Постановление ВС-КГС об отсутствии оснований на взыскание процентов по кредитному договору после решения суда о взыскании всей суммы с процентами и возможности взыскания только по ст. 625 ГК

[Bolt]

7 минут назад, Лев сказал:

перезаказаны...

Развели немного банковских, придётся второй раз заплатить...))

[centurion]

А вот и противовесная позиция по названием "Искренне Ваш, Луспенник".  И рассмотрено было чуть более чем через месяц. Какая-то "невероятная " оперативность. По моему мнению, выделенное синим вступает в противоречие к выделенному жирным.

Постанова

Іменем  України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 305/1293/16-ц

провадження № 61-5779 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

представник відповідача - Грицюк ВячеславПетрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року у складі судді Бліщ О. Б. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кеміня М. П., Готри Т. Ю.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») про зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2008 року між ним та закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Промінвестбанк») було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 19 366 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення - 25 березня       2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 березня 2008 року між ним та ЗАТ «Промінвестбанк» укладено договір застави автотранспорту, за умовами якого він передав в заставу автомобіль Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1. Приватним нотаріусом Рахівського районного натаріального округу зареєстровано заставу рухомого майна та накладено заборону на відчуження вказаного транспортного засобу і внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний реєстраційний запис № 6870831.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2012 року з нього на користь ЗАТ «Промінвестбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 134 991 грн 61 коп. Зазначену суму боргу за рішенням суду він сплатив у повному обсязі під час виконавчого провадження, у зв'язку із чим виконавче провадження було закрито.

Вважав, що забезпечені заставою зобов'язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, тому зобов'язання за договором застави як похідні від кредитного договору припиняються, а тому просив суд зняти арешт та заборону відчуження з належного йому автомобіля Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1, накладеного приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу 26 березня 2008 року.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Знято арешт та заборону відчуження з належного ОСОБА_1 автомобіля Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1, накладеного приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Маріна А. С. 26 березня 2008 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що забезпечені заставою зобов'язання за договором кредиту виконано при примусовому виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості у повному обсязі, тому зобов'язання за договором застави як похідні від основного зобов'язання - кредитного договору припиняються, що є підставою для зняття арешту із майна, переданого в заставу.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 6 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» відхилено. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції на підставі повно і всебічно встановлених обставин справи дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки зобов'язання позивача за кредитним договором від 26 березня 2008 року повністю виконано, тому договір застави транспортного засобу, укладений на забезпечення основного зобов'язання, є припиненим.

У грудні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що судове рішення, яким стягнуто борг, не припиняє зобов'язання сторін, оскільки зобов'язання припиняється з підстав, встановлених законом або договором. Так, рішення суду від                      14 грудня 2012 року, яким з позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка існувала станом на 1 лютого 2011 року, ним виконано у травні 2015 року, при цьому умовами кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються з дати видачі готівки боржнику по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості. Крім того, товариство має право на стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Вказане свідчить, що основне зобов'язання позивачем виконано не повністю, тому підстав для припинення зобов'язання за договором застави немає.

Крім того, переглядаючи справу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та доповнив його іншими обставинами, зокрема, вважав доведеними обставини, встановленні рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 5 листопада 2015 року у справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 8 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, на які місцевий суд не посилався, що, на думку заявника, є виходом за межі заявлених вимог.

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що ухвалені у справі судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права та дійшли обґрунтованого висновку про зняття арешту із заставного майна у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

5 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 26 березня 2008 року між ЗАТ «Промінвестбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 19 366 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 25 березня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 березня 2008 року сторонами було укладено договір застави автотранспорту, за умовами якого ОСОБА_1 передав в заставу автомобіль Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1. Приватним нотаріусом Рахівського районного натаріального округу зареєстровано заставу рухомого майна та накладено заборону на відчуження вказаного транспортного засобу і внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний реєстраційний запис № 6870831.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2012 року з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке є правонаступником ЗАТ «Промінвестбанк», стягнуто заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року у розмірі 134 991 грн 61 коп.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області було відкрито виконавче провадження.

