенко С. Б.

Справа № 2-4246/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівка Донецької області в складі:

Головуючого - судді Тарасенко С.Б.,

при секретарі - Гаврилюк К.К., Піднибесної В.А.

за участі представника позивача - Груцинової І.О.

представника відповідача - ОСОБА_2

…

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про визнання недійсними кредитного договору і договору застави та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" і до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору застави

Відповідно до ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на це, суд має право звернути стягнення на предмет застави лише за умови доведення позивачем за первинним позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання.

Втім ПАТ КБ „ПриватБанк" у позовній заяві лише констатує факт наявності розміру всієї суми непогашеного кредиту і не надав належних доказів, підтверджуючих видачу і отримання кредиту, у тому числі, видачу і отримання кредитних коштів у розмірі 21602,88 доларів США на сплату страхових платежів, не надав взагалі платіжних документів, підтверджуючих погашення кредиту, що також виключає можливість задоволення первинного позову.

Стосовно зустрічного позову суд дійшов до висновку, що кредитний договір від 03.08.2006 р. укладений позивачем за зустрічним позовом під впливом обману з боку банку.

Частина 3 ст.203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі.

Проте волевиявлення учасників спірного кредитного договору не відповідало їх реальній волі.

Зокрема, волі позичальника відповідало отримання кредиту, загальна вартість якого складає 87894,60 доларів США, це вбачається із підписаного спірного договору з урахуванням щомісячного платежу 1464,91 доларів США за період з 03.08.2006 р. по 03.08.2011 р.

Умови кредитування, які реально встановлені, не відповідають зазначеним вимогам, так як загальна ціна договору значно більше, ніж встановлено у договорі про що свідчить виписка банка, згідно якої ОСОБА_3 в рахунок погашення кредиту внесла кошти на загальну суму 75998,24 доларів США з 29.09.2006 р. по 25.11.2010 р., в позовній заяві станом на 06.10.2011 р. на кінець періоду кредитування банк вказує заборгованість 29627,63 доларів США, що у сумі значно перевищує загальну вартість ніж встановлено у договорі.

Враховуючи, що кредитний договір розроблявся саме банком, відповідальність щодо його змісту повністю покладається на відповідача.

Оскільки вказані розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь банку, то суд вважае підписання оскаржуваного кредитного договору було здійснено ОСОБА_3 під впливом обману з боку банку. Мотивом обману , в даному випадку, було отримання відповідачем прихованого додаткового прибутку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях банку. Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Суд не приймає до уваги посилання представника банку на те, що позивачем протягом певного періоду виконувалися умови кредитного договору, оскільки згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнанняправочину недійсним.

Згідно із ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо забезпечення, а тому суд визнає недійсність договору застави рухомого майна і з цих підстав.

Суд вважає безпідставними посилання банку на пропуск ОСОБА_4 і ОСОБА_3 строку позовної давності.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_4 про договір застави, а ОСОБА_3 про наявність обману з боку банку стало відомо після ознайомлення представника з матеріалами справи 24.04.2012 р., і вказане твердження банком не спростовано.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31896172

 

[НБ Украины]

если буквально: ст.47зуобибд, валют.операции,дозвол+додаток, открытие и ведение счетов клиентов в ин вал., операций по кассе - прием и выдача валюты через операционнуюкассу банка в дозволе ваще нет(!), так шо выбор за вами.

постанова 337 - указан перечень (виключний) операций по кассе. выдача и прием валюты только с текущего счета или без открытия счета по документам на перевод.

ну а главное, дал  НБ Украины, 

Дополнительно попросите, чтобы банк предоставил еще и оригиналы «Заява на переказ готівки» на суммы, которые банк записал в Расчете задолженности по кредиту.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5652#entry72965 сообщение #4 15.6.2013 9:28

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: за участю: представника позивача представника відповідача Євграфової Є.П., Журавель В.І., ОСОБА_7, Кураш Н.П.,Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договірних відносин та стягнення грошових коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою представником - Кураш Наталією Петрівною, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року,

…

...

Таке ж положення передбачено у п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (із змінами та доповненнями станом на 17 червня 2011 року, діючої на час виникнення спірних правовідносин).

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (діючої на час виникнення спірних правовідносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу вкладні (депозитні рахунки).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Враховуючи викладене, порядок та форма надання виписок (внутрішнього документу банку) передбачена при укладенні договору банківського рахунку, а не договору банківського вкладу.

При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089.

Дійшовши висновку, що банківські виписки № 73504, № 73508 та № 73510 містять всі реквізити, які перелічені у п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, суди вважали їх належними і допустимими доказами у справі на підтвердження внесення позивачем коштів відповідно до умов договорів банківських вкладів № 2630/40/30164, № 2630/40/30166 та № 2630/40/30167.

