Постановление ВХСУ оставившее в силе решение первой инстанции о прекращении ипотеки по кредитному договору

[у.zaporozhskiy]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.

Справа № 10/227-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/227-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КО КОМПАНІ», м. Київ;

до компанії HOLDINGS I LIMITED», Кіпр, Нікосія;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача – компанія nskaya River Limited», Кіпр, Нікосія;

про усунення перешкод у здійсненні права власності

Представники сторін:

від позивача: Жовнеренко Г.К., довіреність б/н від 01.10.2010р.;
від відповідача: Сидоренко А.А., довіреність б/н від 24.11.2010р.;
Борисенко Т.Е., довіреність б/н від 24.11.2010р.;

від третьої особи: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КО КОМПАНІ» (надалі – позивач) до компанії HOLDINGS I LIMITED»(надалі –відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Сонячна», що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Сонячна, 12.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перешкоди позивачу у здійсненні права власності полягають в існуванні обмежуючих записів щодо вказаного цілісного майнового комплексу в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек. Як стверджує позивач, правові підстави для існування наведених обмежувальних записів на момент пред’явлення позову відпали, у зв’язку з припинення дії Договору іпотеки від 16 червня 2006 року. Відповідно, обмеження прав власника щодо вільного розпорядження належним йому майном, у зв’язку з існуванням таких обмежувальних записів є, на думку позивача, перешкодою, яка повинна бути усунена.

Ухвалою суду від 25.10.2010р. порушено провадження у справі № 10/227-10, призначено її розгляд на 23.11.2010р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого на предмет спору на стороні позивача –компанія nskaya River Limited».

Присутній у судовому засіданні 22.07.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та третя особа своїх представників у засідання суду не направили, витребувані судом документи не надали, про причини неявки повноважних представників господарський суд не повідомили.

Ухвалою від 23.11.2010р. суд відклав розгляд справи на 14.12.2010р., у зв’язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, а також неподанням витребуваних судом доказів.

До початку розгляду справи по суті 13.12.2010р. через загальний відділ господарського суду від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви, в якому третя особа зазначає про те, що належним чином повідомлена про розгляд даної справи, а також зазначає, що, оскільки компанія KRL не є стороною договору іпотеки, тому жодним чином не створює та не здійснює перешкод ТОВ «КО КОМПАНІ»у здійсненні права власності останнім на спірне майно. Крім того, третя особа вважає, що договір іпотеки є недійсним, оскільки суперечить приписам ч. 1 ст. 203, ст. 584 Цивільного кодексу України та ст. 18 закону України «Про іпотеку».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, а також надали у судовому засіданні 14.12.2010р. витребувані судом документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає у повному обсязі, посилаючись на те, що договір іпотеки, укладений між сторонами, не є змішаним договором, у розумінні ст. 628 Цивільного кодексу України, та не містить будь-яких елементів (умов) поруки, а тому умови договору регулюються лише нормами, що регулюють заставу (іпотеку). Таким чином, договір іпотеки на даний час не є припиненим, а отже відсутні підстави для виключення записів щодо обтяження спірного майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Представник третьої особи в засідання суду не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2006 року між ТОВ «КО КОМПАНІ»(за договором –іпотекодавць) та компанією «KLCC HOLDINGS I LIMITED»(за договором –іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 4896, за умовами якого позивач передав в іпотеку відповідачу цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Сонячна», що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Сонячна, 12, з метою забезпечення виконання зобов’язань Компанії «Kozinskara River Limited» перед відповідачем за Кредитною угодою від 15 червня 2006 року. У зв’язку з укладенням зазначеного договору іпотеки та його нотаріальним посвідченням було накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі іпотеки цілісного майнового комплексу.

Як вбачається з умов Договору іпотеки від 16.06.2006р., останній містить арбітражне застереження, відповідно до якого сторони погодились, що спори між сторонами за таким договором віднесені до арбітражу при Торговельно-промисловій палаті України. При цьому, юрисдикція такого арбітражу є виключною, а рішення остаточним.

До початку розгляду даної справи жодна із сторін не скористалась своїм правом та не просила суд в порядку статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу.

Крім того, наявна у статті 7.2 договору іпотеки арбітражна угода суперечить приписам ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою передбачена виключна підсудність судам України, справ з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України. Оскільки предметом даного спору є усунення перешкод у здійсненні права власності на предмет іпотеки –нерухоме майно, яке знаходиться на території України, тому даний спір є підсудним виключно судам України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до наданих позивачем витягів, Державний реєстр іпотек містить наступний запис: тип обтяження: іпотека; зареєстровано: 16.06.2006 15:42 за № 3345006 реєстратором: Приватний нотаріус Левицький Р.В., 01030 м. Київ, вул. І.Франка, 9, кв. 11, тел. (044) 235-61-55, 234-76-75; підстава обтяження: повідомлення про реєстрацію іпотеки, б/н, 16.06.2006, Компанія «KLCC HOLDINGS I LIMITED»; об’єкт обтяження: комплекс, бази відпочинку «Сонячна», номер за РПВН: 2012639, Київська обл., Обухівський р., смт Козин, вулиця Сонячна,12; іпотекодержатель: Компанія «KLCC HOLDINGS I LIMITED», причина відсутності коду: особа не є резидентом України, Проспект Костакі Панділі, 1, КОЛОКАСІДЕС білдінг, 3-ій поверх, Нікосія, Кіпр; майновий поручитель: Товариство з обмеженою відповідальністю «КО Компані», код: 32045257, м. Київ, вул. Німанська, буд. №10.

В свою чергу, Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна містить наступний запис: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; зареєстровано: 16.06.2006 15:54 за № 3345181 реєстратором: Приватний нотаріус Левицький Р.В., 01030 м. Київ, вул. І.Франка, 9, кв. 11, тел. (044) 235-61-55, 234-76-75; підстава обтяження: іпотечний договір, 4896, 16.06.2006, Нотаріус Левицький Р.В.; об’єкт обтяження: комплекс, бази відпочинку «Сонячна», номер за РПВН: 2012639, Київська обл., Обухівський р., смт Козин, вулиця Сонячна,12; власник: Товариство з обмеженою відповідальністю «КО Компані», код: 32045257, м. Київ, вул. Німанська, буд. №10.