17 грудня 2012 року на підставі договору відступлення права вимоги            ПАТ «Промінвестбанк» відступило, а ТОВ «Кредитні ініціативи» прийняло права вимоги по усім кредитним договорам укладеним між банком та фізичними особами, у тому числі за кредитним договором від 26 березня 2008 року, укладеним з позивачем.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області                            від 12 листопада 2014 року замінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ «Промінвестбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».

Отже, згідно з положеннями статей 512, 514, 1077 ЦК України новим кредитором за кредитним договором від 26 березня 2008 року та договором застави автотранспорту від 26 березня 2008 року стало ТОВ «Кредитні ініціативи».

6 травня 2015 року ОСОБА_1 виконав рішення суду та сплатив заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року, тобто рішення суду виконано через два з половиною роки.

Враховуючи фактичне виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, постановою державного виконавця Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області від 15 травня 2015 року виконавче провадження закінчено.

У зв'язку з припиненням основного зобов'язання шляхом його виконання, позивач просив зняти арешт з майна, переданого в заставу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Підстави припинення застави визначено у статті 28 Закону України «Про заставу». Зокрема, застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання

У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника належного виконання його обов'язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 2.2 кредитного договору зазначено, що за користування кредитом встановлюється процентна ставка у розмірі 11 % річних; у п. 3.2 кредитного договору передбачено, що нарахування банком відсотків здійснюється, починаючи з дати видачі його готівкою позичальнику до дати повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Отже, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, його борг складатиме: решту суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом статей 625 та 1048 ЦК України інфляційні, три проценти річних та проценти за позикою входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже індекс інфляції, три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою, визначені договором (стаття 1048 ЦК України), підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу в межах строку дії кредитного договору.

Системний аналіз зазначених норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чиномчи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов'язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених статтею 625 ЦК України, за період невиконання рішення суду, а тому не можна вважати, що зобов'язання виконано в повному обсязі, адже припинилось у зв'язку з виконанням і, як наслідок, припинились зобов'язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов'язання.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 та                           від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2096цс16.

За змістом та предметом позовних вимог по суті спір стосувався припинення застави. Проте згідно з пунктом 3.2 договори застави автотранспорту право застави припиняється виконанням заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених законами України.

При цьому у зв'язку з порушенням умов кредитного договору та несвоєчасним виконанням рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2012 року про стягнення з               ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року, за позивачем станом на 30 серпня 2016 року, за розрахунком кредитора, рахується заборгованість у розмірі 48 930 дол. США 41 цент, що за курсом Національного банку України становить 1 247 171 грн 96 коп. й не спростована позивачем (а. с. 37-40).

Отже, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.  

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, документально підтверджені судовівитрати у розмірі             606 грн 32 коп. за поданняапеляційної скарги та 661 грн 44 коп. за подання касаційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416,418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

 

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 грудня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зняття арешту з майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 1 267 грн 76 коп. у рахунок оплати судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72727672

 

[Лев]

Искренне Ваш, подельник...

[Vladimir AB]

Трохи різні ситуації. В наведеному "свіжішому" рішенні мова йде про 1): поточну заборгованість, 2): строки банком не змінювались вимогою.

[Vladimir AB]

23/03/2018 застосував постанову ВСУ в суді 1 інстанції, результат - відмова банку в повному обсязі).

[Bolt]

5 часов назад, Vladimir AB сказал:

23/03/2018 застосував постанову ВСУ в суді 1 інстанції, результат - відмова банку в повному обсязі).

Похвастайте решением... Любопытно ведь...

[Gost]

В 25.02.2018 в 15:50, juri_rv сказал:

Узнаем после рассмотрения  Великої Палати Верховного Суду.

А чем закончилось? Рассмотрение было назначено на 15.03.2018г.

[Vladimir AB]

В 24.03.2018 в 15:29, Bolt сказал:

Похвастайте решением... Любопытно ведь...

Повний текст рішення буде 30.03.2018

[Ярослав.]

Банк подал иск в 15 году и просил взыскать всю сумму. Исходя из Постанови 14 лютого 2018 року справа № 564/2199/15-ц провадження № 61 - 2404 св 18  подача иска остановила действие договора. Суд вынес заочное решение. Его отменили в 17 году и пошли на пересмотр в 18 году. Банк подал уточнение и увеличил сумму долга за период с момента подачи и на момент пересмотра.

