Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору

[Бонар]

 

      

Справа №1519/3327/2012

№провадження2/521/3413/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

« 13» грудня 2013 року  Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді  Целуха А.П.,

           при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеського обласного філіалу  ПАТ «Укрсоцбанк»  про визнання договору кредиту неукладеним,-  

 

встановив:

 

            08.10.2009 року представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитом. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач, посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» було укладено договір поруки № 06-09/759 від 04.04.2008 року, згідно з яким товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» зобов'язалось солідарно відповідати за виконаня ОСОБА_1  зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту. Проте в порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, відповідач допускав порушення строків погашення заборгованості, а тому він разом з поручителем повинні відшкодувати банку заборгованість за кредитом, за відсотками по кредиту, за простроченими відсотками та пеню. У розмірі 705  856 грн. 60 коп., які позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів. Крім того, позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів державне мито в розмірі 1  700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу в розмірі 120 грн.

Представник ОСОБА_1 у судове засідання подав зустрічну позовну заяву, у якої просив суд вважати кредитний договір № 2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року неукладеним посилаючись на те, що відповідач не виконав умов кредитного договору та не сплатив ОСОБА_1 передбаченої цим договором грошової суми.

            У судове засідання представник відповідача не з'явився заперечень на зустрічний позов відповідача ОСОБА_1 не надав, про час и місце судового засідання позивач повідомлявся належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив, клопотань щодо розгляду справи у його відсутності або про  відкладення судового засідання не подавав.

У зв'язку із неодноразовими неявками належним чином повідомленого представника відповідача, заявлений ним первісний позов до позивача залишений без розгляду.

Суд відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України у зв'язку з неявкою відповідача, враховуючи відсутність заперечень від представника позивача, ухвалив слухати справу у порядку заочного розгляду.

У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.  

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, приходить до наступних висновків.

          Як встановлено в судовому засіданні 04.04.2008 року позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особі Одеського обласного філіалу  ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредиту №2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 повинен був отримати кредит в сумі 69  300 доларів США, за графіком повернення кредиту, передбаченим п. 1.1. договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 03.04.2015 року або достроково у випадках, передбачених договором кредиту зі сплатою 12,55 процентів річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Одеського обласного філіалу  ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1  та товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» було укладено договір поруки № 06-09/759 від 04.04.2008 року, згідно з яким товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» зобов'язалось солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1  зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

          ОСОБА_1 підтверджує те, що він уклав зазначений договір кредиту з позивачем однак передбачену цим договором кредиту грошову суму у розмірі 69  300 доларів США від позивача не отримав. З в'язку з чим відповідач ОСОБА_1 у зустрічному позові наполягає на розірванні договору кредиту №2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року тому, що позивач суттєво порушив умови цього договору.

          За весь час судового розгляду справи представник відповідача не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження  того, що відповідач ОСОБА_1 отримав у позивача суму кредиту згідно договору кредиту №2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року.

           Враховуючи  викладене, суд вважає, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеського обласного філіалу  ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає задоволенню.

           Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

             Згідно вимог частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу України.  Частиною 1 статті 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

           Прийняті на себе зобов'язання згідно п. 2.2 Договору кредиту №2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року , а саме:  « Моментом (днем) надання Кредиту вважається день видачі Позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (долари США, Євро) в сумі Кредиту згідно даного Договору», не були виконанні позивачем. Судом встановлено, що будь які належні докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримав у позивача суму кредиту згідно Договору кредиту №2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року у розмірі 69  300 доларів США відсутні. Позивач не надав суду оригінал платіжного доручення з відміткою банка про виконання платіжного доручення, що підтверджує виконання договору кредиту з боку банку на користь ОСОБА_1

               Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи принцип обов'язковості виконання зобов'язання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, суд задовольняє позов

           На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526,610,611,629,651, 1051,1054 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 10, 58, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224-225 ЦПК України, суд -

 

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеського обласного філіалу  ПАТ «Укрсоцбанк»  про визнання договору кредиту неукладеним  - задовольнити у повному обсязі.

Вважати договір кредиту між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» в особі Одеського обласного філіалу  ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 № 2008/13-1-08/172 від 04.04.2008 року - неукладеним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може      бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Малиновського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.

 

                        ГОЛОВУЮЧИЙ                                                  А.П. ЦЕЛУХ

 

  

 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36699344

 

а ми кажем що так формулювати позов не можна

[Бонар]

Шахраїв треба ставити на місце - "в стойло": обман читається з самих банківських документів.... Від людини залежить на що вона рішиться.

Не має часу переглядати пости, які не дають практичного результату. Ще не вечір. Вдячний за увагу.

[Obelix]

ГрошЪ

[alexburko]

Основная правовая позиция, обсуждаемая здесь построена на "не имели право". Согласен, не имели право, но фактически одни давали, а другие получали. Да, это весьма криво иногда с креативным подходом имеющим признаки УК отстаивается кредиторами, но им помогают в этом суды исходя из простого принципа взял - верни. Но при таком подходе государства (суды именем Украины - государство) к данной проблеме эта позиция, имеющая все юридические основания на жизнь не более чем утопия. Есть такое понятие "мертвая статья", т.е. законодательный акт, норма, которая существует, но никогда не применяется в силу различных причин и обстоятельств. В УК таких с десяток наберётся, в ЦК десятка два и так далее. Так вот эта позиция имеет все признаки т.н. "мертвой статьи".

О том, что ".....здесь посылают на Луну, а резидент живёт этажом выше...." (из старого анекдота), разумеется, на форумах не обсуждается (о прикладных способах защиты имущества).

Скажите, вы действительно верите, что именно идя путём "не имели право" (аналог "мертвой статьи") когда-то сможете получить действенный результат?

Вот, для краткого ознакомления в качестве маленького наглядного примера (прошу обращать внимание на посты со вчерашнего и отчасти позавчерашних дней) http://antiraid.com....pic=6762&page=8

Вы имеете ввиду инерционность правоприменения судами ст.1046? Да, есть такое.

Давеча в апеляционном суде докладчик обронил: Вы не в том суде хотите изменить правоприменение, это Вам в ВССУ надо... Иными словами, - кивают на Пленум.

 

А то что,  при отсутствии права, реально дали/взяли, - регулируется ст.1212 ГК. Можно добиться, мы даже знаем технологию (работаем, все в процессе). 

 

Лупайте сю скалу (с)...

[Obelix]

РупЪ!

Зы. Даже самая маленькая прибыль не делает нас беднее!

[НБ Украины]

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

 

Если поручитель оплачивает кредит через Платежное поручение, но в поручение указан счет бенефициара как 2909 с прызначенням платежа погашение кредита. Есть ли действительным такое Платежное поручение, и имел ли право банк проводить такую операцию? И имел ли право банк потом с 2909 закидывать деньги на счет 2203 и 2208

 

… счет бенефициара …

… счет 2620 …

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=292#entry117476

 

[НБ Украины]

Этому решению грош цена в базарный день. 

 

 

 про визнання договору кредиту неукладеним,-   ....... и что, причём здесь неукладеність?

 

Как работал «ландромат»

…

Когда приходило время платить по фиктивным, существующим только на бумаге долгам, британская компания обращалась в молдавский суд с иском к своему должнику, российским однодневкам и гражданину Молдовы. Ответчики полностью признавали исковые требования на 500–800 млн долларов.

…

И вот в какой-то момент кому-то на рынке теневых финансовых услуг, видимо, и пришла в голову идея: нет более надежного и законного прикрытия для вывода денег за рубеж, чем решение суда о взыскании задолженности.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=293#entry117659

Требование оплатить несуществующий долг по незаключенному кредитному договору (безденежное обязательство) - это обычное вымогательство сотрудниками ПАТ «_____ банк», предусмотренное ст.189 УК Украины. 

____________ районний суд м.________

______, м.______, вул.________________

Позивач _______________________________

_______________________________,

Відповідач ПАТ «________ Банк»

________________________________________

________________________________________

Позов

про захист прав споживачів від нечесної підприємницької практики банка

та про визнання права не виконувати неіснуючі зобов’язання

за неукладеним кредитним договором №_____ від ___________

(безгрошове зобов’язання)

_______ року між ВАТ «_______ банк» (правонаступник ПАТ «_______ банк») та ____________ був підписаний кредитний договір №_________ від ____ в якому відсутні істотні умови кредитного договору щодо умов виконання зобов’язання кредитодавця надати грошові кошти (кредит) позичальникові. Також, ______ року сторони кредитного договору №_________ не визначили та не узгодили у письмовій формі порядок надання кредиту відповідно до норм цивільного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України.