Судом встановлено, що цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Сонячна», що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Сонячна, 12, перебуває у володінні та користуванні позивача. Разом з тим, існування наведених обмежень створює позивачу, як власнику, перешкоди у здійсненні ним права власності, зокрема права розпорядження зазначеною базою відпочинку «Сонячна».

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, наведений перелік є загальним та не містить можливих різновидів наведених засобів забезпечення – іпотеки, як різновиду застави; конкурсної, відкличної та безвідкличної гарантії, як різновиду гарантії; пені, штрафу, як різновидів неустойки тощо. Тобто, перелік засобів забезпечення, наведений у ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу не є вичерпним та не носить імперативного характеру.

Вказане також підтверджується приписами ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, яка вказує, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

За правилами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони вправі укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

В даному випадку, договір іпотеки за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить як ознаки застави, так і всі ознаки поруки (майнового поручительства).

Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

В свою чергу, ст. 553 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Тобто, за правилами цієї статті виконання зобов’язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи –поручителя.

Закон України «Про іпотеку»як спеціальний закон, визначає окремий вид застави –іпотеку.

За правилами статті 1 вказаного Закону, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Також, у статті 1 вказаного Закону розкривається поняття «майнового поручителя». Майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи – боржника. Тобто відмінність поручителя від майнового поручителя полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном; в той час, як поручитель поручається усім належним йому майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Виходячи з аналізу наведених вище норм актів цивільного законодавства та в контексті даної справи, суд дійшов висновку, що до Договору іпотеки від 16.06.2006р., як до договору майнового поручительства, необхідно також застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки, визначені у ст.ст. 553 –559 Цивільного кодексу України.

Так, за договором іпотеки від 16.06.2006р. позивач передав в іпотеку відповідачу цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Сонячна», яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Сонячна, 12, в забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника –компанії «Kozinskara River Limited». Тобто, позивач є майновим поручителем в розумінні ст. 583 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку»та ст. 553 Цивільного кодексу України, а відносини між позивачем та відповідачем за своєю суттю є змішаними і містять як елементи застави (іпотеки), так і елементи поруки (поручительства).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з Договору іпотеки від 16.06.2006р., сторонами не було визначено строк виконання основного зобов’язання. Відповідно, вимоги відповідача могли бути пред’явлені позивачу за договором іпотеки, в порядку майнового поручительства, протягом одного календарного року з моменту укладення такого договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів пред’явлення позову до майнового поручителя протягом одного року від дня укладення вказаного договору, вказаний Договір іпотеки (майнового поручительства) від 16.06.2006р. є припиненим з 16.06.2007р.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За правилами абзацу 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Відповідно до положень п. 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Таким чином, існування обтяжень щодо цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Сонячна», що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Сонячна, 12, за відсутності належних правових підстав, створює позивачу перешкоди у реалізації ним права власності щодо зазначеного цілісного майнового комплексу, зокрема у вільному розпорядженні своїм майном.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки Договір іпотеки від 16.06.2006р. є припиненим, тому з урахуванням наведеного вище, існування на сьогоднішній день у відповідних реєстрах записів, які обмежують права позивача, як власника, щодо розпорядження цілісним майновим комплексом бази відпочинку «Сонячна»що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Сонячна, 12, є безпідставним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, а також принципу свободи договору, закріпленого в статті 627 Цивільного кодексу України, вказане спростовує доводи відповідача про те, що порука та застава є окремими видами забезпечення виконання зобов’язань і не можуть бути застосовані в одному договорі. Відповідач не навів доводів та не надав доказів на підтвердження того, що цивільне законодавство містить заборону чи обмеження щодо комбінації тих чи інших видів забезпечення, їх поєднання з метою досягнення більшої ефективності забезпечення.

Крім того, відповідач у судовому засіданні посилався на лист Вищого арбітражного суду України № 01-8/637 від 30.05.2001 року «Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних із забезпеченням виконання зобов’язань». Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки на час видання зазначеного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/637 від 30.05.2001 року діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року та ще не існувало терміну «майнове поручительство»в нормативному розумінні. Такий термін було визначено та введено в обіг законодавцем з набранням чинності Закону України «Про іпотеку»від 05.062003р. лише з 01 січня 2004 року та з введенням в дію нового Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Також, у своїх запереченнях на позов відповідач вказував на те, що спірний договір іпотеки не може містити ознаки поруки, оскільки, на думку відповідача, між позивачем та відповідачем в контексті цих же правовідносин було укладено окремий Договір гарантії від 16.06.2006р. Проте, суд не погоджується з даним твердженням, оскільки наданий відповідачем та наявний в матеріалах справи Договір гарантії від 16.06.2006р., за своїм суб’єктним складом не відповідає приписам ст. 560 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що виключно фінансова установа (банк, страхова організація) може виступати гарантом за вказаним договором. З огляду на те, що вказаний договір гарантії порушує публічний порядок, він є нікчемним і не може братись до уваги, як належний доказ у даній справі.

Судом також не приймаються до уваги, підстави, наведені третьою особою, щодо недійсності Договору іпотеки від 16.06.2006р., оскільки дослідження таких підстав виходить за межі даного позовного провадження, в силу ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, третя особа без самостійних вимог не наділена процесуальним правом змінювати або уточнювати предмет або підставу позову.