Однак суди не звернули увагу на те, що відповідно до п. 4.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України операції з готівкою оформляються касовими документами відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

Таким нормативно-правовим актом Національного банку є Інструкція про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі - Інструкція), в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (станом на 23 червня 2011 року).

Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ даної Інструкції установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Матеріали справи не містять квитанцій або інших документів, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, які б відповідали вимогам п. 8 глави 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції.

...

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносин, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного та враховуючи, що судами встановлено фактичні обставини справи, однак застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником - Кураш Наталією Петрівною, задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договірних відносин та стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

В.І. Журавель

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31898898

 

Глава 72

БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

3. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

4. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка

1. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

2. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Стаття 1068. Операції за рахунком, що виконуються банком

1. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

2. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

3. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

4. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

…

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=225#entry65207 сообщение #4492 13.01.13 21:37

 

 

А что такое выписка по внутрибанковскому счету (ссудному или транзитному)? 

Являются ли они надлежащими и допустимыми доказательствами получения кредита, оплаты процентов и возврата кредита по кредитному договору?

 

 

Цивільний процесуальний кодекс України

Стаття 355. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

 

Стаття 356. Строк подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених

пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

{ Частина перша чтатті 356 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3932-VI ( 3932-17 ) від 20.10.2011 }

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/parao2250#o2250

 

[stairtov]

ЕС !!!

НО НО И НО НЕЯСНО

и недан овет на простой вопрос !!! А БЫЛ ЛИ КРЕДИТ ---- ФИНАНСОВА ПОСЛУГА --- СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ !!!!

все наши проблеми в простой аналогии \\\ приходит наркодилер в суд с иском на наркушу -- не хочет платить за якобы даную ему дозу \\\

тут и заключено несколько вопросов !!!

если и дал дозу то кто докажет \\если и кто будет доказывать --то он соучастник !!

была ли это ЦИВИЛЬНА ПОСЛУГА !!

МОЖЕТ ЛИ ЦИВ СУД РАСМАТРИВАТЬ ЭТОТ ВОПРОС !!

И НЕ ЯВЛЯЕТСЯ ЛИ САМ СУДЬЯ СОУЧАСТНИКОМ ХОТ ПО ТОЙ ПРИЧИНЕ ЧТО ВЗЯЛ РАСМАТРИВАТЬ И ВЫНОСИТЬ РЕШЕНИЕ ПО ИСКУ .....

ключевой вопрос в том что фин послуги небыло !!! кредит не выдан а соответственно даже и расматривать его в суде неправомерно !!! ну разве что по уголовному делу

но сперва банка к клерку а уже после клерка к тому кто подписал договор \\\ и учтите что сам кред договор по факту только перечень \\сутевых обставын ..но никак не подтверждение выдачи \\

КРЕДИТНЫЙ ДОГОВОР --КОНСЕНСУСНЫЙ

И ЩИТАЕТСЯ ЗАКЛЮЧОННЫМ ТОЛЬКО ПОСЛЕ ПЕРЕДАЧИ СРЕДСТВ ИЛИ ПРЕДМЕТА ЗАЛОГА

немаловажно что \\правочин не може выконуватысь в не установленный законом спосиб !!!

ТОЕСТЬ КРЕДИТ НЕ ВЫДАН ...... ЕСЛИ КТО И СОВЕРШИЛ ОШИБКУ ПРИЗНАВ ЧТО ПОЛУЧИЛ

ТО ПУСТЬ ТЕПЕРЬ ЗАДУМАЕТСЯ \\\ А ЧТО ОН ПОЛУЧИЛ ... МОЖЕТ БАБУЛИНО НАСЛЕДСТВО

ну и не забывайте ст 63 конституции

 

от себя добавлю в суде я просто заявил

фин услугу не получил \\это ведь весь комплекс ...не соблюдение одного из условий установленных законом ..это уже другое !! уголовно наказуемое!!

залог не давал !!

после этого представителя банка в суде и не было

 

ИГРАЙТЕ ПО ИХ ПРАВИЛАМ --БЕЗ ПРАВИЛ

[alexburko]

17.06.2013 Суддя: Тарасенко С. Б.

Справа № 2-4246/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівка Донецької області в складі:

Головуючого - судді Тарасенко С.Б.,

при секретарі - Гаврилюк К.К., Піднибесної В.А.

за участі представника позивача - Груцинової І.О.

представника відповідача - ОСОБА_2

…

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про визнання недійсними кредитного договору і договору застави та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" і до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору застави

Відповідно до ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на це, суд має право звернути стягнення на предмет застави лише за умови доведення позивачем за первинним позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання.

