Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору

[sova]

Год идет суд с банком я инициатор, банк не является на суд, не выполняет постановления суда, не предоставляет по требованию судьи документов, теперь новая фишка, банк подал иск на меня, несмотря на то, что по этому же договору уже идет выше описанный процесс, подскажите как правильно поступить с иском банка?

Заранее благодарен.

Заявить ходатайство о приостановлении рассмотрения иска банка до вступления в силу решения по Вашему иску, так как требования взаимосвязаны и удовлетворение Вашего иска приведет к отсутствию у банка прав подлежащих судебной защите. Где-то так.

[Bolt]

Заявить ходатайство о приостановлении рассмотрения иска банка до вступления в силу решения по Вашему иску, так как требования взаимосвязаны и удовлетворение Вашего иска приведет к отсутствию у банка прав подлежащих судебной защите. Где-то так.

Абсолютно верно, только не клопотання, а заяву лучше подать...

[Seata]

Дорогие мои - НБ Украины, Ростислав Юрьевич, АлексБурко, Сергей, Кристи и мн.мн.другие! Спасибо вам всем за поддержку и помощь! Трудно подобрать слова, но просто знайте, что даже если я редко говорю "спасибо", все равно я помню и ценю вашу поддержку.

Только что апелляция поддержала решение первой инстанции, о котором я писала здесь раньше. Мы выиграли, расторгли ипотеку, банк Приват.

[Bolt]

Дорогие мои - НБ Украины, Ростислав Юрьевич, АлексБурко, Сергей, Кристи и мн.мн.другие! Спасибо вам всем за поддержку и помощь! Трудно подобрать слова, но просто знайте, что даже если я редко говорю "спасибо", все равно я помню и ценю вашу поддержку.

Только что апелляция поддержала решение первой инстанции, о котором я писала здесь раньше. Мы выиграли, расторгли ипотеку, банк Приват.

 

Примите мои искренние проздравления! Хотелось бы взглянуть... Покажете...

[Obelix]

Поздравляю!

1057-1 вам не привязали?

[Seata]

Примите мои искренние проздравления! Хотелось бы взглянуть... Покажете...

Спасибо!

Конечно, обязательно покажем)

[Seata]

Поздравляю!

1057-1 вам не привязали?

Спасибо!

нет...

может, приват еще что придумает. Юристка банка обещала кассацию подать, но шансов у них мало...

[Seata]

Спасибо!

Конечно, обязательно покажем)

вот решение первой инстанции, Ростислав Юрьевич нашел.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6387#entry91552

[Bolt]

Поздравляю!

1057-1 вам не привязали?

 

А что должны были... Я просто не в курсе... не следил за темой этой...

[centurion]

Присоединяюсь к поздравлениям !!!

[Obelix]

А что должны были... Я просто не в курсе... не следил за темой этой...

Ну не то чтоб должны, но имели полное право.

[Bolt]

Ну не то чтоб должны, но имели полное право.

 

А существует вообще такая практика?

[Obelix]

А существует вообще такая практика?

доипениматери

[Bolt]

доипениматери

 

по 1057-1

[Obelix]

по 1057-1

ога

Стыдись Белое перо...уже полгода как баян порвали

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5968#entry78379

[Bolt]

ога

Стыдись Белое перо...уже полгода как баян порвали

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5968#entry78379

 

Так я здесь всего полгода, мне простительно... 

[НБ Украины]

Там будут простые вопросы. Во-первых, иск о недействительности, а там заявлять о выполнении договора некомильфо.

Последует вопрос: в чем обман? Вы же сами доллары хотели?... Доказывать обман банка в наших реалиях - просто харакири (имею хорроший опыт двойного кругооборота "230-го обмана" в судебной системе ).

Доказательства по валютному кредиту физическому лицу – это как обертки от конфет.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=279#entry87998

 

 

Справа № 1512/2-1288/11

Провадження № 2/520/2435/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2014 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Реви С.В.,

при секретарі Бродецькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та зобов'язання вчинити певні дії та зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживача, дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту, іпотечного договору, договору страхування через невиконання договірних зобов'язань із зловживанням правом кредитора та іпотеко держателя.

Справа розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2009 року скасовано в порядку перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року та справу призначено до розгляду за правилами встановленими ЦПК України.

Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та відповідно до яких просила суд визнати недійним договір про надання споживчого кредиту № 11104036000, укладеного 22 грудня 2006 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УкрСиббанк»); зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на відкриті в цьому Банку (одеському відділенні № 309) на її ім'я поточні рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 безпідставно списані та неправомірно не зараховані грошові кошти в наступних розмірах: на поточний рахунок НОМЕР_2 - 67.600 гривень 97 копійок, списані з цього рахунку, на поточний рахунок НОМЕР_3 - 51.721 долар США, з яких 2.300 доларів США (квитанція № 19 від 18 червня 2007 року) не зараховані та 49.421 долар США списаний з рахунку, і 44.452 гривні 97 копійок, з яких 42.600 гривень 97 копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) не зараховані на рахунок та 1.852 гривні списані з рахунку; зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами в сумі 67.600 гривень 97 копійок (поточний рахунок НОМЕР_2), 51.721 долар США і 44.452 гривні 97 копійок (поточний рахунок НОМЕР_3) проценти у розмірі, що звичайно сплачується цим Банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення судом рішення в справі.

В подальшому ПАТ «УкрСиббанк» (АКІБ «УкрСиббанк») звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у розмірі 383.375 швейцарський франків 20 сантимів, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 1.896.917 гривень 88 копійок, з яких:

- заборгованість за основним та простроченим кредитом - 1.868.057 гривень 23 копійки;

- заборгованість по строковим та простроченим відсоткам за користування кредитом - 26.565 гривень 20 копійок;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 2.295 гривень 45 копійок.

Крім того, ПАТ «УкрСиббанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 1.730 гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали заявлені позовні вимоги і просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. У задоволені зустрічного позову просили суд відмовити, зазначивши, що кредитні кошти за оспорюваним договором ОСОБА_1 ПАТ «УкрСиббанк» та його Одеським відділенням № 309, у якому на ім'я ОСОБА_1 відкриті рахунки за договорами рахунку № 255 і № 256 від 21 грудня 2006 року, не надавались, тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні. При укладені договору споживчого кредиту ПАТ «УкрСиббанк», зловживаючи правами кредитора, ввів ОСОБА_1 в оману щодо умов кредитного договору, включаючи і істотні умови цього договору, що відповідно до закону є підставою для визнання договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 26 грудня 2006 року недійсним.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» у судовому засіданні первісний позов не визнав та в задоволені якого просив суд відмовити, а зустрічний позов просив задовольнити, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь банка заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 383.375 швейцарський франків 20 сантимів, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 1.896.917 гривень 88 копійок.

При цьому представник ПАТ «УкрСиббанк» пояснив суду, що укладений з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту відповідає вимогам чинного законодавства України. Банк не зобов'язаний вказувати в договорі і у графіку погашення кредиту сукупну вартість кредиту, суму основного платежу і процентів, які має щомісячно сплачувати кредитор, та інші пов'язані з обслуговуванням кредиту платежі. Банк виконав умови договору про надання споживчого кредиту. Кредит ОСОБА_1 було надано шляхом зарахування грошових коштів на відкритий нею в Одеському відділені № 309 ПАТ «УкрСиббанк» рахунок. ОСОБА_1 своїх обов'язків з погашення кредиту та процентів за користування кредитом не виконала.

Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак про причини неявки у судове засідання представника суд не повідомив.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», дія якого відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011 поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, передбачає, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в іноземній валюті в сумі 410.000 швейцарських франків, що за курсом НБУ на вказану дату дорівнювало 1.701.500 гривень.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Положеннями п. 1.2.1. встановлено, що надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 рудня 2006 року. по 22 грудня 2016 року. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у вказаній вище сумі та сплатити проценти, комісії та інші платежі згідно умов договору на рахунок НОМЕР_4 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на вказаний рахунок банку (п. 1.2.2. Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Згідно із п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Положеннями п. 2 ч. 1, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, зокрема таких як: її наявність, склад, методи використання, метод і дата надання, кількість, специфікація, очікувані результати споживання тощо (п. 1 ч. 2 ст. ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

З договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року вбачається, його умови вводять споживача в оману стосовно таких істотних характеристик як дата надання (видачі) кредитних коштів, складу, кількості та порядку їх надання банком, а також стосовно очікуваного результату від отримання споживчого кредиту та його сукупної вартості.

Зокрема, підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 вказаного договору встановлено: «надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 грудня 2006 року по 22 грудня 2016 року».

Всупереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в договорі про надання споживчого кредиту відсутня вказівка на конкретну дату видачі кредиту. Замість цього вказано період часу тривалістю в десять років: з 22 рудня 2006 року по 22 грудня 2016 року, що за положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вводить споживача в оману, не дає йому можливість зробити свідомий вибір, отже за приписами закону відноситься до нечесної підприємницької діяльності.

Також, відповідно до пунктів 1.1, 1.5 договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року передбачено надання споживачу кредиту (грошових коштів) в іноземній валюті в сумі 410.000 швейцарських франків шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_3 у цьому Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

В процесі розгляду справи представником ПАТ «УкрСиббанк» було надано Наказ АКІБ «УкрСиббанк» «Про затвердження внутрішнього банківського нормативного документу та умов кредитування клієнтів індивідуального бізнесу у швейцарських франках» № 1081 від 22 грудня 2005 року з Додатком № 1 «Паспорт кредитування фізичних осіб у швейцарських франках», яким визначено порядок взаємодії підрозділів Банку при наданні кредитів фізичним особам у швейцарських франках й при погашенні зобов'язань за такими кредитами. Посилаючись на вказаний внутрішній банківський нормативний документ, представник ПАТ «УкрСиббанк» наполягав, що виконання умов вищевказаного договору з надання ОСОБА_1 кредиту (грошових коштів) можливо виключно в національній валюті, а не в валюті, передбаченій договором (швейцарських франках), за обов'язкової попередньої процедури продажу швейцарських франків на МВРУ.

Зважаючи на те, що текст договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року не містить будь-яких згадувань або посилань на Наказ АКІБ «УкрСиббанк» № 1081 від 22 грудня 2005 року та Паспорт кредитування, а документ з підписом ОСОБА_1, який би свідчив про її обізнаність з існуванням вказаних документів та їх змістом відсутній, та положення вказаних внутрішніх банківських документів суперечать пунктам 1.1, 1.5 вищезазначеного договору про надання споживчого кредиту, тому суд вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» вдався до нечесної підприємницької діяльності і ввів ОСОБА_1 в оману стосовно валюти кредиту та порядку його надання.

Також договір про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року всупереч вимогам положення п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням, погашенням кредиту.

Додаток № 1 «Графік погашення кредиту» до зазначеного кредитного договору не містить визначених пунктом 1. 3 цього договору даних про суми коштів, що належить сплатити позичальнику (споживачу) у кожному платіжному періоді в погашення основної суми кредиту і процентів за користування кредитом, ні в числовому, ні в процентному виразі, а тому у розумінні закону не є узгодженим графіком платежів позичальника на користь Банку.

Крім того, положення договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року та додатку № 1 «Графік погашення кредиту» містять двозначності щодо можливості та порядку дострокового повернення кредиту.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Таким чином, ОСОБА_1 також не було надано інформацію щодо таких істотних умов договору як загальна вартість кредиту та порядок його повернення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року з ОСОБА_1, вдався до нечесної підприємницької діяльності, ввівши ОСОБА_1 в оману щодо таких основних характеристик кредиту, як валюта та загальна вартість кредиту, дата та порядок його надання і умови повернення споживачем.

Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на підставі ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 230 ЦК України договір про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року підлягає визнанню недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно із ст. 68 «Про банки та банківську діяльність», банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Пунктом 1.5 Положень про організацію операційної діяльності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року, передбачено, що організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», та п. 2.1.1 Положень про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 5.1 Положень про організацію операційної діяльності в банках України, затверджених Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо.

Суд, оцінивши відповідно до ст. 212 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив, що видача ОСОБА_1 кредитних коштів по договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року у сумі 410.000 швейцарських франків не підтверджується.

Про це свідчать досліджені судом банківські документи, витребуваними від ПАТ «УкрСиббанк», а також висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданого Одеського науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Вказані у регістрах бухгалтерського обліку - банківських виписках за особовим рахунком НОМЕР_3 за 22 грудня 2006 року, 25 грудня 2006 року та рахунком НОМЕР_2 за 26 грудня 2006 року, 27 грудня 2006 року операції спростовуються наступними дослідженими судом доказами: первинними банківськими документами; формами щоденної статистичної звітності АКІБ «УкрСиббанк» (Одеська область) ф. № 550Д.03 «Розшифрування валютних рахунків», які подані до Національного банку України на виконання ст. 69 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління НБУ № 124 від 19 Березня 2003 року, та щоденними оборотними відомостями відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 21 грудня 2006 року - 27 грудня 2006 року; книгою обліку готівки та інших цінностей операційної каси АКІБ «УкрСиббанк» за 2006 рік.

Зокрема, названими документами спростовується відомості вказані у виписці за 22 грудня 2006 року за рахунком НОМЕР_3 щодо зарахування на цей рахунок ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків.

Запис про здійснення вказаної банківської операції у виписці від 22 грудня 2006 року є необґрунтованим і безпідставним, оскільки здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, а саме: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 22 грудня 2006 року про зарахування грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на поточний рахунок ОСОБА_1 за НОМЕР_3, складення якого відповідно до перелічених вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки.

Вказана банківська операція спростовується даними статистичної форми № 550Д.03 за 22 грудень 2006 року та оборотної відомості відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 22 грудень 2006 року, з яких вбачається, що ця операція Банком фактично не виконувалась.

Крім того, вказана у виписці проводка суперечить Постанові НБУ № 280 від 17 червня 2004 року «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України».

Не підтверджується дослідженими в справі доказами і банківська операція з перерахування 25 грудня 2006 року з особового рахунку НОМЕР_3, відкритого ОСОБА_1 на підставі договору банківського рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року у відділенні № 309 Банку в м. Одесі, коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на рахунок НОМЕР_5 з метою їх подальшого продажу на МВРУ.

