"Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.

[Bolt]

ушли от темы....

а у меня вопрос, как всегда...

по  Договору - заяве о сроках:

стороны согласились, что срок кредитного лимита до конца срока действия карточки. О сроках действия договора - ни слова.

Карточка "кончилась". Новую не выпустили, не получали.

кроме того, по Заяве - погашение путем внесения на карточку или списанием с дебетного счета (какого?)

   Чем руководствуется банк начисляя проценты за период после окончания срока кредитования (кредитного лимита)????

на мой взгляд здесь уместнее ст 625 ч.2 применять.

 

А вот это мысль... Надо подумать...

[sova]

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так практически ее и применяют

[Гость zanarod]

Возник вопрос. Подскажите пожалуйста ув. специалисты, ситуация следующая :

Гражданин А в  определённый период времени, имея доверительные отношения со своим  знакомым Гражданином Б, без разрешения последнего, воспользовался его карточкой «ПриватБанк» и снял деньги в сумме - 0000000,00 гривен. В дальнейшем не уплатил (не погасил) данную задолженность, в результате чего Граждагину Б была начислена и снята с его зарплатной карты «ПриватБанк» пеня в сумме - 00000,00 гривен.

 

Как квалифицировать действия Гражданина А? Можно ли в данном случае вменить мошенничество ?

[sofi]

 

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так практически ее и применяют

 

логично, но договором установлен % не на прострочену сумму, хотя... суд не будет заморачиваться к чему относятся % по договору.

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 

прострочена сума = тело+ %+комиссии

% по кредиту = от тела кредита.  есть разница, не находите?

[ksana36]

Ни у кого не возникнет вопроса, как в этом случае назвать Гражданина Б. Как квалифицировать действия Гражданина А, ему помогут понять в местном отделении милиции.

[sofi]

Возник вопрос. Подскажите пожалуйста ув. специалисты, ситуация следующая :

Гражданин А в  определённый период времени, имея доверительные отношения со своим  знакомым Гражданином Б, без разрешения последнего, воспользовался его карточкой «ПриватБанк» и снял деньги в сумме - 0000000,00 гривен. В дальнейшем не уплатил (не погасил) данную задолженность, в результате чего Граждагину Б была начислена и снята с его зарплатной карты «ПриватБанк» пеня в сумме - 00000,00 гривен.

 

Как квалифицировать действия Гражданина А? Можно ли в данном случае вменить мошенничество ?

 от лица аматоров (не специалист):

вор ваш гражданин А, а не мошенник. мошенником он бы мог быть, если втершись в доверительные отношения получил бы от гр.Б карту для получения личной выгоды, при этом введя обман ничего не подозревающего  гр.Б. укратце.

а ваш любимый банк провел несанкционированое списание денег, тоже почти вор, но здесь применяют цивилку. Иожет договорное списание было.

[Гость zanarod]

 от лица аматоров (не специалист):

вор ваш гражданин А, а не мошенник. мошенником он бы мог быть, если втершись в доверительные отношения получил бы от гр.Б карту для получения личной выгоды, при этом введя обман ничего не подозревающего  гр.Б. укратце.

а ваш любимый банк провел несанкционированое списание денег, тоже почти вор, но здесь применяют цивилку. Иожет договорное списание было.

Вор....., так ,что здесь кража? 

Вот тут немного непонятно, ...."мошенником он бы мог быть, если втершись в доверительные отношения получил бы от гр.Б карту для получения личной выгоды, при этом введя обман ничего не подозревающего  гр.Б...." я же говорю,что у обоих были доверительные отношения, но без разрешения последнего.....

Почему Вы считаете,что списание было несанкционированое?

[ksana36]

Вор....., так ,что здесь кража?

Вот тут немного непонятно, ...."мошенником он бы мог быть, если втершись в доверительные отношения получил бы от гр.Б карту для получения личной выгоды, при этом введя обман ничего не подозревающего гр.Б...." я же говорю,что у обоих были доверительные отношения, но без разрешения последнего.....

Почему Вы считаете,что списание было несанкционированое?

Логично было бы предположить, что отношения действительноБЫЛИ :-), т.е. прошли.