Отже, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у здійсненні права власності товариства з обмеженою відповідальністю «КО Компані»(01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, ЄДРПОУ 32045257) на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Сонячна», що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, вул. Сонячна, 12, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстратором якого є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, наступного запису: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; зареєстровано: 16.06.2006 15:54 за № 3345181 реєстратором: Приватний нотаріус Левицький Р.В., 01030 м. Київ, вул. І.Франка, 9, кв. 11, тел. (044) 235-61-55, 234-76-75; підстава обтяження: іпотечний договір, 4896, 16.06.2006, Нотаріус Левицький Р.В.; об’єкт обтяження: комплекс, бази відпочинку «Сонячна», номер за РПВН: 2012639, Київська обл., Обухівський р., смт Козин, вулиця Сонячна,12; власник: товариство з обмеженою відповідальністю «КО Компані», код: 32045257, м. Київ, вул. Німанська, буд. № 10.

3. Усунути перешкоди у здійсненні права власності товариства з обмеженою відповідальністю «КО Компані» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, ЄДРПОУ 32045257) на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Сонячна», що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, вул. Сонячна, 12, шляхом виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, наступного запису: тип обтяження: іпотека; зареєстровано: 16.06.2006 15:42 за № 3345006 реєстратором: Приватний нотаріус Левицький Р.В., 01030 м. Київ, вул. І.Франка, 9, кв. 11, тел. (044) 235-61-55, 234-76-75; підстава обтяження: повідомлення про реєстрацію іпотеки, б/н, 16.06.2006, Компанія HOLDINGS I LIMITED»; об’єкт обтяження: комплекс, бази відпочинку «Сонячна», номер за РПВН: 2012639, Київська обл., Обухівський р., смт Козин, вулиця Сонячна,12; іпотекодержатель: Компанія HOLDINGS I LIMITED», причина відсутності коду: особа не є резидентом України, Проспект Костакі Панділі, 1, КОЛОКАСІДЕС білдінг, 3-ій поверх, Нікосія, Кіпр; майновий поручитель: Товариство з обмеженою відповідальністю «КО Компані», код: 32045257, м. Київ, вул. Німанська, буд. № 10.

4. Стягнути з Компанії «KLCC HOLDINGS I LIMITED»(Кіпр, Нікосія, проспект Костакі Панділі, 1, КОЛОКАСІДЕС білдінг, 3-й поверх) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КО Компані»(01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, ЄДРПОУ 32045257) витрати по оплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя
А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –20.12.2010 р.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/13493728

[alexburko]

Ого...

Интересно, а как эта позиция относительно имущественного поручительства коррелируется с мнением ВССУ в своих Узагальненнях?...

[у.zaporozhskiy]

Ого...

Интересно, а как эта позиция относительно имущественного поручительства коррелируется с мнением ВССУ в своих Узагальненнях?...

Та никак.

В ВССУГУД преобладает течение Луспенизма.

в ВГСУ тоже много решений против имущественных поручителей, но хватает решений и в пользу.

[alexburko]

Та никак.

В ВССУГУД преобладает течение Луспенизма.

в ВГСУ тоже много решений против имущественных поручителей, но хватает решений и в пользу.

Так ото ж...

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 р.

№ 10/227-10

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого – судді Козир Т.П.,

суддів: Малетича М.М.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у справі №10/227-10 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” до Компанії ”KLCC HOLDINGS I LIMITED”, треті особи: Компанія ”Kozinskaya River Limited”, Державне підприємство ”Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, про усунення перешкод у здійсненні права власності,

за участю представників:

Позивача: Жовнеренко Г.К., дов. б/н від 01.10.2010р.,

Відповідача: Лясковський В.В., Трощенко І.О., дов. б/н від 20.12.2010р.,

Третіх осіб: Олексюк Я.Я., дов. № 01-01/2785 від 23.12.2010р.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” (далі –ТОВ ”Ко Компані”, Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Компанії ”KLCC HOLDINGS I LIMITED” (далі –Компанії ”KLCC HOLDINGS I LIMITED”, Відповідач), треті особи: Компанія ”Kozinskaya River Limited” (далі –Компанія ”Kozinskaya River Limited”, Третя особа 1), Державне підприємство ”Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (далі –ДП ”Інформцентр”, Третя особа 2), про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2010р. позовні вимоги ТОВ ”Ко Компані” задоволено повністю: усунуто перешкоди у здійсненні права власності ТОВ ”Ко Компані” на цілісний майновий комплекс бази відпочинку ”Сонячна”, розташований в Обухівському районі Київській області, вул. Сонячна, 12, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів цього нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є ДП ”Інформцентр”, записів про його обтяження, на підставі іпотечного договору, 4896 від 16.06.2006р. та повідомлення про реєстрацію іпотеки, б/н, від 16.06.2006р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. рішення господарського суду Київської області було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, а судові витрати по справі покладено на Позивача.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційною інстанцією постановою, Позивач, у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 216, 546, 628 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 43, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), просить скасувати вказану постанову та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, вважаючи доводи та вимоги Позивача безпідставними, просив залишити скаргу останнього без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду у даній справі –без змін.

Представник Третьої особи, у своїх поясненнях, вирішення касаційної скарги Позивача залишив на розсуд суду касаційної інстанції.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів прийшла до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами господарської справи, 15.06.2006р. між Компанією ”KLCC HOLDINGS I LIMITED” та Компанією ”Kozinskaya River Limited” було укладено кредитну угоду (далі –Кредитна угода), доповнену в наступному 14.12.2007р. додатковою угодою № 1.

Для забезпечення зобов’язань Компанії ”Kozinskaya River Limited” за вказаною Кредитною угодою, 16.06.2006р. між ТОВ ”Ко Компані” та Компанією ”KLCC HOLDINGS I LIMITED” було укладено договір іпотеки (далі –Договір іпотеки), зареєстрований в реєстрі за № 4896, за яким Позивач передав в іпотеку Відповідачу цілісний майновий комплекс бази відпочинку ”Сонячна”, що в с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12, Обухівського району Київській області.

