Определение апелляционного суда Тернопольской области об отказе Кредитным Инициативам во взыскании ипотеки по ПИБу

alexburko · October 21, 2013

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/10350/2012

Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.

Доповідач - Парандюк Т.С.

Провадження № 22-ц/789/1125/13

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Матусів Ю.Б.

з участю сторін - третя особа ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 липня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно на предмет іпотеки, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на нежиле приміщення, площею 35, 8 кв. м. по АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки за договором іпотеки № 02-3.1/188 від 07.11.2007 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а також із наданням ПАТ "Промінвестбанк"' усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 13.12.2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 03-2/855 від 10.12.2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_4 В порушення умов договору ОСОБА_4 не виконала взятих на себе зобов'язань по сплаті відсотків та щомісячних платежів за кредитом, тому банк на підставі ст. ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2013 року здійснено заміну позивача з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ТзОВ "Кредитні ініціативи", у зв"язку з укладенням між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційвий банк" та ТзОВ "Кредитні ініціативи", договору про відступлення права вимоги, в тому числі й за договором іпотеки із ОСОБА_3

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 липня 2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно на предмет іпотеки - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" вказав, що рішення суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши їх вимоги в повному обсязі.

Представник апелянта належним чином повідомлений про день та час розгляду справи і просять справу розглядати у їх відсутності.

ОСОБА_3 належним чином повідомлена про розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення третьої сторони та її представника, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст. 308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір кредиту, на забезпечення якого підписано договір іпотеки, є припиненим в силу ст. 559 ч.1 ЦК України, банком не доведено належними та допустимими доказами надання позичальнику (ОСОБА_4) кредиту в сумі 35000 євро відповідно до умов кредитного договору, жодних прав та обов'язків у поручителя за договором іпотеки не виникало, і як наслідок - не виникло жодних прав у позивача за договором відступлення права вимоги.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним; договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що 10.12.2007 року між ЗАТ "АК Промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є -ПАТ "Промінвестбанк" , з однієї сторони, та ОСОБА_1, з іншої сторони, підписано кредитний договір № 03-2/855.

На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 13.12.2007 року між банком та ОСОБА_3, як майновим поручителем підписано договір іпотеки, посвідчений 13.12.2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5., зареєстрований в реєстрі за № 7802.

Як вбачається із п. 2.1 кредитного договору,банк надає ОСОБА_1 кредит у сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) євро на умовах передбачених цим договором. Відповідно до п.2.2. кредитного договору за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 10,5 % річних у валюті кредиту.

06.10.2008 року між банком та ОСОБА_1 підписано Договір про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/855 від 10.12.2007року відповідно до умов якого п.2.2, 2.4, 3.4, 5.2.1 викладено в новій редакції, зокрема: "2.2 За користування кредитом з 22.10.2008р. встановлюється процентна ставка в розмірі - 15 % річних у валюті кредиту.

2.4. Погашення кредиту за ним здійснюється позичальником щомісячно відповідності до графіку (Додаток №1 до Договору про внесення змін №1 до кредитного договору №03-2/855 від 10.12.2007 року), який є невід'ємною частиною договору. Погашення здійснюється валютою, якою отриманий кредит."

17.12.2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТзОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір про відступлення права вимоги. З витягу до додатку №1 входить і кредитний договір з ОСОБА_1

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Доводячи обставину про отримання ОСОБА_4 коштів, передбачених умовами кредитного договору № 03-2/855 від 10.12.2007 року, банк посилається як на доказ - заяву на видачу готівки № 1 від 13.12.2007 року.

Разом із тим, третя особа ОСОБА_4 заперечує факт отримання коштів у сумі 35 000 євро, посилаючись на те, що вказаний документ є лише проханням про видачу готівки і не підтверджує факту передачі-отримання коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на це, представник третьої особи в порядку ст. 185 ЦПК України подала суду заяву про фальшивість заяви про видачу готівки як доказу про надання їй кредиту в іноземній валюті в сумі 35000 євро та клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Із висновку № 08 від 21.03.2013 року, проведеної у справі судово-економічної експертизи, судом установлено, що : заява на видачу готівки № 1 від 13.12.2007 року, подана до філії ПАТ "Відділення Промінвестбанку в м. Тернополі" не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів України. Видача готівки іноземної валюти проводиться банком за заявою на видачу готівки юридичним особам або фізичним особам з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків та переказу без відкриття рахунку оформлення ЗАТ «Промінвестбанк» операції з надання ОСОБА_4 кредиту у готівковій іноземній валюті за кредитним договором №03-2/855 від 10.12.2007 року, не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів, оскільки видача готівки іноземної валюти фізичним особам за заявою на видачу готівки проводиться з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків та переказу без відкриття рахунку; встановлений у п.3.3 договору не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів. Приймання готівки іноземної валюти від фізичних осіб проводиться банком за заявою на переказ готівки на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку.

Відповідно до п. 4 глави 3 розділу III "Інструкції про касові операції і банках України" №337 від 14 серпня 2003 року ( із наступними змінами і доповненнями), видача готівки іноземної валюти здійснюється, зокрема, зі такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо.

Згідно з заявою на видачу готівки №1 від 13.12.2007 року грошові кошти було видано з рахунку № 22038550686940.

Про відкриття ОСОБА_4 поточного рахунку або в іноземній або в національній валюті в Договорі кредиту № 03-2/855 від 10.12.2007 року - не зазначено (п. 3. 9.), Інших доказів про відкриття такого поточного рахунку ОСОБА_4, в тому числі окремого договору, банк не надав, вказавши, що такий договір із позичальником не укладався.

Відповідно до п.2 глави 3 розділу III вищевказаної Інструкції №337, за заявою на видачу готівки видача кредитних коштів фізичним особам може проводитись тільки в національній валюті - гривні.

Отже, за даним документом можна видавати готівку в іноземній валюті фізичній особі тільки в разі відкриття їй поточного або депозитного (вкладного) рахунку або здійснення переказу без відкриття рахунку, або ж видача кредитних коштів може проводитись тільки в гривнях.

Окрім цього, згідно з поданою до банку заявою від 15.08.2012 року ОСОБА_4 заявила про відмову від отримання кредиту за кредитним договором № 03-2/855 від 10.12.2007 року.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту передачі ОСОБА_4 35 000 євро, тобто надання кредиту в іноземній валюті, згідно з п. 2.1 Кредитного договору, а доведеним є факт отримання ОСОБА_1 коштів в розмірі 259380,63 грн., що еквівалентно 35000 євро.

Окрім наведеного, виходячи з вимог, передбачених п. З, п. 8 глави 2 розділу III "Інструкції про касові операції в банках України" №337 від 14 серпня 2003 року, п.2.2 та п.2.5 "Інструкції про бухгалтерський облік операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України" , затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 495 від 20 жовтня 2004 року, приймання готівки іноземної валюти від фізичних осіб проводиться банком за заявою на переказ готівки на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку, Погашення кредиту в іноземній валюті готівкою іноземної валюти здійснюється банком із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між банком та клієнтом договору.

