Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору

[Бонар]

Збираю доки для суду і от прийшлося пройтися низкою банківських установ, щоб "належним чином виконати умови КД", а саме: внести певну суму готівкою іноземної валюти на вказаний удоговорі позичковий рахунок №2203...Звичайно, ніхто не прийняв. Там, де розумніші касири попадали, то просили вказати номер поточного рахунку, бо інакше вони не можуть виконати моє розпорядження...

 

Тепер сиджу і приймаю відповіді банків на мої претензії. І що ви думаєте? Щось нового пишуть у свій захист? Ні, посилаються на постанови НБУ №200 (випадки, коли банк може прийняти готівкову валюту) і 496 (переказ без відкриття рахунку можливий лише в гривні).

ну , от вже маєте докази що банки порушують НПА) знайшов постанову нбу про вимоги до керівників філіалів від 95р: так там треба освіту мати чомусь московського вузу, знати англійську мову.. може в них ще й попросити документи про освіту?)

[logoped]

как засралась тема    . что за волшебное решение 

Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору 

[Бонар]

 

как засралась тема    . что за волшебное решение 

Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору 

 

а що саме , шановний логопед, не подобається? Хіба форум призначений не для спілкування? Бездумне повторювння  постанов розуму не дасть нікому - їх треба обговорювати та досліджувати, а не мовчки сидіти в засідці. Любий друже, для того, щоб знайти необхідні повідомлення конкретного користувача - наведіть курсор мишки на аватар , і вам висвітиться меню і виберіть з меню показати повідомлення даного учасника форму. результат за 3-5 секунд. 

[logoped]

стр. 268 

[Jolly Roger]

Уважаемые форумчани!

 

Подскажите, если кредит по валютному кредитному договору от 01.09.2007г был погашен 01.06.2012г., возможно ли при установлении факта

отсутствия в договоре детального описания совокупной стоимости кредита (графика), истребовать с банка уплаченный кредит, проценты,

вознаграждение в долларах.

 

Спасибо.

[sofi]

Уважаемые форумчани!

 

Подскажите, если кредит по валютному кредитному договору от 01.09.2007г был погашен 01.06.2012г., возможно ли при установлении факта

отсутствия в договоре детального описания совокупной стоимости кредита (графика), истребовать с банка уплаченный кредит, проценты,

вознаграждение в долларах.

 

Спасибо.

нет. 

[centurion]

нет. 

Я думаю, что можно, всё зависит от цели применения такой информации.

[ВАСИЛЬ]

Між іншим :

 

В 337 Постанові гарно написано для  аналогії:

"

|Призначення      |У разі видачі готівки з каси зазначається, на які||платежу       |цілі вона видається, під час приймання готівки   ||              |зазначається вид платежу або джерела її          ||              |надходження, а в разі внесення суб'єктами        ||              |підприємницької діяльності - фізичними особами на||              |поточні рахунки власної готівки за рахунок       ||              |заощаджень зазначається "унесення власних        ||              |заощаджень готівкою."

Ну і як тепер можна казати що це мій рахунок якщо  клієнт ні разу не поповнював власний рахунко шляхом внесення власних

заощаджень готівкою."?  А призначення платежу просто : погашення кредиту. Так і значить, що ймовірний рахунок банківський і доказом отмання коштів може бути тільки Видатковий ордер де вже прописано усі прізвища виконавців згідно Постанови 337:

Я задав пошук бухгалтерські проводки в банках . Знайшов вісник НБУ http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=70260, задав пошук 2203 і Дивіться , що я знайшов:

 

Глава 2. Рахунки, що використовуються для обліку операцій з документарними акредитивами

2.1. Бухгалтерський облік операцій з документарними акредитивами здійснюється за такими ба-

лансовими та позабалансовими рахунками:

 

...2203 А «Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

Здається все , що було відомо , але зверніть увагу на Розділ "для обліку операцій з документарними акредитивами"

 

А шо таке це документарний акредитив?

 

"Для цілей даних правил терміни "документарний акредитив" і "резервний акредитив" (далі іменовані як акредитиви) означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені: (I) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або (II) уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або (III) уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива."

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/988_003/print1362944035608762

 

Ну і яке це відношення має до видачі кредиту  де ще й зазначено "документаний" що значитьна підставі документів(що і вказує на характер рахунку  тобто він є не для обліу грошових коштів , а зоборговнності)  а не готівки?? Звичайні фізичні особи немають відношення до акредитивних операцій...

 

 

звичайно можно сказати, що за даним рахунком можуть облікуватись і кредитні операціїх також, але :

Згідно вимог ,

   ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ                         П О С Т А Н О В А                         15.09.2004  N 435  Розділ IV                 Особливості бухгалтерського обліку                     окремих кредитних операцій           Глава 1. Бухгалтерський облік кредитних ліній      1.1. На  дату  укладення  договору  про  кредитну  лінію банк обліковує зобов'язання з кредитування за позабалансовими рахунками відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II цієї Інструкції.      1.2. У  разі надання кредиту сума зобов'язання з кредитування зменшується  на   суму   наданих   коштів   і   відображається   в бухгалтерському обліку відповідно до пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції. 

І  у виписках таки має бути факт перерахування з позабалансовго рахунку (Клас 9. Позабалансові рахунки )

на кредитний рахунок,

а не так як вони пишуть - нічого не пишуть...

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1302-04/print1366024776525020

 

 

Досліджуючи далі Постанову 435  маємо, що регулятор таки розрізняє поняття надані та отримані:

 1.7. Надані  (отримані) кредити,  розміщені (залучені) вклади (депозити) первісно оцінюються і відображаються в  бухгалтерському обліку  за  собівартістю  (в  сумі  фактично  наданих  (отриманих) коштів,  уключаючи комісійні та  інші  витрати,  що  безпосередньо пов'язані з цими операціями) відповідно як актив та зобов'язання і не підлягають взаємозаліку. 

     Глава 2. Бухгалтерський облік наданих кредитів      2.1. Надані  кредити  відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:     Дебет     Рахунки для обліку наданих кредитів;     Кредит     Рахунки клієнтів,  рахунки  для  обліку  грошових  коштів  та банківських металів. 

Глава 5. Бухгалтерський облік отриманих кредитів      5.1. З  дати  укладення  договору  про отримання кредиту банк здійснює облік отриманих  зобов'язань  відповідно  до  пункту  1.1 глави 1 розділу II цієї Інструкції.      5.2. Під    час    отримання    кредиту   здійснюється   така бухгалтерська проводка:     Дебет     Рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів;(1101)     Кредит     Рахунки для обліку отриманих кредитів.     Одночасно зменшується залишок зобов'язань з кредитування, які отримані від банків та обліковуються за позабалансовими рахунками. Бухгалтерські проводки здійснюються відповідно до пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції. 

