Постановление ВСУ по пересмотру о возможности взыскания после переуступки даже при отсутствии уведомления должника о переуступке

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 вересня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Лященко Н.П.,  

суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

   

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з вищезазначеним позовом.

 

Зазначало, що 4 квітня 2008 року Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (у подальшому змінив назву на публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - далі ПАТ «Промінвестбанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту в сумі 255 тис. грн. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором 8 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

 

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними зобов’язаннями, в тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1. Оскільки відповідачі зобов’язання за кредитним договором не виконали, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 150 122 грн 4 коп.

 

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

 

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором в сумі 150 122 грн 4 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 128 992 грн 1 коп., заборгованість за процентами – 19 847 грн 13 коп., пеня – 1 282 грн 90 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року та передачу справи на новий касаційний розгляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 516, 517 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року, від 8 вересня 2013 року та від 11 червня 2014 року, в яких, на його думку по-іншому застосовано зазначені норми права.

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_3, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подано заяву, були застосовані правильно.

 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 4 квітня 2008 року акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 255 тис. грн та зобов'язався повертати кредит, сплачувати відсотки за користування отриманими коштами згідно з графіком погашення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору та його невід’ємною частиною. Останній платіж за графіком – 3 квітня 2018 року. (а. с. 6-11).

 

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 8 квітня 2008 року між кредитором та ОСОБА_2 було укладено договір поруки НОМЕР_2, за яким остання взяла на себе зобов’язання відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту НОМЕР_1 від 4 квітня 2008 року (а.с. 14).

 

Протягом дії кредитного договору ОСОБА_1 не сплачував заборгованість за кредитом та відсотки за користування ним, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.

 

3 жовтня 2011 року ПАТ «Промінвестбанк» звернулося з позовом до Святошинського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 226 122 грн 34 коп. за кредитним договором НОМЕР_1, що утворилася станом на момент звернення.

 

Ухвалою суду від 30 січня 2012 року вказана позовна заява була залишена без розгляду за заявою позивача у зв'язку з погашенням відповідачами заборгованості.

 

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними зобов'язаннями (а.с. 21-31).

 

Відповідно до пункту 4.3 цього договору сторони підписують реєстр позичальників (додаток № 1), який є підтвердженням відступлення прав вимоги за кредитними зобов’язаннями, в тому числі за кредитним договором НОМЕР_1 щодо зобов'язання ОСОБА_1 перед кредитором (а. с. 138).

 

Судом також встановлено, що в період із грудня 2011 року до дня розгляду справи судом ОСОБА_1 не здійснював платежі відповідно до умов кредитного договору.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, яка повинна бути стягнута з нього та поручителя на користь нового кредитора, а та обставина, що боржник не був повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, не звільняє його від обов’язку виконати зобов’язання.

 

Надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року та від 18 вересня 2013 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суди касаційної інстанції скасувавши рішення судів відповідно першої та апеляційної інстанції, направили справи на новий розгляд до судів цих інстанцій у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мали значення для правильного вирішення справи.

 

Разом з тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 року суд дійшов висновку про те, що оскільки докази про повідомлення відповідача щодо заміни кредитора у зобов’язанні відсутні, то в силу статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свій обов’язок перед кредитором.

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

 

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

 

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

 

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

 

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов’язку погашення кредиту взагалі.

 

Отже, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судове рішення у справі, про перегляд якого подано заяву, правильно застосував норми матеріального права, а тому підстави для перегляду судового рішення відсутні.

 

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. 

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статей 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Н.П. Лященко

Судді:

В.І. Гуменюк 

Ю.Л. Сенін

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко 

Я.М. Романюк

А.Г. Ярема

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі

№ 6-979цс15

 

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

 

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

 

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

 

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов’язку погашення кредиту взагалі.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/30962C0EC26E1B34C2257ED0004626FC

[ANTIRAID]

ВСУ сошел с ума и прямо противоречит себе и нормам закона.