Крім того, для забезпечення зобов’язань Третьої особи за Кредитною угодою, між Позивачем та Відповідачем 16.06.2006р. було також окремо укладено договір гарантії.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, Позивач вказує на те, що спірний Договір іпотеки за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить як елементи поруки, так і елементи застави, що відповідає положенням статті 628 ЦК України та, у зв’язку з цим, на його думку, є підставою для застосування до спірного договору, норм цивільного законодавства, як тих, що регулюють заставу, так і тих, що регулюють поруку.

Суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, а також положень статей 546, 553, 583, 627, 628 ЦК України, статті 1 Закону України ”Про іпотеку”, надавши при цьому правовий аналіз умовам укладених договорів і, зокрема, Договору іпотеки, погодився з доводами Позивача про те, що вказаний Договір є за своєю правовою природою змішаним договором, який, водночас, містить ознаки договорів поруки та застави, у зв’язку з чим, з урахуванням приписів ст. 559 ЦК України і обставин даної справи, дійшов висновку про те, що спірний Договір іпотеки є припиненим з 16.06.2007р., а вимоги Позивача, які ґрунтуються на положеннях ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, визнав такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, з посиланням на статті 546, 553, 554, 575 ЦК України, ст.ст. 1, 11 Закону України ”Про іпотеку”, умови укладеного Договору іпотеки, та додаткової угоди № 1 від 17.12.2007р. до договору гарантії від 16.06.2006р., вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спірний Договір є за своєю природою змішаним договором та припиненим, в силу положень ст. 559 ЦК України, а тому, дійшов висновку про необхідність скасування рішення останнього та прийняття нового рішення –про відмову в позові.

Проте, такі висновки апеляційного господарського суду не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Крім зазначених вище договорів, в матеріалах справи наявний також договір гарантії від 16.06.2006р. (далі –Договір гарантії), який був укладений між Позивачем, як гарантом, та Відповідачем, як кредитором.

При цьому, як правильно встановив місцевий господарський суд, за своїм суб’єктним складом вказаний Договір гарантії суперечить вимогам статті 560 ЦК України, оскільки в даному випадку гарант не є фінансовою установою. Тому, такий договір є нікчемним і прийматися до уваги не може.

Щодо посилання апеляційного господарського суду на додаткову угоду № 1 від 17.12.2007р. до Договору гарантії, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Також, згідно ч. 4 ст. 216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

З огляду на це, вказана додаткова угода № 1 від 17.12.2007р. до Договору гарантії прийматися до уваги не може.

Крім того, посилання апеляційного господарського суду на те, що текст Договору гарантії є перекладом з англійської мови, у якому було допущено помилку, тоді як з його тексту вбачається намір сторін укласти саме договір поруки, в матеріалах справи підтвердження не знайшло.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В даному випадку, спірний Договір іпотеки, згідно правового аналізу його умов, за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства).

Правові терміни ”порука”, ”поручительство”, згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють заставу, та іпотеку, як різновид застави, в контексті майнового поручительства та поруки, застосовуються законодавцем в рівній мірі як тотожні для зобов’язання сторони, яка взяла на себе відповідальність перед кредитором за борг третьої (іншої) особи –боржника (ст.ст. 512, 523, 553-559 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

В той же час, частиною 1 статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Тобто, за правилами вказаної статті Закону, виконання зобов’язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи –поручителя.

Крім того, Закон України ”Про іпотеку” (далі –Закон), як спеціальний закон, визначає окремий вид застави –іпотеку

За правилами ст. 1 вказаного Закону, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Вказана стаття 1 Закону розкриває поняття ”майнового поручителя” –майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника.

Тобто, відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Після всебічного аналізу норм наведених актів цивільного законодавства в контексті даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному конкретному випадку до Договору іпотеки від 16.06.2006р., як змішаного договору, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки (ст.ст. 553-559 ЦК України).

Так, за спірним Договором Позивач передав в іпотеку Відповідачу цілісний майновий комплекс бази відпочинку ”Сонячна” (Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12) для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника –Компанії ”Kozinskara River Limited”.

Тобто, Позивач не є боржником за основним зобов’язанням, а є майновим поручителем, в розумінні ст. 583 ЦК України, ст. 1 Закону України ”Про іпотеку” та ст. 553 ЦК України, а відносини між Позивачем та Відповідачем за своєю суттю є змішаними і містять, як елементи застави (іпотеки), так і елементи поруки (поручительства).

Згідно вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як видно із спірного Договору, у ньому не визначено строк виконання основного зобов’язання. Відповідно, вимоги Відповідача могли бути пред’явлені Позивачу за цим Договором протягом одного календарного року з моменту укладення такого договору. У матеріалах справи відсутні докази пред’явлення позову до майнового поручителя протягом одного року від дня укладення Договору іпотеки (фактично –майнового поручительства), а тому, він є припиненим з 16.06.2007р.

Відповідно до припису статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

При цьому, частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно абз. 2 статті 55 Закону України ”Про нотаріат”, при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Відповідно до положень пункту 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004р., договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Таким чином, існування обтяжень щодо цілісного майнового комплексу бази відпочинку ”Сонячна”, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12, за відсутності належних правових підстав, створює Позивачу перешкоди у реалізації ним права власності щодо зазначеного цілісного майнового комплексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду і вважає, що вимоги Позивача, які ґрунтуються на положеннях норм цивільного законодавства, є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає також за потрібне зазначити і про наступне.

З урахуванням правил статті 83 ГПК України, а також Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р., матеріалами справи не підтверджується наявність дійсного основного зобов’язання –Кредитного договору між двома іноземними суб’єктами іноземного права, в забезпечення якого було укладено та нотаріально посвідчено Договір іпотеки від 16.06.2006р. всупереч вимогам ст. 3 Закону України ”Про іпотеку”.

Відповідно до статті 12 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004р., документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї Договірної Сторони, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони.

