Решение КСУ относительно толкования положений Закона Украины "Об ответственности за несвоевременное выполнение денежных обязательств"


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПРЕС-СЛУЖБА

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

 

01033, Київ, Жилянська, 14

тел. 238-10-80, 238-11-38

факс 287-36-16

 

ПРЕС-РЕЛІЗ

18 липня 2013 року

 

18 липня Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 11 липня Рішення у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“ від 22 листопада 1996 року № 543/96–ВР з наступними змінами (далі – Закон).

 

Суть питання

 

Суб’єкт права на конституційне звернення просив Суд розтлумачити вказані положення преамбули Закону в аспекті того: чи поширюється дія Закону лише на правовідносини, суб’єктами яких є виключно підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання і фізичні особи  – суб’єкти підприємницької діяльності, чи також на правовідносини, в яких вони є тільки одним із суб’єктів правовідносин між платниками і одержувачами коштів.

 

Згідно з преамбулою Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань; суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності; дія цього закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб’єктів переказу грошей через платіжні системи (перше, друге, третє речення преамбули).

 

На думку Козлова Д.О., неоднозначне застосування судами положень другого речення преамбули Закону може призвести до порушення його конституційних прав, зокрема на захист його державою як суб’єкта права власності, на рівність конституційних прав і свобод та рівність перед законом, на недискримінацію за певною ознакою, на власність та права бути захищеним державою як споживач.

 

Короткий зміст мотивувальної частини Рішення

 

1. Вирішуючи порушене в конституційному зверненні питання, КСУ зазначає, що Постановою Верховної Ради України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“ від 24 грудня 1993 року № 3811–XII (далі – Постанова № 3811) з метою забезпечення своєчасного виконання грошових зобов’язань між суб’єктами господарювання було встановлено обов’язкову сплату платником незалежно від форми власності пені в розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу на користь одержувача коштів за кожний день прострочки, якщо більший розмір пені не обумовлений угодою сторін. Ці положення Постанови № 3811 замінили аналогічні за змістом положення Постанови Президії Верховної Ради України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“ від 21 серпня 1992 року № 2578–XII.

 

Таким чином, Постановою № 3811 було встановлено обов’язкову сплату платником незалежно від форми власності зазначеного розміру пені, якщо більший розмір пені не був обумовлений угодою сторін. За таких умов одержувач коштів мав право на стягнення мінімальної суми пені у розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочки незалежно від того, чи була передбачена у договорі між платником та одержувачем коштів сплата пені за прострочення платежу.

 

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що через істотне зменшення рівня інфляції в державі протягом 1994–1996 років правове регулювання неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у правовідносинах між суб’єктами господарювання перестало відповідати економічним реаліям, адже передбачений у Постанові № 3811 мінімальний розмір неустойки (0,5 відсотка від суми простроченого платежу) став невиправдано високим. У цих умовах Закон мав стабілізувати грошовий обіг між суб’єктами господарювання, подолати негативні тенденції у розрахунках між ними.

 

Згідно із Законом платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1); розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3). Відповідно до статті 5 Закону Постанова № 3811 була визнана такою, що втратила чинність.

 

Таким чином, Законом істотно змінено загальний підхід до правового регулювання пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а саме: встановлення її мінімального розміру було змінено на обмеження максимального розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, у преамбулі Закону визначено суб’єктів правовідносин, на яких поширюється його дія: платниками і одержувачами грошових коштів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

 

Цивільний кодекс України (далі – Кодекс) від 16 січня 2003 року № 435–IV, який набув чинності з 1 січня 2004 року, передбачив таких учасників цивільних відносин, як фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (стаття 2). Кодекс запровадив також поняття фізичної особи – підприємця (глава V).

 

На підставі правової оцінки матеріалів справи та аналізу вказаного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що визначення в Законі певного переліку суб’єктів правовідносин, на які поширюється його дія, зумовило виняток із загального правила про поширення дії Закону на всіх учасників відповідних правовідносин. Таким чином, перелік суб’єктів правовідносин, встановлений Законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

 

Беручи до уваги викладене, Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону слід розуміти так, що дія Закону поширюється на правовідносини, суб’єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності (підприємці).

