Постановление ВС-КГС о неправомерном начислении процентов после окончания кредитного договора и ограничении срока начисления пени

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова 
Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 756/11327/16-ц
провадження № 61-1823св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у складі судді Шевчука А. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» (далі - ПАТ «Авант-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 27 квітня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 1 000 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на строк до 26 жовтня 2015 року.

Оскільки позичальник належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, то станом на 22 серпня 2016 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 985 158,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 705 228,92 грн, заборгованість зі сплати процентів - 100 581,82 грн, пеня - 179 347,46 грн.

На підставі викладеного ПАТ «Авант-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 985 158,20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Авант-Банк» заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок фізичної особи з використанням платіжної картки від 27 квітня 2012 року у розмірі 985 158,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Авант-Банк» судовий збір у розмірі 14 777,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, комісії за користування кредитом, допустив заборгованість зі сплати кредиту (основного боргу) у розмірі 705 228,92 грн, зі сплати процентів за користування кредитом - 100 581,82 грн, зі сплати пені - 179 347,46 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. Розрахунок, поданий позивачем, відповідачем не спростований, свого розрахунку ним до суду першої інстанції не подано, не долучено такого й до апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що розрахунок заборгованості здійснено невірно, він є необґрунтованим та недоведеним.

У матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують факт видачі позичальнику кредитних коштів.

У правовідносинах між банком та позичальником не дотриманого розумного балансу між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків та охоронюваними законом інтересами споживачів.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки тим обставинам, що після закінчення строку дії договору відсотки за користування кредитом підлягають стягненню у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 червня 2019 справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 квітня 2012 року між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 1 000 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на строк до 26 квітня 2013 року.

У подальшому за згодою сторін були укладені додаткові договори до кредитного договору, зокрема змінено кінцевий строк кредитування на 26 жовтня 2015 року.

Пунктами 6.3.2, 6.3.3 кредитного договору встановлено обов`язок відповідача здійснювати погашення заборгованості за кредитним лімітом не пізніше дати закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, а також в інші строки, що вказані у цьому договорі, сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у порядку та в строки, передбачені пунктом 4.3 цього договору.

Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 26 квітня 2013 року № 6) у випадку порушення строків повернення кредитного ліміту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, банк має право вимагати, а позичальник зобов`язаний сплатити банку у п`ятиденний термін від дати прострочення виконання зобов`язання пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми, за кожний день прострочення виконання та 3 (три) проценти річних від простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Апеляційний суд встановив, що обставина перерахування кредитних коштів на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується випискою по особовим рахункам з 27 квітня 2012 року до 08 лютого 2017 року, що міститься в матеріалах справи.

Відповідач належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, тому виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 22 серпня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Авант-Банк» за кредитним договором становить 985 158, 20 грн, яка складається з: простроченої заборгованості - 705 228,92 грн; нарахованих процентів - 100 581,82 грн; пені -179 347,46 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 26 жовтня 2015 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 26 жовтня 2015 рокувідповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти частинами (траншами) у межах кредитного ліміту (пункт 5.1 кредитного договору), достроково (пункт 5.2 кредитного договору).

Починаючи з 26 жовтня 2015 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України банк мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Після спливу строку дії кредитного договору, у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, проте суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином наданий банком розрахунок в частині нарахування процентів за користування кредитом після закінчення його дії.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на доводи апеляційної скарги в цій частині та не дав їм належної правової оцінки, не мотивував своїх висновків у цій частині.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками апеляційного суду й щодо розміру пені.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Як встановлено вище, апеляційний суд не правильно визначив період нарахування відсотків за кредитним договором та їх розмір, відповідно, неправильно й нарахував штрафні санкції за порушення грошового зобов`язання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82541275

[ANTIRAID]

Это наше решение. Суд указал со ссылкой на позицию Большой палаты, что право кредитодателя начислять предусмотренные договором проценты по кредиту прекращается по истечении определенного договором срока кредитования или в случае предъявления к заемщику требования согласно части второй статьи 1050 ГК Украины. В охранительных правоотношениях права и интересы истца обеспечены частью второй статьи 625 ГК Украины, которая регламентирует последствия просрочки исполнения денежного обязательства.