Як було вказано вище, поточного рахунку на ім'я ОСОБА_4 відкрито не було, отже порядок погашення кредиту, встановлений у п.3.3 договору не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів.

З огляду на це наявні у справі квитанції : №val 1/102 від 28.05.2009 року (проводка дебет 10010911- кредит 2909150686940); № val 1/103 від 28.05.2009 року (проводка дебет 10010911- кредит 22038550686940);' №орег 27/2 від 29.09.2009 року (проводка дебет 10010911 - кредит 22038550686940); №орег 27/52 від 31.08.2009 року (проводка дебет 10010911 - кредит 22094550686940); №орег 27/51 від 31.08.2009 року (проводка дебет 10010911 - кредит 22083550686940), не доводять вчинення ОСОБА_4 дій щодо погашення кредиту в іноземній валюті.

З цих підстав, встановлені судом обставини, з урахуванням підписання тексту кредитного договору, договору про внесення змін до кредитного договору та сукупності решти доказів, наявних у справі, свідчать про те, що правовідносин валютного кредитування між сторонами не виникали, оскільки без передбачених законом шляхів видачі та погашення валютного кредиту - кредитний договір неможливо виконувати.

Так, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", встановлено, що судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (зокрема, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, між банком (Іпотекодержателем) та ОСОБА_3 (майновим поручителем) підписано договір іпотеки, посвідчений 13.12.2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 7802, де з п. 1.2 Договору іпотеки - предметом іпотеки є нежиле приміщення площею 35, 8 кв м в будинку АДРЕСА_1

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.11 ЗУ "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, з огляду на те, що кредитний договір (основне зобов'язання) не породив жодних юридичних наслідків (не відбувся), отже договір щодо забезпечення такого не існуючого зобов'язання також не породжує жодних прав та обов'язків, в тому числі і тих, які випливають із ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку", розділу 5 договору іпотеки "Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації".

Крім того з тексту вказаного договору іпотеки вбачається, що він є змішаним договором, оскільки містить елементи договору іпотеки та договору поруки.

Так, за змістом ч.І ст. 583 ЦК України та ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про іпотеку" заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зміст та розмір основного зобов'язання, передбачені п. 1.1 іпотечного договору, яким визначено, що майновий поручитель зобов'язався забезпечувати вимоги іподекодержателя (банку), що випливають із кредитного договору № 03-2/855 від 10.12.2007 року щодо повернення позичальником кредиту в розмірі 35000 євро та процентів за користування ним у розмірі 10, 5 % річних.

В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється в тому числі у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Наведене дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в тому числі в разі підвищення розміру процентів (Постанова ВСУ від 10.12.2012 року у справі №6-112цс12| прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч.І ст. 355 ЦПК України).

Враховуючи те, що між банком та ОСОБА_1 06.10.2008 р. відсоткова ставка за користування кредитом була збільшена з 10,5 % до 15 %. без згоди поручителя, які привели до збільшення обсягу його відповідальності по основному зобов"язанню, тому суд вірно прийшов до переконання щодо припинення поруки. Доказів щодо згоди майнового поручителя ОСОБА_6 на внесення змін до основного зобов'язання апелянтом не представлено, а судом не здобуто.

Так, відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з того, що порука припинена перед банком, тому й жодних прав чи обов'язків по договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року до TOB "Кредитні ініціативи", зокрема майна ОСОБА_3, переданого в іпотеку, не відбулось.

Безпідставним є посилання апелянта щодо порушення судом норм матеріального права - ст.553-559 ЦК України, як поруки, оскільки спростовуються вищезгаданими доказами та нормами діючого законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з підстав, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 324, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/34162178

Siringa · October 21, 2013

Гуд! Вери гуд и конгретьюлейшынз!

у.zaporozhskiy · January 7, 2014

Алекс, Ваша работа?

Із висновку № 08 від 21.03.2013 року, проведеної у справі судово-економічної експертизи, судом установлено, що : заява на видачу готівки № 1 від 13.12.2007 року, подана до філії ПАТ "Відділення Промінвестбанку в м. Тернополі" не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів України. Видача готівки іноземної валюти проводиться банком за заявою на видачу готівки юридичним особам або фізичним особам з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків та переказу без відкриття рахунку оформлення ЗАТ «Промінвестбанк» операції з надання ОСОБА_4 кредиту у готівковій іноземній валюті за кредитним договором №03-2/855 від 10.12.2007 року, не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів, оскільки видача готівки іноземної валюти фізичним особам за заявою на видачу готівки проводиться з їх поточних або депозитних (вкладних) рахунків та переказу без відкриття рахунку; встановлений у п.3.3 договору не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів. Приймання готівки іноземної валюти від фізичних осіб проводиться банком за заявою на переказ готівки на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку.Згідно з заявою на видачу готівки №1 від 13.12.2007 року грошові кошти було видано з рахунку № 22038550686940.

Про відкриття ОСОБА_4 поточного рахунку або в іноземній або в національній валюті в Договорі кредиту № 03-2/855 від 10.12.2007 року - не зазначено (п. 3. 9.), Інших доказів про відкриття такого поточного рахунку ОСОБА_4, в тому числі окремого договору, банк не надав, вказавши, що такий договір із позичальником не укладався.

Відповідно до п.2 глави 3 розділу III вищевказаної Інструкції №337, за заявою на видачу готівки видача кредитних коштів фізичним особам може проводитись тільки в національній валюті - гривні.

Отже, за даним документом можна видавати готівку в іноземній валюті фізичній особі тільки в разі відкриття їй поточного або депозитного (вкладного) рахунку або здійснення переказу без відкриття рахунку, або ж видача кредитних коштів може проводитись тільки в гривнях.

Окрім цього, згідно з поданою до банку заявою від 15.08.2012 року ОСОБА_4 заявила про відмову від отримання кредиту за кредитним договором № 03-2/855 від 10.12.2007 року.
Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту передачі ОСОБА_4 35 000 євро, тобто надання кредиту в іноземній валюті, згідно з п. 2.1 Кредитного договору, а доведеним є факт отримання ОСОБА_1 коштів в розмірі 259380,63 грн., що еквівалентно 35000 євро.

Окрім наведеного, виходячи з вимог, передбачених п. З, п. 8 глави 2 розділу III "Інструкції про касові операції в банках України" №337 від 14 серпня 2003 року, п.2.2 та п.2.5 "Інструкції про бухгалтерський облік операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України" , затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 495 від 20 жовтня 2004 року, приймання готівки іноземної валюти від фізичних осіб проводиться банком за заявою на переказ готівки на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку, Погашення кредиту в іноземній валюті готівкою іноземної валюти здійснюється банком із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між банком та клієнтом договору.

Як було вказано вище, поточного рахунку на ім'я ОСОБА_4 відкрито не було, отже порядок погашення кредиту, встановлений у п.3.3 договору не відповідає вимогам чинних на момент укладення кредитного договору нормативно-правових актів.

