Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности третейской оговорки после 12.03.2011


Считаете Вы решение законным и справедливым?  

4 members have voted

  1. 1. Считаете Вы решение законным?

    • Да
      4
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете Вы решение справедливым?

    • Да
      4
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

20 травня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” про визнання недійсною умови кредитного договору за заявою публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року,

 

встановила:

 

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 листопада 2011 року між нею і публічним акціонерним товариством “Альфа-Банк” (далі – ПАТ “Альфа-Банк”) укладено кредитний договір, і вона отримала споживчий кредит у розмірі 160 000 грн зі сплатою 32% річних строком на 24 місяці. У пункті 6.2 договору сторони домовились внести третейське застереження про те, що розгляд і вирішення спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання цього договору, відбуваються у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Всеукраїнський фінансовий союз” (м. Чернігів). Позивачка зазначала, що вказаний пункт договору обмежує її права споживача, порушує принцип рівності сторін за договором, не відповідає вимогам законодавства. ОСОБА_1 зазначала, що пунктом 14 статті 6 Закону України “Про третейські суди” (чинним на час укладення спірного договору) третейським судам заборонено розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 1 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 вересня 2014 року, позов задоволено; постановлено визнати недійсним з моменту укладення пункт 6.2 кредитного договору, укладеного 15 листопада 2011 року між ПАТ “Альфа-Банк” і ОСОБА_1.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року касаційну скаргу ПАТ “Альфа-Банк” відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ “Альфа-Банк” просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: пункту 14 частини першої статті 6 Закону України “Про третейські суди”, пункту 22 статті 1 та статей 4 – 15 Закону України “Про захист прав споживачів”.

 

На підтвердження своїх доводів ПАТ “Альфа-Банк” наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року, від 12 вересня 2012 року, від 12 грудня 2012 року, від 1 жовтня 2014 року, а також рішення цього ж суду від 18 липня 2012 року.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

 

від 16 березня 2015 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України. 

 

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII “Про забезпечення права на справедливий суд” справа розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ “Альфа-Банк”, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява ПАТ “Альфа-Банк” задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Згідно зі статтею 355 ЦПК України (в редакції від 3 серпня 2010 року) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. 

 

Судами під час розгляду справи встановлено, що 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ “Альфа-Банк” було укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав споживчий кредит у розмірі 160 000 грн зі сплатою 32% річних строком на 24 місяці.

 

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв’язку з цим договором, розгляд і вирішення всіх спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання договору відбуваються у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Всеукраїнський фінансовий союз” (м. Чернігів) відповідно до його Регламенту. Розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій зазначали, що Законом України “Про внесення змін до статті 6 Закону України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI “Про третейські суди” щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам”, який набрав чинності 12 березня 2011 року, частину першу статті 6 зазначеного Закону доповнено пунктом 14 про те, що третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Однак у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року та від 1 жовтня 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

 

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України “Про третейські суди”, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Статтею 5 Закону України “Про третейські суди” передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

 

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України “Про третейські суди” третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. 

 

Статтею 6 Закону України “Про третейські суди” визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

 

Законом України “Про внесення змін до статті 6 Закону України “Про третейські суди” щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам” частину першу статті 6 Закону України “Про третейські суди” доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). 

 

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

 

Отже на час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України “Про третейські суди” містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). 

 

З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ “Альфа-Банк” було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України “Про третейські суди”, і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.

 

Саме з таких міркувань виходив й суд касаційної інстанції, залишаючи без змін ухвалені у справі судові рішення. 

 

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року відмовити.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

Л.І. Григор’єва

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-64цс15

 

Законом України “Про внесення змін до статті 6 Закону України “Про третейські суди” щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам” частину першу статті 6 Закону України “Про третейські суди” доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). 

 

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

 

На час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України “Про третейські суди” містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). 

 

З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року між фізичною особою (споживачем) і банком було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України “Про третейські суди”, і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.

