Определение Одесского апелляционного административного суда, оставившее в силе постановление Николаевского окружного административного суда о неправомерности бездеятельности госисполнителя по снятию ареста при возврате исполнительного листа взыскател


Recommended Posts

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65441736

Державний герб України
  

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. Справа № 814/1727/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

          Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного управління територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо зняття з майна яке належить ОСОБА_5 (РНОК НОМЕР_1), накладений в рамках виконавчого провадження №37676191. Зобов'язано Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_5 (РНОК НОМЕР_1), накладений в рамках виконавчого провадження №37676191.

Інгульський відділ Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 08 грудня 2016 року по справі № 814/1727/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні Інгуського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції Миколаївської області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1412/2510 виданого 17.04.2013 року виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 447643,52 грн.

20 червня 2013 року державним виконавцем в рамках ВП№№37676191 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

05 серпня 2013 року Державним виконавцем Щербатих М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №37676191, якою виконавчий лист   Заводського районного суду м. Миколаїв №2/1412/2510 від 17.04.2013 року   повернуто стягувачу, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

04 липня 2016 року позивач звернувся до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області із заявою про зняття арешту з майна, оскільки виконавче провадження №37676191 є закінченим.

За результатами розгляду вищезначеної заяви позивача Інгульським ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області надіслано Лист-відповідь від 12.07.2016 р. №30138 в якому зазначено, що виконавче провадження №37676191   завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повернуто стягувачу у боржника відсутнє   майно,   на   яке   може   бути   звернуто стягнення), а також повідомлено, що підстав для зняття арешту не має.

Не погодившись з позицією відповідача позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року визнано протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного управління територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо зняття з майна яке належить ОСОБА_5 (РНОК НОМЕР_1) та зобов'язано Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_5 (РНОК НОМЕР_1), накладений в рамках виконавчого провадження №37676191. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV, державному виконавцю   надано право у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізувати його у встановленому законом порядку.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 25 названого Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Водночас ч. 4 ст. 47 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє   майно,   на   яке   може   бути   звернуто стягнення,   а   здійснені   державним виконавцем відповідно до цього Закону    заходи       щодо   розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до ч. 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За приписами частини першої статті 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, обов'язку державного виконавця знімати накладені арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, не передбачено.

Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача, у разі його повторного пред'явлення виконавчого документу протягом строків, визначених ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно з цим відповідачем не надано до суду докази того, що повторно протягом року до відділу пред'являлися до виконання виконавчі документи, раніше повернуті по виконавчому провадженню № ЄДРВП №37676191.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що стягувач своїм правом на повторне пред'явлення до виконання виконавчих документів не скористалися.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що арешт майна боржника порушує його права, як власника адже у теперішній час строк, визначених ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження», сплив.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Водночас, слід наголосити, що зазначене судове рішення не позбавляє можливості відповідача накласти повторні арешти на майно позивача у разі необхідності по іншим виконавчим провадженням, або у разі повторного пред'явлення до виконання виконавчих документів, раніше повернутих стягувачам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року по справі № 814/1727/16, - залишити без змін.

Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя Л.П. Шеметенко

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63333599

Державний герб України
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 грудня 2016 року                                                                        Справа № 814/1727/16

      Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54024 доІнгульський відділ Державної виконавчої служби м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській обл., вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 прозобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області (далі-відповідач) про визнання протиправними дії, зобов'язання відповідача зняти арешти з майна позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, але при цьому в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» не знято арешт з його майна.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав викладених в письмових запереченнях.        

Представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд  встановив наступне.

04 липня 2016 року позивач звернувся до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області із заявою про зняття арешту з майна, оскільки виконавче провадження №37676191 є закінченим.

За результатами розгляду вищезначеної заяви позивача Інгульським ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області надіслано Лист-відповідь від 12.07.2016 р. №30138 в якому зазначено, що виконавче провадження №37676191  завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повернуто стягувачу у боржника відсутнє  майно,  на  яке  може  бути  звернуто

стягнення), а також повідомлено, що підстав для зняття арешту не має.

Не погодившись з позицією відповідача позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд вирішуючи спорі між сторонами виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконанні Інгуського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції Миколаївської області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1412/2510 виданого 17.04.2013 року виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 447643,52 грн.

20 червня 2013 року державним виконавцем в рамках ВП№№37676191 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

05 серпня 2013 року Державним виконавцем Щербатих М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №37676191, якою виконавчий лист  Заводського районного суду м. Миколаїв №2/1412/2510 від 17.04.2013 року  повернуто стягувачу, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV (який діяв на момент виникнення спірних відносин), відповідно ст.1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст.6 Закону України «Про виконавче провадження»    зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.    