З огляду на це наявні у справі квитанції : №val 1/102 від 28.05.2009 року (проводка дебет 10010911- кредит 2909150686940); № val 1/103 від 28.05.2009 року (проводка дебет 10010911- кредит 22038550686940);' №орег 27/2 від 29.09.2009 року (проводка дебет 10010911 - кредит 22038550686940); №орег 27/52 від 31.08.2009 року (проводка дебет 10010911 - кредит 22094550686940); №орег 27/51 від 31.08.2009 року (проводка дебет 10010911 - кредит 22083550686940), не доводять вчинення ОСОБА_4 дій щодо погашення кредиту в іноземній валюті.

Мне понравилась формулировка.

AntiBank · January 7, 2014

А что там с касачкой?

Неужели ВССУ не завернул из-за поручительства (смесь ипотеки с порукой)? ВССУ ведь считает что ипотечное поручительство и финансовое это разные вещи.

А так вообще в части определений о доказательствах выдачи налички супер.

Obelix · January 7, 2014

Александру браво!!!.

Очень рисковое решение. Прямо на грани фола

Одно только

що договір кредиту, на забезпечення якого підписано договір іпотеки, є припиненим в силу ст. 559 ч.1 ЦК України,

и

Крім того з тексту вказаного договору іпотеки вбачається, що він є змішаним договором, оскільки містить елементи договору іпотеки та договору поруки.

чего стоят :)

В Тернополе не апеляха, а прямо клуб добрых волшебников.

Хочу жить у "файне місто Тернопіль"

doroshal · January 8, 2014

Александру браво!!!.

Очень рисковое решение. Прямо на грани фола

Одно только

и

чего стоят :)

В Тернополе не апеляха, а прямо клуб добрых волшебников.

Хочу жить у "файне місто Тернопіль"

Згоден ! Могут судьи когда ручку позолотить им ! Одно только 559 ЦК чего стоит ! Договір є смішаним ....Держусь за живот ,щас лопну от смеха .... Хотя с другой стороны решение абсолютно правильное,если так вдуматься... Но без Саши Бурко тут явно не обшлось ! Респект и уважуха ему !

AntiBank · January 8, 2014

Думаю, из-за 559 статьи завернут, т.к. приняли к рассмотрению. Но самое главное, чтобы не завернули из-за отсутствия доказательств получения кредита.

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Витребувати із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області вищезазначену цивільну справу

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35879883

doroshal · January 8, 2014

Да завалят это решение . ВССУ зарубит точно к гадалке не ходи. Разве что позолотить ручку еще им... Тогда бы была неоднозначная практика ,а там можно шагать в ВСУ . 559 !!!! тут не пройдет !

Obelix · January 8, 2014

Вот тут и кроется главный прикол посевания.

Потратив зерновые запасы на посевания в 1 и 2 инстанциях, нужно быть готовым засеять и П.Орлика 4а, а иначе пойдет прахом труд.

И тогда становится вопрос экономической целесообразности сего.

На мое глубокое ИМХО, гораздо практичнее получать законные решения трудным путем, и быть уверенным (насколько это возможно) что оно устоит до конца.

А золотой запас припасти для другого...

Ведь никто еще не запрещал выкупать свои залоги с торгов, или отжимать их антирейдерскими схемами.

Это прямые затраты, но они простые и понятные.

Так что для каждой задачи есть оптимальный путь решения.

у.zaporozhskiy · January 8, 2014

Вот тут и кроется главный прикол посевания.

Потратив зерновые запасы на посевания в 1 и 2 инстанциях, нужно быть готовым засеять и П.Орлика 4а, а иначе пойдет прахом труд.

И тогда становится вопрос экономической целесообразности сего.

На мое глубокое ИМХО, гораздо практичнее получать законные решения трудным путем, и быть уверенным (насколько это возможно) что оно устоит до конца.

А золотой запас припасти для другого...

Ведь никто еще не запрещал выкупать свои залоги с торгов, или отжимать их антирейдерскими схемами.

Это прямые затраты, но они простые и понятные.

Так что для каждой задачи есть оптимальный путь решения.

А так получается, выводится предмет залога из под удара, продается новому собственнику.

ВССУГУД отменяет решение о недействительности, ипотека возвращается и распространяется на нового собственника.

С него ее могут взыскать?

Obelix · January 8, 2014

Конечно могут. И взыщут. Хотя бы по ст.23 ЗУ об Ипотеке

А новому собственнику придется подавать иск к продавцу на возмещение (возврат) средств.

Реально продать левому покупателю очень тяжело.

Зазор будет месяц-два...ну три.

Рынок недвиги стоит.

Это нужно скинуть %20 от рынка, быстро слить и свалить по тихому.

Ибо получишь иск от горепокупателя, будешь должен не банку, а ему.

И тут уже большой вопрос, кому лучше быть должному - банку, или частному лицу

А старая фишка с переоформлением на тещу тут теряет всякий смысл.

Вот так.

Это к тому вопросу, что писал Андрей Степаненко - Стратегия борьбы с банком.

Ключевой вопрос - ~~Кто виноват? и Что делать?~~ Нафига? и Что дальше?

у.zaporozhskiy · January 8, 2014

Конечно могут. И взыщут. Хотя бы по ст.23 ЗУ об Ипотеке

А новому собственнику придется подавать иск к продавцу на возмещение (возврат) средств.

Реально продать левому покупателю очень тяжело.

Зазор будет месяц-два...ну три.

Рынок недвиги стоит.

Это нужно скинуть %20 от рынка, быстро слить и свалить по тихому.

Ибо получишь иск от горепокупателя, будешь должен не банку, а ему.

И тут уже большой вопрос, кому лучше быть должному - банку, или частному лицу

А старая фишка с переоформлением на тещу тут теряет всякий смысл.

Вот так.

Это к тому вопросу, что писал Андрей Степаненко - Стратегия борьбы с банком.

Ключевой вопрос - ~~Кто виноват? и Что делать?~~ Нафига? и Что дальше?

Вот и я о том же.

Тут некоторые на форуме со мной спорили, что ипотека не сохраняется и новый собственник может подать иск об устранении препятствий в пользовании.

Но в таких исках отказывают, но вполне возможно, что в нашей стране есть и противоположенная практика.

alexburko · January 9, 2014

Алекс, Ваша работа?

Нет, это не я Это один очень уважаемый мною наш боец

По существу, - перепродать два раза и все. Продажа, естественно, формальная (на своих).

Затраты, да и только...

Siringa · January 9, 2014

А так получается, выводится предмет залога из под удара, продается новому собственнику.

ВССУГУД отменяет решение о недействительности, ипотека возвращается и распространяется на нового собственника.

С него ее могут взыскать?

