Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

5 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      5
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      5
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

Справа № 336/6650/13-ц

Пр. № 2/336/1445/2015

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

7 жовтня 2015 року

 

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

 

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредитування,

 

В С Т А Н О В И В:

 

Позивач звернувся з позовом, розмір якого збільшив під час судового розгляду, про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, укладеним між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, і відповідачем ОСОБА_1 8 серпня 2008 року.

 

В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року відповідач отримала кредит у сумі 50750 доларів США зі сплатою відсотків у вигляді плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку в розмірі 5,99 % і так званого FIDR, тобто процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Відповідно до п. 4 частини № 1 кредитного договору повернення кредиту та оплата процентів здійснюється шляхом оплати позичальником ануїтетних платежів, а строк дії кредиту простирається до 8 серпня 2023 року. У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком і ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в цей же день укладені договори поруки, за якими відповідачі зобовязалися у випадку невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором нести з нею солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування. Оскільки відповідач виконувала свої зобовязання неналежним чином, станом на 17 березня 2015 року ( заява про збільшення позовних вимог на а. с. 234-235 т. 1) у неї виникла заборгованість в сумі 6092885 грн. 01 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 54306,7 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентна 1182277 грн. 54 коп.; заборгованості за відсотками у сумі 5880,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентна 128020 грн.29 коп.; пені, нарахованої за період з 17 березня 2014 року по 17 березня 2015 року, у сумі 4782587 грн. 18 коп. У звязку з порушенням позичальником прийнятих на себе зобовязань просить про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зазначеної суми, а також судового збору у сумі 3654 грн.

 

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову, просить про його задоволення.

 

Представник відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_5 вважає, що позов задоволенню не підлягає.

 

В обґрунтування заперечень пояснила, що провадження в справі в частині вимог про стягнення 54306,7 доларів США заборгованості за кредитом, 1992,35 доларів США відсотків за користування кредитом, 36314 грн. 29 коп. пені підлягає закриттю, оскільки є рішення третейського суду від 25 грудня 2009 року про стягнення з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» зазначених сум.

 

Що стосується відсотків у сумі 3888,13 доларів США, які становлять різницю між 5880,48 доларів США, про стягнення яких просить позивач і 1992,35 доларів США, які стягнуті згаданим рішенням третейського суду, позивач звернувся з відповідними вимогами 12 серпня 2013 року, між тим надає відомості про розмір заборгованості за відсотками станом на 15 квітня 2010 року, і оскільки позивачем пропущена давність звернення до суду з вимогами про стягнення відсотків за період з 15 квітня по 12 серпня 2010 року, а обчислити їх у відсутність розрахунку не вбачається можливим, так як розрахунок не містить формули нарахування відсотків, через недоведеність позову в цій частині просить відмовити в задоволенні відповідних вимог.

 

У задоволенні вимог про стягнення пені також просить відмовити, оскільки проценти за договором не нараховувалися з 15 квітня 2010 року, тому підстави для нарахування пені також відсутні.

 

Крім того, просить про відмову у задоволенні позову ще й з мотивів пропуску позовної давності, оскільки, як зазначено, цей позов подано 12 серпня 2013 року, тоді як останній платіж за договором здійснено 13 травня 2009 року, доказів поважності причин пропуску давності, які могли б зумовити захист права, позивач не надає.

 

Позов до поручителів, на думку представника, задоволенню не підлягає через припинення дії договорів поруки, оскільки 21 серпня 2009 року через систематичне порушення позичальником зобовязань за кредитним договором фінансова установа звернулася до поручителів з вимогою про дострокове погашення заборгованості протягом тридцяти календарних днів, а в жовтні 2009 року і до суду; саме дата ухвалення рішення третейського суду і є строком виконання зобовязання, тому для банку з цієї дати починається перебіг шестимісячного строку на предявлення вимог до поручителя позичальника.

 

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час та місце вирішення спору, до суду не зявився з невідомих причин, що в силу ст. 169 ЦПК України зумовило проведення судового розгляду без його участі.