Естественно, Ваш гр.А вор, а не мошенник. Почему все-таки гр.Б не идет в милицию? :-)

Кстати, деньги с банкомата снял?

[Гость zanarod]

Логично было бы предположить, что отношения действительноБЫЛИ :-), т.е. прошли.

Естественно, Ваш гр.А вор, а не мошенник. Почему все-таки гр.Б не идет в милицию? :-)

Кстати, деньги с банкомата снял?

Вот смотрите, я повторяю : Гражданин А в определённый период времени, имея доверительные отношения со своим знакомым Гражданином Б, без разрешения последнего, воспользовался его карточкой «ПриватБанк» и снял деньги в сумме - 0000000,00 гривен. В дальнейшем не уплатил (не погасил) данную задолженность, в результате чего Граждагину Б была начислена и снята с его зарплатной карты «ПриватБанк» пеня в сумме - 00000,00 гривен.

[sofi]

вы же сами указываете, что без разрешения взял карточку, а доверительные отношения  , так смотря в чем

 

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунка

1. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

2. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

я могу считать как хочу, лицо заинтересованое в "наказании" банка  . а суд должен установить истину - были ли законные основания для списания, может это было договорное списание?

[Гость zanarod]

 

вы же сами указываете, что без разрешения взял карточку, а доверительные отношения  , так смотря в чем

 

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунка

1. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

2. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

я могу считать как хочу, лицо заинтересованое в "наказании" банка  . а суд должен установить истину - были ли законные основания для списания, может это было договорное списание?

 

В данном случае договором установлено, тут вопросов нет. 

 

Вопрос с чем идти в милицию. Как квалифицировать действия Гражданина А? Вопрос,вор или мошенник. Ещё вопрос, а нанёс ли своими действиями А ущерб Б? И если нанёс то какой материальный или моральный?

[Rodriguez]

ушли от темы....

а у меня вопрос, как всегда...

по  Договору - заяве о сроках:

стороны согласились, что срок кредитного лимита до конца срока действия карточки. О сроках действия договора - ни слова.

Карточка "кончилась". Новую не выпустили, не получали.

 

Софи, все зависит от того, что написано в "договоре". У меня, например, есть очень классный пункт в "Правилах пользования платежной картой" /являются неотъемлемлемой частью договора/ п. 5.4. "Срок погашения процентов по кредиту- ежемесячно за предыдущий месяц. Срок погашения кредита- в полном объеме, не позднее последнего дня месяца, указанного на платежной карте..."

Еще один гвоздь в крышку гроба... Почему банк не требовал денег после наступления этого срока?

[Dimon73]

В данном случае договором установлено, тут вопросов нет. 

 

Вопрос с чем идти в милицию. Как квалифицировать действия Гражданина А? Вопрос,вор или мошенник. Ещё вопрос, а нанёс ли своими действиями А ущерб Б? И если нанёс то какой материальный или моральный?

Мошенничество (ст. 190 УК) предполагает, что Гражданин А завладел деньгами или другим имуществом Гражданина Б путем обмана, т.е. гр.Б сам отдал гр.А деньги (в данном случае карточку), будучи уверен, что отдает ее правомерно и без возвратно.

 

Если гр.А, имея доверительные отношения с гр.Б (в данном случае не имеет значения в каких отношениях они были), самостоятельно, без разрешения гр.Б, взял карточку и снял с нее деньги, то эти действия квалифицируются по ст.ст. 185, 186 или 187 УК. По этой же статье будут квалифицироваться действия гр.А,  если гр.Б сам отдал карточку гр.А, к примеру на хранение, но не давал согласия на снятие и пользование деньгами, а гр.А снял и не вернул деньги.

 

Если гр.Б сам отдал карточку и дал согласие на пользование деньгами, а гр.А присвоил эти деньги себе, то действия гр.А, в этом случае будут квалифицироваться по ч. 1 ст. 191 УК.

 

Временное заимствование имущества, вверенного гр.А, или находящегося в его ведении, для временного его использования с последующим возвращением его или его эквивалента владельцу, не может быть признано противоправным его присвоением. При наличии оснований такие действия могут быть расценены как самоуправство (ст. 356 УК)

 

Относительно ущерба, то при не возврате денег материальный ущерб очевиден.

