Определение ВССУ об отказе Приватбанку во взыскании пени более чем за год

[ANTIRAID]

Державний герб України

УХВАЛА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15 травня 2013 року м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Червинської М.Є., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 було надано грошові кошти за кредитним договором від 1 березня 2008 року в розмірі 7 038 грн. 04 коп. зі сплатою 12% за користування кредитом на рік на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення 1 березня 2010 року. Оскільки відповідач належним чином зобов'язання не виконав, станом на 13 грудня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 56 070 грн. 65 коп., яку банк просив стягнути.

 

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 6 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 6 289 грн. 78 коп., з яких: 5 692 грн. 92 коп. - заборгованість за кредитом; 596 грн. 86 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судового збору. У решті позову відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2 702 грн. 56 коп., 43 932 грн. 09 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. (штраф (фіксована частина), 2 646 грн. 22 коп. штраф (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судового збору. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Задовольняючи позовні вимоги банку,

 

Судом установлено, що 1 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав кредит у сумі 7 038 грн. 04 коп. з кінцевим терміном повернення 1 березня 2010 року.

 

ОСОБА_4 не виконував, унаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 28 вересня 2010 року склала 337 695 грн. 82 коп., з яких прострочені відсотки - 5 721 грн. 86 коп., прострочена кредитна заборгованість - 121 506 грн. 56 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 186 639 грн. 90 коп., штраф за кожний випадок порушення строків погашення кредиту та відсотків - 23 830 грн. 50 коп. Із вказаного рахунку вбачається, що пеня банком нарахована за період з 2008 року по 2011 року, тобто понад один рік.

 

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 

Згідно із умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»). Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю п'ять років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

 

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Апеляційний суд, дійшовши висновку про нарахування пені усупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України, взяв до уваги розрахунок банку, який перевищує понад один рік. При цьому, задовольняючи вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника, не звернув уваги на те, що кредитним договором встановлено п'ятирічний строк позовної давності для звернення до суду, але пеня стягується за один рік у відповідності із ст. 258 ЦК України.

 

Задовольняючи позов, апеляційний суд належним чином не встановив розмір заборгованості боржника за кредитним договором, визначений судом розмір, з врахування стягнутої неустойки, не ґрунтується на зазначених нормах матеріального права.

 

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає. 

 

Головуючий Д.Д. ЛуспеникСудді:Б.І. Гулько А.О. Лесько С.Ф. Хопта М.Є. Червинська

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31402704

[svyt2]

давайте объяснимся: Луспеник считает, что специальный срок исковой давности по пене является императивной нормой и не подлежит изменению, в решении четко это не указано, не расписано и я считал, что данный срок является диспозитивным (так сложилась хозяйственная практика у меня). Прошу откоментить.

[Obelix]

В данном случае я согласен с решением.

Один год на неустойку - это своего рода предохранитель от злоупотребления кредитором своим правом на судебное взыскание.

В противном случае он может и 20 лет выжидать начисления астрономической суммы. (перед этим прописав в договоре срок исковой давности 20 лет)

[svyt2]

В данном случае я согласен с решением.

Один год на неустойку - это своего рода предохранитель от злоупотребления кредитором своим правом на судебное взыскание.

В противном случае он может и 20 лет выжидать начисления астрономической суммы. (перед этим прописав в договоре срок исковой давности 20 лет)

Уважаемый Obelix вы считаете, что ВССУ считает специальный срок исковой давности императивной нормой?

[Obelix]

Уважаемый Obelix вы считаете, что ВССУ считает специальный срок исковой давности императивной нормой?

Что считает ВССУ - это только ему ведомо.

Лично я считаю, что если данная норма прописана в ГКУ, то она должна применяться.

[shoblavobla]

должен применяться спец срок давности по пене, общий срок давности 3 года может меняться сторонами по договору. Законодатель не просто так определил термин "специальный"

ИМХО

[Obelix]

должен применяться спец срок давности по пене, общий срок давности 3 года может меняться сторонами по договору. Законодатель не просто так определил термин "специальный"

ИМХО

В предыдущем тосте я обосновал такую позицию - страховка от злоупотреблением правом кредитора.

Я далек от мысли, что наши "кэрманычи" дошли до этого своим мозгом.

Скорее всего данная норма была взята с чужого и более старого НПА, например с Гражданского уложения XIX в

Посему мы должны быть благодарны и немцам, которые думали ( и понимали) что писали.

И нашим ********, за то что тупо сперли чужой (хотя и один из лучших) документ.

