Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

85 голосов

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      80
    • Нет
      5
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      78
    • Нет
      7
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Опубликовано

Ура!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!+

Всем привет, Уменя начинается новая жизнь(в моральном плане). В понедельник суд. По этому решению писала иск+ споживачи+момент вчинення. Могу ли я подать эти решения на заседании как доказ? Условия кд и даже год выдачи одинаковые. И какие доказы ещё можно предоставить? Банк подал совсем слабое заперечення- правомерность выдачи это письмо НБУ и п.В Декрета (при цьому чинне З-во Укр. не мистыть императивних норм стосовно необхидности инд.лицензии для кредитования), а в иске я писала о платежах. О п.Г банк ни слова. По 192 и 533 Цк пишет что можна в случаях и в порядке и на условиях закона, о самих условиях ни словом. По потребителям- пишет что поставив свою подпись на анкете заявке мы подтверждаем что ознакомлены. На самой анкете кстати кроме логотипа ОТП нет никаких вообще реквизитов. Только сведения о заёмщике. О кредите там тоже ничего не написано, кроме суммы которую просили. Ещё указывает определение и 1054 и 1049 ЦК.

  • Ответы 815
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Опубликовано

здравствуйте, друзья!

надеюсь скромные плоди моей деятельности пойдут Вам на пользу.

я представлял истца в 1 инст и готовил иск.

далее занимались мои коллеги, которые представили интересы в апел.

вышка делала пересмотр даже без вызова сторон.

с ув, Александр

Не слабая победа.

а какая на самом деле была сумма кредита?

и каким образом Вам этого удалось добиться?

вы гипнозом занимались?)))

Я бы так не радовался.

Последня инстанция сказала: Не поп равилам подали. Т.е. Не написала, что Да... нельзя вот так народ баксами шпиговать и потом иметь их как хочется, а написала что мол... писульки нехватает...

Так что борьба только разгорается.

Женя я Вас что-то совсем не понял.

слава Богу хоть такое написала.

Если бы они признали вообще незаконность валютного кредитования, так как индивидуалку на кредитование получить вообще нельзя.

И таким образом к.д. противоречит ЦК, то это была бы революция.

Ура!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!+

Всем привет, Уменя начинается новая жизнь(в моральном плане). В понедельник суд. По этому решению писала иск+ споживачи+момент вчинення. Могу ли я подать эти решения на заседании как доказ? Условия кд и даже год выдачи одинаковые. И какие доказы ещё можно предоставить?

данное решение подать можете.

Еще пишите отзыв на возражения банка, что это все туфта.

Опубликовано

Я бы так не радовался.

Последня инстанция сказала: Не поп равилам подали. Т.е. Не написала, что Да... нельзя вот так народ баксами шпиговать и потом иметь их как хочется, а написала что мол... писульки нехватает...

Так что борьба только разгорается.

А по подробней мысль развить можно? Я например понял все в другом свете.

Идем по порядку:

1)Первичка высказала законность наших претензий к банкам по поводу валютных кредитов.

2)Банк подал апеляцию - нарушения материального и процессуального права.

3)Апеляция поддержала в наших ключевых моментах:

"Судом першої інстанції вірно з»ясовани обставини по справі.

Після укладання договору іпотекі (майнова порука) № PML 700\1198\2008, ОСОБА_4, дізнався про порушення своїх прав з боку ЗАТ «ОТП Банку», так як у банку не було законних підстав для укладання ні кредитного договору, ні договору іпотекі в зв»язку з відсутністю індівідуальній та генеральній ліцензії Національного Банку України, та звернувся до суду за захистом своїх законних прав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд вірно послався на ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

Посилання представника апелянта Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на Банківську ліцензію № 191 від 08 листопада 2006 року, колегія суду не приймає до уваги, так як ця ліцензія не є ні індівідуальною та ні генеральною на здійснення валютних операцій.

Також колегія суду надала правову оцінку дозвілу № 191-1 та додаток до дозволу № 191 – 1 від 08 листопада 2006 року, яки надав представник апелянта банку, де чітко зазначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ «ОТП Банк», дє відсутне право відповідача надавати валютні кредити фізичної особі.

Відповідно до ч. 2 , 3, 6 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб"

4)Банк подал касачку на решения первички и апеляции - "мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права"

"«ОТП Банк» порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення"

5) Высший суд изучил суть дела в которой написано насчет наших(заемщиков) претензий и заявил:

"Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права."

Тоесть решения обоснованые и законннные.

Опубликовано

А по подробней мысль развить можно? Я например понял все в другом свете.