Ну, со старым реестром может быть, а с новым - ой вряд ли... Новый хозяин недвигу купил, и в новый реестр во время сделки она попала, без ипотеки... Кто и на каких условиях БЕЗ договора ипотеки будет новую запись в реестре обтяжывать? Тем более, что кредиты "проданы", только у Кредитин нет подписаных доп. соглашений к кредитным договорам... Это они в судах храбры по филькиным грамотам иски подавать, а в конторе реестратора - бэз бумажко, они - какашко... Ну или стока надо бабла через задний вход занести "в реестр", что теряется экономична доцильнисть.

Obelix · January 9, 2014

Насчёт перепродажи два раза не уверен...

Не исключаю существование подобных прецедентов, но считаю что в спорных делах только продажа через торги может очистить надвигу от ипотечного отягощения.

alexburko · January 9, 2014

Давайте порассуждаем.

Модель:

Кредитный и ипотечный договор признаны недействительными. Собственник, реализуя свое право собственности, распорядился своей собственностью по своему усмотрению: продал недвижимость на основании сделки купли-продажи, оформленной согласно требований закона.

На момент совершения сделки никаких отягощений имущества не существовало, и нотариус это проверил, иначе не смог бы удостоверить сделку.

Позже, синебелознаменный донспецсуд отменил решения, устанавливающие недействительность кредитного и ипотечного договора. Ипотечный договор уже действительный. Но "старого" предмета ипотеки-то уже нет, - там другой владелец. Налицо противоречия ст.ст.3, 5 Закона Украины "Про ипотеку".

И применять ст.23 Закона "Про ипотеку" в данном случае нельзя: данная статья предусматривает действительность ипотеки для нового владельца в случае, если был отчужден предмет ипотеки, то есть во время действия ипотечного отягощения (договора ипотеки).

В момент отчуждения данная недвижимость предметом ипотеки не была, следовательно, нельзя применять специальную норму закона к субъекту, который не регулируется данной нормой.

Момент осуществления сделки, вот это и есть краеугольный камень. Иначе так можно далеко зайти...

andrew33 · January 9, 2014

Теоретически все правильно,

но вот по хозсудам, в таких случаях признают недействительным первый дог. купли-продажи , все последующие летят автоматом,

что по гражданским, то это вопрос к практикам, конечно можно и рейдернуть свою собственность дружественным лицом, но это затраты и постоянная, именно постоянная на годы возня и затраты, если есть свой юрист, как сотрудник, то да такая схема живет и процветает, так многие производства и работают под типа рейдерами и судятся годами, сами с собой

Obelix · January 9, 2014

Давайте порассуждаем.

Модель:

Кредитный и ипотечный договор признаны недействительными. Собственник, реализуя свое право собственности, распорядился своей собственностью по своему усмотрению: продал недвижимость на основании сделки купли-продажи, оформленной согласно требований закона.

На момент совершения сделки никаких отягощений имущества не существовало, и нотариус это проверил, иначе не смог бы удостоверить сделку.

Позже, синебелознаменный донспецсуд отменил решения, устанавливающие недействительность кредитного и ипотечного договора. Ипотечный договор уже действительный. Но "старого" предмета ипотеки-то уже нет, - там другой владелец. Налицо противоречия ст.ст.3, 5 Закона Украины "Про ипотеку".

И применять ст.23 Закона "Про ипотеку" в данном случае нельзя: данная статья предусматривает действительность ипотеки для нового владельца в случае, если был отчужден предмет ипотеки, то есть во время действия ипотечного отягощения (договора ипотеки).

В момент отчуждения данная недвижимость предметом ипотеки не была, следовательно, нельзя применять специальную норму закона к субъекту, который не регулируется данной нормой.

Момент осуществления сделки, вот это и есть краеугольный камень. Иначе так можно далеко зайти...

Я априори на стороне заемщика.

И я был бы рад такому повороту событий.

Каждому второму заемщику можно ставить диагноз "хронический алкоголизм", признавать частичную невменяемость на момент подписания КД и ДИ, сносить КД и ДИ, продавать майно и успешно лечиться.

Но наверное так не будет...

Попробовать можно, но клиента нужно сразу предупреждать о рисках.

А риск потерять предмет ипотеки тут есть.

НБ Украины · January 9, 2014

Думаю, из-за 559 статьи завернут, т.к. приняли к рассмотрению. Но самое главное, чтобы не завернули из-за отсутствия доказательств получения кредита.

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Витребувати із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області вищезазначену цивільну справу

№ 1915/10350/2012.

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 24 грудня 2013 року.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ: А.О. Леванчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35879883

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14.08.2003 N 337

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

5 вересня 2003 р.

за N 768/8089

Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами

Національного банку

N 62 ( z0303-04 ) від 18.02.2004

N 173 ( z0609-04 ) від 21.04.2004

N 553 ( z1497-04 ) від 17.11.2004

N 211 ( z0704-05 ) від 14.06.2005

N 2 ( z0065-07 ) від 11.01.2007

N 111 ( z0334-07 ) від 02.04.2007 }

…

Глава 3. Порядок видачі готівки з каси банку

…

4. Видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами:

за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами;

фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо;

за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями;

за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, - фізичним особам.

5. У видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) працівник банку перевіряє:

повноту заповнення реквізитів на документі;

наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам;

належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі;

у разі отримання готівки за довіреністю - правильність оформлення довіреності на отримання готівки;

наявність підпису отримувача.

…

Додаток 14

до Інструкції

про касові операції

в банках України

ПРАВИЛА

заповнення реквізитів касових документів

Дебет/кредит |Зазначаються відповідні рахунки за касовими операціями

Підпис |Платник/отримувач ставить підпис власноручно |

|платника/ |Під час оформлення прибутково-видаткового |

|отримувача |касового ордера на загальну суму здійснених |

| |касових операцій підписи не ставляться

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0768-03/ed20070424/page2

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

20.10.2004 N 495

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

8 листопада 2004 р.

за N 1425/10024

Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою

Національного банку

N 275 ( z0908-08 ) від 10.09.2008 }

…

2.3. Операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками:

видача готівки юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних та інших рахунків:

Дебет - 2520, 2530, 2600, 2650;

Кредит - 1001, 1002;

видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних

(депозитних) рахунків:

Дебет - 2620, 2630, 2635;

Кредит - 1001, 1002.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1425-04?test=XNLMf5x.qwJgnSVwZipXaa/bHdlo6sFggkRbI1c

Справа № 1-141/2011

№ 1/755/10/13

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

…

Під час вказаних протиправних дій ОСОБА_23, яка призначена наказом Голови правління ВАТ "ТММ-Банк" від 25 березня 1999 року головним бухгалтером вказаного товариства, умисно порушила вимоги: ст. 64 "Обов'язок щодо ідентифікації клієнтів" Закону України "Про банки і Банківську діяльність" щодо заборони Банкам вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені; п.1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про рух грошових коштів; п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка передбачає відповідальність за недостовірність відображених даних у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку; п.7.1. постанови Правління Національного банку України № 1172 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" від 17.12.03 року, згідно з яким видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально; п.7.1."Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, згідно якого видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, іншими уповноваженими на це особами; п.7.13."Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, згідно якого операції з поточного рахунку в іноземній валюті проводяться за розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням; п.1.4., 1.7., 1.14., 2.1., 4.1 "Програми ідентифікації та навчання клієнтів у ВАТ "ТММ-Банк", затвердженої Правлінням ВАТ "ТММ-Банк" 28.03.2008 року щодо ідентифікації клієнтів на підставі оригіналів або належним чином засвідчених копій документів під час роботи з ними; п.2.2 "Статуту ВАТ "ТММ-Банк" (нова редакція), державна реєстрація 25.06.2009 року щодо здійснення банком своєї діяльності відповідно до Конституції України, Законів України "Про банки та банківську діяльність", "Про господарські товариства", інших законів України, нормативно-правових актів Національного банку України, які стосуються діяльності комерційних банків; п.3.5 "Інструкції про касові операції в банках України", затвердженою Постанови Правління Національного банку України № 337 від 14.08.03 року.