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1. ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою, у тому числі, підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє  майно,  на  яке  може  бути  звернуто стягнення,  а  здійснені  державним виконавцем відповідно до цього Закону  заходи    щодо  розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених норм, державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачові, при цьому, посадовою особою відповідача не було вирішено питання щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частин 1,2 якої у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що після повернення виконавчого документа стягувачові або закінчення виконавчого провадження, виконавчі дії державним виконавцем не здійснюються, а тому, у даному випадку, накладений державним виконавцем арешт на майно позивача порушує його права.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги те, що накладений Інгульським ВДВС м. Миколаїв ГТУ юстиції у Миколаївській області арешт на майно позивача, на даний час не забезпечує мети виконавчого провадження, суд дійшов висновку щодо правомірності, та обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність дій (бездіяльність) щодо не зняття арешту під час винесення постанови про повернення виконавчого листа від 05.08.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного управління територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо зняття з майна яке належить ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1), накладений в рамках виконавчого провадження №37676191.

3. Зобов'язати Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1), накладений в рамках виконавчого провадження №37676191.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області сплачений судовий збір згідно квитанції №ПН2518 від 25.08.2016 року в сумі 551,20 грн.  

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

          Суддя                                                                                                                Є.В. Марич

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

но вообще интересно конечно

исполнитель отказывает в исполнении, потому что имущества нет

а оно оказывается есть

что это за исполнение такое?

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

8 минут назад, 0720 сказал:

но вообще интересно конечно

исполнитель отказывает в исполнении, потому что имущества нет

а оно оказывается есть

что это за исполнение такое?

 

Этот вопрос не ко мне.

Я взялся за это дело, когда человеку отказали в снятии ареста в рамках исполнительного производства, оконченного в связи с возвратом исполнительного листа взыскателю, а срок на предъявления исполнительного листа к исполнению прошел более, чем два года назад.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

31 minutes ago, у.zaporozhskiy said:

Этот вопрос не ко мне.

Я взялся за это дело, когда человеку отказали в снятии ареста в рамках исполнительного производства, оконченного в связи с возвратом исполнительного листа взыскателю, а срок на предъявления исполнительного листа к исполнению прошел более, чем два года назад.

ну, за два года имущество в принципе могло и появиться, логика в этом определенная есть..

но вопрос (не к вам, а к исполнителю) остаётся — что ж он тогда арестовывал-то, если имушества нет

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

24 минуты назад, 0720 сказал:

ну, за два года имущество в принципе могло и появиться, логика в этом определенная есть..

но вопрос (не к вам, а к исполнителю) остаётся — что ж он тогда арестовывал-то, если имушества нет

Насколько я понимаю в тот момент оно было в ипотеке.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вважаю, рішення абсолютно справедливе, оскільки стягувач з невідомих причин пропустив строк повторного пред'явлення, це його особиста проблема.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2 часа назад, MaxP сказал:

Вопрос только снимут ли арест в похожей ситуации при условии что не пропущен срок на повторное предъявление? 

Нужно пробовать.

Я тоже не особо верил в положительное решение по этому делу,поэтому зацепился за срок предъявления исполнительного листа к исполнению.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

объясните мне пожалуйста, есть практика судов в рамках хоз.процесса и гражданского процесса (в том, числе и у меня), которые при аналогичных обстоятельствах обязывали снимать аресты. Суть в том, что решение о снятии ареста принимали суды, которые выносили решения, в рамках обжалования бездеятельности ОГИС (ст. 121-2 ХПК, ст. 383 ГПК). В связи с этим вопрос, получается что обжаловать можно как в суд, который вынес решение так в порядке админ производства?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

стороны исполнительного производства обжалуют в суд, который выдал исполнительный документ

остальные — в административный суд

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

21 час назад, Кондрат Игнатьевич сказал:

объясните мне пожалуйста, есть практика судов в рамках хоз.процесса и гражданского процесса (в том, числе и у меня), которые при аналогичных обстоятельствах обязывали снимать аресты. Суть в том, что решение о снятии ареста принимали суды, которые выносили решения, в рамках обжалования бездеятельности ОГИС (ст. 121-2 ХПК, ст. 383 ГПК). В связи с этим вопрос, получается что обжаловать можно как в суд, который вынес решение так в порядке админ производства?

 

19 часов назад, 0720 сказал:

стороны исполнительного производства обжалуют в суд, который выдал исполнительный документ

остальные — в административный суд

В данном случае, админ суд решил, что можно подавать админ иск на бездействия исполнителя несмотря на то, что они осуществлены в рамках исполнительного производства, открытого на основании решения суда общей юрисдикции.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 05.04.2017 в 18:07, 0720 сказал:

стороны исполнительного производства обжалуют в суд, который выдал исполнительный документ

остальные — в административный суд

 

В 05.04.2017 в 16:55, Кондрат Игнатьевич сказал:

объясните мне пожалуйста, есть практика судов в рамках хоз.процесса и гражданского процесса (в том, числе и у меня), которые при аналогичных обстоятельствах обязывали снимать аресты. Суть в том, что решение о снятии ареста принимали суды, которые выносили решения, в рамках обжалования бездеятельности ОГИС (ст. 121-2 ХПК, ст. 383 ГПК). В связи с этим вопрос, получается что обжаловать можно как в суд, который вынес решение так в порядке админ производства?