Надана суду представником ПАТ «УкрСиббанк» заява про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 25 грудня 2006 року не відповідає формі відповідної Заяви, встановленої Постановою НБУ № 82 від 05 березня 2003 року «Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання». Ця заява складена з порушенням вимог пунктів 3.4 і 4.2 вказаної Постанови, внаслідок чого згідно з пунктами 4.3 та 4.9 цього Положення така заява до виконання не приймається.

Крім того, в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 25 грудня 2006 року підписи від імені ОСОБА_1 та рукописний запис в графі «Гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів відповідно до курсу, що визначений в заяві» виконано не ОСОБА_1, а іншими особами, що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 5889/02 від 05 серпня 2010 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Таким чином, ОСОБА_1 з такою заявою до Банку не зверталася.

Запис про здійснення банківської операції з перерахування 25 грудня 2006 року з особового рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 коштів у сумі 410.000 швейцарських франків на рахунок НОМЕР_5 з метою їх подальшого продажу на МВРУ у виписці від 25 грудня 2006 року слід визнати необґрунтованим, оскільки він здійснений з порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 вказаного вище Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України та п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України: за відсутності первинного документу - меморіального ордеру від 25 грудня 2006 року про списання грошових коштів у сумі 410.000 швейцарських франків з поточного рахунку ОСОБА_1 за НОМЕР_3, складення якого відповідно до вказаних вище положень законодавства України є обов'язковою умовою для подальшого внесення відповідного запису до банківської виписки.

Також виконання Банком цієї операції спростовується даними статистичної форми № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, яка містить інформацію про всі банківські операції за названу дату.

Згідно статистичної форми № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, обсяг операцій за балансовим рахунком НОМЕР_9 в АКІБ «УкрСиббанк» становить 77.605 швейцарських франків, а не 410.000,00 швейцарських франків. При цьому балансовий рахунок НОМЕР_10, який підлягає обов'язковому застосуванню, по операціям у швейцарських франках 25 грудня 2006 року взагалі не застосовувався. Даний факт також підтверджується оборотною відомістю відділення № 309 АКІБ « УкрСиббанк» в м. Одесі від 25 грудня 2006 року.

Таким чином, зазначені докази свідчать, що на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3, відкритого у відділенні №309 ПАТ «УкрСиббанк», коштів у сумі 410.000 швейцарських франків Банком не зараховувались.

Недостовірною є і вказана у виписці від 26 грудня 2006 року інформація щодо зарахування з рахунку НОМЕР_6 на особовий рахунок НОМЕР_2, відкритого на підставі договору рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року на ім'я ОСОБА_1 у відділенні № 309 «УкрСиббанк» в м. Одесі, коштів у сумі 1.648.200 гривень.

Ці дані спростовуються статистичною формою № 550Д.03 за 25 грудня 2006 року, згідно з якою обсяг операцій цього дня за балансовим рахунком НОМЕР_10 по операціям в гривнях становив 3.509 гривень, а не 1.648.200 гривень. З щоденної оборотної відомості за 26 грудня 2006 року вбачається, що у відділенні № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі операція з зарахування грошових коштів у сумі 1.648.200 гривень на рахунки НОМЕР_9 не здійснювалася.

На підтвердження вищезазначеної операції представником ПАТ «УкрСиббанк» надано оригінал та копії меморіального ордера від 26 грудня 2006 року. Меморіальний ордер згідно з пунктами 4.4., 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року є внутрішньобанківським документом та складається банком самостійно.

Однак з матеріалів справи вбачається, що надані суду представником відповідача ПАТ «УкрСиббанк» два примірника одного й того ж самого меморіального ордеру відрізняються між собою підписами, прізвищами, ім'ям та по-батькові осіб, відповідальних за здійснення операції, що не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 4.3, 4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року і викликає сумніви в достовірності цих документів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обидва примірники вказаного меморіального ордеру не можуть бути взяті до уваги у якості доказів по справі.

На підставі досліджених у справі доказів, суд вважає, що ОСОБА_1 27 грудня 2006 року готівкові кошти у сумі 1.644.903 гривні 60 копійок від Банку не отримувала.

У матеріалах справи наявна заява на видачу готівки № 30 від 27 грудня 2006 року, підпис в якій від імені позивачки в графі «підпис отримувача» виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Цей факт підтверджується висновком № 2051/02 судово-почеркознавчої експертизи від 29 травня 2013 року, виконаним Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до п. 4.2. Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до пунктів 1.2, 4.3, 4.4, 4.5 Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Судом було досліджено книгу обліку готівки та інших цінностей операційної каси відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 2006 рік, кожен аркуш якої містить підписи керівника відділення банка, головного бухгалтера та завідуючого касою. Згідно вказаної книги обіг коштів у національній валюті по рахунку № 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» (План рахунків бухгалтерського обліку банків України) за 26 грудня 2006 року та 27 грудня 2006 року відображено у сумах: залишок на 26 грудня 2006 року - 110.089 гривень 99 копійок; приход за 27 грудня 2006 року - 13.586 гривень 43 копійки; видаток за 27 грудня 2006 року - 9.712 гривень 29 копійок; залишок на 27 грудня 2006 року - 113.964 гривні 13 копійок.

Таким чином, надана суду книга обліку готівки та інших цінностей операційної каси відділення № 309 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Одесі за 2006 рік спростовує дані про видачу 27 грудня 2006 року з операційної каси Банку готівки в сумі 1.644.903 гривень 60 копійок.

Даний висновок також підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 9353-9354 від 29 грудня 2011 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Суд не приймає до уваги копію листа від 31 жовтня 2007 року, виконаного від імені ОСОБА_1, який надано Банком на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог, оскільки написання листа такого змісту не визнається самою ОСОБА_1 та спростовується показаннями свідка ОСОБА_2 та іншими вищевказаними письмовими доказами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що видача ОСОБА_1 кредиту (грошових коштів) за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року не підтверджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір кредиту на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця (кредитодавця) або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14 серпня 2003 року, встановлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Для зберігання грошей та для здійснення розрахунково-касового обслуговування на ім'я ОСОБА_1 у відділенні № 309 ПАТ (АКІБ) «УкрСиббанк» в м. Одесі 21 грудня 2006 року відкрито поточні рахунки: НОМЕР_2 у гривні - за договором банківського рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року та НОМЕР_3 у гривні, швейцарських франках та доларах США - за договором банківського рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року.

Згідно з квитанціями, виданими ОСОБА_1 Банком, в період з 27 . грудня 2006 року по 28 січня 2008 року на поточні рахунки НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загалом було внесено грошові кошти у сумі 112.053 гривні 97 копійок та 54.021 долар США.

При цьому, загальна сума грошових коштів, що зараховані на поточні рахунки ОСОБА_1 згідно наданих АКІБ «УкрСиббанк» банківських виписок по вказаним банківським рахункам, складає 69.452 гривні 97 копійок та 51.821 долар США.

Таким чином, за результатами співставлення сум коштів на рахунках НОМЕР_2 та НОМЕР_3, внесених ОСОБА_1 згідно наданих банком позивачці квитанцій та зарахованих банком згідно виписок, вбачається, що Банком у ОСОБА_1 прийняті, але не зараховані на поточні рахунки грошові кошти у сумах 42.600 гривень 97 копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) та 2.300 доларів США, що на дату операції дорівнює 11.615 гривень (квитанція № 8 від 18 червня 2007 року).