 

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

 

Судом встановлено, що 8 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, і відповідачем ОСОБА_1 укладений договір кредиту № ML-202/077/2008, за яким відповідач отримала кредит у сумі 50750 доларів США зі сплатою відсотків у вигляді плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку в розмірі 5,99 % і так званого FIDR, тобто процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, який зобовязалася повернути в строк до 8 серпня 2008 року (а. с. 5-8 т. 1). В цей же день на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_2, а також відповідачем ОСОБА_3 укладені договори № SR-202/077_1/2008 поруки і № SR-202/077/2008, згідно із яким поручителі зобовязалися нести солідарну з позичальником відповідальність за порушення ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором (а. с. 13-14 т. 1). Станом на 17 березня 2015 року у ОСОБА_1 відповідно до наданого розрахунку (а. с. 236 т.1) виникла заборгованість перед банком у сумі 6092885 грн. 01 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 54306,7 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентна 1182277 грн. 54 коп.; заборгованості за відсотками у сумі 5880,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентна 128020 грн.29 коп.; пені, нарахованої за період з 17 березня 2014 року по 17 березня 2015 року, у сумі 4782587 грн.

 

Ухвалою суду від 7 жовтня 2015 року провадження в справі в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 54306,7 доларів США, відсотків за користування кредитом у сумі 1992,35 доларів США, пені у сумі 36314 грн. 29 коп. закрито на підставі п.5 ст. 205 ЦПК України.

 

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

 

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

 

Надані суду письмові докази, зокрема: кредитний договір, договори поруки, графік погашення заборгованості, розрахунок заборгованості, довідка банківської установи про суму заборгованості та інші, вказують на характер правовідносин сторін.

 

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

 

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

 

Вирішуючи доводи представника відповідача ОСОБА_2 про пропущення позивачем строку предявлення вимог до її довірителя і припинення у звязку з цим дії договору поруки, суд не може погодитися з їхньою ґрунтовністю, виходячи з такого.

 

В силу ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

 

Як випливає із змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

 

Згідно із п.4.2. договору поруки між банком та поручителями відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобовязань в повному обсязі.

 

В силу п.1.6. кредитного договору позичальник зобовязується повністю повернути суму отриманого за цим договором кредиту до дати остаточного повернення кредиту, яка згідно із графіком погашення заборгованості співпадає з 8 серпня 2023 року (а. с. 12 т.1, зворотний бік).

 

Згідно із ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а згідно із ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

 

Виходячи із змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України право кредитора на предявлення вимог до поручителя обмежується шістьма місяцями лише у випадках, коли в договорі поруки не зазначений строк її припинення.

 

Між тим наведений судом пункт 4.2 договору поруки повязує її припинення з припиненням зобовязання, що забезпечене порукою, і оскільки в силу закону зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, слід вважати, що сторони домовилися про те, що дія поруки простирається до повного виконання зобовязань за кредитним договором.

 

Виходячи із змісту зазначеного пункту, порука припиняється з припиненням зобовязання виконанням, і оскільки до розгляду цієї справи рішення третейського суду не виконано, а встановлений п. 1.6. кредитного договору строк виконання основного зобовязання настає 8 серпня 2023 року, суд доходить висновку, що порука припиняється за спливом шести місяців після припинення зобовязання за основним договором.

 

На зазначений висновок суду не впливає і та обставина, що кредитор змінив строк виконання зобовязань, звернувшись в грудні 2009 року з позовом про дострокове погашення кредиту, оскільки відповідно до п. 1.4.1.4 договору кредитування у будь-якому випадку при повному поверненні суми кредиту, нараховані проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту. При простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються щоденно та повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту

 

У звязку з викладеним суд доходить висновку, що зобовязання не є припиненим, не дивлячись на задоволення вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки згідно із наведеним пунктом договору така складова зобовязання як проценти за користування кредитом відповідно до умов договору продовжують нараховуватись до фактичного повернення кредитних коштів.

 

Дійшовши висновку, що не є припиненими як основне зобовязання, так і те, що його забезпечує, суд між тим не знаходить підстав для ухвалення рішення на користь позивача, виходячи з таких міркувань.

 

Судом встановлено, що 26 листопада 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» і публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» переуступив товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» право предявлення вимог за кредитними договорами, в тому числі, за договором між «ОТП Банк» і ОСОБА_1 (а. с. 16-27 т.1).