Идем по порядку:

1)Первичка высказала законность наших претензий к банкам по поводу валютных кредитов.

2)Банк подал апеляцию - нарушения материального и процессуального права.

3)Апеляция поддержала в наших ключевых моментах:

"Судом першої інстанції вірно з»ясовани обставини по справі.

Після укладання договору іпотекі (майнова порука) № PML 700\1198\2008, ОСОБА_4, дізнався про порушення своїх прав з боку ЗАТ «ОТП Банку», так як у банку не було законних підстав для укладання ні кредитного договору, ні договору іпотекі в зв»язку з відсутністю індівідуальній та генеральній ліцензії Національного Банку України, та звернувся до суду за захистом своїх законних прав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд вірно послався на ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

Посилання представника апелянта Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на Банківську ліцензію № 191 від 08 листопада 2006 року, колегія суду не приймає до уваги, так як ця ліцензія не є ні індівідуальною та ні генеральною на здійснення валютних операцій.

Також колегія суду надала правову оцінку дозвілу № 191-1 та додаток до дозволу № 191 – 1 від 08 листопада 2006 року, яки надав представник апелянта банку, де чітко зазначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ «ОТП Банк», дє відсутне право відповідача надавати валютні кредити фізичної особі.

Відповідно до ч. 2 , 3, 6 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб"

4)Банк подал касачку на решения первички и апеляции - "мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права"

"«ОТП Банк» порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення"

5) Высший суд изучил суть дела в которой написано насчет наших(заемщиков) претензий и заявил:

"Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права."

Тоесть решения обоснованые и законннные.

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

вот это здорово у банка даже нет генералки.

НБУ позволили такой бардак.

и Это самое важное.

кто упадет по напором?

заемщик или система?

Опубликовано

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

вот это здорово у банка даже нет генералки.

НБУ позволили такой бардак.

и Это самое важное.

кто уподет по напором?

заемщик или система?

Хотя первичка прямо не указывала что нет даже генералки. Откуда апеляция взяла.... :lol:
Опубликовано

Хотя первичка прямо не указывала что нет даже генералки. Откуда апеляция взяла.... :lol:

Внимательно изучила материалы.

Кстати, если не учитывать заангажированность многих носителей мантии по кредитным вопросам.

По практики в апелляции очень хорошо пересматривают дела и иногда находят детали, которые не видели адвокаты обоих сторон.

Опубликовано

Внимательно изучила материалы.

Кстати, если не учитывать заангажированность многих носителей мантии по кредитным вопросам.

По практики в апелляции очень хорошо пересматривают дела и иногда находят детали, которые не видели адвокаты обоих сторон.

Хотя все логично и это мы тысячу обсудили .

Ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначає «За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції: 3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів; 4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

Згідно п. 1.6. Розділу III Постанови НБУ N 368 від 28.08.2001 - Банк має право залучати кошти на

умовах субординованого боргу в іноземній валюті, якщо він отримав письмовий дозвіл Національного

банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на

валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках України.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р.

зазначає що для операцій з валютними цінностями Банк має отримати генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Відповідно до Закону України «Про лінцезування певних видів господарської діяльності» :

Ст. 1. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення.

И вообще кто такой НБУ чтоб подзаконной Постановой №275 плевать на Декрет и его императивну вимогу - Банк має отримати генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій?

Тем более что дедушка Луспеник с перепугу написал что обязательно наличие этих обоих документов. Ведь один же документ не может быть в двух ипостасях....

Опубликовано

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

А как же их дозвил №191 ??? ведь вроде НБУ своим письмом разьяснял что дозвил и письмо и есть генералка..

Так получается что почти у каждаго банка нет генералки ...

Опубликовано

здравствуйте, друзья!

надеюсь скромные плоди моей деятельности пойдут Вам на пользу.

я представлял истца в 1 инст и готовил иск.

далее занимались мои коллеги, которые представили интересы в апел.

вышка делала пересмотр даже без вызова сторон.

с ув, Александр

Пожалуйста, выложите все материалы по этому процессу: исковое, заперечення банка и заемщика, касаційна скарга банка, экпертизу института им.Корецкого. Вы как участник процесса имеете доступ к этим материалам. Жаль, что Вы сейчас по другую сторону баррикад, хотя надеюсь что признание незаконным кредитования физиков в валюте является для Вас принципиальным и "с той стороны" Вы сможете нам что-то подсказать.

Цитата(nameless @ 18.1.2011, 13:15)

Я бы так не радовался.