 

Вот выдержка из решения первой инстанции:

 

Відповідно до вимог п. 6.1. договору відступлення прав вимоги Первісний кредитор разом із Новим кредитором повинні виконати всі дії щодо належного повідомлення Позичальників про здійснення відступлення прав вимоги та про виконання грошових вимог шляхом перерахування коштів на нові банківські реквізити.

 

У якості доказу належного повідомлення ОСОБА_4 позивач надає суду повідомлення про відступлення прав вимоги від 20.12.2012 року, адресоване відповідачу, але без доказів його відправлення (а.с.135-136). Крім того, дане повідомлення було адресоване  відповідачу за неналежною адресою,  а саме: АДРЕСА_2, коли сам відповідач у заяві-анкеті позичальника на отримання кредиту та  кредитному договорі № Ф-254 вказав іншу адресу свого проживання, а саме: АДРЕСА_1.

 

Отже суд вважає, що новий кредитор (позивач у даній справі)  не повідомив ОСОБА_4 про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за кредитним договором № Ф-254 від 04.04.2008 року відповідно до вимог чинного законодавства та договору відступлення прав вимоги, і за цієї причини на даний час не може вимагати від відповідачів погашення заборгованості. У разі ж належного повідомлення позивальника про зміну кредитора, останній може вимагати від боржника сплату такої заборгованості.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38361252

[у.zaporozhskiy]

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

 

С этим не поспоришь.

Это то, что я ожидал из последних решений ВССУ.

У меня по таким основаниям ВССУ в свое время дважды не допустил к пересмотру определения ВССУ, где было указано, что не имеет значение есть ли доказательства уступки или нет.

[yafet]

ВСУ сошел с ума и прямо противоречит себе и нормам закона.

 

Вот выдержка из решения первой инстанции:

 

Відповідно до вимог п. 6.1. договору відступлення прав вимоги Первісний кредитор разом із Новим кредитором повинні виконати всі дії щодо належного повідомлення Позичальників про здійснення відступлення прав вимоги та про виконання грошових вимог шляхом перерахування коштів на нові банківські реквізити.

 

У якості доказу належного повідомлення ОСОБА_4 позивач надає суду повідомлення про відступлення прав вимоги від 20.12.2012 року, адресоване відповідачу, але без доказів його відправлення (а.с.135-136). Крім того, дане повідомлення було адресоване  відповідачу за неналежною адресою,  а саме: АДРЕСА_2, коли сам відповідач у заяві-анкеті позичальника на отримання кредиту та  кредитному договорі № Ф-254 вказав іншу адресу свого проживання, а саме: АДРЕСА_1.

 

Отже суд вважає, що новий кредитор (позивач у даній справі)  не повідомив ОСОБА_4 про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за кредитним договором № Ф-254 від 04.04.2008 року відповідно до вимог чинного законодавства та договору відступлення прав вимоги, і за цієї причини на даний час не може вимагати від відповідачів погашення заборгованості. У разі ж належного повідомлення позивальника про зміну кредитора, останній може вимагати від боржника сплату такої заборгованості.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38361252

 Подібно на те, що "их уже не спасти".     У людей повідомлення боржника про віступлення має ключове значення :  ст.1 .....4. Для цілей цієї Конвенції:

(a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому

обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від

імені якої воно зроблене;

(б) "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і

будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна

відтворити у формі документа, але не обмежується ними;

(с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно

 

отримане адресатом.     http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_210

[0720]

Хехе, у меня сейчас как раз есть интересная история на эту тему.

Был заключен банковский договор вклада в валюте на значительную сумму. Позднее, во время действия срока вклада, вкладчиком был заключен и нотариально заверен договор переуступки прав требования по депозитному договору в пользу третьего лица (нового кредитора) в размере половины вклада (разумеется, это было сделано с целью дробления вклада на случай ввода ВА, а также для ускорения вынимания валюты после окончания срока из-за существующих ограничений). До окончания срока вклада новый и старый кредиторы обратились в банк с уведомлением о заключении договора переуступки и просили привести банковские записи бухгалтерского учета в соответствие с имущественными правами сторон. 