а в Заявах на видачу готівки навпаки Кт 1101 та Дт 2203.. ?)

 

Крім того,згідно цієї Постанови:

 1.7. Надані  (отримані) кредити,  розміщені (залучені) вклади (депозити) первісно оцінюються і відображаються в  бухгалтерському обліку  за  собівартістю  (в  сумі  фактично  наданих  (отриманих) коштів,  уключаючи комісійні та  інші  витрати,  що  безпосередньо пов'язані з цими операціями) відповідно як актив та зобов'язання і не підлягають взаємозаліку. 

Я прийшов до такого висновку, що термін "наданий" еквівалентно "розміщений". Але це означає ще не "отриманий", тим більше що самі банки настоюють що мали право на "розміщення" ....

 

===

Ось тут , крім того, тлумачення слів:

 

Нада́ний, -а, -е. Способный къ чему, годный для чего. О. 1862. I. 72. (Олельк.).

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/30069-nadanyj.html#show_point

 

Отримувати, -мую, -єш, сов. в. отрима́ти, -ма́ю, -єш, гл. 1) Держать, удержать. Шух. І. 88. 2) Получать, получить.

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36025-otrymuvaty.html#show_point

 

Крім того , як раніше дослідилось:

між іншим (аналогія) :

"1.14. Перерахування валютних цінностей з України (в Україну) на рахунок (з рахунку), право на розміщення валютних цінностей на

якому надається ліцензією дозволяється лише з власного рахунку (на власний рахунок) власника ліцензії, що відкритий в уповноваженому

банку, який зазначений у ліцензії. { Пункт глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 282

( z0952-05 ) від 10.08.2005 } "

http://zakon4.rada.g...s/show/z1413-04

в даному випадку мова йде про власника - фізичну особу, а не банк.

 

===

це все таки різні поняття...

Хотівби звернути Вашу увагу, що постанова НБУ №435 втратила чинність у 2007 в зв'язку дією постанови №481 де зазначено

 

Рахунки для обліку коштів у розрахунках 

 

1602 П "Кошти в розрахунках інших банків";

2526 П "Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України";

2552 П "Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів";

2554 П "Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок районних, міських, селищних та сільських бюджетів";

2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання";

2622 П "Кошти в розрахунках фізичних осіб" 

 

 

 

(Постанова|Інструкція,  Національний банк, від 27.12.2007,  № 481 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України")

[alexburko]

З 435-ою Постановою є колізія. Вона начебто конфліктує з постановою №495. Випадки колізії законодавства врегульовано процесуально: застосовується той акт, котрий видано пізніше (в даному випадку - Постанова Правління НБУ №495), навіть якщо раніше виданий НПА не скасовано. Є пленум ВСУ з цього питання.

Положення 435-ї нікчемні в наших справах, слід керуватися 495-ю. В судах це проходить.

[Бонар]

Хотівби звернути Вашу увагу, що постанова НБУ №435 втратила чинність у 2007 в зв'язку дією постанови №481 де зазначено

 

 

Рахунки для обліку коштів у розрахунках 

 

 

1602 П "Кошти в розрахунках інших банків";

2526 П "Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України";

2552 П "Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів";

2554 П "Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок районних, міських, селищних та сільських бюджетів";

2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання";

2622 П "Кошти в розрахунках фізичних осіб" 

 

 

 

 

 

 

(Постанова|Інструкція,  Національний банк, від 27.12.2007,  № 481 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України")

 

 

На сайті ВРУ Постанова 435 :  Постанова Документ z1302-04, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 01.01.2009, підстава z0048-08 там не вказано про 2007 рік.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1302-04/print1366024776525020

 

а 481 постанова

  4. Постанова набирає чинності з 1 січня 2009 року. 

так що до подій до 1 січня вона аж ніяк не діяла.

 

Суть моїх досліджень, що регулятор розрізняє поняття надано та отримано це різні речі.

[Бонар]

З 435-ою Постановою є колізія. Вона начебто конфліктує з постановою №495. Випадки колізії законодавства врегульовано процесуально: застосовується той акт, котрий видано пізніше (в даному випадку - Постанова Правління НБУ №495), навіть якщо раніше виданий НПА не скасовано. Є пленум ВСУ з цього питання.

Положення 435-ї нікчемні в наших справах, слід керуватися 495-ю. В судах це проходить.

435 каже:

2.1. Надані  кредити  відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:     Дебет     Рахунки для обліку наданих кредитів;(2203)- це перерахування коштів     Кредит     Рахунки клієнтів(2620),  рахунки  для  обліку  грошових  коштів  та банківських металів. (1101)

Глава 5. Бухгалтерський облік отриманих кредитів      5.1. З  дати  укладення  договору  про отримання кредиту банк здійснює облік отриманих  зобов'язань  відповідно  до  пункту  1.1 глави 1 розділу II цієї Інструкції.      5.2. Під    час    отримання    кредиту   здійснюється   така бухгалтерська проводка:     Дебет     Рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів;(1101)     Кредит     Рахунки для обліку отриманих кредитів(2620). 

495 каже :

 

2.3. Операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками:

видача готівки юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних та інших рахунків:

Дебет - 2520, 2530, 2600, 2650;

Кредит - 1001, 1002;

видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків:

Дебет - 2620, 2630, 2635;

Кредит - 1001, 1002.

 

280 каже:

 2620| АП |Кошти на вимогу фізичних осіб  

492 каже:

 7. Використання коштів за поточними рахунками                           фізичних осіб 

7.12. На  поточні  рахунки  в   іноземній   валюті   фізичних осіб-резидентів зараховуються: ...

валюта,  перерахована  як  кредит, позика, фінансова допомога відповідно     до     договору     за     умови     отримання    у випадках,  визначених  нормативно-правовими  актами  Національного банку, реєстраційного свідоцтва Національного банку щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті; ( Абзац пункту 7.12 в редакції Постанови  Нацбанку N 110 ( z0446-05 ) від 04.04.2005, із змінами, внесеними   згідно   з   Постановою   Національного  банку  N  485 ( z0023-06 ) від 21.12.2005 )

Отже, якщо не вдивлятись в проводки то регулятор каже одне:

отримання іноземної валюти як кредит можливо лише шляхом перерахування  лише на  поточний рахунок, який призначений для обліку отриманих кредитів(згідно492,  435)  також, який згідно 280 постанови є рахунок для обліку коштів фізичної особи. А зняття це вже не кредит, а звичайно готівка в іноземній валюті , можливо лише з 2620 (згідно 495 )...

 

Як на мене то то 435  з 495  не дуже конфліктують -суть все рівно на користь споживача. поки так.