[svyt2]

Господа юристы ГДЕ (комментариях) или судебной практике четко указано - специальный срок исковой давности не может изменяться по соглашению сторон (тобто императивным является), а то эта дисскусия переходит в плоскость "бабка нашептала"

[Виталий10]

[ВАСИЛЬ]

Дивно, що змінилось з 2010 року: договори тіж, в ч.2 ст.258 ЦК зміни не вносились, а підхід ВССУ до споживачів з участю ПриватБанка змінився.

[Dimon73]

Дивно, що змінилось з 2010 року: договори тіж, в ч.2 ст.258 ЦК зміни не вносились, а підхід ВССУ до споживачів з участю ПриватБанка змінився.

Ну про совесть судей говорить глупо, поэтому напрашивается мысль что у ПриХвата начинаются проблемы. Видимо "Семья" решила таки прижать ПриХват.

А может у судьи тоже проблемы с кредитом ПриХвата 

[ВАСИЛЬ]

Але чомусь не береться до УВАГИ, що пеня в у всіх моїх договорах нараховувалась в доларах +комісія в доларах, а всі мої заперечення зависли в повітрі. Що це по чайній ложці будуть визнавать, щоб була робота для ВССУ та ВСУ?

[у.zaporozhskiy]

должен применяться спец срок давности по пене, общий срок давности 3 года может меняться сторонами по договору. Законодатель не просто так определил термин "специальный"

ИМХО

 

Согласен.

Хотя до постановления ВСУ, практика по таким делам будет неоднозначной.

ВСУ может по большему счету решить вопрос в пользу должников.

Жаль, что данное решение нельзя использовать для обращения в ВСУ.

 

п.с. Иногда коллегии ВССУГУД сами не понимают, что пишут.

 

 

если протолковать ст. 259 во взаимосвязи с 258 и 257 ЦК

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 258. Спеціальна позовна давність

1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

3. Частину третю виключено.

4. Частину четверту виключено.

(Із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 20.12.2011 р. N 4176-VI)

Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності

1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

2. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

 

То выйдет, что стороны имеют право увеличивать и специальную исковую давность.

Возможно данным решением Луспеник указал, что прямо в договоре должно быть указано об увеличении специальной исковой давности, а не так вскользь, как это указано в условиях, которые, ко всем прочему, не являются договором.

возможно в данном случае Луспеник решил восстановить справедливость(смешно конечно звучит).

Условия он не мог признать недействительными, но не мог и оставить в силе сумашедшо насчитанную пеню.

Поэтому решил как бы частично отменить пункт условий.

А не проще ли было применить ч.3 ст. 551 ЦК?

[Obelix]

Я ваще щетаю, что тут не одна собака порылась.

1 год по неустойке - это пол дела.

Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності 

 

     1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена 

за домовленістю сторін. 

 

     Договір про   збільшення   позовної  давності  укладається  у 

письмовій формі. 

 

     2. Позовна  давність,  встановлена  законом,  не  може   бути 

скорочена за домовленістю сторін. 

 

 

Я не вижу тут фразы "також збільшення строку позовної давності може бути відображено у відповідному застереженні у тексті основного договору"...

Как это сделано в ст.12 ЗУ" Про третейські суди" или ст.36 ЗУ "Про іпотеку"...И минюст своим письмом рассказал, что если написано "ДОГОВОР" - то это должен быть именно отдельный договор, а не пара строчек в тексте...Как это было сделано со ст. 36 Ипотеки.

 

Так что все эти 5-ти летние оговорки в Приватовских договорах - тоже порожняк.

Почему эта дрянь остается вне внимания ВССУ - вопрос....

 

 

[у.zaporozhskiy]

 

Я ваще щетаю, что тут не одна собака порылась.

1 год по неустойке - это пол дела.

Я не вижу тут фразы "також збільшення строку позовної давності може бути відображено у відповідному застереженні у тексті основного договору"...

Как это сделано в ст.12 ЗУ" Про третейські суди" или ст.36 ЗУ "Про іпотеку"...И минюст своим письмом рассказал, что если написано "ДОГОВОР" - то это должен быть именно отдельный договор, а не пара строчек в тексте...Как это было сделано со ст. 36 Ипотеки.

 

Так что все эти 5-ти летние оговорки в Приватовских договорах - тоже порожняк.

Почему эта дрянь остается вне внимания ВССУ - вопрос....

 

 

 

 

А если еще учесть, что это не оговорки, а вообще не известно что, так как содержаться в условиях, которые не подписаны заемщиком.