 

Як випливає з додатку до договору купівлі-продажу кредитного портфелю (а. с. 25 т. 1), заборгованість за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» і ОСОБА_1 станом на час переуступки права вимоги, тобто на 26 листопада 2010 року, становить 54306,7 доларів США за кредитом, 5880,48 доларів США - за відсотками, по пені - 60187 грн. 18 коп.

 

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Виходячи з наведеного правила цивільного законодавства збільшення обсягу зобовязань, зокрема, шляхом нарахування відсотків і неустойки після здійснення переуступки права вимоги, є недопустимим.

 

Позивачем ці вимоги закону в частині нарахування процентів дотримані, оскільки ним предявлено позов про стягнення процентів саме у тій сумі, право на вимогу якої він прийняв відповідно до умов договору з фінансовою установою, а саме: у розмірі 5880,48 доларів США.

 

Як вже зазначено, рішенням постійно діючого третейського суду при АСОЦІАЦІЇ «КОМПРОМІС» від 25 грудня 2009 року з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» солідарно стягнуто заборгованість за договором кредитування № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 54306,7 доларів США, відсотків за користування кредитом за період з 10 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2009 року у сумі 1992,35 доларів США, пені за період 10 листопада 2008 року по 27 серпня 2009 року у сумі 36314 грн. 29 коп.(а. с. 90-92 т. 1).

 

Якщо з урахуванням цього рішення виходити з того, що розмір процентів, які підлягають стягненню, становить різницю між нарахованими у сумі 5880,48 доларів США і тими, що стягнуті на підставі рішення третейського суду у сумі 1992,35 доларів США, то їх розмір обчислюється сумою в 3888,13 доларів США.

 

Між тим розмір цієї складової зобовязання відповідно до доданого до уточненого позову розрахунку становить 4069,97 доларів США за період з 8 жовтня 2009 по 15 квітня 2010 року.

 

Вирахувана шляхом віднімання сума є меншою, ніж та, що зазначена в розрахунку, і хоча вона охоплює менший період (з 16 жовтня 2009 року як кінцевої дати періоду, за який стягнуті проценти рішенням третейського суду, по 15 квітня 2010 року), ніж той, за який нараховані проценти у сумі 4069,97 доларів США, механізм її утворення не наведений.

 

Доказів в обґрунтування того, яким чином нараховані відсотки, представник позивача суду не надав; суд позбавлений можливості вивести, чи є різниця між 4069,97 доларів США та 3888,13 доларів США у сумі 181,84 доларів США вартістю процентів за вісім днів з 8 жовтня по 16 жовтня 2009 року, оскільки, як випливає з п. 1.4. договору проценти нараховуються з використанням як фіксованої, так і плаваючої процентної ставки, і які саме формули покладені в основу розрахунку, суду не вбачається можливим встановити.

 

Статтею 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

 

В силу ст. ст. 10, 11 ЦПК України тягар доведення перед судом обґрунтованості як вимог, так і заперечень закон покладає на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, а суд вирішує цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 

Відповідно до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно виконувати процесуальні обовязки.

 

Вирішуючи вимоги позову, суд виходить з того, що позивач не довів ґрунтовність своїх вимог всупереч обовязку надати суду належні та допустимі докази про розмір заборгованості, розмір її складових, докази про застосування певної процентної ставки, не обґрунтував розбіжності, які містяться в розрахунку заборгованості.

 

Вирішуючи вимоги позову про стягнення неустойки у вигляді пені, суд виходить з того, що за змістом ст. 534 ЦК України неустойка є складовою, що утворює зобовязання, тому, на думку суду, до наступного кредитора в силу згаданої статті 514 ЦК України переходить право вимоги пені в розмірі, який прийняв на себе новий кредитор.

 

Відповідно до п. 4.1.1. договору за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню у розмірі 1 відсотка від суми несвоєчасно виконаних боржником зобовязань за кожен день прострочки.

 

Як зазначено судом, рішенням третейського суду з відповідачів стягнуто пеню за період з 10 листопада 2008 року по 27 серпня 2009 року у сумі 36314 грн. 29 коп.

 

В наданому суду розрахунку пеня обчислена з урахуванням спеціальної давності за один рік, що передує поданню заяви про збільшення позовних вимог, за період з 17 березня 2014 року по 17 березня 2015 року у сумі 219683 грн. 21 коп., а коментар до цієї суми означає, що це пеня за неповернене тіло кредиту і відсотки.