 

от тільки остаточно очитався:

492 постанова:

7.13.   З   поточного   рахунку   в   іноземній   валюті   за розпорядженням  фізичної  особи-резидента  або  за його дорученням проводяться такі операції:

...

виплата готівкою  (вивезення  за  межі  України  здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти ( z0452-00 );

от оце посилання :

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ                         П О С Т А Н О В А  N 283 від 12.07.2000                 Зареєстровано в Міністерстві                                       юстиції України                                       28 липня 2000 р.                                       за N 452/4673     Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України,          іноземної валюти, банківських металів, платіжних        документів, інших банківських документів і платіжних                 карток через митний кордон України 

як бачите це аж ніяк не для кредиту

 

 

і далі в 492 постанові :

 виплата готівкою  в   грошовій   одиниці   України   (купівля іноземної  валюти здійснюється за курсом уповноваженого банку,  що діє на день здійснення операції).

Значить, законодавець не передбачив, недозволив виплат кредитних коштів в іноземній валюті в готівковій формі ..в т.ч.на споживчі цілі на внутрішньому ринку України. Супер.

Изменено September 10, 2013 пользователем Бонар

[xbiz]

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

 

Науково-практичний коментар

 

За редакцією розробників проекту Цивільного кодексу України

 

...

...

 

Глава 68 Доручення

 

 

1. Загальна характеристика договору доручення

 

1. ЦК містить окрему главу (гл. 68), норми якої регулюють зобов'язальні відносини, що виникають із договору доручення. Договір доручення є традиційним для вітчизняного законодавства. ЦК 1963 p. також мав окрему главу, присвячену договору доручення (гл. 34). Загальна концепція цього договору в ЦК 2003 p. залишилася без змін. Водночас існують деякі положення, які є принципово новими і мають враховуватися при застосуванні норм ЦК про договір доручення.

По-перше, в ЦК у самостійну главу відкремлено норми, які встановлюють загальні положення про надання послуг (гл. 63) (див. коментар до гл. 63 ЦК). У зв'язку з тим, що договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, норми, які закріплено в гл. 63 ЦК, безпосередньо стосуються зобов'язань, що виникають із договору доручення. В ч. 2 ст. 901 ЦК зазначено, що положення цієї глави (гл. 63) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Таким чином, до зобов'язань, які виникають із договору доручення, можуть застосовуватися загальні норми про надання послуг (ст.ст. 901—907 ЦК), якщо це не суперечить суті зобов'язання за договором доручення.

По-друге, в ЦК розширено коло зобов'язань, які включаються в групу зобов'язань про надання юридичних послуг. Крім договору доручення до них, зокрема, належать зобов'язання, які виникають Із договорів комісії (див. коментар до гл. 69 ЦК), управління майном (див. коментар до гл. 70 ЦК) та агентського договору (гл. 31 ГК). Якщо договір комісії було закріплено в ЦК 1963 р. (гл. 35), то договір про управління майном та агентський договір вперше знайшли своє відображення в законодавстві України. Договори доручення, комісії, управління майном та агентський договір поєднує те, що вони опосередковують відносини, учасником яких є особа (посередник), яка у правовідношенні діє не у власних інтересах, а в інтересах іншої особи.

Крім того, усі вказані договори пов'язані з наданням юридичних послуг, здійсненням дій, які мають правові наслідки. Водночас кожен із цих договорів має свої власні особливості, що дає підстави розглядати їх як окремі види договорів. Головною ознакою, яка відрізняє договір доручення від договору комісії та управління майном, є те, що повірений діє від імені довірителя, в той час як комісіонер та управитель майна діють у правовідношенні від власного імені, хоча і в інтересах іншої особи (ст.ст. 1011, 1029 ЦК). Договір доручення відрізняється і від агентського договору, але не за вказаною вище ознакою. Відповідно до ч. 1 ст. 297 ГК агент також діє від імені особи, яку він представляє. Водночас на відміну від договору доручення, агент вчиняє не тільки юридичні, а й фактичні дії (надає фактичні послуги).

По-третє, в ЦК значного розвитку отримав інститут представництва (див. коментар до гл. 17 ЦК), що значною мірою впливає на договір доручення, який є однією з підстав виникнення відносин представництва (представництво за договором). Уперше в ЦК закріплено інститут комерційного представництва (ст. 243), що значно розширює сферу застосування договору доручення.

По-четверте, ЦК вперше містить спеціальну главу, норми якої регулюють відносини, пов'язані з учиненням дій однією особою в майнових інтересах іншої особи без її доручення (див. коментар до гл. 79 ЦК). Таким чином, ЦК регулює відносини, які є антитезою відносин, що виникають із договору доручення, а саме відносини, в яких особа діє в інтересах іншої особи без наданих їй на це повноважень.

 

2. Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Загальне визначення, основна структура та елементи договору доручення в ЦК 2003 р. в цілому репродукують ті, що були закріплені в ЦК 1963 p.

Разом з іншими підставами, встановленими актами цивільного законодавства (закон, акт органу юридичної особи та ін. — ч. 3 ст. 237 ЦК), договір доручення породжує виникнення відносин представництва. Сутність останніх полягає в тому, що одна особа представляє у правовідношенні інтереси іншої, набуваючи для неї прав та обов'язків, розширюючи межі її юридичних дій. У зв'язку з цим норми гл. 17 ЦК, що регулюють відносини представництва, поширюються на договір доручення І співвідносяться між собою як норми загальні та спеціальні.

Представницька природа відносин, шо виникають із договору доручення, знаходить свій прояв у наступних положеннях:

1. за договором доручення повірений діє від імені довірителя (ч. 1 ст. 237, ч. ст. 1000). В цьому полягає сутність так званого прямого представництва. На відміну від нього, опосередковане представництво виникає у разі, коли одна особа діє в інтересах іншої, але від свого власного імені. За таким принципом моделюються відносини, які виникають із договору комісії або управління майном. За цією ознакою відносини представництва, що виникають із договору доручення, відрізняються і від процесуального представництва. Адвокат, наприклад, хоча і діє в інтересах особи, яку він представляє, має в процесі самостійний статус, власні права та обов'язки;
2. за договором доручення повірений діє в інтересах довірителя. Хоча в ст. 1000 ЦК немає спеціальної на те вказівки, ця обставина випливає із суті відносин представництва в цілому. Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва. Навіть тоді, коли повірений діє як комерційний представник обох сторін договору, він не може порушувати інереси осіб, яких він представляє й забезпечувати інтереси одного довірителя за рахунок іншого;
3. права та обов'язки за договором, який повірений вчиняє від імені довірителя з третіми особами, виникають у довірителя (ст. 239, ч. 1 ст. 1000 ЦК). У даному разі має місце повторення загального правила, яке встановлено для усіх видів відносин представництва. Воно закріплено в ст. 239 ЦК — правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Закріплення аналогічного правила в ч. 1 ст. 1000 ЦК свідчить про принциповість даного положення для зобов'язань, які виникають із договору доручення;
4. договір доручення уповноважує повіреного на створення реальних правових наслідків — виникнення, зміну, припинення прав та обов'язків довірителя. В цьому полягає різниця між договором доручення та простим уповноваженням особи на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч. 2 ст. 237 ЦК). Якщо одна особа замовляє іншій знайти потенційних контрагентів за тим чи іншим договором і провести з ними відповідні переговори щодо його вчинення в майбутньому, то між замовником та виконавцем виникають відносини, які опосередковуються не договором доручення, а іншими видами договорів (про надання послуг або договори підряду);
5. повірений своїми діями продовжує юридичні спроможності довірителя. Тому він може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч. 1 ст. 238 ЦК). Ще в римському праві було сформульовано правило, відповідно до якого одна особа може передати іншій лише ті права, які вона має сама. Тому неправомірними будуть дії особи, яка доручає іншій продати будинок, права власності на який вона не має;
6. повірений не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем (ч. 2 ст. 238 ЦК). Так, довіритель не може уповноважити повіреного скласти від його імені заповіт, бо цей правочин може бути вчинено виключно заповідачем. Не може він укладати й авторські договори, за якими довіритель зобов'язується надати видавництву літературний або художній твір тощо.

 

3. За своєю правовою природою договір доручення може бути визначений як консенсуальний та двосторонній. Його консенсуальність полягає в тому, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягали згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК). Кожна зі сторін договору доручення має певні права та обов'язки, які кореспондують одне одному, тому він є двостороннім або взаємним.

З урахуванням того, що договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, його предмет становить надання нематеріальних посередницьких послуг, які полягають у вчиненні однією особою від імені другої юридичних дій. Важливо відзначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК повірений має вчиняти не будь-які, а певні юридичні дії. В ст. 1003 ЦК уперше конкретизується, що такі дії мають бути чітко визначені. Крім того, вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Невиконання таких умов унеможливлює здійснення повіреним своїх обов'язків та може призвести до порушень прав довірителя. Для того, щоб уникнути непорозумінь, довіритель має конкретно визначити, які саме юридичні дії він доручає виконати повіреному і в якому обсязі — купити або продати річ або інше майно, обміняти одну річ на іншу, передати майно на зберігання, отримати заробітну плату, кореспонденцію тощо. Він може визначити коло контрагентів за договором, який буде вчинятися повіреним, спосіб та порядок здійснення ним дій. Довіритель може надати повіреному виключне право вчиняти всі або частину юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2 ст. 1000 ЦК). Таким чином, у межах часу та території, які встановлені довірителем, виключне право діяти від його імені та в його інтересах має лише особа, яка вказана як повірений. Водночас довіритель не може доручити іншій особі вчинення дій, які мають протиправний характер (наприклад, купівля-продаж речі, яка була вкрадена). Не може він і ставити завдання, які за своєю природою є нездійсненними (купівля житлового будинку, який не продається, продаж акцій, які не існують).

При здійсненні доручення повірений нерідко виконує цілу низку дій, які не є юридичними в тому сенсі, як це розуміється ч. 1 ст. 1000 ЦК, бо ці дії не спричиняють виникнення прав та обов'язків у довірителя. Наприклад, за договором купівлі-продажу повірений проводить маркетинг ринку товарів та переговори з потенційними продавцями, здійснює сертифікацію та приймання товару, доставку його довірителю тощо. Вказані дії лише супроводжують вчинення договору купівлі-продажу, тобто тієї дії, яка становить основний зміст договору доручення. Тому в цьому договорі вони мають не самостійне, а додаткове значення. У разі коли одна особа замовляє іншій виконати такі дії без остаточного вчинення правочину (наприклад, маркетинг ринку певних товарів), то мова може йти про договори підряду (виконання певних робіт) або надання послуг, але не про договір доручення. Водночас при розрахунках між сторонами за договором доручення виконання повіреним фактичних дій може впливати на розмір плати, яка йому належить, та обумовлювати необхідність відшкодування довірителем витрат, які виникли у повіреного у зв'язку з виконанням доручення.

Договір доручення опосередковує відносини представництва. Тому, як і в інших відносинах представництва, в даному разі виникають два види правового зв'язку — внутрішній та зовнішній. Перший зв'язок (внутрішні відносини) складається між довірителем та повіреним, а другий — власне представницький — між повіреним та третіми особами (зовнішні відносини). Ця особливість пояснює наявність двох видів правочинів, які опосередковують перший та другий вид юридичного зв'язку. Внутрішні відносини сторін опосередковуються договором доручення (двосторонній правочин), а зовнішні — видачею довіреності на здійснення певних юридичних дій (односторонній правочин).

 

4. З цього приводу виникає питання: де має бути зафіксовано зміст доручення і як в цьому сенсі співвідносяться між собою договір доручення та довіреність. У ЦК, як видається, містяться певні неузгодженості з цього питання. Відповідно до ст. 1003 ЦК дії, які належить вчинити повіреному, мають бути визначені в договорі доручення або у виданій на підставі цього договору довіреності. З цього випливає, що зміст доручення може фіксуватися в одному з двох документів. У ч. 3 ст. 243 ЦК також встановлено, що повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. З цього випливає, що комерційний представник може діяти лише на підставі договору доручення без довіреності. Водночас у ч. 1 ст. 1007 ЦК зазначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення без будь-яких винятків.

