Постановление ВСУ по пересмотру о возможности после решения суда взыскать пени и штрафы


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

4 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 вересня 2015 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Романюка Я.М.,

Суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Сімоненко В.М.,

Берднік І.С., Лященко Н.П., Шицького І.Б.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

Ємця А.А., Потильчака О.І., 

Жайворонок Т.Є., Сеніна Ю.Л., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року,

 

в с т а н о в и л и :

 

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року у розмірі 25 963 грн. 15 коп. 

 

У зв'язку з тим, що після ухвалення рішення суду кредитний договір та договори поруки не були припинені, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором станом на 3 грудня 2012 року у загальному розмірі 32 277 грн. 93 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за процентами 184 грн. 99 коп., простроченої заборгованості по комісії 8 600 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів 1 001 грн. 56 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту 25 060 грн. 13 коп., пені за несвоєчасне погашення комісії 5 171 грн. 25 коп. 

 

ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим представником позивача заявлено клопотання про залишення позовних вимог в частині стягнення боргу з ОСОБА_3 без розгляду.

 

Справа судами розглядалась неодноразово.

 

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 184 грн. 99 коп. простроченої заборгованості за процентами, 8 600 грн. простроченої заборгованості по комісії, 200 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 000 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, а всього 14 984 грн. 99 коп. 

 

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

 

У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 599, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_4 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

 

Судом встановлено, що 7 жовтня 2008 року між ВАТ «Банк « Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000 грн. з оплатою за користування кредитними коштами 0,0001 % річних на строк до 7 жовтня 2011 року включно.

 

Крім того, сторони погодились, що ОСОБА_1 щомісяця, в строк з «1» по «20» число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 215 грн. до моменту повного виконання зобов’язання по поверненню кредитних коштів (п. 4.7. кредитного договору).

 

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору при порушенні зобов’язання по поверненню кредиту, погашенню процентів за користування кредитом, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

 

Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних коштів (їхньої першої частини) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. 

 

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено договори поруки від 7 жовтня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

 

Розділами 1-2 договорів поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором банк має право пред’явити вимоги безпосередньо до поручителів, які вони зобов’язані виконати шляхом сплати суми заборгованості.

 

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року в розмірі 25 963 грн. 15 коп. 

 

Відповідно до постанови головного державного виконавця Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ від 26 грудня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2090 від 11 листопада 2010 року, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 25 963 грн. 15 коп. на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» закінчено у зв’язку з стягненням боргу в повному обсязі з заробітної плати боржника.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору законом не передбачено. Строк кредитного договору сторонами визначено до 7 жовтня 2011 року. Крім того, судовим рішенням вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірні правовідносини між сторонами припинились.

 

У наданих для порівняння:

 

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що чинне законодавство не пов’язує закінчення строку дії договору з припиненням грошового зобов’язання боржника й не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків. Не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами лише в межах строку дії договору; 

 

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що винесення судового наказу, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України та умовами кредитного договору.

 

- ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року, від 12 березня 2014 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишається виконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України. 

 

- постанові Вищого господарського суду України від 2 грудня 2009 року суд касаційної інстанції виходив із того, що в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Оскільки особа порушила умови договору щодо повернення кредитних коштів, строків сплати відсотків, тому з неї підлягають стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за прострочення сплати процентів.

 

Отже, наявне неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 599, 1048, 1054 Цивільного кодексу України.

 

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами зазначених вище норм матеріального права судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого.

 

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

 

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

 

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

 

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

 

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

 

Так, п. 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів чи/та сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується у разі порушення позичальником строків передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

 

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

 

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

 

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

 

Отже суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість по комісії, пеня за несвоєчасне погашення процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення комісії.

 

За таких обставин суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено.

 

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції та ухвалу касаційного суду необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції – залишити в силі.

 

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л и :

 

Заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

 

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року скасувати.

 

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року залишити в силі.

 

Рішення Верховного Суду України є остаточним і може бути оскаржено тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий  Я.М. Романюк

Судді 

В.П. Барбара  

Л.І. Охрімчук

І.С. Берднік 

О.І. Потильчак

В.І. Гуменюк

Ю.Л. Сенін

А.А. Ємець

В.М. Сімоненко

Т.Є. Жайворонок

І.Б. Шицький

П.І. Колесник

Н.П. Лященко

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 

у справі за № 6-1206цс15 

 

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

 

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

 

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

 

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

 

Суддя 

Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B86A4CB1024F1D2EC2257ED0002DA893

Link to comment
Share on other sites

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

 

А процентов?

