Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

36 голосов

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      32
    • Нет
      4
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      33
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

  • Ответы 6.4k
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Опубликовано

В квітні 2013 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ вперше правильно застосував Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до кредитних правовідносин. Досі суд не відрізняє споживчий кредит від фінансового кредиту (ст.4 закону): «Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) …».

Навіть в п.1 постанови пленуму Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 не був зазначений даний закон.

...

Тобто Ви хочите сказати, що споживчий кредитй і і був виключно передбачений в національній валюті , адже в самому законі Про захист прав споживачів" ніякої іноземної валюти не передбачалось... Куди ж валюту витрачати на Україні? Валютних магазинів немає ж...

а взяти кредит фінасовий це вже щось нагадує підприємницький тобто мета вже інакша виходить...?

Опубликовано

от тут гарне визначення:

5) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що

здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за

рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і

за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою

отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових

активів;

Опубликовано

між іншим (аналогія) :

"1.14. Перерахування валютних цінностей з України (в Україну) на рахунок (з рахунку), право на розміщення валютних цінностей на

якому надається ліцензією дозволяється лише з власного рахунку (на власний рахунок) власника ліцензії, що відкритий в уповноваженому

банку, який зазначений у ліцензії. { Пункт глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 282

( z0952-05 ) від 10.08.2005 } "

в даному випадку мова йде про власника - фізичну особу, а не банк.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1413-04

Опубликовано

Подала иск про захист прав споживачив и примушення до вчинення певних дий. Надо признавать просрочку кредитора и отсутствие у Банки права начислять проценты и какие-либо штрафы за "льготный" период, пока клиент его "беспризорник" ;-)))

Я уже предвкушаю ситуацию, когда нач. отделения снова мне прислал текст неподписанный доп. соглашения с требованием платить на 3739, а юристы главного офиса (по крайней мере так сказали в телефонном режиме) уже сочинили мне другой ответ с другим текстом угоды и згодою таки открыть мне текущий счет для погашения. Я так понимаю, тексты снова пришлют без подписей со стороны Стороны, которая вносит предложение подписать договор. И тут бедный потребитель финансовых послуг в лице меня любимой совсем должен стать "в растерянность"- кому же верить? начальнику отделения или мифическим существам, (которые, наконец-то появились на горизонте, )- юристам банка. Ну, естественно начальник отделения копию своей доверенности на право представлять интересы банки мне не выслал. Чего выслали юристы, надеюсь скоро получу, но судя по их способностям косяков там будет не меньше.

Я конечно и тем и другим вышлю свои аргументированные возражения на их "неприличные" предложения. Но согласно ЦК, если сторона направляет свои замечания к договору, то это считается как бы считается отказом принять первое предложение и подачей второй стороной другого предложения. А я. вообщем-то, ниче им предлагать не хочу ;-))) Это проблемы банка, что они счет закрыли, прописанный в договоре. Вообщем, еще пару месяцев переписки, если не больше. ;-)

Добрый день. Если не секрет можно попросить у вас образец вашего иска? Тоже хочу подать по просрочке кредитора.

Опубликовано

Уважаемые форумчане, подскажите пожалуйста о валютном мемориальном ордере где и что сказано, в постановах и инструкциях НБУ?

Заранее благодарен.

У відповідності до вимог Постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року N 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України»

- п.4.1. глави 4 Положення, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані;

- п.4.2. глави 4 Положення,що підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи;

- п.4.3. глави 4 Положення, що первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі;

- п.4.4. глави 4 Положення, що залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій);

- п.4.5. глави 4 Положення, що касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

- п.4.6. глави 4 Положення, що меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

- п.4.7. глави 4 Положення, що внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку.

Опубликовано

Я перепрошую, але таке:

Згідно Постанови НБУ № 492 від 12.11.2003р п. 7.12. На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:... ”валюта, перерахована як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору за умови отримання у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, реєстраційного свідоцтва Національного банку щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті;» .

А згідно п.7.13. даної Постанови зобовязує: З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:...перерахування коштів для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка відповідно до законодавства України);

а згідно 281 Постанови НБУ: 12. Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є

такі:

надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

ну а далі :

25. Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з

валютними деривативами, а також операції в іноземній валюті з

іншими похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є

валютні цінності, курси валют, процентні ставки, індекси, крім

випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного

банку.

{ Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою

Національного банку N 216 ( z0910-08 ) від 28.07.2008 }

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0950-05

а шо таке дериватив?

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому.

http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.3356.0

але цікаво

Положення

про порядок реєстрації одержання резидентами

кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів

Видача обласними управліннями Національного банку України

резидентам-позичальникам реєстраційних свідоцтв за кредитами,

відсоткова ставка за якими перевищує показник максимальної

доходності в іноземній валюті за облігаціями зовнішніх державних

позик, емітованих Міністерством фінансів України, не дозволяється.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1549500-98

Ну як все це стосується споживчого кредитування в іноземній валюті?)

Опубликовано

а шо таке дериватив?

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому.

http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.3356.0

Ну як все це стосується споживчого кредитування в іноземній валюті?)

Дериватив - производная ценная бомага. На примере США, пачиму там случился кризис. Из фильма Inside Job. Банки выдавали ипотечные кредиты с первоначальным взносом чуть ли не 1%. Далее под выданные кредиты выпускались ценные бумаги - деривативы. Эти деривативы крупные чуваки инвестиционные банки страховали от рисков и продавали эти деривативы, как чисто "надежные бомаги", хотя сами в имейлах называли их "дерьмом собачим". Т.е. клиент не платит по кредиту, но дериватив (ценный бомаг - застрахован и инвестиционный банк получает прибыль - страховку. Так как в США полно было "непуганных *диотов" с деньгами поменьше, которые хотели их куда-то вложить, то паралельно инвестбанки "пихали" эти деривативы клиентам. А такими клиентами были: пенсионные фонды штатов и бузинесмены поскромнее. А покупали они эти бомаги, потому что всякие "Мудиз" и "СтэндартсиПуэрз" присваивали высокие рейтинги этим деривативам.

Короче, клиент по кредиту не платил, но инвестбанке от этого хорошо. Ну инвесторам поменьше, которым втюхивали эти деривативы было плохо, но они об этом узнали позже.

В нашей стране до "деривативов" во всей красе не дошли, из-за того. что рынок ценных бомаг плохо развит.

Причины "финансовой крызы по-украински" хорошо описаны в этой статье:

http://www.epravda.com.ua/publications/2009/07/20/200129/

Опубликовано

Дериватив - производная ценная бомага. На примере США, пачиму там случился кризис. Из фильма Inside Job. Банки выдавали ипотечные кредиты с первоначальным взносом чуть ли не 1%. Далее под выданные кредиты выпускались ценные бумаги - деривативы. Эти деривативы крупные чуваки инвестиционные банки страховали от рисков и продавали эти деривативы, как чисто "надежные бомаги", хотя сами в имейлах называли их "дерьмом собачим". Т.е. клиент не платит по кредиту, но дериватив (ценный бомаг - застрахован и инвестиционный банк получает прибыль - страховку. Так как в США полно было "непуганных *диотов" с деньгами поменьше, которые хотели их куда-то вложить, то паралельно инвестбанки "пихали" эти деривативы клиентам. А такими клиентами были: пенсионные фонды штатов и бузинесмены поскромнее. А покупали они эти бомаги, потому что всякие "Мудиз" и "СтэндартсиПуэрз" присваивали высокие рейтинги этим деривативам.