[Obelix]

Та да, без подписи лажа

А если и подписаны - все равно лажа, т.к. "така форма збільшення позовної давності не передбачена законодавством"  

[LAS]

 

Державний герб України

УХВАЛА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15 травня 2013 року м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Червинської М.Є., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 було надано грошові кошти за кредитним договором від 1 березня 2008 року в розмірі 7 038 грн. 04 коп. зі сплатою 12% за користування кредитом на рік на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення 1 березня 2010 року. Оскільки відповідач належним чином зобов'язання не виконав, станом на 13 грудня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 56 070 грн. 65 коп., яку банк просив стягнути.

 

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 6 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 6 289 грн. 78 коп., з яких: 5 692 грн. 92 коп. - заборгованість за кредитом; 596 грн. 86 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судового збору. У решті позову відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2 702 грн. 56 коп., 43 932 грн. 09 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. (штраф (фіксована частина), 2 646 грн. 22 коп. штраф (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судового збору. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Задовольняючи позовні вимоги банку,

 

Судом установлено, що 1 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав кредит у сумі 7 038 грн. 04 коп. з кінцевим терміном повернення 1 березня 2010 року.

 

ОСОБА_4 не виконував, унаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 28 вересня 2010 року склала 337 695 грн. 82 коп., з яких прострочені відсотки - 5 721 грн. 86 коп., прострочена кредитна заборгованість - 121 506 грн. 56 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 186 639 грн. 90 коп., штраф за кожний випадок порушення строків погашення кредиту та відсотків - 23 830 грн. 50 коп. Із вказаного рахунку вбачається, що пеня банком нарахована за період з 2008 року по 2011 року, тобто понад один рік.

 

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 

Згідно із умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»). Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю п'ять років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

 

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Апеляційний суд, дійшовши висновку про нарахування пені усупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України, взяв до уваги розрахунок банку, який перевищує понад один рік. При цьому, задовольняючи вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника, не звернув уваги на те, що кредитним договором встановлено п'ятирічний строк позовної давності для звернення до суду, але пеня стягується за один рік у відповідності із ст. 258 ЦК України.

 

Задовольняючи позов, апеляційний суд належним чином не встановив розмір заборгованості боржника за кредитним договором, визначений судом розмір, з врахування стягнутої неустойки, не ґрунтується на зазначених нормах матеріального права.

 

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає. 

 

Головуючий Д.Д. ЛуспеникСудді:Б.І. Гулько А.О. Лесько С.Ф. Хопта М.Є. Червинська

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31402704

 

Уважаемый Антирейд, когда и где было опубликовано это постановление? А так же аналогичное постановление от 12.06? Ни в реестре, ни на сайте ВССУ я почему то этого не нашел. Буду очень признателен. Мне это очень важно.

И еще, опубликуйте, если сочтете нужным следующее:

 

У січні Держспоживінспекція України перевірила близько 2,5 тис. рекламоносіїв і виявила порушення законодавства про рекламу. Зокрема, було виявлено 28 фактів зазначення цін в рекламі в іноземній валюті, а не в гривні, як того вимагає законодавство, повідомив т.в.о. начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції України Олег КОБЕЛЬКОВ.

 

''Держспоживінспекцією вже розглянуто 10 справ за ознаками порушення законодавства про рекламу та застосовано штрафні санкції на суму близько 12 тис. грн. Розгляд інших справ ще триває'', - зазначив Олег Кобельков.

 

За його словами, найбільші зловживання виникають при рекламуванні туристичних послуг, продажі автомобілів і об'єктів нерухомості - у цих сферах найчастіше ціни зазначаються у валюті. Як зауважив фахівець, більшою мірою до даного порушення схильні інтернет-ресурси і оператори зовнішньої реклами.

 

Найбільше порушень виявлено у Дніпропетровській, Київській та Тернопільській областях. "Будь-яке зазначення ціни в іноземній валюті, навіть поруч із вартістю у гривні, не допускається і є порушенням законодавства про рекламу", - зазначив Олег Кобельков.

 

Вимога зазначати всі ціни виключно у національній валюті встановлено ст. 8 закону "Про рекламу". Це зроблено для того, щоб не вводити в оману громадян, а також знизити рівень доларизації української економіки.

 

Джерело: UBR

 

RegioNews.Sumy

 

Я обращаюсь ко всем: если у кого сохранилась реклама УСБ - сообщите, пожалуйста.