Последня инстанция сказала: Не поп равилам подали. Т.е. Не написала, что Да... нельзя вот так народ баксами шпиговать и потом иметь их как хочется, а написала что мол... писульки нехватает...

Так что борьба только разгорается.

Абсолютно с Вами согласен. Радость не полноценная,победа не чистая, как гол из оффсайда. Со времени опубликования решения суда первой инстанции 19.05.10 (см. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1046) было двойное чувство: радость от правильного решения и огорчение от неправильной (если не сказать глупой)мотивировки. Не сомневался, что апеляция зарубит. Сегодня не сомневаюсь что "игра договорная" и решение и ухвали по этому делу не дадут нам флаг в руки. Я не юрист, но после 9-ти месяцев погружения в тему (увы вынужденно) уже не удивляюсь что в судах ответом на вопрос 2Х2=? является "а сколько вам надо?" Кстати то, что 2Х2=5 или 2Х2=3 учительница математики нам показывала в 4-том классе, конечно же схоластическими методами.После этого читая теперь судебные решения удивляюсь только, что это пишут взрослые дяди и тети и не понарошку. Одни и те же нормы закона или законодательного акта судьи трактуют совершенно противоположно.Если сюда добавить еще бардак в законодательстве и нестыковку законов и путаницу в терминологии, то получается, что судья может вынести абсолютно противоположные решения по одному и тому же вопросу с "правильной" мотивировкой. Постараюсь обьяснить свою т. зрения на примере этого дела. Конкретно в этом деле судья вынесла абсолютно правильное решение о недействительности КД из-за отсутствия индивидуалки п.Г ч.4 ст.5 Декрета, но какая чудовищно изуверская мотивировка! Цитата из решения:

Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня.

ПАТ «ОТП Банк» надав суду банківську ліцензію № 191 від 08.11.2006 року, дозвіл № 191-1 від 08.11.2006 року та додаток до даного дозволу. Однак, посилання відповідачів на достатність вказаної банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку письмового дозволу на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні спірного договору кредиту, спростовується наступним. ( Многие судьи на этом останаливаются и ничего не спростовують)

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно п. 1.7.2. оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника шляхом та перерахування позичкових коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника.

З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним) – а саме, подання позичальником кредитної заявки комітету кредиторів банку з вказуванням рахунку, на який позичальник просить переказати кредитні кошти.

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звертається з кредитною заявкою до банку з проханням видати кредит. Докази, що ініціатором видачі кредиту ОСОБА_2 був ПАТ «ОТП Банк» у судовому засіданні не були надані.

Отримувачем за такою операцією також є позичальник, так як банк перераховує на його користь на вказаний в кредитній заявці рахунок суму кредиту. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник ОСОБА_2 має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Крім того, згідно п. 1.2. вказаного Положення, воно регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Если этими аргументами (инициатор и отримувач) доказывалась необходимость индивидуалки истцами и банк ни бе ни ме и суд принимает эти аргументы даже не выяснив терминологию : 1.15) ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу;

(Закон, ВР України, від 05.04.2001, № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), отримувач и так понятно, то это говорит только об уровне нашего судопроизводства и наших шансах на правильное трактование законов. И это пропустили две высшие судебные инстанции!!!? Я уже не говорю о грамматических ошибках и одной ошибке в дате. Ведь есть несколько законных обоснований необходимости той же индивидуалки п.Г ч.4 ст.5 Декрета

1)Согласно ч.2,ч.4 ст.8 ЦПКУ суд не принимает во внимание первый абзац п.1.5 (Постанова|Положення, Національний банк, від 14.10.2004, № 483 "Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу")так, как он принят с превышением полномочий НБУ издавать НПА в пределах законов, в данном случае Декрета, где в п.Г ч.4 ст5 нет исключений для уполномоченных банков:

1.5. Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);

у випадках, передбачених законами України.

У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Використання на території України як засобу платежу банківських металів, платіжних документів та інших цінних паперів, виражених в іноземній валюті або банківських металах, дозволяється лише у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку. Кстати, на последний абзац только сейчас обратил внимание.

