Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      1
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      1


Recommended Posts

Опубликовано

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6097&p=83360

Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 6 листопада 2013 року розглянув справу № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і зробив правовий висновок, згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.uahttp://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6097&p=83360 у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України". 

Опубликовано

 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/B9D219F2884FDA10C2257BCF00206177

 

Спори щодо виконання зобов’язань
1. За ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Необґрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов’язання, ЦК України покладає на неї обов’язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов’язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-170цс12).

2. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договору.

Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягає поверненню (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-176цс12).

3. Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад, а також погодження в установленому порядку цих питань із підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Не ґрунтується на законі висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості зі споживача житлово-комунальних послуг лише з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірним рішення виконавчого комітету міської ради про зміну тарифів. У такому разі слід виходити з тарифів, які були чинними до прийняття визнаних згодом недійсними тарифів або затвердженими на виконання постанови суду (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 березня 2013 р. у справі № 6-6цс13).


Спори щодо забезпечення виконання зобов’язань

1. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-172цс12).

2. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Оскільки договорами поруки було встановлено строк її припинення — після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов’язань за договором кредиту, а кредитним договором установлено його дію до 24 червня 2009 р., то днем настання строку виконання основного зобов’язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред’явлення кредитором вимоги до поручителів, буде 25 червня 2009 р., а припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України — 25 червня 2012 р. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-3цс13).

3. Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 27 Закону України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Ці норми застосовуються з урахуванням положень Закону України від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, установлених із метою забезпечення виконання зобов’язань.

Реалізація майна, що є предметом застави, яка проведена в межах ліквідаційної процедури, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-7цс13).

4. Аналіз положень статей 526, 572, 590, 627 ЦК України, частин 1, 7 ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII «Про заставу» та ст. 25 Закону України від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 березня 2013 р. у справі № 6-10цс13).

5. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов’язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Якщо іпотекодавець не погоджується забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником, договір іпотеки на підставі ч. 1 ст. 523 ЦК України припиняється (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 р. у справі № 6-18цс13).

6. Згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою в спосіб, передбачений договором поруки. Надання згоди учасником товариства з обмеженою відповідальністю, який є одночасно поручителем, на збільшення процентної ставки за наданим товариству кредитом без дотримання зазначених вище вимог не свідчить про надання ним у спосіб, передбачений договором, згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності як поручителя та тягне за собою припинення поруки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 червня 2013 р. у справі № 6-43цс13).


Спори щодо визнання правочинів недійсними

1. Іпотека виникає відповідно до Закону України від 19 червня 2003 р. № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник — особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

Майнові права на об’єкт незавершеного будівництва (квартиру), вартість якого була сплачена замовником за договором будівельного підряду, відповідно до положень Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не могли бути предметом застави, тому іпотекодавець неправомірно передав в іпотеку зазначені майнові права, у зв’язку з чим договір іпотеки, який укладено без згоди замовника на передачу майнових прав на квартиру в іпотеку, є недійсним у силу статей 203, 215 ЦК України як такий, що укладений із порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12).

2. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця — учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є правочином.

Оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, то така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1—3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-174цс12).

3. У ст. 5 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною з 12 травня 2006 р. до 14 січня 2009 р.) визначено вичерпний перелік об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

З огляду на положення цієї норми та впродовж зазначеного періоду майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 р. у справі № 6-8цс13).

4. Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 575 ЦК України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 зазначеного Кодексу).

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), — це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Виконання грошових зобов’язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об’єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об’єкт. Розпорядження цими правами будь-ким, крім особи інвестора, який вчинив дії щодо набуття права власності на об’єкт будівництва або без його згоди на передачу майнових прав у заставу, порушує права інвестора й не відповідає вимогам ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною з 23 лютого 2006 р. до 25 грудня 2008 р.) (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-21цс13; від 12 червня 2013 р. у справі № 6-45цс13).

5. Майнове право, що є предметом іпотечного договору, — це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Виконання замовником свого грошового зобов’язання за договором будівельного підряду (наприклад, повна сплата вартості об’єкта будівництва) є вчиненням дії, спрямованої на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об’єкт.

Оскільки майнові права на квартиру в незавершеному будівництвом житловому будинку, вартість якої була сплачена замовником за договором будівельного підряду, відповідно до положень Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не могли бути предметом застави, підрядник неправомірно передав в іпотеку зазначені майнові права, а тому договір іпотеки, який укладено без згоди позивача на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку, є недійсним (статті 203, 215 ЦК України) як такий, що укладений із порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-IV «Про іпотеку» (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 травня 2013 р. у справі № 6-36цс13).

6. Норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.

Договір купівлі-продажу житлового будинку (або його частини) підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-162цс12).

7. Договір купівлі-продажу нежитлового будинку в силу ст. 657 ЦК України (у редакції, яка була чинною станом на 3 липня 2012 р.) підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не може бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України (у редакції, яка була чинною станом на 3 липня 2012 р.) пов’язується з державною реєстрацією правочину, а тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.

Встановлення факту втрати продавцем правовстановлюючого документа на предмет відчуження за договором не може бути підставою для визнання договору дійсним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 р. у справі № 6-49цс13).

Опубликовано

Что-то они намудрили в своей постанове. Под нарушение графика можно подтянуть любую просрочку платежа... И их полное отсутствие тоже.

Опубликовано

а разве ростовщики хоть когда -то взыскивали с разбитой по периодам сумме?

Он и всегда пишут все в кучу, станом на такое -то утворилася заборгованисть.

И вот как тут считать исковую давность?

Судьи заморачиваться не будут. 

Опубликовано

Меня смущает фраза "протягом всього часу". А ипотечные кредиты на 20-30 лет...

Опубликовано

а разве ростовщики хоть когда -то взыскивали с разбитой по периодам сумме?

Он и всегда пишут все в кучу, станом на такое -то утворилася заборгованисть.

И вот как тут считать исковую давность?

Судьи заморачиваться не будут. 

Не будут заморачиваться, если заемщик молчит. А начнет ерепениться, - ухвалой заставят банк предоставить детальный расчет да и все.

Опубликовано

Не будут заморачиваться, если заемщик молчит. А начнет ерепениться, - ухвалой заставят банк предоставить детальный расчет да и все.

Например,Приват в суд выписки несёт, подписанные только представителем (где полномочия составлять такие документы? Своей подписью подтвердить - да, имеет право, согласно доверенности, а составлять бухгалтерский документ - отнюдь нет.) В выписке учёт ведётся только по номеру карты, а не по текущему счёту. 

Опубликовано

Ну и как тут считать? ВСУ своей постановкой только запутал мозги судьям, теперь ко всевозможным вариантам подсчета срока ИД добавиться ещё вариант расчёта по месячным платежам. Бред...

Опубликовано

Ну и как тут считать? ВСУ своей постановкой только запутал мозги судьям, теперь ко всевозможным вариантам подсчета срока ИД добавиться ещё вариант расчёта по месячным платежам. Бред...

считать от первой просрочки  :D !!

Опубликовано

Т.е. по всем платежам три года назад от даты подачи иска и плюс все будущие платежи...

Как было бы просто и понятно, если бы все ограничилось первым абзацем, который полностью соответствует ЦПК

Опубликовано

Договор купли-продажи недвижимости подлежит нотариальному заверению и гос.регистрации

т.е. такой договор вступает в силу только после гос.регистрации, "оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією правочину"

Как правило регистрация договора купли-продажи квартиры в БТИ происходила через некоторое время после его подписания и нотариального заверения (около 2 недель)

 

Вопрос: договор ипотеки, подписанный в тот же день, что и договор купли-продажи, является ничтожным ? (нельзя передать в ипотеку то, на что еще нет права собственности)

или регистрация в БТИ не имеет к этому отношения ?

Опубликовано

 В выписке учёт ведётся только по номеру карты, а не по текущему счёту. 

 

Это ещё хорошо если номер карты там будет... Обычно вообще ничего нет, никакой идентификации, просто "розрахунок заборгованностті по договору № без номера с ПриватБанком Иванова Ивана Ивановича".

 

P.S. Просто с ПриватБанком, заметьте не ПАТ КБ и не ЗАТ КБ... Это то же самое что написать с Ромашкой, просто с Ромашкой, не с ТОВ "Ромашка" и не с ПАТ "Ромашка"... Меня в суде обычно на смех пробивает в это время... Детский сад, а позиционируют себя серьёзными... 

Опубликовано

Это ещё хорошо если номер карты там будет... Обычно вообще ничего нет, никакой идентификации, просто "розрахунок заборгованностті по договору № без номера Иванова Ивана Ивановича".

