Определение Печерского райсуда о неправомерности действий исполнителя и снятии имущества с торгов

[batyshka]

Державний герб України

Печерський районний суд міста києва

 

Справа № 757/19570/13-ц

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 листопада 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

 

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Солона А. А.,

 

розглянувши у відкритому судовому скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження та зобов'язання вчинити дії,-

 

В С Т А Н О В И В :

 

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження та просить зобов'язати державного виконавця зняти з реалізації іпотечне нерухоме майно.

 

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначив, що на примусовому виконанні Білозерського районного управління юстиції Херсонської області перебуває виконавчий лист № 2-3645/10, виданий Печерським районним судом м. Києва, щодо стягнення на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 34/4/07-НВ від 19.10.2007 р. еквівалентно 959 356,30 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. звернуто стягнення та здійснено передачу на реалізацію з прилюдних торгів нерухомого майна, а саме: житловий будинок площею 237,6 м. кв та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1509 га які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить скаржнику на праві приватної власності та обтяжені іпотекою відповідно до договору іпотеки від 19.10.2007 року, який укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 Зазначені дії державного виконавця скаржник вважає незаконними та такі, що здійснені всупереч вимог закону.

 

В судове засідання заявник та представник заявника не з'явилися, про місце і час розгляду скарги повідомлені належним чином, на адресу суду направили заяву, вимоги викладені в скарзі підтримали та просили задовольнити.

 

Державний виконавець, дії якого оскаржуються, в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, на адресу суду направив клопотання про розгляд скарги у його відсутність та просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

 

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

 

28.08.2013 р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження заявнику стало відомо, що в ході здійснення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-3645/10 виданого 16.02.2013 р. Печерським районним судом м. Києва старшим державним виконавцем ВДВС Білозерського РУЮ Херсонської області Соколенком В.В. звернуто стягнення та здійснено передачу на реалізацію з прилюдних торгів нерухомого майна ОСОБА_1

 

04.09.2013 р. представник заявника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 направив на адресу суду скаргу на дії державного виконавця.

 

Таким чином боржник має право оскаржити дії державного виконавця у десятиденний строк з моменту коли дізналася про порушення її прав чи свобод її отримання до Печерського районного суду м. Києва, оскільки саме останнім був виданий виконавчий лист.

 

Вивчивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд дійшов до наступного. 

 

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Білозерського районного управління юстиції Херсонської області перебуває виконавчий лист № 2-3645/10, виданий Печерським районним судом м. Києва, щодо стягнення на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором № 34/4/07-НВ від 19.10.2007 р. еквівалентно 959 356,30 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенком В.В. звернуто стягнення та здійснено передачу на реалізацію з прилюдних торгів нерухомого майна, а саме: житловий будинок площею 237,6 м. кв та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1509 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить заявнику на праві приватної власності та обтяжені іпотекою відповідно до договору іпотеки від 19.10.2007 року, який укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1

 

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

 

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є - звернення стягнення на майно боржника;

 

- звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

 

- вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

 

- інші заходи, передбачені рішенням.

 

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Так, судом встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір, також 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено іпотечний договір.

 

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до розділу V зазначеного Закону можливо в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки.

 

Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, тобто іпотека є різновидом застави. Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про іпотеку". Відповідно до пункту 2 Розділу VI "Прикінцеві положення" даного Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. За загальним правилом новий акт законодавства застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно з частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Про реалізацію іпотекодержателем своїх прав на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться також в перших частинах статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку».

 

В вищеназваних нормах права зазначається як на підставу звернення стягнення на предмет іпотеки саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову. Таким чином, за термінологією законодавчих актів, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного до ЗУ «Про іпотеку» змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в позовному провадженні.

 

Ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлює, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: - загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; - опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; - заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; - спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; - пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; - початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

 

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Із змісту вищенаведених норм та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову, а не будь-яке рішення суду про задоволення вимог майнового характеру.

 

Таким чином, оскільки в ході розгляду скарги доводи заявника про допущені державним виконавцем порушення знайшли своє підтвердження, тому скарга в даній частині підлягає задоволенню.