2)даже если суд признает правомочность банка применения п.1.5 вышеупомянутого положения(банк обязан руководствоваться НПА), то "ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);" а операций по кредитованию физиков в валюте нет, цитата из апеляционой ухвали: "Також колегія суду надала правову оцінку дозвілу № 191-1 та додаток до дозволу № 191 – 1 від 08 листопада 2006 року, яки надав представник апелянта банку, де чітко зазначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ «ОТП Банк», дє відсутне право відповідача надавати валютні кредити фізичної особі." Этой правовой оценки нет в решении первой инстанции как и нет в исковом, что тоже указывает на то, что все инстанции старались внести сою лепту в нашу "победу"

3)Можно и по другому поставить вопрос о операциях разрешенных в Генералке(дозволе). Кредитная операция осуществляется без перехода права собственности на ден.средства (кошти), поэтому она не подпадает под режим лицензирования Генералкой:

2) "валютні операції":

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

(Декрет КМ, КМ України, від 19.02.1993, № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), а значит согласно п.1.5. Положения 483 не освобождает банки обходиться без индивидуалки. Кстати в решении судья указывает на необходимость индивидуалки не при ОПЛАТЕ ПРОЦЕНТОВ, а при выдаче кредита (внимательно читай решение)

Очень большое место в решении суда первой инстанции уделено вопросу о расчетах заемщика напичкой, цитата:

" ОСОБА_2, в свою чергу, використовував готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу ПАТ «ОТП Банк».

Так, пунктом 1.5.1. спірного договору кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту (виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов’язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу.

Вказане підтверджується і наданими ОСОБА_2 виписками, де в призначенні платежу вказано: «Внесення готівки на поточний рахунок».

Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно банківських виписок, наданих ОСОБА_2, ці виписки здійснюються з поточного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1. Квитанціями № 12 та № 31, копії яких надані позивачем, підтверджується факт внесення готівки також на рахунок № НОМЕР_2 призначення платежу: «Поповнення поточного рахунку для погашення кредиту».

Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту ОСОБА_2 саме готівкової іноземної валюти. Перерахування в подальшому ПАТ «ОТП Банк» цих коштів на будь-які транзитні рахунки не стосується позичальника, так як його обов’язок зі сплати кредиту є виконаним з моменту внесення готівки в касу банку, як це передбачено договором кредиту, та підтверджується призначенням платежу у вказаних квитанціях: «Внесення готівки на поточний рахунок».

Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.

Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Таким чином, ОСОБА_2 чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ «ОТП Банк» шляхом внесення доларів США в касу ПАТ «ОТП Банк». "

И здесь судья ищет отсутствующую черную кошку в темной комнате, а именно все кредитные деньги банк перечислял на текущие счета заемщиков и заемщик в кассе банка получал наличку со своего счета, то же в обратном порядке происходит и с погашением кредита-- наличка вносится на свой текущий счет, а оттуда перечисляется на счет банка для погашения задолженности. Никаких расчетов наличкой нет, а насчет безнала мы уже говорили.

Очередной ляп, цитата из решения:

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам. ??? Генералка--да, а индивидуалки?

Цитата из решения:

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що чинним на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету. БРАВО СУДЬЯ!!! Но какими аргументами? Неужели нельзя ПРАВИЛЬНЫМИ, чтоб комар носа не подточил. И так НБУ сделал все возможное в своих НПА, чтоб крышевать незаконные кредиты физиков-валютчиков, не убрал только несколько дыр, так эти возможности надо использовать железно, чтобы аргументы воспринимались однозначно и бесспорно. И вчитайтесь в эту фразу которой я апплодирую БРАВО! Какая она корявая!

Это все я пишу не для того чтобы опускались руки, а с целью не раслабляться и искать ПРАВИЛЬНЫЕ пути решения наших вопросов.Если кому-то удается применить аргуметацию применимую в этих решениях и победить, то я рад за вас. Но так слажено сыграли все три судебные инстанции, что кажется "игра заказана". Кстати почему заемщик сопротивлялся?Получить реституцию в виде

155000 дол. по курсу 4,8543 очень недурно, тем более что не он давал залог и не он был инициатором суда. Интересно, что банк и заемщик судя по материалам дела не желали прекратить кредитные отношения, этого хотел поручитель.

Желаю всем успеха.

Опубликовано

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

А как же их дозвил №191 ??? ведь вроде НБУ своим письмом разьяснял что дозвил и письмо и есть генералка..

Так получается что почти у каждаго банка нет генералки ...

в Постановлении 275 говорится Письменное разрешение = генеральная лицензия.

Но Банки то суют разрешение, которое не предусмотрено даже Постановлением 275.

Опубликовано

Могу ли я подать эти решения на заседании как доказ? Условия кд и даже год выдачи одинаковые. И какие доказы ещё можно предоставить?

