Меня несколько достал Приват

[belera]

Ничего не делать.

Перечитать ветку данного форума.

Ждать реального иска в суд, если они его еще подадут.

Я Вас поздравляю, вы восстановили срок исковой давности.

теперь по век жизни будете должниками этого банка.

Почему не обратились к юристу хотя бы у Вас в городе за 50 или 100 грн.?

Вы бы избавились от кучи проблем.

Зачем занимаетесь "самолечением"?

Также нам юрист сказал что если бы мы подписали какой-то договор или заплатили деньги - то это уже бы все испортило. Исходя из вашего ответа, я теперь напугана. Мог ли юрист дать нам не верную информацию?

[Eratax]

Прошу помочь советом по следующему вопросу: на днях получил письмо из днепропетровского отделения Привата с предложением о реструктуризации накопленного долга по просроченному кредиту, при этом предлагается существенная скидка на накопленные проценты и пеню. Предложение относительно заманчивое, однако есть одно но... И вот суть проблемы. В 2009 году я получил на руки судебное решение о взыскании с меня задолженности по телу кредита, процентам, пене в пользу Привата в общей сумме около 5000 гривен. Тогда же я оплатил половину этой суммы, но не на расчетный счет, предоставленный в судебном решении, а на основной счет, по которому выплачивал кредит. Таким образом с 2009 года половина задолженности осталась не погашенной. С тех пор я получил несколько уведомлений и звонков от Привата о росте моего долга по процентам и пене, сумма которого по их расчетам выросла с 2500 до более чем 9000 гривен.

После прочтения форума выявил для себя несколько нюансов. Для начала правоотношения с банком были оформлены именно в виде потребительского кредитного договора, а не карточкой. По моим подсчетам на 2009 год сумма, заявленная к возмещению по судовому наказу, в общем соответствовала насчитанным процентам и пене + остаток тела кредита, т.е. каких-то штрафов "с потолка" я не заметил. Судебное решение, конечно, принималось заочно, и я не получал никаких повесток на суд, однако в заказном письме мне прислали внушительный пакет документов (копию иска с расшифровкой по начислениям, судовый наказ с подписью судьи и мокрой печатью, копии регистрационных документов банка и т.д.), т.е. сомнений в подлинности у меня не возникло. После этого в 2009 году было открыто исполнительное производство, я лично являлся по повестке в ГИС.

Теперь ещё пара моментов. Во-первых я не нашел записи о судовом наказе по своему делу в Едином госреестре судебных решений (не знаю, имеет ли это какие-то юридические последствия). Во-вторых исполнительное производство в отношении меня было закрыто через год по причине:

"Згідно довідок БТІ та МРЕВ ДАІ за боржником автотранспорту та нерухомості не зареєстровано. Майна, на яке може бути звернено стягнення не виявлено, заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Боржник не працює, доходів не отримує.."

Срок повторного предъявления иска к исполнению истекает через год.

А теперь, собственно, мне необходим совет, как не попасть в ещё большую кабалу к банку, которую предусматривает новое соглашение о реструктуризации, и не оказаться в ситуации, когда с меня могут потребовать взыскание по исполнительному производству во время погашения задолженности по новому договору (в том, что выплачивать задолженность всё же необходимо, у меня почти нет сомнений, но нет и желания наблюдать постоянный её рост). Буду признателен за любую возможную помощь.

[у.zaporozhskiy]

Теперь ещё пара моментов. Во-первых я не нашел записи о судовом наказе по своему делу в Едином госреестре судебных решений (не знаю, имеет ли это какие-то юридические последствия). Во-вторых исполнительное производство в отношении меня было закрыто через год по причине:

"Згідно довідок БТІ та МРЕВ ДАІ за боржником автотранспорту та нерухомості не зареєстровано. Майна, на яке може бути звернено стягнення не виявлено, заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Боржник не працює, доходів не отримує.."

Срок повторного предъявления иска к исполнению истекает через год.