После истечения срока действия кредитного договора, у истца отсутствовало право начислять проценты по кредиту, однако суд апелляционной инстанции не проверил должным образом предоставленный банком расчет в части начисления процентов за пользование кредитом по окончании его действия.

Кроме того, возможность взыскания неустойки (пени, штрафа) ограничивается последними 12 месяцами перед обращением кредитора в суд, а начинается в пределах исковой давности по основным требованием со дня (месяца), из которого она начисляется.

Однако суд все равно сделал еще один довольно сомнительный вывод, что выдача кредита может подтверждаться не квитанцией, а просто выпиской по личному счету.

 

[Pismoshnyi]

Может все-таки лучше писать "мы вели это дело" или "мы представляли сторону этого дела", а не "наше решение". Как не крути - это решение суда, а не "ваше".

По поводу выписки абсолютно согласен. Это бред.

[centurion]

On 7/13/2019 at 5:19 PM, Pismoshnyi said:

Может все-таки лучше писать "мы вели это дело" или "мы представляли сторону этого дела", а не "наше решение". Как не крути - это решение суда, а не "ваше".

По поводу выписки абсолютно согласен. Это бред.

 Это нужно понимать так - решение суда вынесено судом в пользу  стороны заёмщика, где есть сам заёмщик и его представитель (ли), т.е. "мы", отсюда и "наше".  А самое главное - это позиция защиты, что, как правило, и служит основой для мотивировочной части решения суда, поэтому опять сводится к "наше".

[Pismoshnyi]

Наткнулся сегодня на такую ухвалу:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79383463

 

Это что получается они в очередной раз передумали и снова можно начислять проценты после окончания срока договора?

[Bolt]

14 минут назад, Pismoshnyi сказал:

Наткнулся сегодня на такую ухвалу:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80269737

 

Это что получается они в очередной раз передумали и снова можно начислять проценты после окончания срока договора?

Это хозяйственники, они живут своей жизнью...))

[Pismoshnyi]

8 минут назад, Bolt сказал:

Это хозяйственники, они живут своей жизнью...))

100%

Радует, что это ухвала, а не постанова и  ссылаться на нее вроде как не получится, но большинство дел же может до большой палаты и не дойти, а так и лечь на уровне апелляции.

[Bolt]

17 минут назад, Pismoshnyi сказал:

100%

Радует, что это ухвала, а не постанова и  ссылаться на нее вроде как не получится, но большинство дел же может до большой палаты и не дойти, а так и лечь на уровне апелляции.

Да уж, сейчас апелляция это слабое звено... Сами себе на уме...

[Pismoshnyi]

21 час назад, Bolt сказал:

Это хозяйственники, они живут своей жизнью...))

По ходу не только хозяйственники:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83593356

[Лев]

3 hours ago, Pismoshnyi said:

По ходу не только хозяйственники:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83593356

Проценты после досрочного требования начислять нельзя, а повышенные проценты - можно! Капец...

[Pismoshnyi]

1 час назад, Лев сказал:

Проценты после досрочного требования начислять нельзя, а повышенные проценты - можно! Капец...

Для меня остается загадкой, как проценты, которые есть производным договора в принципе могут начисляться после его окончания? И как договор, которые прекратил свое действие может что-то регулировать? Может я дурак и не до конца понимаю фразу "прекратил действие"?

[Bolt]

5 часов назад, Pismoshnyi сказал:

По ходу не только хозяйственники:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/83593356

Ну мало ли чего первая инстанция разгулялась...) Теперь надо, чтобы люди пошли дальше...

[Лев]

2 hours ago, Pismoshnyi said:

Для меня остается загадкой, как проценты, которые есть производным договора в принципе могут начисляться после его окончания? И как договор, которые прекратил свое действие может что-то регулировать? Может я дурак и не до конца понимаю фразу "прекратил действие"?