ЦПК Стаття 61. Підстави звільнення від доказування.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Опубликовано

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/364

19.01.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РівнеСпецБудІнвест»

до Акціонерного банку «Діамант»

про визнання недійсним Договору кредитної лінії №185 від 07.05.2007р.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Василишин С.А. –предст. (дов. від 09.10.2009р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним Договору кредитної лінії №185 від 07.05.2007р. Позовні вимоги мотивовані тим, що за відсутності індивідуальної ліцензії, використання долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам п. Г ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Положенню “Про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”.

Ухвалою суду від 13.11.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/364 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 15.12.2009р.

02.12.2009р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що уповноважений представник відповідача 15.12.2009р. приймає участь у іншому судовому засіданні у Окружному адміністративному суді м. Києва.

15.12.2009р. судом одержано відзив від відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що чинне законодавство України передбачає можливість вираження та виконання зобов’язань у іноземній валюті, у випадках, встановлених законом. Відповідач має всі правові підстави для проведення операцій в іноземній валюті як на території України, так і за її межами, оскільки Національним банком України видано відповідачу письмовий дозвіл (генеральну ліцензію), зокрема, на здійснення валютних операцій. Крім того, позивач не навів жодного нормативного акту, який би регулював порядок оформлення індивідуальних ліцензій на видачу кредитів в іноземній валюті уповноваженим банкам та/або на одержання резидентами або нерезидентами кредитів в іноземній валюті від уповноважених банків.

Представник позивача у судове засідання 15.12.2009р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

У зв’язку з тим, що уповноважений представник відповідача присутній у судовому засіданні 15.12.2009р., суд залишив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без розгляду.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника позивача та з метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 15.12.2009р. відкладено.

У судове засідання 19.01.2010р. представник позивача вдруге не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши у судових засіданнях оригінали документів, заслухавши пояснення представників відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

71.05.2007р. між відповідачем, як кредитодавцем, та позивачем, як позичальником, укладено Договір кредитної лінії №185 (далі – договір), відповідно до умов якого відповідач з 07.05.2007р. по 30.04.2009р. включно відкриває позивачу відновлювальну кредитну лінію у доларах США у розмірі 3 500 000,00грн. доларів США, які надаються позивачу в межах відкрито кредитної лінії зі сплатою позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

Згідно п.1.6. договору ціль кредитування – поповнення обігових коштів з метою будівництва торгівельно-житлово-розважального комплексу за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 16.

За цим договором позивач сплачує на користь відповідача комісію у наступному розмірі: за надання кредитних траншів –у розмірі 0,1% від розміру кожного кредитного траншу в день його видачі за курсом НБУ на день сплати комісії, шляхом безготівкового перерахування позивачем на рахунок №61113910014401.840 в АБ «Діамант банк», МФО 320854 (п. 1.7, пп. 1.7.1).

08.05.2007р. сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої сторони домовились, що 10.05.2007р. відповідач надає позивачу черговий транш кредитних коштів у розмірі 1 000 000,00 доларів США, а позивач зобов’язується сплатити на користь відповідача плату за надання кредитних коштів у розмірі 5050,00грн.

Згідно Додаткової угоди №2 до договору від 15.05.2007р., 16.05.2007р. відповідач надає позивачу черговий транш кредитних коштів у розмірі 1 000 000,00 доларів США, а позивач зобов’язується сплатити на користь відповідача плату за надання кредитних коштів у розмірі 5050,00грн.

Відповідно до Додаткової угоди №3 до договору від 23.05.2007р., 24.05.2007р. відповідач надає позивачу черговий транш кредитних коштів у розмірі 1 400 000,00 доларів США, а позивач зобов’язується сплатити на користь відповідача плату за надання кредитних коштів у розмірі 7070,00грн.

Згідно Додаткової угоди №4 від 27.06.2007р., 27.06.2007р. відповідач надає позивачу черговий транш кредитних коштів у розмірі 39 525,00 доларів США, а позивач зобов’язується сплатити на користь відповідача плату за надання кредитних коштів у розмірі 199,60грн.

Відповідно до Додаткової угоди №5 від 26.07.2007р., 26.07.2007р. відповідач надає позивачу черговий транш кредитних коштів у розмірі 38 665,01 доларів США, а позивач зобов’язується сплатити на користь відповідача плату за надання кредитних коштів у розмірі 195,26грн.

Згідно Додаткової угоди №6 від 27.08.2007р., 27.08.2007р. відповідач надає позивачу черговий транш кредитних коштів у розмірі 21 809,99 доларів США, а позивач зобов’язується сплатити на користь відповідача плату за надання кредитних коштів у розмірі 5050,00грн.