Банк это уведомление получил (это задокументировано), но проигнорировал требование о переводе суммы половины вклада на имя нового кредитора, прислал какую-то дебильную отписку ни о чём. В дальнейшем срок депозита истёк, и банк вернул весь вклад старому кредитору (порциями, не сразу, не каждый день, но всё-таки вернул). Новому кредитору банк не выплатил ничего, но старому выплатил весь вклад, хотя и с задержкой.

Возникает вопрос: может ли сейчас новый кредитор требовать от банка половину вклада, принадлежащую ему на основании договора переуступки? Каковы перспективы такого иска? Какие возможные пути защиты для банка?

Думаю, что все законные основания для такого иска у нового кредитора имеются. Но перспективы несерьёзные — поскольку обязательства банка по возврату вклада всё же выполнены (хоть и ненадлежащему, старому кредитору), то у судей рука не поднимется взыскать его ещё раз, несмотря на всю законность такого искового требования. Мотивировать такой отказ будут чем угодно — да хоть принципами разумности и справедливости, но взыскать шансов нет.

 

[0720]

 Подібно на те, що "их уже не спасти".     У людей повідомлення боржника про віступлення має ключове значення :  ст.1 .....4. Для цілей цієї Конвенції:

(a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому

обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від

імені якої воно зроблене;

(б) "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і

будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна

відтворити у формі документа, але не обмежується ними;

(с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно

 

отримане адресатом.     http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_210

 

 

так то "для цілей цієї Конвенції", тобто не має відношення до даної справи, оскільки тут йдеться не про факторинг і не про міжнародний

[yafet]

так то "для цілей цієї Конвенції", тобто не має відношення до даної справи, оскільки тут йдеться не про факторинг і не про міжнародний

   Чимось же потрібно керуватись, щоб встановити зміст явища. Тим більше, що  ВАСУ казав, що ця конвенція є частиною українського законодавства, а розпорядження 231 вже скасували повністю.

[yafet]

Хехе, у меня сейчас как раз есть интересная история на эту тему.

Был заключен банковский договор вклада в валюте на значительную сумму. Позднее, во время действия срока вклада, вкладчиком был заключен и нотариально заверен договор переуступки прав требования по депозитному договору в пользу третьего лица (нового кредитора) в размере половины вклада (разумеется, это было сделано с целью дробления вклада на случай ввода ВА, а также для ускорения вынимания валюты после окончания срока из-за существующих ограничений). До окончания срока вклада новый и старый кредиторы обратились в банк с уведомлением о заключении договора переуступки и просили привести банковские записи бухгалтерского учета в соответствие с имущественными правами сторон. 

Банк это уведомление получил (это задокументировано), но проигнорировал требование о переводе суммы половины вклада на имя нового кредитора, прислал какую-то дебильную отписку ни о чём. В дальнейшем срок депозита истёк, и банк вернул весь вклад старому кредитору (порциями, не сразу, не каждый день, но всё-таки вернул). Новому кредитору банк не выплатил ничего, но старому выплатил весь вклад, хотя и с задержкой.

Возникает вопрос: может ли сейчас новый кредитор требовать от банка половину вклада, принадлежащую ему на основании договора переуступки? Каковы перспективы такого иска? Какие возможные пути защиты для банка?

Думаю, что все законные основания для такого иска у нового кредитора имеются. Но перспективы несерьёзные — поскольку обязательства банка по возврату вклада всё же выполнены (хоть и ненадлежащему, старому кредитору), то у судей рука не поднимется взыскать его ещё раз, несмотря на всю законность такого искового требования. Мотивировать такой отказ будут чем угодно — да хоть принципами разумности и справедливости, но взыскать шансов нет.

 

  А чого б вони мали появитись ті шанси, якщо первісний кредитор приймає виконання. Тут позов мав би бути від нового кредитора до первісного.