Виходячи з положень ст. 1115 ГПК України щодо перевірки юридичної оцінки обставин справи, з огляду на відсутністьскріплення вказаного Кредитного договору належною офіційною печаткою та на відсутністьйого офіційної легалізації,такий договір не може прийматися на території України,як офіційний документ, який має юридичну силу, у тому числі –для підтвердження дійсності основного зобов’язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України ”Про іпотеку”, за відсутності належного процесуального підтвердження існування дійсного основного зобов’язання не може бути підтверджено належне існування похідного зобов’язання –спірного Договору іпотеки.

Відповідно до правил статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням наведеного вище, існування на даний час у відповідних реєстрах записів, які б обмежували права Позивача, як власника щодо розпорядження цілісним майновим комплексом бази відпочинку ”Сонячна”, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12, є безпідставним.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у даній справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у справі №10/227-10 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 14.12.2010р. залишити без змін.

Головуючий – суддя Козир Т.П.

Судді Малетич М.М.

Мамонтова О.М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14951620

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 червня 2011 р. № 10/227-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Плюшка І.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.,

Мирошниченко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши заяву Компанії “KLCC HOLDINGS I LIMITED”

про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 13.04.2011

у справі №10/227-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ко Компані”

до Компанії “KLCC HOLDINGS I LIMITED”

треті особиКомпанія “Kozinskaya River Limited”, Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України

про усунення перешкод у здійсненні права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2010 позовні вимоги ТОВ “Ко Компані” задоволено повністю: усунуто перешкоди у здійсненні права власності ТОВ “Ко Компані” на цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Сонячна”, розташований в Обухівському районі Київській області, вул. Сонячна, 12, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів цього нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є ДП “Інформцентр”, записів про його обтяження, на підставі іпотечного договору № 4896 від 16.06.2006 та повідомлення про реєстрацію іпотеки від 16.06.2006.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 у справі №10/227-10 рішення господарського суду Київської області скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, а судові витрати по справі покладено на позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 у справі №10/227-10 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ко Компані” задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 у справі №10/227-10 скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 14.12.2010 залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2011 у справі №10/227-10.

У заяві від 12.05.2011 без номера заявник просить постанову Вищого господарського суду України від 13.04.2011 у справі №10/227-10 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі №39/291 пн, від 16.12.2010 у справі №33/536, від 13.10.2010 у справі №29/395-09, від 15.06.2010 у справі №16/108 та ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.05.2010, від 26.05.2010 мотивовано неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Судова колегія не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі №39/291, від 13.10.2010 у справі №29/395-09, від 15.06.2010 у справі №16/108, оскільки предмети спорів у зазначеній справі та у справі №10/227-10, про перегляд якої подано заяву, є різними. Так, у справі №39/291 заявлено позов про визнання відсутнім права та припинення правовідносин за спірними договорами, у справі №29/395-09 заявлено позов про розірвання договору, у справі № 16/108 заявлено позов про визнання припиненими зобов'язань майнового поручителя за іпотечним договором та зустрічний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, тоді як у справі №10/227-10, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права власності.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2010 у справі №33/536 та ухвалами Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.05.2010, від 26.05.2010, на які посилається заявник в якості доказів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи направлені на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмета спору, підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Прийняття ж касаційним господарським судом постанови про скасування судових рішень господарських судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, і на них не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом1 частини першої статті11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Компанії “KLCC HOLDINGS I LIMITED” у допуску справи №10/227-10 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий, суддя І. Плюшко

Судді С. Владимиренко

А. Демидова

С. Мирошниченко

С. Шевчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17850725

[tata1971]

Після всебічного аналізу норм наведених актів цивільного законодавства в контексті даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному конкретному випадку до Договору іпотеки від 16.06.2006р., як змішаного договору, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки (ст.ст. 553-559 ЦК України).

т.е. имущественный поручитель может рассчитывать на права поручителя.

[НБ Украины]

Після всебічного аналізу норм наведених актів цивільного законодавства в контексті даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному конкретному випадку до Договору іпотеки від 16.06.2006р., як змішаного договору, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки (ст.ст. 553-559 ЦК України).

т.е. имущественный поручитель может рассчитывать на права поручителя.

Справа № 127/3172/13-ц

Провадження № 2/127/2030/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Саблук С. А.,

при секретарі Кушнір А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання припиненими договорів майнової поруки, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця про визнання припиненим договору майнової поруки.

Ухвалою суду від 09.04.2013 року було залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_2.

12 квітня 2013 року представником позивачу до суду було подано заяву про зміну предмету позову, яку прийнято до розгляду оскільки вона була подана до початку розгляду справи по суті, що не суперечить вимогам ст.31 ЦПК України.

Позовну заяву мотивовано тим, що договір іпотеки № PML-B00/055/2007/1 від 30.07.2007 року та договір наступної іпотеки № PСNL-B00/185/2007/1 від 18.10.2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» посвідченого Приватним нотаріусом вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованих в реєстрі під №55 та №597 є договорами майнової поруки і вони припинились на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Позивач вважає, що до договорів іпотеки слід застосовувати положення ч. 1 ст. 559 ЦК України оскільки спірний іпотечний договір є змішаним договором який містить в собі як заставу так і поруку, - майнову поруку, оскільки згідно ст.1 ЗУ «Про іпотеку» майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову з урахуванням заяви про зміну предмету позову, надавиш пояснення аналогічні з викладеними у ній.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що зобов'язання майнового поручителя збільшено не було, відтак у позивача відсутні підстави задля задоволення даного позову. Окрім того представник відповідача посилається на те, що положення ст.559 ЦК України не може розповсюджуватись на іпотеку.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, 12.04.2013 року подав до суду заяву якою вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та просить її задоволити, а справу розглянути без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, 12.04.2013 року подав до суду заяву якою просить суд дану справу розглянути у його відсутність при винесенні рішення по суті покладається на думку суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-В00/055/2007. Згідно умов даного кредитного договору Банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 260 000 доларів США строком до 29.07.2037 року із застосуванням плаваючої відсоткової ставки, яка складається з 4,99% (фіксований відсоток) річних + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах у фізичних осіб у валюті), яка у відповідності до п. 3 кредитного договору відсоткова ставка по даному кредиту є незмінною на весь строк дії кредитного договору. Також кредитним договором сторонами в п. 2 було визначено розмір щомісячного платежу в сумі 2 805,20 доларів США.