Додатковою угодою №7 від 20.07.2008р. сторони домовились змінити розмір процентів за користування кредитом і встановити їх у розмірі 15,0% річних.

Додатковою угодою №8 від 21.10.2008р. сторони домовились змінити розмір процентів за користування кредитом і встановити їх у розмірі 16,0% річних.

На виконання умов договору відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 3 500 000,00 доларів США, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем (в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.4. договору позивач зобов’язався здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту на позичковий рахунок, зазначений в п.3.2. цього договору та забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в останній день періоду, вказаного в п.1.1 цього договору.

Не пізніше останнього робочого дня поточного місяця оплачувати проценти за користування кредитом, що нараховані по 24 число кожного місяця включно, у розмірі, вказаному в п.1.4. цього договору, з урахуванням п.7.5. цього договору, та забезпечити повну сплату процентів за кредитом в останній день періоду, зазначеного в п.1.1 цього договору.

Позивач просить суд визнати недійсним Договір кредитної лінії №185 від 07.05.2007р., оскільки останній суперечить вимогам чинного законодавства, а саме приписам п. Г ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Положенню “Про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, приписам статті 524 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а також приписам ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», де встановлено, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Крім того, позивач зазначає, що надання відповідачем позивачу на виконання умов договору грошових коштів (кредиту) у вигляді відновлювальної кредитної лінії у доларах США та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Згідно із п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують операції щодо, зокрема:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу як застави.

Враховуючи, що в договорі був визначений обов’язок позивача здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту та обов’язок по оплаті процентів за користування кредитом в іноземній валюті, позивач вважає, що іноземна валюта –долар США –використовувалась у спірних правовідносинах між сторонами як засіб платежу, що потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка, в свою чергу, у позивача або відповідача відсутня, а відтак, використання долару США як засобу платежу за договором №185 від 07.05.2007р. суперечить приписам п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та Положенню «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», а тому Договір кредитної лінії №185 від 07.05.2007р. суперечить чинному законодавству.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що чинне законодавство України передбачає можливість вираження та виконання зобов’язань в іноземній валюті, у випадках, встановлених законом. Відповідач має всі правові підстави для проведення операцій в іноземній валюті як на території України, так і за її межами, оскільки Національним банком України видано відповідачу письмовий дозвіл (генеральну ліцензію), зокрема, на здійснення валютних операцій. Крім того, позивач не навів жодного нормативного акту, який би регулював порядок оформлення індивідуальних ліцензій на видачу кредитів в іноземній валюті уповноваженим банкам та/або на одержання резидентами або нерезидентами кредитів в іноземній валюті від уповноважених банків.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників відповідача, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач у позові, в обґрунтування заявлених позовних вимог, посилається на те, що Договір №185 від 07.05.2007р. суперечить вимогам чинного законодавства, а саме:

- приписам п. Г ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, згідно якого використання іноземної валюти на території України як засобу платежу як застави потребує індивідуальної ліцензії;

- Положенню “Про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”;

- приписам статті 524 Цивільного кодексу України,згідно якої зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті;

- приписам ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», де встановлено, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Оскільки у договорі був визначений обов’язок позивача здійснювати повернення фактично отриманого кредиту шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у валюті отриманого кредиту та обов’язок по оплаті процентів за користування кредитом в іноземній валюті, позивач вважає, що іноземна валюта –долар США –використовувалась у спірних правовідносинах між сторонами як засіб платежу, що потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка, в свою чергу, у позивача або відповідача відсутня, відтак, використання долару США як засобу платежу за договором №185 від 07.05.2007р. суперечить приписам п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та Положенню «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу».

Проте, суд не погоджується із зазначеним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість вираження та виконання зобов’язань в іноземній валюті, у випадках, встановлених законом.

Суд, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав щодо здійснення кредитних операцій в іноземній валюті, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором грошові кошти (кредит) надаються банками або іншими фінансовими установами.

Статтею 339 ч.ч. 2, 3 Господарського кодексу України передбачено, що перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність, а їх проведення здійснюється в порядку встановленому Національним банком України.

У відповідності до ч. 1 ст. 339 ГК кредитні операції є одним з основних видів банківських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 ГК кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

У статті 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що кредитними операціями є операції, що зокрема зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону.

У ч. 1 ст. 47 Закону зазначено, що операції, визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ч. 1 п. 3 ст. 47 Закону).

Банківською ліцензією, згідно абз. 8, ч. 1 ст. 2 Закону є документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону, банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії.