…

Зокрема, допитана ОСОБА_23 суду показала, що вона працювала головним бухгалтером у ВАТ «ТММ-Банк» з березня 2009 року по 8 листопада 2011 року. У 2008 році вони не створювали ніякої організованої групи. З ОСОБА_20 і ОСОБА_22 вони взагалі вперше зустрілась в залі суду. Що стосується працівників банку, то вони діяли відносно інструкцій та обов'язків банку. Будь-яких підробок документів вона не вчиняла, а діяла правильно та без порушень. Всі дії бухгалтера чітко регламентовані починаючи з Цивільного кодексу України та законів про банківську діяльність. На кожні дії та операції є відповідна інструкція НБУ. Щодо операцій по відкриттю та веденню рахунків, то вони керуються інструкцією № 492. Що стосується відкриття рахунку, то вона була призначена відповідальною за ідентифікацію клієнта при відкритті рахунку, тобто коли клієнт хоче відкрити рахунок, то його потрібно ідентифікувати. Вони дають пакет документів для відкриття рахунку, вона в присутності клієнта робить копію паспорту, встановлює його особу. Потім даний пакет документів з усіма підписами та даними передається до юрисконсульта, який перевіряє документи й ставить підпис. До їх банку звернулась ОСОБА_29 з проханням відкрити їй рахунок у валюті, доларах США. Їй було надано пакет документів, які вона в банку оформлювала. ОСОБА_29 була одна. Після чого, їй було відкрито рахунок та банк був зобов'язаний зарахувати кошти. Що стосується ОСОБА_19, то вона знає його давно, близько 7 років. Він звертався до банку для відкриття рахунку. Процедура відкриття була такою ж самою як і завжди, без будь-яких порушень. Після відкриття рахунку він вніс зранку гроші 1 млн. 800 тис. євро, а потім вечором зателефонував та сказав, що хоче зняти цю суму, оскільки йому потрібні гроші, після чого, він прийшов та забрав кошти. Будь-яких незаконних дій з цього приводу з працівників банку ніхто не вчиняв.

…

Орган досудового слідства з цього приводу посилається на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року та постанову Правління НБУ № 337 від 14.08.2003 року «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», однак є хибним, що заяви на видачу готівки є документами на переказ.

Відповідно до примітки до ст. 200 КК України «Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші)».

Частиною 2 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що «банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно з правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного Банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Таким чином, для розрахунків у готівковій та безготівковій формі Національним Банком України встановлюються певні правила, визначені у прийнятих ним нормативно-правових актах.

Статтею 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Пунктом 1.35. ст. 1 вказаного вище Закону встановлено: «розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача»; п. 1.7. ст. 1: «документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі»; п. 1.24 ст. 1: «переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою». Таким чином, виходячи із чітких норм Закону, вбачається, що такий документ як заява на отримання готівки не відноситься до документів на переказ, оскільки операція, яка за ним проводиться, не передбачає ініціювання переказу як такого, також не передбачає ініціювання переказу коштів, поданих разом з ним, адже за заявою на видачу готівки кошти отримуються, а не надаються для подальшого переказу і загалом сама операція, яка відбувається за цією заявою, не є переказом у розумінні цього Закону, адже не передбачає руху коштів з метою їх зарахування чи на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Дане також підтверджується тим, що відповідно до Інструкції № 337, заяви на видачу готівки відносяться до видаткових касових документів. Так, відповідно до термінів, зазначених у п. 2 розділу 1 Інструкції № 337: «касове обслуговування - це надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки; касові документи - документи, за допомогою яких оформляються операції з готівкою та банківськими металами; касові операції - операції, які здійснює банк, а саме: видача готівки, приймання її та обмін непридатних до обігу банкнот (монет), не придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами. До касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належить видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат».

Також, пунктом 1 глави 1 розділу III Інструкції № 337 встановлено, що: «До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, заява на видачу готівки».

Пунктом 4 глави 3 розділу III Інструкції № 337 встановлено, що видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки -... фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо...».

Отже, законодавством України чітко встановлено, що заяви на видачу готівки не відносяться до документів на переказ, а є видатковими касовими документами, які не віднесені до переліку предметів, визначених диспозицією ст. 200 КК України.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35478296

Номер відповідного рахунку за касовими операціями (Дебет – 2620) такий самий обов’язковий реквізит, як підпис отримувача.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-1490-412-2012р. Головуючий І-ї інстанції

Категорія: ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, Малюк Т.О.

ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України Доповідач апеляційного суду

Маркова Т.О.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

…

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 дала вказівку фахівцеві з операційно-касового обслуговування відділення № 49 ОСОБА_7, яка знаходилася в службовій залежності від ОСОБА_3 здійснити операцію по видачі готівки з каси на підставі заяв на видачу готівки № 49 і № 48, в яких був відсутній підпис клієнта ОСОБА_6 і які відповідно до п.п. 1, 3 Гл. 1 Разд. 3 і п. 2 Гл. 3 Разд. 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 14.08.2003 № 337, не мали обов'язкового реквізиту касового документу, у зв'язку з чим не могли бути основою для видачі грошових коштів з каси. В результаті вказаних дій ОСОБА_3 оволоділа грошовими коштами на загальну суму 30 045,78 доларів США якими вирішила розпорядитися шляхом внесення частини грошових коштів до каси відділення з метою приховання недостачі до початку ревізії, а ревізії, що залишилися на якийсь час, помістити на рахунок ОСОБА_6 "Активні гроші" якими надалі розпорядиться на власний розсуд, діючи таким чином.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25565166

Ухвала суду 22.11.2012 Кримінальне 5-4873к12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мороз М.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Крижановського В.Я., Чуйко О.Г.,за участю прокурора Деруна А.І.розглянула в судовому засіданні 22 листопада 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 7 серпня 2012 року.

