Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании исключительно процентов по кредитному договору в пределах сроков исковой давности при пропуске исковой давности по телу кредита

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., 
суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., 
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 13 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого банк надав їй грошові кошти в сумі 94 тис. 886 доларів США зі сплатою 13 % річних та комісій у розмірі та порядку, визначених у додатку 1 до цього договору, з терміном погашення кредиту до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з червня 2008 року та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 12 травня 2023 року. Унаслідок неналежного виконання узятих на себе зобов’язань за договором кредиту, непогашення кредиту згідно з графіком платежів станом на 22 січня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 170 тис. 410 доларів США 98 центів, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі – НБУ) 1 млн. 362 тис. 94 грн 98 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. 

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 тис. 910 доларів США 14 центів, 30 тис. 604 грн 10 коп. пені та 3 тис. 654 грн сплаченого судового збору, в решті вимог відмовлено. 

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 845 тис. 859 грн. 74 коп. заборгованості за кредитним договором, в решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 257, 260, 261, 267 та 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). 

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року, 17 лютого 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 13 травня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір НОМЕР_1, за умовами якого банк надав їй грошові кошти в сумі 94 тис. 886 доларів США зі сплатою 13 % річних та комісій у розмірі та порядку, визначених у додатку 1 до цього договору.

Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено в додатку НОМЕР_2 до цього договору.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором у боржника перед банком виникла заборгованість, яка станом на 22 січня 2014 року становила 1 млн. 362 тис. 94 грн 98 коп. 

Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору погашення кредиту буде здійснюватися до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з червня 2008 року (останній платіж 2023 року) та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 12 травня 2023 року, на умовах, визначених цим договором. 

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця (за винятком місяців, у яких надається та остаточно погашається кредит) за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця (включно) ( п. 2.4.1. договору). 

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову,суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що ПАТ «Укрсоцбанк», звернувшись до суду з указаним позовом у липні 2014 року, пропустило строк позовної давності щодо частини заявлених вимог, оскільки положеннями спірного кредитного договору визначено обов’язок боржника повернути всю суму боргу частинами шляхом внесення щомісячних платежів, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного чергового траншу, а початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його сплати, у зв’язку із чим сума заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитним коштами підлягає стягненню, починаючи із 6 червня 2011 року, а пеня з огляду на частину другу статті 258 ЦК України – з 26 червня 2013 року. 

У справі, за результатами розгляду якої Верховний Суд України ухвалив надану для порівняння постанову від 17 лютого 2016 року, розглянуто позовні вимоги про визнання поруки припиненою.

Разом з тим в інших судових рішеннях, наданих заявницею на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, наданій заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, міститься висновок суду про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання, а якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття «зобов’язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України. 

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). 

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України). 

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої цієї статті за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.7 (сплата процентів), 3.3.8 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Суди встановили, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 10 грудня 2008 року, а тому за пунктом 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 11 березня 2009 року.

Оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено на 11 березня 2009 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 26 червня 2014 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Ухвалюючи рішення, суди не врахували, що в зв’язку з неналежним виконанням умов договору, змінився строк виконання основного зобов’язання (пункт 4.5 договору) та банк мав право з 11 березня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду із позовом, однак позовну заяву подав до суду лише у липні 2014 року, та не з’ясували причини пропущення банком позовної давності, не дали їм оцінки.

У справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди неправильно застосували норми статей 257, 260, 261, 267 та 526 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2015 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді: 
В.І. Гуменюк 
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко 
А.Г. Ярема 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі
№ 6-1188цс16

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. 

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). 

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України). 

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8BB063EA490D6B72C2257FE600419AAB

[ANTIRAID]

ВСУ пришел к выводу, что в случае пропуска срока исковой давности по телу кредита у кредитора остается возможность взыскать проценты в пределах сроков исковой давности.

[у.zaporozhskiy]

2 часа назад, ANTIRAID сказал:

ВСУ пришел к выводу, что в случае пропуска срока исковой давности по телу кредита у кредитора остается возможность взыскать проценты в пределах сроков исковой давности.

ВГСУ в этом плане более последователен.

а как же ст. 266 ЦК?

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Если прошла исковая давность по телу, то как может считаться отдельно исковая давность по процентам?

Очень гадостное решение, впрочем, чем дольше у руля одна и та же власть, тем хуже практика для простых людей.

[Bolt]

Да видел эту постанову... Я теперь вообще не знаю, что это будет и для чего это они так...(((

[Vladimir AB]

В 10.07.2016 в 13:13, y.voronizhskiy сказал:

ВГСУ в этом плане более последователен.

а как же ст. 266 ЦК?

