Решение Фастовского межрайсуда о расторжении договора с Укрсиббанком в связи с установлением недееспособности

[ANTIRAID]

06.12.2011

2-193/11

Справа № 2-193/11 р

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді -- Суботіна А.В.,
при секретарі -- Лебідь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до АКІБ «УкрСиббанк» про розірвання договору, --

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах недієздатної дочки ОСОБА_4 з позовом до відповідача -- АКІБ (надалі ПАТ) «УкрСиббанк» про розірвання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, посилаючись на те, що укладений 01.08.2008 року між її недієздатною дочкою ОСОБА_4 та відповідачем ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту повинен бути розірваний в зв’язку з істотною зміною обставин – визнанням сторони Договору недієздатною особою.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті позивачка ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що ставши згідно рішення Фастівського міськрайонного суду від 22 січня 2010 року опікуном своєї недієздатної дочки ОСОБА_4 і дізнавшись після цього про укладений між її недієздатною дочкою та ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, вона змушена звернутись до суду з позовом про розірвання цього договору в зв’язку з істотною зміною обставин.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що оскільки обставини щодо укладення даного договору змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Тому позивачка ОСОБА_3 просить суд з наведених нею у позовній заяві підстав спірний договір розірвати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на недоведеність позивачем викладених в позовній заяві таких обставин, які б давали підстави вважати таку зміну обставин істотною, а отже не існує жодних підстав для розірвання кредитного договору. Тому він просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, між сторонами виник спір з приводу невиконання умов кредитного договору, укладеного між фізичною особою та кредитною установою. Сторони не заперечують, що обумовлені оспорюваним Договором щомісячні платежі ОСОБА_4 вносились до вересня 2009 року і з цього часу виконання умов Договору з її боку припинилися.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2008 року між дочкою позивача - ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11379654000, згідно з яким ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 30738,00 доларів США під заставу автомобіля марки HYNDAI, модель TUCSON, 2008 р. в., д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, і зобов’язалась до 01 серпня 2015 року сплатити кредит та відсотки за користування ним.

Відповідно до п. 2.1 даного Договору в забезпечення виконання усіх грошових зобов’язань в повному обсязі Позичальника за Договором надається порука ОСОБА_5 згідно із договором поруки № 221329 від 01 серпня 2008 року.

22 січня 2010 року рішенням Фастівського міськрайонного суду дочку позивачки ОСОБА_4 визнано недієздатною та призначено її опікуном позивачку ОСОБА_3, після чого остання дізналась про існування спірного договору, зобов’язання по якому ОСОБА_4 виконувались до вересня 2009 року – до часу значного погіршення здоров’я.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що невиконання обов’язків за договором виникло не з вини боржника, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, які не залежать від волі боржника, тому є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов’язання, що відповідає вимогам ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 41 ЦК «Правовим наслідком визнання особи недієздатною є те, що вона не має права вчиняти будь-якого правочину».

Відповідно до ст. 202 ЦК «Правочин -- дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків».

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України «Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності».

Відповідно до змісту ст. 510 ЦК «Боржник – це особа, зобов’язана вчинити на користь кредитора певну дію (ряд дій) або утримуватись від вчинення певної дії».

Враховуючи зміст ч. 2 ст. 41 та ст. 202 ЦК «Недієздатна особа не є боржником, а тому на неї не розповсюджується вимога ч.1 ст. 625 ЦК про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання».

Отже, з моменту визнання ОСОБА_4 недієздатною (22.01.2010 р.), вона не є боржником, не є споживачем в розумінні ч. 22 ст. 1 та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року і, відповідно, не може бути стороною договору, а тому є всі передбачені Законом підстави для розірвання такого Договору.

Суду не надано відповідачем доказів того, що на виконання умов оспорюваного Договору в порядку досудового вирішення спірного питання ПАТ «УкрСиббанк» звертався до поручителя ОСОБА_4 – ОСОБА_5, а також до самої ОСОБА_4 – за стягненням боргу. Крім цього, при зміні адреси філії банку, що потягло зміну адреси для листування визначену п. 9.7 Договору, відповідач не повідомив ОСОБА_4 про зміну адреси для листування, що утруднило можливість позасудових переговорів. Крім цього, із наданої відповідачем суду довідки № 582 щодо адреси розташування філії банку, в якій договір укладався, не вбачається коли саме цю філію було закрито (до визнання ОСОБА_4 недієздатною чи після)

Сама відсутність письмових доказів, що підтверджували би наявність будь-якого переговорного процесу між сторонами свідчить про те, що сторонами спору згоди щодо цього питання не досягнуто.

Суд дійшов висновку про недосягнення згоди між сторонами щодо приведення Договору у відповідність з обставинами, що склалися. Відповідно до вимог ст. ст. 8, 55, 64, 124 Конституції України конституційне право позивачки на звернення до суду не може бути обмежено.