Можно говорить о том что банк незаконно насчитал проценты и увеличил сумму с учетом что после подачи иска по сути предъявления требования договор остановлен? Спасибо за мнения.

[Bolt]

11 часов назад, Vladimir AB сказал:

Повний текст рішення буде 30.03.2018

Почитаем, не долго осталось...

[Алехандро мучачо]

Приветствую.
Господа юристы, помогите советом.
В июне 2015г банком была направлена вымога на досрочное погашение. После этого на её основе было два суда. Первый оставили без рассмотрения(представители не являлись в суд) , Второй был отказ банку по статье о ЗУ о ЗПП (просрочка была менее 3 месяцев).
До сегодняшнего дня кредит платится, задолженности отсутствуют.
Поэтому и основные вопросы:
 Можно ли применить данное решение к моей ситуации, каковы шансы на положительное решение.
Как суд воспримет мои платежи по договору , осуществляемые после июня 2015г?
Правильно ли я понимаю, что банк изменив срок действия договора должен был в срок до июля 2018 каким-то образом реализовать своё право на взыскание всей суммы кредита, а после июля 2018 истекает этот срок (как срок давности)?
Не прерывают ли (не исключают ли) прошедшие в 2015,2016г  суды на основе вымоги срок исковой давности вообще?

Исходя из ответов на эти вопросы возникнет множество других, поэтому надеюсь на Ваше мнение и советы.
Заранее благодарю.
П.С. да, банк в стадии ликвидации с 2014

[Igor Rivne]

Після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. 
Саме такого висновку дійшов Костопільський районний суд у прийнятому рішенні від 13.03.2018 року, про відмову у задоволенні позову ПАТ "Універсалбанк" про стягнення боргу з Позичальника.

Категорія справи №564/4/18: Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.

Надісланосудом: 26.03.2018. Зареєестровано: 27.03.2018. Оприлюднено: 29.03.2018.

 

    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4/18

13 березня 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді  Олійника П. В.

з участю секретаря Озарчук Л.В.

з участю представника позивача Федорчука О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відовідача ОСОБА_3 заборгованість по нарахуваних відсотках за кредитним догвоором №07-260-КФ-2007 від 29.05.20007 року за період з 15.03.2013 року по 20.11.017 року в сумі 5 117, 72 доларів США, стягнути з відповідача ОСОБА_3 пеню за невиконання зобов»язань зп кредитним договором №07-260-КФ-2007 від 29.05.20007 року за період з 15.03.2013 року по 20.11.017 року в сумі 266, 41 доларів США, що становить 7 059, 50 грн.. та судові витрати в розмірі 2 249,65 грн.

В обгрунтування позову покликається на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з»явився про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог покликаючись на відзив та пояснення, щодо позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі дійшов до настпного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 29 травня 2007 року ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, на підставі кредитного договору № 07-260-КФ-2007 відповідачу ОСОБА_3 надано кредит у сумі 15000 доларів США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом із терміном повернення кредиту не пізніше 28 травня 2018 року.

Додатком до кредитного договору встановлено графік погашення заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

В зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 04.12.2013 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно стягуто на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № 07-260-КФ-2007 від 28 травня 2007 року в загальній сумі 10769,27 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 13.03.2013 року становить 86078 ( вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім ) грн. 78 коп. та у відшкодування судових витрат 860 ( вісімсот шістьдесят ) грн. 79 коп. Дане рішення не скасовано та набрало законної сили.

Крім того з  данного рішення вбачається, що позивач 08 листопада 2012 року з посиланням на п. 10.4 кредитного договру, надіслав відповідачам письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту в зв'язку з порушенням термінів виплати.

Таким чином, позивач в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором з травня 2018 року на грудень 2012 року .

Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою від 08 листопада 2012 року позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15), та у постанові від 14.02.2018 року (61-2404 св18) які згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковми для судів.

Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно положень абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсотках та пені не підлягають до задоволення

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача судового збору , суд відзначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові, таким чином позовні вимоги в частині стягнення судового збору не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 10, 76, 133, 141, 212, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяП. В. Олійник

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72954493

[Vladimir AB]

В 27.03.2018 в 07:49, Алехандро мучачо сказал:

Приветствую.
Господа юристы, помогите советом.
В июне 2015г банком была направлена вымога на досрочное погашение. После этого на её основе было два суда. Первый оставили без рассмотрения(представители не являлись в суд) , Второй был отказ банку по статье о ЗУ о ЗПП (просрочка была менее 3 месяцев).
До сегодняшнего дня кредит платится, задолженности отсутствуют.
Поэтому и основные вопросы:
 Можно ли применить данное решение к моей ситуации, каковы шансы на положительное решение.
Как суд воспримет мои платежи по договору , осуществляемые после июня 2015г?
Правильно ли я понимаю, что банк изменив срок действия договора должен был в срок до июля 2018 каким-то образом реализовать своё право на взыскание всей суммы кредита, а после июля 2018 истекает этот срок (как срок давности)?
Не прерывают ли (не исключают ли) прошедшие в 2015,2016г  суды на основе вымоги срок исковой давности вообще?

Исходя из ответов на эти вопросы возникнет множество других, поэтому надеюсь на Ваше мнение и советы.
Заранее благодарю.
П.С. да, банк в стадии ликвидации с 2014

"До сегодняшнего дня кредит платится, задолженности отсутствуют" - жодним чином постанова не стосується. В позові до банку сенсу не бачу.

[Bolt]

3 часа назад, Igor Rivne сказал:

Після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. 
Саме такого висновку дійшов Костопільський районний суд у прийнятому рішенні від 13.03.2018 року, про відмову у задоволенні позову ПАТ "Універсалбанк" про стягнення боргу з Позичальника.

Категорія справи №564/4/18: Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.

Надісланосудом: 26.03.2018. Зареєестровано: 27.03.2018. Оприлюднено: 29.03.2018.

 

 

    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4/18

13 березня 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді  Олійника П. В.

з участю секретаря Озарчук Л.В.

з участю представника позивача Федорчука О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відовідача ОСОБА_3 заборгованість по нарахуваних відсотках за кредитним догвоором №07-260-КФ-2007 від 29.05.20007 року за період з 15.03.2013 року по 20.11.017 року в сумі 5 117, 72 доларів США, стягнути з відповідача ОСОБА_3 пеню за невиконання зобов»язань зп кредитним договором №07-260-КФ-2007 від 29.05.20007 року за період з 15.03.2013 року по 20.11.017 року в сумі 266, 41 доларів США, що становить 7 059, 50 грн.. та судові витрати в розмірі 2 249,65 грн.

В обгрунтування позову покликається на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з»явився про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог покликаючись на відзив та пояснення, щодо позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі дійшов до настпного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 29 травня 2007 року ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, на підставі кредитного договору № 07-260-КФ-2007 відповідачу ОСОБА_3 надано кредит у сумі 15000 доларів США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом із терміном повернення кредиту не пізніше 28 травня 2018 року.

Додатком до кредитного договору встановлено графік погашення заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

В зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 04.12.2013 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно стягуто на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № 07-260-КФ-2007 від 28 травня 2007 року в загальній сумі 10769,27 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 13.03.2013 року становить 86078 ( вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім ) грн. 78 коп. та у відшкодування судових витрат 860 ( вісімсот шістьдесят ) грн. 79 коп. Дане рішення не скасовано та набрало законної сили.

Крім того з  данного рішення вбачається, що позивач 08 листопада 2012 року з посиланням на п. 10.4 кредитного договру, надіслав відповідачам письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту в зв'язку з порушенням термінів виплати.

Таким чином, позивач в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором з травня 2018 року на грудень 2012 року .

Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою від 08 листопада 2012 року позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15), та у постанові від 14.02.2018 року (61-2404 св18) які згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковми для судів.

Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, згідно положень абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсотках та пені не підлягають до задоволення

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача судового збору , суд відзначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові, таким чином позовні вимоги в частині стягнення судового збору не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 10, 76, 133, 141, 212, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяП. В. Олійник

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72954493

Теперь главное выстоять апелляцию...

[Bolt]

В 27.03.2018 в 07:49, Алехандро мучачо сказал:

До сегодняшнего дня кредит платится, задолженности отсутствуют.