 

Між тим, за актом приймання-передачі кредитного портфелю до набувача перейшло право вимоги повернення пені у сумі 60187 грн. 18 коп.

 

Суду не надано фактичних доказів того, чи входить сума пені, стягнута рішенням третейського суду, до суми у 60187 грн. 18 коп., хоча і наявність цих даних не допомогла б суду у вірному обчисленні цього виду неустойки, яка є складовою зобовязання, оскільки за змістом наведеного пункту пеня має нараховуватись у валюті зобовязання, тоді як у всіх випадках її згадування в матеріалах справи вона зазначена в національній валюті, а механізм її розрахунку відсутній взагалі.

 

Розмір пені за період з 17 березня 2014 року по 17 березня 2015 року у сумі 219683 грн. 21 коп. (а. с. 236 т. 1) також не обґрунтований будь-якими розрахунками.

 

Між тим в усякому випадку, на думку суду, розмір цієї складової не може перевищувати її розмір, право на стягнення якого перейшло до нового кредитора, оскільки за змістом ст. ст. 514, 516-518 ЦК України зміна обсягу зобовязань не повинна порушувати права боржника.

 

З урахуванням викладеного, керуючись принципом змагальності цивільного судочинства, суд знаходить не доведеним і розмір неустойки, яка зазначена в позові.

 

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою, а за змістом ст. ст. 516, 517 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

 

Як випливає із ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

 

Аналогічні положення містяться в ст. 1082 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

 

Висновок суду про недоведеність позовних вимог підкріплює відсутність доказів дотримання порядку повідомлення боржників про заміну кредитора у зобовязанні, що передбачений частиною другою ст. 516 ЦК України, як і доказів того, що вимоги за договором кредитування № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року були фактично передані позивачеві, про що свідчить надання суду не оригіналу акту приймання передачі, з підписанням якого стаття 4 договору повязує факт передачі кредитного портфелю, а надання так званого зразку акту приймання-передачі кредитного портфелю (а. с. 26 т. 1).

 

За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

 

В силу ч. 2. ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

 

Виходячи з викладеного, початок давності для стягнення цих платежів слід обчислювати з моменту (наступного за днем чергового платежу дня) невиконання позичальником кожного з цих зобовязань.

 

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення грошових коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Аналіз наведених положень закону у співставленні з правилами цивільного законодавства про позовну давність дозволяють дійти висновку про право кредитора до закінчення строку виконання останнього зобовязання заявити вимогу про одночасне стягнення заборгованості з урахуванням давності предявлення вимоги за кожним з платежів.

 

І хоча відповідно до умов кредитного договору сторони домовилися про прийняття кредитодавцем від позичальника щомісячних чергових платежів, які утворюють загальне зобовязання, відповідно до графіку платежів кожного місяця, між тим грошове зобовязання, яке підлягає виконанню боржником перед фактором, закріплено на час передачі кредитного портфелю і має бути незмінним протягом його виконання, нарахування ж процентів за користування кредитом у сумі про стягнення якої просить позивач, як випливає з розрахунку (а. с. 236 т.1), припинено 15 квітня 2010 року, і саме з цієї дати треба починати відлік давності для звернення до суду.

 

Між тим звернення позивача з вимогою про стягнення всієї суми заборгованості співпало з 12 серпня 2013 року, тобто з пропуском давності звернення до суду.

 

В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.

 

Заперечуючи проти застосування позовної давності, представник позивача заявила, що вона не пропущена, оскільки договір є нерозірваним, право вимоги позивач набув 26 листопада 2010 року, а вже 12 серпня 2013 року, тобто до спливу давності, звернувся до суду з цим позовом.

 

Така заява була б обґрунтованою за умови продовження нараховування вимог за останні три роки, що передували зверненню до суду, проте суд дійшов висновку, що збільшення обсягу зобовязань після 26 листопада 2010 року є безпідставним і констатував, що нарахування процентів припинено 15 квітня 2010 року, ще до укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

 

Якщо ж в силу згаданого пункту договору 1.4.1.4. проценти нараховувались і після 15 квітня 2010 року до дня заміни сторони в зобовязанні, то суду не надано про це жодних відомостей, що свідчить на користь клопотання про застосування позовної давності.

 

Як випливає із змісту ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а це означає, що з заміною кредитора переривання перебігу давності не відбулося.