А теперь, собственно, мне необходим совет, как не попасть в ещё большую кабалу к банку, которую предусматривает новое соглашение о реструктуризации, и не оказаться в ситуации, когда с меня могут потребовать взыскание по исполнительному производству во время погашения задолженности по новому договору (в том, что выплачивать задолженность всё же необходимо, у меня почти нет сомнений, но нет и желания наблюдать постоянный её рост). Буду признателен за любую возможную помощь.

Что же за иск к исполнению?

когда был выдан судебный приказ, до какого года кредитный договор?

Было бы хорошо видеть документы.

[chepil16]

По поводу примата, ничего не платить- раз, проверять соблюдение 168 постановы НБУ- два, ПЕНЯ- 2- уч. ставки и только эа год-три. Самый главный вопрос в суде требуйте ДОКАЗЫ т.е документы завереные печатью с кем и счем вы соглашались. И подавайте иск по защите прав потребителя- наезжайте бесплатно, но аргументировано.

[stairtov]

По поводу примата, ничего не платить- раз, проверять соблюдение 168 постановы НБУ- два, ПЕНЯ- 2- уч. ставки и только эа год-три. Самый главный вопрос в суде требуйте ДОКАЗЫ т.е документы завереные печатью с кем и счем вы соглашались. И подавайте иск по защите прав потребителя- наезжайте бесплатно, но аргументировано.

а разве примат выдавал кредиты ????????

у них стандартные заявы на выдачу расмотрите их внимательно каждую точку .и потребуйте предьявления в суд нотариально заверенную или оригинал и обоснуйте необходимость ее предьявления

[chepil16]

а разве примат выдавал кредиты ????????

у них стандартные заявы на выдачу расмотрите их внимательно каждую точку .и потребуйте предьявления в суд нотариально заверенную или оригинал и обоснуйте необходимость ее предьявления

Вот и я говорю, а был ли мальчик? Остап говорил- НЕТ значит НЕБЫЛО!

[centurion]

По поводу примата, ничего не платить- раз, проверять соблюдение 168 постановы НБУ- два, ПЕНЯ- 2- уч. ставки и только эа год-три. Самый главный вопрос в суде требуйте ДОКАЗЫ т.е документы завереные печатью с кем и счем вы соглашались. И подавайте иск по защите прав потребителя- наезжайте бесплатно, но аргументировано.

По поводу пени: есть ли НПА в отношении физ.лиц или решения суда?

[у.zaporozhskiy]

По поводу примата, ничего не платить- раз, проверять соблюдение 168 постановы НБУ- два, ПЕНЯ- 2- уч. ставки и только эа год-три. Самый главный вопрос в суде требуйте ДОКАЗЫ т.е документы завереные печатью с кем и счем вы соглашались. И подавайте иск по защите прав потребителя- наезжайте бесплатно, но аргументировано.

Уважаемые участники форума, стараемся все слова подкреплять практикой и не вводить других участников форума в заблуждение.

По пене на двойную учетную ставку лучше не ссылаться, так как кроме Определение ВССУГУД от 15.12.2010, которая только косвенно об этом вспоминает, другой практики высших инстанций по этой теме нет.

[chepil16]

Уважаемые участники форума, стараемся все слова подкреплять практикой и не вводить других участников форума в заблуждение.

По пене на двойную учетную ставку лучше не ссылаться, так как кроме Определение ВССУГУД от 15.12.2010, которая только косвенно об это вспоминает, другой практики высших инстанций по этой теме нет.

Прошу прочитать мои заперечення проті разрахунку заборгованости и по возможности высказать свои возражения против моих аргументов.

2. Станом на 13.11.2012 року загальна сума заборгованості по сплати пені за змістом заяви становить 1412232,33 грн..

У даному випадку відсутні розмір пені у процентному відношенні та строк нарахування, необхідність цих параметрів є виконання норм Законодавства України, а саме:

- ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відносини між сторонами не відносяться до відносин на які не розповсюджується дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

- ст. 258 ЦКУ ч.2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до

вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

У Постанові Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299 Суд виходить з того, що сторони вправі в договорі встановлювати будь-який розмір пені, головне щоб до стягнення вимагався розмір не більший, ніж встановлений Законом.