…

Крім того, з метою приховування фактів своєї злочинної діяльності, а саме незаконного заволодіння грошовими коштами з операційної каси відділення № 49 Миколаївського управління Південного регіонального департаменту ПАТ «Укрсиббанк» умисно зробила службовий підлог, що спричинив тяжкі наслідки. Так, у період часу з 10.02.2011 року по 07.04.2011 року вона давала ОСОБА_6, яка знаходилась в службовій залежності від ОСОБА_5, вказівки щодня складати довідки про обороти і залишки готівкових та інших цінностей каси без урахування сум грошових коштів, якими остання заволодівала, тобто складати завідомо неправдиві документи, а також вказувати аналогічні дані в Книзі обліку готівкових та інших цінностей операційної каси відділення № 49, тобто вносити до неї завідомо неправдиві відомості відносно залишків готівкових засобів в національній валюті і в доларах США.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27900336

Згідно з п.5 розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженою постановою правління НБУ N 337 від 14.08.2003, у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) працівник банку перевіряє:

повноту заповнення реквізитів на документі;

наявність підписів посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам;

належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, отримувачу, відповідність даних паспорта тим даним, що зазначені в касовому документі;

у разі отримання готівки за довіреністю - правильність оформлення довіреності на отримання готівки; наявність підпису отримувача.

1 епізод

19 лютого 2009 року ОСОБА_13, будучи касиром-операціоністом відділення №26 АБ «Полтава-банк» за попередньою змовою групою осіб із економістом цього відділення - особою, матеріали справи відносно якої виділено в окреме провадження, шляхом зловживання нею своїм службовим становищем, повторно, умисно, з корисливих мотивів вчинила пособництво у заволодінні чужими грошовими коштами АБ «Полтава-банк» в сумі 7420 доларів США (в еквіваленті національної валюти відповідно курсу НБУ 57 134 гривні) та службовому підробленні.

09 лютого 2009 року особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном, при укладенні із ОСОБА_28 договору банківського вкладу № 5 в сумі 7420 доларів США умисно відкрила не депозитний, а поточний рахунок № НОМЕР_1, на який зарахувала указані кошти. У подальшому склала завідомо неправдивий офіційний документ - заяву на видачу готівки №172 від 19.02.09 в сумі 7420 доларів США, підписала вказаний документ від свого імені та із підробленим підписом клієнта подала касиру ОСОБА_13, яка умисно, в порушення порядку видачі коштів, сприяючи у заволодінні коштами банку, видала особі, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження з каси грошові кошти в сумі 7420 доларів США, після чого підписала указану заяву на підтвердження видачі коштів саме ОСОБА_28, що не відповідало дійсності.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32382390

В своїх поясненнях касир зазначає, що саме ОСОБА_4 розписувалась в заявках на видачу кредиту (т.1 а.с. 104- 105). Пояснення касира щодо передачі ОСОБА_3 коштів не підтверджені відеозаписами камер спостереження, які були встановлені в банку, в тому числі і в її кабінеті, що було підтверджено в судовому засіданні показами свідків.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31509534

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30104301

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=11#entry34282

З урахуванням вказаного суди, оцінивши подані сторонами у справі докази, дійшли правильного висновку, що докази, які б свідчили про те, що ПАТ “МетаБанк” (АБ “Металург”) надав ОСОБА_4 гроші в розмірі та на умовах, установлених договором, тобто передав позичальнику майно (що відповідно до ст. 1054 ЦК України та пунктів 1.1, 5.1 укладеного між сторонами кредитного договору є істотною та необхідною умовою для договору кредиту) відсутні. Отже, судами правильно встановлено, що начальник відділення АБ “Металург” ОСОБА_10, який знав, що ОСОБА_4, користуючись правом, передбаченим п. 4.4 кредитного договору, відмовився від кредиту, вирішив незаконно заволодіти цими коштами. Таким чином, суди вирішили, що вимога ПАТ “МетаБанк” про стягнення з відповідачів боргу за кредитним договором не підлягає задоволенню, а сам договір у силу ст. 651 ЦК України є розірваним.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Таким чином, судом прийнято вірне рішення щодо розірвання спірного іпотечного договору.

…

у х в а л и л а:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства “МетаБанк” та ОСОБА_4 відхилити, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 27 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

А.О. Леванчук М.А. Макарчук Т.О. Писана

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=169#entry55544

ВАСИЛЬ · April 3, 2014

ДА НЕОБХІДНО ВИВЧИТИ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ!!!!

НБ Украины · April 5, 2014

ДА НЕОБХІДНО ВИВЧИТИ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ!!!!

Справа № 2/359/1581/2013

359/3433/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Саган В.М.

при секретарі: Стрижиус Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Інноваційно-Промисловий банк», про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Ерде Банк» (первісний позивач) звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_1 (первісний відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9 330 610,93 грн. за додатковим договором № 33 від 07.03.2012 р. до договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., який був укладений між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_1, оскільки останній порушив умови додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. та не виконує свої зобов'язання перед ПАТ «Ерде Банк», а також просили стягнути з первісного відповідача понесені судові витрати.

Представник первісного відповідача звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Ерде Банк» про визнання недійсним додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. з тих підстав, що в момент укладення вказаного додаткового договору сторонами не було дотримано вимог ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що в порядку ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою визнання такого правочину недійсним, а також просили стягнути з первісного позивача понесені судові витрати.

Представник первісного позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити і стягнути з первісного відповідача заборгованість у розмірі 9 330 610,93 грн. та судові витрати, проти зустрічних позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Представники первісного відповідача проти первісного позову заперечували в повному обсязі, підтримали зустрічні позовні вимоги та просили їх задовольнити, визнати недійсним додатковий договір № 33 від 07.03.2012 р. до договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., судові витрати покласти на первісного позивача, в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, про що представник первісного позивача та представники первісного відповідача не заперечували.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову ПАТ « Ерде Банк» необхідно відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 03.02.2011 р. між ПАТ «Ерде Банк» та ПАТ «Інноваційно - промисловий банк» було укладено договір № 46/02 про надання міжбанківського кредиту, за умовами якого ПАТ «Ерде Банк» надає ПАТ «Інноваційно - промисловий банк» кредит у сумі 6 000 000,00 грн. з кінцевим строком повернення кредиту 10 лютого 2011 року та процентною ставкою в розмірі 23 відсотки річних, а ПАТ «Інноваційно - промисловий банк» одержує та повертає кредит, сплачує за його користування проценти, штрафи та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось представником ПАТ «Ерде Банк» в судовому засіданні, що ПАТ «Ерде Банк» на виконання умов договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р. було перераховано ПАТ «Інноваційно - промисловий банк» кредит у розмірі 6 000 000,00 грн.

Як встановлено судом, в порушення умов договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р. ПАТ «Інноваційно - промисловий банк» не було повернуто ПАТ «Ерде Банк» кредит у розмірі 6 000 000,00 грн. та не було сплачено проценти за користування ним.

Проаналізувавши умови, суб'єктний склад договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., суд приходить до висновку, що між ПАТ "Ерде Банк" та ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" було укладено договір міжбанківського кредиту, характерними рисами якого є винятковий суб'єктний склад (надається банком виключно комерційним банкам або іншим кредитним інститутам); характер руху кредиту (платний обмін ресурсами між банками); цілі кредиту (поповнення банком власних кредитних ресурсів, швидке підвищення рівня ліквідності банку-боржника).