 


Link to comment
Share on other sites

ВСУ обратил внимание на присутствие третейской оговорки в договоре и не сделал положительный для заёмщиков акцент на то, что банк не является потребителем. Это положительный момент.

А как быть с фактом подачи иска банками в ТС после 12.03.2011 г.? 

Моё мнение - поскольку ВСУ определил неподведомственность третейским судам в рассмотрении дел о защите прав потребителя, то и третейские оговорки в договорах до 12.03.2011 г. должны автоматически становиться недействительными и ТС должны отказывать банкам в рассмотрении, т.к. правовой статус сторон спора остался неизменным. Тем более "Прикінцеві положення" Закона  “Про внесення змін до статті 6 Закону України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI “Про третейські суди” косвенно говорят об этом.

Link to comment
Share on other sites

Третейские оговорки после 12.03.2011 ничтожные. Вот и пришел конец беспределу третейских судов.

Отже на час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України “Про третейські суди” містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). 
 
З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ “Альфа-Банк” було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України “Про третейські суди”, і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.

 

Речь идёт о третейской оговорке в кредитном договоре после 12.03.2011 г.. Общих выводов о ничтожности всех третейских оговорок по потребителям я не увидел.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

А если третейская оговорка до 12.03.2011, то тогда всё нормально, что дело рассмотрено третейским судом... И никаких шансов...

Link to comment
Share on other sites

А если третейская оговорка до 12.03.2011, то тогда всё нормально, что дело рассмотрено третейским судом... И никаких шансов...

Варианты есть всегда, можно обратить внимание на состав суда.

Link to comment
Share on other sites

Варианты есть всегда, можно обратить внимание на состав суда.

 

Да состав суда там нормальный... Тот судья, что в оговорке написан в решении совпадает...

Link to comment
Share on other sites

А если третейская оговорка до 12.03.2011, то тогда всё нормально, что дело рассмотрено третейским судом... И никаких шансов...

Если ВСУ лейтмотивом установил неподведомственность рассмотрения дел третейскими судами относительно потребителей,  то по идее должны быть тождественными ничтожность третейской оговорки в договорах после 12.03.2011 г. и невозможность рассмотрения ТС по ранее заключённым договорам с аналогичной третейской оговоркой.

Link to comment
Share on other sites

Если ВСУ лейтмотивом установил неподведомственность рассмотрения дел третейскими судами относительно потребителей,  то по идее должны быть тождественными ничтожность третейской оговорки в договорах после 12.03.2011 г. и невозможность рассмотрения ТС по ранее заключённым договорам с аналогичной третейской оговоркой.

 

Не понял... Интересует по договорам до 12.03.2011... То есть они могут рассматривать или нет... Сейчас не могут или не могли и раньше... 

Link to comment
Share on other sites

Спори про захист прав спощивачив...

А если спор не касается защиты прав потребителя, то как?

Link to comment
Share on other sites

Не понял... Интересует по договорам до 12.03.2011... То есть они могут рассматривать или нет... Сейчас не могут или не могли и раньше... 

И сейчас не могут  и после 12.03.2011 г. не могли согласно "Прикінцевим положенням". Но ВСУ зацепился только за договора после 12.03.2011 г., которых не так много, как в 2007-2009 гг., тем самым дав люфт для судов.  

Link to comment
Share on other sites

Спори про захист прав спощивачив...

А если спор не касается защиты прав потребителя, то как?

Ну тут уже как заёмщик доведёт свою позицию, опираясь на ЗУ "О защите прав потребителей". А если коротко: услуга оказана - значит потребитель. Не обязательно и ссылку в кредитном договоре иметь.

Link to comment
Share on other sites

И сейчас не могут  и после 12.03.2011 г. не могли согласно "Прикінцевим положенням". Но ВСУ зацепился только за договора после 12.03.2011 г., которых не так много, как в 2007-2009 гг., тем самым дав люфт для судов.  

 

Вот вот и я о том же... Сейчас вроде не так уж много таких дел... А вот в 2009-11 их полно было... 