 

2. Розглядаючи конституційне звернення, Конституційний Суд України вважає за необхідне піддати конституційно-правовому аналізу правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами – споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування.

 

Відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів“ від 12 травня 1991 року ” 1023–ХІІ з наступними змінами споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника; споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

 

Згідно з частиною першою статті 11 Закону про захист прав споживачів між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

 

Кодексом також передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546).

 

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

 

Таким чином, правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобов’язання та договір, так і приписи його частини другої статті 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

 

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

 

Законом про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

 

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

 

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

 

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов’язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов’язань позичальниками – фізичними особами.

 

Резолютивна частина Рішення

 

1. В аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань“ від 22 листопада 1996 року № 543/96–ВР з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов’язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб’єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності (підприємці).

 

2. Рекомендувати Верховній Раді України законодавчо врегулювати питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками – фізичними особами грошових зобов’язань у відносинах споживчого кредитування.

 

3. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“ та в інших офіційних виданнях України.

 

Головуючий на засіданні –  заступник Голови КСУ Сергій Винокуров.

Суддя-доповідач у справі – Юрій Баулін.

7-рп%2F2013.pdf

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2. Рекомендувати Верховній Раді України законодавчо врегулювати питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками – фізичними особами грошових зобов’язань у відносинах споживчого кредитування.

 

КСУ как бы говорит - Да, мы понимаем, что такие неустойки есть грабительскими и несправедливыми...пока ВРУ не урегулировала это вопрос, можно насчитать несправедливо :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Законом про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

КСУ уазал на то что условие договора о непомерной неустойке - несправеливое, соответственно нужно признавать недействительным пока ВР раздуплиться, мога быть,

сложность в том, в каком размере сумму неустойки  суд сочтет непомерной?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Законом про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Эта цитата говорит об одно - бла-бла-бла, плохо быть плохим, хорошо быть хорошим. 

Чисто поговорить на пользу бедных.

А вот смысл решения КСУ - это таки документ. Это факт.

А факты, как известно, самая упрямая вещь на свете...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А я так поняла, как блондинко, что КСУ подтвердил, шо двойная учетная ставка - це шыбко много для споживачив. ;-) Поправьте, если что.

И решение это КСУ уже "с заделом" законотворцу на то, шо когда останний пойдет законотворить, то у него уже маячек, шо подвийна учетна - для споживачив много

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

КСУ уазал на то что условие договора о непомерной неустойке - несправеливое, соответственно нужно признавать недействительным пока ВР раздуплиться, мога быть,

сложность в том, в каком размере сумму неустойки  суд сочтет непомерной?

то-то  и оно... судья будет основываться на внутреннем убеждении)))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А я так поняла, как блондинко, что КСУ подтвердил, шо двойная учетная ставка - це шыбко много для споживачив. ;-) Поправьте, если что.

И решение это КСУ уже "с заделом" законотворцу на то, шо когда останний пойдет законотворить, то у него уже маячек, шо подвийна учетна - для споживачив много

у блондинок мысли сходятся, по моей красивой логике тоже кагбы так, незряже оне так долго описывали историческое развитие энтой видповидальности со времен союза до наших дней

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

у блондинок мысли сходятся, по моей красивой логике тоже кагбы так, незряже оне так долго описывали историческое развитие энтой видповидальности со времен союза до наших дней

 Жаль, что в ВР блондинок мало, туда бы побольше таких блондинок, как вы, глядишь и наступило бы "покращення"! :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А я так поняла, как блондинко, ..

 

 

у блондинок мысли сходятся, по моей красивой ...