[centurion]

 Подібно на те, що "их уже не спасти".     У людей повідомлення боржника про віступлення має ключове значення :  ст.1 .....4. Для цілей цієї Конвенції:

(a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому

обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від

імені якої воно зроблене;

(б) "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і

будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна

відтворити у формі документа, але не обмежується ними;

(с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно

 

отримане адресатом.     http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_210

Отобразить то в форме документа можно. Вопрос заключается в доказательстве получения адресатом.

[0720]

Отобразить то в форме документа можно. Вопрос заключается в доказательстве получения адресатом.

 

А что сложного-то? Посылаем ценным с описью (ф.107) или приносим нарочным под входящий штамп.

[0720]

  А чого б вони мали появитись ті шанси, якщо первісний кредитор приймає виконання. Тут позов мав би бути від нового кредитора до первісного.

 

Це саме банк не виконав зобов'язання до належного (нового кредитора), хочa був належно повідомлений про зміну кредитора в зобов'язанні.

[yafet]

Це саме банк не виконав зобов'язання до належного (нового кредитора), хочa був належно повідомлений про зміну кредитора в зобов'язанні.

   Але це ж депозит  фізособи- небізнесмена. Там ніяк на факторинг не натягне. Ще якось під факторинг може зійти якщо   юрособа має багато депозитів і відступає право вимоги на них іншій юрособі. 

   А при депозиті фізособи звичайне не бізнесове відступлення права вимоги (цесія). Банк напевно написав, що прийдіть, ми ідентифікуємо і під нового кредитора відкриємо нові рахунки (аналітичні) бо неможливо відкрити такі рахунки без волевиявлення того нового кредитора і тим від Вашого повідомлення відбився чи як? Ну і крім того 1) є режим депозитного рахунка і 2)депозити бувають різні. 

[0720]

   Але це ж депозит  фізособи- небізнесмена. Там ніяк на факторинг не натягне. Ще якось під факторинг може зійти якщо   юрособа має багато депозитів і відступає право вимоги на них іншій юрособі. 

   А при депозиті фізособи звичайне не бізнесове відступлення права вимоги (цесія). Банк напевно написав, що прийдіть, ми ідентифікуємо і під нового кредитора відкриємо нові рахунки (аналітичні) бо неможливо відкрити такі рахунки без волевиявлення того нового кредитора і тим від Вашого повідомлення відбився чи як? Ну і крім того 1) є режим депозитного рахунка і 2)депозити бувають різні. 

 

 

Саме так, це цесія.

Банк написав "прийдіть, ми ідентифікуємо", і новий кредитор прийшов, відкрив картку контрагента і пустий поточний рахунок. Проте банк не відкрив на нового кредитора ані депозитного рахунку, ані аналітичного, і также нічого не переказав на його поточний. Спочатку мотивував тим, що не може змініти облік, оскільки для цього потрібно розірвати депозитний договор і втратити відсотки (очевидна маячня, інші банки чудово змінюють облік депозитів 2630 і 2635 на ім'я нового кредитора на підставі договорів переуступки). Потім, зі спливом строку договору, коли вже цей аргумент про неможливість зміни обліку для 2630/2635 вже пізно було брати до уваги — все одно не перерахував кошти на поточний рахунок нового кредитора, відповідав на заяву вже повною маячнею (банківська таємниця чи шо).

Так, депозит звичайнісінький, валютний 2635. Яким чином та обставина, що вкладник є фізичною особою, а не юридичною, впливає на його цивільне право вимагати від банку виконання зобов'язання? Норми Цивільного Кодексу є загальними для усіх суб'єктів цивільних відносин, а самі ці суб'єкти є юридично рівними відповідно до ч.1 ст.1 цього Кодексу. 

 

[centurion]

А что сложного-то? Посылаем ценным с описью (ф.107) или приносим нарочным под входящий штамп.

Я говорю о новых и первичных кредиторах по отношению к заёмщикам. Они, как правило, направляют обычные письма.

[ремикс]

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі

№ 6-979цс15

 

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

 

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

 

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

 

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов’язку погашення кредиту взагалі.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/30962C0EC26E1B34C2257ED0004626FC

 

Да хрень редкостная. ВСУ начал сабой в интересах кредиторов своими решениями не просто подменять а даже заменять законы.

