Решение Деснянского райсуда Киева об отказе Укрсоцбанку во взыскании задолженности


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

9 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      8
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      8
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

Номер провадження 2/754/414/17
Справа №754/7694/16-ц

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.08.2006 року між Банком та відповідачкою був укладений Договір кредиту № 08-038/401к, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 50000, 00 доларів США зі сплатою 12, 7 % річних та кінцевим терміном погашення боргу не пізніше 29.08.2026 року. 18.07.2014 року Договором про внесення змін до Договору кредиту було встановлено, що погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом у сумі 41932, 68 доларів США здійснюватиметься до 29 числа кожного місяця, починаючи з липня 2014 року. 26.12.2014 року Договором про внесення змін до Договору кредиту було встановлено відсоткову ставку на рівні 8, 9 % річних. Банк свої зобов"язання виконав належним чином, надавши кредитні кошти, якими відповідачка користувалася, але при цьому відповідачка належним чином умови Договору не виконує, у зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1233419, 62 грн. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором у розмірі 1233419, 62 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.09.2016 року до участі у справі притягнуто ОСОБА_2.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Також зазначив, що заперечує проти застосування до даних позовних вимог строку позовної давності, оскільки вважає дану заяву безпідставною.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги не визнали, подали заяву про застосування до даних позовних вимог строку позовної давності, оскільки вважають, що він пропущений. На підставі викладеного відповідачка та її представник просили у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, представника відповідачки, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29.08.2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 08-038/401к.

Відповідно до умов даного Договору відповідачка отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з максимальним лімітом заборгованості в сумі 50000, 00 доларів США зі сплатою 12, 7 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29.08.2026 року.

18.07.2014 року між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Договору кредиту, яким було встановлено, що погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом у сумі 41932, 68 доларів США здійснюватиметься до 29 числа кожного місяця, починаючи з липня 2014 року.

26.12.2014 року між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Договору кредиту, яким встановлено відсоткову ставку на рівні 8, 9 % річних.

В забезпечення виконання зобов"язань за Договором кредиту 29.08.2006 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов"язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов"язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту.

Банк виконав свої зобов"язання за Договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі та на умовах, передбачених Договором, що підтверджується випискою по рахунку, заявою на видачу готівки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вказує у позовних вимогах Банк, позичальник припинив належним чином виконувати свої грошові зобов"язання за кредитним договором, а саме здійснювати щомісячні обов"язкові платежі відповідно до сум та в строки, передбачені умовами Договору.

У своїх запереченнях щодо позову відповідачка вказує про те, що перша прострочка по сплаті за Договором виникла у відповідачки 29.04.2007 року, а тому вважає, що саме з цієї дати і повинен рахувати строк позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов?язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов?язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що через порушення умов Договору у відповідачки станом на 01.04.2016 року виникла заборгованість у розмірі 1233419, 62 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Але ж відповідно до вимог ст. 3, 8 Конституції України, якими продекларовано, що відповідно до принципу верховенства права людина, її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, загальних засад цивільного законодавства, прописаних у ст. 3 ЦК України, щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, з порушенням ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо заборони включення до договору споживчого кредитування несправедливих умов, ознакою та наслідком яких став істотний дисбаланс договірних прав та обов"язків на шкоду споживача.

Оскільки умовами Кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов"язання, які деталізують обов"язок боржника повернути весь борг частинами (термін сплати заборгованості - згідно графіку платежів до 29 числа кожного місяця) та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов"язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до графіку погашення заборгованості, встановленого п. 1.1.1 Договору, позичальник мав щомісяця сплачувати по 29 число кожного місяця 582, 00 доларів США.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, перша прострочка по сплаті за Договором виникла у відповідачки 29.04.2007 року.

Враховуючи те, що перша про строчка сплати за користування кредитними коштами відбулася 29.04.2007 року, термін сплати заборгованості встановлений , згідно графіку платежів по 29 число кожного місяця, то права позивача слід вважати порушеними після несплати відповідачкою платежу за вказаний платіжний період, а саме з першого дня прострочення - 30.04.2007 року.

Оскільки за умовами Договору погашення кредиту повинно здійснюватися відповідачем частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов"язань.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13.

Так, у постанові Верховний Суд зробив висновок щодо застосування ст.. 261, 530, 631 ЦК України і зазначив, зокрема, про наступне: "Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов"язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатися залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів. Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислювати з моменту настання строку погашення чергового платежу".