Розглядаючи це питання, треба враховувати, що вимога щодо обов'язкової видачі повіреному довіреності (ч. 1 ст. 1007 ЦК) є законодавчою новелою. ЦК 1963 р. не містив зазначеної норми, тому дії повіреного лише на підставі договору доручення (без довіреності) не можна було вважати такими, що суперечать законодавству. За ЦК ситуація змінилася, бо закон зобов'язує довірителя видати довіреність. З цього можна зробити такі висновки. Якщо сторони уклали договір доручення, то довіреність має видаватися довірителем на підставі цього договору з урахуванням його змісту. При цьому розбіжностей щодо змісту доручення між договором та довіреністю бути не може, бо довіреність видається на вчинення дій, які передбачені договором. Договір доручення та довіреність можуть не співпадати за деякими умовами, крім того, що стосується саме змісту доручення. Так, сторони в договорі доручення можуть визначати розмір плати, яку довіритель буде сплачувати за надані йому послуги, порядок відшкодування витрат повіреного, пов'язаних із виконанням доручення, порядок прийняття довірителем результатів дій повіреного тощо. Ці питання не мають значення для третіх осіб, з якими повірений від імені довірителя буде вчиняти правочин, тому вони не фіксуються в довіреності, на підставі якої повірений діє перед третіми особами. Що ж стосується змісту довіреності, то в ній мають бути вказані такі самі юридичні дії, як і ті, Що містяться в договорі доручення. Що ж робити у разі, коли існують розбіжності між змістом договору та довіреності і немає можливості отримати від довірителя необхідних пояснень? У цьому разі необхідно виходити з тих положень договору та довіреності, які співпадають. Так, якщо в договорі доручення повноваження повіреного є більш обмеженими порівняно з довіреністю, треба виходити з положень договору і, навпаки, якщо довіреність надає повіреному менше повноважень, ніж договір доручення, треба враховувати межі, які встановлено довіреністю. Такий підхід захищає інтереси довірителя найкращим чином, не дає він підстав і довірителю пред'являти вимоги до повіреного на тих підставах, що той діяв за Межами наданих йому повноважень. Треба сказати і про можливість існування представництва без довіреності, на підставі лише договору доручення. Таку можливість відкидати не можна, бо вона передбачена, наприклад, ч. 3 ст. 243 ЦК стосовно комерційного представника. Якщо повірений діє без довіреності, то зміст доручення відображається лише в договорі доручення.

 

5. Відповідно до ст. 1001 ЦК договір доручення може мати як строковий, так і безстроковий характер. Норма щодо цього вперше включена в ЦК. Вирішення питання щодо встановлення або не встановлення строку дії договору доручення залежить від його учасників. Водночас важливо пам'ятати, що повірений у відносинах із третіми особами, як правило, діє за довіреністю, яку йому надає довіритель. У свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК строк довіреності може бути визначеним чи невизначеним за рішенням особи, яку представляють, тобто довірителя. Якщо довіритель встановив строк дії довіреності, а в договорі доручення не вказав на строк його виконання, є підстави вважати, що строк договору буде обмежений строком дії довіреності. Принаймні, поза межами строку довіреності дії повіреного можуть не бути визнані правомірними. В суворому розумінні, вчиняючи правочин після припинення строку довіреності, повірений діє без повноважень. Треба відзначити, що, на відміну від ЦК 1963 р. (ст. 63), ЦК 2003 р. не містить вказівки щодо цього.

У ст. 241 ЦК встановлюються наслідки здійснення представником правочинів лише з перевищенням наданих йому повноважень. Водночас дії представника, вчинені ним після припинення строку довіреності, важко визнати чимось іншим, ніж діями, які вказані в ст. 241 ЦК. Тому з певними застереженнями можна вважати, що правила ст. 241 ЦК поширюються і на випадки, коли представник вчинив правочин після припинення строку довіреності, тобто діяв без повноважень. У такому випадку правочин може бути схвалений або не схвалений особою, яку представляв у правовідношенні представник за правилами ст. 241 ЦК.

Це правило буде поширюватися і на випадки, коли повірений вчинив правочин після спливу строку довіреності. Вирішення питання буде залежати від довірителя: він може схвалити вчинений повіреним правочин і прийняти на себе права та обов'язки за договором, а може і не схвалювати його. В останньому випадку права та обов'язки будуть виникати безпосередньо у повіреного. Якщо строк дії договору встановлений і він більший, ніж строк дії довіреності, то довіритель зобов'язаний видати повіреному нову довіреність, яка б мала силу на період дії договору доручення, який залишився після припинення дії першої довіреності.

 

6. Договір доручення може бути відплатним або безвідплатним. Відповідно до ч. 1 ст.  1002 ЦК повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, відплатність договору доручення передбачається, і довіритель має сплатити повіреному певну плату за надані послуги. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (ч. 2 ст. 1002 ЦК). Таким чином, невизначення плати не впливає на дійсність договору доручення. Договір є дійсним і без цього, бо розмір плати за відплатним договором доручення не є його істотною умовою. В разі відсутності в договорі умови про плату, вона визначається за цінами, які за подібних умов можуть бути сплачені за надання аналогічних послуг. Договір доручення є безвідплатним лише У разі, якщо це встановлено договором або законом.

Концепція договору доручення щодо його відплатного характеру за ЦК прямо протилежна тій, яка існувала раніше. Відповідно до ст. 387 ЦК 1963 p. договір доручення був, як правило, безвідплатним. Громадяни не могли отримувати винагороду за виконання договору доручення, навіть якщо довіритель і повірений були на це згодні. Винагорода передбачалася лише у випадках, встановлених законом. Сучасна загальна концепція договірного права закріплена в новому цивільному законодавстві. Відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Саме такий підхід знайшов свій конкретний прояв у договорі доручення. Тому відплатність договору доручення є загальним правилом і, навпаки, безвідплатність — винятком, який встановлюється договором сторін або законом.

Договір доручення є фідуціарним правочином, тобто таким, що грунтується на особливій довірі сторін. Насамперед це стосується довірителя, який наділяє повіреного правом діяти у правовідношенні від його імені та набувати прав та обов'язків. Довірчий характер відносин доручення знаходить свій прояв передусім у тому, що, по-перше, цей договір має бути виконано особисто повіреним(ст. 1005 ЦК); по-друге, договір доручення може припинятися при відмові від нього довірителя або повіреного (ч. 1 ст. 1008 ЦК). Висновок щодо особисто-довірчої сутності договору доручення в сучасних умовах потребує деяких уточнень. Той факт, що договір доручення має виконуватися повіреним особисто, не є визначальнимі притаманним тільки фідуціарним правочинам. Вимога щодо особистого виконання зобов'язань є загальною для усіх договорів про надання послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК виконавець повинен надати послугу особисто. Таким чином, це правило поширюєютьсяі на договори зберігання, комісії, страхування та інші, які не грунтуються на особисто-довірчих відносинах їх учасників, але належать до договорів про надання послуг. Крім того, і за договором доручення повірений має право у деяких випадках передавати виконання доручення іншій особі (заступникові).

Що ж стосується права сторін відмовитися від договору без будь-яких пояснень, то ця ознака також не є такою, що притаманна виключно договору доручення. Дійсно, за загальним правилом розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Водночас договором або законом може бути передбачено й інше, зокрема відмова від договору однієї зі сторін. У разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним (ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК). Стаття 907 ЦК конкретизує це правило стосовно договорів про надання послуг: договір може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦК, іншим законом або за домовленістю сторін.