 

Щодо вимоги заявника про стягнення з державного виконавця судового збору, то на думку суду дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ЗУ «Про судовий збір» сплата судового збору за подачу скарги на дії державного виконавця не передбачено.

 

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 20,25 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. стс. 570, 590 ст. ст. 210, 293, 385, 386-388 ЦПК України суд, -

 

У Х В А Л И В :

 

Скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

 

Визнати дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. щодо передачі на реалізацію житлового будинку з земельною ділянкою, який є предметом іпотеки та на яке приватним нотаріусом накладено заборону відчуження - незаконними.

 

Зобов'язати старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Соколенко В.В. зняти з реалізації іпотечне нерухоме майно, а саме: житловий будинок площею 237,6 м. кв та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1509 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

 

В іншій частині скарги - відмовити.

 

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

 

Суддя Т.Г. Ільєва

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35444775

 

[Obelix]

очень законно

[batyshka]

мені цікаво, а чи не пропустив банк строк позовної давності на звернення стягнення на предмет іпотеки? неодноразово це питання піднімалось на форумі, однак відповіді не отримано

[alexburko]

А це питання піднімалося стороною у справі?

[у.zaporozhskiy]

мені цікаво, а чи не пропустив банк строк позовної давності на звернення стягнення на предмет іпотеки? неодноразово це питання піднімалось на форумі, однак відповіді не отримано

 

Я думаю, що пропущено.

Якщо з моменту першої просрочки пройшло більше 3 років.

 

Позитивно, що при постановлені ухвали сторони були відсутні, а суд все одно розглянув скаргу згідно з вимогами закону.

 

В судове засідання заявник та представник заявника не з'явилися, про місце і час розгляду скарги повідомлені належним чином, на адресу суду направили заяву, вимоги викладені в скарзі підтримали та просили задовольнити.

[Obelix]

А це питання піднімалося стороною у справі?

ну теперь если шо, можно будет и поднять...

вопрос конечно актуальный.

спор решен, задолженность взыскана, но ипотечное майно трогать низзя.

Нужно новый иск, новое решение, скорее всего будет...Но вопрос ИД

Не прервался ли он подачей иска на взыскание денег? Не восстановит ли суд срок ИД?

[kristi]

 

Позитивно, що при постановлені ухвали сторони були відсутні, а суд все одно розглянув скаргу згідно з вимогами закону.

 

В судове засідання заявник та представник заявника не з'явилися, про місце і час розгляду скарги повідомлені належним чином, на адресу суду направили заяву, вимоги викладені в скарзі підтримали та просили задовольнити.

 

 

 

думаю представитель был, чтоб не писать заседание и сэкономить свое время судьи просят писать позивачу заяву, что  слушать в его отсутствие....

[alexburko]

ну теперь если шо, можно будет и поднять...

вопрос конечно актуальный.

спор решен, задолженность взыскана, но ипотечное майно трогать низзя.

Нужно новый иск, новое решение, скорее всего будет...Но вопрос ИД

Не прервался ли он подачей иска на взыскание денег? Не восстановит ли суд срок ИД?

Вот последнее меня и смущает...

[Obelix]

Вот последнее меня и смущает...

учитывая последнюю редакцию понятия "Срок ИД" в исполнении ВСУ, где ИД начинается на каждый платеж отдельно, у банка есть еще 3 года после даты последнего предполагаемого платежа. А в ипотечных договорах сроки доооолгие.

Хорошо может сыграть досудова вымога (если она есть) перед первым иском, где банк пришел к выводу о наступлении сроков возврата всего кредита. 

Т.е. вымога + срок на устранение + 3 года. В этом случае основания для ИД довольно веские.

[batyshka]

Вот последнее меня и смущает...

 

 

учитывая последнюю редакцию понятия "Срок ИД" в исполнении ВСУ, где ИД начинается на каждый платеж отдельно, у банка есть еще 3 года после даты последнего предполагаемого платежа. А в ипотечных договорах сроки доооолгие.