Кстати, да, о чём Вы судиться собираетесь...

[Алехандро мучачо]

12 часов назад, Bolt сказал:

Кстати, да, о чём Вы судиться собираетесь...

 

13 часов назад, Vladimir AB сказал:

"До сегодняшнего дня кредит платится, задолженности отсутствуют" - жодним чином постанова не стосується. В позові до банку сенсу не бачу.

Я прошу прощения за возможно глупые заданные вопросы.
Исходя из мной ранее написанного банк  изменил срок окончания действия договора на июнь 2015г
Правильно ли я понимаю, что до июня 2018 банк должен   каким либо способом стягнуть всю сумму задолженности, предьявленную в вымоге? 
Есть ли какие-либо правовые (законные) механизмы по стягненню этого долга после истечения 3 лет с дня окончания срока, указанного в вымоге?
Смысл был таковым, что например в июле 2018 подать иск о признании договора таким, срок окончания которого истёк в 2015г. ,  я думал, что такое решение даст мне право больше не платить по кредиту))), из Вашей реакции я понял, что скорее всего я ошибался.

Ну и вариант номер два: 
все платежи после июня 2015 (пени,проценты, штрафы)... а в моём случае это в основном только проценты не должны были начисляться(исходя из решения в этой теме), но я их платил. За три года это сумма равна примерно трети от суммы кредита.
Возможно есть смысл иска по перерасчёту, засчитать эти деньги не как проценты, а как выплаты по основной сумме (телу ) кредита?

[Bolt]

5 часов назад, Алехандро мучачо сказал:

 

Я прошу прощения за возможно глупые заданные вопросы.
Исходя из мной ранее написанного банк  изменил срок окончания действия договора на июнь 2015г
Правильно ли я понимаю, что до июня 2018 банк должен   каким либо способом стягнуть всю сумму задолженности, предьявленную в вымоге? 
Есть ли какие-либо правовые (законные) механизмы по стягненню этого долга после истечения 3 лет с дня окончания срока, указанного в вымоге?
Смысл был таковым, что например в июле 2018 подать иск о признании договора таким, срок окончания которого истёк в 2015г. ,  я думал, что такое решение даст мне право больше не платить по кредиту))), из Вашей реакции я понял, что скорее всего я ошибался.

Ну и вариант номер два: 
все платежи после июня 2015 (пени,проценты, штрафы)... а в моём случае это в основном только проценты не должны были начисляться(исходя из решения в этой теме), но я их платил. За три года это сумма равна примерно трети от суммы кредита.
Возможно есть смысл иска по перерасчёту, засчитать эти деньги не как проценты, а как выплаты по основной сумме (телу ) кредита?

Но зачем Вы платили...

[Vladimir AB]

В 01.04.2018 в 07:35, Алехандро мучачо сказал:

 

Я прошу прощения за возможно глупые заданные вопросы.
Исходя из мной ранее написанного банк  изменил срок окончания действия договора на июнь 2015г
Правильно ли я понимаю, что до июня 2018 банк должен   каким либо способом стягнуть всю сумму задолженности, предьявленную в вымоге? 
Есть ли какие-либо правовые (законные) механизмы по стягненню этого долга после истечения 3 лет с дня окончания срока, указанного в вымоге?
Смысл был таковым, что например в июле 2018 подать иск о признании договора таким, срок окончания которого истёк в 2015г. ,  я думал, что такое решение даст мне право больше не платить по кредиту))), из Вашей реакции я понял, что скорее всего я ошибался.

Ну и вариант номер два: 
все платежи после июня 2015 (пени,проценты, штрафы)... а в моём случае это в основном только проценты не должны были начисляться(исходя из решения в этой теме), но я их платил. За три года это сумма равна примерно трети от суммы кредита.
Возможно есть смысл иска по перерасчёту, засчитать эти деньги не как проценты, а как выплаты по основной сумме (телу ) кредита?

"Вчасними оплатами" Ви всі можливі варіанти перекреслили...

[Алехандро мучачо]

Вот теперь мне стало понятно, в чем ошибка... 
Спасибо всем .

[Vladimir AB]

В 24.03.2018 в 15:29, Bolt сказал:

Похвастайте решением... Любопытно ведь...