Необхідність виконання вказаних норм Законодавства України у розрахунку пені відображено у правовій позіції Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року по справі за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до відповідача фізичної особи. Та ст. 47 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» : Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції разом із здійсненням правосуддя забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами, постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11.

[Мари-Анна]

Уважаемые участники форума, стараемся все слова подкреплять практикой и не вводить других участников форума в заблуждение.

По пене на двойную учетную ставку лучше не ссылаться, так как кроме Определение ВССУГУД от 15.12.2010, которая только косвенно об этом вспоминает, другой практики высших инстанций по этой теме нет.

На двойную учетную ставку активно ссылаются эксперты, к тому же есть практика Хоз. судов, просто нужно убеждать суд, что ХКУ распространяется на взаимоотношения банка и потребителя фин. услуг.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти

господарювання, споживачі, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а

також громадяни, громадські та інші організації, які виступають

засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них

організаційно-господарські повноваження на основі відносин

власності.

[chepil16]

Прошу прочитать мои заперечення проті разрахунку заборгованости и по возможности высказать свои возражения против моих аргументов.

2. Станом на 13.11.2012 року загальна сума заборгованості по сплати пені за змістом заяви становить 1412232,33 грн..

У даному випадку відсутні розмір пені у процентному відношенні та строк нарахування, необхідність цих параметрів є виконання норм Законодавства України, а саме:

- ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відносини між сторонами не відносяться до відносин на які не розповсюджується дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

- ст. 258 ЦКУ ч.2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до

вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

У Постанові Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299 Суд виходить з того, що сторони вправі в договорі встановлювати будь-який розмір пені, головне щоб до стягнення вимагався розмір не більший, ніж встановлений Законом.

Необхідність виконання вказаних норм Законодавства України у розрахунку пені відображено у правовій позіції Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року по справі за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до відповідача фізичної особи. Та ст. 47 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» : Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції разом із здійсненням правосуддя забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами, постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11.

Ксати, Уважаемые, прошу почитать ст.2 хоэ. кодекса там четко прописано юр. лицо и споживач входят в этот кодекс, это попадает под действие хоз. отношений! Бабла хотел нарубить ,теперь расхлебуй!

[у.zaporozhskiy]

На двойную учетную ставку активно ссылаются эксперты, к тому же есть практика Хоз. судов, просто нужно убеждать суд, что ХКУ распространяется на взаимоотношения банка и потребителя фин. услуг.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти

господарювання, споживачі, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а

також громадяни, громадські та інші організації, які виступають

засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них

організаційно-господарські повноваження на основі відносин

власності.

Ребята я же не против.

Прошу все аргументы подкреплять практикой.

ее нет и не будет в нашей отсталой стране.

Пока не будут внесены сооветствующие изменения в Законы, где будет указана такая позиция черным по белому.

И вообще не изменится ментальность.

В хозяйственных судах другие реалии.

[у.zaporozhskiy]

Прошу прочитать мои заперечення проті разрахунку заборгованости и по возможности высказать свои возражения против моих аргументов.

2. Станом на 13.11.2012 року загальна сума заборгованості по сплати пені за змістом заяви становить 1412232,33 грн..

У даному випадку відсутні розмір пені у процентному відношенні та строк нарахування, необхідність цих параметрів є виконання норм Законодавства України, а саме:

- ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відносини між сторонами не відносяться до відносин на які не розповсюджується дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

- ст. 258 ЦКУ ч.2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до

вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

У Постанові Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299 Суд виходить з того, що сторони вправі в договорі встановлювати будь-який розмір пені, головне щоб до стягнення вимагався розмір не більший, ніж встановлений Законом.

Необхідність виконання вказаних норм Законодавства України у розрахунку пені відображено у правовій позіції Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року по справі за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до відповідача фізичної особи. Та ст. 47 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» : Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції разом із здійсненням правосуддя забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами, постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11.

У Постанові Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299

Это постановление по хозяйственному спору.

постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11.

что это за постановление?

дайте ссылку.

Уже не раз это обсуждали.