По поводу морального, то он есть всегда когда Ваши права нарушаются. Вопрос только в сумме. Здесь все зависит от ситуации: если у гр.Б нет суммы на погашение, а банк требует немедленного погашения, при этом обращается в суд и есть основания, что будет продано имущество гр.Б, то моральный вред очевиден и есть смысл его взыскать. Если гр.Б, имея высокий уровень дохода + достаточное количество свободных денег спокойно закрывает долг перед банком, то моральный вред здесь, хоть и есть, но минимальный. Как правило суд больше 500 грн. в этом случае не присудит.

[Bolt]

Софи, все зависит от того, что написано в "договоре". У меня, например, есть очень классный пункт в "Правилах пользования платежной картой" /являются неотъемлемлемой частью договора/ п. 5.4. "Срок погашения процентов по кредиту- ежемесячно за предыдущий месяц. Срок погашения кредита- в полном объеме, не позднее последнего дня месяца, указанного на платежной карте..."

Еще один гвоздь в крышку гроба... Почему банк не требовал денег после наступления этого срока?

 

Такое у всех написано...

[sova]

логично, но договором установлен % не на прострочену сумму, хотя... суд не будет заморачиваться к чему относятся % по договору.

прострочена сума = тело+ %+комиссии

% по кредиту = от тела кредита.  есть разница, не находите?

Ну так и доказывать, что % на % не начисляются, также и пеня на пеню.

[sova]

Возник вопрос. Подскажите пожалуйста ув. специалисты, ситуация следующая :

Гражданин А в  определённый период времени, имея доверительные отношения со своим  знакомым Гражданином Б, без разрешения последнего, воспользовался его карточкой «ПриватБанк» и снял деньги в сумме - 0000000,00 гривен. В дальнейшем не уплатил (не погасил) данную задолженность, в результате чего Граждагину Б была начислена и снята с его зарплатной карты «ПриватБанк» пеня в сумме - 00000,00 гривен.

 

Как квалифицировать действия Гражданина А? Можно ли в данном случае вменить мошенничество ?

Чего Вы паритесь? Описываете ситуацию, указываете, что в отношении гражданина Б по вашему мнению совершено преступление, которое подпадает под квалификацию статей ........(указываете все статьи под которые может попасть деяние) УК Украины и просите принять меры. В милиции сидят особо умные, они что-нибудь из вашего перечня выберут

[Obelix]

обычно они выбирают попросить денег за работу с заявителя, потом сбить денег с виновного, потом закрыть дело по срокам или по отсутствию состава преступления. Заявителю в лучшем случае расскажут про высокую крышу виновного и проклятое позвонковое право

В худшем - пошлют нах.  Обычно - отмораживаются

[sova]

Вот тут и начинается работа адвоката, который начинает писать в прокуратуру, суд (да и другие инстанции) и после этого следак начинает понимать, что от назойливого заявителя так просто не отделаться и пытается изобразить какую-нибудь работу. А жалобы опять таки подстегивают его это делать побыстрее. (но все это получается в том случае, если "великая" прокуратура или "уважаемый" суд соблаговалят усмотреть в действиях следака нарушения).

[centurion]

Вот тут и начинается работа адвоката, который начинает писать в прокуратуру, суд (да и другие инстанции) и после этого следак начинает понимать, что от назойливого заявителя так просто не отделаться и пытается изобразить какую-нибудь работу. А жалобы опять таки подстегивают его это делать побыстрее. (но все это получается в том случае, если "великая" прокуратура или "уважаемый" суд соблаговалят усмотреть в действиях следака нарушения).

Ну пусть заявитель пишет, а следак пытается изображать видимость работы. Заёмщику-то что с этого? На рандеву со следаком только по повестке, а не по телефонному вызову. Я не вижу причин для беспокойства, разве что те, кто с этим сталкивается впервые, смогли переварить гонор и рвение сотрудников милиции, пропуская всё через фильтр

[sova]

Довел до суда дело. СПД заключил договор на выполнение работ, взял деньги и ничего не сделал. Сейчас в суде по 190 УК. Но тут помогло, что мой клиент, как потом оказалось, такой не один и то, что этот СПД сразу признал, что деньги потратил на свои нужды и выполнять работу не собирался. Так что иногда и обращения в милицию "простреливают" (правда не всегда)

[arash]

Вот прочтите!!!!!