Хорошо может сыграть досудова вымога (если она есть) перед первым иском, где банк пришел к выводу о наступлении сроков возврата всего кредита. 

Т.е. вымога + срок на устранение + 3 года. В этом случае основания для ИД довольно веские.

 

як вбачається із тої ж судової практики та ст. 16 ЦК, вимога про стягнення заборгованості ( у даному випадку однозначно зміна зобов"язання з періодичних платежів на дострокове повернення кредиту ) та вимога про звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки є різними способами захисту порушених прав.

 

згідно теми -  відбулось порушення прав (несплата платежів), була вимога (Кредитпромбанк в 2008 - 2009 роках практикував надсилати такі вимоги), зобов"язання було змінено на дострокове і почав перебіг строк позовної давності для захисту порушених прав. після подання позову позовна давність перервалася .

 

так ось, позовна давність перервалася для усіх способів захисту порушених прав чи тільки для вимоги про стягнення заборгованості?

 

до якої остаточної думки приходимо колеги? 

[andrew2]

як вбачається із тої ж судової практики та ст. 16 ЦК, вимога про стягнення заборгованості ( у даному випадку однозначно зміна зобов"язання з періодичних платежів на дострокове повернення кредиту ) та вимога про звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки є різними способами захисту порушених прав.

 

згідно теми -  відбулось порушення прав (несплата платежів), була вимога (Кредитпромбанк в 2008 - 2009 роках практикував надсилати такі вимоги), зобов"язання було змінено на дострокове і почав перебіг строк позовної давності для захисту порушених прав. після подання позову позовна давність перервалася .

 

так ось, позовна давність перервалася для усіх способів захисту порушених прав чи тільки для вимоги про стягнення заборгованості?

 

до якої остаточної думки приходимо колеги? 

Ну так Луспеник считает, что нет солидарной ответственности имущественного поручителя и должника, где-то на сайте выкладывалось решение Винницкой апелляции по делу ООО Элекомс и имущественных поручителей, поищите, но там так замучено, что нужно скопом разбираться - там и про солидарную и про субсидиарную ответственность, сам пока могу сказать , что имеем следующее-

Пленум № 5 (п.23) - солидарной ответственности имущественного поручителя и должника норами ЦКУ не предусмотрено

ст. 619 ЦКУ предусмотрена дополнительная (субсидиарная) ответственность согласно договора или закона

взаимоотношения по договорам ипотеки регулируется нормами ЗУ ПИ и ЦКУ, нормаи ЗУ ПИ дополнительная (субсидиарная) ответственность не предусмотрена.

Ипотекодатель не подписал договор на доп.ответстсвенность с Банком, значит нормы ч.2 ст.264 ЦКУ применить нельзя.

Это мысли вслух по этому решению Винницкой апелляции, а теперь тоже есть желание общаться по такой теме, подача иска к должнику и поручителям, прерывает или нет ИД по отношениям между банком и мущественным поручителем.

[batyshka]

до чого тут відповідальність поручителя? та інше?

[andrew2]

Ну так Луспеник считает, что нет солидарной ответственности имущественного поручителя и должника, где-то на сайте выкладывалось решение Винницкой апелляции по делу ООО Элекомс и имущественных поручителей, поищите, но там так замучено, что нужно скопом разбираться - там и про солидарную и про субсидиарную ответственность, сам пока могу сказать , что имеем следующее-

Пленум № 5 (п.23) - солидарной ответственности имущественного поручителя и должника норами ЦКУ не предусмотрено

ст. 619 ЦКУ предусмотрена дополнительная (субсидиарная) ответственность согласно договора или закона

взаимоотношения по договорам ипотеки регулируется нормами ЗУ ПИ и ЦКУ, нормаи ЗУ ПИ дополнительная (субсидиарная) ответственность не предусмотрена.

Ипотекодатель не подписал договор на доп.ответстсвенность с Банком, значит нормы ч.2 ст.264 ЦКУ применить нельзя.

Это мысли вслух по этому решению Винницкой апелляции, а теперь тоже есть желание общаться по такой теме, подача иска к должнику и поручителям, прерывает или нет ИД по отношениям между банком и мущественным поручителем.