Согласен, что это закон должен применятся по аналогии ст. 8 ЦК.

Но суды не ведутся на этот довод.

Поэтому целесообразнее не побольше доводов "всовывать" в возражения или иск, а точечно, в которых вы уверены.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законом України

від 10 січня 2002 року N 2921-III

Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Суды бьют на выделенное жирным и ни о какой аналогии слышать не хотят.

[Мари-Анна]

У Постанові Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299

Это постановление по хозяйственному спору.

постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11.

что это за постановление?

дайте ссылку.

Уже не раз это обсуждали.

Согласен, что это закон должен применятся по аналогии ст. 8 ЦК.

Но суды не ведутся на этот довод.

Поэтому целесообразнее не побольше доводов "всовывать" в возражения или иск, а точечно, в которых вы уверены.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законом України

від 10 січня 2002 року N 2921-III

Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Суды бьют на выделенное жирным и ни о какой аналогии слышать не хотят.

Да, я с этим столкнулась, правда на это бил не судья, а банк. В ответ я сослалась как раз на вторую часть преамбулы:Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. = Здесь не сказано, что этот закон не распространяется на физ. лиц, тем более что банк является субъектом хоз. деятельности. К тому же меня очень порадовало, что в экспертном заключении по пене есть ссылка на этот закон( в моей экспертизе).

Банкам очень удобно, по сути хоз. споры рассматривать только в пределах ЦКУ.

[chepil16]

У Постанові Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299

Это постановление по хозяйственному спору.

постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11.

что это за постановление?

дайте ссылку.

Уже не раз это обсуждали.

Согласен, что это закон должен применятся по аналогии ст. 8 ЦК.

Но суды не ведутся на этот довод.

Поэтому целесообразнее не побольше доводов "всовывать" в возражения или иск, а точечно, в которых вы уверены.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законом України

від 10 січня 2002 року N 2921-III

Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Суды бьют на выделенное жирным и ни о какой аналогии слышать не хотят.

Я согласен,но для государства нет предела, для физ. лиц нет заперечення чотко указаны исклучения к кому не применяется

[chepil16]

Я согласен,но для государства нет предела, для физ. лиц нет заперечення чотко указаны исклучения к кому не применяется

Я, не знаю, может быть длинно,но я пользыюсь такой позиции:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І., Жайворонок Т.Є.,

Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (далі – АБ «Банк регіонального розвитку») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, пені й штрафу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до АБ «Банк регіонального розвитку» про зменшення розміру пені та штрафу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року АБ «Банк регіонального розвитку» звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2007 року за кредитним договором надав позичальникові ОСОБА_3 кредит у розмірі 2 млн. грн. зі сплатою 15,5 % річних на строк до 22 серпня 2022 року та із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом. З листопада 2008 року відповідачка перестала сплачувати проценти за користування кредитом, у зв’язку із чим за умовами договору повинна достроково повернути кредит, проценти за користування ним, а також штрафні санкції, якими передбачена пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту.

З урахуванням викладеного та, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 1 999 843 грн. 84 коп., заборгованість за процентами – 518 658 грн. 78 коп., штраф у розмірі 200 тис. грн. і пеню в розмірі 948 493 грн. 68 коп. (усього 3 666 996 грн. 30 коп.), а також судові витрати.