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

справа  № 415/4294/13-ц

провадження № 2/415/1417/13

16.10.2013 р.                                                                                           м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року в розмірі 26 289 грн. 77 коп. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір карткового рахунку, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито кредитну лінію з кредитним лімітом у розмірі 7000 грн. під 36 відсотків річних від залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної карки.

У позові зазначалося, що вище вказаний договір було укладено шляхом приєднання відповідача на підставі поданої заяви до умов, запропонованих банком в умовах та правилах надання банківських послуг та правилах користування платіжною карткою.

В позові позивач вказував, що зобов'язання з повернення отриманих у кредит коштів відповідач належним чином не виконувала, а тому станом на 31 травня 2013 року має вищевказану заборгованість, за стягненням якої вимушений звернутися до суду.  

Представник позивача подав заяву, в якій позов підтримав, просив справу розглядати за його відсутності. Відповідач про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся, в судове засідання не з'являвся два рази поспіль, клопотань про відкладення розгляду справи та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд відповідно до вимог статтей 224, 225 ЦПК вбачає підстави для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення за наявними у справі доказами.  

У судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини спірних правовідносин між сторонами у справі.  

15 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», назва якого в подальшому була змінена на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом приєднання в порядку ст. 634 ЦК України до умов, запропонованих банком в письмових Умовах та правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачем заяви, в якій міститься підпис зроблений від її іменні про ознайомлення з цими умовами та правилами (а.с. 8).

Відповідно до укладеного договору банк 15 лютого 2008 року відкрив картковий рахунок та надав відповідачу платіжну картку з кредитним лімітом у розмірі 7000 грн. з базовою відсотковою ставкою в 3 відсотки на місяць від залишку заборгованості (а.с. 8).

З наданої представником позивача виписки з особистого рахунку відповідача вбачається, що за вище вказаним картковим рахунком відповідачем проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів на повернення отриманого кредиту, відсотків за користування ним та штрафних санкцій. Перше зняття кредитних коштів відбулося 18 лютого 2008 року - було знято 500 грн. готівкових коштів, а останній платіж на погашення заборгованості відбувся 27 вересня 2009 року - було внесено 1063грн. 17 коп. (а.с. 29,30).

Кошти, що надходили на картковий рахунок відповідача, позивач зараховував на погашення суми боргу та штрафних санкцій.

Позивач нарахував відповідачу заборгованість, загальна сума якої станом на 31 травня 2013 року становила 26 289 грн. 77 коп., у складі якої: 6991 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом; 13235 грн. 68 коп. - заборгованість за відсотками; 4334 грн. 41 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф фіксована частина;  1228 грн. 08 коп. - штраф процентна складова, застосованих відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Ознайомившись з доводами позовної заяви, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.  

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, а також фізичним особам врегульовано Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яку затверджено Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 року з подальшими змінами та доповненнями.

Пунктом 1.8. цієї Інструкції передбачено, що банки можуть відкривати своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Його положенням поточним визначено рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Зокрема, відповідно до п.п. 1.14), 1.27) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до платіжних інструментів, за допомогою яких здійснюються розрахунково-касові операції, віднесено в тому числі й платіжні картки.

Порядок використання платіжних карток врегульовано Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року N 223 з подальшими змінами (далі - Положення).

Відповідно до наведеного в п. 1.4. Положення визначення платіжної картки, такою визначено спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором.

Згідно із п. 1.4. Положення платіжною операцією є дія, ініційована держателем спеціального платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього спеціального платіжного засобу за банківським рахунком.

Відповідно до змісту п. 1.11. вказаного Положення банк як емітент платіжної картки зобов'язаний у порядку, установленому законодавством України, ідентифікувати клієнта, який відкриває рахунок в банку, і держателя спеціального платіжного засобу, який здійснюватиме операції з його використанням за цим рахунком.

На бак також покладено обов'язок забезпечити наявність у договорі, на підставі якого надаються послуги щодо виконання платіжних операцій з використанням платіжних карток за відкритим у банку рахунком, умов, визначених п. 2.5. вказаного Положення, серед яких: види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання; порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо.