 

Разбили позицию 6 или 7 определений ВССУ, что нельзя взыскивать проценты и неустойку после вступления решения суда о взыскании в силу?

Link to comment
Share on other sites

Кошмар какой, кто в лес кто по дрова.  Это решение правильное, а как же быть тогда с противоположными заключениями того же самого ВСУ? Они там в Верховном между собой договориться не могут, где уж тут говорить об одинаковости заключений судов низших инстанций.

А чуть ранее тот же самый ВСУ принимает постанову 6-36цс15, которой отказывает вкладчику (истцу) во взыскании процентов после окончания срока депозитного договора, игнорируя ст. 599 ЦК и ссылаясь почему-то на ст. 598 ЦК.  То есть из тех же самых норм в подобных обстоятельствах делают противоположное заключение.

 

Link to comment
Share on other sites

А процентов?

 

Разбили позицию 6 или 7 определений ВССУ, что нельзя взыскивать проценты и неустойку после вступления решения суда о взыскании в силу?

Судячи по рішенню першої інстанції стягувалася поточна заборгованість.

Про статтю 1050 ЦКУ ні слова, отже мова про дострокове (або закінчення строку договору) стягнення всієї суми кредиту не йде.

Відповідно це не скасовує позитивну для позичальників практику ВССУ, що при достроковому повному стягненні "припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України" (ухвала ВССУРЦКС по справі № 6-6837св15 від 9 вересня 2015)

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

 

Судячи по рішенню першої інстанції стягувалася поточна заборгованість.

Про статтю 1050 ЦКУ ні слова, отже мова про дострокове (або закінчення строку договору) стягнення всієї суми кредиту не йде.

Відповідно це не скасовує позитивну для позичальників практику ВССУ, що при достроковому повному стягненні "припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України" (ухвала ВССУРЦКС по справі № 6-6837св15 від 9 вересня 2015)

 

Це була наша позиція, в одній із справ, писав про неї тут.

Також не побачив негативу у рішенні ВССУ.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Це була наша позиція, в одній із справ, писав про неї тут.

Також не побачив негативу у рішенні ВССУ.

Неустойку взыскивать можно?

А вот проценты нет?

ВСУ, как по мне, оставил поле для разговоров по процентам, а вот по неустойке все грустно.

Link to comment
Share on other sites

 

Судячи по рішенню першої інстанції стягувалася поточна заборгованість.

Про статтю 1050 ЦКУ ні слова, отже мова про дострокове (або закінчення строку договору) стягнення всієї суми кредиту не йде.

Відповідно це не скасовує позитивну для позичальників практику ВССУ, що при достроковому повному стягненні "припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України" (ухвала ВССУРЦКС по справі № 6-6837св15 від 9 вересня 2015)

 

суды редко употребляют фразу "дострокое стягнення", чаще "погашення заборгованності", хотя по сути стягивают достроково. 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

 

Судячи по рішенню першої інстанції стягувалася поточна заборгованість.

Про статтю 1050 ЦКУ ні слова, отже мова про дострокове (або закінчення строку договору) стягнення всієї суми кредиту не йде.

Відповідно це не скасовує позитивну для позичальників практику ВССУ, що при достроковому повному стягненні "припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України" (ухвала ВССУРЦКС по справі № 6-6837св15 від 9 вересня 2015)

 

Все правильно. За рішенням суду було стягнуто тільки прострочену заборгованість станом на 1 січня 2010 р. Відповідно кредитний договір не був припинений і діє відповідно до умов кр. дог. до 7 жовтня 2011 року.

Банк просить стягнути наступну прострочену заборгованість  вже станом на 3 грудня 2012 року і це його право. Відповідно з 1 січня 2010 року і по 7 жовтня 2011 року банк має право і надалі нараховувати проценти та штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору, який діє.

А ось після закінчення строку дії кредитного договору, тобто з 7 жовтня 2011 року вся сума боргу за кр. дог. відповідно до інструкції НБУ зараховується банком на позабалансові рахунки, тобто із активів в пасиви і нарахування на цей борг припиняються. Банк не вправі в односторонньму порядку  змінювати строк виконання зобовязання.

Стягнення в судовому порядку простроченої заборгованості за кредитом і дострокове стягнення всієї суми боргу за кредитом - це різні речі. Раніше НБУ забороняв включати в кр. догововір пункт про дострокове повернення кредиту і тільки після того, як розплодилися як таракани комерційні банки, а НБУ перестав виконувати свої функції регулятора, почалось повне свавілля та беззаконня з боку банків, які перетворилися на бандитів. Банки не бажають працювати з клієнтами. Вони хотять тільки грабувати.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

ВСУ, как по мне, оставил поле для разговоров по процентам, а вот по неустойке все грустно.