Кредитний договір №_________ від ____ є та залишається до цього часу безгрошовим зобов’язанням.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.11.11 № 15-рп/2011 зазначене, що межі дії принципу свободи договору визначаються принципами справедливості, добросовісності та розумності:

«3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.»

За положеннями ч.1, п.5 ч.2 та ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідачі зловживають цивільними правами та здійснюють нечесну підприємницьку діяльність з метою приховати кримінальні правопорушення посадових осіб ТОВ «______» та ПАТ «_____ банк», передбачених ст.189 «Вимагання» (п.8 та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»), ст.212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 N 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів») та ст.209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 N 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом») Кримінального кодексу України

1. ПАТ «_____ банк» згідно генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № ____ від __ .11.11 року мав право виконати кредитний договір № _______ від _____ лише протягом ___ днів, тобто з __ жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року

(нечесна підприємницька практика банку)

Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N 15-93 “уповноважений банк” - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

В кредитному договорі №________ від _______ не зазначене, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій відповідно до статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». ___________ року інформація не була надана позивачу про те, що відповідач є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій.

Норми ЦК України, які регулюють відносини, пов’язані з укладенням та виконанням кредитного договору, слід розглядати в сукупності з положеннями Закону України “Про захист прав споживачів” та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року.

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері надання фінансових послуг і відповідно до положень преамбули встановлює загальні правові засади у цій сфері та здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Однією з фінансових послуг згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону є надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону учасниками ринку фінансових послуг є особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України. При цьому частиною третьою статті 2 Закону встановлено вичерпний перелік суб’єктів фінансових послуг, на діяльність яких не поширюється положення цього Закону: фінансові установи, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державне казначейство України та державні цільові фонди.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент є фінансовим кредитом. Фінансовий кредит відповідно до пункту 6 частини першої статті 4 Закону, вважається фінансовою послугою. Суб’єкти, які мають право на здійснення операцій з надання фінансових послуг визначені статтею 5 Закону. До них віднесені фінансові установи, а також фізичні особи – підприємці. Останні можуть надавити такі послуги лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно частини 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.5 приведеного вище Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ і операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій і валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

15 серпня 2011 року вперше відповідно до вимог Закону України від 15.02.2011 N 3024-VI ( 3024-17 ) "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків", а також згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), статтями 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та законодавством України Правління Національного банку України постановою №281 затвердило «Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2011 р. за N 1054/19792).

Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ПАТ «______ Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише з __ жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № ___ від __.10.11 та додатку до даної генеральної ліцензії:

- валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу II «Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії» Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792.

У зв'язку з внесенням Законом України від 22.09.2011 N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (Закон N 3795-VI) змін до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" після 16.10.2011 надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Таким чином, ПАТ «_______ Банк» відповідно до генеральної ліцензії (з додатком) на здійснення валютних операцій, ст.1054 (“Кредитний договір”) та п.6 ч.1 ст.4, ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мав право надавати споживчий фінансовий кредит іноземною валютою протягом ___ діб, тобто виконати кредитний договір № _____ від ________, лише з __ жовтня 2011 року по 16 жовтня 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1–3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

До фінансових послуг, зокрема, належить діяльність з надання фінансового кредиту (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Закон від 2 червня 2011 року № 3462-VII).

За змістом статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

У статтях 18 і 19 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним.

Поняття «нечесна підприємницька практика» включає в себе будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Станом на дату підписання кредитного договору ПАТ «_______ банк» не був уповноваженим банком з надавання кредиту (фінансового кредиту) фізичній особі іноземною валютою відповідно до ч.3 ст.91, ст.227 ЦК України, п.3 ч.1 ст.1, п.6 ч.1 ст.4, ст.34, п.5 розділу VIII Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.3 ст.1, ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

2. Готівкова іноземна валюта не була видана з операційної каси ПАТ «__________ Банк» з поточного рахунку фізичної особи за кредитним договором № _____ від ______, у зв’язку з тим, що банківський (поточний) рахунок позичальнику взагалі не був відкритий

Згідно до ст.51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівкових формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документу. Згідно до ст.55 вказаного закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між банком і клієнтом.

Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1068 ч 3. ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Я кредит в сумі _______ доларів США з операційної каси банку з банківського (поточного) _______ року не отримав за кредитним договором №_________ від ____ .

Банківський (поточний) рахунок на моє ім’я не був відкритий в ПАТ «_______Банк» до цього часу, що унеможливлює надання кредиту готівковою іноземною валютою з операційної каси з банківського (поточного) рахунку відповідно до імперативних норм цивільного законодавства.

Номер банківського (поточного) рахунку для надання кредиту позивач та відповідач не узгодили у письмовій формі в кредитному договорі №_______ від _______, тобто договір банківського рахунку між позивачем та відповідачем є неукладеним до цього часу.

В кредитному договорі №_______ від ______ не встановлена істотня умова – банківський (поточний) рахунок позивача, з якого надаються грошові кошти з операційної каси банку.

Видача готівкової іноземної валюти відповідно до актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів НБУ можлива лише з банківського рахунку клієнта банку (інші назви в банківській практиці – «клієнтського рахунку», «поточного рахунку», «балансового рахунку 2620»):

- ст.1066 ч.3.ст.1068 гл.72 ЦК України;

- п.1.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,);

- пунктів 1.8, 1.9, 6, 7.1, 7.8, 7.12, 7.13“Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492;

- п.4 гл.3 розділу III “Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ №337 від 14.08.04;

- п.2.1.1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітністі в банках України», яка затвердженого постановою Правління НБУ №566 від 30.12.98;

- п.2.3 "Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України", затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 року №495.

Статтею 192 “Гроші (грошові кошти)” встановлено, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 “Кошти в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму”:

“1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).”

Статтею 18 “Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Відкриття банківського (поточного) рахунку є обов’язковою умою для видачи кредиту готівковою іноземною валютою з операційної каси банку.

Кредитний договір №_______ від _______ року є змішаним договором, який регулюється положеннями гл.71 ЦК України та гл.72 ЦК України.

Таким чином, за неукладеним кредитним договором №_________ від ____ неможливо було ______ року надати мені кредит в сумі __________ доларів США з операційної каси банку.

Кредитний договір №_________ від ____ слід вважати неукладеним, тому відсутні підстави для стягнення боргу за будь-яким договором про уступку права вимоги або договором факторингу за неукладеним договором.

3. Право споживача фінансових послуг на судовий захист за позовом про визнання права не виконувати неіснуючі зобов’язання перед ПАТ «_________ банк»  у зв’язку з тим, що кредитний договір

№_____ від ___________ є неукладеним та є безгрошовим зобов’язанням

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права боржника невиконувати неіснуюче зобов’язання за неукладеним договором, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦКУ, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Також, ст. 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин.

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Частина 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання (ст.189 КК України).

З огляду на наведене вище, керуючись ст.55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3, 12-15, п. 1 ч. 2 ст. 16, 20 ЦК України, статтями 3-5, 11, 15, 31 123, 124 Цивільного процесуального Кодексу України,

ПРОШУ:

1. Визнати право _____________ не виконувати неіснуючі зобов’язання перед ПАТ «________ банк» за неукладеним кредитним договором № _______ від _______ .

Додатки:

1. Копія кредитного договору № _____ від _____ .

2. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»

3. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 N 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»

4. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 N 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Держфінмоніторингу

25 грудня 2009 р. № 182

Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом "Властивості та ознаки операцій, пов'язаних з відмиванням коштів шляхом зняття готівки. Тактичне дослідження та практичне розслідування"

…

ІІІ. Виявлення схем легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, які реалізуються через зняття готівки

…

Компетентні органи в цьому випадку повинні спочатку встановити факт вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а потім на підставі цього, шукати в діях злочинців ознаки злочину з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Або в інший спосіб, який полягає у дослідженні фінансових операцій та в результаті цього дослідження виявити осіб, пов'язаних із вчиненим суспільно-небезпечним протиправним діянням, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=156#entry53629

Остается клиенту недобросовестного банка применять IV вариант.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15.04.2005 N 5

Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

...

2. Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 209 КК ( 2341-14 ) настає у разі вчинення хоча б однієї з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів:

1) фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними

внаслідок вчинення предикатного діяння чи укладення угоди щодо

них;

2) дій, спрямованих на приховання чи маскування:

а) незаконного походження таких коштів або іншого майна;

б) володіння ними; в) прав на такі кошти або майно;

г) джерела їх походження;

д) місцезнаходження;

е) переміщення;

3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого

майна.

Відповідальність за зазначені дії настає лише у разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК ( 2341-14 ), яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження.

...

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

08.10.2004 N 15

Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

З метою однакового і правильного застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів,

інших обов'язкових платежів Пленум Верховного Суду України

П О С Т А Н О В Л Я Є:

…

3. За змістом ст. 212 КК ( 2341-14 ) відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати.

У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину. Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.

…

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=139#entry49958

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

06.11.2009 N 10

Про судову практику у справах про злочини проти власності

…

8. Відповідно до статті 189 КК ( 2341-14 ) вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Погроза при вимаганні може стосуватись як самого потерпілого, так і його близьких родичів. Близькими родичами відповідно до пункту 11 статті 32 римінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) (далі - КПК) є батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

….

15. При розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 КК ( 2341-14 ) (протидія законній господарській діяльності), чи злочину, передбаченого статтею 355 КК ( 2341-14 ) (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

…

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09

Справа № 1-09\10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року Сумський районний суд в складі головуючого судді Клочко Б.М. при секретарі Скрипка О.О. з участю прокурора Кононенко К.М., адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого спеціалістом ЗАТ «Агробанк», військовозобовязаного, мешканця АДРЕСА_5 раніше не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 355 ч.3, 189 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Підсудний ОСОБА_4 вчинив умисний злочин за наступних обставин.

Навесні 2004 року ОСОБА_4 надав своєму знайомому ОСОБА_5 у борг грошові кошти у загальній сумі 8500 доларів США частинами під відсотки 10% щомісячно. Зокрема ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 12 березня 2004 року у борг 2000 доларів США, 26 березня 2004 року 1000 доларів США, 13 квітня 2004 року 2000 доларів США, 15 квітня 2004 року 1500 доларів США, 27 квітня 2004 року 2000 доларів США. З них 1500 доларів США ОСОБА_1 повернув ОСОБА_4 частинами упродовж двох місяців після березня 2004 року, в якості погашення боргу, без виплати відсотків.

У подальшому у невстановлений слідством день у листопаді 2004 року ОСОБА_4 поставив ОСОБА_5 вимогу терміново повернути йому борг у сумі 7000 доларів США, але ОСОБА_5 грошових коштів не мав, про що повідомив ОСОБА_4 і пообіцяв повернути гроші пізніше.

У звязку з тим, що ОСОБА_5 грошових коштів для повернення боргу ОСОБА_4 не мав, у невстановлений слідством день листопада місяця 2004 року у останнього виник умисел на вчинення примушування ОСОБА_5 до виконання цивільно-правового зобовязання повернення боргу, з застосуванням до останнього насильства і погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

Так, в листопаді 2004 року у невстановлені слідством дні підсудний з метою примусити ОСОБА_5 повернути борг, діючи систематично і повторно, реалізовуючи свій злочинний умисел, застосовував у квартирі АДРЕСА_1, де мешкав ОСОБА_5 та поблизу будинку АДРЕСА_6, де мешкав сам підсудний, насильство до ОСОБА_5, яке не є небезпечне для життя та здоровя останнього. Зокрема ОСОБА_4 наносив удари руками і ногами по тулубу та обличчю ОСОБА_5, морально принижуючи його нецензурною лайкою, образами, висловлюючи погрози вбивством та погрози спричинення тяжких тілесних ушкоджень йому та його близьким родичам. Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 примушував ОСОБА_5 до виконання цивільно-правового зобовязання повернення боргу у сумі 7000 доларів США \ що за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.01.05. складає 37127,3 грн.

У звязку з зазначеними незаконними і злочинними діями підсудного ОСОБА_5 повернув останньому частину боргу.

Проте, отримавши від ОСОБА_5 частково борг та відсотки, знаючи, що останній пригнічений морально побиттями і погрозами, продовжував примушувати ОСОБА_5 до виконання цивільно-правового зобовязання по поверненню боргу.

Так, ОСОБА_4, діючи умисно і протиправно, з метою примушування повернення грошей, у невстановлені слідством дні лютого травня 2005 року у квартирі АДРЕСА_2, де мешкав ОСОБА_5, поблизу будинку АДРЕСА_5 де мешкав сам ОСОБА_4, та поблизу ринку на вул. Інтернаціоналістів у м. Суми, застосовував до ОСОБА_5 насильство, яке не є небезпечне для життя та здоровя, зокрема наносив удари по тулубу, в обличчя останнього, принижував його нецензурною лайкою, образами, погрозами насильства до нього та родичів, при цьому висловлював вимоги повернення йому грошей боргу та нараховані ним відсотки. При цьому ОСОБА_4 примушував ОСОБА_5 писати розписки про отримані ним влітку і восени 2004 року від нього кошти у борг. Так, ОСОБА_4 примусив ОСОБА_5 написати боргові розписки, датовані 10 червня 2004 року на суму 700 доларів США, 26 червня 2004 року на суму 1000 доларів США, 12 липня 2004 року на суму 1500 доларів США, 12 липня 2004 року на суму 1000 доларів США, 26 липня 2004 року на суму 1500 доларів США, 12 серпня 2004 року на суму 1000 доларів США, 26 серпня 2004 року на суму 3000 доларів США, 12 вересня 2004 року на суму 800 доларів США, 8 жовтня 2004 року на суму 1000 доларів США, 20 жовтня 2004 року на суму 2000 доларів США, а всього на загальну суму 13500 доларів США.

Таким чином, у подальшому з урахуванням відсотків, нарахованих самим ОСОБА_4, на суму заборгованості 13500 доларів США і на непогашену ОСОБА_5 суму основного боргу 8500 доларів США, станом на квітень-травень 2005 року ОСОБА_4 став вимагати від ОСОБА_5 повернення нарахованого ним боргу \тіло займу та відсотки за користування/ у сумі 40000 доларів США ( що за офіційним курсом Національного банку України станом на квітень 2005 року складає 202000,00 гривень ) примусив останнього написати розписку на вказану суму. Погрози ОСОБА_6 ОСОБА_5 сприймав як реальні.

У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на примушування виконання цивільно-правової угоди по поверненню боргу, у невстановлені слідством дні на початку квітня місяця 2005 року, постійно застосовуючи до ОСОБА_5 фізичні та моральні знущання, які виражалися у висловлюванні погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень йому та його близьким родичам, у застосуванні до ОСОБА_5 насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя, зокрема наносячи удари по тулубу та обличчю останнього, морально принижуючи його нецензурною лайкою, образами, ОСОБА_4 виказав умову ОСОБА_5 про те, що у разі неповернення йому нарахованого ним по позиці і відсоткам боргу в сумі 40000 доларів США, останній повинен відрізати сам собі пальця, інакше він відрубає йому кисть руки. У звязку з вказаними злочинними насильницькими діями ОСОБА_4, повязаними з вимогами передачі йому грошей, 12 квітня 2005 року ОСОБА_5, будучи пригніченим морально, а також постійними побоями з боку ОСОБА_4, реально сприймаючи погрози підсудного, побоюючись за своє життя та життя своїх близьких родичів матері ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_7, відрізав сам собі ножем нігтьову фалангу мізинця лівої руки.

Згодом, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на повернення боргу, у невстановлені слідством дні на початку травня місяця 2005 року, постійно застосовуючи до ОСОБА_5 фізичні та моральні знущання які виражалися у висловлюванні погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень йому та його близьким родичам, у застосуванні насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя, морально принижуючи його, ображаючи, ОСОБА_6 виказав умову ОСОБА_5 про те, що у разі неповернення йому існуючого боргу у сумі 40000 доларів США, останній повинен відрізати сам собі ще один палець, інакше ОСОБА_4 відрубає йому кисть руки. У звязку з такими погрозами ОСОБА_4, повязаними з вимогами погашення боргу у такий спосіб, 6 травня 2005 року, будучи пригніченим морально, а також постійними побоями з боку ОСОБА_4, реально сприймаючи погрози останнього, побоюючись за своє життя, а також за життя своїх близьких родичів, ОСОБА_5 відрізав сам собі частину безіменного пальця лівої руки.