Відповідно до принципу верховенства права, через призму ст. 3 Конституції України, людина та її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. За визначенням Конституційного Суду України у постановлених ним рішенням, верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується законодавством як однією з його форм, включаючи інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї, які легітимовані суспільством та відповідають ідеології справедливості.

Зазначені принципи справедливості, добросовісності, рівності та свободи у відносинах споживчого кредитування в повній мірі знайшли своє відображення у ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Положеннями ст. 42, 92 Конституції України визначено, що громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та, встановлюючи законами України засади створення та функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Враховуючи те, що споживач фінансових послуг фактично є слабким суб"єктом економічних відносин, держава забезпечує його захист, а також рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Наведений підхід до правовідносин у сфері споживчого кредитування прописано і Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Міжнародними актами і, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року № 39/248 констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Європейського союзу у 1973 році за № 543 передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об"активно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

Крім того, слід зазначити, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому у законодавстві визначаються різні поняття: такі як "строк дії договору" та "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

У зв"язку з тим, що перша про строчка сплати за користування кредитними коштами відбулася 29.04.2007 року, термін сплати заборгованості встановлений по 29 число кожного місяця, то права позивача слід вважати порушеними після несплати відповідачкою платежу за вказаний платіжний період, а саме з першого дня прострочення, який настав 30.04.2007 року.

Таким чином, починаючи з травня 2007 року позивач фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, як щодо основного зобов"язання, так і до застосування відсотків за його користування та інших, передбачених договором сум.

Виходячи з наведеного вище, строку позовної давності щодо даних позовних вимог сплинув 01.05.2010 року, а звернувся Банк до суду лише у червні 2016 року.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

 Під час розгляду даної справи відповідачкою було подано заяву про застосування строку позовної давності до даних позовних вимог.

Отже, виходячи з вищенаведених норм діючого законодавства та встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Аналогічна правова позиція викладені і у постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, від 17.09.2014 року у справі № 6-95цс14, від 01.10.2014 року у справі № 6-134цс14, від 22.10.2014 року у справі № 6-127цс14, від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс14.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський Суд вказує про те, що обмеження позовної давності служить законним цілям встановлення правової визначеності та остаточності. Вона захищає потенційних відповідачів від прострочених позовів, які буде тяжко заперечити, та несправедливості, яка може мати місце, якщо суд буде змушений ухвалити рішення щодо подій, які відбулися у віддаленому минулому, спираючись на докази, які могли стати недостовірними та неповними внаслідок давності.

Суд також нагадує юриспруденцію, відповідно до якої сам факт, що претензії заявника мають строк давності, не створює жодної проблеми з точки зору Конвенції. Інститут строків давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати правову певність, встановлюючи межу для дій або ж перешкоджаючи несправедливості, яка могла б бути скоєна, якби суди мали ухвалювати рішення щодо подій, які відбули у далекому минулому.

Також Суд нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави. Тому, на думку Суду, держава має позитивне зобов»язання захищати громадянина і, таким чином, передбачати обов»язок для банків, з урахуванням негавтиних нслідків, які може мати строк давності, повідомляти власника неактивного рахунку про наближення спливу строку давності, і надати йому можливість перервати перебіг строку давності, здійснивши, наприклад, операцію на рахунку. Відсутність обов»язковості такого повідомлення ризикує порушити справедливий баланс між вимогами загального інтересу громади і імперативами захисту основоположних прав особи.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 203, 215, 257, 267, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий:
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64824777

  • Like 5
Link to comment
Share on other sites

Это наше решение. Суд со ссылками на правовые позиции Верховного суда Украины, решения ЕСПЧ и международные договора пришел к обоснованному выводу о пропуске сроков исковой давности о которых было заявлено в суде.

  • Like 4
  • Thanks 1
Link to comment
Share on other sites

Реєстр каже, що подано апеляцію. При поданні позову банк сплатив 18 тисяч гривень судового збору, за апеляцію більше 19-ти буде. Цікаво, що думають банківські працівники, подаючи завідомо невиграшну апеляцію або касацію?

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

после того как мы подали заявление по срокам... т.к. уже было решение суда в 2010 году, банк укрсоц в такой ситуации просто решил не приходить ухвала вступила в силу...http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59259478

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

9 минут назад, batyshka сказал:

Реєстр каже, що подано апеляцію. При поданні позову банк сплатив 18 тисяч гривень судового збору, за апеляцію більше 19-ти буде. Цікаво, що думають банківські працівники, подаючи завідомо невиграшну апеляцію або касацію?