07.03.2012 р. між ПАТ «Ерде Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 33 до договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р.

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. ПАТ «Ерде Банк» та фізична особа ОСОБА_1 домовились замінити боржника в зобов'язанні на суму 632 461,72 грн., що виникло відповідно до договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., а саме: замінити позичальника - ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» на фізичну особу ОСОБА_1 із набуттям ним усіх прав та зобов'язань ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» за договором № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р.

Згідно з п. 2 додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. було викладено в новій редакції договір № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., а саме: повністю змінено умови останнього, включаючи предмет, процентну ставку (на 15 відсотків річних), цільове використання кредиту (із міжбанківського на споживчий), строк повернення (не пізніше 05 березня 2013 року).

Дослідивши умови додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р., суд приходить до висновку, що останній є змішаним договором, в якому поєднано договір про заміну боржника в договорі № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р. та договір споживчого кредиту.

Відповідно до листа Національного банку України № 17003/117 від 03.02.1995 р. міжбанківські кредити можуть надавати та отримувати тільки банки, які мають письмовий дозвіл від головного банку про те, що їм від імені правління комерційного банку надано право надавати (отримувати) міжбанківський кредит.

Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, всупереч акту Національного банку України, ст. 520 Цивільного кодексу України, а також державним інтересам щодо засад діяльності міжбанківського ринку внаслідок укладення додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. позичальником міжбанківського кредиту стала фізична особа, яка не має необхідного правового статусу позичальника міжбанківського кредиту, а саме: не є суб'єктом міжбанківських кредитних відносин, не є учасником міжбанківського кредитного ринку, не має можливості виконувати цілі міжбанківського кредиту (обмінюватись ресурсами між банками, шляхом отримання кредиту спрямувати кредитні кошти на підвищення рівня ліквідності ПАТ "Інноваційно-промисловий банк").

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. до ОСОБА_1 переходять всі права та обов`язки ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» за договором № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р.

Судом встановлено, що п. 2 договору № 33 від 07.03.2012 р. на ОСОБА_1 покладено інший обсяг прав та обов'язків, ніж в договорі № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., а саме: змінено зміст кредитного зобов'язання з міжбанківського на споживчий (цільове призначення кредиту, порядок повернення, розмір процентної ставки), що виключає можливість переходу до нового боржника того ж обсягу прав та обов'язків що й за № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р.

Отже, суд приходить до висновку, що внаслідок укладення додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. фактично не відбулась заміна боржника в договорі № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р. в порядку ст. 520 Цивільного кодексу України, а було укладено новий договір споживчого кредиту із фізичною особою.

Відповідно до п. п. 1.1., п. 2.2. нової редакції договору міжбанківського кредиту, викладеної в додатковому договорі № 33 від 07.03.2012 р., кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 6 000 000,00 грн. шляхом перерахування останніх з позичкового рахунка позичальника (яким згідно з п.2.1. п. 2 додаткового договору № 33 від 07.03.2012 р. є окремо відкритий позичковий рахунок № 2202.4.021.44001) готівкою через касу кредитодавця або за реквізитами, вказаними в заяві позичальника.

Як встановлено судом та було зазначено представником ПАТ «Ерде Банк» в судовому засіданні, останнім в порушення п. п. 1.1., п. 2.2. нової редакції договору міжбанківського кредиту, викладеної в додатковому договорі № 33 від 07.03.2012 р., не було відкрито ОСОБА_1 позичкового рахунку № 2202.4.021.44001 для перерахування кредиту за додатковим договором № 33 від 07.03.2012 р., на який відповідно не було перераховано ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 6 000 000,00 грн.

Згідно з положеннями п. 14 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вирішення спорів про визнання кредитного договору недійсним здійснюється за правилами, встановленими ст..ст. 215, 1048- 1052, 1054- 1055 та ст..ст. 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів», з враховуванням роз'ясненнь, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, додатковий договір № 33 від 07.03.2012 р. суперечить актам цивільного законодавства та державним інтересам щодо засад діяльності міжбанківського ринку, а також не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що в порядку ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним такого правочину.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, за кредитним договором (в тому числі за договором споживчого кредиту) обов'язок повернення кредитних коштів у боржника виникає виключно після виконання кредитодавцем обов'язку по наданню кредитних коштів боржнику.

Враховуючи, що ПАТ «Ерде Банк» не було надано ОСОБА_1 споживчого кредиту за додатковим договором № 33 від 07.03.2012 р., у останнього не виникло обов'язку по поверненню грошових коштів у розмірі 6 000 000,00 грн.

Судом не беруться до уваги доводи первісного позивача, щодо правомірності нарахування ОСОБА_1 процентів та штрафів за несвоєчасне повернення кредитних коштів за додатковим договором № 33 від 07.03.2012 р., оскільки, як встановлено вище судом, заміна боржника здійснена з порушенням вимог законодавства, ОСОБА_1 не отримував споживчого кредиту у розмірі 6 000 000,00 грн., а відтак, в порядку п.п. 2.4.1 п. 2.4. нової редакції договору міжбанківського кредиту, викладеної в додатковому договорі № 33 від 07.03.2012 р., у ОСОБА_1 не виникло обов'язку сплачувати проценти за користування споживчим кредитом та штрафи за несвоєчасне повернення споживчого кредиту.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ « Ерде Банк» необхідно відмовити ,а зустрічний позов ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати недійсним додатковий договір №33 від 07.03.2012 року, укладений між публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_1 до договору №46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 року.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з ПАТ «Ерде Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати: судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 520 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 224-226 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», 3-я особа: Публічне акціонерне товариство «Іноваційно-Промисловий банк» про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним додатковий договір №33 від 07.03.2012 року укладений між публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_1 до договору №46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 року.

Стягнути з ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36481332

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37982588

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики у разі, якщо грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=281#entry93572

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/81569/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Калашнікової О.В., Сіроша М.В.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю представників: Національного банку України - Шведович В.М., ПАТ КБ "Правекс-Банк" - Півтора Н.А., Хмель О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Національного банку України в особі головного управління Національного банку України Автономної Республіки Крим на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року у справі № 2а-8122/12/2670 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до Національного банку України про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" звернулося в суд з позовом до Національного банку України, в якому просило скасувати постанову Національного банку України від 11.05.2012 р. №09-048/2887 про притягнення ПАТ КБ "Правекс-Банк" до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в сумі 8126,47 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно Правил бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затверджених постановою НБУ від 08.04.2005 р. №123 та Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою НБУ від 18.06.2003 р. №255, при здійсненні операцій з використанням спеціальних платіжних засобів з карткових рахунків, відкритих в іноземній валюті, стягував комісію в іноземній валюті шляхом списання комісійної винагороди з рахунків валютної позиції з подальшим її зарахуванням на дохід банку в національній валюті, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволені. Скасована постанова Національного банку України від 11.05.2012 р. №09-048/2887 про притягнення ПАТ КБ "Правекс-Банк" до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в сумі 8126,47 грн.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Національний банк України в особі головного управління Національного банку України Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ КБ "Правекс-Банк" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що головним управлінням НБУ в Автономній республіці Крим проведена комплексна перевірка виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ПАТ КБ "Правекс-банк" за період з 01.04.2001р. по 01.04.2012р., за результатами якої складений Акт та Протокол порушення валютного законодавства від 25.04.2012р. № 09-048/258.