В забезпечення належного виконання позичальником, - ОСОБА_2 своїх зобов'язань по кредитному договору № ML-В00/055/2007 між позивачем та відповідачем було укладеного договір іпотеки № PML-B00/055/2007/1 (майнової поруки), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 55. Згідно з п.3.1. договору іпотеки № PML-B00/055/2007/1 предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1500 га кадастровий номер земельної ділянки 0520688906:04:006:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЯБ №701741. Окрім того п.2.1.2.2. договору іпотеки № PML-B00/055/2007/1 передбачено, що цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

18 жотня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та третьою особою, - ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № СNL-В00/185/2007. Згідно умов даного кредитного договору Банк надав третій особі кредит в розмірі 50 000 доларів США строком до 19.10.2015 року із сплатою відсотків у фіксованому розмірі 12,49% річних.

В забезпечення належного виконання позичальником, - ОСОБА_3 своїх зобов'язань по кредитному договору № СNL-В00/185/2007 між позивачем та відповідачем було укладеного договір наступної іпотеки № PСML-B00/185/2007/1 (майнової поруки), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 597. Статтею 3 договору наступної іпотеки № PСML-B00/185/2007/1 передбачено, що предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1500 га кадастровий номер земельної ділянки 0520688906:04:006:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЯБ №701741. Окрім того п.2.1.2.2. договору іпотеки № PСML-B00/185/2007/1 передбачено, що цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

До кредитного договору № ML-В00/055/2007 від 30.07.2007 року вносились наступні зміни:

- Додатковий договір № ML-В00/055/2007/1 від 05.02.2009 року сторони визначили розмір платежу в наступному порядку з 25.06.2009 року до 26.05.2010р. - 4018,68 дол. США, з 26.05.2010 року - 3018,58 дол. США;

- Додатковий договір №1 від 05.02.2009 року, п.2.1.2.2. сторони наступним домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 4,99% до 26.05.2009 року, а з 26.05.2009 року - 5,05% річних + FIDR;

- Додатковий договір № ML-В00/055/2007/2 від 25.05.2009 року сторони домовились викласти термін «розмір платежу» в частині 1 кредитного договору в наступній редакції - 3 045,65 доларів США;

- Додатковий договір № 2 від 25.05.2009 року сторони домовились, що на період з 25.05.2009 року до 27.07.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 7,00 % річних. На період з 27.07.2009 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 5,29% + FIDR;

- Додатковий договір №3 від 25.08.2010 року сторони домовились, що на період з 25.08.2010 року по 24.01.2012 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 24.01.2012 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 8,75% + FIDR;

- Додатковий договір №4 від 24.06.2011 року сторони домовились, на період з дати підписання цієї угоди до 25.06.201 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 8,75% + FIDR. На період з 25.06.2011 року до 25.11.2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 26.11.2011 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 9,88% + FIDR.

До договору іпотеки № РML-В00/055/2007/1 від 30.07.2007 року вносились наступні зміни:

- Додатковий договір №1 від 25.05.2009 року сторони домовились викласти термін кредитного договору в наступній редакції: «Кредитний договір №ML-В00/055/2007, укладений між банком та боржником 30.07.2007 року, зі всіма існуючими та майбутніми змінами та доповненнями». Окрім того було встановлено розмір боргових зобов'язань боржника в сумі 264 859,80 доларів США.

До кредитного договору № CNL-В00/185/2007 від 18.10.2007 року вносились наступні зміни:

- Додатковий договір №1 від 23.03.2009 року, п.2.1.1. сторони наступним домовились, що на період з моменту підписання цього договору до 25.02.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде застосовуватисть процентна ставка передбачена кредитним договором. На період з 25.02.2010 року до повного виконання боргового зобов'язання для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована процентна ставка в розмірі 12,50% річних;

- Додатковий договір № 2 від 25.05.2009 року сторони домовились, що на період з моменту підписання цього договору до 25.05.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде застосовуватисть процентна ставка передбачена кредитним договором. На період з 25.05.2009 року до 27.07.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 27.07.2009 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 12,91% річних;

- Додатковий договір №3 від 25.08.2010 року сторони домовились, що на період з 25.08.2010 року по 24.01.2012 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 25.01.2012 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 13,99% + FIDR;

- Додатковий договір №4 від 24.06.2011 року сторони домовились, що на період з 25.06.2011 року по 25.11.2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 26.11.2011 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 18,59% + FIDR.

До договору наступної іпотеки № РСNL-В00/185/2007/1 від 18.10.2007 року будь-яких змін не вносилось.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд при дослідженні договору іпотеки та договору наступної іпотеки дійшов висновку, що він за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства), окрім того відповідач самостійно визначив, що дані договори є договорами майнової поруки зазначивши про це в назві договорів.

Згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють заставу та іпотеку, як різновид застави, в контексті майнового поручительства та поруки, застосовуються законодавцем в рівній мірі як тотожні для зобов'язання сторони, яка взяла на себе відповідальність перед кредитором за борг третьої (іншої) особи - боржника.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), а ч. 1 ст. 553 ЦК України роз'яснює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто виконання зобов'язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи -поручителя.

Закон України «Про іпотеку», як спеціальний закон, визначає окремий вид застави - іпотеку.

Так ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Вказана стаття 1 ЗУ «Про іпотеку» також розкриває поняття «майнового поручителя», згідно якої - майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Таким чином з аналізу правових норм закону можна дійти висновку, що відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом.