Хвастаюсь):

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді      Кошель Л. М. ,

при секретарі          Вангородська О. С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 м.Біла Церква цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 06 липня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений Договір кредитної лінії № НКЛ-2006885 з наступними доповненнями. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 20.01.2017 року припинила діяльність, тому позивач звертається з позовом до фізичної особи ОСОБА_3. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, позивач надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового використання 220 000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку. Банк взяті зобовязання виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредитні кошти, в той час як остання не здійснювала належним чином чергові платежі. Рішенням господарського суду від 20.06.2012 року у справі №11/047-12 було частково стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за Договором Кредитної лінії №НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року у розмірі 220 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 39 616,16 грн. заборгованості за відсотками, 161 173,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 121 328,27 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 10 842,36 грн. судового збору. Вказане рішення набрало законної сили. Суму заборгованості за період з 21.03.2012 року по 20.06.2017 року визначено позивачем на рівні 830 741,56 грн., яка складається з суми прострочених відсотків за кредитом 422 790,87 грн.; суми пені за несвоєчасне повернення відсотків 406 937,24 грн.; суми 3% річних від суми прострочених процентів 1 113,45 грн., які позивач і просив суд стягнути з відповідачки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, що є аналогічними наведеним у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з»явилися, про день і час розгляду справи була належним чином повідомлена. Представник відповідачки позов не визнав, подав відзив на позовну заяву.

Суд, зясувавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

Судом встановлено, що 06.07.2011 р. між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № НКЛ-2006885 згідно умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 220 000 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 % річних, з кінцевим терміном повернення до 05.07.2014 р. включно, на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору видача кредиту проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з позичкового рахунку відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника в гривні, відкритий в АТ «Дельта Банк», після оформлення застави згідно письмових заяв позичальника відповідно до положень цього договору.

Згідно п. 2.2 договору моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій сумі кредиту.

Згідно п. 2.3 договору моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

На виконання умов договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 220 000 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 3.1 договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 3.2 договору). Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 договору).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позичальником, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором, та/або умов іпотечного договору/договору застави, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому договором.

 

Як вбачається із матеріалів справи, позичальник неналежним чином виконував свої обов'язки по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, порушив строки повернення заборгованості за договором, передбачені графіком зменшення ліміту кредитування, у зв'язку з чим позивач 16.01.2012 р. направив на адресу відповідача претензію № 22.1-1839 про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом. Дана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Рішенням господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року у справі №11/047-12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ФОП ОСОБА_3, стягнуто з останньої на користь банку 220 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 39 616,16 грн. заборгованості за відсотками, 161 173,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 121 328,27 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 10 842,36 грн. судового збору. 03.07.2012 року видано відповідний судовий наказ на примусове виконання рішення.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 20.01.2017 року припинила підприємницьку діяльність.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року у справі №357/84/17 задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року в розмірі 507 977 грн. 84 коп., яка складається із: суми простроченої заборгованості за кредитом - 213 000 грн.; суми прострочених відсотків за кредитом - 293 864,39 грн.; суми 3-х % річних від суми прострочених процентів - 1 113,45 грн., звернути стягнення за іпотечним договором від 06.07.2011 року на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), а саме: квартиру № 72, що розташована за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Кримського академіка, будинок 10, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид манна з початковою ціною 1 058 153 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1 600 грн. судового збору.

  Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.        

Статтею 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1\ припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ;

2\ зміна умов зобов»язання;

3\ сплата неустойки;

4\ відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Заперечуючи проти вимог позивача, представник відповідача вважає, що оскільки порушене право Банку на момент звернення з даним позовом є захищеним, а кредитний договір фактично припинив свою дію, тому Банк має право лише на отримання 3-х% річних від простроченої суми боргу відповідно до ст.625 ЦК України. Зазначені 3% стягнуто за вказаним вище рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

У відповіді на відзив та усних поясненнях, представник позивача вказує на те, що відповідачем фактично було визнано боргові зобовязання перед позивачем, 20.02.2015 року здійснено погашення боргу у розмірі 2 000,00 грн. та 27.02.2015 року у розмірі 5 000,00 грн., тому строк позовної давності розпочався з початку.