Банківською діяльністю , згідно абз. 6 ч. 1 ст. 2 “Визначення термінів” Закону, зокрема є - діяльність з залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Виходячи з визначення терміну “вклад (депозит)”, наведеному у абз. 12, ч. 1 ст. 2 “Визначення термінів”, Закону, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті , які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Абзацом 26 ч. 1 ст. 2 “Визначення термінів” Закону визначено, що коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону, операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, ( серед яких операції з розміщення залучених коштів (в національній та іноземній валюті, виходячи з терміну “кошти”, визначеному у цьому Законі) належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

03 грудня 2001 року Національним банком України видано відповідачу банківську ліцензію №125, на здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема й на право розміщувати залучені кошти на власних умовах та на власний ризик згідно п.3 ч. 1 ст. 47 Закону.

Проаналізувавши вищевказані норми, суд дійшов висновку, що на підставі банківської ліцензії відповідач має право здійснювати кредитні операції як у національній, так і у іноземній валютах.

Щодо твердження позивача, відносно необхідності отримання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, з метою сплати процентів в іноземній валюті, як на окрему операцію, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною 8 ст. 49 Закону передбачено, що надання безпроцентних кредитів забороняється.

Враховуючи вказане, сплата процентів за кредитом є невід’ємною частиною кредитного зобов’язання (кредитної операції), а тому наявність у відповідача банківської ліцензії, зокрема, на здійснення кредитних операцій надає правові підстави як для надання та одержання кредиту, так і на його повернення і обслуговування (сплату процентів), відповідно до закону.

Проте, у відповідача є правові підстави для проведення й інших валютних операцій, як на території України так і за її межами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону, банк крім операцій, перелічених у частині 1 вказаної статті, має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Національний банк України, згідно ч. 5 ст. 47 Закону, встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої ст. 47 Закону, зокрема на операції з валютними цінностями.

Згідно пп. 1 п. 2.3. “Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001р. № 275 (надалі –Положення про ліцензування), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, з залучення та розміщення іноземної валюти, як на валютному ринку України, так і на міжнародних ринках, а також на здійснення інших операцій з валютними цінностями, як на валютному ринку України, так і на міжнародних ринках .

У відповідності до ч. 1 ст 56 Закону України “Про Національний банк України”, нормативно-правові акти Національного банку України, є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Як звзначає позивач у позові, згідно п.п. “в”, “г” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та контролю” (надалі –Декрет), операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, а також з використання іноземної валюти, як засобу платежу, потребують індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету, індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування згідно Декрету, видаються Національним банком України.

Згідно ч. 2 ст. 5 Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Частиною 6 ст. 5 Декрету передбачено, що порядок видачі ліцензій, визначається Національним банком України.

Виходячи з ч. 4 ст. 5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються “резидентам” та “нерезидентам”, а не “уповноваженим банкам”.

Виходячи зі ст. 1 Декрету та для його цілей, суд вважає, що “комерційні банки” вживаються за текстом Декрету як “уповноважений банк”, інші юридичні та фізичні особи –вживаються як “резиденти” та “нерезиденти”.

Відповідно до п. 5.3. Глави 5 “Положення про ліцензування”, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом .

03.12.2001р. Національним банком України видано Відповідачу письмовий дозвіл (генеральну ліцензію) за №125-3, зокрема на здійснення валютних операцій.

Враховуючи, що відповідачем одержано письмовий дозвіл Національного банку України (генеральну ліцензію), а згідно додатку до дозволу (генеральної ліцензії) відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, з залучення та розміщення іноземної валюти, як на валютному ринку України, так і на міжнародних ринках, а також на здійснення інших операцій з валютними цінностями, як на валютному ринку України, так і на міжнародних ринках, необхідність в отриманні індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій у відповідача відсутня.

Крім того, порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, регулюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Станом на час розгляду справи будь-які нормативно правові акти Національного банку України, які б регламентували необхідність та порядок отримання уповноваженими банками або їх клієнтами індивідуальних ліцензій на видачу/одержання кредитів у іноземній валюті, де уповноважені банки виступали б кредитодавцями, а резиденти їх позичальниками, –відсутні.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог не навів жодного нормативного акту, який би регулював порядок оформлення індивідуальних ліцензій на видачу кредитів в іноземній валюті уповноваженими банками та/або на одержання резидентами або нерезидентами кредитів в іноземній валюті від уповноважених банків.