 

 

9. Особисто-довірчий зв'язок учасників договору доручення практично не має значення, коли йдеться про комерційне представництво. Для довірителя в цьому разі найголовнішим є професійні якості повіреного, його досвід та вміння діяти на ринку від повідним чином (наприклад, діяльність брокерських фірм або брокерів, які мають статус учасників біржової торгівлі і вчиняють правочини на товарних біржах). Особистих відносин між довірителем і повіреним у цьому разі як правило не виникає. Такий підхід є характерним для будь-яких зобов'язань, в яких одна сторона, яка займається підприємницькою діяльністю, зобов'язується виконати певні роботи або надати послуги іншій стороні.

Законодавство не містить спеціальних норм, які б визначали форму договору доручення. Тому вона встановлюється відповідно до загальних правил щодо форми правочинів (ст.ст. 208, 209 ЦК). Договір доручення може вчинятися у простій письмовій формі або у письмовій формі з відповідним нотаріальним посвідченням.

 

...

[VikSv]

Относительно пункта лицензии "банк маэ право залучати и розмищувати" понятно, т.е. совершенно напрасно этим прикрывается банк...К валютному кредитированию применимо "ведення рахункив клиентив в иноземний валюти", т.е. эквивалент валютный...И именно налоогообложение по валютным операциям сечас будет проверят ДПИ плюс все комиссии. С этим как бы более-менее понятно. Но как мне им доказать, что квитанции (проводки 1001-2203, 1001-2209, 1001-2909 и т.п.) с печатью "валютна каса №1", в эвро, в графах "платнык" и "отрымувач" стоит мое полное ФИО - это подделка с целью поддерживания видимости обслуживания "валютного" кредита?

Где потом эти квитанции учитываются? В журналах или еще где-то? Как фактически кассир поступал после моего ухода из банка? Или это все велось не вручную, а специальным ПО? Очень важно разобраться, поскольку именно из-за этих квитанций суд вынес решение о взыскании?

Постанова Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 486) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопПро затвердження Правил здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб(ада 2004 р. за N 1402/10001 Постанова втратила чинність (згідно з постановою Правління Національного банку України  від 29 грудня 2007 року N 496) Розділ III. Перекази іноземної валюти в межах України

1. Переказування фізичними особами - резидентами і нерезидентами в межах України іноземної валюти з їх поточних рахунків в іноземній валюті здійснюється згідно з режимом цих рахунків, передбаченим Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493 (зі змінами), без обмежень за сумами.

2. Без відкриття поточних рахунків фізичним особам (резидентам і нерезидентам) дозволяється переказувати в межах України іноземну валюту:

а) у сумі, що не перевищує 1000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті в один операційний день:

фізичним особам - резидентам на користь інших фізичних осіб - резидентів та нерезидентів з метою надання допомоги без підтвердних документів про родинні стосунки фізичних осіб;

фізичним особам - нерезидентам на користь інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з метою надання допомоги на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти, визначені в абзацах шостому - дванадцятому підпункту "б" пункту 4 розділу I цих Правил. Переказ у сумі, що не перевищує 200 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті на місяць, здійснюється без подання документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.

Зазначені перекази також можуть здійснюватися фізичними особами на власне ім'я;

б) на власні поточні рахунки фізичних осіб, що відкриті в інших банках (філіях банків), з метою їх поповнення. Фізичні особи - нерезиденти здійснюють такі перекази на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.    ...........

.Розділ V. Контроль банків (установ) за здійсненням переказів і їх відповідальність

1. Банки (установи) зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням фізичними особами мети та норм переказів, що встановлені цими Правилами. За умови надання банком своїм філіям (установою - своїм структурним підрозділам) повноважень щодо здійснення переказів банк (установа) зобов'язаний(а) здійснювати контроль за дотриманням фізичними особами норм переказів, що встановлені на визначений строк, у разі здійснення фізичними особами цих переказів через кілька філій банку або структурних підрозділів установи.

2. Банки (установи) зобов'язані вести журнали обліку переказів в іноземній валюті без відкриття поточних рахунків. Операції з переказу та одержання коштів за такими переказами підлягають обов'язковому відображенню в цих журналах у день їх здійснення. Допускається ведення одного журналу обліку переказів за межі України та в межах України.

Якщо журнал ведеться в паперовій формі, то всі його сторінки мають бути пронумеровані, прошнуровані. Остання сторінка журналу засвідчується підписами керівника та головного бухгалтера банку (установи), відбитком печатки банку (установи).

Можливе ведення журналу в електронній формі із щоденним роздруковуванням сторінок з новими записами. Роздруковані сторінки засвідчуються підписами керівника або іншого відповідального працівника банку (установи), який обслуговує клієнта. Після закінчення місяця роздруковані сторінки складаються за датами та формуються в брошури. Брошури прошнуровуються, засвідчуються підписами керівника та головного бухгалтера банку (установи), відбитком печатки банку (установи). На першій сторінці брошури зазначаються кількість сторінок, які містить брошура, початкова та остання дати.

У журналі обов'язково зазначаються:

номер реєстрації операції з відправлення (одержання) переказу;

дата здійснення операції;

прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи;

резидентність фізичної особи;

сума переказу;

цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора;

призначення платежу;

підпис уповноваженого працівника банку.

Строк зберігання журналів - 5 років.

3. За невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення вимог цих Правил банки несуть відповідальність згідно із законодавством України.

4. За порушення фізичними особами вимог цих Правил вони несуть відповідальність згідно із статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

[VikSv]

Смотрите сюда: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=33215

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=33245

2203 а дальше OY84...неважно! 2203 - баллансовый счет БАНКА с которого, по Постановлению НБУ №337, выдаются только гривны. Вы получали в кредит гривны?

Где в Постановлении НБУ №337 сказано что со счета 2203 можно выдать ГРИВНУ? 

 в Постановлении НБУ №337 четко прописано, что выдача, как инвалюты, так и гривны возможна только с тек. счета физлица, или перевод без открытия счета

По Постановлении НБУ

20.10.2004 N 495

 

Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України

....

2. Облік касових операцій з клієнтами банку

2.1. Порядок здійснення банками касових операцій з клієнтами визначається законодавством України з питань регулювання готівкових розрахунків в Україні та валютного регулювання.

2.2. Операції з приймання готівки в національній та іноземній валютах від клієнтів через каси банків України відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових касових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 N 337 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за N 768/8089 (із змінами) (далі - Інструкція про касові операції), такими бухгалтерськими проводками:

 

 

-приймання готівки від фізичних осіб для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2620, 2625, 2630, 2635;

-приймання готівки від фізичних та юридичних осіб для зарахування на рахунки інших юридичних та фізичних осіб:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2520, 2530, 2600, 2620, 2650, 2902.

2.3. Операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками:

;

видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків:

Дебет - 2620, 2630, 2635;

Кредит - 1001, 1002.