Короче, клиент по кредиту не платил, но инвестбанке от этого хорошо. Ну инвесторам поменьше, которым втюхивали эти деривативы было плохо, но они об этом узнали позже.

В нашей стране до "деривативов" во всей красе не дошли, из-за того. что рынок ценных бомаг плохо развит.

Причины "финансовой крызы по-украински" хорошо описаны в этой статье:

http://www.epravda.com.ua/publications/2009/07/20/200129/

Воно то так, але чому б не прирівняти деякі договори які нам всучили банки і що там кажуть: зобовязується надати під % з 2008 до 2025 року сумму 1млн долларів. Правда не пише по якому курсу і коли... ну чим не визначення, яке привів раніше: Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. ?

До деривативів належать:

...

форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базо ий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами;

а шо каже закон Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ?

таття 6. Договір про надання фінансових послуг

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі,

строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

а також

25. Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з

валютними деривативами, а також операції в іноземній валюті з

іншими похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є

валютні цінності, курси валют, процентні ставки, індекси, крім

випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного

банку.

{ Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою

Національного банку N 216 ( z0910-08 ) від 28.07.2008 }

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0950-05

Опубликовано

Дериватив - производная ценная бомага. На примере США, пачиму там случился кризис. Из фильма Inside Job. Банки выдавали ипотечные кредиты с первоначальным взносом чуть ли не 1%. Далее под выданные кредиты выпускались ценные бумаги - деривативы. Эти деривативы крупные чуваки инвестиционные банки страховали от рисков и продавали эти деривативы, как чисто "надежные бомаги", хотя сами в имейлах называли их "дерьмом собачим". Т.е. клиент не платит по кредиту, но дериватив (ценный бомаг - застрахован и инвестиционный банк получает прибыль - страховку. Так как в США полно было "непуганных *диотов" с деньгами поменьше, которые хотели их куда-то вложить, то паралельно инвестбанки "пихали" эти деривативы клиентам. А такими клиентами были: пенсионные фонды штатов и бузинесмены поскромнее. А покупали они эти бомаги, потому что всякие "Мудиз" и "СтэндартсиПуэрз" присваивали высокие рейтинги этим деривативам.

Короче, клиент по кредиту не платил, но инвестбанке от этого хорошо. Ну инвесторам поменьше, которым втюхивали эти деривативы было плохо, но они об этом узнали позже.

В нашей стране до "деривативов" во всей красе не дошли, из-за того. что рынок ценных бомаг плохо развит.

Причины "финансовой крызы по-украински" хорошо описаны в этой статье:

http://www.epravda.com.ua/publications/2009/07/20/200129/

В Украине c 2005 года была распространена иная форма "финансовой пирамиды": банковские вклады в наличной иностранной валюте и платежи наличной иностранной валютой по псевдовалютным кредитам (они в этой пирамиде рассматриваются как вклады, но беспроцентные).

Почему в Украине проценты по вкладам в иностранной валюте превышали проценты по аналогичным вкаладам, но в стране-эмитенте данной валюты?

Неужели кто-то еще сомневается в существовании данной формы «финансовой пирамиды»?

Прочитайте внимательно http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=34898 сообщение #367 22.6.2011 22:55

Преступления в банковской сфере и их характеристика

Классификация преступлений в кредитно-банковской сфере может быть осуществлена по различным основаниям в зависимости от целей изучения явления.

целесообразно выделить злоупотребления, наиболее характерные для банковской деятельности.

В зависимости от субъекта в структуре преступности в кредитно-банковской сфере целесообразно различать:

Преступления, совершаемые руководителями банков и других кредитных организаций

Преступления, совершаемые руководителями банков и других кредитных организаций, отличаются повышенной общественной опасностью. Это связано с особыми функциями данных организаций в финансовой системе и экономике в целом. Жертвами преступлений становятся значительные группы субъектов экономических отношений. Рассмотрим некоторые наиболее типичные преступления.

Мошенничество. Данный вид преступления получил довольно широкое распространение в сфере банковской деятельности. Совершаемое руководителями банков, мошенничество характеризуется значительным масштабом наносимого ущерба, сложностью и изощренностью используемых криминальных схем, разнообразием применяемых приемов и способов. Представление об используемых схемах, приемах и методах дают приводимые ниже примеры [1], [2], [3], [4].

Лжепредпринимательство. Получила распространение криминальная практика создания банков и других кредитных организаций с целью привлечения и последующего хищения денежных средств других лиц. Многочисленные лжебанки, финансовые компании причинили ущерб десяткам миллионов граждан. Особенно значительный ущерб был связан с деятельностью фирм, использующих принцип финансовых пирамид. В целях предупреждения их преступной деятельности ст. 173 УК РФ предусматривает ответственность за лжепредпринимательство, под которым понимается создание коммерческой организации без намерения осуществлять предпринимательскую или банковскую деятельность, имеющее целью получение кредитов, освобождение от налогов, извлечение иной имущественной выгоды или прикрытие запрещенной деятельности, причинившее крупный ущерб.

Кроме того, руководителями банков и других кредитных организаций совершаются преступления против интересов акционеров и пайщиков (мошенничества с балансовыми ведомостями), преступления против кредиторов - мошенничества, преступления, связанные с банкротством (преднамеренное банкротство, фиктивное банкротство, неправомерные действия при банкротстве), преступления против финансовой системы государства (отмывание денег, налоговые преступления), преступления против условий и порядка осуществления банковской деятельности (незаконная банковская деятельность, коммерческий подкуп) (пример 5)

Специфическим преступлением, характерным для деятельности коммерческих банков является злоупотребление депозитным капиталом. Данный вид преступлений связан, как правило, с мошенническим присвоением денежных средств, привлеченных на банковские счета. Способы совершения данных злоупотреблений различны. Наиболее опасными становятся данные злоупотребления при вовлечении в них большого количества людей и нанесении крупного ущерба как отдельным лицам, так и стабильности банковской системы в целом. Классическим примером является создание финансовых пирамид (пирамид Понци).

http://newasp.omskreg.ru/bekryash/ch9p2.htm

Какую Вы финансовую услугу реально потребили (ст.901 Гражданского кодекса Украины), а банк предоставил?

В какой валюте?

Если затрудняетесь ответить, то внимательно посмотрите свои договоры купли-продажи недвижимости (земельных участков) и договоры купли-продажи автотранспорта.

Неужели Вы расчитывались иностранной валютой по данным договорам? В них написано иное.

И где правда?

А чем отличается схема "покупки в группах" от схемы "псевдовалютного кредита"?

Пирамида - выплата процентов по валютным вкладам, которые не были учтены в кассе, за счет неучтенных платежей по псевдовалютным кредитам. Не являются ли данные платежи аналогичными вкладами, если реально валютный кредит не выдавался?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72186 сообщение #5214 27.5.2013 17:56

Справа № 216/1011/13-ц

Провадження № 2/216/716/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

.

15 травня 2013 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазурчака В.М., при секретарі судового засідання Марущак І.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ТОВ "Альфа Бізнес" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із означеним вище позовом до відповідача та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" грошові кошти у розмірі 5142 (п'ять тисяч сто сорок дві) гривні України.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що підписаний між сторонами правочин (договір) є нікчемний в силу закону, а отже не породжує правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв'язок, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

04 серпня 2012 року між ОСОБА_2 (позивачем) та ТОВ «АЛЬФА БІЗНЕС» (відповідачем) було укладено угоду № 001975 (т.1 а.с.10-12).