Частиною 3 ст. 213 ЦК України передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Після всебічного аналізу норм наведених актів цивільного законодавства в контексті даної справи, суд приходить до висновку про те, що в даному конкретному випадку до договору іпотеки № PML-B00/055/2007/1 від 30.07.2007 року та договору наступної іпотеки № PСNL-B00/185/2007/1 від 18.10.2007 року, як змішаних договорів, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки, відтак іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз даної норми дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо (Постанова ВСУ від 10.10.2012 року у справі №6-112цс12 прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 ст. 355 ЦПК України).

Так шляхом підписання між банком та позичальником додаткових договорів 1, 2, 3, 4 до кредитного договору № ML-В00/055/2007 згідно яких відбулось збільшення зобов'язання позичальника шляхом збільшення плаваючої відсоткової ставки, зокрема її складової фіксованого відсотка до 9,88% річних, окрім того було збільшено розмір щомісячного платежу по кредитному договорі до 3018,58 дол. США, що в свою чергу є підставою задля припинення договору майнової поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України у зв'язку із збільшенням зобов'язання позичальника без погодження із поручителем з моменту настання обставин що призводять до її припинення. Також слід зазначити, що таке збільшення відсоткової ставки суперечить п.2.1.2.2. договору іпотеки PML-B00/055/2007/1 (майнової поруки) згідно якої цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

Також шляхом підписання між банком та позичальником додаткових договорів 1, 2, 3, 4 до кредитного договору № СNL-В00/185/2007 згідно яких відбулось збільшення зобов'язання позичальника шляхом збільшення плаваючої відсоткової ставки, зокрема її складової фіксованого відсотка до 18,59 % річних в свою чергу є підставою задля припинення договору майнової поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України у зв'язку із збільшенням зобов'язання позичальника без погодження із поручителем з моменту настання обставин що призводять до її припинення. Окрім того таке збільшення відсоткової ставки суперечить п.2.1.2.2. договору іпотеки PСNL-B00/185/2007/1 (майнової поруки) згідно якої цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

Відповідно до абз.1, 3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу.

А тому позов є обргрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Стосовно клопотання позивача щодо застосування наслідків припинення іпотечних договорів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Слід врахувати, що чинним Цивільним кодексом України не передбачено наслідків припинення правочину, відтак до припинення іпотечного договору слід застосувати наслідки передбачені ст. 216 ЦК України. Згідно якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 5 ст. 216 ЦК України зазначає, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно абз.3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» яким звернуто увагу судів на те, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК України.

Також, як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, згідно зі статтями 215 і 216 ЦК Українисуди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Статтею 17 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. В даному випаду слід врахувати, що при нотаріальному посвідченні іпотечного договору нотаріусом було внесено записи до реєстрів заборони та іпотек, то при припиненні іпотечного договору його сторони повинні повернутись у стан який існував до укладання та посвідчення такого договору, тобто записи в реєстрах заборон та іпотек підлягають вилученню.

Враховуючи те, що станом на момент укладання та нотаріального посвідчення спірного договору іпотеки діяли положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09 червня 1999 року ( який втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5), та тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений постановою № 410 від 31 березня 2004 року ( яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 року N 824), якими на нотаріусів (в т.ч. і приватних) були покладені функції реєстратора, відповідних реєстрів.

Проте, відповідно до положень ст.ст. 2, 9, 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012 року «Про затвердження порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна», припинено доступ державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, а реєстраторів бюро технічної інвентаризації - до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а повноваження щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про обтяження речових прав, покладені виключно на державного реєстратора.

Таким чином з аналізу вищезазначених норм закону випливає, що з метою систематизації та спрощення ведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, всі данні із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна поступово, переносяться державним реєстратором у Реєстр прав власності на нерухоме майно при першій необхідності, після чого подальша реєстрація стану речових прав проводяться у відповідності до вище вказаних нормативних актів.

Відтак єдиним уповноваженим суб'єктом на проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також їх змін, що виникли за спірним договором, є Державна реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.

Таким чином заява про застосування наслідків припинення іпотечного договору підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позивач поніс судові витрати, суд вважає, за доцільне, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 17 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 11, 16, 213, 216, 546, 509, 553, 554, ч.1 ст. 559, 583, 598 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 88, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати припиненим договір іпотеки № PML-B00/055/2007/1 укладений 30 липня 2007 року між ОСОБА_1 (ІДПН - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (код за ЄДРПОУ - 21685166, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 43) посвідчений Приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 за реєстровим №55.

Застосувати наслідки припинення іпотечного договору № PML-B00/055/2007/1 від 30 липня 2007 року та зобов'язати Державну реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек відомості про зняття заборони, припинення іпотеки та зняття обтяження нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,1500га, кадастровий номер 0520688906:04:006:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку було обтяжено на підставі договору іпотеки №PML-B00/055/2007/1 від 30.07.2007 року укладеного між ОСОБА_1 (ІДПН - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (код за ЄДРПОУ - 21685166, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул.Жилянська, 43), посвідченого Приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі під № 55.

Визнати припиненим договір наступної іпотеки № PСNL-B00/185/2007/1 укладений 18 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 (ІДПН - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (код за ЄДРПОУ - 21685166, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Жилянська, 43) посвідчений Приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 за реєстровим №597.

Застосувати наслідки припинення договору наступної іпотеки № PСNL-B00/185/2007/1 від 18 жовтня 2007 року та зобов'язати Державну реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек відомості про зняття заборони, припинення іпотеки та зняття обтяження нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,1500га, кадастровий номер 0520688906:04:006:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку було обтяжено на підставі договору наступної іпотеки № PСNL-B00/185/2007/1 від 18.10.2007 року укладеного між ОСОБА_1 (ІДПН - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (код за ЄДРПОУ - 21685166, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 43), посвідченого Приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі під № 597.

Судові витрати стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (код за ЄДРПОУ - 21685166, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул.Жилянська, 43) в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк в м. Вінниця» на користь ОСОБА_1 (ІДПН - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) в сумі 229,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31176056

[andrew33]

Хорошее решение , нужно обязательно проследить его судьбу.