Вказані факти також підтверджуються висновком № 10161/10162 експертного дослідження документів фінансово-кредитних операцій, здійснених ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 від 26 жовтня 2009 року, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

В матеріалах цивільної справи наявні копії заяв про обмін (конвертацію) іноземної валюти або банківських металів № 1 від 30 січня 2007 року, № 1 від 28 лютого 2007 року, № 2 від 11 квітня 2007 року, № 4 від 17 травня 2007 року, № 5 від 29 травня 2007 року, № 6 від 25 червня 2007 року, № 8 від 06 липня 2007 року, № 10 від 08 жовтня 2007 року, № 11 від 30 жовтня 2007 року, № 3 від 17 квітня 2007 року, № 9 від 31 липня 2007 року, № 12 від 07 грудня 2007 року, № 13 від 29 січня 2008 року; заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 5 від 16 березня 2007 року, № 1 від 29 серпня 2007 року; заяв на переказ готівки № 17 від 14 березня 2007 року, № 8 від 29 січня 2007 року, № 1 від 17 квітня 2007 року, № 2 від 31 липня 2007 року, № 23 від 06 грудня 2007 року, № 21 від 28 січня 2008 року, № 21 від 06 липня 2007 року, № 7 від 30 жовтня 2007 року, на підставі яких ПАТ «УкрСиббанк» було здійснено списання з відкритих в АКІБ «УкрСиббанк» на ім'я ОСОБА_1 поточних рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 грошових коштів в сумі 69.452 гривні 97 копійок та 51.821 долар США, їх обмін (конвертація) та купівля валюти (швейцарських франків) з подальшим перерахуванням отриманих сум на банківський рахунок НОМЕР_8, не вказаний в жодному з вказаних вище договорів, укладених між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк».

Проведеною за клопотанням ОСОБА_1 судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи а рукописні записи від її імені у перелічених вище заявах виконані не самою нею, а іншими особами. Цей факт підтверджується висновком № 5889/02 судово-почеркознавчої експертизи від 05 серпня 2010 року.

Враховуючи, що кредитні кошти ОСОБА_1 Банком не були надані, передбачені ст.ст. 1066, 1071 ЦК України підстави для списання ПАТ «УкрСиббанк» грошових коштів з відкритих у відділенні № 309 ПАТ (АКІБ) «УкрСиббанк» в м. Одесі на ім'я ОСОБА_1 банківських рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відсутні.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 1070 ЦК України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

За таких обставин ПАТ «УкрСиббанк» в силу наведених положень закону зобов'язаний здійснити зарахування безпідставно списаних вказаних вище сум грошових коштів на поточні рахунки ОСОБА_1, а також сплатити проценти за користування ними.

Розглянувши вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 за зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов до висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено судом, кредитні кошти ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» не були надані.

Крім того, як вбачається з наданої суду відповідачем копії договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» продав право вимоги за договором споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з чим відповідно до ст. 514 ЦК України втратив право заявляти вимоги за вказаним договором про надання споживчого кредиту.

Отже, з огляду на вищевикладене, оцінивши встановлені по справі обставини у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, які підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити з підстав, викладених у мотивованій частині цього рішення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 215, 216, 230, 236, 514, 1051, 1054, 1066, 1068, 1070, 1071, 1073 ЦК України, ст.ст. 55, 63, 69 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1, 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійним договір про надання споживчого кредиту № 11104036000, укладеного 22 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року, безпідставно списані з цього рахунку грошові кошти у розмірі 67.600 (шістдесят сім тисяч шістсот) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року, грошові кошти у розмірі 51.721 (п'ятдесят одну тисячу сімсот двадцять один) долар США та 44.452 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок, з яких Банком частина грошових коштів неправомірно не зарахована і решта безпідставно списана, а саме 2.300 (дві тисячі триста) доларів США (квитанція № 19 від 18 червня 2007 року) та 42.600 гривень (сорок дві тисячі шістсот) 97 (дев'яносто сім) копійок (квитанція № 8 від 27 грудня 2006 року) отримані банком і неправомірно не зараховані на цей поточний рахунок, а також 49.421 (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять один) долар США та 1.852 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві) гривні безпідставно списані з даного рахунку.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами у розмірі 67.600 (шістдесят сім тисяч шістсот) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок, які неправомірно списані з поточного рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 255 від 21 грудня 2006 року, проценти на умовах встановлених цим договором за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення цього рішення.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами в сумі 51.721 (п'ятдесят одну тисячу сімсот двадцять один) долар США та 44.452 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) гривні 97 (дев'яносто сім) копійок, частина з яких неправомірно не зарахована, а решта безпідставно списана з поточного рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Одеському відділенні № 309 Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку № 256 від 21 грудня 2006 року, проценти, що звичайно сплачується цим Банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення цього рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь держави грошові кошти у сумі 3.654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні в рахунок відшкодування судового збору.

У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя С.В. Рева

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36788591

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36788469

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36788639

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16375891

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9698601

 

[alexburko]

[Obelix]

Поживем увидим...

[Олег1964]

Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на підставі ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 230 ЦК України договір про надання споживчого кредиту № 11104036000 від 22 грудня 2006 року підлягає визнанню недійсним.

 

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

 

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності....

 

Постанова ВСУ 6-161цс12 від 11 линня 2012 року.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25481727

 

Суд должен был отказать в требовании признания договора недействительным, поскольку договор есть ничтожный и в этом случае признание судом договора недействительным не требуется.

[Бонар]

Добрий день,

Я про "своє":

 

Цікаве кіно виходить:

 

Постанова НБУ № 637 15.12.2004, а Постанова 337 видана 14.08.2003

 

:

3.4. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.  Документи на видачу готівки мають  підписувати  керівник  і  головний  бухгалтер або працівник підприємства,  який на це уповноважений керівником.  До видаткових ордерів  можуть  додаватися  заява  на видачу готівки,  розрахунки тощо. Якщо на  доданих  до  видаткових  касових ордерів документах, заявах,  рахунках тощо є дозвільнийнапис керівника  підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий...    То хто небудь бачив видаткові ордери з своїми підписами?Хто небудь бачив зареєстровані в касовій книзі записи про здійснення операції в день вказаний в Заяві на видачу готівки?6.3. Проведення   працівниками   банків  банківських  касових операцій  із  клієнтами,  передбачених  Інструкцією   про   касові операції  в  банках  України,  затвердженою  постановою  Правління Національного банку України від 14.08.2003 N 337 (  z0768-03  )  і зареєстрованою в   Міністерстві   юстиції  України  05.09.2003  за N 768/8089,  із  змінами,   за   межами   касового   вузла   банку забороняється,  крім  доставки  працівниками  уповноважених банків пенсій та грошової допомоги за місцем проживання одержувача. то в кого в Заявах на видачу готівки вказана адреса видачі?3.13. Касові  документи  після  складання  касиром  звіту  та оброблення цього звіту комплектуються  в  хронологічному  порядку, нумеруються,   переплітаються   в  окремі  папки  та  зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою,  на яку керівником  покладено обов'язок щодо їх зберігання.    Виносити з    приміщення    підприємства   касові   документи  дозволяється тільки за наявності письмового дозволу керівника  або головного бухгалтера. У цьому разі до кінця робочого дня зазначені документи  обов'язково  мають   бути   повернуті   до   приміщення підприємства. Хто небудь бачив дозвіл керівництва банку  про винесення первинних касових докумиентів з приміщення банку наприклад в суд ?http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0040-05/ed20070120/print1392187724731623