Девачки! Вы просто нечто :) КСУ сказало - нормы о регулированию неустойки к ФЛ нету...Посему, как подписали в договоре - так и платите :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Девачки! Вы просто нечто :) КСУ сказало - нормы о регулированию неустойки к ФЛ нету...Посему, как подписали в договоре - так и платите :)

подать иск об отмене этого пункта в договоре или привести пункт в соответствии с законом ЦКУ

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

подать иск об отмене этого пункта в договоре или привести пункт в соответствии с законом ЦКУ

... и ЗУ ЗПП.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не знаю! В ВССУ я написал так:

 

   По друге – строк за який обрахована пеня не було визначено, було тільки визначено установленою у договорі строк позовної давності у 50 років.

Проте  Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином Законодавство розділяє строк позовної давнини та узгоджений сторонами строк нарахування штрафних санкцій обумовлених  договором.

 Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження, яке обумовлено Законодавством України :

  • Ст. 2 ЗУ "Про захист прав споживачів" визначає шо Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. Статтею 2 Господарського Кодексу України споживача визнано учасником відносин у сфері господарювання, тому у кредитних відносинах повинна виконуватися ст.3 Закону Україну України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин».  Згідно з ст. 3, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

-  Статтею 232 ч.6 ГК України передбачено: Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

( постанова Верховного Суду України від 24.10.2011, постанова Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 25/187, постанова Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299  ).

Таким чином виходячи з заявленої суми в 20 000 доларів США можливо провести підрахунок:

З 23.03.2012р. постановою НБУ № 377 розмір  облікової ставки Національного банку України становить 7,5% у рік.

Розмір пені не може бути більше 15/365 = 0,041% від суми заборгованості на день.

Тоді як у грошовому виразі  20 000/ 100*0,041 дорівнює 8,22 долара США на день , прийняв курс долара до гривні за 8 до одного  в підрахунку означає 65,75 грн. на день та 22 998 грн. за рік,  враховуючи  Статтю 232 ч.6 Господарського Кодексу України розмір пені не повинен перевищувати 11 499 грн.. У судовому рішенні Апеляційного суду Сумської області зазначено пеня - 155 345,56 гри., що більш ніж у десять разів перевищує розмір розрахований за  встановленими Законодавством України нормами.

  Всі ці норми Законів України були вказане суду у запереченні до апеляційної скарги та всупереч ст.. 213, 214 ЦПКУ не були досліжени та взяти до уваги. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Девачки! Вы просто нечто :) КСУ сказало - нормы о регулированию неустойки к ФЛ нету...Посему, как подписали в договоре - так и платите :)

А шо такое? гендерна дискриминацыя? ;-)))

 

КСУ прямо указал, шо Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

 

И любое положення в договоре о "неправильной" пене (а она любая есть неправильная по умолчанию. пока ВР не докажет обратное и не примет новый законотворчий акт) - есть основанием для признания пункта договора, который её включает недействительным - таким, что нарушает права потребителей.

 

Споживач - лицо необученное, специальными знаниями не владеющее, и ответственность о том, чтоб пункты договора соответствовали ЗПП и защищали слабую спожывацьку сторону лежит на банке. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А шо такое? гендерна дискриминацыя? ;-)))

 

КСУ прямо указал, шо Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

 

И любое положення в договоре о "неправильной" пене (а она любая есть неправильная по умолчанию. пока ВР не докажет обратное и не примет новый законотворчий акт) - есть основанием для признания пункта договора, который её включает недействительным - таким, что нарушает права потребителей.

 

Споживач - лицо необученное, специальными знаниями не владеющее, и ответственность о том, чтоб пункты договора соответствовали ЗПП и защищали слабую спожывацьку сторону лежит на банке. 

+ 1.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А шо такое? гендерна дискриминацыя? ;-)))

 

КСУ прямо указал, шо Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

 

И любое положення в договоре о "неправильной" пене (а она любая есть неправильная по умолчанию. пока ВР не докажет обратное и не примет новый законотворчий акт) - есть основанием для признания пункта договора, который её включает недействительным - таким, что нарушает права потребителей.

 

Споживач - лицо необученное, специальными знаниями не владеющее, и ответственность о том, чтоб пункты договора соответствовали ЗПП и защищали слабую спожывацьку сторону лежит на банке. 