По суті реклама говорить конкретну інформацію, і будь-який споживач - потенційний клієнт, який бажає взяти грошовий кредит, побачить в ній не адміністрування покупок із якимись грошовими фондами та групами учасників, а інформацію щодо видачі доступних кредитів під низький відсоток та на дуже вигідних умовах, без довідок про доходи, застав та поруки. Згідно чинного законодавства така реклама є забороненою. Вона вводить в оману споживачів реклами і завдає шкоди внаслідок своєї неточності, недостовірності, двозначності, замовчуванні, неправдивої інформації.

У ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про рекламу» визначено основними принципами реклами законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Ст. 1 ЗУ «Про рекламу» дає визначення недобросовісної реклами - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Введення в оману споживачів реклами являє собою розповсюдження реклами, що за своїм змістом не відповідає дійсності, містить неправдиву інформацію про рекламований об'єкт чи іншу неправдиву інформацію.

Частина 1 статті 6 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на належну якість продукції: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч. 1 Статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ст. 21, ч. 1 п. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до ч.1 ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Частиною 2 статті 15-1 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Реклама Відповідача є недобросовісною, порушує своїм змістом та формою чинне Законодавство України, вводить в оману та завдає шкоду споживачу внаслідок неточності, недостовірності її змісту, двозначності висловлювань і тверджень, що подаються у ній, перебільшення переваг рекламованого об'єкта, а також замовчування його недоліків. Всі критерії недобросовісності реклами полягають у прямому чи прихованому обмані, що однозначно є порушенням загальнолюдських моральних норм, так само як і норм права,

Умови договору та Програми «Центр Інвест» є несправедливими та такими, що порушують чинне законодавство України.

Всупереч конституційному принципу рівності (ст. 21, 22 Конституції України) для вчинення переважної більшості дій Учасником програми встановлено строк у 5 днів (п. 3.4, 4.10 Програми «Центр Інвест»), а для підприємства виконання окремих процедурних актів Програми розтягується у часі від 10 днів, 15 днів до 90 днів (п.8.2 Програми «Центр Інвест»), що є очевидним і протиправним відходженням від принципу рівності сторін у цивільних правовідносинах.

Також, має місце неспівмірний обсяг прав і обов'язків сторін, відповідно до якого тільки підприємство має право самостійно визначати, кого з учасників допускати до участі в Програмі тощо. Це суперечить ч. З ст. 509 ЦК, яка закріплює, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 3.4., 4.2, 4.5, 4.10, 4.11, 4.12 Програми «Центр Інвест»).

Окремі терміни конкретизовані на початку Програми «Центр Інвест» (далі - Правила). Проте їх вживання у тексті Правил часто відрізняється від загальновживаних понять у чинному законодавстві України. Це ускладнює використання ст. 213, ст. 637 ЦК для встановлення справжнього змісту вищевказаних документів, адже неможливо використати загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Досить поширеною є явна підміна основних понять та категорій чинного законодавства, в результаті чого юридично не пов'язані між собою відповідними правовими наслідками терміни в тексті договорів виявляються штучно «перемішаними», що повністю нівелює їх зміст та виключає можливість правомірної реалізації на практиці.

При цьому текстуальне закріплення окремих положень Правил настільки непослідовне та заплутане, що не дозволяє сприймати ні логічний зміст, ні юридичну термінологію, ні навіть загальновживані побутові поняття.

Окрім цього, досить часто закріплені загальні фрази неконкретизованого змісту, які дозволяють підприємству довільно і у власних інтересах впливати на певні правовідносини.

Сутність програми в тексті договорів визначена абсолютно не конкретно, надзвичайно заплутано та суперечливо настільки, що навіть після їх не однократного перечитування складається досить віддалене уявлення про справжній зміст регламентованого правочину, про послідовність, про призначення та наслідки вчинюваних дій.

Частина 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Свідоме заплутування реципієнта інформації поряд з вищенаведеними прикладами, здійснюється також кількома іншими способами:

1) шляхом систематичного повторювання однієї і тієї ж очевидної інформації.

2) шляхом періодичного відсилання до інших статей і пунктів Правил (п. 8.2, 9.2 Правил).

Специфічне текстуальне закріплення окремих положень Договору і Правил створює у адресата інформації досить віддалене уявлення про справжній зміст маніпуляцій фірми із залученими грошовими коштами учасників. Останні протягом певного часу дійсно можуть вірити у примарну майбутню вигоду від участі в програмі.

Проте проаналізовані вище положення підтверджують, що заплутані речення та суперечливі статті, насправді, дозволяють легко завуалювати справжній зміст вчинюваних правочинів. Хоча згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В результаті цього учасники програми автоматично опиняються в фінансовій залежності від незрозумілих схем розрахунків та прогресивно наростаючих сум обов'язкових до сплати відсотків, тобто потрапляють у заздалегідь невигідне матеріальне становище (п. 5.2, 5.4., 6.5, 8.3, ст. 9 Правил).

Хоча Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХП (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч. 2, п. З ч. З ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

В умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. А саме: відповідач, розміщуючи в друкованих засобах масової інформації рекламу, спонукає клієнта звертатися за дешевою позикою. Так, з одного боку даного договору вбачається, що згідно з Програмою, предметом договору є певні юридичні дії спрямовані на надання Послуги за рахунок грошей Відповідача з розстроченням платежів (п.1.1 Договору).

Однак, з інших умов договору випливає, що Відповідач формує Реєстр Учасників за рахунок щомісячних загальних платежів, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої програми. Крім того, з даної групи формується Фонд Реєстру, який призначений для отримання Послуги для учасників програми, шляхом надання Дозволу учаснику Програми на отримання Послуги. При цьому, Дозвіл на отримання Послуги надається не всім учасникам Програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів). (ст. 4 Правил, визначення «Захід з розподілу грошового Фонду», «Дозвіл», «Послуга», «Фонд Реєстру»).

Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів Відповідача, оплачує товар іншим учасникам програми. При цьому, надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми (п. 8.2 Правил).

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. З, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачі до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів» поняття «послуга» визначена як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором, матеріального чи нематеріального блага. Це здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ст.3 п.6 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Також, ст. 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин.

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст. 4 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги, як зокрема адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Таким чином, Відповідач здійснює операції з «адміністрування придбання у групах», така діяльність має ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, тому в даному випадку має місце саме надання фінансових послуг в понятті, визначеному вищезазначеним законом.

Водночас, відповідно до ст. 34 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

З огляду на вищевикладене, дана угода була укладена під впливом обману і нечесної підприємницької практики. Вона прямо суперечить вимогам низки законів та Конституції України та міжнародним документам.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України встановлено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Сплата позивачем відповідачу грошових коштів підтверджується квитанціями (т.1 а.с.17-20).

Здійснюючи провадження у даній справі, враховуючи системність звернення громадян з тотожними за змістом позовами, аналізуючи матеріали справи, суд вбачає в діях працівників та/або представників ТОВ "Альфа-Бізнес" ознаки злочину, передбаченого ст.190 Кримінального кодексу України (шахрайство) за ознаками заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману та/або зловживання довірою, оскільки під виглядом цивільно-правових відносин певні особи заволоділи грошовими коштами позивача, ввівши його в оману з приводу виду цивільно-правових відносин (замість позики, кредиту підписувались договори участі в програмах пірамідального характеру).