Пунктом 3.2. Положення встановлено, що при застосуванні дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності - за рахунок наданого банком кредиту.

Аналогічні положення містилися також у Положенні про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року N 137, та діяло на час укладення між сторонами у справі договору.

Разом із цим у п. 1.5. вказаного Положення картковий рахунок визначався як поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками, а також інші операції, визначені цим Положенням.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 3.1. умов обслуговування, наведених в Умовах і правилах надання банківських послуг, копії яких надані до матеріалів справи, позивачем було відкрито відповідачу картковий рахунок, строк дії якого мав бути визначений у заяві на його відкриття та Пам'ятці  (Правилах) користування платіжною карткою, згідно з умовами п. 3.1 якої такий строк мав бути визначений також і на самій платіжній картці (а.с. 9,10).

Згідно з п. 3.4. Умов і правил надання банківських послуг, відповідач отримала право використовувати платіжну карку для безготівкових розрахунків за товари (послуги), перерахування коштів на рахунок інших осіб та зняття готівки в касах банків, фінансових установ, в банкоматах в межах кредитного ліміту протягом строку її дії (а.с. 9).

Відповідно до п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк її дії подовжується у разі наявності на картковому рахунку грошових коштів для здійснення розрахункових операцій, які згідно із п. 4.1. цих правил зараховуються на картковий рахунок  шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або шляхом перерахування з інших банківських рахунків (а.с. 10).

Згідно із п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк її дії продовжується у разі, якщо після його закінчення не надійде заяви про закриття карткового рахунку (а.с. 10).

Таким чином, даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст. 1069 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін договору банківського рахунку, що пов'язанні з кредитуванням, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановленні договором.

Отже, відповідно до вищенаведених положень строк повернення отриманих у кредит коштів, повинен визначатися у договорі, і такий строк не може ототожнюватися з строком дії банківського - карткового рахунку, оскільки кредитний договір та договір банківського рахунку, який передбачає кредитування, є різними договорами.

Зі змісту п. 6.9. Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом протягом 30 днів з моменту її виникнення (а.с. 11).

При цьому відповідно до змісту п. 5.4. Правил користування платіжною карткою погашення процентів по кредиту повинне відбуватися щомісячно за попередній місяць,  а погашення кредиту в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (а.с. 10).  

Пунктом 9.12. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк. (а.с. 12).

Згідно із п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк її дії продовжується у разі, якщо після його закінчення не надійде заяви про закриття карткового рахунку (а.с. 10).

Таким чином зі змісту вищевказаних положень Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, які визначають зміст зобов'язання за укладеним з відповідачем договором, вбачається, що вони не містять остаточного терміну повернення одержаних у кредит коштів.

Отже, своєчасно не повернуті відповідачем кредитні кошти на протязі тридцятиденного строку, встановленого п. 6.9. вищевказаних Умов та п. 5.4. зазначених вище Правил, вважаються простроченою заборгованістю, за стягненням якої позивач міг звернутися до суду, в тому числі починаючи з останньої операції за картковим рахунком - внесення відповідачем грошових коштів на повернення кредиту, яка мала місце 27 вересня 2009 року (а.с. 30).

Суд не може прийняти до уваги положення п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг про те, що договір карткового рахунку діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Вказане застереження не може визначати остаточний термін повернення кредиту, оскільки визначає строк дії карткового рахунку, а не строк користування кредитними коштами та остаточний термін їх повернення (а.с. 12).  

Разом з цим, не може визначати остаточний строк повернення кредиту положення п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк, оскільки ним передбачено лише поновлення договору карткового рахунку, а не подовження строку користування кредитними коштами (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з цим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до умов договору.

В розумінні змісту цих та вищевказаних норм строк, зазначений в п. 6.9. Умов та правил надання банківських послуг, є строком, на протязі якого відповідач повинна була повернути отриманні кредитні кошти, а його порушення тягне наслідок - визнання кредиту простроченим, а тому вказане застереження не визначає остаточний строк повернення кредиту.