 

Що стосується неустойки, хоч вона і стягується в межах спеціальної давності за рік, що передував зверненню до суду, проте згідно із розясненнями п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

 

Таким чином суд доходить висновку, що право позивача в частині вимог про стягнення процентів і неустойки у вигляді пені за договором не підлягає захисту і крізь призму правил цивільного закону про позовну давність.

 

У звязку з викладеним, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, суд вважає, що представник позивача не довела ґрунтовності стягнення належних за договором коштів в сумі, що утворює ціну позову, відомостей про заборгованість з урахуванням давності предявлення вимог, яка не переривалася, суду не надала, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позивача.

 

Керуючись ст. ст. 15, 254, 256, 257, 261, 262, 267, 514, 516-518, 526, 534, 553-555, 559, 598, 611, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

 

В И Р І Ш И В:

 

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

 

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

 

Суддя О.В. Щаслива

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/52609678

Link to comment
Share on other sites

Виходячи з наведеного правила цивільного законодавства збільшення обсягу зобовязань, зокрема, шляхом нарахування відсотків і неустойки після здійснення переуступки права вимоги, є недопустимим.

 

 

Вирішуючи вимоги позову, суд виходить з того, що позивач не довів ґрунтовність своїх вимог всупереч обовязку надати суду належні та допустимі докази про розмір заборгованості, розмір її складових, докази про застосування певної процентної ставки, не обґрунтував розбіжності, які містяться в розрахунку заборгованості.

 

Висновок суду про недоведеність позовних вимог підкріплює відсутність доказів дотримання порядку повідомлення боржників про заміну кредитора у зобовязанні, що передбачений частиною другою ст. 516 ЦК України, як і доказів того, що вимоги за договором кредитування № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року були фактично передані позивачеві, про що свідчить надання суду не оригіналу акту приймання передачі, з підписанням якого стаття 4 договору повязує факт передачі кредитного портфелю, а надання так званого зразку акту приймання-передачі кредитного портфелю (а. с. 26 т. 1).

 

 

І хоча відповідно до умов кредитного договору сторони домовилися про прийняття кредитодавцем від позичальника щомісячних чергових платежів, які утворюють загальне зобовязання, відповідно до графіку платежів кожного місяця, між тим грошове зобовязання, яке підлягає виконанню боржником перед фактором, закріплено на час передачі кредитного портфелю і має бути незмінним протягом його виконання, нарахування ж процентів за користування кредитом у сумі про стягнення якої просить позивач, як випливає з розрахунку (а. с. 236 т.1), припинено 15 квітня 2010 року, і саме з цієї дати треба починати відлік давності для звернення до суду.

 

Між тим звернення позивача з вимогою про стягнення всієї суми заборгованості співпало з 12 серпня 2013 року, тобто з пропуском давності звернення до суду.

 

Все законно и справедливо, такое бы и в ВССУ.

Link to comment
Share on other sites

  • 4 weeks later...

Мне кажется тут было проще применить ИД по алгоритму 2 и 3 ч ст.264 ЦКУ.

банк подал иск в ТС осенью 2009 (решение декабрь 2009) - с этого времени и пошел старт ИД

Т.е. осенью 2012 кончился срок ИД по всем требованиям.

Досвидос амигос ))

Link to comment
Share on other sites

Мне кажется тут было проще применить ИД по алгоритму 2 и 3 ч ст.264 ЦКУ.

банк подал иск в ТС осенью 2009 (решение декабрь 2009) - с этого времени и пошел старт ИД

Т.е. осенью 2010 кончился срок ИД по всем требованиям.

Досвидос амигос ))

Почему осенью 2010?

Link to comment
Share on other sites

Извини, ачепятка. Осенью 2012г.

(если нет договора на увеличение срока ИД)

Link to comment
Share on other sites

апелляции не будет... оно вступило в законную силу

 

 

Вы это серьёзно или шутите... Вот это развеселили... А если вступило в законную силу, то его уже нельзя в апелляции оскаржить можно подумать... года через два например...)))

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Вы это серьёзно или шутите... Вот это развеселили... А если вступило в законную силу, то его уже нельзя в апелляции оскаржить можно подумать... года через два например...)))

Серьезно! инф. от первоисточника))) .... он по крайней мере сказал это без шуток.