И еще касательно ипотечного требования, ипотекодержатель в случае нарушения основного или ипотечного договора направлят ипотечное требование и дает срок не менее 30 дней на устранение недостатков, смотрите пункты касательно сроков действия ДИ , и применяйте положения ИД при неопределенных сроках выполенения обязательств, Так что под каждый конкретный случай.

[andrew2]

до чого тут відповідальність поручителя? та інше?

В том решении, иск банк проиграл, имущ.поручитель подал заявление о применении именно ИД, несмотря на то, что уже было решение о взыскании задолженности с должника, у Вас идентичная ситуация - есть решение о взыскании задолженности, по которому нельзя взыскать ипотеку. Кроме этого, я понял что было требование досрочно погасить весь кредит ,и Вы ставите вопрос можно или нет такое требование применить к ипотекодателю, если одно лицо то однозначно, если разные лица - должник и ипотекодатель, я Вам и написал о этом решении Винницкой апелляции,там тоже не было конкретного ипотечного требования, но там был нюанс - ипотекодатель не был стороной дела в хозсуде, и т.о. видимо не знал о нарушениях основного договора. А вообще если не подходит для обсуждения,значит не подходит.

[sova]

як вбачається із тої ж судової практики та ст. 16 ЦК, вимога про стягнення заборгованості ( у даному випадку однозначно зміна зобов"язання з періодичних платежів на дострокове повернення кредиту ) та вимога про звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки є різними способами захисту порушених прав.

 

згідно теми -  відбулось порушення прав (несплата платежів), була вимога (Кредитпромбанк в 2008 - 2009 роках практикував надсилати такі вимоги), зобов"язання було змінено на дострокове і почав перебіг строк позовної давності для захисту порушених прав. після подання позову позовна давність перервалася .

 

так ось, позовна давність перервалася для усіх способів захисту порушених прав чи тільки для вимоги про стягнення заборгованості?

 

до якої остаточної думки приходимо колеги? 

Ну если исходить из логики ВСУ по последним постановлениям, то ИД по телу = срок действия КД+3 года (там ведь заявитель пытался сослаться на вымогу, но получил во такой вывод ВСУ)

[andrew2]

Ну если исходить из логики ВСУ по последним постановлениям, то ИД по телу = срок действия КД+3 года (там ведь заявитель пытался сослаться на вымогу, но получил во такой вывод ВСУ)

Заявитель в жалобе в ВСУ не ссылался на не одинаковое применение норм абз.2 ч.5 ст.261 ЦКУ 

просто ссылался на абз.1 ч.5 ст.261 , а не абз.2 ч.5 ст.261 ЦКУ, вот видимо эта постанова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27989326

вот и изучайте почему и как , там рассматривался вопрос о определенном сроке выполнения обязательств по графику платежей

 а вот вторая постанова ВСУ , на которую ссылался заявитель, везде идет дело о определенном сроке выполнения обязательств согласно графика платежей, ответчик там даже не пытался заявлять о неопределенном сроке выполнения обязательств, хотя вполне мог , но видимо требования не было о досрочном погашении http://reyestr.court.gov.ua/Review/29832590

Почему в нашем случае для пересмотра были выбраны именно эти две постановы, можно судить если найти решения судов первой и апел.инстанций по ПУМБу. Если есть желание анализировать конечно.

[batyshka]

andrew2 ще раз вивчив постанову Вінницької апеляції на яку Ви посилались http://reyestr.court.gov.ua/Review/29780164, що залишено без змін ВССУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/31297182 , тема на форумі http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5932 , дійсно Ваша правда, судді чітко висловились відносно позовної давності, а саме:

 
ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України). Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами не передбачена. А лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі (ччастина 2 статті 543 ЦК України). З цих підстав до даних правовідносин не можна застосовувати до виниклих правовідносин положення статті 264 ЦК України, оскільки позивач, пред'явивши позов до господарського суду з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором до ТОВ НВФ «Елекомс», не перервав, як він вважає перебіг позовної давності і щодо вимог до ОСОБА_3, так як останній не несе субсидіарної відповідальності та не був будь-яким чином залучений до справи чи повідомлений про судове слухання в господарському суді.