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Если прошла исковая давность по телу, то как может считаться отдельно исковая давность по процентам?

Очень гадостное решение, впрочем, чем дольше у руля одна и та же власть, тем хуже практика для простых людей.

Для мене теж не зрозуміло, які проценти і пеня можуть бути при пропуску строку позовної давності? 

Можливо, ВСУ мав на увазі, що банк має право на % за три роки до дня звернення до суду? Тоді де логіка? А також ст. 266 щодо пені...

[у.zaporozhskiy]

22 минуты назад, Vladimir AB сказал:

Для мене теж не зрозуміло, які проценти і пеня можуть бути при пропуску строку позовної давності? 

Можливо, ВСУ мав на увазі, що банк має право на % за три роки до дня звернення до суду? Тоді де логіка? А також ст. 266 щодо пені...

С момента направления требования о досрочном взыскании кредита вроде как теряется право на донасчитывание процентов.

[andrew33]

та не з’ясували причини пропущення банком позовної давності, не дали їм оцінки.

Постанова хитрая, дело вернули в первую инстанцию и начали практически сначала.

[у.zaporozhskiy]

4 минуты назад, andrew33 сказал:

та не з’ясували причини пропущення банком позовної давності, не дали їм оцінки.

Постанова хитрая, дело вернули в первую инстанцию и начали практически сначала.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Самая неприятная формулировка.

и ее можно понимать, как с одной стороны, так и с другой.

[sofi]

7 часов назад, y.voronizhskiy сказал:

7 часов назад, andrew33 сказал:

та не з’ясували причини пропущення банком позовної давності, не дали їм оцінки.

Постанова хитрая, дело вернули в первую инстанцию и начали практически сначала.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Самая неприятная формулировка.

и ее можно понимать, как с одной стороны, так и с другой.

 должны стянуть за один месяц проценты,пеню на тело и за два месяца пеню на проценты, если пропущен срок по телу не более одного месяца, так что ли? ну вроде законно

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

д о с т а л и уже своим выборочным кривосудием, кредитное рабство в прямом смысле, легализация доходов банков

ну и как это понимать? на что они намекают?  пока не выполнил обязательство, проценты по кредиту будут щелкать вечно? срок на предъявление иска ничем не ограничен, и через 100 лет могут требовать в пределах 3-х годичной давности

а в кредитных договорах в основном срок действия договора  от обеда до забора, до повного погашення, хотя такое определение не вказуе на подию,що мае неминуче настати, и по закону такой договор считается не заключенным, но это  обстоятельство мы прощелкали, вернее суды на это не обращают внимание

[у.zaporozhskiy]

10 часов назад, sofi сказал:

должны стянуть за один месяц проценты,пеню на тело и за два месяца пеню на проценты, если пропущен срок по телу не более одного месяца, так что ли? ну вроде законно

Прочитал несколько раз, не понял Вас.

[sofi]

1 час назад, y.voronizhskiy сказал:

Прочитал несколько раз, не понял Вас.

обязательство по процентам на тело, например января, устанавливается в феврале, как правило,также и по пене; отсюда и смещение срока ИД. Но это в том редком случае , когда прощелкали тело ровно 3 года , имхо

[sofi]

 

 

так и тело кредита не было возвращено,чего же его не стянуть на этом же основании?

ст.599 - общая для обязательств, но в даном случае обязательства возникли из договора, в котором есть сроки, свои условия, субъекты...

при чем тут 1048 если есть 1054?  в чем отличие? - в том что применяется к финустановам, а может ли банк начислять % по кредиту, если прекратил кредитование?

какой срок ИД по кредитным обязательствам вытекает из ст 599? вечность? или отсчет будет вестись окончания срока договора? так и срок договора - от начала до полного погашения, зачастую.

[у.zaporozhskiy]

4 часа назад, sofi сказал:

обязательство по процентам на тело, например января, устанавливается в феврале, как правило,также и по пене; отсюда и смещение срока ИД. Но это в том редком случае , когда прощелкали тело ровно 3 года , имхо

С этим согласен, но это единичные случаи.

[sofi]

ну вы понимаете , что суд основное обязательство по КД разделил на 2 части, по телу - ИД от момента вымоги, а по процентам - почему -то по другому?! очередной банковско- судейский стартап?

а с какого бодуна банк начисляет % по кредиту, если кредитование прекращено???? да еще и на начисленные % ему налог заплатить надо, мало того что заемщики не возвращают деньги и не оплатили кредит, так еще и налоговые расходы сами себе увеличивают (кто в это поверит, кроме суда, канешна)

если до конца следовать закону, то не % должны насчитывать, после того как была вымога о досрочном, а 3% годовых+ инфляционные, но когда речь идет о валюте то суд сказал -нет инфляционных, это же не деньги))))

 

 

[Obelix]

Я вот думаю про эту постанову и не могу ее логически осмыслить.