Щодо припинення дії договору у звязку з направлення вимоги про погашення заборгованості то вказала, що кредитний договір діє до повного виконання сторонами зобовязань, тому оскільки відповідачка свої зобовязання належним чином не виконала, її обовязок перед позивачем не можна визнати припиненим.

Надаючи правову оцінку доводам сторін суд враховує, що у рішення Господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року у справі №11/047-12 встановлено той факт, що ПАТ «Дельта Банк» направляв ОСОБА_3 претензію про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом. У звязку з не задоволенням вказаної претензії ПАТ «Дельта Банк» звернувся до господарського суду і його вимоги було задоволено. Рішення набрало законної сили та перебувало на примусовому виконанні в ДВС.

Отже, не має значення термін дії договору, тому що банк в своєму письмовому повідомленні з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості фактично змінив термін виконання зобовязання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право на одержання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Вказані висновки викладені Верховним Судом у справі №564/2199/15-ц провадження №61-2404св18, постанова від 14 лютого 2018 року.

В даному випадку, ПАТ «Дельта Банк» скористався своїм правом на стягнення з ОСОБА_3 3% річних, що підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року у справі №357/84/17.

Таким чином, на момент звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду з даним позовом, його порушені права за кредитним договором з ОСОБА_3 є захищеними.

В даному випадку, посилання представника позивача на визнання відповідачкою боргових зобовязань перед позивачем шляхом здійснення часткового погашення заборгованості 20.02.2015 року у розмірі 2 000,00 грн. та 27.02.2015 року у розмірі 5 000,00 грн. не мають правового значення, так як термін виконання зобовязання вже закінчився.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вимоги закону, у задоволенні позову слід відмовити як не обґрунтованого.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, суд залишає понесені судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 509, 512, 525, 526, 543, 553, 554, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 30.03.2018 р.  

Суддя                     ОСОБА_4

[centurion]

Ещё один привет от Луспеника. Как хорошо было выписано в 1-й инстанции:

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 477/281/15-ц

провадження № 61-1127 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: Мартиченко Ольга Ігорівна, Сафір Федір Олегович, Дорофєєв Костянтин Вікторович, Білоус Андрій Володимирович, РемешевськийЄвген Анатолійович,  

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2015 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 02 жовтня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000 грн зі сплатою 30 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 30 квітня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 16 849 грн 95 коп., з яких: заборгованості за кредитним договором становить 14 756 грн 47 коп., заборгованість за відсотками - 814 грн 91 коп., штраф фіксований - 500 грн, штраф відсотковий - 778 грн 57 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року у складі судді Семенової Л. М. (справа № 2-856/11) з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 071 грн 38 коп. (а. с. 12).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року у складі судді Козаченка Р. В. (справа № 2-1064/11) з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 071 грн 38 коп. (а. с. 121, 122).

Згідно з відповіддю органу державної виконавчої служби рішення у цивільній справі № 2-856/11 не виконувалося, а рішення у справі № 2-1064/11 виконано у червні 2015 року (а. с. 86-88), тому за період з 17 жовтня 2011 року по 31 грудня 2014 року банком були нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12 136 грн 03 коп. та комісія у розмірі 3 330 грн 56 коп., а всього - 15 466 грн 56 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк», уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість у розмірі 15 466 грн 56 коп. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2015 року у складі судді Козаченка Р. В. у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року кредитна заборгованість з ОСОБА_6 стягнута, тобто договірні правовідносини між сторонами припинились. Крім того, нарахування процентів за користування кредитом та комісії після закінчення строку дії кредитного договору законом не передбачено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2015 року рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2015 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасовано, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 136 грн 03 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки заборгованість за кредитним договором стягнута за рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», була зарахована на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» лише у червні 2015 року, то у банку є право на отримання від позичальника процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.

14 грудня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, підписуючи заявку та отримуючи  кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, позичальник не був ознайомлений з умовами кредитного договору. Крім того, нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору законом не передбачено.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 02 жовтня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15 000 грн зі сплатою 30 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 18-24).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 30 квітня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 16 849 грн 95 коп., з яких: заборгованості за кредитним договором становить 14 756 грн 47 коп., заборгованість за відсотками - 814 грн 91 коп., штраф фіксований - 500 грн, штраф відсотковий - 778 грн 57 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року у складі судді Семенової Л. М. (справа № 2-856/11) з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 071 грн 38 коп. (а. с. 12).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року у складі судді Козаченка Р. В. (справа № 2-1064/11) з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 071 грн 38 коп. (а. с. 121, 122).