Якщо "Заява на видачу готівки" не класифікована як касовий документ згідно "Державний класифікатор управлінської документації ДК 010-98 "

 

то яку силу вони мають?  Виходить лише як факт наміру але не отримання. Отже, має бути видатковий касовий ордер або  має бути таки звичайна квитанція як доказ проведення операції і яка зареєстрована в "комп'ютерно-касова система - реєстратор розрахункових операцій, виконаний із застосуванням комп'ютерних засобів, який додатково виконує технологічні операції, визначені сферою його застосування, і забезпечує друкування розрахункових та інших звітних документів;"

 реєстратор розрахункових     операцій    -    пристрій    або програмно-технічний  комплекс,  в  якому   реалізовані   фіскальні функції  і  який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг),  операцій з  купівлі-продажу іноземної  валюти  та/або  реєстрації  кількості  проданих товарів (наданих   послуг).   До   реєстраторів   розрахункових   операцій відносяться:  електронний  контрольно-касовий апарат,  електронний контрольно-касовий   реєстратор,    комп'ютерно-касова    система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; 

Якщо продаж валюти фіксується з точністю до хвилини то видача іноземної валюти також має бути фіксована . Ми ж усі замовляли фінансову послугу в іноземній валюті на споживчі цілі. Значить банк повинен видати китанцію як факт надання нам послуги навіть у відповідь на нашу Заяву. Інакше - а як ми ,н-д,зможемо повернути кошти до 14 днів? Тільки на підставі квитанції:

   розрахунковий документ  -  документ  встановленої  форми   та змісту   (касовий   чек,  товарний  чек,  розрахункова  квитанція, проїзний документ тощо),  що підтверджує факт продажу (повернення)  товарів,    надання   послуг,   отримання   (повернення)   коштів, купівлі-продажу  іноземної  валюти,   надрукований   у   випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80/ed20050331/print1392187760425133

[Obelix]

Господа, я вот что подумал.

банки приносят в суд насчитанные виртуально миллионы пени, штрафов и прочих %.

Этож какая прибыль должна быть?

Мне интересно, банки где либо в своей бухгалтерии отражают эти насчитанные суммы? ...а ведь с них нужно налоги платить...

Или только в исках эти суммы фигурируют?

[poi1]

п.8 ст.10 ЗПС « Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).» Вопрос к уважаемым форумчанам: тем кто получал по кредитному договору валюту на текущий счет, что-то подобное выше указанному банк выдавал?

нет, есть еще проблема, что у многих и текущего счета нет, он просто транзитный

[НБ Украины]

нет, есть еще проблема, что у многих и текущего счета нет, он просто транзитный

Громкие дела, рассматриваемые судами, в отдельных случаях могут привести к весьма отрицательным последствиям. Ведь большинство усматривает проблему не в соблюдении норм закона, что в результате влечет за собой принятие справедливого и законного решения, а в поиске виновной стороны.

Причем самое неприятное то, что ситуацией, как ни странно, воспользовались те, кто должен был бы признать и свою вину в ненадлежащем оформлении документов.

http://news.dtkt.ua/show/27840

6-149цс13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року,

…

За повідомленням ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» депозитний договір банківського вкладу з ОСОБА_9 не укладався, зазначений в ощадній книжці рахунок відкритий на ім'я іншої особи, грошові кошти до каси банку не надходили.

…

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції).

...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37148352

6-10435св08

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 лютого 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є, Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,-

...

Відповідач зазначав, що грошові кошти позивача як вклад у банк не потрапляли й відповідно проценти на них не нараховувалися, а вказаний договір банківського вкладу на суму 4 030 доларів США було видано ОСОБА_6 недобросовісним працівником банку ОСОБА_7, яка зловживала своїм службовим становищем, використала довірливі стосунки з позивачем. Відносно ОСОБА_7 у вересні 2005 року прокуратурою Львівської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом видачі нею клієнтам банку підроблених договорів та відсутності грошових коштів за такими договорами на депозитних (у тому числі поточних) рахунках фізичних осіб у Львівській обласній філії АКБСР “Укрсоцбанк”.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, заперечень відповідача про нікчемність договору банківського вкладу належним чином не перевірив; у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню; зазначив у рішенні про наявність між сторонами договірних правовідносин та поклав на АКБСР “Укрсоцбанк” відповідальність за порушення зобовязання за договором згідно зі ст. ст. 611, 612, 625 ЦК України, при цьому одночасно послався й на положення ст. 1172 ЦК України, хоча її правила застосовуються в деліктних правовідносинах і передбачають можливість відшкодування юридичною особою шкоди, завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов'язків.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги, у рішенні не зазначив конкретних обставин й фактів, що спростовують такі доводи, і залишив без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8038636

6-3777св11

14 вересня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

Олійник А.С., Черненко В.А.,

...

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківські рахунки це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі Інструкція), визначено порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам.

За змістом п.6 Інструкції однією із умов відкриття фізичній особі поточного рахунку є заповнення нею заяви про відкриття поточного рахунку, встановленого зразка.

...

Ухвалюючи судові рішення суди не з?ясували правову природу укладеного між сторонами договору, визначені договором права та обов?язки сторін, обставини укладення договору, мету укладення позивачем договору, обставини зарахування на відкритий позивачу рахунок кошти третьою особою, їх зняття позивачем та закриття рахунку, чи ґрунтуються на законі умови договору в частині комісії при здійсненні безготівкових зарахувань, чи передбачено договором виплата позивачу процентів або дохід в іншій формі. Це має правове значення, оскільки відносини щодо строкового банківського вкладу за участю фізичної особи передбачають можливість дострокового отримання суми вкладу та сплати процентів, а щодо банківського рахунку - зберігати гроші і здійснювати розрахунково-касові операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Таким чином, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України вищезазначених вимог закону до уваги не взяв, належним чином доводів позивача та заперечень відповідача не перевірив, не дав оцінку наданим сторонам доказам у їх сукупності.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст.303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18397662

 

 

 

 

 

За своїм юридичним значенням (правовим режимом) та функціональним призначенням платіжні картки як платіжні інструменти — засоби доступу до банківських рахунків, відповідають визначенню поняття «офіційний документ» і є різновидом офіційних документів, а тому за відповідних умов можуть бути предметом злочинів, склади яких передбачені частинами 1, 2 ст. 357 КК України.

Іншими важливими особистими документами, які можуть бути предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, розуміються документи, що засвідчують важливі факти і події в житті людини, втрата яких істотно утруднює реалізацію її прав, свобод і законних інтересів та потребує значних зусиль для їх поновлення.

З огляду на зазначені положення платіжні картки — це пластикові банківські картки, які за умовами укладеного між установою банку та клієнтом договору є власністю банку і надані держателю в тимчасове користування на час дії такого договору, після чого підлягають поверненню банку, не можуть визнаватись предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України

Постанова

Верховного Суду України від 20 червня 2011 р.