Розрахунок розрахунком, а после того, как я в запереченнях указал на отсутствие первички, была предоставлена выписка, в которой, между прочим, итоговая сумма с розрахунком отличается аж на 10 000 грн. и указаны только начисления неустойки и операции по снятию денег. Указан только номер карты, по которому учёт вести невозможно да и нельзя, хотя бы на основании ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" 

Опубликовано

Например,Приват в суд выписки несёт, подписанные только представителем (где полномочия составлять такие документы? Своей подписью подтвердить - да, имеет право, согласно доверенности, а составлять бухгалтерский документ - отнюдь нет.) 

 

А это просто замечательно! Это хороший повод не рассматривать этот расчёт, но только надо ответчику правильно мотивировать отклонение данного доказательства, а ведь только оно основное у Привата в позовах.

Опубликовано

А это просто замечательно! Это хороший повод не рассматривать этот расчёт, но только надо ответчику правильно мотивировать отклонение данного доказательства, а ведь только оно основное у Привата в позовах.

Вот и я об этом. В этом случае, с какого момента начинается отсчёт ИД? Ведь и установленного срока окончания действия договора нет.

Опубликовано

Розрахунок розрахунком, а после того, как я в запереченнях указал на отсутствие первички, была предоставлена выписка, в которой, между прочим, итоговая сумма с розрахунком отличается аж на 10 000 грн. и указаны только начисления неустойки и операции по снятию денег. Указан только номер карты, по которому учёт вести невозможно да и нельзя, хотя бы на основании ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" 

 

 

На 10 тысяч в какую сторону?

 

У Привата вообще нет счетов!!! Я это уже давно пробил... Вообще, представляете... Все деньги, всех миллионов человек имеющих карты находятся на одном единственном транзитном счёте, который Вы можете прочитать на всех вывесках во всех отделениях и на всех конвертах с картами и во всех реквизитах для оплаты по безналу.... Вы бы это сразу заметили бы когда платили бы на карты Привата по безналу... А ещё попробуйте потерять карту Привата, неважно кредитную, дебетную, зарплатную... Всё тишина... Деньги так и остаются на той карте, а не на счёте как и должно быть... Приват это уникум нахрен додумался до схем таких... Так вот после потери карты у Вас нет денег больше, а есть ТОЛЬКО ДВА варианта, или сделать новую карту и в своём Приват24 перекинуть деньги с той утеряной карты на новую, или снимать деньги в банкомате без карты и дальше до конца её действия... там есть такая функция, подойдите к любому банкомату и увидите первым делом "снятие денег без карты"... Кстати очень хорошая фишка для мошенников которой они с успехом пользуются... А вот снять деньги в кассе банка без наличия карточки (так как утеряна) с паспортом и с кодом Вы не сможете, так как уже больше года данную услугу убрали, так как Вас не смогут без карты идентифицировать, договоров то ведь реально нету...

Опубликовано

Вот и я об этом. В этом случае, с какого момента начинается отсчёт ИД? Ведь и установленного срока окончания действия договора нет.

 

Так это и замечательно, что нет... Тут уж на усмотрение суда, или с того момента как они узнали о нарушении своих прав, то есть перестали платить, либо с момента окончания срока действия карты... так как к карте строгая привязка... Судебная практика есть как такая так и такая...

Опубликовано

В Привате нет счетов! Все деньги только на одном единственном их транзитном счёте... Это даже не нарушение, это просто преступление, это финансовые махинации... Хочу кстати предупредить депозитчиков Привата... В случае каких=то проблем Вы не увидите ни копейки возмещения, так как Фонд гарантировния вкладов возмещает только средства находящиеся на счёте вкладчика... А у Вас счёта НЕТ... Всё продумано в Привате... 

Опубликовано

Ну и как тут считать? ВСУ своей постановкой только запутал мозги судьям, теперь ко всевозможным вариантам подсчета срока ИД добавиться ещё вариант расчёта по месячным платежам. Бред...

 

Но с другой стороны это ведь хорошо...

Опубликовано

Меня смущает фраза "протягом всього часу". А ипотечные кредиты на 20-30 лет...

 

То есть всвязи с данным высновком Вы обеспокоены только за ипотеки или за кредиты в целом... Просто я немогу уловить где в этом высновке негатив... Мне наоборот вчера он понравился... хотя я на ипотеках не специализируюсь...

Опубликовано

Постановы на сайте нет, у кого то она есть в полном объёме? Поделитесь пожалуйста.

Постанова, как правило, на сайте ВСУ появляется примерно через неделю после принятия. Подождите немного.

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...