У зв'язку з цим вважаю за необхідне копії матеріалів цивільної справи направити до Центрально-Міського районного відділу внутрішніх справ Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровські області для внесення відповідних відомостей в порядку ст.214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення розслідування.

На основі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України; ст.1, ч.1 ст.7 Закону України «Про рекламу»; п.4 ч.1 ст.4, ч.1 ст.6, ч.ч. 1, 8 ст.15, ч.1 ст.18, ч.2, п.3 ч.3 ст.18, п.2 ч.1, п.7 ч.3, ч.5-7 ст.19, ч.1 п.5 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»; ч.ч.1, 2 ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; ч.3 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; п.6 ст.3, ст.7, ст.13, ч.3 ст.133, ч.ч.1, 3 ст.203, ч.2 ст.215, ч.ч. 1-3 ст.216; абз.2 ч.1 ст.230, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, Хартією захисту споживачів; ст.214 Кримінального процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" (ідентифікаційний код юридичної особи 37742500, місцезнаходження юридичної особи: вулиця 118 Павших Революціонерів, будинок № 31, Центрально-Міський район, місто Макіївка, Донецька область, 86157) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) грошові кошти у розмірі 5142 (п'ять тисяч сто сорок дві) гривні України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" (ідентифікаційний код юридичної особи 37742500, місцезнаходження юридичної особи: вулиця 118 Павших Революціонерів, будинок № 31, Центрально-Міський район, місто Макіївка, Донецька область, 86157) на користь державного бюджету держави Україна судовий збір у розмірі 229,4 (двісті двадцять дев'ять цілих чотири десятих) гривень України.

Негайно направити копії матеріалів цивільної справи до Центрально-Міського районного відділу внутрішніх справ Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровські області для внесення відповідних відомостей в порядку ст.214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення розслідування.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 року.

Суддя В.М. Мазурчак

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31289098

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...c=5421&st=0

"Активная" деятельность факторинговых и коллекторских компаний по взысканию задолженности по псевдовалютным кредитам – это последствия преступной деятельности в банках, приведшей к созданию "финансовой пирамиды".

Неучтенная сверхприбыльность деятельности в банках позволяет продавать псевдовалютные кредитные портфели по 10% и ниже.

Существует значительная разница между терминами: "банковская деятельность" и "деятельность в банке".

К сожалению, в Украине некоторые недобросовестные банки работают в качестве конвертационных центров, забывая об осуществлении законной банковской деятельности.

Опубликовано

А, что делать, когда судьи утверждают в судах: "какая разница с какого счета и как банк Вам выдал деньги, это не Ваше дело. Деньги получили.Стягнути и т.д."

Опубликовано

Воно то так, але чому б не прирівняти деякі договори які нам всучили банки і що там кажуть: зобовязується надати під % з 2008 до 2025 року сумму 1млн долларів. Правда не пише по якому курсу і коли... ну чим не визначення, яке привів раніше: Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. ?

До деривативів належать:

...

форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базо ий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами;

а шо каже закон Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ?

таття 6. Договір про надання фінансових послуг

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі,

строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

а також

25. Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з

валютними деривативами, а також операції в іноземній валюті з

іншими похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є

валютні цінності, курси валют, процентні ставки, індекси, крім

випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного

банку.

{ Пункт розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою

Національного банку N 216 ( z0910-08 ) від 28.07.2008 }

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0950-05

Кредитный договор не попадает под определение дериватив-- базовий актив вам надають, а не продають, а вот договор факторинга, где предметом уступки являются право требования валютных ценностей (базовый актив) проданный за деньги вполне даже подходит. Ваше мнение об определении договора факторинга как дериватив?

Опубликовано

А, что делать, когда судьи утверждают в судах: "какая разница с какого счета и как банк Вам выдал деньги, это не Ваше дело. Деньги получили.Стягнути и т.д."

До мне тільки вчора дійшло:

Банк зобовязаний здійснювати діяльність в межах ліцензії - тобто в межах предбаченому законодавством.

Це значить що те ще не передбачено не дозволено для банку.

АлПет : "факторинга как дериватив? " і перше і друге - предмет договору інший, що не є кредитом.

це як продаж землі заборонений але оренда не заборонена.. типу цього як я зрозумів...

але тепер вже однозначно можна сказати що такого не предбачено -не дозволено банкам.

5) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за

рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою

отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

Згідно Постанови НБУ № 492 від 12.11.2003р п. 7.12. На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:... ”валюта, перерахована як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору за умови отримання у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, реєстраційного свідоцтва Національного банку щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті;»

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті .

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72058 сообщение #5201 23.5.2013 10:00

Опубликовано

До мне тільки вчора дійшло:

Банк зобовязаний здійснювати діяльність в межах ліцензії - тобто в межах предбаченому законодавством.

Це значить що те ще не передбачено не дозволено для банку.

Какую Вы финансовую услугу реально потребили (ст.901 Гражданского кодекса Украины), а банк предоставил?

В какой валюте?

Если затрудняетесь ответить, то внимательно посмотрите свои договоры купли-продажи недвижимости (земельных участков) и договоры купли-продажи автотранспорта.

Неужели Вы расчитывались иностранной валютой по данным договорам? В них написано иное.

И где правда?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72186 сообщение #5214 27.5.2013 17:56

В Российской Федерации новый Гражданский кодекс действует с 1996 года (на восемь лет раньше, чем в Украине).

«В качестве последствий ничтожного кредитного договора возникают реституционные обязательства, которые по своей правовой природе выступают примером кондикционных обязательств. То есть возникают два самостоятельных обязательства, одно из которых связано с возвратом предоставленного кредита, а второе - с возвратом суммы, состоящей из уплаченных процентов и уплаченной части долга. Естественно, что данные встречные обязательства являются однородными. Однако следует уяснить, в каком объеме они подлежат зачету.

Определение кредитного договора как ничтожной сделки, в частности, в силу несоблюдения его формы предполагает, что каждая из сторон такой сделки знала или должна была знать о ее ничтожности, а значит, такие стороны являются недобросовестными. Это, в свою очередь, определяет, что с момента поступления имущества одной стороне сделки от другой стороны считается, что сторона сделки, получившая имущество, знала и должна была знать о неосновательности своего обогащения. Изложенное имеет не только теоретическое значение, но и практическое.»

http://biglibrary.ru/category35/book74/part24/

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті .

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=72058 сообщение #5201 23.5.2013 10:00

Ошибочное мнение некоторых юристов банков о том, что исполнение кредитного договора в иностранной валюте подтверждается договор залога (ипотеки). Обычно в кредитных договорах описывается порядок выдачи кредита после подписания договора залога (ипотеки). Не так ли?

Внимательно проанализируйте данные решения в рамках ничтожного кредитного договора в национальной валюте, реальное исполнение которого подтверждается Вашим договором купли-продажи (квартира, земля, автомобиль):

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30139703

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24355794

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27758274

Спасибо-Фатєєва І.В. Спірні питання недійсності правочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 3 (50).– С. 95 – 106.

Суд в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК не встановив обставини, що мають значення для справи, що підтверджується наступним:

___________ районний суд м.____________ порушив статтю 360-7 Цивільного процесуального кодексу України та не застосував Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Даний закон не вказаний в рішенні від _________ у справі №______________.