Упрощаем ситуацию до немогу:

Время оплаты - с 1 по 10 января 2010г

10.01. платежа нет. Льготный срока - 30 дней. Пролонгации срока ИД нет.

10.02 банк шлет вымогу, что мол просрочил, должен вернуть все, иначе суд/тюрьма, на все про все 30 дней.

10.03 денег нет. Начался срок ИД.

11.03. 2013г. истек срок ИД

11.03.2014г банк обращается с иском в суд, ессно все тело +% +пеня.

По идее, суд 1 инст. по заяве ответчика должен установить факт получения кредита, наличия долга, но отказать в удовлетворении иска в полном обьеме в связи с пропуском срока ИД.

Что предлагает эта постанова? Взыскать %?

За какой период вотовот "проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності."

 В иске проценты насчитаны за 4+ года, с 1.01.2010 по 11.03.2014. и пеня за последний год, с 11.03.2013 по 11.03.2014.

Т.е. ВСУ хочет сказать, что % должны быть взысканы за 3 года, предшествующие подаче иска? а пеня - за год предшествующий иску? 

Значит по телу отказать, взыскать % за 3 года и пеню за 1 год? 

В таком случае нет срока исковой давности вообще. И через 100 лет обратись в суд, и получи свои % за три года, и пеню за год ))

Походу ВСУ в приступе ануслизинга изобрел вечную исковую давность ))

 

[sofi]

40 минут назад, Obelix сказал:

В таком случае нет срока исковой давности вообще. И через 100 лет обратись в суд, и получи свои % за три года, и пеню за год ))

вот и я об этом же, вечное обязательство, вечный КД и вечная ИД !!! пестня

Наш суд самый гуманный в мире!!!!! а добавьте даную судом возможность продавать и перепродавать решения судов! На таком бизнесе Украина всех догонит и перегонит, инвестиции в такое дело пойдут, и реформ больше никаких не надо. Исполнительное пр-во тоже будет бесконечным а связи с многократной сменой стягувачей.

ващето, в постановах НБУ  про отображение в счетах тела и процентов все четко расписано, проценты не могут  начисляться , когда нет тела, а тела нет в связи с окончанием срока кредитования, но как эти постановы применить в своей защите? Может - недобросовестная предприним. практика?

[Obelix]

Да, sofi, вижу что тебе тоже интересно )

Ну ок, читаем постанову на свой ляд) Делим на кусочки)

Цитата

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

ЗЫ.У высновку суд пропустил слово "тощо", хотя в тексте процитировал текст верно. Случайность?

Основное об-во это что?  тело  и % или только тело? Если тело и %, то все кончилось в рамках срока ИД. Если тело - то % дополнительные требования, попадающие в категорию ТОЩО, так как это не неустойка, и не майно.

Что до пени - так это неустойка чистой воды, ибо

"Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання."

Т.е. ст. 266 четко регламентирует  прекращение претензий как на тело, так и на все остальное, что из него проистекало.

далее:

Цитата

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Ну конечно мае ) Но по суду - только в срок до окончания исковой давности. Вне суда - это проблемы сторон.

Законом встановлено 264-266, догвором - бок + 90 дней. Время пошло.

Цитата

Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так никто и не просит признать обязательсвто прекращенным. Оно есть. Но банк уже утратил право на судебное взыскание. Срок исковой давности. Он пропустил время, когда он мог обратиться с иском  в суд.

А обратиться с гадалке или гопникам он срок не пропустил. Или на другие внесудебные способы взыскания (в расках Закона) - не пропустил.

Цитата

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Ну а раз срок ИД кончился, и согласно 266 - для всего, то и взыскивать нечего. Ибо иск уже был подан за межами позовної давності

ЗІЗІ - такая трактовка от меня )))

[Obelix]

3 минуты назад, sofi сказал:

в постановах НБУ  про отображение в счетах тела и процентов все четко расписано, проценты не могут  начисляться , когда нет тела, а тела нет в связи с окончанием срока кредитования, но как эти постановы применить в своей защите? Может - недобросовестная предприним. практика?

У нас весь бизнес, в том числе от НБУ и ВСУ - недобросовестная предпринимательская практика ))

ИМХО можно через экспертизу затребовать выписки по аналитическим счетам банка, где будет видно (эксперту) что начисленя не проводилось, а вся эта бумажная херь  в виде "розрахунка заборгованости" - это попытка обманным путем через суд получить дополнительную прибыль )

[sofi]

10 минут назад, Obelix сказал:

Ну а раз срок ИД кончился, и согласно 266 - для всего, то и взыскивать нечего. Ибо иск уже был подан за межами позовної давності

ЗІЗІ - такая трактовка от меня )))

нормальная трактовка, но ВСУ в решении % двинул в "тощо", применил 1048, хотя в 1054 о процентах сказано, короче- у них стартап.