(в и т я г)

…

У диспозиції ч. 1 ст. 200 КК, яка передбачає відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, вжито формулювання, яке свідчить про те, що платіжні картки є різновидом засобів доступу до банківських рахунків.

Відповідно до ст. 1 Закону від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію», підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. При цьому один із видів доступу до банківських рахунків — це спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо), які є емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи іншого виду картками, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжні картки є власністю емітента (банку) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту, в тому числі і фізичній особі — держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/468097EEEA0DE7E4C225793600305A0D?OpenDocument

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1788 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:

суддів:

при секретарі:Бєлка В.Ю.

Забіяко Ю.Г.

Глазкової О.Г.

Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»до ОСОБА_5, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»про стягнення грошової суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року ПАТ АКБ «Індустріалбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 1 019грн. та понесені судові витрати.

В позові зазначалось, що 04 листопада 2004 року між ПАТ АКБ «Індустріалбанк»та ОСОБА_5 було укладено договір №07641300 про відкриття картрахунку, 26.11.2007 року відповідач отримав оновлену платіжну картку, а 20.10.1010 року від нього надійшла заява про процедуру внутрішнього розслідування з питання невидачі 16.10.2010 року з банкомату ПАТ «УкрСиббанк»1000грн., хоча зі слів ОСОБА_5 ця сума була списана з рахунку, але на руки він її не отримав.

25.10.2010 року в результаті розгляду цієї заяви відповідачу було відшкодовано та зараховано на рахунок суму в розмірі 1000грн., та 19грн. комісії за зняття коштів через банкомат ПАТ «УкрСиббанк».

Пізніше, за результатами детальної перевірки, банком було встановлено, що все ж таки 16.10.2010 року ОСОБА_5 була видана через банкомат сума коштів в розмірі 1000грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ АКБ «Індустріалбанк», посилаючись на неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно визначив, що позивач, всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України, які зобовязують його на засадах змагальності доводити свої позовні вимоги переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.11.2004 року між АКБ «Індустріалбанк»та ОСОБА_5 укладено договір №07641300 про відкриття картрахунку, на підставі чого відповідачу був відкритий банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками та 08.11.2007 року укладена додаткова угода до цього договору. Оновлену платіжну картку відповідач отримав 26.11.2007 року (а.с.7-12).

20.03.2010 року відповідач звернувся до позивача із заявою про необхідність проведення процедури внутрішнього розслідування з питання невидачі йому 16.10.2010 року з банкомату АТ «УкрСиббанк»грошової суми в розмірі 1000грн., хоча транзакція була здійснена, ця сума списана з рахунку відповідача, але на руки він її не отримав. За результатами розгляду заяви відповідачу було відшкодовано суму в розмірі 1000,00 грн., та 19 грн. комісії за зняття коштів через банкомат АТ «УкрСиббанк»(а.с.13-14).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1019грн., позивач обґрунтовував це тим, що за результатами детального розгляду цієї ситуації АКБ «Індустріалбанк»дійшов до висновку, що сума у розмірі 1000грн., все ж таки була видана з банкомату АТ «УкрСиббанк»16.10.2010 року. На підтвердження цього твердження позивач послався на роздрукування даних про роботу банкомату АТ «УкрСиббанк»за 16.10.2010 року. За поясненнями представника позивача згідно даної документації видно, що банкомат здійснив видачу готівки в розмірі 1000грн.

Відмовляючи в задоволенні цих вимог, суд правильно виходив з того, що таке роздрукування не може слугувати письмовим доказом у справі, зважаючи на вимоги ч.1 ст.10, ч.1 ст.11, ч.1 ст.60, ст.64 ЦПК України, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі належних та допустимих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі в розумінні ст.ст.58, 59 ЦПК України. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зазначено у ст.60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд правильно послався на ту обставину, що стосується правил доказування у цивільній справі і на один із основних принципів цивільного права презумпцію добропорядності, оскільки обовязок доказування по даній справі покладається саме на позивача.

Вирішуючи справу по суті суд повинен з'ясовувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Але, із тексту позовної заяви взагалі не вбачається та не зазначено на якій правовій нормі вони ґрунтуються, а суд з огляду на положення ч.1 ст.11 ЦПК позбавлений можливості самостійно визначати правову норму, яка підлягає застосуванню до правовідносин, що склались між сторонами, незалежно від змісту позовної заяви, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано акту інкасації банкомату, копії чеку, виписки, або довідки АТ «УкрСиббанк»про те, чи дійсно відповідач отримав кошти.

Роздруківка з банкомату на іноземній мові не є допустимим і належним доказом, оскільки також суперечить вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»№851-ІУ від 22.05.2003 року, відповідно до вимог ст.5 якого електронний документ, це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Крім цього, відповідно до положень глави 4 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України №337 від 14.08.2003 року (здійснення касових операцій із застосуванням платіжних карток) операції з унесення на рахунки та отримання з рахунків готівкових коштів за допомогою платіжних та інших карток здійснюються згідно з правилами внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, а також відповідними нормативно-правовими актами через каси банку або банкомати.

Згідно із зазначеними правилами після завершення операцій з видачі готівки або внесення її на рахунок клієнту видається відповідно оформлений документ на паперовому носії, який складається за місцем проведення операції та має містити реквізити, визначені відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію»№2657-ХІІ від 02.10.1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»№2346-ІІІ від 05.04.2001 року, ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність»№2121-ІІІ від 07.12.2000 року документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. При цьому одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо), які являють собою емітовані в установленому законодавством порядку пластикові чи іншого виду картки, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжні картки є власністю емітента (банка) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту, в тому числі і фізичній особі держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки.

Аналогічні положення містяться і в «Положенні про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженому постановою Правління НБ України від 30.04.2010 року №223, за яким спеціальним платіжним засобом, поряд з іншими, також визнається платіжна картка, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого її держатель здійснює платіжні операції, установлені договором з емітентом банком, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних платіжних засобів, тобто проводить операції з їх випуску ( п.1.4).

Також відповідно до вимог зазначеного «Положення»емітент може надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті спеціальні платіжні засоби, а тим, хто є субєктами господарювання, - корпоративні спеціальні платіжні засоби, у тому числі і платіжні картки, які є власністю емітента (банка) і можуть передаватися у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується цей платіжний засіб (п.п.2.2, 2.3).

При цьому передбачено, що платіжна картка, яка видається банком, повинна містити обовязкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу, тобто містити нанесений шляхом друку або тиснення ідентифікаційний номер як банку, так у графічному або електронному вигляді і ідентифікаційні дані держателя (п.2.9).

Держатель спеціального платіжного засобу платіжної картки, для забезпечення безпеки здійснення платіжних операцій з її використанням, зобовязаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України, правил користування ним та умов договору, укладеного з емітентом (банком), дотримувати правила безпеки та не допускати використання цього засобу сторонніми особами, для чого повинен надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН-код та інші засоби, що дають змогу користуватися ним, а у випадку його втрати зобовязаний негайно повідомити про це емітента (банк), який повинен негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього спеціального платіжного засобу з внесенням до стоп-списку і його вилучення ( п.п.2.4, 2.5, 2.6, 6.1-6.6).