Суд порушив ст.75 Конституції України, перевищив повноваження та застосував закон, яки ще не прийнятий Верховною Радою України, тобто суд керувався лише проектом закону №11060 від 02.08.2012 Верховної Ради України VI скликання "Про внесення змін до статі 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг." (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=44132).

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року.

Згідно із частиною 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто надання коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент, вважається фінансовою послугою та підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії (пункт 3 частини 1 статті 1, пункт 6 частини 1 статті 4, пункт 3 частини 1, частина 2 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

З огляду на викладене суд не з'ясував питання про те, чи була потрібна ліцензія для здійснення банком діяльності з надання фінансових кредитів готівковою іноземною валютою на момент укладення кредитного договору. Юридичне значення з'ясування судом цих обставин полягає в тому, що в разі встановлення незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, яка реально отримана з операційної каси або перерахована за цільовим призначенням.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України (статті 553 – 559, 1046 – 1053).

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 – 1048 ЦК України (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48 цс 12, від 18 липня 2012 р. № 6-79 цс 12).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України дана правова позиція визначена Верховним Судом України обов'язковою та доведена до судів інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 8 інформаційного листа № 10-1390/0/4-12 від 27.09.12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів» (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48цс12, від 18 липня 2012 р. № 6-79цс12).

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу

Пунктом першим статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки. Пунктом третім даної статті визначено поняття фінансового кредиту, тобто це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Перелік окремих видів діяльності щодо надання фінансових послуг встановлений частиною першою статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-III від 12.07.2001 року, який набрав чинності 22.08.2001 року.

Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ПАТ "_____________Банк" є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише лише з 5 жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 22 та додатку до даної генеральної ліцензії:

- валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу II «Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії» Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792.

Пунктом п'ятим розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено:

"5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом."

Послуги, що надаються банками відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", будуть визначені в статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" відповідно до законопроекту № 0972 від 12.12.2012 Верховної Ради України VII скликання. Даний проект закону про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" був наданий за законодавчою ініціативою Кабінета Міністрів України (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45090).

Даний проект Закону був підготовлений (за номером №11060 від 02.08.2012 на черговій сесії VI скликання Верховної Ради України) до другого читання та поданий до Верховної Ради України 16 жовтня 2012 року, але не був розглянутий.

Відповідно до статті 106 Регламенту Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до статі 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг підлягає внесенню до новообраної Верховної Ради України для його подальшого розгляду за процедурою підготовки до другого читання. Законопроект 27.12.12 надано для ознайомлення.

Проект Закону розроблено на виконання підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, затвердженої Законом України від 20.05.2010 № 2278-VІ, а саме: розроблення проекту Закон України про внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (щодо заборони провадження діяльності з надання фінансових послуг, види яких не визначені законом по суті). Предмет регулювання проекту Закону належить до сфери фінансових послуг як пріоритетної сфери адаптації законодавства України до законодавства ЄС, визначеної в статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною.

На даний час спеціальним Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в статті 4 не встановлено порядок надання споживачам фінансових послуг (фінансовий кредит) відповідно до вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність" кредитів в іноземній валюті.

_____________ районний суд м._________, приймаючи ______________ року рішення у справі №_____________, застосував закон, який ще не прийнятий Верховною Радою України, тобто суд керувався лише проектом закону №11060 від 02.08.2012 Верховної Ради України VI скликання "Про внесення змін до статі 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг." (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=44132).

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про банки та банківську діяльність".

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України, спеціальним законодавчим актом, тобто Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа (п.4 та п.6 ч.1 ст.4, ч.3 ст.5 Закону).

Попович Володимир Михайлович, автор економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки в розділі «2.1.2. Термінологія з питань тінізації, детінізації цивільного обороту речей, прав, дій та відмивання доходів незаконного походження.» монографії «Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки» (Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 546 с.) визначив поняття «Намивання тіньових капіталів» відповідно до рекомендацій FATF:

«Намивання тіньових капіталів - незаконні емісії, тобто утворення та випуск у платіжний обіг фіктивних грошових коштів чи інших платіжних, гарантійних, боргових засобів шляхом використання паперових, пластикових чи електронних фінансових інструментів, випущених (емітованих) у платіжний обіг за допомогою банківських електронних мереж звязку або іншим способом.

Прикладом намивання тіньових капіталів можуть бути незаконні емісії фіктивних безготівкових грошових коштів або фіктивних чеків, дружніх, зустрічних, бронзових чи дутих векселів, інших фіктивних цінних паперів. До таких належать також фіктивні боргові зобовязання, фіктивні гарантії, страхові поліси, що використовуються як засоби різних видів гарантій застави, закладу, платежу на ринку цінних паперів. У зміст терміну намивання тіньових капіталів також включаються інвестиційно-акумуляційні операції з додатковими фіктивними коштами, оскільки в їх основі лежить не просто відмивання незаконних, але за своєю природою реальних капіталів, а й інфляційне, фіктивне за своїм характером (намивання) збільшення загальної маси платіжних ресурсів за рахунок впровадження у фінансово-господарську систему країни фіктивних фінансових засобів».

Банк здійснив операції з фінансовими активами з метою набуття або можливості набуття вигоди для себе чи інших осіб за рахунок перерозподілу активів інших осіб, зокрема без провадження фактичної господарської діяльності (сплати доларами США не було здійснено відповідно до цільового використання кредиту).

Необхідно чітко відрізняти фінансову послугу у вигляді імітування надання фінансового кредиту іноземною готівковою валютою від фінансової послуги у вигляді реального надання кредиту готівковою національною валютою за нікчемним кредитним договором (бланковий кредит) та наступною валютно-обмінною операцією. У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ПАТ «_____________Банк» не зазначений фінансовий кредит в іноземній валюті за кредитним договором № __________________ року відповідно до "Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" (затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 №279) та "Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями" (затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.12 №23).

Згідно з «Комплаєнс та комплаєнс-функції в банках» (Compliance and the compliance function in banks, Basel Committee on Banking Supervision, April 2005) та обов'язкового критерію 6 принципу 17 "Основних Принципів ефективного банківського нагляду" (Core Principles Methodology, Basel Committee on Banking Supervision, October 2006) в постанові Правління НБУ від 28.03.07 №98 дано визначення комплаєнс-ризику. Комплаєнс-ризик - це ризик юридичних санкцій, фінансових збитків або втрати репутації внаслідок невиконання банком вимог законодавства України, нормативно-правових актів, внутрішніх положень і правил, а також стандартів саморегулівних організацій, що застосовуються до його діяльності. Нездатність передбачати вплив неналежних дій працівників банку може призвести до негативного суспільного резонансу та завдати шкоди репутації банку, навіть якщо не було порушено вимог законодавства України.

Внаслідок відсутністі в ПАТ "_____________Банк", належного контролю за дотриманням актів цивільного законодавства України і внутрішніх правил виник комплаєнс-ризик у правовідносинах зі мною.

Відповідно до вимог ст.901, ст.1054 ЦК України, Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України «Про захист прав споживачів» я не спожив послугу – фінансовий кредит у сумі ______________ доларів США за кредитним договором № ________________ року.