[0720]

Да хрень редкостная. ВСУ начал сабой в интересах кредиторов своими решениями не просто подменять а даже заменять законы.

 

 

Не в интересах кредиторов, а в интересах банков.  В случае депозитных отношений, когда кредитором является вкладчик, — ВСУ действует теперь против интересов кредитора.

Смотри, например, новеллу 6-36цс15  в сравнении с 6-39цс13 и 6-247цс14.  

Проценты по вкладу подлежат взысканию и после окончания срока вклада, до исполнения банком обязательства по вовзрату вклада — поскольку обязательство прекращается надлежащим исполнением (ст. 599 ЦК). Это позиция ВСУ 6-39цс13 и 6-247цс14.  А позиция ВСУ 6-36цс15 уже прямо противоположная: проценты после окончания срока взысканию не подлежат, потому что обязательственные отношения, видите ли, трансформируются в какие-то охранительные.

Что это за охренительно охранительные отношения — ни одной нормой не определено, ВСУ просто сочиняет какие-то песни в интересах банкиров.

[ais]

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі

№ 6-979цс15

 

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

 

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

 

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

 

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов’язку погашення кредиту взагалі.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/30962C0EC26E1B34C2257ED0004626FC

Хочу поделиться своим взглядом на такую позицию ВСУ.

1. С одной стороны ВСУ прав - долги надо возвращать не зависимо от того был переход права, либо нет. Абстрактно это верно и справедливо. Независимо от наличия уведомления, либо ненадлежащего его формы или доставки заемщику, долг не прощается и его надо возвращать. И здесь разве могут быть возражения?

 

2. Другой вопрос, который действительно удивляет, почему не была признана просрочка кредитора. Без разницы какого - 1-го либо нового. Ведь согласно и ЗУ и договора факторинга надо уведомить заемщика, и это есть обязанность, а не право кредиторов! И в связи с ненадлежащим уведомлением, заемщик имеет право, согласно тогоже ЗУ, не исполнять свои обязанноти по кредитному договору. Временно, но имеет!

 

3. Заемщик имел право требовать доказательств уступки по его кредитному договору и поэтому не платил новому кредитору. Но как заявляет ВСУ и собственно говорит закон, должен был платить первичному кредитору. Однако ВСУ почемуто пренебрег положениями договора факторинга, где первичный кредитор не может принимать деньги от заемщика после уступки, и более того, и общаться с ним в любой форме. Т.е. заемщик даже если бы и хотел платить старому кредитору, то физически не мог.

 

    И здесь вопрос: либо ВСУ действительно закрыл глаза и отработал свои "бабулесы" в пользу кредитора, либо защита заемщика "профукала" этот нюанс, чтобы добиться просрочки кредитора и, как результат, скастить %%, пеню и штрафы насчитанные за этот период просрочки? (считаю, к сожалению, это максимум, на что может надееться любой заемщик в любых раскладах)

 

ПС. Долги надо возвращать и в этом ВСУ прав. А вот в том, что НЕ признал просрочку кредитора, явно "ошибся", но и вопрос для него был не о сумме долга, как я понимаю, а о том должен заемщик возвращать кредит, либо нет. Поправьте меня, если я ошибаюсь. Я тоже заемщик и у меня очень похожая ситуация  А это решение может послужить плохим прецендентом и отбить любое желание идти до победного конца (ВСУ), отстаивая свои интересы и правоту.

[ремикс]

Хочу поделиться своим взглядом на такую позицию ВСУ.

1. С одной стороны ВСУ прав - долги надо возвращать не зависимо от того был переход права, либо нет. Абстрактно это верно и справедливо. Независимо от наличия уведомления, либо ненадлежащего его формы или доставки заемщику, долг не прощается и его надо возвращать. И здесь разве могут быть возражения?