Враховуючи викладене ,  позивач  повинен сплатити судовий збір з розрахунку 110  відсотків від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що  складає 20 351 грн. 42 коп. (18 501,29 х110 %) на р/р: 31210206780010; Одержувач УДКС у Солом'янському районі;  Банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві;  Код ЄДРПОУ: 38050812; МФО банку: 820019.

 

Оригінал квитанції про сплату судового збору необхідно подати до суду апеляційної інстанції.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2017. Оприлюднено: 10.03.2017.

Link to comment
Share on other sites

Чет не совсем понятно про сроки ИД.

Просрочка возникла 29.04.2007 года. Срок ИД закончился, как указано, 01.05.2010 года.

Прошу пояснить такие моменты:

1. А что с 2007 до 2017 платежей вообще не было? Ведь если платежи хоть какие-нибудь были, то срок прерывался бы. Так или нет?

2. В 2014 были внесены изменения в кредитный договор. Разве это не прерывает срок ИД?
 

Link to comment
Share on other sites

31 минуту назад, ais сказал:

Чет не совсем понятно про сроки ИД.

Просрочка возникла 29.04.2007 года. Срок ИД закончился, как указано, 01.05.2010 года.

Прошу пояснить такие моменты:

1. А что с 2007 до 2017 платежей вообще не было? Ведь если платежи хоть какие-нибудь были, то срок прерывался бы. Так или нет?

2. В 2014 были внесены изменения в кредитный договор. Разве это не прерывает срок ИД?
 

Платежей не было. Вносили изменения, но не платили.

Link to comment
Share on other sites

7 минут назад, ANTIRAID сказал:

Платежей не было. Вносили изменения, но не платили.

Разве внесение изменений не прерывает срок ИД?

Или срок ИД не прервался потому, что изменения вносились в 2014, т.е. когда срок ИД уже истек в 2010 году?
 

Link to comment
Share on other sites

1 час назад, batyshka сказал:

Цікаво, що думають банківські працівники, подаючи завідомо невиграшну апеляцію або касацію?

Запитував. Нічого не думають - зобов'язані ("вищим" керівництвом) подавати....

Link to comment
Share on other sites

21 minutes ago, ais said:

Разве внесение изменений не прерывает срок ИД?

Или срок ИД не прервался потому, что изменения вносились в 2014, т.е. когда срок ИД уже истек в 2010 году?
 

Визнання заборгованості після спливу строку позовної давності не перериває її та не поновлює.

Link to comment
Share on other sites

13 минут назад, batyshka сказал:

Визнання заборгованості після спливу строку позовної давності не перериває її та не поновлює.

Договора внесения изменений 2014 года - это не просто признание долга, а по сути новые обязательства, которые принял на себя заемщик. И срок ИД уже привязан к этим новым обязательствам, по сути нового КД и должен, как мне кажется, начинаться с момента нарушений новых обязательств, а значит он ещё не истек.

Link to comment
Share on other sites

А вот "мое" решение на эту же тему, которое апелляция снесла на прошлой неделе.

печерський районний суд міста києва

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Писанець В.А.,
при секретарі - Доценку О.І.,

Справа No 757/37207/14-ц Категорія 26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 об'єднано в одне провадження позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.06.2007 No CL-004/165/2007.

В обґрунтування зазначених позовів ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначало, що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитні договори від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL-004/165/2007. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами договірних зобов'язань за ними утворилась заборгованість, яку слід стягнути з останніх на користь позивача в судовому порядку.

Окрім того, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», в якому просила визнати недійсним положення підпункту (б) пункту 3.3 статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що вказане положення суперечить ст. 509 ЦК України.

В судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання також не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитні договори від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL- 004/165/2007.

Відповідно до умов кредитного договору від 07.06.2006 No CL-004/325/2006, банк надав позичальнику кредит в розмірі 28710,94 доларів США із фіксованою процентною ставкою у розмірі 12%.

Згідно з умовами кредитного договору від 14.06.2007 No CL-004/165/2007, банк надав позичальнику кредит в розмірі 22268,20 доларів США із фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,99%.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки від 07.06.2006 No SR-004/325/2006 та від 14.05.2010 No SR-004/165/2007/1, за якими поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитних договорів.

Згідно розрахунку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань за ним утворилась заборгованість, яка станом на 26.11.2014 за кредитним договором від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 становила 3676,02 долари США, що еквівалентно 56535,18 грн. за офіційним курсом НБУ та 21234,72 грн. пені, а також за кредитним договором від 14.06.2007 No CL-004/165/2007 в сумі 4023,29 долари США, що еквівалентно 60381,26 грн. за офіційним курсом НБУ та 22567,58 грн. пені.