Згідно даного протоколу, при здійсненні валютних операцій з перерахунку коштів клієнтів Банку з рахунків, відкритих в іноземній валюті, позивач списував комісійну винагороду за 2011 р. в іноземній валюті, після чого конвертував її в національну валюту та зараховував на власний рахунок.

Відповідач вважає такі дії протиправними та вказує, що пунктом 3.11 глави 3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів, затвердженого постановою НБУ від 30.04.2010 р. №223, яким передбачено, що комісійна винагорода за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів сплачується користувачами виключно в гривнях незалежно від того, у якій валюті відкритий рахунок користувача.

Також відповідач зазначає, що розрахунок в іноземній валюті за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права, згідно з пунктом 1.3 глави 1 Положення про валютний контроль, є використанням іноземної валюти як засобу платежу і, відповідно до підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" потребує отримання індивідуальні ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Оскільки таких ліцензій при стягненні комісійних витрат у позивача не було, то оскаржувана постанова від 11.05.2012р. № 09-048/2887 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства, згідно якої позивача притягнено до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 8 126,47 грн. прийнята відповідно норм діючого законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки позивач стягував комісію в іноземній валюті, продавав її на валютному ринку та після цього зараховував її на свій рахунок у національній валюті, такі дії ПАТ КБ "Правекс-Банк" є правомірними та вчиненими у відповідності до вимог діючого законодавства. При цьому суди зазначали, що відповідно Правил бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затверджених постановою НБУ від 08.04.2005 р. №123 та Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою НБУ від 18.06.2003 р. №255, з поточного рахунку клієнта сума комісії списується у валюті рахунку та через валютну позицію (3800 - кредит, технічний рахунок банку по валютній позиції, через який здійснюється конвертація валюти, 3801 - дебет, технічний рахунок банку в гривневому еквіваленті) банк зараховує комісійну винагороду на рахунки комісійних заходів (6110 - рахунок комісійних доходів банку в національній валюті) в національній валюті, на підставі чого суди попередніх інстанцій прийшли до висновків про правомірність дій позивача при списанні ним з рахунків комісійних винагород в іноземній валюті з переведенням їх на вищенаведені рахунки банку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності винесеної відповідачем постанови від 11.05.2012 р. №09-048/2887 про притягнення ПАТ КБ "Правекс-Банк" до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в сумі 8126,47 грн., за списання з рахунків, відкритих в іноземній валюті, комісійних винагорорд в іноземній валюті за відсутності відповідної ліцензії, наведене сторонами не заперечується.

Відповідно п. 8.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах від 12.11.2003 р. №492 поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, використовується відповідно до визначених цією Інструкцією режимів поточних рахунків з урахуванням обмежень, установлених цією главою Інструкції.

Пунктом 7.13 названої Інструкції встановлений перелік операцій з поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи - резидента або за його дорученням, серед вказаного переліку не передбачені операції зі списання комісійних банку-резидента в іноземній валюті.

Згідно п.3.11 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів, затвердженого постановою НБУ від 30.04.2010 р. №223 комісійна винагорода за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів сплачується користувачами виключно в гривнях незалежно від того, у якій валюті відкритий рахунок користувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем списувалася комісійна винагорода за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів в іноземній валюті, що суперечить вищенаведеним нормативним положенням, оскільки нормативні акти НБУ підлягають до обов'язкового виконання. За встановлених обставин позивач на території України використовував іноземну валюту як засіб платежу. Разом з тим, відповідно ст.5 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції необхідно отримання індивідуальної ліцензії НБУ, однак, при списанні комісійної винагороди в іноземній валюті з переведенням її на відповідні рахунки у позивача була відсутня вказана ліцензія.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми та встановлені судами обставини справи колегія суддів вважає, що відповідач прийняв оскаржувану постанову про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства відповідно діючого законодавства та в межах наданих повноважень.

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про правомірність дій позивача при списанні комісійної винагороди в іноземній валюті та дійшли до необґрунтованих висновків про протиправність оскаржуваної постанови і наявність підстав для її скасування. Посилання судів попередніх інстанцій, що позивач стягував комісійні винагороди в іноземній валюті та продавав її на валютному ринку після чого зараховував її на рахунок у національній валюті безпідставні оскільки не ґрунтуються на доказах, по справі відсутні будь-які докази наведених судами висновків.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Національного банку України в особі головного управління Національного банку України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

У позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до Національного банку України про скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32477156

Посилання судів попередніх інстанцій, що позивач стягував комісійні винагороди в іноземній валюті та продавав її на валютному ринку після чого зараховував її на рахунок у національній валюті безпідставні оскільки не ґрунтуються на доказах, по справі відсутні будь-які докази наведених судами висновків.

Может быть банки не выдавали валютные кредиты, а всего лишь выдавали кредит в национальной валюте и покупали иностранную валюту на валютном рынке (валютно-обменная операция, конвертация)?

Но мы же платили по кредитным договорам?

Неужели?

Не сложно представить сейчас такой монолог, и Вы его часто слышите в судах:

«Клиент должен уважать банк, обязан уважать. У него даже мысли не должно возникнуть, что банкир может быть мошенником, который создал в Украине и поддерживает финансовую пирамиду в виде неучтенных вкладов в иностранной валюте под 10-12 процентов, т.е. под проценты больше, чем в США и Европе. Клиент банка должен забыть слово «финансовая пирамида», а вместо него запомнить слово – «финансовый туууууурррииииизм». У клиентов-заемщиков даже мысли не должно возникнуть, что их платежи по псевдовалютным кредитам еще поддерживают эту «финансову пирамиду».

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=279#entry87998

alexburko · April 5, 2014

Жаль, что ВССУ пока еще не разогнали.....

АлПет · April 6, 2014

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Уважаемый НБ Украины! Почистите, пожалуйста, свой почтовый ящик на форуме, не могу отправить Вам личное сообщение.

logoped · April 24, 2015

ну шо там касачка?

kristi · April 24, 2015

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41441606 нашла только это

Войти

Определение апелляционного суда Тернопольской области об отказе Кредитным Инициативам во взыскании ипотеки по ПИБу

Считаете ли Вы решение справедливым и законным? 7 голосов

1. Считаете ли Вы решение справедливым?

2. Считаете ли Вы решение законным?

Recommended Posts

Join the conversation

Пользователи

Похожий контент

Темы

Считаете ли Вы решение справедливым и законным?
7 голосов