 

11 минут назад, Obelix сказал:

ИМХО можно через экспертизу затребовать выписки по аналитическим счетам банка, где будет видно (эксперту) что начисленя не проводилось, а вся эта бумажная херь  в виде "розрахунка заборгованости" - это попытка обманным путем через суд получить дополнительную прибыль )

можно, канечно, но клопотно, дорого, и не факт что суд ее примет ,

судью - на мыло! 

[Obelix]

1 минуту назад, sofi сказал:

Цитата

нормальная трактовка, но ВСУ в решении % двинул в "тощо", применил 1048, хотя в 1054 о процентах сказано, короче- у них стартап.

Ващето это называется "кручу верчу наебать хочу"...но можно и так назвать чтоб не ругаться при людях.

Цитата

можно, канечно, но клопотно, дорого, и не факт что суд ее примет

Не дороже денег )

Хлопотно - тоже не особо, ибо если на кону стоит родовой замок и или мельница прадеда, торг здесь не уместен )

Не факт, да. Но не подача документов есть основание для залышення без розгляду, т.к. позов не обгрунтованый належними доказами, или в отказе, т.к. не надано належних доказив.

Цитата

судью - на мыло! 

Это да без оговорок.

Но со своей стороны тоже нужно делать все, чтоб получилось...ибо лучче сделать и не получиться, чем не сделать и сожалеть.

А если сделал все, но не вышло - значит таки судья гад. ))

 

[sofi]

9 минут назад, Obelix сказал:

Не факт, да. Но не подача документов есть основание для залышення без розгляду, т.к. позов не обгрунтованый належними доказами, или в отказе, т.к. не надано належних доказив.

скорее в отказе,. но кто ж ему откажет, он же банк!

мне чтобы стягнуть по безгрошовому кредиту апеляшка счет нарисовала, на котором до сих пор кредитные средства лежат))))

[Obelix]

))

[babaika]

В 10.07.2016 в 10:43, ANTIRAID сказал:

ВСУ пришел к выводу, что в случае пропуска срока исковой давности по телу кредита у кредитора остается возможность взыскать проценты в пределах сроков исковой давности.

Нет, не пришел ВСУ к такому выводу.

Любопытно из чего вами сделаны такие выводы? ВСУ указывает на пропуск ид который не учли суды низших инстанций, на то, что пеня, проценты подлежат взысканию в пределах срока ид (ст.266 ЦКУ). И что здесь не так?

Все решения отменили и отправили в первую инстанцию правильно установить сроки и отказать во взыскании – пропуск ид (ст.261, 266 ЦКУ).

Нормальная постанова, но несколько намудрили с правовой позицией, хотя это сути не меняет.

 

[babaika]

.

[Vladimir AB]

12 часов назад, Obelix сказал:

Я вот думаю про эту постанову и не могу ее логически осмыслить.

Упрощаем ситуацию до немогу:

Время оплаты - с 1 по 10 января 2010г

10.01. платежа нет. Льготный срока - 30 дней. Пролонгации срока ИД нет.

10.02 банк шлет вымогу, что мол просрочил, должен вернуть все, иначе суд/тюрьма, на все про все 30 дней.

10.03 денег нет. Начался срок ИД.

11.03. 2013г. истек срок ИД

11.03.2014г банк обращается с иском в суд, ессно все тело +% +пеня.

По идее, суд 1 инст. по заяве ответчика должен установить факт получения кредита, наличия долга, но отказать в удовлетворении иска в полном обьеме в связи с пропуском срока ИД.

Что предлагает эта постанова? Взыскать %?

За какой период вотовот "проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності."

 В иске проценты насчитаны за 4+ года, с 1.01.2010 по 11.03.2014. и пеня за последний год, с 11.03.2013 по 11.03.2014.

Т.е. ВСУ хочет сказать, что % должны быть взысканы за 3 года, предшествующие подаче иска? а пеня - за год предшествующий иску? 

Значит по телу отказать, взыскать % за 3 года и пеню за 1 год? 

В таком случае нет срока исковой давности вообще. И через 100 лет обратись в суд, и получи свои % за три года, и пеню за год ))

Походу ВСУ в приступе ануслизинга изобрел вечную исковую давность ))

 

Cаме так і я розумію цю постанову...  Або ще: банк має право на стягнення % пені та пені в межах строку позовної давності, але ж строк ПД минув і банк не отримує нічого)