Так всётаки получается, что ВСУ даёт добро на рассмотренные дела третейскими судами до 12.03.2011...

Если третейский суд например рассмотрел дело в 2010, то это не имеет отношения к этой постанове... и получается был прав... и всё как бы правильно... или не как бы...

Link to comment
Share on other sites

Вот вот и я о том же... Сейчас вроде не так уж много таких дел... А вот в 2009-11 их полно было...

Так всетаки получается, что ВСУ дает добро на рассмотренные дела третейскими судами до 12.03.2011...

Например Если третейский суд рассмотрел дело в 2010, то это не имеет отношения к этой постанове... и получается был прав... и все как бы правильно... или не как бы...

 

Получается, Постановление ВСУ двоякое. 

Link to comment
Share on other sites

Получается, Постановление ВСУ двоякое. 

 

Как по мне, то это плохое решение... И проблему не решает... 2008 и 2011 это две разные жизни... А уж сейчас так и вообще третья...

Link to comment
Share on other sites

Они были ничтожные и до 12.03.2011.

 

Полностью согласен... Но что теперь делать с теми у кого до...

Link to comment
Share on other sites

Ну тут уже как заёмщик доведёт свою позицию, опираясь на ЗУ "О защите прав потребителей". А если коротко: услуга оказана - значит потребитель. Не обязательно и ссылку в кредитном договоре иметь.

Да, а банк не потребитель.

Поэтому банк может обращаться в ТС с любым иском, а потребитель не имеет права обращаться в ТС только потому, что он клиент банка?

вне зависимости, иск в ТС по защите прав потребителя, или по другим основаниям..

Так штоле?

Офигенная защита потребителя )))))))))))

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

 

 

Банк может обращаться, вот только ТС не может рассматривать. 

Главное чтоб ТС об этом прочитал в этой ветке и отказывал банкам (АЛьфа, Ерсте (Фидо), УкрСоц, Приват и прочие А-Банки) в рассмотрении ввиду неподсудности.

А в случае расмотрения - компетентный суд сносил бы эти решения как принятые вне компетенции ТС.

И было бы щастте )

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Тоже самое, что тем у кого после.... :)

 

Но ведь как я понял, то вроде для тех ничего не меняется... Вот например, договор в 8-ом году, а третейский рассмотрел в 10-ом... Как эта постанова поможет...

Link to comment
Share on other sites

Если ВСУ лейтмотивом установил неподведомственность рассмотрения дел третейскими судами относительно потребителей,  то по идее должны быть тождественными ничтожность третейской оговорки в договорах после 12.03.2011 г. и невозможность рассмотрения ТС по ранее заключённым договорам с аналогичной третейской оговоркой.

Так все-таки, если договор был заключен до 2011 г. - третейская оговорка в нем действительна? 

Но по идее, третейский суд все равно не имеет права рассматривать дела после 12.03.2011 даже по договорам заключенным ранее при "действительной" третейской оговорке?

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

А что такого нового чего не существовало в законодательстве до 2014 г. ВСУ этим постановлением определил?  :)

Берите и пользуйтесь.

При прийнятті рішень 1 і 2 інстанція по своєму трактувала Закон, і не задовольнила вимоги. 

Link to comment
Share on other sites

Так все-таки, если договор был заключен до 2011 г. - третейская оговорка в нем действительна? 

Но по идее, третейский суд все равно не имеет права рассматривать дела после 12.03.2011 даже по договорам заключенным ранее при "действительной" третейской оговорке?

Підтримую, ТС не мали права на розгляд таких справ після прийняття 12.03.2011 закону, навіть якщо третейське застереження дійсне

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Так все-таки, если договор был заключен до 2011 г. - третейская оговорка в нем действительна? 

Но по идее, третейский суд все равно не имеет права рассматривать дела после 12.03.2011 даже по договорам заключенным ранее при "действительной" третейской оговорке?

 

Ну вот и я так же понимаю... Остаётся проблема только с теми кому ТС рассмотрел дело до 12.03.2011...

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...