Працівники банку навмисно ввели мене та суд в оману щодо факту надання ____________ доларів США за зазначеним вище кредитним договором та вчинили це умисно з метою:

- надання правомірного вигляду набуття доходів банком у вигляді курсової різниці нібито від сплати кредиту та процентів за кредитним договором в доларах США, в той час коли реально був наданий кредит в національній валюті за нікчемним правочином;

- надання правомірного вигляду нібито сплати позичальником кредиту та процентів за кредитним договором в доларах США для приховування джерел походження реальних безпроцентних вкладів від мене в доларах США;

- ведення подвійної бухгалтерії, приховування готівкової іноземної валюти та приховування реального прибутку в ПАТ "____________Банк".

Дані дії працівників ПАТ "____________Банк", суб'єкту первинного фінансового моніторінгу, кваліфікуються як злочини, передбачені ст.209 Кримінального кодексу України та відповідного предикатного злочину щодо ухилення від сплати податків згідно оновлених Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням доходів та фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення (Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) 2012) від 16.02.2012 року і Директив Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу у сфері фінансового моніторингу (рішення Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією від 25.04.12 №100, Стратегія розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України №190-р від 09.03.11), або інших предикатних злочинів (постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 15.04.05 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»: ст.200, ст.191, ст.366 Кримінального кодексу України).

Є велика різниця між банківською діяльністю та злочинною діяльністю в банку (ухилення від сплати податків та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 гл.71 ЦК України (ч.2 ст.1054 ЦК), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. На відміну від одностороннього договору позики, кредитний договір – це двосторонній договір: зобов'язання про надання кредиту та зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків. Правовідносини за кредитним договром регулюються також гл.63 "Послуги. Загальні положення" ЦК України.

Згідно ст.901, ст.1054 ЦК України, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", позичальник не отримав кредит від банку в сумі _____________ доларів США відповідно до кредитного договору № _____________ року.

Прошу в подальшому не залучати мене до співучасті у злочинних діях окремих працівників ПАТ "___________Банк" щодо ухилення від сплати податків та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст.31 Кримінального кодексу України) у вигляді виконання кредитного договору договору № ___________ року.

Не хочеться вірити в те, що даний кредитний договір розробило керівництво банку, або власники банку, з метою обслуговування договорів банківського вкладу необлікованих грошових коштів зазначених осіб, тобто с метою легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом. Але деякі факти кримінальних справ щодо керівництва інших банків:

- Кримського комерційного церковного банку, доречі яскравий актуальний приклад того, що не треба робити в банку (недобросовісна конкуренція), досконало прописаний в ухвалі Апеляційного суду міста Севастополя від 08.06.12 справа №11/2790/238/12 (кримінальна справа №1-021/11 http://reyestr.court.gov.ua/Review/25101813),

- банку АКБ "Київ", ПАТ "Мегабанк", ВАТ КБ "Надра" ("Урядовий кур'єр", № 163 (4807), с.8, стаття "Кому фінанси співають романси"),

приводять до цих смутних роздумів про ПАТ "____________Банк". Я не хочу в подальшову давати покази в якості співучасника, якщо відносно керівництва, або інших співробітників даного банку буде порушена кримінальна справа. Я потерпілий у зв'язку з тим, що банк безпідставно отримував від мене протягом цих років готівкову іноземну валюту та її не обліковував, та й досі не обліковує, в операційній касі банку. Навіщо Ви це робили і робите? Все таємне колись стає явним.

Може працівники банку своіми діями, які свідчать про недобросовісну банківську конкуренцію, навмисно зараз намагаєтються дестабілізувати банківську систему України, нариклад як в Греції та Іспанії, та загрожують національній безпеці нашої держави? Тоді не треба "калядувати" в судах та імітувати продаж неіснуючого боргу за даним кредитним договором в "каналізацію банківського сміття", тобто колектору або фактору, і створювати фальшивий акт про нібито знищення кредитної справи та меморіальних ордерів, які насправді взагалі були недійсними та фальшивими. Я заявляю, що НЕ МАЄ І НЕ БУЛО моєї реальної заборгованості в іноземній валюті перед банком за кредитним договором договору № _______________ від ____________ року. І працівники ПАТ "______Банк" це дуже добре знають: "… але визволи нас від лукавого.".

Суд в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК не встановив обставини, що мають значення для справи.

Таким чином допущені судом при вирішені цієї справи порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення. Судами були порушені норми матеріального та процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до постановлення рішення, яке не ґрунтується на законі.

Опубликовано

Уважаемый НБУ, очень прошу Вашей помощи, помогите профессионально ответить на следующую ремарку банка: "Зокрема НБУ надано чітке визначення щодо поняття облікової політики Банку, а саме що це "сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедури, які використовує Банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансовой звітності".

Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі "Положення про облікову політику банку", відповідно до якого розробляє систему та форми управлінського обліку, внутрішньої звітності, та контролю операції, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку".

Тобто у відповідності до внутрішньої облікової системи банку, Банк може самостійно визначати додаткові рахунки та субрахунки, з яких буде видаватися кредит, а тому посилання експерта на те, що Банк не мав права надання валютного кредиту з рахунку 2203 є неправомірним.

Зокрема, відповідно до п.2.9 Постанови НБУ № 254 операційна діяльність банку має бути організована таким чином, щоб забезпечити надання внутрішних інструкції (розпоряджень) щодо здійснення платежів.

Також у відповідності до п.6.2 вищезазначеної Постанови, порядок відкриття (закриття) внутрішньобанківськіх рахунків для нкопичення інформації з обліку нарахованих доходів і витрат, кредитів, розміщених депозитів, розподілу прибутку тощо Банк визначає самостійно".

Если можно дайте пожалуйста ответ который я смогу скопировать и отдать суду, а то совсем запуталась в аналитических, синтетических и внутренних банковских счетах или, если можно, объясните для неразбирающихся в бух-рии - 2203 это какой счет - синтетический или аналитический и какие именно счета банк может придумывать самостоятельно и где использовать - для внутреннего учета или внешнего. Извините если задала глупый вопрос - в борьбе с банком и не на такое пойдешь :)

Спасибо заранее

Опубликовано

Уважаемый НБУ, очень прошу Вашей помощи, помогите профессионально ответить на следующую ремарку банка: "Зокрема НБУ надано чітке визначення щодо поняття облікової політики Банку, а саме що це "сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедури, які використовує Банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансовой звітності".

Спасибо заранее

Я не НБ Украины, но выделенное и является ответом на ваш вопрос. Т.е. банк может организовывать выдачу кредитов как ему угодно, но исключительно "у межах чинного законодавства". А действующим законодательством выдача валюты физ.лицу напрямую со счета 2203 не предусмотрена.
Опубликовано

Уважаемый НБУ, очень прошу Вашей помощи, помогите профессионально ответить на следующую ремарку банка: "Зокрема НБУ надано чітке визначення щодо поняття облікової політики Банку, а саме що це "сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедури, які використовує Банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансовой звітності".

Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі "Положення про облікову політику банку", відповідно до якого розробляє систему та форми управлінського обліку, внутрішньої звітності, та контролю операції, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку".

Тобто у відповідності до внутрішньої облікової системи банку, Банк може самостійно визначати додаткові рахунки та субрахунки, з яких буде видаватися кредит, а тому посилання експерта на те, що Банк не мав права надання валютного кредиту з рахунку 2203 є неправомірним.

Зокрема, відповідно до п.2.9 Постанови НБУ № 254 операційна діяльність банку має бути організована таким чином, щоб забезпечити надання внутрішних інструкції (розпоряджень) щодо здійснення платежів.