Да нет, тут судья явно запутался в собственных сетях, может внешние факторы, там, магнитные бури воздействовали на аналитический ум, судя по фрагментам мотивации:

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем (а.с.18-19), Банком нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами до 20.03.2015 року, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

........................

С приводу стягнення підвищених відсотків, слід зазначити наступне:

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Так судом встановлено, що п.2.4. кредитного договору №CL30297 від 07.04.2008 року передбачено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати Щомісячного Платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана в Додатку 1 до Договору, а саме 108 % річних (а.с.7,13).

Відповідно до кредитного договору №CL30297 від 07.04.2008 року, договір було укладено на строк 84 місяця, по 20.03.2015 року включно. Але останній платіж сплачено відповідачем 29.11.2017 році в сумі 446,66 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 832_39 (а.с.42 на звороті), тобто саме до цієї дати має нести відповідальність відповідач за прострочення повернення суми кредитних коштів.

.......

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що сума яка підлягає стягненню не повинна перевищувати трирічного строку, а тому: позивач звернувся до суду 20.02.2019 року, датою з якою необхідно стягувати подвійній розмір процентів буде 20.02.2016 року, останньою датою нарахування процентів буде дата повного погашення кредиту, а саме 29.11.2017 року, тому сума підвищених відсотків складає - 13 360,23 грн., саме цю суму суд вважає необхідним стягнути з відповідача, а до інших нарахувань застосувати строк позовної давності.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, щодо часткового задоволенні позовних вимог, а саме вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення подвійних відсотків в сумі 13 360,23 грн., с приводу стягнення судових витрат понесених позивачем за розгляд справи у суді, позивачем не додано жодного доказу, тому в цієї частині також позов не підлягає задоволенню.

Где логика? Причем здесь ст. 625 ГКУ?..

 

 

[Bolt]

1 час назад, Лев сказал:

может внешние факторы

Вот именно, что внешние, это точно...))

[Bolt]

1 час назад, Лев сказал:

с приводу стягнення судових витрат понесених позивачем за розгляд справи у суді, позивачем не додано жодного доказу, тому в цієї частині також позов не підлягає задоволенню.

Как он вообще провадження открыл...

[Лев]

14 hours ago, Bolt said:

Как он вообще провадження открыл...

Под воздействием 40 градусов жары в Одесской области...

[Marina-NET]

18 часов назад, Pismoshnyi сказал:

Для меня остается загадкой, как проценты, которые есть производным договора в принципе могут начисляться после его окончания? И как договор, которые прекратил свое действие может что-то регулировать? Может я дурак и не до конца понимаю фразу "прекратил действие"?

 

16 часов назад, Лев сказал:

Где логика? Причем здесь ст. 625 ГКУ?..

 

14 часов назад, Bolt сказал:

Как он вообще провадження открыл...

Здравствуйте уважаемые коллеги!

Я тоже три раза перечитала это "мутное" решение (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83593356) и вот что я Вам доложу:

судья,  в нем, явил миру новую концепцию прочтения/применения статьи  "Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом." , а именно в части - "якщо інший розмір процентів не встановлений договором" - т.е. к этой части "охранной нормы" он и отнес "предусмотренные договором повышенные проценты 108% годовых", определив, что они и есть компенсацией "потерь" кредитора - "є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові"  по ст. 625 ЦКУ, применил к ним 3 года (типа ИД) от "даты последнего платежа" (хотя как мне показалось, эти "в сумі 446,66 грн." - был не совсем добровольный платеж, а часть взыскания по ИЛ во исполнение "Тому 14 січня 2010 року Болградським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за цім кредитним договором в розмірі 43 928,17 грн. Цей судовий наказ було виконано та останній платіж по ньому відповідач здійснила 29.11.2017 року." )   и умножил на сумму "непогашенного долга" перед кредитором за период 3 года до даты обращения кредитора с иском о защите своего "охранного" права. 