Відповідно до Постанови Національного Банку України №223 від 30.04.2004 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» та п.п.6.7., 6.8., 7.11., 10.1. Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням»емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Процесингова або клірингова установа, розрахунковий банк зобов'язані в порядку, установленому законодавством України, надавати члену та учаснику платіжної системи, а також судам та органам досудового слідства послуги для визначення достовірності інформації, яка міститься в електронних документах, що обробляються платіжною системою, яку обслуговує ця процесингова, клірингова установа або розрахунковий банк, якщо член, учасник платіжної системи бере участь у розгляді спору судом.

Згідно п.1.24 ст.1 Закону України від 05.04.2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», помилковий переказ це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого субєкта переказу відбувається списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Право банку проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, субєктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів передбачено ст.40-1 зазначеного Закону.

За вимогами п.32.3.1 ст.32, ст.35 Закону України від 05.04.2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», після виявлення помилки банк-порушник зобовязаний негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

Неналежний отримувач зобовязаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку. Як передбачено ч.2 ст.1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.

За письмовою заявою клієнта банк зобовязаний провести розслідування щодо спірної трансакції. Так, у справі відсутні документи щодо проведення перевірки, яка була здійснена банком у звязку зі зверненням відповідача.

Натомість, в матеріалах справи міститься лист начальника відділу безпеки карткового бізнесу АКБ «Індустріалбанк»про те, що за результатами проведеного розслідування 25.10.2010 року картковий рахунок відповідача кредитований банком на суму 1000грн., але 16.11.2010 року після отримання повторного подання спірної операції до оплати, яка підтвердила видачу готівки, картковий рахунок відповідача був дебетований на суму оспорюваної трансакції (а.с.16).

Отже, колегія суддів, на підставі вищевикладеного, приходить до висновку, що твердження апелянта про неврахування судом всіх обставин по справі та неправильне застосування норм права є голослівними та необґрунтованими, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та представлені сторонами докази, дав їм вірну юридичну оцінку, тому постановлене рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують цього, що не дає підстав для скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»- відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22497313

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

0827\2-4200\11

2/827//2012

м. Запоріжжя 6 лютого 2012 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого –судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»до ОСОБА_1, третя особа ПАТ «УкрСиббанк», про стягнення грошової суми, -

В С Т А Н О В И В:

За поданим до суду позовом позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отриману ним від позивача грошову суму у розмірі 1019,00 грн., та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача наполіг на позові, а відповідач заперечив на нього, заявляючи на те, що грошей з банкомату він не отримував, а стороною позивача суду не було надано доказів про інше.

Всебічно з’ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до укладеного кредитного договору від 04.11.2004 року відповідачу був відкритий банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками.

26.11.2007 року відповідач отримав оновлену платіжну картку, 20.10.2010 року до позивача надійшла заява від відповідача про процедуру внутрішнього розслідування з питання невидачі йому 16.10.2010 року з банкомата АТ «УкрСиббанк»суми 1000,00 грн., хоча зі слів відповідача, трансакція в банкоматі була здійснена, тобто сума 1000,00 грн. була списана з рахунку відповідача, але на руки він її не отримав.

За результатами розгляду заяви відповідачу було відшкодовано суму в розмірі 1000,00 грн., та 19 грн. комісія за зняття коштів через банкомат АТ «УкрСиббанк».

Однак пізніше, за результатами детального розгляду цієї ситуації позивач дійшов до висновку про те, що сума у розмірі 1000,00 грн., була все ж таки видана з банкомату АТ «УкрСиббанк»16.10.2010 року.

На підтвердження цього твердження позивач послався на роздрукування даних про роботу банкомату АТ «УкрСиббанк»за 16.10.2010 року. За поясненнями представника позивача згідно даної документації видно, що банкомат здійснив видачу готівки в розмірі 1000,00 грн.

Проте суд критично оцінює таке роздрукування бо воно не може слугувати письмовим доказом у справі, зважаючи на те, що з нього не вбачається взагалі, хто його зробив та на підставі чого, та тим більше воно надано у фотокопії, яка ніким та нічим не завірена.

Представникові позивача роз’яснювалися його права та обов’язки щодо подання доказів, натомість клопотань з цього приводу до суджу не надходило, через що суд дійшов до висновку про те, що стороною позивача не були доведені обставини, на які вона посилалася за позовом, а, отже, останній задоволенню не підлягає, зважаючи на вищевикладену позицію відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 15, 16, 1212-1215 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя П.В Зарютін

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21230436

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № С-131 від 03.09.2010 року, платіжні доручення на перерахування зазначених коштів з поточних рахунків ОСОБА_8, ОСОБА_16 та ОСОБА_9 на позичковий рахунок оформлені з порушенням встановлених законодавством вимог, зокрема ст. 51 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, пп.. 2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 р., глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. Представник ВАТ „Державний ощадний банк України” також визнав, що перерахування грошових коштів з вказаних поточних рахунків на позичковий рахунок проведено безпідставно, тобто без наявних підписів вказаних осіб. Враховуючи наведене, ВАТ „Державний ощадний банк України” повинен повернути зазначені кошти, які без законних підстав були перераховані з розрахункових рахунків ОСОБА_8, ОСОБА_16 і ОСОБА_9 на позичковий рахунок, в межах заявлених вимог.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11881700

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19174304

Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

  Відповідно до ст. 1068 ч 3. ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. 

Відповідно до ст.. 33 Закону України « Про національний банк « порядок ведення касових операцій для банків встановлює Національний банк України. Згідно до ст.. 40 вказаного Закону саме Національний банк встановлює Правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших фізичних і юридичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків. Відповідно до пп.7 ч.1 ст.15 Закону України «Про Національний банк» до повноважень Правління Національного банку України відноситься видача нормативно-правових актів Національного банку.

Порядок і вимоги щодо здійснення банками касових операцій врегульовано Інструкцією про ведення касових операцій банками України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011р. №174. Пунктом 3.5 вказаної інструкції для отримання готівкових коштів з рахунку Позивача необхідно оформити видатковий касовий документ одним із обов'язкових реквізитів якого є підпис отримувача грошових коштів.

Відповідно до п.1.1. розділу IV вищезазначеної Інструкції до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13), рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.

Відповідно до п.1.2 Інструкції, форми касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, установлюються банком з урахуванням обов'язкових реквізитів, установлених цією Інструкцією, та технічних можливостей платіжного пристрою.

Відповідно до п.3.5. Інструкції, Банк перед видачею готівки у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) перевіряє таке:

- повноту заповнення реквізитів на документі;

- наявність підписів відповідальних осіб банку (філії, відділення), яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам;

- належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі;

- у разі отримання готівки за довіреністю - відповідність оформлення довіреності на отримання готівки вимогам законодавства України;

- наявність підпису отримувача.

Позивач відмовився надати Відповідачу вказаний касовий документ зі своїм підписом та вимагала видати грошові кошти з рахунку без оформлення вказаного документу, мотивуючи свою відмову релігійними переконаннями в зв'язку з наявністю у касовому документі реквізиту «Згоден на обробку будь- яких моїх персональних даних з метою надання банківських послуг».