Також у відповідності до п.6.2 вищезазначеної Постанови, порядок відкриття (закриття) внутрішньобанківськіх рахунків для нкопичення інформації з обліку нарахованих доходів і витрат, кредитів, розміщених депозитів, розподілу прибутку тощо Банк визначає самостійно".

Если можно дайте пожалуйста ответ который я смогу скопировать и отдать суду, а то совсем запуталась в аналитических, синтетических и внутренних банковских счетах или, если можно, объясните для неразбирающихся в бух-рии - 2203 это какой счет - синтетический или аналитический и какие именно счета банк может придумывать самостоятельно и где использовать - для внутреннего учета или внешнего. Извините если задала глупый вопрос - в борьбе с банком и не на такое пойдешь :)

Спасибо заранее

Посмотрите на мою экспертизу, вроде что то похожее эксперт указывал, правда по валютным счетам.

post-10018-1370889563.jpg

post-10018-1370889572.jpg

Опубликовано

Уважаемые SvetlanaI и Sorr, спасибо огромное, расуждение банка по типу "просто так" и "в тупую" просто заводят в тупик и сама начинаешь тупить. Еще раз спасибо, еще повоюем!

Опубликовано

Уважаемый НБУ, очень прошу Вашей помощи, помогите профессионально ответить на следующую ремарку банка: "Зокрема НБУ надано чітке визначення щодо поняття облікової політики Банку, а саме що це "сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедури, які використовує Банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансовой звітності".

Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі "Положення про облікову політику банку", відповідно до якого розробляє систему та форми управлінського обліку, внутрішньої звітності, та контролю операції, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку".

Тобто у відповідності до внутрішньої облікової системи банку, Банк може самостійно визначати додаткові рахунки та субрахунки, з яких буде видаватися кредит, а тому посилання експерта на те, що Банк не мав права надання валютного кредиту з рахунку 2203 є неправомірним.

Зокрема, відповідно до п.2.9 Постанови НБУ № 254 операційна діяльність банку має бути організована таким чином, щоб забезпечити надання внутрішних інструкції (розпоряджень) щодо здійснення платежів.

Також у відповідності до п.6.2 вищезазначеної Постанови, порядок відкриття (закриття) внутрішньобанківськіх рахунків для нкопичення інформації з обліку нарахованих доходів і витрат, кредитів, розміщених депозитів, розподілу прибутку тощо Банк визначає самостійно".

Если можно дайте пожалуйста ответ который я смогу скопировать и отдать суду, а то совсем запуталась в аналитических, синтетических и внутренних банковских счетах или, если можно, объясните для неразбирающихся в бух-рии - 2203 это какой счет - синтетический или аналитический и какие именно счета банк может придумывать самостоятельно и где использовать - для внутреннего учета или внешнего. Извините если задала глупый вопрос - в борьбе с банком и не на такое пойдешь :)

Спасибо заранее

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=69161 сообщение #4955 22.3.2013 11:36

Подайте заявление об обеспечении доказательств путем истребования у банка оригиналы всех заявлений на перевод налички на клиентский (текущий) счет через операционную кассу банка с Вашей подписью (единственные доказательства возврата кредита и оплаты кредита).

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

18.06.2003 N 254

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

8 липня 2003 р.

за N 559/7880

ПОЛОЖЕННЯ

про організацію операційної діяльності в банках України

1.10. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

внутрішньобанківські рахунки - усі інші рахунки аналітичного обліку, що не належать до клієнтських рахунків;

клієнтські рахунки - це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні (у тому числі рахунки за спеціальним режимом їх використання) та вкладні (депозитні) рахунки;

2.17. Документи на отримання та видачу готівкових коштів мають складатися відповідно до вимог Національного банку щодо організації касової роботи в банках України.

4.5. Касовими документами оформляються операції з готівкою.

Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0559-03/ed20120627

Справа № 2-3944/12

О К Р Е М А У Х В А Л А

10 червня 2013 року Жовтневий районний суд м. Луганська

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Немічевій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним, повернення фактично переплаченої суми

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Луганська знаходиться вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним, повернення фактично переплаченої суми.

30.04.2013 р. Жовтневим райсудом м. Луганська за клопотанням позивача було винесено ухвалу про забезпечення доказів шляхом витребування з АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» довідки про рух грошових коштів по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з квітня 2008 року по грудень 2011 року. Строк виконання ухвали було встановлено до 24.05.2013 року.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 30.04.2013 р. АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» отримав 17.05.2013 р., про що у матеріалах справи є відповідне поштове повідомлення.

Проте у встановлений в ухвалі строк АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ухвалу суду не виконав, витребувані докази суду не надав, у зв»язку з чим по справі було оголошено перерву до 06.06.2013 року, на адресу АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» було направлено лист з повідомленням про дату судового засідання та необхідність виконання ухвали суду від 30.04.2013 року.

Вказаний лист АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» було отримано 30.05.2013 року, проте ухвала суду про забезпечення доказів знову відповідачем не була виконана, причини невиконання ухвали суду не повідомлені.

По справі оголошено перерву до 10.06.2013 року, 08.30 у зв»язку з невиконанням ухвали суду про забезпечення доказів.

Вважаю, що в даному випадку в діях посадових осіб АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення».

Суд вважає за необхідне направити дану окрему ухвалу до Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області для здійснення за даної окремою ухвалою всебічної перевірки та прийняття рішення щодо наявності в діях посадових осіб АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України та порушення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 211 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Довести про викладене до відома начальника Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області для вирішення питання про порушення щодо посадових осіб АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» кримінального провадження за ст. 382 КК України.

Про вжиті заходи повідомити Жовтневий районний суд м. Луганська у місячний строк.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судья

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31701587

Опубликовано

Все поняла - спасибо за оперативный ответ, будем ваять наш ответ Чемберлену :) - банк разродился возражениями на экпертизу на 8 листах мелким шрифтом - есть где развернуться, главное самой от тупости и "я так думаю" банка не затупить.

Опубликовано

Вопрос к уважаемым форумчанам, если банк в суд предоставил в наглую якобы оригиналы первичных документов в качестве доказательства о перечислении валюты, а они явно поддельны, фальшивы, да и оформлены в нарушении всех инструкций НБУ, как мне правильно поступить в суде, дабы по всей программе наказать этих беспредельщиков?

Опубликовано

Вопрос к уважаемым форумчанам, если банк в суд предоставил в наглую якобы оригиналы первичных документов в качестве доказательства о перечислении валюты, а они явно поддельны, фальшивы, да и оформлены в нарушении всех инструкций НБУ, как мне правильно поступить в суде, дабы по всей программе наказать этих беспредельщиков?

Подайте обоснованное заявление о фальшивости доказательств.

Опубликовано

Вопрос к уважаемым форумчанам, если банк в суд предоставил в наглую якобы оригиналы первичных документов в качестве доказательства о перечислении валюты, а они явно поддельны, фальшивы, да и оформлены в нарушении всех инструкций НБУ, как мне правильно поступить в суде, дабы по всей программе наказать этих беспредельщиков?

Да чего уж тут, рецепт есть: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=72695

А в суд потом приносите копии уведомлений о внесении Вашей заявы в реестр досудебных расследований вместе с клопотанням о проведении экспертиз.

Тока потом банк "пропадет" вместе с оригиналами ;-)))

Опубликовано

А, что делать, когда судьи утверждают в судах: "какая разница с какого счета и как банк Вам выдал деньги, это не Ваше дело. Деньги получили.Стягнути и т.д."