 

2. Другой вопрос, который действительно удивляет, почему не была признана просрочка кредитора. Без разницы какого - 1-го либо нового. Ведь согласно и ЗУ и договора факторинга надо уведомить заемщика, и это есть обязанность, а не право кредиторов! И в связи с ненадлежащим уведомлением, заемщик имеет право, согласно тогоже ЗУ, не исполнять свои обязанноти по кредитному договору. Временно, но имеет!

 

3. Заемщик имел право требовать доказательств уступки по его кредитному договору и поэтому не платил новому кредитору. Но как заявляет ВСУ и собственно говорит закон, должен был платить первичному кредитору. Однако ВСУ почемуто пренебрег положениями договора факторинга, где первичный кредитор не может принимать деньги от заемщика после уступки, и более того, и общаться с ним в любой форме. Т.е. заемщик даже если бы и хотел платить старому кредитору, то физически не мог.

 

    И здесь вопрос: либо ВСУ действительно закрыл глаза и отработал свои "бабулесы" в пользу кредитора, либо защита заемщика "профукала" этот нюанс, чтобы добиться просрочки кредитора и, как результат, скастить %%, пеню и штрафы насчитанные за этот период просрочки? (считаю, к сожалению, это максимум, на что может надееться любой заемщик в любых раскладах)

 

ПС. Долги надо возвращать и в этом ВСУ прав. А вот в том, что НЕ признал просрочку кредитора, явно "ошибся", но и вопрос для него был не о сумме долга, как я понимаю, а о том должен заемщик возвращать кредит, либо нет. Поправьте меня, если я ошибаюсь. Я тоже заемщик и у меня очень похожая ситуация  А это решение может послужить плохим прецендентом и отбить любое желание идти до победного конца (ВСУ), отстаивая свои интересы и правоту.

 

Вы вторым своим пунктом противоречите своим высказываним в п.1. И только потому, что исходите из нормы закона. А вот ВСУ решил, ну зачем нам закон ну если должен то плати.

Первичная была всегда процедура и только потом всё остальное. За нарушение процедуры КСУ отменял законы!!!!!!!   А ВСУ насрал на процедуру а соответственно на закон и на ваше право знать о ваших правах и обязанастях.

Стаття 57 Конституції України наголошує, що кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення прав і обов’язків є договори та інші правочини, а також з безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

 

Таким образом, если закон определяет процедуру возникновения ваших обязаностей перед новым кредитором, то её надо выполнять.

[Bolt]

1. С одной стороны ВСУ прав - долги надо возвращать не зависимо от того был переход права, либо нет. Абстрактно это верно и справедливо. Независимо от наличия уведомления, либо ненадлежащего его формы или доставки заемщику, долг не прощается и его надо возвращать. И здесь разве могут быть возражения?

 

ПС. Долги надо возвращать и в этом ВСУ прав. 

 

Конечно могут... Если самим так судить, то тогда не понимаю зачем мы здесь общаемся...

[Bolt]

Нет, именно в интересах кредиторов.

В правовой позиции о банках ничего не сказано.

 

Вот именно... ВСУ просто изменил свою правовую позицию, сейчас это обычная практика, ВСУ практически все правовые позиции меняет сейчас, благо новые нормы ЦПКУ позволяют...

[у.zaporozhskiy]

 Подібно на те, що "их уже не спасти".     У людей повідомлення боржника про віступлення має ключове значення :  ст.1 .....4. Для цілей цієї Конвенції:

(a) письмове повідомлення може бути не підписане, але в ньому

обов'язково повинна зазначатись особа, яка його зробила або від

імені якої воно зроблене;

(б) "письмове повідомлення" включає телеграми, телекси і

будь-які інші види телекомунікаційних повідомлень, які можна

відтворити у формі документа, але не обмежується ними;

(с) письмове повідомлення вважається наданим, коли воно

 

отримане адресатом.     http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_210

Вы считаете, что ЕСПЧ удовлетворит жалобу?

[Bolt]

Вы считаете, что ЕСПЧ удовлетворит жалобу?