Втім ПАТ КБ „ПриватБанк" у позовній заяві лише констатує факт наявності розміру всієї суми непогашеного кредиту і не надав належних доказів, підтверджуючих видачу і отримання кредиту, у тому числі, видачу і отримання кредитних коштів у розмірі 21602,88 доларів США на сплату страхових платежів, не надав взагалі платіжних документів, підтверджуючих погашення кредиту, що також виключає можливість задоволення первинного позову.

Стосовно зустрічного позову суд дійшов до висновку, що кредитний договір від 03.08.2006 р. укладений позивачем за зустрічним позовом під впливом обману з боку банку.

Частина 3 ст.203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі.

Проте волевиявлення учасників спірного кредитного договору не відповідало їх реальній волі.

Зокрема, волі позичальника відповідало отримання кредиту, загальна вартість якого складає 87894,60 доларів США, це вбачається із підписаного спірного договору з урахуванням щомісячного платежу 1464,91 доларів США за період з 03.08.2006 р. по 03.08.2011 р.

Умови кредитування, які реально встановлені, не відповідають зазначеним вимогам, так як загальна ціна договору значно більше, ніж встановлено у договорі про що свідчить виписка банка, згідно якої ОСОБА_3 в рахунок погашення кредиту внесла кошти на загальну суму 75998,24 доларів США з 29.09.2006 р. по 25.11.2010 р., в позовній заяві станом на 06.10.2011 р. на кінець періоду кредитування банк вказує заборгованість 29627,63 доларів США, що у сумі значно перевищує загальну вартість ніж встановлено у договорі.

Враховуючи, що кредитний договір розроблявся саме банком, відповідальність щодо його змісту повністю покладається на відповідача.

Оскільки вказані розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь банку, то суд вважае підписання оскаржуваного кредитного договору було здійснено ОСОБА_3 під впливом обману з боку банку. Мотивом обману , в даному випадку, було отримання відповідачем прихованого додаткового прибутку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях банку. Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Суд не приймає до уваги посилання представника банку на те, що позивачем протягом певного періоду виконувалися умови кредитного договору, оскільки згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнанняправочину недійсним.

Згідно із ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.

Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо забезпечення, а тому суд визнає недійсність договору застави рухомого майна і з цих підстав.

Суд вважає безпідставними посилання банку на пропуск ОСОБА_4 і ОСОБА_3 строку позовної давності.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_4 про договір застави, а ОСОБА_3 про наявність обману з боку банку стало відомо після ознайомлення представника з матеріалами справи 24.04.2012 р., і вказане твердження банком не спростовано.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31896172

 

Пошли в разнос ребята...

ВССУ снесет решение: где мотив обмана?

Обман, - сложная категория для доказывания, я вот пошел в ВССУ уже по второму кругу (открыли производство), хотя решения выписаны уже на 5 с плюсом... 

[dentalen]

В теме много инфо относительно выдачи кред. средств. Поправте если, что неверно. Банк подает иск на взыскание суммы задолженности ( кредит выдается на поточный по КД). Итак он должен подтвердить:

-перечисление средств на 2620

-выдачу этих средств налом со счета или перечисление на другой счет

В случае валюты: гроші на банківських рахунках обліковуються в гривні і розміщення залучених коштів на свій...

У мене возник вопрос: откуда на текущем счете появляется валюта: свифт перевод из-за границы или межбанк ? На какие еще нормы можно сослаться при истребовании документов по перечислению и выдаче кредита, кроме норм ЦК и Постанови нбу ( належні докази- это первичка). Боюсь что при истребовании документов подтверждающих , что банк достал валюту для кд, а не просто нарисовал- пошлют подальше. Кроме того - подскажите как правильнее обосновать требование- подтвердить наличие всей суммы валюты в кассе в день выдачи ( именно обосновать, дабы не услышать какая вам разница и к делу это не относится ). И еще валюто- обменные операции с наличкой - регистрируются ли нбу ( на корреспондентских счетах ?) , то есть помимо квитанции, журналу обліку касових операцій- что еще может стать подтверждением данной операции?

[Олег1964]

Пошли в разнос ребята...

ВССУ снесет решение: где мотив обмана?

Обман, - сложная категория для доказывания, я вот пошел в ВССУ уже по второму кругу (открыли производство), хотя решения выписаны уже на 5 с плюсом... 

При обмане предмет доказывания есть умысел, а не мотив.

 

Постанова Пленуму ВСУ 06.11.2009 N 9

"Про судову практику розглядуцивільних справ про визнання

правочинів недійсними"

20. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку

навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які

впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою

обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення

обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману

повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо

мотивів правочину не має істотного значення.

[Obelix]

Пошли в разнос ребята...