Однак, вказаний реквізит касового документу , з яким не згодна позивач, внесено відповідно до вимог пункту 7.5 Постанови Правління Національного банку України №292 від 11.07.2012 року «Про затвердження змін до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за №1300 / 21612 і не може змінюватись залежно від волевиявлення клієнта. Крім того позивач при укладанні Договору - Анкети не висловлювала свою не згоду з п 9.1 Правил ( в ред. 2008 року ) відповідно до якого Клієнт зобов»язаний виконувати вимоги Договору, законодавства, діючих внутрішніх Правил банку з питань проведеня ( виконання) розрахунково- касових операцій.

Вказану вище Постанову Правлінням Національного банку України було видано на виконання вимог Закону України ««Про захист персональних даних».

Відповідно до п.1.3. вказаної Постанови банки та інші володільці або розпорядники баз персональних даних зобов'язані обробляти персональні дані, які належать до банківської таємниці, відповідно до вимог ст.1076 Цивільного кодексу України, ст.60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про захист персональних даних», цих Правил, інших нормативно-правових актів. Згідно до розділу 4 (Глава 7) вказаної постанови до персональних даних, які належать до банківської таємниці, належать відомості або сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована, що стали відомі банку під час обслуговування фізичної особи та взаємовідносин з нею чи третіми особами при наданні послуг банку. Згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних, які належать до банківської таємниці, що підтверджує добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до мети їх обробки може підтверджуватися пілписом (електронним цифровим підписом! фізичної особи в документах на переказ, квитанціях про здійснення операцій тощо.

Згідно до ст.51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівкових формах згідно із правилами, встановленими нормативно- правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документу. Згідно до ст.55 вказаного закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між банком і клієнтом.

…

Працівники банку діяли у відповідності до укладеного між банком на ОСОБА_1 Договором - Анкетою, Правилами відкриття використаня і обслуговування поточних рахунків фізичних осіб у національній і іноземних валютах, Інструкцією про ведення касових операцій банками України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 01 06 2011 року, ст..с. 15,33, 40 Закону України « Про національний банк «.

Належним чином оформлене розпорядження клієнта , а саме заява на видачу готівни за підписом ОСОБА_1 банку не надана, у зв»язку з чим підстави для проведення касової операції з видачи готівки у Банку не було.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36787970

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6048#entry89238

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=280#entry92508

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,Фаловської І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - приватне підприємство «ЄС-Сервіс», про визнання третейського застереження недійсним та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся із позовом до суду, в якому просив п. 3.2 договору банківського рахунку №660/ФО1.1-10 від 29 грудня 2008 року, укладеного між ним та банком, визнати недійсним.

Стягнути з відповідача на його користь 612 391 грн. 69 коп. в якості повернення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позову посилався на те, що 29 грудня 2008 року з відповідачем уклав договір банківського рахунку №660/Ф01.1-10.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк зобов'язувався відкрити йому поточний рахунок та надавати послуги розрахунково-касового обслуговування банківських поточних рахунків фізичних осіб, відкритих в АКБ СР «Укрсоцбанк».

Проте, без відома позивача з відкритого на його ім'я рахунку банком було списано кошти на загальну суму 185 370,33 доларів США.

Зазначав, що вказані кошти списувалися з його особистого рахунку на погашення процентів та простроченої заборгованості по кредитному договору №08-660/117-304 від 28 липня 2008 року та договору поруки №09/1430 від 28 липня 2008 року.

Вказував, що 28 липня 2008 року між банком та ПП «ЄС-Сервіс», укладено договір не відновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304, відповідно до умов якого банк надав приватному підприємству «ЄС-Сервіс» грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 660 190 доларів США.

Від імені ПП «ЄС-Сервіс» вказаний договір уклав позивач як директор підприємства.

Що стосується договору поруки №09/1430 від 28 липня 2008 року, відповідно до якого списувалися кошти з особистого рахунку позивача, то його він особисто не підписував та навіть не здогадувався про його існування.

Зазначав також, що банком здійснювалося списання коштів з його особистого рахунку без його відома, хоча відповідно до умов договору банківського рахунку він доручив здійснювати списання коштів на договірній основі. При цьому, платіжні доручення, на підставі яких відбулося списання коштів з особистого рахунку позивача, останній не підписував.

Щодо третейського застереження, що передбачено умовами п. 3.2 договору банківського рахунку, позивач зазначав, що воно є недійсним, з огляду на те, що воно фактично обмежує його право на звернення з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав. Окрім того, до компетенції третейських судів не відноситься розгляд справ у сфері захисту прав споживачів, до яких відносяться спірні правовідносини.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення коштів та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 612 391 грн. 69 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 29 грудня 2008 року між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено договір банківського рахунку №660/Ф01.1-10 (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору клієнт доручає банку здійснювати договірне списання з рахунку плати за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі, передбаченому тарифами.

З матеріалів справи також вбачається, що 28 липня 2008 року між ПП «ЄС-Сервіс» в особі позивача, який на той час був директором підприємства та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено договір не відновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позивальнику грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 660 190 доларів США. Відповідно до п.п. 1.4-1.4.3 вказаного договору не відновлювальної кредитної лінії встановлено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій можливої неустойки, а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає договір застави майна, іпотечний договір та договір поруки.

Відповідно до договору поруки №06-09/1430 від 25 липня 2008 року позивач як фізична особа-підприємець зобов'язався перед АКБ СР «Укрсоцбанк» солідарно відповідати за зобов'язаннями ПП «ЄС-Сервіс» за зобов'язаннями останнього по договору не відновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304 від 25 липня 2008 року, зокрема щодо повернення кредиту в сумі 660 190 доларів США.

Судами також встановлено, що з особистого рахунку позивача НОМЕР_1, що був відкритий на підставі договору №660/Ф01.1-10 від 29 грудня 2008 року про відкриття банківського рахунку відповідачем списувалися кошти в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором №08-660/117-304 від 28 липня 2008 року та договором поруки №09/1430 від 28 липня 2008 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що банк в порушення умов договору банківського рахунку безпідставно списав кошти з особистого рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не отримавши на це попередньої згоди від позивача.

Такі висновки апеляційного суду колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

При цьому, відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно із п. 1.3 договору поруки від 25 липня 2008 року у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов'язань протягом семи робочих днів від дати закінчення строку виконання зобов'язань за договором кредиту, поручитель доручає кредитору здійснювати на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, договірне списання грошових коштів з поточних рахунків поручителя.

Відтак, встановивши, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо договірного списання коштів з особистого рахунку позивача в рахунок належного виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а саме, відсутні меморіальні ордери на договірне списання коштів, апеляційний суд дійшов вірного висновку про неправомірність такого списання. При цьому, суд вірно не взяв до уваги платіжні доручення, що були надані відповідачем на підтвердження наявності згоди позивача щодо списання коштів з його особистого банківського рахунку, з огляду на те, що висновком НДЕКЦ при УМВС України в Одеській області від 25 січня 2013 року було встановлено, що підписи на вказаних платіжних дорученнях були вчинені не позивачем, а іншою особою.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

З врахуванням вказаних вимог закону, враховуючи, що банком було безпідставно списано грошові кошти з особистого рахунку позивача апеляційний суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно стягнуті грошові кошти.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. МакарчукСудді:А.О. Леванчук А.В. Маляренко В.А. Нагорняк І.М. Фаловська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36950960

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32550362

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31480404

[Obelix]

Спасибо.

Познавательно и актуально.