 

Как по мне - поля для разговоров практически не осталось.

Уж если договор действителен в части штрафных санкций, что было спорно, то неприменимость договора в отношении процентов будет тяжело отстоять :(

 

И раньше это было проблемным, суды видели примерно так:

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.
Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11).
 

 

 

Link to comment
Share on other sites

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом.

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі № 6-36цс15

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7834#entry150447

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Все правильно. За рішенням суду було стягнуто тільки прострочену заборгованість станом на 1 січня 2010 р. Відповідно кредитний договір не був припинений і діє відповідно до умов кр. дог. до 7 жовтня 2011 року.

Банк просить стягнути наступну прострочену заборгованість  вже станом на 3 грудня 2012 року і це його право. Відповідно з 1 січня 2010 року і по 7 жовтня 2011 року банк має право і надалі нараховувати проценти та штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору, який діє.

А ось після закінчення строку дії кредитного договору, тобто з 7 жовтня 2011 року вся сума боргу за кр. дог. відповідно до інструкції НБУ зараховується банком на позабалансові рахунки, тобто із активів в пасиви і нарахування на цей борг припиняються. Банк не вправі в односторонньму порядку  змінювати строк виконання зобовязання.

Стягнення в судовому порядку простроченої заборгованості за кредитом і дострокове стягнення всієї суми боргу за кредитом - це різні речі. Раніше НБУ забороняв включати в кр. догововір пункт про дострокове повернення кредиту і тільки після того, як розплодилися як таракани комерційні банки, а НБУ перестав виконувати свої функції регулятора, почалось повне свавілля та беззаконня з боку банків, які перетворилися на бандитів. Банки не бажають працювати з клієнтами. Вони хотять тільки грабувати.

 

Покажите, где указано, что по первому решению была взыскана только простроченная задолженность?

 

Все тело кредита - это просроченная задолженность?

Link to comment
Share on other sites

Покажите, где указано, что по первому решению была взыскана только простроченная задолженность?

 

Все тело кредита - это просроченная задолженность?

Читайте уважно рішення - 1 абзац після встановили :

 ..... солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року у розмірі 25963 грн.15коп.

Link to comment
Share on other sites

Ярослав, подскажите пожалуйста, какой срок исковой давности по оскарженню виконавчого напису нотариуса.

Здесь нет такого.

 

Исковая давность начинается с момента как заинтересованная особа (чьи права нарушены) узнала об этом.

С момента как узнали о нарушении Ваших прав при наложении исполнительной надписи нотариуса.

Отсюда и считайте. Т.е. не с момента наложения той надписи, а с момента, как узнали о ней. Официально узнали.

Т.е. предполагать Вы могли и раньше, но считается момент, когда официально узнали об этом.  

 

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Читайте уважно рішення - 1 абзац після встановили :

 ..... солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року у розмірі 25963 грн.15коп.

Но она включала и все тело кредита.

Возьмите то решение суда и проанализируйте все внимательно.

Не все так просто.

Link to comment
Share on other sites

Пыталась я как-то вопрос поднять про разницу между вымогой про погашение задолженности и вымогой про дострокове стягнення, а также между иском про стягнення задолженности и иском про досрочное стягнення. Все сказали дружно что я ерунду несу и словоблудием занимаюсь....

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Пыталась я как-то вопрос поднять про разницу между вымогой про погашение задолженности и вымогой про дострокове стягнення, а также между иском про стягнення задолженности и иском про досрочное стягнення. Все сказали дружно что я ерунду несу и словоблудием занимаюсь....

Требование о погашении текущей задолженности и требование о досрочному возврате кредита безусловно разные требования и имеют разные юридические последствия.

 

Иски о взыскании текущей задолженности: большая редкость.

 

А о досрочному взыскании, где требуют все тело кредита, это 99% случаев.

 

Никакого словоблудия, просто нужно быть точнее с терминологией.

Link to comment
Share on other sites

Здесь нет такого.

 

Исковая давность начинается с момента как заинтересованная особа (чьи права нарушены) узнала об этом.

С момента как узнали о нарушении Ваших прав при наложении исполнительной надписи нотариуса.

Отсюда и считайте. Т.е. не с момента наложения той надписи, а с момента, как узнали о ней. Официально узнали.

Т.е. предполагать Вы могли и раньше, но считается момент, когда официально узнали об этом.  