не, + 100!!! респект и уважуха

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А шо такое? гендерна дискриминацыя? ;-)))

 

КСУ прямо указал, шо Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

 

И любое положення в договоре о "неправильной" пене (а она любая есть неправильная по умолчанию. пока ВР не докажет обратное и не примет новый законотворчий акт) - есть основанием для признания пункта договора, который её включает недействительным - таким, что нарушает права потребителей.

 

Споживач - лицо необученное, специальными знаниями не владеющее, и ответственность о том, чтоб пункты договора соответствовали ЗПП и защищали слабую спожывацьку сторону лежит на банке. 

Еслиб КСУ на самом деле думал так как ото написано, то резюме этих розовых сокплей было бы такое:

З огляду на те, що нарахування пені та інших видів неустойки у правовідносинах з фізичними особами законом не урегульвано, суд вважає за необхідне застосуванні положень  Закону Україну України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин» у вказаних правовідносинах. Також слід вказати, що будь які розбіжності мають бути тулмачені на користь ФО-споживача фінансових послуг, як найменш захищену сторону та не маючої достатнього обсягу спеціальних знань.

 

А то получается так - Уси-пуси-масюси...и швайку под ребро :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Еслиб КСУ на самом деле думал так как ото написано, то резюме этих розовых сокплей было бы такое:

З огляду на те, що нарахування пені та інших видів неустойки у правовідносинах з фізичними особами законом не урегульвано, суд вважає за необхідне застосуванні положень  Закону Україну України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин» у вказаних правовідносинах. Також слід вказати, що будь які розбіжності мають бути тулмачені на користь ФО-споживача фінансових послуг, як найменш захищену сторону та не маючої достатнього обсягу спеціальних знань.

 

А то получается так - Уси-пуси-масюси...и швайку под ребро :)

На то и щука (суд) в реке, чтобы карась (споживач) не дремал. :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

На то и щука (суд) в реке, чтобы карась (споживач) не дремал. :)

Карась уже порядком подустал: пруд спускают через шлюзы, карасю поотрывали плавники, один пузырь остался... :)

Зато трехжильный... :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Пардон за флуд, но не смог удержаться от продолжения:

Карась уже порядком подустал: пруд спускают через шлюзы, карасю поотрывали плавники, один пузырь остался... :)

Зато трехжильный...

 

... и рыбаков ( банков ) вокруг немеренно; так и ждут, кто на удочку / крючок ещё попадётся :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Еслиб КСУ на самом деле думал так как ото написано, то резюме этих розовых сокплей было бы такое:

З огляду на те, що нарахування пені та інших видів неустойки у правовідносинах з фізичними особами законом не урегульвано, суд вважає за необхідне застосуванні положень  Закону Україну України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин» у вказаних правовідносинах. Також слід вказати, що будь які розбіжності мають бути тулмачені на користь ФО-споживача фінансових послуг, як найменш захищену сторону та не маючої достатнього обсягу спеціальних знань.

 

А то получается так - Уси-пуси-масюси...и швайку под ребро :)

 

отож-бо

 

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 :

 

1.1. Положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції

України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються

види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно

законами України визначаються засади цивільно-правової

відповідальності, а також діяння, що є злочинами,

адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави

кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності,

та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть

бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими

актами. 

 

а договорами типо можно регулилировать и определять размер пени неопределенной законом?

ох и трудно это нам все сопоставить...

закон по пене и юрлицам есть, а по физикам - нету, и это уже даже не гендерная дискриминация)))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

отож-бо

 

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01 :

 

а договорами типо можно регулилировать и определять размер пени неопределенной законом?

ох и трудно это нам все сопоставить...

закон по пене и юрлицам есть, а по физикам - нету, и это уже даже не гендерная дискриминация)))

А в каком законе написано, что видом ГРАЖДАНСКО-ПРАВОВОЙ ответственности есть ПЕНЯ?!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...