18 травня 2006 року ОСОБА_5 за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми був засуджений до арешту строком на 6 місяців та відбував покарання у Сумському СІЗО № 25 до 17 листопада 2007 року. Після звільнення з СІЗО № 25 ОСОБА_5, знаючи, що ОСОБА_4 буде продовжувати примушувати його до виконання цивільно правового зобовязання, боячись останнього, його погроз і насильства, став від нього скриватися.

У звязку з цим ОСОБА_4 упродовж травня 2006 року квітня 2007 року, розуміючи, що свої вимоги до ОСОБА_5 щодо погашення боргу в сумі 40000 доларів США він предявити не зможе, у невстановлені слідством дні, діючи неодноразово і систематично, в ході телефонних розмов, які він здійснював з телефону № 64-08-62, встановленого у квартирі АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_4, та під час особистих зустрічей біля квартири АДРЕСА_4, де проживає сестра ОСОБА_5 ОСОБА_7, став вимагати повернення існуючого боргу ОСОБА_5 від його родичів, зокрема матері ОСОБА_3 та його сестри ОСОБА_7, при цьому висловлюючи їм погрози вбивством, спричинення тяжких тілесних ушкоджень їм та їх близькому родичу ОСОБА_5

ОСОБА_3 і ОСОБА_7 сприймали погрози ОСОБА_4 як реальні. Тому побоювалися за власне життя і здоровя, та життя і здоровя їх близького родича ОСОБА_5, оскільки, знали про застосування ОСОБА_4 погроз вбивством і погроз спричинення тяжких тілесних ушкоджень до ОСОБА_5, нанесення останньому тілесних ушкоджень і примушування відрізати пальці з метою виконання останнім цивільно-правової угоди по поверненню боргу.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 189 ч.3 та 355 ч.3 КК України визнав частково, пояснивши, що раніше він працював у податковій міліції разом з ОСОБА_5, потім вони обоє звільнилися з цієї структури. В подальшому він займався продажем автомобілів, потім працював в банку, тобто, гроші у нього були. ОСОБА_5 також займався підприємницькою діяльністю. Весною 2004 року до нього по рекомендації Тарасенка звернувся ОСОБА_5 з проханням дати в борг грошей, щоб відкрити приватну поліклініку. Він погодився і періодично давав йому в борг гроші під 10% річних, при цьому ОСОБА_5 писав йому розписки. Всього він взяв у нього 22000 доларів, а повернув лише 700 доларів і більше не віддавав, оскільки у нього виникли проблеми з неіснуючою фірмою «Полтава-Дім» з якою він втратив 50000 доларів, потім у нього виникали проблеми з УБОЗом. В цей час у ОСОБА_5 виникла ідея займатися випалюванням деревного вугілля, а тому він та ОСОБА_8 цю ідею підтримали, документацію всю оформили на ОСОБА_8, директором призначили ОСОБА_5, якому передавали гроші на організацію виробництва деревного вугілля в С-Будському районі. Потім вияснилося, що ОСОБА_5 нічого не зробив, випалювання вугілля не наладив, вкладені гроші пропали. У цій справі ОСОБА_5 допомагала його мати і коли ОСОБА_5 засудили за неповернення кредиту банку, його мати просила його не звертатися в правоохоронні органи, обіцяючи частинами повернути борги сина, але невдовзі стала лякати його правоохоронними органами, а тому він, зрозумівши, що ОСОБА_5 боргу йому не віддасть, сам звернувся в правоохоронні органи, але йому розяснили, що це цивільно-правові відносини, рекомендувавши звернутися до суду. Оскільки ОСОБА_5 після відбуття покарання зник то він по телефону спілкувався з його матірю яка обіцяла погасити за сина борги до зими 2007 року, а тому він до суду не звернувся, а невдовзі його заарештували. Ні ОСОБА_5, ні його рідним він, з метою повернення боргу, не погрожував, самого ОСОБА_5 він не бив, не примушував до відрізання пальців з метою повернення боргу, він вважає, що ОСОБА_5 та його рідні його обмовляють, щоб не повертати борг, який перед ним має ОСОБА_5. Він допускає, що вимагав від ОСОБА_5 повернення боргу, можливо в грубій, некоректній формі, але фізичного насильства він до нього не застосовував, також він не погрожував матері та сестрі ОСОБА_5, хоча з ними спілкувався і пропонував їм заплатити йому гроші, які йому винен ОСОБА_5.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудним, суд вважає, що його вина в описаних вище діяннях доказана добутими і вивченими в судовому засіданні доказами.

Потерпілого ОСОБА_5 не було можливості допитати в судовому засіданні Сумського районного суду по причині його відсутності, хоча для цього вживалися всі можливі заходи, а тому в суді були досліджені його пояснення в судовому засіданні Зарічного районного суду м. Суми від 11.12.2007. і в послідуючих судових засіданнях.

Так, потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що раніше він працював разом з підсудним в податковій міліції, а після звільнення став приватним підприємцем, займався як легальним так і нелегальним бізнесом, у 2004 році він вкладав гроші в фірму «Полтава-Дім» і , як пайщик отримував за це відсотки, також був співвласником стоматологічного кабінету. Грошей у нього не вистачало і тоді за порадою спільних знайомих він звернувся до ОСОБА_4 про отримання грошей в борг в сумі 10000 доларів США, той згодився, але дав лише 8500 доларів частинами на протязі березня-квітня 2004 року на умовах під 10% щомісячно, при цьому він написав ОСОБА_4 5 боргових розписок на отриману суму. В липні місяці 2004 року він віддав ОСОБА_4 1500 доларів, той розписки про це не писав, а пообіцяв викреслити його борг на цю суму. В послідуючому бізнес у нього не пішов, фірма у яку він вклав 40000 доларів, виявилася фіктивною і він ці гроші втратив, потім виникли проблеми з УБОЗом, а тут і ОСОБА_4 у грудні місяці 2004 року став вимагати у нього повернення грошей, для цього він кожен вечір повинен був приїжджати до нього, або телефонувати з приводу повернення боргу, коли приїжджав то ОСОБА_4 його бив за те, що не він не може повернути йому борг. В середині січня 2005 року він заробив небагато грошей і повернув ОСОБА_4 1000 доларів, і на цей раз той розписки про це йому не написав, а сказав що буде знищувати написані ним розписки. У нього вибору не було, а тому, де тільки можливо, він став позичати гроші, брав кредит у банку, позичав у ОСОБА_9, Єрмака, продавав свої речі і в кінці лютого 2005 року він повністю розрахувався з ОСОБА_4, віддавши йому всю отриману суму кредиту. ОСОБА_10 сказав йому, що це він платить не тіло боргу, а відсотки і відсотки на відсотки, що борг він йому залишається винен. В березні місяці 2005 року від нього пішла дружина і в цей час ОСОБА_10 пригрозив, що за борги його слід конкретно побити, призначив зустріч на якій сказав, щоб він повністю віддав йому гроші, а якщо ні, то відрубає йому руку. На запитання, що ж йому тепер робити, ОСОБА_10 сказав, тоді сам відріж собі палець. На другий день ОСОБА_10 приїхав до нього додому, побив і запитав, чому палець на місці, а тому він змушений був ножем відрізати собі палець. Коли вийшов з лікарні ОСОБА_10 дав йому відстрочку сплати боргу на один місяць. На початку травня 2005 року ОСОБА_10 приїхав до нього додому і він просив у нього зняти хоча б відсотки, тоді він заставив написати боргову розписку на 40000 доларів, що він і зробив. 02 травня 2005 року ОСОБА_10 приїхав до нього і наказав відрізати другий палець, а тому він 07 травня дійсно відрізав собі і другий палець, потрапив в лікарню, а коли вийшов з лікарні то заховався від ОСОБА_10 в психіатричну лікарню. ОСОБА_10 його і там знайшов, сказав, щоб їхав в село і займався деревним вугіллям і віддавав борги, а тому мати в травні місяці забрала його в село, але до грудня місяця 2005 року вони вугіллям не займалися, а взимку 2006 року придбали печі, але налагодити виробництво деревного вугілля він не встиг, так як його засудили до позбавлення волі за неповернення кредиту . В послідуючому печі, за вказівкою ОСОБА_10 порізали на металобрухт, а виручені від цього гроші мати віддала ОСОБА_10. Після повернення з тюрми йому було соромно повертатися додому, а тому він поїхав в Росію. Коли в лютому 2007 року він повернувся в село, приїхали працівники УБОЗ, яким він все розповів. Раніше він в міліцію не звертався, так як у ОСОБА_10 були кругом звязки, в тому числі і в міліції, а тому він не став ризикувати, тим більше, що ОСОБА_10 йому пригрозив, що не дай Бог він розповість в органах як і чому були відрізані ним пальці, а тому він, боячись ОСОБА_10, сказав в травмпункті, що відрізав палець болгаркою випадково, хоча на той час у нього болгарки уже не було, до того ж він боявся, що за умисне членоушкодження його можуть помістити до психлікарні.

Потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_5 це її син, який проживав і працював у м. Суми, коли у квітні місяці 2005 року вона їхала в м. Харків то в Сумах її зустрів син з перебинтованою рукою, при цьому він сказав їй, що робив ремонт і болгаркою відрізав собі палець. Потім в травні місяці 2005 року їй зателефонувала невістка і просила терміново приїхати в м. Суми, так як син побитий. Коли вона приїхала до доньки в м. Суми то від неї дізналася що син відрубав собі і другий палець, у сина дійсно не було двох пальців і рука була перебинтована. Син плакав і говорив, що ОСОБА_10 поставив його на лічильник за те, що він несвоєчасно повернув йому борг і сказав, якщо немає грошей то щоб рубав собі пальці. Син не хотів йти з заявою в міліцію так як йому пригрозили, що убють його або її бандити. Потім вона забрала сина до себе в село, а ОСОБА_10 поручив йому, щоб він займався випалюванням деревного вугілля і віддавав борги. Син почав займатися цим питанням, приїжджав ОСОБА_10, надавав для цього кошти, але в грудні місяці син поламав собі ногу і до березня місяця 2006 року не міг займатися питанням налагодження виробництва деревного вугілля. У березні місяці 2006 року в село до них приїхали ОСОБА_10 і ОСОБА_8 і при цьому ОСОБА_10 палкою на її очах побив її сина за те, що той не налагодив виробництво вугілля, після цього він майже кожний день телефонував і вимагав вугілля, але син не міг налагодити його виробництво. Потім десь о 12 годині ночі до них приїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з приводу вугілля і ОСОБА_10 знову бив її сина, ставив на коліна і заставляв його гавкати. Потім вночі поїхали до печей по виробництву вугілля, але там вугілля не було, а тому ОСОБА_10 знову став бити сина, ОСОБА_8 намагався захистити сина, відтягував його від сина. Потім вони поїхали, а ОСОБА_10 наказав їй, щоб вона взяла кредит і закуповувала дрова за борги сина. Вона отримала зарплату і закупила три машини дров. Сина в цей час засудили до позбавлення волі за неповернення кредиту в банк. Потім ОСОБА_10 став у неї вимагати повернення боргів за сина, заявивши, що син винен йому 40 тисяч доларів США. Як могла вона займалася виготовленням вугілля, за два місяці вона виробила 110 мішків вугілля, вимоталася і в кінці липня 2006 року зателефонувала ОСОБА_10 і сказала, що більше займатися вугіллям вона не може, продала вироблене вугілля і гроші передала ОСОБА_10. У вересні місяці 2006 року ОСОБА_10 телефонував їй і вимагав гроші за сина, вона ж йому сказала, щоб він з боргами розбирався з сином, а не з нею, на це ОСОБА_10 сказав, що якщо вони не будуть віддавати йому борги то він їх с сином убє, а внутрішні органи продасть, що біля тюрми сина чекають бандити і що йому все рівно хто буде віддавати борги вона чи син, бандити цього питати не будуть. Коли син вийшов з тюрми він поїхав у Росію, а вона в січні місяці 2007 року звернулася в правоохоронні органи, зробила заяву і просила поставити її телефон на прослуховування. Після цього ОСОБА_10 декілька разів приходив і до її доньки і приносив боргові розписки сина, погрожував і їй, вона памятає, що одна із розписок була на 40 тисяч доларів. Син їй говорив, що брав у борг гроші у ОСОБА_10, борг він йому повернув, але той його поставив на лічильник, при цьому він умовляв її, щоб вона не зверталася в міліцію, так як у ОСОБА_10 там всі знайомі. ОСОБА_10 вимагав у неї 40 тисяч доларів боргу сина, хоча вона йому нічого не була винна, погрожував, що за неповернення боргу її доньці голову відрубають.

Потерпіла ОСОБА_11 суду показала, що ОСОБА_5 являється її рідним братом, він працював приватним підприємцем і вона з ним мало спілкувалася, так у як у неї були свої проблеми. У 2005 році їй зателефонувала її мама і сказала, що у ОСОБА_5 якісь неприємності і що у нього немає пальця, після цього вона зателефонувала дружині брата і та сказала, що ОСОБА_5 дійсно заборгував бандитам гроші і ті його шукають, що у нього вже немає і другого пальця. Невдовзі брата покинула дружина, а тому він частіше став приходити до них додому. Він їй розповів, що він дійсно винен гроші ОСОБА_10, що він ходить до ОСОБА_10 і він за борги б*є його і що можливо у нього не буде і третього пальця, що той вимагає у нього повернути борг. Через деякий час мати забрала брата в село і вони стали займатися випалюванням вугілля, з тим, щоб брат повернув йому борг. Коли ОСОБА_5 засудили за неповернення кредиту, мама продала печі для випалювання вугілля і гроші віддала ОСОБА_10, а сама поїхала в санаторій. В цей час ОСОБА_10 неодноразово телефонував їй і цікавився де мама, після того як ОСОБА_5 випустили з вязниці він покинув м. Суми, ОСОБА_10 продовжував телефонувати їй і вимагав повернути борги ОСОБА_5, грозив, що в разі неповернення боргу ОСОБА_5 вони будуть бити їх обох з мамою і ніхто не буде розбиратися хто з них винен йому гроші. Влітку 2005 року брат від ОСОБА_10 ховався в психлікарню, але він просив не заявляти в міліцію на ОСОБА_10, так у нього там всюди звязки. Декілька разів ОСОБА_10 приходив і до них додому, шукав ОСОБА_5 і говорив, що якщо того немає то борги за нього повинні платити його найближчі родичі, тобто вони з матірю. Вони змушені були звернутися в правоохоронні органи і коли ОСОБА_10 заарештували, погрози скінчилися. Погрози ОСОБА_10 вона сприймала як реальні і турбувалася за своє життя.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що один час вони знімали квартиру і по сусідству з ними проживало подружжя ОСОБА_5, але вони майже не спілкувалися, а після того як ОСОБА_5 покинула дружина він став частіше заходити до них, користувався їхнім телефоном, у нього були якісь проблеми, він став зловживати спиртними напоями. Їм він розповідав, що він заборгував гроші, йому потрібно віддавати проценти, але коштів на це у нього не було, взагалі він був винен багатьом. До них на квартиру неодноразово телефонував ОСОБА_10, він вітався, представлявся і доброзичливо запрошував до телефону ОСОБА_5, який розмовляв з ОСОБА_10. Нерідко ОСОБА_5 боявся підходити до телефону, не хотів спілкуватися з ОСОБА_10, таку його поведінку вона пояснює тим, що у ОСОБА_5 не було грошей, щоб віддати борг. Їм він говорив, що змушений був відрубати собі пальця, так як нічим платити борги.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що ОСОБА_5 оселився на квартирі на одній площадці поряд з їхньою квартирою, спочатку все було нормально, а коли розлучився з дружиною то змінив спосіб життя, став зловживати спиртним, звільнився з роботи, завжди говорив, що позичив гроші, тепер треба віддавати. Він приходив до них на квартиру, користувався телефоном, інколи вони запрошували його до телефону, так як йому телефонували якісь чоловіки, ОСОБА_5 говорив йому про борг в 30000 доларів США, казав, що повинен їх віддавати. Один раз він прийшов до них і сказав, що змушений був відрубати собі пальця, при цьому він говорив, що у разі коли він не відрубає собі пальця, то йому відрубають руку. Свідок пояснив, що не може повязати події з відрубуванням пальця саме з ОСОБА_10, так як у ОСОБА_5 були і інші проблеми та багато боргів.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що раніше вони разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 працювали у податковій інспекції, а потім змінили місця роботи, кожен займався своєю справою, він неодноразово позичав гроші у ОСОБА_10 під відсотки, писав розписки і повертав борги, забираючи розписки, при зустрічах з ОСОБА_5 говорив йому, що позичає гроші у ОСОБА_4, навіть порекомендував його. Через деякий час він зустрів ОСОБА_4 і той в розмові сказав, що давав у борг велику суму грошей ОСОБА_5 і той не віддає боргу. При зустрічі з ОСОБА_5 той скаржився, що не повернув борг ОСОБА_4, так як у нього щось з обладнанням не склалося.