У серпні 2009 року ОСОБА_3 пред’явила зустрічний позов, в якому з урахуванням уточнених вимог просила на підставі ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 38 733 грн. 47 коп. і розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф у розмірі 1 %, що становить 20 тис. грн., посилаючись на те, що невиплата нею процентів за кредитним договором виникла через кризу світової фінансової системи, у зв’язку із чим значно зменшились її доходи, а також вона сама виховує та утримує неповнолітнього сина. Крім того, згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року, позов АБ «Банк регіонального розвитку» повністю задоволено: стягнуто на користь банку з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом і процентами, пеню та штраф у розмірі 3 666 996 грн. 30 коп., розподілено судові витрати; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції. виходив із того, що ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, у зв’язку із чим наступають відповідні правові наслідки, у тому числі й сплата пені та штрафу, які передбачені договором, на що вона погодилась під час його підписання; доказів для зменшення розміру неустойки відповідачка не надала, а відсутність грошей не є підставою для задоволення таких вимог.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 серпня 2007 року за кредитним договором АБ «Банк регіонального розвитку» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 2 млн. грн. зі сплатою 15,5 % річних на строк до 22 серпня 2022 року та із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору з листопада 2008 року позичальник ОСОБА_3 допустила заборгованість за кредитом і за сплатою процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктами 4.3, 4.4 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов’язання, а саме: пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту. Тобто за одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не обговорили можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути збільшений за погодженням сторін, стосується лише законної неустойки, тобто неустойки, установленої законом. Проте відповідно до договору сторонами була встановлена договірна неустойка.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Проте суди в порушення вимог ст. 214 ЦПК України відповідні доводи відповідачки взагалі залишили без уваги та обговорили можливість застосування цього Закону до визначеного сторонами розміру неустойки.

Також у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди належним чином не дали оцінки всім доводам ОСОБА_3 про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, що передбачено ст. 551 ЦК України.

Так, суди послалися на те, що відповідачка не надала доказів своїх вимог, не звернувши уваги на те, що вона, зокрема, посилалась на настання кризи світової фінансової системи, що згідно із ч. 2 ст. 61 ЦПК України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування. Крім того, при вирішенні питання про зменшення неустойки суди повинні об’єктивно оцінити конкретну ситуацію: чи є цей випадок винятковим виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; майновий стан сторін; ступінь виконання зобов’язання; причини неналежного виконання зобов’язання та форму вини боржника; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення; добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212 – 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а за таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Гуменюк

Завжди актуальним і цікавим у господарських правовідносинах є забезпечення виконання зобов’язань. З-поміж загальновідомих способів забезпечення виконання зобов’язань значне місце посідає пеня як вид неустойки. Водночас неоднозначним є питання щодо розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Непорозуміння зі сплатою пені

На перший погляд, зазначене питання досить чітко врегульоване законодавством. Так, у ЦК України неустойці, зокрема пені, виділено окремий параграф 2 в главі 49 «Забезпечення виконання зобов’язань», Господарський кодекс України містить главу «Штрафні та оперативно-господарські санкції», в якій регулюються норми щодо пені. Крім того, 22 листопада 1996 р. Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Однак попри значну кількість норм, що регулюють питання, пов’язані з відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, зокрема сплату пені, на практиці досить часто виникають суперечки та непорозуміння з цього приводу.

Приміром, товариство «З» взяло кредит у банку. Кредитний договір, який підписали сторони, встановлював, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення.

У зв’язку з несвоєчасним поверненням товариством «З» кредитних коштів банк нарахував товариству пеню у розмірі 103896 грн. Позаяк товариство повністю визнавало порушення зобов’язання зі свого боку, пеню сплатило беззаперечно. Однак згодом під час бесіди з адвокатом директор товариства дізналася, що існує закон, який обмежує розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Відтак, вирішили звернутися за правовою допомогою.

З метою економічного обґрунтування порушення питання щодо розміру сплаченої товариством «З» на користь банку пені адвокат підрахував розмір пені, який мав би бути стягнений у випадку дотримання сторонами положень ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Отримані результати вражали, оскільки замість сплачених 103896 грн товариство мало сплатити в рахунок пені лише 6000 грн. З огляду на це керівництво товариства одноголосно вирішило ініціювати процес, аби повернути надмірно сплачені кошти.

Чи слід передбачати невиконання зобов’язань?