Если кто-то следит за темой, то вот важное постановление ВГСУ: 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 04.04.2017 в 18:45, MaxP сказал:

Вопрос только снимут ли арест в похожей ситуации при условии что не пропущен срок на повторное предъявление? 

Если срок не пропущен арест не снимут.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ярослав, огромное вам спасибо за помощь в этом деле, которая была решающей. Всё сделано быстро и аккуратно. Оказалось, суд воспользовался вашей же аргументацией.  Однако ДВС подала в кассацию и арест снимать не хотят- посылают в принудительный отдел, где ломят непомерные деньги. Я что-то не понимаю: действия ДВС признаны неправомерными, при чем тут принудительныйй отдел? Как-то можно этого избежать?

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

11 часов назад, Sulla сказал:

Ярослав, огромное вам спасибо за помощь в этом деле, которая была решающей. Всё сделано быстро и аккуратно. Оказалось, суд воспользовался вашей же аргументацией.  Однако ДВС подала в кассацию и арест снимать не хотят- посылают в принудительный отдел, где ломят непомерные деньги. Я что-то не понимаю: действия ДВС признаны неправомерными, при чем тут принудительныйй отдел? Как-то можно этого избежать?

 

нужно писать жалобы на Минюст и на территориальное управление юстиции.

Вы подали им заявление о выполнении решения, к которому приложили наждежаще заверенные копии?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Нет, не подавал. Было подано заявление о снятии ареста в июне 2016, мне отказали, в результате отказа я обратился в суд, суд сказал им, что они действуют неправомерно и обязал снять арест. То-есть, ДВС обязан был снять арест,  как максимум, ещё в 2016 году, когда я обратился (если уж не сделали этого в 2013). Если я снова напишу заявление, не будет ли это как бы обращением в 2017, когда действует новая редакция закон о ДВС и мне не отвертеться от уплаты огромных деньжищ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 21.04.2017 в 20:01, Sulla сказал:

Нет, не подавал. Было подано заявление о снятии ареста в июне 2016, мне отказали, в результате отказа я обратился в суд, суд сказал им, что они действуют неправомерно и обязал снять арест. То-есть, ДВС обязан был снять арест,  как максимум, ещё в 2016 году, когда я обратился (если уж не сделали этого в 2013). Если я снова напишу заявление, не будет ли это как бы обращением в 2017, когда действует новая редакция закон о ДВС и мне не отвертеться от уплаты огромных деньжищ?

денег за что?

Вы подаете заявление с просьбой добровольно выполнить решение, а не об открытии исполнительного производства.

нужно сделать комплекс действий или ждать у моря погоды.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...
В 14.04.2017 в 12:45, babaika сказал:

Если срок не пропущен арест не снимут.

 

В 05.04.2017 в 18:07, 0720 сказал:

стороны исполнительного производства обжалуют в суд, который выдал исполнительный документ

остальные — в административный суд

 

В 05.04.2017 в 16:55, Кондрат Игнатьевич сказал:

объясните мне пожалуйста, есть практика судов в рамках хоз.процесса и гражданского процесса (в том, числе и у меня), которые при аналогичных обстоятельствах обязывали снимать аресты. Суть в том, что решение о снятии ареста принимали суды, которые выносили решения, в рамках обжалования бездеятельности ОГИС (ст. 121-2 ХПК, ст. 383 ГПК). В связи с этим вопрос, получается что обжаловать можно как в суд, который вынес решение так в порядке админ производства?

 

В 04.04.2017 в 17:44, MaxP сказал:

Отличное решение, огромное спасибо за ссылку!

ДВС подали кассационную жалобу, ссылаясь на то, что производство должно быть закрыто в связи с тем, что должник должен был подавать в суд общей юрисдикции жалобу, а не иск в админ суд.

Как это можно бить?

или производство будет по-любому закрыто?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

И еще исполнители так и не захотели выполнять постановление суда первой инстанции.

Единственный путь это обращаться в отдел принудительного взыскания?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...
  • 1 year later...
В 05.06.2017 в 23:41, у.zaporozhskiy сказал:

 

 

 

ДВС подали кассационную жалобу, ссылаясь на то, что производство должно быть закрыто в связи с тем, что должник должен был подавать в суд общей юрисдикции жалобу, а не иск в админ суд.

Какой результат кассации?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...
В 03.12.2018 в 16:32, АлПет сказал:

Какой результат кассации?

До сих пор не рассмотрено.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...