Водночас остаточним строком повернення кредиту не може вважатися строк, вказаний в п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг, оскільки цей строк визначає строк дії договору карткового рахунку в цілому, тобто строк на протязі якого банк був зобов'язаний надавати відповідачу кредитні кошти в межах ліміту, встановленого за картковим рахунком.

Отже, відповідно до вищезазначених приписів діючого законодавча та наявних у матеріалах справи Умов та правил надання банківських послуг, позивач мав право вимагати повернення грошових сум, наданих відповідачу в кредит, після закінчення місячного строку, встановленого для повернення, кожної окремої суми, з пропуском якого заборгованість відповідача вважалася простроченою.

Згідно зі ст. 256 ЦК України особи звертаються до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу на протязі строку позовної давності. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у три роки, який підлягає застосуванню до вимог, частина з яких є предметом заявленого позивачем позову, а в частині стягнення неустойки, згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, такий строк становить один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про його виконання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається у разі вчинення боржником дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Наслідком переривання строку позовної давності, відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України, є перебіг строку позовної давності заново, а відповідно - до нового строку не зараховується час, що минув до моменту його переривання.    

Останній платіж на погашення відповідачем заборгованості відбувся 27 вересня 2009 року, який відповідно до вищенаведених приписів зумовив переривання строку позовної та перебіг його заново з наступного дня після вказаної дати (а.с. 30).

Отже, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача після спливу строків позовної давності, встановлених ст.ст. 257, 258 ЦК України.  

Згідно з п. 31 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012  «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», а також відповідно до імперативного припису п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Вказаний строк давності є присічним, а тому не підлягає поновленню незалежно від поважності причин його пропуску.

Разом тим ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено частинами 12 та 13 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VI від 22 вересня 2011 року.

Пунктом 2 прикінцевих положень цього Закону передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, тобто до 16 жовтня 2011 року.

Однак, договір між позивачем та відповідачем було укладено раніше - до цієї дати, а отже чинні на даний час положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими встановлено заборону вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не застосовуються до відносин, що виникли на підставі укладеного між договору.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було подано заяви про застосування строку позовної давності, підстави для його застосування  згідно із п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню його заборгованість за договором.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року, що утворилася станом на 31 травня  2013 року, у загальній сумі - 26 289 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 77 коп. (у складі якої: 6991 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом; 13235 грн. 68 коп. - заборгованість за відсотками; 4334 грн. 41 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф фіксована частина;  1228 грн. 08 коп. - штраф процентна складова) та витрати на сплату судового збору в розмірі 262 (двісті шістдесят дві) грн. 90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Лисичанським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної  скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не буде скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення.

Суддя:                                                                    С.В. Томчишен

 

[Obelix]

Вот прочтите!!!!!

...

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було подано заяви про застосування строку позовної давності, підстави для його застосування  згідно із п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню його заборгованість за договором.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

 

Ну дык законы защищают тех, кто готов за них бороться.

Сначала кредит не платим, все денег жмем...потом в суд не ходим жмем денег на юриста...на интернет...на маршрутку...

Потом получаем такое решение.

Все правильно.

[Bolt]

Вказаний строк давності є присічним, а тому не підлягає поновленню незалежно від поважності причин його пропуску.

 

 

Я плохо знаю украинский... Что означает это выделенное  слово? 

[Гость zanarod]

Ну дык законы защищают тех, кто готов за них бороться.

Сначала кредит не платим, все денег жмем...потом в суд не ходим жмем денег на юриста...на интернет...на маршрутку...

Потом получаем такое решение.

Все правильно.

Вот именно.

Народ считает,что суд должен сам увидеть и применить.

[Гость zanarod]

Чего Вы паритесь? Описываете ситуацию, указываете, что в отношении гражданина Б по вашему мнению совершено преступление, которое подпадает под квалификацию статей ........(указываете все статьи под которые может попасть деяние) УК Украины и просите принять меры. В милиции сидят особо умные, они что-нибудь из вашего перечня выберут

Да я вообщето и не парюсь,я даже решение имею по этому делу (лень выкладывать). Это я  задачку (если можно так сказать) для местных специалистов кидал. Кстати, Гражданин А был осуждён по ст.190 КК Украины.

 

 

Должен сказать,что Dimon73 ближе всех в своих рассуждениях подошёл к верному ответу.