 

тобто, якщо боржник та іпотекодавець одна і та сама особа, то зобов"язання дійсне і строк позовної давності перервався?

[у.zaporozhskiy]

ну теперь если шо, можно будет и поднять...

вопрос конечно актуальный.

спор решен, задолженность взыскана, но ипотечное майно трогать низзя.

Нужно новый иск, новое решение, скорее всего будет...Но вопрос ИД

Не прервался ли он подачей иска на взыскание денег? Не восстановит ли суд срок ИД?

 

Много вопросов без ответов.

Только через год-два мы получим на них ответы.

Восстановить будет сложно (но в нашей стране нет ничего невозможного), а вот было ли прерывание: Самый главный вопрос.

[andrew2]

andrew2 ще раз вивчив постанову Вінницької апеляції на яку Ви посилались http://reyestr.court.gov.ua/Review/29780164, що залишено без змін ВССУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/31297182 , тема на форумі http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5932 , дійсно Ваша правда, судді чітко висловились відносно позовної давності, а саме:

 

ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України). Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами не передбачена. А лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі (ччастина 2 статті 543 ЦК України). З цих підстав до даних правовідносин не можна застосовувати до виниклих правовідносин положення статті 264 ЦК України, оскільки позивач, пред'явивши позов до господарського суду з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором до ТОВ НВФ «Елекомс», не перервав, як він вважає перебіг позовної давності і щодо вимог до ОСОБА_3, так як останній не несе субсидіарної відповідальності та не був будь-яким чином залучений до справи чи повідомлений про судове слухання в господарському суді.

 

тобто, якщо боржник та іпотекодавець одна і та сама особа, то зобов"язання дійсне і строк позовної давності перервався?

Тут скользкий вопрос, ведь если с одного и того-же чела есть решение о взыскании задолжености при наявности ипотеки, ипотеку без решения суда по этому-же челу не трогают, ведь так .

значит это разные правоотношения и исковая давность в таком случае не прерывается, но пока таких решений в реестре не нашел.

но подходит для случая, когда должник и и потекодатель разные лица.

[andrew2]

Вот поэтому и предлагаю разложить решение Винницкой апелляции по полочкам, а в ответ тишина, мда, всем понятно как таких оснований добилась Винницкая апелляция.

[у.zaporozhskiy]

як вбачається із тої ж судової практики та ст. 16 ЦК, вимога про стягнення заборгованості ( у даному випадку однозначно зміна зобов"язання з періодичних платежів на дострокове повернення кредиту ) та вимога про звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки є різними способами захисту порушених прав.

 

згідно теми -  відбулось порушення прав (несплата платежів), була вимога (Кредитпромбанк в 2008 - 2009 роках практикував надсилати такі вимоги), зобов"язання було змінено на дострокове і почав перебіг строк позовної давності для захисту порушених прав. після подання позову позовна давність перервалася .

 

так ось, позовна давність перервалася для усіх способів захисту порушених прав чи тільки для вимоги про стягнення заборгованості?

 

до якої остаточної думки приходимо колеги? 

 

Здесь однозначного ответа нет.

Суд может повернуться как в одну сторону, так и другую.

Для требований по ипотеки должно применяться правило, предусмотренное ч. 5 ст. 261 ЦК.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

 

Поэтому для договора ипотеки срок начинает исчисляться с момента первой просрочки + льготный срок (если предусмотрен договором).

Это уже обсуждалось неоднократно.

 

ч. 2 ст. 264 ЦК, вполне может быть использована для прерывания.

 

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Если с момента подачи иска, прошло менее 3 лет, то банк еще имеет право обратить взыскание на предмет ипотеки, но только в том случае, если до момента подачи первого иска прошло менее 3 лет с момента первой просрочки+ льготного периода.

Так это видится на данный момент.

Если будет противоположенная практика, буду только рад.

[у.zaporozhskiy]

Вот поэтому и предлагаю разложить решение Винницкой апелляции по полочкам, а в ответ тишина, мда, всем понятно как таких оснований добилась Винницкая апелляция.