Link to comment
Share on other sites

Серьезно! инф. от первоисточника))) .... он по крайней мере сказал это без шуток.

Это не значит, что не будет подана апелляционная жалоба с ходатайством о восстановлении.

Link to comment
Share on other sites

Это не значит, что не будет подана апелляционная жалоба с ходатайство о восстановлении.

 

Вот и я же об этом пытаюсь сказать...)

Link to comment
Share on other sites

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 
Справа № 22-ц/778/328/14 Головуючий у 1-й інстанції Суркова В. П.
 
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
 
УХВАЛА
 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
25 березня 2014 року м. Запоріжжя
 
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,
 
суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.
 
при секретарі Буримі В.В.
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
 
ВСТАНОВИЛА:
 
28.08.2013 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що 08.08.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ОТП Банк" та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-202/077/2008, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 50 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,99 %, строком до 08.02.2023 року зі страхуванням майна 0,30 %.
 
Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 укладеними між ЗАТ "ОТП Банк" та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до якого останні несуть солідарну відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору з боку ОСОБА_2 перед банком.
 
26.11.2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю без номеру, за умовами якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року та договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 від 08.08.2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.
 
Відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, внаслідок чого станом на 11.06.2013 року має заборгованість у розмірі 2 237 004,02 грн., з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 221 163,20 грн., несплачені відсотки за користування кредитом 5880,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 29 606,71 грн.; пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 1 755 927,90 грн.
 
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 2 237 004,02 грн., а також понесені судові витрати.
 
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
 
В апеляційній скарзі ТОВ ОТП Факторинг зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
 
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
 
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
 
За змістом ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
 
Частково рішення таким вимогам закону не відповідає.
 
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 08.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ОТП Банк" та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-202/077/2008, за умовами якого відповідачка отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 50 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,99 %, строком до 08.02.2023 року. (а.с.5-12).
 
Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 укладеними між ЗАТ "ОТП Банк" та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до якого останні несуть солідарну відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору з боку ОСОБА_2 перед банком. (а.с. 13, 14).
 
26.11.2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю без номеру, за умовами якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року та договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 від 08.08.2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. (а.с.18-27).
 
За розрахунком ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитним договором станом на 11.06.2013 року у розмірі 2 237 004,02 грн., з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 221 163,20 грн., несплачені відсотки за користування кредитом 5880,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 29 606,71 грн.; пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 1 755 927,90 грн . (а.с.15).
 
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції суд зазначає, що останній платіж у відповідності із графіком погашення заборгованості за кредитним договором відповідачкою ОСОБА_2 був здійснений за квитанцією № 45 від 13.05.2009 року, отже з цієї дати почався перебіг строку позовної давності для позивача за основним зобов'язанням і закінчився 13.05.2012 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 12.08.2013 року (а.с.2), тобто вже з пропуском строку позовної давності.
 
Проте такий висновок суду не в повному обсязі відповідає матеріалам справи, суперечить вимогам закону та умовами кредитного договору.
 
За правилами ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За вимогами ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
 
Суд першої інстанції не врахував, що за рішенням постійно діючого третейського суду від 25.12.2009 року вже було стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року станом на 16.10.2009 року в розмірі 485 580, 71 гривню (а.с.92) з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, несплачені відсотки за користування кредитом 1992,35 доларів США, пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 36 314,29 гривень (а.с.91).
 
Представник позивача заявив у суді апеляційної інстанції проте, що не банк не звертався до суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
 
Доказів проте, що суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, та розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим немає.
 
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
 
Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
 
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
 
За правилами п. 5 ч. 1 ст.205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.
 
Оскільки у справі є рішення третейського суду від 25.12.2009 року (а.с.90), прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між ПАТ "ОТП Банк", а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є його правонаступником, отже між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року станом на 16.10.2009 року в розмірі 485 580, 71 гривню (а.с.92) з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, несплачені відсотки за користування кредитом 1992,35 доларів США, та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 36 314,29 гривень (а.с.91), а тому за правилами п. 5 ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 310 ЦПК України справа щодо цих вимог підлягає закриттю провадженням.
 
За загальними умовами, передбаченими ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 599 ЦК України будь-яке зобов'язання припиняється виконанням.
 
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
 
Відповідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
 
Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
 
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. ;1 ст. 261 ЦК України).
 
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
 
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.
 