Судами також встановлено, що у Жовтневому районному суді Миколаївської області була проведена перевірка розглянутих справ Жовтневим районним судом Миколаївської області, під час якої було встановлено, що в 2011 році судом було розглянуто та вирішено дві цивільні справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення кредитного боргу за кредитним договором № б/н від 02 жовтня 2008 року.

Згідно з відповіддю органу державної виконавчої служби рішення у цивільній справі (№ 2-856/11) не виконувалося, а рішення у справі (№ 2-1064/11) виконано у червні 2015 року (а. с. 86-88).

Оскільки рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року виконано боржником лише у червні 2015 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на липень 2015 року були нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі 12 136 грн 03 коп та комісія у розмірі 3 330 грн 56 коп., а всього 15 466 грн 56 коп. (а. с. 13-17, 43-44, 96).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку  ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною  другою статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611, 1046, 1048, 1050 ЦК України, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про передбачене договором дострокове стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, яке ухвалене до спливу строку договору  і не виконане боржником, не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цього кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 та від 21 вересня 2016 року у справі № 6-2631цс15.

Посилання в касаційній скарзі на неукладення ОСОБА_6 кредитного договору, неознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг та умовами кредитування є безпідставними з огляду на те, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Безпідставною є також вимога касаційної скарги про застосування строку позовної давності.

Позовна давність відповідно до статті 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому ОСОБА_6 із заявою до суду про застосування строку позовної давності не звертався.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти за кредитним договором № б/н, укладеним 02 жовтня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_6, у належному розмірі позичальником були повернуті на виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року лише у червні 2015 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 цього кодексу встановлено, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність  строком в один рік.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що оскільки заборгованість за кредитним договором з використанням платіжної картки була зарахована на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» лише у червні 2015 року, то у банку виникло право на отримання від позичальника процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.

Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлено згідно з вимогами процесуального закону, та узгоджуються із нормами матеріального права, які судом правильно застосовано.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01лютого 2016 року було зупинено виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2015 року, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2015 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, частиною третьою статті 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 листопада 2015 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                   Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                             О. В. Білоконь  

Б. І. Гулько

С. Ф.Хопта

Ю. В. Черняк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72670241

[Bolt]

4 часа назад, centurion сказал:

Ещё один привет от Луспеника. Как хорошо было выписано в 1-й инстанции:

В общем человеком допущено две ключевые и стандартные ошибки, одна в 2011 году, а другая в 2015 году... 

[Bolt]

4 часа назад, centurion сказал:

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року у складі судді Семенової Л. М. (справа № 2-856/11) з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 071 грн 38 коп. (а. с. 12).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2011 року у складі судді Козаченка Р. В. (справа № 2-1064/11) з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 071 грн 38 коп. (а. с. 121, 122).

А я немного не понял... С человека что взыскали в один день в разных делах разные судьи одну и ту же сумму дважды...

[Bolt]

5 часов назад, centurion сказал:

Ремешевський Євген Анатолійович

https://forum.antiraid.com.ua/topic/3335-меня-несколько-достал-приват/?do=findComment&comment=201690

Цитата

Завалиев АА ещё в Николаеве засветился... http://obzor.mk.ua/nikolaevskie-novosti/13175-v-nikolaeve-rabotniki-privatbanka-poddelav-dokumenty-s-pomoschyu-uchastkovogo-policeyskogo-pytalis-vorvatsya-v-dom-foto.html

Цитата

Опознан представитель Приватбанка руководивший этой операцией без привлечения исполнителей. Видимо нарушение Закона это уже в крови у сотрудников.

Фамилия сотрудника Приватбанка - Ремешевский Е.А.

 

[centurion]

6 hours ago, Bolt said:

А я немного не понял... С человека что взыскали в один день в разных делах разные судьи одну и ту же сумму дважды...

Думаю, что это обычная безалаберность при наборе текста. Если такое выходит из ВС, то о чём можно говорить.