Ситуації, за яких у договорі встановлено розмір пені за несвоєчасно виконане грошове зобов’язання процентною ставкою від простроченої суми, ніяк не обмеженою подвійною обліковою ставкою НБУ (що зазвичай перевищує встановлений законодавством розмір відповідальності – подвійну облікову ставку НБУ), зустрічаються досить часто. Це зумовлено тим, на момент підписання договору сторони, як правило, приділяють увагу насамперед умовам виконання зобов’язання, а не наслідкам, які настануть у випадку порушення умов договору, а також тому, що отримувач коштів за договором зазвичай обґрунтовує право сторін збільшити розмір неустойки у договорі статтею 551 ЦК України. Під час перемовин між потенційними сторонами договору щодо співпраці у певному напрямі пропозиції платника коштів стосовно зменшення відповідальності за прострочення оплати досить неохоче сприймаються отримувачем коштів, та й обґрунтувати такі пропозиції нелегко, адже в момент підписання договору сторони зобов’язуються виконувати свої зобов’язання належним чином.

Штрафні санкції за грошові зобов’язання

З метою встановлення правомірності визначення сторонами у договорі розміру пені, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, та стягнення пені в такому розмірі звернімося до законодавства. Пункт 2 ст. 551 ЦК України визначає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відтак, сторони вправі самостійно визначити розмір неустойки в договорі, навіть коли такий розмір встановлено законом.

Проте звернімо увагу на п. 1 ст. 231 ГК України, в якому наголошується, що закон стосовно окремих видів зобов'язань може визначати розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Ми говоримо про грошові зобов’язання, а саме: про відповідальність за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань, і оскільки існує ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», є всі підстави вважати, що грошові зобов’язання – це саме той окремий вид зобов’язань (про який йдеться в ст. 231 ГК України), штрафні санкції за порушення яких встановлені законом та не змінюються за погодженням сторін.

Існують думки, що відступити від норми закону не можна, коли про це прямо вказано в цьому законі. Такі погляди ґрунтуються на нормах ЦК України, якими передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо наголошується про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. До речі, закон зазвичай не містить положень про заборону відступати від його норми. Висновок про те, чи є закон обов’язковим для певних відносин випливає зі змісту самого закону. Так, згаданий ЗУ «Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань» визначає відносини, на які його дія не поширюється, зокрема, на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. Таким чином, для інших грошових відносин він є обов’язковим.

Обов’язковість для учасників грошових відносин ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» випливає також зі змісту цього нормативно-правового акта, позаяк, на відміну від ЦК України, вказаний Закон є спеціальним, який регулює конкретний вид правовідносин. Відтак, зважаючи на викладене, можна стверджувати, що якщо відносини між сторонами не належать до відносин, на які не поширюється дія ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Про можливість збільшення розміру пені

Що стосується можливості збільшення розміру пені, встановленого законом, у договорі, то тут слід уважно прочитати п. 2 ст. 231 ГК України: «У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах…».

Однак, попри те що обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ є обґрунтованим, у судовій практиці трапляються випадки, коли рішення приймаються не на користь особи, стосовно якої встановлено збільшений розмір пені. Наприклад, звернімося до постанови Верховного Суду України від 28 березня 2006 р. у справі № 48/299. Під час вирішення спору про наслідки встановлення в договорі розміру пені, що є більшим, ніж передбачений у законодавстві, суд не надає перевагу нормам спеціального закону над ЦК України, не тлумачить сферу дії ст. 551 ЦК України, а лише буквально застосовує зміст ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», в якому зазначено: «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню…». Суд доходить висновку, що положення Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню. Отже, з огляду на викладене маємо право сторін встановлювати у договорі розмір пені на власний розсуд, однак до стягнення слід вимагати лише суму, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Також існує судова практика про відмову в позові про визнання умов договору, пов’язаних із розміром пені, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, недійсними. Суд виходить з того, що сторони вправі в договорі встановлювати будь-який розмір пені, головне, щоб до стягнення вимагався розмір не більший, ніж встановлений Законом. З огляду на це важливо розмежувати: не повинен перевищувати подвійної облікової ставки розмір пені, встановлений сторонами у договорі, чи розмір пені, що підлягає стягненню.