 

 

andrew2 ще раз вивчив постанову Вінницької апеляції на яку Ви посилались http://reyestr.court.gov.ua/Review/29780164, що залишено без змін ВССУ http://reyestr.court.gov.ua/Review/31297182 , тема на форумі http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5932 , дійсно Ваша правда, судді чітко висловились відносно позовної давності, а саме:

 

ПАТ «Універсал Банк» зазначає те, що строк позовної давності було перервано пред'явленням вимоги до одного з боржників: позову до ТОВ НВФ «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Така позиція позивача спростовується наступним: дійсно норма ч. 2 ст. 264 ЦК визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Однак дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України). Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами не передбачена. А лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі (ччастина 2 статті 543 ЦК України). З цих підстав до даних правовідносин не можна застосовувати до виниклих правовідносин положення статті 264 ЦК України, оскільки позивач, пред'явивши позов до господарського суду з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором до ТОВ НВФ «Елекомс», не перервав, як він вважає перебіг позовної давності і щодо вимог до ОСОБА_3, так як останній не несе субсидіарної відповідальності та не був будь-яким чином залучений до справи чи повідомлений про судове слухання в господарському суді.

 

тобто, якщо боржник та іпотекодавець одна і та сама особа, то зобов"язання дійсне і строк позовної давності перервався?

 

Я бы не считал данное решение ориентиром.

С чего апелляционный суд решил, что ч. 2 ст. 264 ЦК распространяется только на случаи дополнительной ответственностью?

Какие нормы материального права это подтверждают?

[andrew2]

Я бы не считал данное решение ориентиром.

С чего апелляционный суд решил, что ч. 2 ст. 264 ЦК распространяется только на случаи дополнительной ответственностью?

Какие нормы материального права это подтверждают?

Так я тоже пытался разобраться, пока пришел к тому, что выложил выше в посте № 11, 

считаю,что можно думать так

поруки и ипотека разные виды обеспечения обязательств

но именно НА имущественное поручительство распространяются нормы ст.11 ЗУ ПИ

значит полная (солидарная) ответственность именно на имущ.поручителя не распространяются

субсидиарная ответственность регулируется ст.619 ЦКУ и м.б. только по закону или договору. Имущ.порчительство регулируется нормами ЗУ ПИ, договора о доп.ответственности имущ.поручитель не подписывал, значит и доп.ответственности не несет , где-то так давайте обсуждать.

Такое решение в пользу именно имущ.поручителей, а не ипотекодателей.

[у.zaporozhskiy]

Так я тоже пытался разобраться, пока пришел к тому, что выложил выше в посте № 11, 

считаю,что можно думать так

поруки и ипотека разные виды обеспечения обязательств

но именно НА имущественное поручительство распространяются нормы ст.11 ЗУ ПИ

значит полная (солидарная) ответственность именно на имущ.поручителя не распространяются

субсидиарная ответственность регулируется ст.619 ЦКУ и м.б. только по закону или договору. Имущ.порчительство регулируется нормами ЗУ ПИ, договора о доп.ответственности имущ.поручитель не подписывал, значит и доп.ответственности не несет , где-то так давайте обсуждать.

Такое решение в пользу именно имущ.поручителей, а не ипотекодателей.

Вы считаете, что при подаче иска к имущественному поручителю, если до этого был подан иск к заемщику в границах срока исковой давности, то не было прерывания срока исковой давности?*

[andrew2]

Вы считаете, что при подаче иска к имущественному поручителю, если до этого был подан иск к заемщику в границах срока исковой давности, то не было прерывания срока исковой давности?*

Ярослав, я считаю, что данное решение поможет имущ.поручителям сохранить ипотеку, и поэтому пытаюсь выяснить для себе , чем мотивировалась Винницкая апелляция вынося это решение, кстати, в реестре есть еще подобные решения. Мне такое решение подходит, пытаюсь понять как и где правильная мотивировка, касательно имущ.поручителя и ИД, нет солидарной ответственности, а по вопросу доп.ответственности , никто из форумчан так и не дал своей версии.