 

Сомневаюсь...((

[0720]

Вот именно... ВСУ просто изменил свою правовую позицию, сейчас это обычная практика, ВСУ практически все правовые позиции меняет сейчас, благо новые нормы ЦПКУ позволяют...

 

нет, не изменил, там немного отличаются фактические обстоятельства дел

[ais]

Вы вторым своим пунктом противоречите своим высказываним в п.1. И только потому, что исходите из нормы закона. А вот ВСУ решил, ну зачем нам закон ну если должен то плати.

Первичная была всегда процедура и только потом всё остальное. За нарушение процедуры КСУ отменял законы!!!!!!!   А ВСУ насрал на процедуру а соответственно на закон и на ваше право знать о ваших правах и обязанастях.

Стаття 57 Конституції України наголошує, що кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення прав і обов’язків є договори та інші правочини, а також з безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

 

Таким образом, если закон определяет процедуру возникновения ваших обязаностей перед новым кредитором, то её надо выполнять.

По процедурному вопросу я не возражаю - у кредиторов есть обязанности и они их должны выполнять.

Я говорил о том, что основной долг (тело кредита) заемщика ни куда не девается, а сумма общей задолженности по кредиту может быть уменьшена, в случае признания просрочки кредитора.

 

Конечно могут... Если самим так судить, то тогда не понимаю зачем мы здесь общаемся...

Наверное п.1 моего поста был неправильно понят. Я говорил не о %%, пени и штрафах, начисленных с момента уступки и/или момента остановки платежей со стороны заемщика, а об основном обязательстве - возврате тела кредита заемщиком. Мне показалось, что это было понятно.

 

 

 

Ремикс, Bolt

- Или Вы считаете, что при таких обстоятельствах по делу заемщик вообще ничего платить не обязан (т.е. даже возвращать тело кредита), т.к. на лицо нарущение процедуры уведомления заемщика?

 

Вопрос всем:

- вопрос о просрочке обязательно должен быть в просительной части иска, или суд сам по этому поводу выносит решение? (или надо ходатайство о дополнительном решении по делу если о просрочке не было в иске)

- в рассматриваемом деле, кто просрочил свои обязательства? (заемщик, 1-й кредитор, новый кредитор или другой вариант)

[у.zaporozhskiy]

По процедурному вопросу я не возражаю - у кредиторов есть обязанности и они их должны выполнять.

Я говорил о том, что основной долг (тело кредита) заемщика ни куда не девается, а сумма общей задолженности по кредиту может быть уменьшена, в случае признания просрочки кредитора.

 

Наверное п.1 моего поста был неправильно понят. Я говорил не о %%, пени и штрафах, начисленных с момента уступки и/или момента остановки платежей со стороны заемщика, а об основном обязательстве - возврате тела кредита заемщиком. Мне показалось, что это было понятно.

 

 

 

Ремикс, Bolt

- Или Вы считаете, что при таких обстоятельствах по делу заемщик вообще ничего платить не обязан (т.е. даже возвращать тело кредита), т.к. на лицо нарущение процедуры уведомления заемщика?

 

Вопрос всем:

- вопрос о просрочке обязательно должен быть в просительной части иска, или суд сам по этому поводу выносит решение? (или надо ходатайство о дополнительном решении по делу если о просрочке не было в иске)

- в рассматриваемом деле, кто просрочил свои обязательства? (заемщик, 1-й кредитор, новый кредитор или другой вариант)

На просрочку суд может сослаться в мотивировочной части решения.

 

Если в иске об этом не было упоминания, то и основания для дополнительного решения нет.

Стаття 220. Додаткове рішення суду

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

 

 

Если Вы продолжали платить первичному кредитору, то здесь не просрочка кредитора наступает, а последствия в виде, как я думаю, того, что у нового кредитора появляется право требование к первичному кредитору, либо он вообще теряет право требование на такие суммы.

 

Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні

1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 517. Докази прав нового кредитора у зобов'язанні

1. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

2. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

 

Но проблема в том, что последствия такого невыполнения не указаны.