 

2.5. Операції з приймання готівки в національній валюті від фізичних та юридичних осіб та готівки в іноземній валюті від фізичних осіб для здійснення переказу без відкриття рахунку та виплати переказу отримувачу готівкою відображаються такими бухгалтерськими проводками:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2902, 2909;

видача переказу клієнту без відкриття рахунку в банку:

Дебет - 2902, 2909;

Кредит - 1001, 1002.

2.6. Отримані комісійні за послуги банку, що сплачені готівкою, відображаються в бухгалтерському обліку такою бухгалтерською проводкою:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 6110.

2902 П "Кредиторська заборгованість за прийняті платежі";

2909 П "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку";

Т.ч. выдача со счета 2203/2233 какой-либо валюты НЕ РАЗРЕШЕНО( тем более, что эти счета предназначены только для УЧЕТА обязательств

[mississ]

Из экспертизы:

 

Видача кредитних коштів фізичним особам може проводитись за заявою на видачу готівки тільки в національній валюті – гривні, про що зазначено в п.2 глави 3 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції №337.

 

 

 

Из инструкции: 

 

3. Порядок видачі готівки

 

 

3.2. Банк (філія, відділення) видає з операційної каси
готівку національної валюти за такими видатковими касовими
документами:
за грошовим чеком - юридичним особам, їх відокремленим
підрозділам, а також фізичним особам - підприємцям;
за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних,
вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам
переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою
довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами
(видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за
результатами дослідження визнані справжніми, інше);

[Бонар]

Где в Постановлении НБУ №337 сказано что со счета 2203 можно выдать ГРИВНУ? 

 ...

Т.ч. выдача со счета 2203/2233 какой-либо валюты НЕ РАЗРЕШЕНО( тем более, что эти счета предназначены только для УЧЕТА обязательств

Згідно постанови 492 іноземну валюту готівкою(тобто на руки)  можна отримати лише з метою переміщення за кордон, а на території України лише в гривнях шляхом конвертації ... мета яка? на споживання? тільки в гривнях. в іноземній валюті тільки на рахунок шляхом перерахування в безготівковій формі  від нерезидента на підставі Свідоцтва НБУ. інше не дозволено.

 

наче так: зобовязання обліковуються по 2203, але в 435 інструкції є проводка Кт 1101 дт 2203. от оце і можна трактувати шо банк розмістив в касі зобовязання а видав гривню... поки так.  вже зараз ЗУ про банки змінили і тепер вказано шо розміщати тільки на поточний рахунок...

 

крім того в 337 постанові:

"

 2. З  каси  банку  готівка  національної  валюти видається за такими видатковими документами:     за грошовими  чеками  -  юридичним  особам,  їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям;     за  заявою  на  видачу  готівки - фізичним особам з поточних, вкладних  (депозитних)  рахунків  та  фізичним  і юридичним особам переказ  без  відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності  на  уповноважену  особу)  за  операціями  з клієнтами (видача  кредиту  тощо);  (  Абзац  третій  пункту  2  із змінами, внесеними  згідно  з  Постановою  Нацбанку  N 211 ( z0704-05 ) від 14.06.2005 )     за документом  на  отримання переказу готівкою в національній валюті,  установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);     за видатковим   касовим   ордером   -  працівникам  банку  за внутрішньобанківськими операціями. ".

"

 4. Видача  готівки  іноземної  валюти  здійснюється за такими видатковими документами:     за заявою   на   видачу   готівки   -  юридичним  особам,  їх відокремленим підрозділам,  а  також  підприємцям  з  їх  поточних рахунків   на   цілі,   передбачені  нормативно-правовими  актами; фізичним особам з їх поточних,  вкладних (депозитних) рахунків  та переказу   без   відкриття   рахунку,  а  також  за  операціями  з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо;     за видатковим   касовим   ордером   -  працівникам  банку  за внутрішньобанківськими операціями;     за документами  на  отримання  переказу  в  готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, - фізичним особам.  

Отже, Заява на видачу готівки може бути підтвердженням отримання кредитних коштів

лише в національній валюті без відкриття рахунку.

 

А видачу кредиту в іноземній валюті готтівокю не може бути, тому що така операція не передбачена.

Изменено September 21, 2013 пользователем Бонар

[АлПет]

Згідно постанови 492 іноземну валюту готівкою(тобто на руки)  можна отримати лише з метою переміщення за кордон, а на території України лише в гривнях шляхом конвертації ... мета яка? на споживання? тільки в гривнях. в іноземній валюті тільки на рахунок шляхом перерахування в безготівковій формі  від нерезидента на підставі Свідоцтва НБУ. інше не дозволено.

 

наче так: зобовязання обліковуються по 2203, але в 435 інструкції є проводка Кт 1101 дт 2203. от оце і можна трактувати шо банк розмістив в касі зобовязання а видав гривню... поки так.  вже зараз ЗУ про банки змінили і тепер вказано шо розміщати тільки на поточний рахунок...

7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

 

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, крім коштів, отриманих від нерезидентів як кредит, позика, поворотна фінансова допомога;

 

Ви не правильно трактуєте пункт інструкції, невідомо для чого там тільки зазначено що для вивезення готівки необхідно отримати довідку з банку про зняття валюти з власного рахунку (так я трактую зміст тексту в дужках). 

Валюта на Вашему рахунку- це Ваша власність і тримати її в кишені, в банку або під матрацом ніхто Вас не обмежує, на використання валюти в Україні  як засобу платежу діють певні обмеження.

[Бонар]

 

7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

 

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, крім коштів, отриманих від нерезидентів як кредит, позика, поворотна фінансова допомога;

 

Ви не правильно трактуєте пункт інструкції, невідомо для чого там тільки зазначено що для вивезення готівки необхідно отримати довідку з банку про зняття валюти з власного рахунку (так я трактую зміст тексту в дужках). 

Валюта на Вашему рахунку- це Ваша власність і тримати її в кишені, в банку або під матрацом ніхто Вас не обмежує, на використання валюти в Україні  як засобу платежу діють певні обмеження.

 

 не зовсім згідний. кредит отримується на певні умови. і використовувати валюту можна лише на виконання цих умов. якщо кредит на споживчі то куди ви будете тратити їх? воно ж не використовується на придбання будматеріалів? на лікування закордоном то для чого їх знімати? субєктів підприємництва зобовязують продавати обовязково 50% валютної виручки на міжбанку ... Як засіб платежу де можна використати валюту в Україні і для чого стимулювати "ходження валюти" в Україні, коли валюта платежу гривня? як на мене нбу всіляко обмежує обіг валюти і тому те що в дужках і доповнюється на які цілі в готівковій формі можна зняти валюту.   якщо це власна валюта то так але якщо кредитна?