Свідок ОСОБА_15 показав суду, що в травні місяці він чергував у центральній міській лікарні, коли з травмпункту доставили пацієнта з раною пальця, він сказав їм, що порізав собі палець болгаркою, але підійшов якийсь чоловік, який сказав, що пацієнт отримав дану рану, так як намагався відрізати собі пальця. Рана на руці у пацієнта явно відрізнялася від поранення болгаркою.

Свідок ОСОБА_16 пояснив в суді, що він працює у відділі боротьби з корупцією ДПА у Сумській області, у грудні місяці 2006 року йому по роду своєї діяльності довелося займатися перевіркою звернення матері ОСОБА_5 щодо її сина. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_5 познайомився з якимись комерсантами, що займаються будівництвом у м. Полтава, вирішив вкласти кошти, щоб отримати прибуток, а щоб прибуток був більшим, вирішив взяти гроші в борг у ОСОБА_4, але комерсанти «кинули» ОСОБА_5, він став збирати гроші, щоб віддати ОСОБА_4, але ці кошти не влаштували ОСОБА_4, а тому він поставив ОСОБА_5 на «лічильник», потім були його побиття та історії з пальцями. Вони пропонували ОСОБА_5 в грудні місяці 2006 року написати заяву в правоохоронні органи, але він відмовлявся це зробити, складалося враження, що він був дуже зляканий, з кредиторів називав лише ОСОБА_4. Заява від нього надійшли лише в лютому місяці 2007 року.

Свідок ОСОБА_17 показав в суді, що у грудні місяці 2006 року оперативні працівники виїжджали в м. Білопілля де зустрічалися з ОСОБА_5 з приводу погроз на її адресу з боку ОСОБА_4 та Тарасенка, вони вислухали її і залишили їй свій номер телефону. Через деякий час вона зателефонувала їм і сказала, що телефонні дзвінки з погрозами продовжуються, а тому вони виїжджали в м. Шостку, для розмови з ОСОБА_5. Вона повідомила їм, що її син ОСОБА_18 працював в ДПА, потім став приватним підприємцем, а через деякий час вона побачила його без пальця, на що він відповів їй, що відрізав його болгаркою. Потім їй хтось подзвонив, вона приїхала в м. Суми, де від сина дізналася про те, що він брав кошти в борг, прогорів і не міг віддати борг, а ОСОБА_4 вимагав повернення коштів, говорив про розписки написані ним на 30-40 тисяч доларів США. Вона говорила про погрози з боку ОСОБА_4, про інциденти з пальцями, в той же час вона ОСОБА_5 не хотіла писати заяву, так як не вірила, що їй зможуть допомогти.

Свідок ОСОБА_19 показав, що раніше він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працював у податковій міліції, а потім у різний час кожний перейшли на іншу роботу. Йому відомо, що ОСОБА_4 позичав гроші ОСОБА_5 на стоматологічний кабінет і зі слів ОСОБА_4 він знає, що той повернув йому лише частину боргу.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що вини з ОСОБА_4 сусіди, через нього він познайомився і з ОСОБА_5, вони вирішили займатися випалюванням деревного вугілля, на місці за його виробництво повинен був відповідати ОСОБА_5, поставили печі, але виробництво не запустили, так як підвів ОСОБА_5, вони по телефону спілкувалися з ним, він говорив, що справи йдуть добре, що виробництво налагоджено, що вже виготовлено 10 тонн вугілля, яке вже можна забирати, але коли вони з ОСОБА_4 приїхали виявилося, що вугілля немає взагалі, а тому виник серйозний скандал.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що раніше він працював у податковій міліції разом з ОСОБА_5, після звільнення з міліції він займався якоюсь своєю справою, йому потрібні були гроші, а тому вони з цього приводу звели його з ОСОБА_4 у якого раніше брали гроші під відсотки. ОСОБА_5 він також позичав гроші під відсотки, як йому відомо сума займу становила понад 20 тисяч доларів і наскільки йому відомо ОСОБА_5 не розрахувався з ОСОБА_4 за отриманий займ.

Свідок ОСОБА_21 пояснив в суді, що він являється чоловіком сестри ОСОБА_5, йому відомо, що у ОСОБА_5 були проблеми з приводу грошей, з його слів він винен був комусь гроші і їх у нього вимагали повернути. Одного дня до них приходив ОСОБА_4 і запитав чи вдома його дружина ОСОБА_11, він покликав її і вона в коридорі стала розмовляти з ОСОБА_4. Коли вона повернулася в квартиру то розповіла, що приходив ОСОБА_4, запитував де знаходиться ОСОБА_5, говорив, що він повинен йому гроші, а сам ховається, при цьому він показував боргові розписки написані ОСОБА_5. Він говорив, що нічого поганого він ОСОБА_5 на бажає, лише хоче зустрітися і поговорити з ним. Про погрози з боку ОСОБА_4 він спочатку чув від дружини, потім, коли приходив до них ОСОБА_4, він чув їхню розмову з дружиною. Хоча конкретних дій з боку ОСОБА_4 не було, але при тих обставинах, що склалися, була не пряма погроза, вони боялися, що щось може статися з їхньою родиною. Коли приходив ОСОБА_4, то ОСОБА_4 в цей час знаходився у їхній квартирі, ховався, так як боявся ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що він декілька років підряд їздив до Великобританії і заробляв там гроші. Частину грошей він позичав ОСОБА_4, а той у свою чергу давав гроші людям під проценти, в тому числі Саю та ОСОБА_5. У 2005 році постало питання про купівлю житла і зайшла розмова про повернення грошей, але виявилося, що ОСОБА_17 не повернув ОСОБА_4 11 тисяч, а ОСОБА_5 22 тисячі доларів США, які ухилялися від повернення боргу.

Свідок ОСОБА_9, пояснення якого були досліджені в судовому засіданні, на досудовому слідстві пояснив, що в лютому місяці 2005 року він позичав ОСОБА_5 гроші в сумі 300 доларів США, потім 500, 100, а всього, з урахуванням попередніх займів той був йому винен 2050 доларів США, з урахуванням відсотків, про що були відповідні розписки. Так як ОСОБА_5 не повертав йому боргу то він звернувся до його матері, представився, пояснив їй ситуацію, показав розписки. В грудні місяці 2006 року вони зустрілися і мати віддала йому 5000 грн. у погашення боргу сина ОСОБА_18, а 1050 доларів ОСОБА_5 залишився йому винен. При зустрічі мати ОСОБА_5 говорила, що їй також дзвонить ОСОБА_4 і також вимагає погашення боргу сина, погрожує їй. Одного разу ОСОБА_4 йому сказав, що бити ОСОБА_5 «безполєзно», а тому його необхідно влаштувати на роботу \т.1 а.с.229-233\

Згідно висновку судово-медичної експертизи під час обстеження ОСОБА_5 у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: на 5-му пальці лівої кисті відсутня нігтьова фаланга до рівня суглобу основної фаланги, на 4-му пальці лівої кисті-нігтьова фаланга деформована. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії гострого предмета, яким могло бути вістря ножа, локалізація цих тілесних ушкоджень є доступною для нанесення власною рукою, дані ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості \т.2 а.с.184-185\

Відповідно до висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься скоєння відносно нього злочину він не страждав на хронічне душевне захворювання, недоумство, чи тимчасовий розлад душевної діяльності, він не має індивідуально-психологічних особливостей, що суттєво могли б вплинути на характер його показань у справі \ т.2 а.с.237-243 \

Крім того, вина ОСОБА_4 у примушуванні до виконання цивільно-правового зобовязання підтверджується роздруківками вхідних і вихідних міжміських і міських розмов, згідно яких він у період часу з 05.02.05. по 13.07.05. здійснював телефонні розмови на номер телефону, встановлений в квартирі ОСОБА_13 сусіда ОСОБА_5, також у період з 28.09.06. по 17.01.07. він здійснював міські розмови на телефон, встановлений за місцем проживання сестри ОСОБА_5 ОСОБА_7, а також у період з 18.01.06. по 17.12.06. він здійснював міжміські розмови на телефони, встановлені за місцем проживання і роботи матері ОСОБА_5 ОСОБА_3 \ т.3 а.с.55-59 \

Згідно розписок, що містяться у матеріалах справи, ОСОБА_4 у 2004 році надав ОСОБА_3 у борг грошові кошти на загальну суму 22.000 доларів США і судячи по відміткам на них йому повернуто 500 і 200 доларів США \ т.2 а.с.247-249 \

Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_4 у примушуванні до виконання цивільно-правових зобовязань, поєднаних з насильством доказана повністю.