На перший погляд, поняття «розмір пені, встановлений сторонами» та «розмір, який стягується» мають бути ідентичними. В іншому випадку маємо голослівні умови договору: сторони завідомо встановлюють у договорі умови, які не будуть виконані в повному обсязі. Однак, як свідчить практика, суд ураховує не логіку, а буквальну норму закону. А така норма забороняє саме стягувати, а не встановлювати розмір пені понад подвійну облікову ставку НБУ. Таким чином, якщо у договорі встановлено розмір пені більший, ніж подвійна облікова ставка НБУ, з метою зменшення цього розміру предметом позову має бути не визнання недійсними деяких положень договору, а зменшення розміру пені, що підлягає стягненню чи повернення надмірно сплаченої пені (у випадку, якщо пеня вже була сплачена).

7. В зв’язку з порушенням суддею Шершак М.І. вимог закону про попередне судове слухання, позбавив мене можливості подати зустрічну позовну заяву та приєднання позовів я подала окремий позов на дії банку. Позов було розглянуто у Зарічному районному судді м.Суми суддею Левченко Т.А. справа № 2-308/11. Таким чином суддя Левченко Т.А. приймала участь в розгляди той ж самой суперечки між мною та ПАТ «Альфа-Банк», по тому самому спірному договору, та виносила рішення, с порушеннями норм матеріального права, на користь банку ( додается ). Порушивши ст. 21, ст. 23 ЦПКУ приняла участь у розгляді справи в апеляційному суду захищая по сути як рішення судді Шершака М.І. та і свое особисте.

Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи

1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може братии участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може братии участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.

3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може братии участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції.

Що в черговий раз підтверджує нехтування законів цім суддею. ( зміст заочного рішення додается

[у.zaporozhskiy]

Я, не знаю, может быть длинно,но я пользыюсь такой позиции:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2010 року м. Київ

Если бы я был на месте судьи, то Вы бы меня не убедили.

Нужна хотя бы какая-то практика Высших инстанций.

Да, я с этим столкнулась, правда на это бил не судья, а банк. В ответ я сослалась как раз на вторую часть преамбулы:Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. = Здесь не сказано, что этот закон не распространяется на физ. лиц, тем более что банк является субъектом хоз. деятельности. К тому же меня очень порадовало, что в экспертном заключении по пене есть ссылка на этот закон( в моей экспертизе).

Банкам очень удобно, по сути хоз. споры рассматривать только в пределах ЦКУ.

уже есть решение?

[Мари-Анна]

уже есть решение?

Пока нет, остановили на время экспертизы. Экспертиза давно готова, но судья не торопится.

[VladimirN]

Спасибо за активность,друзья.

У меня почему-то не работает подписка на тему.

Сейчас попробую разобраться и ответить в личку всем, кому необходимо.

UPD:

Ответил обратившимся в личку. Жду дополнительной информации и новых обращений.

Добрый день. Меня интересует могут ли мои долги лечь на жену, если когда я брал кредит мы не были женаты? И как это может отразится на других членах моей семьи (мать, дети)? Кредит в прихвате, насчитали в 4 раза больше чем брал, 4 месяца снимали ВСЕ деньги с зарплатной карты в 2009 г., по этим причинам не оплачиваю более 3-х лет, грозят "исполнительным спровадженням". Вроде как срок исковой давности...?

[centurion]

Добрый день. Меня интересует могут ли мои долги лечь на жену, если когда я брал кредит мы не были женаты? И как это может отразится на других членах моей семьи (мать, дети)? Кредит в прихвате, насчитали в 4 раза больше чем брал, 4 месяца снимали ВСЕ деньги с зарплатной карты в 2008 г., по этим причинам не оплачиваю более 3-х лет, грозят "исполнительным спровадженням".

Какой кредит Вы брали?

[VladimirN]

Какой кредит Вы брали?

Метро и универсальный

[VladimirN]

Какой кредит Вы брали?

Не оплачиваю более 3-х лет, грозят "исполнительным спровадженням". Вроде как срок исковой давности...?

[mississ]

Позиція Приватбанку виглядає дещо слабкою через майже маржинальний показник адекватності капіталу. Окрім цього, у "Привату" понад 4 млрд грн рефінансування від НБУ.

Приватбанк є найбільшими в Україні, і йому не дозволять збанкрутувати – інакше виникне вже політична криза. Це найголовніша гарантія безхмарного майбутнього банку.