 

до речі:

 в редакці 02.02.2008р "

 виплата готівкою  (вивезення  за  межі  України  здійснюється згідно з Інструкцією про переміщення валюти ( z0452-00 );" немає крім коштів ...

в теперішній редакції : "

виплата  готівкою  (вивезення  за  межі  України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення  готівки  і  банківських  металів  через митний кордон України,  крім  коштів,  отриманих  від  нерезидентів  як  кредит, позика,  поворотна фінансова допомога; { Абзац четвертий підпункту "а"   пункту  7.13  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою Національного банку N 291 ( z1297-12 ) від 11.07.2012 } "

до того ж : для чого регулятор зазначає шо зняти можна в гривнях після  конвертаціії? це ж і так право клієнта?)

..

Изменено September 19, 2013 пользователем Бонар

[Siringa]

Уважаемый НБ Украины! Прокомментируйте, пожалуйста, это ноу-хау от Файно-Юкрайно нацбанка. Мой блондинистый мозг уже весь обрюнетился, но сути так и не понял.

 

Итак, см. тута (из первоисточника, прям кино сняли с тётей) http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=2987165&cat_id=55838

 

Причем текста Постановы №365 нет ни на сайте законотворцев, ни на сайте файно-юкрайно-центро-банка.

 

Вот что есть:

 

Так постановою Правління Національного банку України від 16 вересня 2013 року № 365 “Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України” установлено, що надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку. Унесення готівкової іноземної валюти на поточний рахунок фізичної особи-нерезидента здійснюється на підставі документів, що підтверджують джерела її походження.

 

Я дико извиняюсь, но шо тепярячи физику-резиденту вносить иностранный нал на текущий свой счет нельзя? Или просто ему не надо предъявлять джерела походження инвалюты, в отличие от нерезидента?

 

Можливість зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) не передбачена.

 

Зазначена вимога не поширюється на операції:

 

із зарахування процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному або вкладному (депозитному) рахунках;

 

з казначейськими зобов’язаннями України та облігаціями внутрішньої державної позики;

 

з купівлі-продажу, обміну (конвертації) іноземної валюти у випадках, установлених законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України;

 

з валютою, одержаною в порядку спадкування;

 

за договорами дарування;

 

з повернення коштів (помилково перерахованих або надмірно сплачених).

 

“Таким чином, зазначені норми жодним чином не обмежують фізичних осіб у розпорядженні власними коштами в іноземній валюті." - сказала Людмила Чепінога.

 

Крім того, вона наголосила, що громадяни як і раніше можуть: уносити готівкові кошти на валютний рахунок іншої фізичної особи за наявності наданої в установленому порядку довіреності від цієї особи;

 

переказувати в межах України свої кошти в іноземній валюті на адресу іншої фізичної особи – утім зарахування таких коштів буде здійснюватися адресату на банківський рахунок у національній грошовій одиниці в еквіваленті.

 

Я еще раз более дико звыняюсь, но как на долларовый счет можно "зарахувать" эквивалент в гривне. Я, канеш, слышала, о существовании "модных" мульвалютных счетов, но ведь не у каждого адресата они есть. И если я отправила 50 долларов на счет Васи в долларах, а гривневого счета у Васи нет, то КУДА банк будет засчитывать "эквивалент"?

 

По-моему, файно-юкрайно-центробанка подрывает все основы такого понятия, как текущий счет клиента.

 

А что же из этого следует для наших банок? Выходит для оплаты "валютного" кредита валюта, как таковая клиентам ваасче без надобности. Идешь в банк и перераховуешь 800 грн., а на бумажке пишешь, что это 100 долларов или 327 тургиков Буркина-Фасо.

[Бонар]

взагалі то це повтор норм  492 постанови про умови зарахування та зняття(обіг) іноземної валюти....

 

 

Як каже пані Людмила Чепінога  : "Можливість зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) не передбачена." то деж ті кредити взялись..? ;-)

Изменено September 20, 2013 пользователем Бонар

[сергей1972]

Сегодняшние обыски в "Укрсоцбанке" проводились в рамках уголовного производства о присвоении и хищении имущества. Об этом сообщила пресс-служба Министерства внутренних дел Украины.

"В настоящее время следственные действия завершены, оформляются соответствующие протоколы... Осуществляется досудебное расследование в уголовном производстве, внесенном в Единый реестр досудебных расследований по факту присвоения определенными лицами имущества ОАО "Укрсоцбанк" и физического лица в особо крупных размерах (ч. 5 ст. 191 Уголовного кодекса Украины). Речь идет о десятках миллионов гривень", 0 сказано в сообщении. 

В милиции добавили, что санкционированные судом обыски проводились в центральном офисе и филиале банка в Киеве "с целью отыскать документацию, подтверждающую факты совершения уголовного правонарушения".

Следствие по делу продолжается. 

Ранее сообщалось, что 20 сентября сотрудники МВД внепланово закрыли центральный офис "Укрсоцбанка" в Киеве в связи с проверкой. Обыск начался в 10:30 по постановлению Ленинского районного суда Донецка.

[Siringa]

взагалі то це повтор норм  492 постанови про умови зарахування та зняття(обіг) іноземної валюти....

 

 

Як каже пані Людмила Чепінога  : "Можливість зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) не передбачена." то деж ті кредити взялись..? ;-)

Да ну! Какой же это повтор? - Это подрыв всего понимания понятия "текущий" счет. И иллюстрация стишка: "Однако во время пути собачка могла подрасти ;-)))".

К примеру, резик дает банку валюту, банк валюту БЕРЁТ, а на счет адресата зачисляет гривну. Или ж у резика на счету лежала валюта, а на другой счет резика в Украине банк переводит гривну. И куда он её переводит? Или все счета автоматически становяццо мультивалютными.

[Бонар]

Да ну! Какой же это повтор? - Это подрыв всего понимания понятия "текущий" счет. И иллюстрация стишка: "Однако во время пути собачка могла подрасти ;-)))".

К примеру, резик дает банку валюту, банк валюту БЕРЁТ, а на счет адресата зачисляет гривну. Или ж у резика на счету лежала валюта, а на другой счет резика в Украине банк переводит гривну. И куда он её переводит? Или все счета автоматически становяццо мультивалютными.

мова тільки про переказ валюти: нащо стимулювати рух валюти на території України? мене  ібльше зацікавило: Людмила Чепінога  : "Можливість зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) не передбачена." то деж ті кредити взялись..?

[сергей1972]

мова тільки про переказ валюти: нащо стимулювати рух валюти на території України? мене  ібльше зацікавило: Людмила Чепінога  : "Можливість зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України, передбачених законодавством України, на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) не передбачена." то деж ті кредити взялись..?

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5967&p=78585

[Бонар]

От сьогодні дали мені в одному ком. банк примірник Постанови НБУ № 365