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним не лише тоді, коли не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, є нікчемним. Визнання нікчемного правочину судом недійсним законом не вимагається, тобто для сторін правочину він не спричиняє правових наслідків, крім наслідків його недійсності.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28332587

Части вторую и третью статьи 216 Гражданского кодекса Украины связывают слова заемщика: «Я расчитался иностранной валютой по договору купли-продажи». Заметьте, всего лишь слова. А где доказательства? Неужели Вы сами себя оговорили?

Часть вторая статьи 216 Гражданского кодекса Украины – ничтожный правочин – не оформленный в письменной форме гривневый кредитный договор с целью использования – договор купли-продажи автомобиля (недвижимости). Доказательством использования данного гривневого кредитного договора есть договор купли-продажи (оплата была осуществлена гривной).

Часть третья статьи 216 Гражданского кодекса Украины – оспариваемый правочин - валютный кредитный договор в иностранной валюте, который банк не исполнил по ряду причин.

С 2004 года согласно статьи 627 Гражданского кодекса Украины некоторые банки страховали гривневые кредитные договоры от валютных рисков, используя пункт в договоре о перерасчете платежей по кредиту в гривне в зависимости от колебаний курса гривны к иностранной валюте (например ОДИН в АКБ «Аркада»).

Иные (недобросовестные) банки пошли по уникальной, в своем роде, схеме: продолжать выдавать гривну. но в кредитном договоре вместо гривны указать иностранную валюту.

Да неграмотно, но ошибки все делают. Таким образом, они добровольно применили в своей деятельности (не путать с «банковской деятельностью») недейстительные кредитные договоры в соответствии с ч.2 ст.216 и ч.3 ст.216 Гражданского кодекса Украины.

От того, что в одном пункте обычного гривневого кредитного договора записали вместо «______ грн» иностранную валюту «_____ доларів США", ничего не изменилось в бухгалтерском учете и финансовой отчеиности банка. Он все равно, как и ранее, выдавал кредит в гривне, но при этом уже без письменно оформленного договора. Увлеклись, подписали кредитный договор в иностранной валюте, а гривневый кредитный договор забыли подписать в письменной форме.

В итоге, у таких банков формально появились по каждому заемщику два недействительных кредитных договора: ничтожный гривневый и оспариваемый валютный. И что с ними делать.

Уже шестой год судебную систему «лихорадит» от елементарной неграмотности экономистов, менеджеров кредитных отделов некоторых банков.

Желание взыскать «просроченные» платежи по недействительному кредитному договору должно оставаться только «желанием», а не судебной практикой.

Обратите особое внимание на данное определение.

6-3344св13

У х в а л а

іменем україни

5 червня 2013 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правочину нікчемним, зобов'язання зарахувати кошти, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2012 року вказаний позов залишено без розгляду.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 у квітні 2012 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину нікчемним, зобов'язання зарахувати кошти, посилаючись на те, що жодного кредитного договору в письмовій формі, із додержанням усіх вимог законодавства, встановлених для таких видів договорів, з банком не укладав. Відносини з приводу перерахування ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 10 550 грн. на пластикову карту не мають такої підстави виникнення, як кредитний договір, та не можуть створювати правових наслідків, передбачених законодавством для відносин, оформлених кредитним договором.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2012 року, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 18 серпня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та

ОСОБА_3 Повернуто сторони у попередній стан, а саме: зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати в рахунок виконання зобов'язань

ОСОБА_3 по поверненню отриманих за договором від 18 серпня

2018 року грошових коштів, сплачених на картковий рахунок в сумі

10 550 грн., зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок виконання його обов'язків повернути ОСОБА_3 грошові кошти, незаконно отримані із заробітної картки в розмірі 14 778 грн. 55 коп.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від

17 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки сторони кредитний договір не укладали й, відповідно, відсутній графік погашення кредиту, а також невідомі розміри пені, штрафів, плати за користування кредитом та його обслуговування, порядок обчислення та нарахування вказаних виплат, то оскаржуваний договір, укладено з порушенням вимог законодавства, тобто з недодержанням вимог ст. 216 ЦК України.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з підстав протиріччя й невідповідності таких висновків матеріалам справи.

Судом установлено, що 18 серпня 2008 року ОСОБА_3 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 10 550 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 2,5% на місяць на залишок заборгованості, що підтверджується копією заявки про надання банківської послуги щодо видачі банківської пластикової картки з кредитним лімітом 10 550 грн.

Будь-яких інших договорів про умови надання банківських послуг сторони не укладали.

Починаючи з 23 вересня 2008 року (дата отримання самої банківської картки) й до часу звернення банку до суду з даним позовом, ОСОБА_3 користувався кредитною карткою, на яку за вказаний період надійшло

24 510 грн. 17 коп., з яких частина була переведена банком із зарплатної карточки відповідача, а частина оплачена ним самим в добровільному порядку через касу банку.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей ніж ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору споживчого кредиту та наказу банку № С-89 від 24 травня 2005 року, такий договір складається із заяви на видачу кредиту, Умов надання банківських послуг та Тарифів банку.

Вищенаведене підтверджується копією заяви від 18 серпні 2008 року, підписаною ОСОБА_3, з якої вбачається, що останній, ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПАТ КБ «ПриватБанк», просив відкрити рахунок і надати банківські послуги у вигляді кредитного ліміту в сумі 10550 грн.

Вказана сума була перерахована на банківську картку, яку відповідач особисто отримав 23 вересня 2008 року під підпис.

Відповідно до абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у яких роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї з його істотних умов або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1056-1 ЦК).

Згідно зі ст. 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин, а також вирішення питання про правову норму, що підлягає застосуванню до них, є обов'язком суду під час ухвалення рішення.

Суди попередніх інстанцій на зазначені положення закону уваги не звернули, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у постанові № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» не врахували.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 215, 315 ЦПК України суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, не встановили, які правовідносини виникли між сторонами й не дали належної оцінки наданим сторонами доводам та доказам.

Суди першої й апеляційної інстанції не звернули увагу на заперечення банку щодо отримання відповідачем суми кредиту й погодження з останнім усіх умов його надання, порядку та кінцевого строку повернення, що підтверджується заявою ОСОБА_3 від 18 серпня 2008 року, а також тим, що останній особисто під підпис отримав банківську картку та частково виконав умови кредитного договору, здійснюючи погашення заборгованості.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі й підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України, а справа − передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2012 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правочину нікчемним, зобов'язання зарахувати кошти передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов

Судді: О.В. Кадєтова

В.І. Мартинюк

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31709878

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=38051 сообщение #1153 30.8.2011 14:00

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=61182 сообщение #10 30.9.2012 19:55

Дожились, экономисты занимаются толкованием законов и указывают юристам как правильно им надо готовить документы и доказывать все в суде. Когда, наконец-то, появится элементарная гордость за свою профессию у юристов банков, да и у судей. Порой ошибку в кредитном договоре делает студент-экономист, а юристы всей страны долго ищут смысл в псевдовалютном кредите, который реально подтверждает наличие в банке двойной бухгалтерии и "черной кассы".

Банки обязательства по псевдовалютным кредитам не выполнили, и выполнить не могли до октября 2011 года.

Псевдовалютные кредиты - яркий пример недобросовестной конкуренции в банковской системе (около 15 банков против 180 банков).ї

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=61229 сообщение #18 1.10.2012 21:52

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=33245 сообщение #14 17.5.2011 12:41

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...