Коломойський взагалі заклав атомну бомбу під всю Україну - сам залишиться у Швейцарії і кине Приват і хто ж спасе його вкладників,- де Україна візьме 85 мльярдів, четвертину всієї системи ? Зараз він тренується на Аеросвіті у безкарному кидалові всіх і вся, а Приват і Україна наступні.

Джерело тут http://www.epravda.com.ua/publications/2013/01/7/354661/

А чому не використати ситуацію (конфлікт Коломойського з сином гаранта) і не написати кілька звернень до народних обранців, наприклад до Віктора Януковича-молодшого? З текстом проблем не має, порушень - хмара, незадоволених (і, головне, сміливих, а не українських голубів) кілька душ набереться?

[ремикс]

Нужна срочная помощь.

Такая ситуация:

Банк подал иск на взыскания долга по кредиту путем взыскания на предмет ипотеки. Во время судебного разбирательства стало известно, что сумма наданого кредита оказалась меньшей чем указано в договоре, а от сюда проценты, пеня соответственно меньше чем просит банк, но ипотека давалась на суму указанную в кредитном договоре, то есть она не соответствует суме, которая обеспечена ипотекой.

Но лучше было бы если она была больше, но в таком случае, что делать и если какая то практика. Т.е. кредит по договору допустим на 100 000 грн. Ипотека также на 100 000 + проценты, пеня. А на самом деле должник получил только 90 000грн. Подскажите, что можно сделать в данной ситуации.

Сам кредитный договор вызнать невозможно, разве только пункт о суме кредита, но что делать с договором ипотеки, можна ли при таких обстоятельствах вызнать его недействительным и на каком основании.

[Yourick]

Здравствуйте!Решил обратится за советом.В 2007 году решил взять в ипотеку квартиру.Была стабильная работа со стабильной зарплатой.Конечно,цены на недвижимость были в то время запредельные,но тенденция была к дальнейшему их росту.А квартиру очень хотелось иметь.Квартира не новая,39 кв.м в старом доме.Меня в тот момент не было на Украине и кредит в банке оформил брат.Когда уже после заключения договора я его прочитал,то волосы встали дыбом.На таких кабальных условиях я его никогда бы не подписал.Но деваться было некуда.Прописался в этой квартире и платил исправно в течении пяти лет за исключением нескольких месяцев зимой,когда с этим кризисом работы лишился,но все равно проплачивал деньги,пусть и не в таком объеме,как раньше.Один раз пошел на поводу банка и была сделана реструктизация,которая увеличила сумму платежа с 650 долларов до 930 в месяц.Последние два года платил по тысяче долларов в месяц.Нашел другую работу и была возможность платить такую сумму,чтобы побыстрее расчитаться по кредиту.Последний платеж сделал в декабре прошлого года и в данный момент снова оказался без работы.Еще ребенок родился и сейчас свободных денег вообще нет.Но самое интересное,что банк подал иск в суд за неуплату и не смотря на то,что я исправно все проплачивал,сумма долга не уменьшается.Они требуют вернуть им долг в полном объеме или выселятся с квартиры и хотят выставить жилье на торги.В банке было взято 50000 долларов,я уже заплатил 35000 и еще платить по договору осталось 14 лет.А банк требует 64613 долларов заплатить сейчас и сразу.Откуда такая сумма-без понятия?Банк кидать я не намерен-хотелось бы выплатить долг и забыть об этом кошмаре.Но не уверен,что смогу снова платить такую сумму,как раньше.Графика платежей у меня нет-есть только сумма,которую я обязан платить в месяц.У меня несколько вопросов:

1.Реально ли оставить квартиру за собой,потому что другого жилья у меня просто нет?

2.Реально платить меньшую сумму без всяких сумасшедших начислений со стороны банка,потому что я так понял,что тело кредита вообще не погашается?Чем больше платишь-тем больше должен...это просто дурдом.

3.Что можно противопоставить в противовес иску банка?

Очень надеюсь на на ваш совет и помошь в данной ситуации.Заранее премного благодарен!