Статтею 652 ЦК України передбачені підстави для розірвання або зміни договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті – за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1. В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2. Зміна обставин обумовлена причинами, котрі заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботі і обережності, котрі від неї вимагались;

3. Виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала під час укладання договору;

4. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона;

В момент укладення Договору сторони цього Договору не могли передбачити, що ОСОБА_4 стане недієздатною і не зможе виконувати взяті на себе зобов’язання. На той момент ОСОБА_4 мала роботу, отримувала заробітну плату, що давало підстави сторонам вважати, що саме така зміна обставин, коли одна із сторін втратить дієздатність, не настане.

Таким чином, у відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати «істотною зміною обставин» виникли і стали відомі сторонам вже після укладення Договору. При цьому суд вважає, що заінтересована в розірванні Договору сторона не знала і не могла знати про ці події під час укладення договору, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 сумлінно сплачувала кредит протягом тривалого часу: з серпня 2008 року до вересня 2009 року.

У відповідності до другої умови для розірвання Договору мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги. Так, під час укладення договору за всієї своєї обачності ОСОБА_4 не могла запобігти прогресуванню наслідків родової травми, що потягло розвиток психічного захворювання.

Визнання ОСОБА_4 недієздатною призвело до того, що вона взагалі не може бути стороною в Договорі.

Суд також враховує, що виконання Договору порушило би співвідношення майнових інтересів і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала під час укладання договору, оскільки укладаючи договір, ОСОБА_4 розраховувала отримати в володіння автомобіль і користуватися ним на свій розсуд. Проте, недієздатна особа не може використовувати автомобіль за призначенням. Утримувати і зберігати автомобіль має позивачка, як опікуна ОСОБА_4

Таким чином, отримуване стороною за договором зменшилося в своїй цінності і маємо той випадок, коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання і зміна цих обставин вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між позичальником і банком.

Суд також дійшов висновку, що в оспорюваному кредитному Договорі умова про те, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона; відсутня, а отже потерпіла сторона не приймала на себе ризик зміни обставин.

Таким чином, у відповідності до вимог ч.2 ст. 652 ЦК позивачкою в суді доведена одночасна наявність всіх чотирьох визначених вказаною статтею умов для розірвання оспорюваного Договору у зв’язку із істотною зміною обставин, що відповідає позиції Верховного Суду України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають із кредитних правовідносин (2009-2010) від 07.10.2010 р.

Визнання сторони Договору ОСОБА_4 недієздатною призвело до істотної зміни обставин, оскільки при цьому обставини змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони ніколи б не уклали даного Договору, оскільки Закон не передбачає можливості укладення будь-яких договорів із недієздатними особами.

Судом також враховано, що у недієздатної особи ОСОБА_4, опікуном якої являється позивачка ОСОБА_3, залишились певні грошові зобов’язання – борг за кредитним Договором. Відповідно до вимог закону опікун недієздатної особи виконує грошові зобов’язання, що виникли на день визнання її недієздатною за рахунок майна такої фізичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 652 ЦК у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, суд на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору.

Проте, ніякої вимоги щодо відновлення балансу інтересів сторін ні позивачкою, ні відповідачем суду не заявлялось. Суду також не надано фінансових документів на підтвердження того, яку суму борг за кредитом становить саме на день визнання ОСОБА_4 недієздатною – на 07.06.2010 року.

Тому, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК, суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог: лише щодо розірвання Договору.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає їх достовірними, оскільки вони один одному не суперечать, об’єктивно відображають суть справи, а вимоги позивача – доведеними та обґрунтованими.

Враховуючи рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 р у справі № 1-26/2011, та керуючись ст.ст. 10, 12, 15, 60, 61, 212 ЦПК, ст.ст. 16, 553, 554, 617, 652 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнений позов задовольнити.

Розірвати Договір № 11379654000 про надання кредиту та заставу транспортного засобу, укладений 01 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та АКІБ (ПАТ) «УкрСиббанк».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подання протягом десяти діб з дня його проголошення апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20577064

[Abadonna]

Данное решение довольно своеобразное. Судом договоры расторгнуты, о последствиях расторжения не подумал банк, но долг все равно нужно погасить. Возможно банк и опекун договорятся о продаже авто.

[у.zaporozhskiy]

Данное решение довольно своеобразное. Судом договоры расторгнуты, о последствиях расторжения не подумал банк, но долг все равно нужно погасить. Возможно банк и опекун договорятся о продаже авто.

Все правильно о чем попросила сторона, то суд и удовлетворил.

Суду не надано відповідачем доказів того, що на виконання умов оспорюваного Договору в порядку досудового вирішення спірного питання ПАТ «УкрСиббанк» звертався до поручителя ОСОБА_4 – ОСОБА_5, а також до самої ОСОБА_4 – за стягненням боргу. Крім цього, при зміні адреси філії банку, що потягло зміну адреси для листування визначену п. 9.7 Договору, відповідач не повідомив ОСОБА_4 про зміну адреси для листування, що утруднило можливість позасудових переговорів. Крім цього, із наданої відповідачем суду довідки № 582 щодо адреси розташування філії банку, в якій договір укладався, не вбачається коли саме цю філію було закрито (до визнання ОСОБА_4 недієздатною чи після)

а вот почему банк не смог обратится со встречным иском.

Он не присылал Поручителю и заемщику досудебное требование.