И вот такое "вольное" толкование условий договора и "охранного" права кредитора - на мой взгляд, весьма опасная тенденция. Что в моем понимании - неустойка (повышенные проценты) с сокращенным сроком ИД и с отчетом от дня права требования к основному обязательству, то в понимании одесского суда - охранное право по ст.625 ЦКУ  ИМХО

 

[Лев]

2 minutes ago, Marina-NET said:

 

 

Здравствуйте уважаемые коллеги!

Я тоже три раза перечитала это "мутное" решение (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83593356) и вот что я Вам доложу:

судья,  в нем, явил миру новую концепцию прочтения/применения статьи  "Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом." , а именно в части - "якщо інший розмір процентів не встановлений договором" - т.е. к этой части "охранной нормы" он и отнес "предусмотренные договором повышенные проценты 108% годовых", определив, что они и есть компенсацией "потерь" кредитора - "є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові"  по ст. 625 ЦКУ, применил к ним 3 года (типа ИД) от "даты последнего платежа" (хотя как мне показалось, эти "в сумі 446,66 грн." - был не совсем добровольный платеж, а часть взыскания по ИЛ во исполнение "Тому 14 січня 2010 року Болградським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за цім кредитним договором в розмірі 43 928,17 грн. Цей судовий наказ було виконано та останній платіж по ньому відповідач здійснила 29.11.2017 року." )   и умножил на сумму "непогашенного долга" перед кредитором за период 3 года до даты обращения кредитора с иском о защите своего "охранного" права. 

И вот такое "вольное" толкование условий договора и "охранного" права кредитора - на мой взгляд, весьма опасная тенденция. Что в моем понимании - неустойка (повышенные проценты) с сокращенным сроком ИД и с отчетом от дня права требования к основному обязательству, то в понимании одесского суда - охранное право по ст.625 ЦКУ  ИМХО

 

Откуда взялись 108% - это же не двойные проценты от 36% "одинарных", это тройные! Или же судья невзначай умножил 3% годовых на 36 и это у него вписалось в ст. 625 ГКУ (в извращенной форме). Хотя о применении "охранного права", как я понял, истец и не заявлял.

Кстати, удвоенных проценты - это не неустойка (не соответствует определению ст. 549 ГКУ, там только пеня и штраф), зато попадает под признаки двойной ответственности за одно и то же нарушение договора.

[Marina-NET]

1 час назад, Лев сказал:

Откуда взялись 108% - это же не двойные проценты от 36% "одинарных", это тройные! Или же судья невзначай умножил 3% годовых на 36 и это у него вписалось в ст. 625 ГКУ (в извращенной форме). Хотя о применении "охранного права", как я понял, истец и не заявлял.

Мы с Вами текст искового требования не читали и можем о нем судить только лишь из текста судебного решения. В начале судебного решения исковые требования изложено так: "20.02.2019 року представник позивача АТ «Універсал Банк» Турик І.М., який діє на підставі довіреності (а.с.57) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1   і просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, із урахуванням всієї простроченої заборгованості, відсоткам, підвищеним відсоткам у сумі 119 040 грн. 25 коп. та понесені судові витрати за розгляд справи, мотивуючи тим, що з відповідачем ОСОБА_1 07.04.2008 року був  укладений кредитний договір № CL 30297, за яким банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 36 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних за користування кредитом, зі строком погашення не пізніше 20.03.2015 року. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач прийняв позику, але свої зобов`язання щодо погашення кредиту належним чином не виконує. Тому 14 січня 2010 року Болградським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за цім кредитним договором в розмірі 43 928,17 грн. Цей судовий наказ було виконано та останній платіж по ньому відповідач здійснила 29.11.2017 року. Позивач вважає, що оскільки умови договору відповідач не виконав, кредитний договір не було розірвано, а ухвалення рішення не є підставою для припинення нарахування Банком відсотків та підвищених відсотків за кредитом, тому просить стягнути з відповідача відповідну суму.", 

затем суд пишет, что якобы  "10.07.2019 року від представника позивача Пижик В.В. (який діє на підставі довіреності) надішла заява в який він підтримав позовні вимоги та просив розглянути справи без участі представника позивача. Позицію банку він обґрунтовує відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а саме кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами, як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (п.20 ухвали ВС від 24.01.2019 року по справі; 5017/1987/2012, провадження № 12-289 гс18). Сторонами у пункті 2.1 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості." ,

но Вы правы: получается, что истец своими новыми "обгрунтуваннями" несколько изменил основания иска, а суд, приняв такие новые основания без надлежащего заявления истца, как бы вышел за пределы исковых требований. 