 

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Вы меня не поняли. Я спрашиваю, какой срок исковой давности, это год, три года, или какой-то другой срок. Спасибо.

Link to comment
Share on other sites

Но она включала и все тело кредита.

Возьмите то решение суда и проанализируйте все внимательно.

Не все так просто.

Да уж, намутили, черт ногу сломает. Судя по тому,что в своих исковых требованиях по состоянию на 3 декабря 2012 года банк не просит взыскать задолженность по основному долгу, то похоже на то, что по состоянию на 1 января 2010 года взыскали все тело кредита. Пожалуй Вы правы. Похоже на то, что ВСУ точно сошел с ума.

Link to comment
Share on other sites

Требование о погашении текущей задолженности и требование о досрочному возврате кредита безусловно разные требования и имеют разные юридические последствия.

 

Иски о взыскании текущей задолженности: большая редкость.

 

А о досрочному взыскании, где требуют все тело кредита, это 99% случаев.

 

Никакого словоблудия, просто нужно быть точнее с терминологией.

Нет такого понятия, как требование о погашении текущей задолженности. Есть такое понятие ,как требование о погашении просроченной задолженности, которая образовалась в связи с неуплатой в срок платежей по основному долгу. Обычно банки взыскивают просроченную задолженность, которая образовалась по состоянию на какую то дату. В результате Кредитный договор не прекращается и продолжает действовать до окончания срока

Взыскивать досрочно тело кредита банкам не выгодно. Изменяется срок действия кредитного договора  со всеми вытекающими последствиями.  Так действуют только банки-бандиты, которые изначально не собирались работать с клиентами. У них другая цель - грабить.

Link to comment
Share on other sites

Требование о погашении текущей задолженности и требование о досрочному возврате кредита безусловно разные требования и имеют разные юридические последствия.

 

Иски о взыскании текущей задолженности: большая редкость.

 

А о досрочному взыскании, где требуют все тело кредита, это 99% случаев.

 

Никакого словоблудия, просто нужно быть точнее с терминологией.

Фактически все иски "про стянення заборгованості",  а  задолженности там ерунда, основное - досрочное погашение. Это не мне надо быть точнее с терминологией, а судам и заемщикам и их представителям.  В итоге,  получается что по банкам удовлетворены иски "про стягнення заборгованості", и никто потом пересматривать не будет,  что по факту это досрочное. Что и имеем  этим решением ВСУ

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

Вы меня не поняли. Я спрашиваю, какой срок исковой давности, это год, три года, или какой-то другой срок. Спасибо.

 

Ну если никаких специальных не установлено, то тогда значит загальный... 

Link to comment
Share on other sites

Фактически все иски "про стянення заборгованості",  а  задолженности там ерунда, основное - досрочное погашение. Это не мне надо быть точнее с терминологией, а судам и заемщикам и их представителям.  В итоге,  получается что по банкам удовлетворены иски "про стягнення заборгованості", и никто потом пересматривать не будет,  что по факту это досрочное. Что и имеем  этим решением ВСУ

Супер замечание по терминологии! Я, как простой смертный заемщик, просто в шоке. :o

Все гениальное - просто! Думаю у 99% исков такая фигня с понятиями терминов. Уж у меня так точно ни один "адвокат/юрист" ни в одном моем суде не обратил на это внимание.

А уж о сумме именно задолжности сказано прямо в 10-у : "ерунда". А кредитор играя словами за эту ерунду ещё и залог (ипотеку) хочет забрать.

Mira, спасибо. Ваш пост, не знаю как другим, а меня лично взбодрил и добавил оптимизма.  :)

 

А есть ли победные решения в боях такой терминологии? т.е. когда просят стянуть задолженность, а по факту выставляют расчет на полное погашение кредита, а суд отказывает из-за неправильного расчета.

Link to comment
Share on other sites

Нет такого понятия, как требование о погашении текущей задолженности. Есть такое понятие ,как требование о погашении просроченной задолженности, которая образовалась в связи с неуплатой в срок платежей по основному долгу. Обычно банки взыскивают просроченную задолженность, которая образовалась по состоянию на какую то дату. В результате Кредитный договор не прекращается и продолжает действовать до окончания срока

Взыскивать досрочно тело кредита банкам не выгодно. Изменяется срок действия кредитного договора  со всеми вытекающими последствиями.  Так действуют только банки-бандиты, которые изначально не собирались работать с клиентами. У них другая цель - грабить.

Если можно, то подскажите на чем основано выделенное ваше утверждения. Т.е. что это касаемо только "основного долга", а не в совокупности с %%, пеней и штрафами.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...