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
 
Так, за умовами кредитного договору, вбачається, що заборгованість за кредитним договором погашається щомісячними платежами з 08.05.2009 року у розмірі 792,12 долари США на протязі 172 місяця строком до 08.02.2023 року (а.с.6-9)
 
За вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
 
За наданим позивачем розрахунку заборгованості хоча і зазначено у позові, що заборгованість станом на 11.06.2013 року, проте як вбачається із розрахунку банку, нарахування процентів у сумі 5880, 48 доларів США (в межах заявлених позивачем вимог) здійснено за період з 08.08.2008 року по 15.04.2010 року (а.с.106), з них несплачені відсотки за користування кредитом станом 16.10.2009 року у сумі 1992,35 доларів США вже стягнуті за рішенням третейського суду від 25.12.2009 року (а.с.90)
 
Оскільки останній платіж за кредитним договором відповідачкою ОСОБА_2 був здійснений 13.05.2009 року за квитанцією № 45, нарахування процентів за заявленими вимогами у сумі 5880, 48 доларів США (в межах заявлених позивачем вимог) обмежується 15.04.2010 року (а.с.106), отже з цієї дати з 15.04.2010 року почався перебіг строку позовної давності для позивача за основним зобов'язанням про стягнення процентів і закінчився 14.04.2013 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 12.08.2013 року (а.с.2), тобто вже з пропуском строку позовної давності, про застосування якого просив представник відповідача (а.с. 53)
 
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
 
Щодо вимог про стягнення нарахованої пені у сумі 1 755 927,90 грн., то пеня за прострочення строків виконання зобов'язань станом на 16.10.2009 року у сумі 36 314,29 гривень (а.с.91), стягнута за рішенням третейського суду від 25.12.2009 року (а.с.90), щодо суми пені заявленої за період з 16.10.2009 року по 12.06.2013 року, то за роз'ясненнями п. 31 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
 
Отже, доводи апеляційної скарги проте, що судом безпідставно не прийнято до уваги, що строк виконання договору до 08.02.2023 року (а.с.6-9), є частково обґрунтованим, проте оскільки вимоги банку заявлені щодо основного зобов'язання по процентам обмежується 15.04.2010 року (а.с.106), та позивач звернувся до суду з даним позовом 12.08.2013 року (а.с.2), тобто вже з пропуском строку позовної давності, про застосування якого просив представник відповідача (а.с. 53), колегія судів вважає, що вони не можуть бути задоволені за пропуском строку позовної давності. Вимоги про стягнення пені також вважаються заявлені з пропуском строку позовної давності, оскільки позовна давність спливла за основним зобов'язанням.
 
Керуючись ст.ст. 205,307, 309, 310, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
 
УХВАЛИЛА :
 
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.
 
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року у цій справі про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині заборгованості станом на 16.10.2009 року за кредитним договором ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року в розмірі 485 580, 71 гривню з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, несплачені відсотки за користування кредитом 1992,35 доларів США, та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 36 314,29 гривень скасувати і провадження в цій частині закрити на підставі п.5 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
 
В решті рішення залишити без змін.
 
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
 
Головуючий суддя :
 
Судді:
Link to comment
Share on other sites

У Х В А Л А
 
іменем україни
 
01 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
 
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
 
головуючого Кузнєцова В. О.,
 
суддів: Ізмайлової Т. Л., Наумчука М. І.,
 
Мостової Г. І., Остапчука Д. О.,
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2014 року,
 
в с т а н о в и л а:
 
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з позичальника та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 як поручителів 2 237 004 грн 02 коп. заборгованість за вказаним договором станом на 11 червня 2013 року та судові витрати.
 
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
 
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008 станом на 16 жовтня 2009 року в розмірі 485 580 грн 71 коп. із яких: 54 306,70 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 1992,35 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 36 314 грн 29 коп. - пеня за прострочення строків виконання зобов'язань, скасовано і провадження у цій частині закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
 
У решті рішення суду залишено без змін.
 
У поданій касаційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову на суму 1 787 005 грн 72 коп.
 
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
 
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
 
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача кредитної заборгованості станом на 16 жовтня 2009 року в розмірі 485 580 грн 71 коп. та закриваючи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у цій частині вимог, апеляційний суд виходив із того, що вказана заборгованість була стягнута на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" від 25 грудня 2009 року.
 
Висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині вимог ґрунтується на законі та відповідає встановленим обставинам.
 
Так, судами встановлено, що 08 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-202/077/2008, згідно з умовами якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 50 750 доларів США, а остання зобов'язалася повернути кредит у строк до 08 лютого 2023 року та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 5,99 % річних.
 
Цього ж дня із метою забезпечення вказаного договору між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були укладені договори поруки № SR-202/077-1/2008 та № SR-202/077/2008 відповідно, згідно з умовами яких двоє останніх взяли на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеним кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарні боржники.
 
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору 23 грудня 2008 року та 21 вересня 2009 року на адресу відповідачів АТ "ОТП Банк" відповідно до п. 1.9 договору надсилалась досудова вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.
 
Оскільки зазначені вимоги банку виконані не були, то 25 листопада 2009 року АТ "ОТП Банк" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" з позовом про дострокове стягнення заборгованості за договором. За наслідками розгляду зазначеного позову 25 грудня 2009 року ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Банк" в особі регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Запоріжжі 485 580 грн 71 коп. заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008.
 
У той же час, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на виконання вказаного рішення було видано чи відмовлено у видачі виконавчого листа.
 
26 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008 та договорами поруки від 08 серпня 2008 року № SR-202/077-1/2008 та № SR-202/077/2008 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.
 
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
 
Обґрунтовуючи позов, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" посилалось на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 11 червня 2013 року виникла загальна заборгованість у сумі 2 237 004 грн 02 коп., яка складається із: 54 306,70 доларів США, що еквівалентно 221 163 грн 20 коп., заборгованості за тілом кредиту, 5 880,48 доларів США, що еквівалентно 29 606 грн 71 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1 755 927 грн 90 коп. пені за прострочення строків виконання зобов'язань, яку позивач просив стягнути на свою користь.
 
Із долученого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у загальну суму заборгованості включена і сума, яка була стягнута за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" від 25 грудня 2009 року.
 
З огляду на таке та враховуючи, що докази відмови у видачі виконавчого листа на виконання вказаного рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" у справі відсутні, апеляційний суд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у цій частині вимог.
 
Між тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суди не звернули уваги на наступне.
 
Так термін дії кредитного договору визначено до 08 лютого 2023 року.
 
Між тим, відповідно до п. 1.9 договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
 
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суди не звернули уваги на те, що скориставшись правом на дострокове виконання зобов'язання за договором у 2008 та 2009 роках та звернувшись до відповідачів із вимогами про дострокове погашення кредиту, відповідно до п. 1.9 договору, банк по суті змінив термін настання строку виконання основного зобов'язання. Проте дату, з якої такий строк настав, суди не встановили та не перевірили наявності підстав для нарахування процентів за користування кредитом після ухвалення рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" від 25 грудня 2009 року, з урахуванням того, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору проценти нараховуються до фактичного повернення кредиту.
 
У той же час, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені та інших штрафних санкцій, суди не врахували, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені й штрафних санкцій, передбачених договором, до дня фактичного розрахунку.
 
Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України суди на зазначене уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про безпідставність позову в цілому.
 
Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені ними судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
 
у х в а л и л а:
 
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.
 
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
Ухвала оскарженню не підлягає.
 
Головуючий В. О. Кузнєцов
 
Судді: Т. Л. Ізмайлова
 
Г. І. Мостова
 
М. І. Наумчук
 

 

Д. О. Остапчук
Link to comment
Share on other sites

Вот истинная картина... :(

В чем истинность картины?

Решения, на которые Вы дали ссылки от 2013-2014 годов, а решение в топике-2015 года.

п.с., если выкладываете решения, то давайте ссылки на них с реестра.

 

Вот история дела по хронологии, если кому-то интересно:

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35244473

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37810786

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40795828

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52609636

 

Рішенням постійно діючого третейського суду при АСОЦІАЦІЇ «КОМПРОМІС» від 25 грудня 2009 року з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» солідарно стягнуто заборгованість за договором кредитування № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 54306,7 доларів США, відсотків за користування кредитом за період з 10 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2009 року у сумі 1992,35 доларів США, пені за період 10 листопада 2008 року по 27 серпня 2009 року у сумі 36314 грн. 29 коп.(а. с. 90-92 т. 1).

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52609678

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...