[wowasik2007]

Рішення справедливе. Нажаль одне із 1000

[wowasik2007]

Рішення класне, справедливе. Але: постанова пленуму ВССЦКС № 5 від 30.03.2012 р. "23. При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена".

А суди, як правило, в 95% керуються постановами пленуму...

[НБ Украины]

Рішення класне, справедливе. Але: постанова пленуму ВССЦКС № 5 від 30.03.2012 р. "23. При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена".

А суди, як правило, в 95% керуються постановами пленуму...

1. Норма Цивільного кодексу України:

«Стаття 1057-1. Правові наслідки недійсності кредитного договору

…

2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.»

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/parao4904#o4904

2. Висновок суду:

«Суд при дослідженні договору іпотеки та договору наступної іпотеки дійшов висновку, що він за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства), окрім того відповідач самостійно визначив, що дані договори є договорами майнової поруки зазначивши про це в назві договорів.

Згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють заставу та іпотеку, як різновид застави, в контексті майнового поручительства та поруки, застосовуються законодавцем в рівній мірі як тотожні для зобовязання сторони, яка взяла на себе відповідальність перед кредитором за борг третьої (іншої) особи - боржника.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), а ч. 1 ст. 553 ЦК України роз'яснює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто виконання зобов'язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи -поручителя.

Закон України «Про іпотеку», як спеціальний закон, визначає окремий вид застави - іпотеку.

Так ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Вказана стаття 1 ЗУ «Про іпотеку» також розкриває поняття «майнового поручителя», згідно якої - майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Таким чином з аналізу правових норм закону можна дійти висновку, що відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом.»

[wowasik2007]

1. Норма Цивільного кодексу України:

«Стаття 1057-1. Правові наслідки недійсності кредитного договору

…

2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.»

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/parao4904#o4904

2. Висновок суду:

«Суд при дослідженні договору іпотеки та договору наступної іпотеки дійшов висновку, що він за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства), окрім того відповідач самостійно визначив, що дані договори є договорами майнової поруки зазначивши про це в назві договорів.

Згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють зазставу та іпотеку, як різновид застави, в контексті майнового поручительства та поруки, застосовуються законодавцем в рівній мірі як тотожні для зобовязання сторони, яка взяла на себе відповідальність перед кредитором за борг третьої (іншої) особи - боржника.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), а ч. 1 ст. 553 ЦК України роз'яснює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто виконання зобов'язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи -поручителя.

Закон України «Про іпотеку», як спеціальний закон, визначає окремий вид застави - іпотеку.

Так ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Вказана стаття 1 ЗУ «Про іпотеку» також розкриває поняття «майнового поручителя», згідно якої - майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Таким чином з аналізу правових норм закону можна дійти висновку, що відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом.»

Повністю згоден, але такі рішення місцевих судів - одиничні. Не бачив жодного подібного ВССЦКС. От якби було хоча б одне, це була б маленька перемога над бакківським свавіллям.

[wowasik2007]

Хорошее решение , нужно обязательно проследить его судьбу.

У кого ще є думки з приводу рішень з майновою порукою???

[andrew33]

У кого ще є думки з приводу рішень з майновою порукою???

Для начала в суде необходимо доказать ,что Ваш договор смешанный и имеет признаки договоров ипотеки и поручительства . Но вото интересно в ЗУ про ипотеку , прописано что имущественный поручитель (ипотекодержатель), отличный от должника несет ответственность в пределах стоимости ипотеки , а банки в исках лупят ,как с фин.поручителей . Это и есть случай смешанного договора , но как дальше выводить и подводить под ч.4 ст.559 , давайте обсуждать.

[tata1971]

Для начала в суде необходимо доказать ,что Ваш договор смешанный и имеет признаки договоров ипотеки и поручительства . Но вото интересно в ЗУ про ипотеку , прописано что имущественный поручитель (ипотекодержатель), отличный от должника несет ответственность в пределах стоимости ипотеки , а банки в исках лупят ,как с фин.поручителей . Это и есть случай смешанного договора , но как дальше выводить и подводить под ч.4 ст.559 , давайте обсуждать.

А вышеуказанное решение ВСУ, что нельзя взять за основу?

[andrew33]

А вышеуказанное решение ВСУ, что нельзя взять за основу?

За основу чего , для признания , что Ваш именно договор ипотеки - это смешанный договор , нужно во-первых это доказать , во-вторых , Ваши доказательства должны быть судом приняты или отвергнуты , в-третьих , в-четевыртых и т.д.

Использовать решения ВХСУ ,не видя текстов договоров ипотеки , невозможно достигнуть желаемое .

Вот я и написал , как доказать что Ваш договор смешанный , видимо для начала нужен иск банка , где будет указано что взыскать задолженность ХХХ грн. по кредитному договору путем обращения взыскания на предмет ипотеки и продажи на публичных торгах ,к нему будет приложен расчет задолженности с % , которую Вы как имущественный поручитель должны погасить перед банком ,а перед этим д.б. требование банка о погашении Вами как ипотекодателем задолженности по кредиту за Должника в сумме ХХХ грн., отличной от суммы , указанной в договоре ипотеки , а именно залоговой стоимости .

Если так ,тогда юристы банка сами указывают на смешанный характер Вашей ипотеки и тогда есть смысл бороться . А если просто иск о взыскании предмета ипотеки ,то значит у Вас просто договор ипотеки .

Давайте попытаемся на форуме на примере конкретного договора ипотеки с замазанными данные составить исковое требование для работы по ч.4 ст.559

Еще забыл , некоторые банки в ДИ указывают на возможность изменения процентов в будущем по кредитному договору с Должником .

Еще раз ВСЕ ЭТО касается ДИ где должник и ипотекодатель разные субъекты . Давайте свой ДИ и на Вашем примере будем бороться с механизмом.Удачи!