В той же час, суд вважає недоведеним в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_4 у вимаганні передачі чужого майна, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч.3 КК України.

Так, обєктивна сторона даного злочину полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства чи застосування насильства до особи або її близьких родичів.

Предявляючи обвинувачення ОСОБА_4 у цьому злочині органи слідства і обвинувач в судовому засіданні виходили з того, що він вимагав передачі чужого, не належного йому майна, зокрема, 40000 доларів США з погрозою вбивством та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднаних з насильством, небезпечним для життя і здоровя.

Суд на може погодитися з такою позицією обвинувачення, виходячи з наступного.

Сам потерпілий ОСОБА_5, будучи допитаним в судовому засіданні Зарічного районного суду м. Суми., неодноразово підтверджував факт наявності у нього боргу перед ОСОБА_4.

Так, в судовому засіданні 11.12.07. він пояснив : « … на початку травня ОСОБА_4 приїхав до мене додому, я просив зняти з мене хоча б відсотки…». «…Ситник сказав мені, щоб я їхав в село і віддавав борги…» \ т.7 а.с.19 \

У судовому засіданні 12.12.07. він на запитання прокурора відповів: «…Я повернув 1500 доларів ОСОБА_4 як суму боргу, а не відсотки, а відсотки я повинен був повернути в вересні, коли мені привезуть другу суму полтавчани …» \т.7 а.с.20\

25.12.07 року ОСОБА_5 в судовому засіданні сказав: «…коли я писав розписки, то на той час я погоджувався, що повинен був і ці гроші повернути …» ; «…я повинен був відсотки віддавати щомісячно, а тіло кредиту залишалося …» \ т.7 а.с.51 \

В цей же день він в суді пояснив: «…коли ОСОБА_4 і ОСОБА_8 прийшли в психдиспансер, то там вже тиску не було. Він сказав, що я буду працювати і віддавати борг…» ; «…мати знала, що я заборгував, але я не ставив її у свої проблеми…» ; «… коли він мене поставив на коліна і сказав говори скільки должен, то я матері сказав, що 40000 доларів по розписці…» \ т.7 а.с. 52 \

У цьому ж судовому засіданні 25.12.07 року ОСОБА_5 на запитання адвоката прямо заявив : «…я винен ОСОБА_4 гроші, але моя сімя тут ні при чому. Це мої проблеми, я й зараз живу в Росії, так як мені стидно перед родичами і я у них не можу брати гроші …» ; «.. в травні 2005 р. я написав розписку на 40000 доларів…»\т.7 а.с.56\

В судовому засіданні 19.03.08. ОСОБА_5 заявив: «…коли я не зміг вчасно віддати борг то почалися відсотки, потім відсотки на відсотки на суму 7000 доларів…» ; « …це набігло з 2004 до травня 2005 року…» \т.7 а.с.112\

01.04.08. ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив : «…якщо суд так вважає, то я доплачу, але там получається не 20000 і не 40000…» ; « …спочатку були відносини довірительними, а після того як я не повернув борг то стали не довірительними …» ; « ..борг я вчасно не повернув, так як фірма розпалася…» ; « …тепер я розумію, що якщо б була цивільна справа, то з мене б ці гроші стягнули …» ; «…там були перші розписки чотири на 8500, сюди входить і 1500 грн…» ; « …по цим я не віддавав відсотки …» ; «…якщо суд присудить то я віддам відсотки…» \т.7 а.с.122-123\

В судовому засіданні 19.05.08. ОСОБА_5 на запитання головуючого заявив : «…я писав розписки в звязку з тим що я не повернув основну суму боргу і відсотки на них …» ; « ..навіщо на розписці я ставив печатку не знаю, не памятаю. Тобто я поставив печатку, що дійсно я взяв ці гроші…» \ т.7 а.с. 129 \

У цьому ж судовому засіданні він говорив : «… ОСОБА_4 пояснив, що наросли відсотки на відсотки і тому, щоб я писав розписки..» ; «…ні я не задавав питання навіщо писати розписки, якщо я брав гроші під 10%. Я так розумів що йшли відсотки на відсотки…»

З аналізу таких показів ОСОБА_5 суд без сумніву приходить до висновку, що на час подій, які інкримінуються ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_5 дійсно мав борг перед ОСОБА_4, а тому його дії щодо 40000 доларів не можна вважати як вимагання, до того ж, про цю суму говорить лише ОСОБА_5, а ОСОБА_4 цього не визнає. Крім того, якщо підсумувати суму основного боргу та відсотки за користування грошима то загальна сума боргу становитиме в межах цієї суми.

Таким чином, суд ставить під сумнів пояснення потерпілого ОСОБА_5 і відноситься до них критично в тій частині, що він повністю розрахувався з ОСОБА_4 і що борг у нього перед ОСОБА_4 відсутній, оскільки, це спростовується його ж власними поясненнями, та поясненнями свідків по справі.

Суд вважає за необхідне виключити із обвинувачення епізод примушування ОСОБА_5 та його рідних працювати на цього безкоштовно.

Так у обвинуваченні зазначено: « У подальшому ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії на вимагання грошей, обмежуючи ОСОБА_5 в праві на свободу пересування, вільного вибору місця проживання, в праві на працю, примусив останнього та його родичів матір ОСОБА_3 і батька ОСОБА_23 у період з липня 2005 року по травень 2006 року безкоштовно працювати на нього, а саме займатися облаштуванням для нього печей та виготовлення на них деревного вугілля з метою відпрацювання нібито існуючого боргу.»

Судом встановлено, що дійсно була спроба ОСОБА_4, ОСОБА_23 та ОСОБА_8 облаштування печей і виготовлення деревного вугілля, але це робилося не з метою вимагання у ОСОБА_23 грошей, а з метою забезпечення ОСОБА_23 роботою, яка до того ж переслідувала і мету погашення боргу який мав ОСОБА_23 перед ОСОБА_4.

Дії підсудного суд кваліфікує за ст. 355 ч.2 КК України, так як він примушував до виконання цивільно-правових зобовязань з погрозою насильства над потерпілим та його родичами, вчинене повторно, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоровя.

При цьому суд не може погодитися з кваліфікацією дій підсудного ОСОБА_4 за частиною 3 ст. 355 КК України за ознакою «погроза вбивством та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоровя особи», оскільки, таких дій ОСОБА_4 не вчиняв, тілесні ушкодження ОСОБА_23 у вигляді порізів пальців підсудний безпосередньо не спричиняв, їх спричинив собі сам ОСОБА_23 після погроз ОСОБА_4 заподіяти йому тілесні ушкодження у разі неповернення боргу.

При визначенні виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудного, позитивні характеристики на нього, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, те що до кримінальної відповідальності він притягується вперше.

За наявності таких даних про особу підсудного суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати положення ст. 75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати відсутні, питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 355 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 ( три ) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України засудженого від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 роки.

За ст. 189 ч.3 КК України ОСОБА_4 виправдати.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити ту ж підписку про невиїзд.

Арешт накладений на майно ОСОБА_4, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_24 зняти.

Речові докази: боргові розписки залишити в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд на протязі 15 діб з дня його проголошення.

Суддя Б.М.Клочко.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9895664

 

[у.zaporozhskiy]

Может ли выдаваться юридическому лицу кредит в валюте на позичковий рахунок?