Откуда взялись 108 % (не удвоенные, а повышенные) : "Так судом встановлено, що п.2.4. кредитного договору №CL30297 від 07.04.2008 року передбачено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати Щомісячного Платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана в Додатку 1 до Договору, а саме 108 % річних (а.с.7,13)."

Видите, Вы со мной не согласились, что 108% это штрафная санкция по своей "структуре" похожая на неустойку/штраф так как носит временный  (не изменяет полностью размер процентов по договору на будущее) и частный (применяется только к сумме просроченного платежа) характер, а судья, в свою очередь, смело усмотрел в них % предусмотренный за несвоевременное исполнение денежного обязательства, в т.ч. после прекращения срока действия обычных процентов по договору. 

Такое чувство, что спец. операция "Обобрать физлицо заемщика до трусов" - стратегическая задача для этой страны и основная миссия судов общей юрисдикции. Ну взял человек 36 тысч, а отдал 44 - почему не сказать ему "спасибо что мог это сделать" и не отпустить "с миром"? 

RS: И вот ведь лицемерие всей этой финансово-судебной системы состоит в том, что и дополнительное оббирание физлица заемщика на 108% годовых * 3 года и продажу его долга коллектору за 1% они считают одинаково естественной и адекватной защитой финансовых интересов кредиторов, а финансовые/физические возможности самого заемщика никого не интересуют, ибо он есть "пища" для финансовых пирамид. 

[centurion]

On 8/31/2019 at 6:13 PM, Лев said:

Да нет, тут судья явно запутался в собственных сетях, может внешние факторы, там, магнитные бури воздействовали на аналитический ум, судя по фрагментам мотивации:

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем (а.с.18-19), Банком нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами до 20.03.2015 року, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

........................

С приводу стягнення підвищених відсотків, слід зазначити наступне:

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Так судом встановлено, що п.2.4. кредитного договору №CL30297 від 07.04.2008 року передбачено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати Щомісячного Платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, що вказана в Додатку 1 до Договору, а саме 108 % річних (а.с.7,13).

Відповідно до кредитного договору №CL30297 від 07.04.2008 року, договір було укладено на строк 84 місяця, по 20.03.2015 року включно. Але останній платіж сплачено відповідачем 29.11.2017 році в сумі 446,66 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 832_39 (а.с.42 на звороті), тобто саме до цієї дати має нести відповідальність відповідач за прострочення повернення суми кредитних коштів.

.......

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що сума яка підлягає стягненню не повинна перевищувати трирічного строку, а тому: позивач звернувся до суду 20.02.2019 року, датою з якою необхідно стягувати подвійній розмір процентів буде 20.02.2016 року, останньою датою нарахування процентів буде дата повного погашення кредиту, а саме 29.11.2017 року, тому сума підвищених відсотків складає - 13 360,23 грн., саме цю суму суд вважає необхідним стягнути з відповідача, а до інших нарахувань застосувати строк позовної давності.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, щодо часткового задоволенні позовних вимог, а саме вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення подвійних відсотків в сумі 13 360,23 грн., с приводу стягнення судових витрат понесених позивачем за розгляд справи у суді, позивачем не додано жодного доказу, тому в цієї частині також позов не підлягає задоволенню.

Где логика? Причем здесь ст. 625 ГКУ?..

 

 

Недоперепил или перенедопил. )))

[Лев]

7 часов назад, centurion сказал:

Недоперепил или перенедопил. )))

Нетрудно догадаться, за чей счет...