ВССУ снесет решение: где мотив обмана?

 

Так Горловка же...Дикие места...Закон тайга, прокурор медведь

решение написано в стиле "вы нам заплатили, мы вам отыграли, что вам еще нужно".

Адвокату заемщика нужно было хоть решение выписать достойно, чтоб ап. не снес решение...Можно было не лепить туда обман, и даже ошибку - и то не нужно (имхо). Отказали б Привату за недоказанностью иска и все. На суть дела не повлияет, а устоять имело бы шанс.

А так...гонорары поделили, работу сделали, решение в руки отдали... а там хоть трава не расти...

(мне так кажется)

[Бонар]

В продовження розмови:

 

1. Я оце тут читаю і дочитався то такого, що згідно умов кредитного договору клієнт повинен :

    1. укласти іпотечний договір,

    2. сплатити сраховку за іпотеку

    3. сплатити комісії за відкриття кредитної лінії

 

але

якщо на момент підписання кредитного договору цього всього не виконано, то чи дійсний цей правочин?

 

2. Я тут переглядав наш цивільний кодекс і натрапив на цікаву стаття (для аналогії):

Стаття 1090. Умови виконання банком платіжного доручення      1. Зміст   і  форма  платіжного  доручення  та  розрахункових документів,  що подаються разом з ним,  мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.      2. Банк   не   має  права  робити  виправлення  у  платіжному дорученні  клієнта,  якщо  інше   не   встановлено   законом   або банківськими правилами.      3. Платіжне   доручення   платника   приймається   банком  до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових  коштів  на  рахунку  платника,  якщо інше не встановлено договором між платником і банком. 

 І шо з цього? Як банк може видати гроші з рахунку, якщо на рахунку такої сумми згідно

тієїж виписки немає???

А умовами договору не передбачено видачу коштів з каси при відсутності коштів на рахунку(при нульовому сальдо)..

 

І що скажите?

[alexburko]

Так Горловка же...Дикие места...Закон тайга, прокурор медведь

решение написано в стиле "вы нам заплатили, мы вам отыграли, что вам еще нужно".

Адвокату заемщика нужно было хоть решение выписать достойно, чтоб ап. не снес решение...Можно было не лепить туда обман, и даже ошибку - и то не нужно (имхо). Отказали б Привату за недоказанностью иска и все. На суть дела не повлияет, а устоять имело бы шанс.

А так...гонорары поделили, работу сделали, решение в руки отдали... а там хоть трава не расти...

(мне так кажется)

Очень, просто очень похоже на то.

[alexburko]

При обмане предмет доказывания есть умысел, а не мотив.

 

Постанова Пленуму ВСУ 06.11.2009 N 9

"Про судову практику розглядуцивільних справ про визнання

правочинів недійсними"

20. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку

навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які

впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою

обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення

обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману

повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо

мотивів правочину не має істотного значення.

Нет.

Не имеет значения "обман щодо мотивів правочину", а сам мотив быть обязан, это обязательная составляющая.

 

Должно быть видно, с какой целью применялся обман, где выгода (мотив), и с помощью каких преднамеренных действий (умысел).

[Олег1964]

Нет.

Не имеет значения "обман щодо мотивів правочину", а сам мотив быть обязан, это обязательная составляющая.

 

Должно быть видно, с какой целью применялся обман, где выгода (мотив), и с помощью каких преднамеренных действий (умысел).

Обман применялся с целью обмануть и получить дополнительную прибыль. В принципе это и есть мотив.

Умысел - это одна из форм вины, противопоставляемая неосторожности, но никак не преднамеренные действия. Преднамеренные действия - это осознанное возражение обстоятельств, которые могут помешать заключению сделки, либо замалчивание таких обстоятельств виновной стороной.

Нужно доказать только вину (умысел). Доказывание мотива - это самодеятельность наших судов.

[Бонар]

В продовження розмови:

випадково наткнувся на старий договір укрсоцу від 22.04.2003р де використовується позичковий рахунок 2202 у гривнях для купівлі меблів...  Що скажите?

[alexburko]

Обман применялся с целью обмануть и получить дополнительную прибыль. В принципе это и есть мотив.

Умысел - это одна из форм вины, противопоставляемая неосторожности, но никак не преднамеренные действия. Преднамеренные действия - это осознанное возражение обстоятельств, которые могут помешать заключению сделки, либо замалчивание таких обстоятельств виновной стороной.

Нужно доказать только вину (умысел). Доказывание мотива - это самодеятельность наших судов.

Умышленные действия, если хотите. ВССУ, кстати, считает именно так, - посмотрите определение ВССУ по моему делу, которое было отправлено на пересмотр в первую инстанцию: http://reyestr.court...Review/25635717