Если возможно, то сбросьте пару нормативных актов, что бы понять правильный путь выдачи валюты юридическому лицу.

[alexburko]

Только на текущий 2600.

[Obelix]

Согласен

[у.zaporozhskiy]

Только на текущий 2600.

А кто-то рубился в хозяйке недавно по основаниям, как в решении суда, установившем факт незаключенности кредитного договора в связи с отсутствием порядка выдачи кредита?

Шансы также малы, как и по признанию кредитных договоров недействительными?

[alexburko]

В хозяйке шансы на успех выше в разы. Можно пробовать (практики под рукой нет, к сожалению).

[frau]

Может ли выдаваться юридическому лицу кредит в валюте на позичковий рахунок?

Если возможно, то сбросьте пару нормативных актов, что бы понять правильный путь выдачи валюты юридическому лицу.

В бухгалтерии принцип двойной записи.Есть активные и пассивные счета.

Д-т позычковый рахунок       (А)

К-т тек.счет юр.(физ.) лица  (П),или счет кассы (А)

Выдача средств на позычковый  рахунок экономически невозможна.Если Вы имеете ввиду К-т позычкового сч.. то это погашение задолженности,т.е. уменьшение суммы долга.По Д-ту активных счетов происходит зачисление. Д-ту

пассивных- списание.Выдача кредита это одновременно зачисление средств на счет кредитной задолженности и счет получателя.С пустого счета выдать нельзя.Многие думают, что К-т сч. кассы- это зачисление в кассу, это списание .

[katod]

 

Выдача кредита это одновременно зачисление средств на счет кредитной задолженности и счет получателя.С пустого счета выдать нельзя.Многие думают, что К-т сч. кассы- это зачисление в кассу, это списание .

 

Вот это и есть та самая нить, которую необходимо рвать.

[frau]

Вот это и есть та самая нить, которую необходимо рвать.

Вы меня не поняли, я как раз считаю, что из кассы бака возможно выдавать валютные кредитные средства, т.к. имею профильное образование.Уже третий год  идут рассуждения о правомерности банковских проводок людьми,которые не разбираются в принципах как наличного, так и безналичного денежного обращения.Буквальное прочтение Д-т - списание,К-т- зачисление -- не верно!!! Как можно говорить.что" я не мог получить валюту из кассы,т.к. ее там  не было", если человек не в курсе, как она в принципе туда попадает.

[centurion]

Вы меня не поняли, я как раз считаю, что из кассы бака возможно выдавать валютные кредитные средства, т.к. имею профильное образование.Уже третий год  идут рассуждения о правомерности банковских проводок людьми,которые не разбираются в принципах как наличного, так и безналичного денежного обращения.Буквальное прочтение Д-т - списание,К-т- зачисление -- не верно!!! Как можно говорить.что" я не мог получить валюту из кассы,т.к. ее там  не было", если человек не в курсе, как она в принципе туда попадает.

Не поленитесь, перечитайте ВСЕ посты НБ Украины. Я не сомневаюсь, что профиль у Вас достаточный, но после прочтения он расширится. Вы, наверное, не всю ветку прочли. Тут один из  вопросов стоИт как раз в том, что текущего счёта у заёмщика и в помине не было, а валюта якобы выдавалась напрямую с ссудного. 

[katod]

Вы меня не поняли, я как раз считаю, что из кассы бака возможно выдавать валютные кредитные средства

 

Вы видимо кроме себя никого не слышите. Валютные наличные средства выдаются только из кассы.

 

Уже третий год  идут рассуждения о правомерности банковских проводок людьми,которые не разбираются в принципах как наличного, так и безналичного денежного обращения.Буквальное прочтение Д-т - списание,К-т- зачисление -- не верно!!! Как можно говорить.что" я не мог получить валюту из кассы,т.к. ее там  не было", если человек не в курсе, как она в принципе туда попадает.

 

Согласен и поддерживаю. Это стратегия такая по принципу "лицензии не было, значит валюту не давали" 

[frau]

Не поленитесь, перечитайте ВСЕ посты НБ Украины. Я не сомневаюсь, что профиль у Вас достаточный, но после прочтения он расширится. Вы, наверное, не всю ветку прочли. Тут один из  вопросов стоИт как раз в том, что текущего счёта у заёмщика и в помине не было, а валюта якобы выдавалась напрямую с ссудного. 

Уважаемый,я читаю ее уже третий год.Почему валюта "якобы" выдавалась.В чем проблема,если Д-т ссудного счета,а К-т кассы ?Когда получают валютный перевод,разве это всегда происходит через текущий счет? А Д-т текущего счета К-т касса повашему есть подтверждением кредита?Это может быть и выдача вклада.Валюта ,как и гривна, не выдается со ссудного счета.На ссудных счетах отражаются кредитные обязательства заемщика.Валюта выдается в любом случае из кассы.Есть у клиента тек.счет,либо его нет.Списание со ссудного счета- это не выдача кредита,как Вы думаете,а наоборот,его погашение,т.к.это Активный счет,Я так понимаю,что на в этой ветке многие убеждены,что  Д-т ссудного счета- это ввыдача кредита со ссудного счета и с пустого счета невозможно ничего выдать?! Кредит выдается не со ссдудного счета, а за счет вкладов физ лиц,депозитов и текущих счетов юр. лиц.НЕ придумывайте велосипед с квадратными колесами.

[у.zaporozhskiy]

Расшифруйте выделенное.

Не понимаю, зачем человек об этом пишет?

Еще в 2010 году обсуждали вопрос, что банк не может Выдавать в кредит деньги, привлеченные, как депозит.

[frau]

Не понимаю, зачем человек об этом пишет?

Еще в 2010 году обсуждали вопрос, что банк не может Выдавать в кредит деньги, привлеченные, как депозит.

А какие он по-вашему деньги выдает?

[frau]

Расшифруйте выделенное. Особенно любопытно "и текущих счетов юр", ну и остальные рассказки о депозитах и вкладах.....

Могу еще рассказать о короткой и длинной валютной позиции банков,но Вы я вижу лучше знаете.

[у.zaporozhskiy]

Могу еще рассказать о короткой и длинной валютной позиции банков,но Вы я вижу лучше знаете.

расскажите пожалуйста.

[frau]

Расшифруйте выделенное. Особенно любопытно "и текущих счетов юр", ну и остальные рассказки о депозитах и вкладах.....

1)Зачисление валютных средств юр.лицу от иностранного контрагента 

Д-т кор счет б-ка в зарубежном банке   

К-т тек.счет юр.лица

 

2)Подкрепление кассы банка иностранной валютой(ввоз из-за рубежа)

Д-т счет кассы банка

К-т корсчет б-ка в зврубежном банке

 

3)Выдача кредита физ.лицу

Д-т ссудный счет физ лица

К-т  тек.счет физ.лица либо счет кассы банка

 

Кредит выдан за счет средств юр.лица,при этом деньги с его тек. счета никуда не исчезли.Уменьшился кор.счет банка ,через который зачислена валюта юр. лица,при этом имея валюту на своем тек.счете ,юр.лицо уже не сможет ее перечислить за рубеж,т.к. кор счет банка пуст.Но это ,если грубо.Одновременно все валюту не снимают и за рубеж не перечисляют.

[frau]

если честно, то "грязные" и кредитами отмывает, но то такэ...

 

О депозитах. Депозитов привлекли в разы меньше, чем выдали кр/средст..., это для общего развития о природе происхождения и строении материи...

По депозитам проводки расписывать не буду.Кроме средств своих  клиентов можно купить кредитные ресурсы у других банков(деньги чужих клиентов),получить рефинансирование НБУ(в нем открыты кор.счета в нац валюте всех отечественных банков,а через кор.счета банков зачисляются безналичные средства все тех же клиентов  ),Кредиты выдают и за счет средств уставного фонда..Все происходит комплексно.Конкретно деньги не забирают у одних и отдают другим.

Депозиты не обязательно все использовать на кредтные цели.Они еще и нужны для поддержки ликвидности.

[frau]

Может ли выдаваться юридическому лицу кредит в валюте на позичковий рахунок?

Если возможно, то сбросьте пару нормативных актов, что бы понять правильный путь выдачи валюты юридическому лицу.

Д-т ссудный счет(позичковий)

К-т  текущий счет(2600)