23.09.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким, зокрема, позивачу було передано право вимоги за кредитними договорами від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL-004/165/2007.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-1085цс15).

У даному конкретному випадку умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

При цьому виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений,припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (правова позиція Верховного Суду України у справі No 6- 53 цс 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня, з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

В ході судового розгляду встановлено, що в позивача виникло право вимоги за вищевказаними кредитними договорами до ОСОБА_1 як позичальника та до ОСОБА_2 як поручителя з моменту придбання кредитного портфелю за договором від 23.09.2011, тобто з саме з цього моменту починає перебіг строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовами до відповідачів 12.12.2014, тобто за межами строку, встановленого процесуальним законом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог первісного позову, а тому в його задоволенні слід відмовити.

При цьому зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними суд знаходить безпідставним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину та факт його укладення не порушує її прав, а тому зустрічний позов також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя В.А. Писанець 

Link to comment
Share on other sites

Доп. соглашения 2014г могут здорово напортить во 2-3-4 инстанции.

А само решение годное, чувствуется рука мастера по анализу КПЛ, КУ, ВСУ, ЗУпЗПС ))

Можно сохранить как шпаргалку-напоминалку по анализу применения срока ИД )

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

В 18.03.2017 в 20:08, batyshka сказал:

Цікаво, що думають банківські працівники, подаючи завідомо невиграшну апеляцію або касацію?

Они верят в свою удачу и в суд, который увидит, что они банк...))

Хотя у меня есть подозрение, что его хотят слить, поэтому и не платят СС, банк так часто делает, когда боится негативной практики... У меня самого такие примеры имеются...

 

  • Like 3
  • Haha 1
Link to comment
Share on other sites

В 18.03.2017 в 19:36, ANTIRAID сказал:

Это наше решение. Суд со ссылками на правовые позиции Верховного суда Украины, решения ЕСПЧ и международные договора пришел к обоснованному выводу о пропуске сроков исковой давности о которых было заявлено в суде.

Поздравляю, это супер неожиданное решение, но теперь остаётся продержаться в апелляции... У меня абсолютно такое же дело, хоть бери и только фамилии подставляй...))) Поэтому с нетерпением жду продолжения и болею всей душой и желаю удачи...!!! 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

В 18.03.2017 в 20:15, kristi сказал:

после того как мы подали заявление по срокам... т.к. уже было решение суда в 2010 году, банк укрсоц в такой ситуации просто решил не приходить ухвала вступила в силу...http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59259478

Ух, ты Максимович, неужели, у нас она не была такой лояльной к нам, а даже наоборот... Это подтверждает и неоднократно убеждаюсь, что даже у одних и тех самых судей всё зависит от настроения в тупую или ещё от какого то стимула...)))

Link to comment
Share on other sites

настроение решает многое.......

перед каждым заседание постоянно ждали представителя, через час после ожидания звонил представитель и говорила, еще идет... вот она и устала ждать......

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

В 26.03.2017 в 10:19, kristi сказал:

настроение решает многое.......

перед каждым заседание постоянно ждали представителя, через час после ожидания звонил представитель и говорила, еще идет... вот она и устала ждать......

А у нас дождалась, через полгода, что с нашей стороны никто не пришёл, так получилось, представитель опоздал и она мгновенно вынесла решение и даже не заочное...

Link to comment
Share on other sites

В 26.03.2017 в 10:19, kristi сказал:

настроение решает многое.......

перед каждым заседание постоянно ждали представителя, через час после ожидания звонил представитель и говорила, еще идет... вот она и устала ждать......

Знал бы я, что Вы из Ильичёвска, то лучше Вас бы задействовали...)))

Link to comment
Share on other sites

В 29.03.2017 в 02:49, Bolt сказал:

Знал бы я, что Вы из Ильичёвска, то лучше Вас бы задействовали...)))

теперь знаете... если что....

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

9 минут назад, kristi сказал:

теперь знаете... если что....

Будем иметь ввиду в дальнейших делах... В Одессу тоже катаетесь...

Link to comment
Share on other sites

10 минут назад, kristi сказал:

теперь знаете... если что....

Я когда то в молодости даже бывал в Ваших краях... Жил несколько месяцев в Александровке в начале 90-ых... У меня отец родом с Одесской области... 

Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, kristi сказал:

ДА ....

Отлично...

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...