Стосовно наведеного позивачем в обґрунтування позовних вимог “Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. № 483 (надалі –Положення) суд зазначає, що відповідно до п. 1.5. Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу дозволяється без ліцензії якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

При цьому, згадана норма, відповідно до п. 1.5. Положення, стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Таким чином, відповідач здійснює банківські операції з іноземною валютою на підставі Ліцензії №125 від 03.12.2001р. та Дозволу №125-3 від 03.12.2001р., а також додатку до нього Національного банку України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови укладеного між сторонами Договору кредитної лінії №185 від 07.05.2007р. не суперечить законодавству України, відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій

Опубликовано

Таки не все судьи продались. По укрсибу ещё бы такое, чтоб так, конкретно судье в морду, мол, на, читай скотина, откаты больше тебе не светят.

Ну что вы ему в морду, они даже и не смотрят такие решения, мой судья сказал, что он сам умный и не подсовывайте мне никаких документов. А вот пошлину 1700 заплатите. Как у Вас? Удивляюсь, что решения первой и апелляции в пользу заемщика.

Но решению очень рада. Поддерживаю Антирейд, нужно поправки в Закон протаскивать.

Опубликовано

Удивляюсь, что решения первой и апелляции в пользу заемщика.

Но решению очень рада. Поддерживаю Антирейд, нужно поправки в Закон протаскивать.

Да, ни в сказке сказать, ни пером описать. Радость переполняет.

Относительно проталкивания Закона.

Сомневаюсь в том что в том составе рады, который сейчас "печётся" о своём избератиле его пропустит. Вы ж гляньте кто там, им их личные инвестиционные проекты (акции банков, миллиардные депозиты) на много ближе к телу, что им народ. На народе возили воду и возят. Как так они примут Закон против своего собственного зада?

Для продвижения Закона предлагаю собрать в помещении рады всех народных депутатов, кабинет министров, презика с его администрацией, банкиров, прочих мразей и пригласить взвод автоматчиков.

Иначе ни как.

Опубликовано

Это все я пишу не для того чтобы опускались руки, а с целью не раслабляться и искать ПРАВИЛЬНЫЕ пути решения наших вопросов.Если кому-то удается применить аргуметацию применимую в этих решениях и победить, то я рад за вас. Но так слажено сыграли все три судебные инстанции, что кажется "игра заказана". Кстати почему заемщик сопротивлялся?Получить реституцию в виде

155000 дол. по курсу 4,8543 очень недурно, тем более что не он давал залог и не он был инициатором суда. Интересно, что банк и заемщик судя по материалам дела не желали прекратить кредитные отношения, этого хотел поручитель.

Желаю всем успеха.

согласен с Вами, что мотивировка суда могла быть лучше, а выводы апелляции по генералке нам самим не понятны. но самый серьезный, как по мне, аргумент, который я слышал от других банков - в момент заключения договора индивидуалка не требовалась (ее могли получить и потом - перед оплатой заемщиком кредита), а посему в именно в момент заключения договора он не противоречит закону (противоречия закону возникают в момент его исполнения). суды это довод почему-то не очень воспринимают - иначе б в решении об отказе в иске вообще не было смысла расписывать весь процесс оплаты кредита и т.д. надо подумать как обходить и это.

Опубликовано

Чо то я не понял. В момент заключения может и не надо. Но перед тем как начнется движение по счетам - нада.

День то один и тот же. Это ж не принципиально не только для нас но и для "них". Если ж они признаются что не на момнент заключения, а на момент исполнения, то значит - ПРИЗНАЮТСЯ. И не важно в какой момент нада. Если что следующий иск заражается по моменту, признанному судом. От же ж и не признаются. Ни банки ни суды

Опубликовано

Чо то я не понял. В момент заключения может и не надо. Но перед тем как начнется движение по счетам - нада.

День то один и тот же. Это ж не принципиально не только для нас но и для "них". Если ж они признаются что не на момнент заключения, а на момент исполнения, то значит - ПРИЗНАЮТСЯ. И не важно в какой момент нада. Если что следующий иск заражается по моменту, признанному судом. От же ж и не признаются. Ни банки ни суды

ну я позицию банков высловил, "Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог...". думаю надо хорошо это прописать....

вот и выдержка с комментария к ч. 1 ст. 215 ГК: "Тобто порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом. "

Опубликовано

Решение Печерского районного суда г. Киева по данному делу: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1046

Определение Апелляционного суда г. Киева по данному делу: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1857

все равно это бальзам на душу!!!!

моя судья только и орет, что для нее закон то, что ухвалюе ВСУ!

вот и покажу ей практику ВССУ!!! :P

Антирейд, спасибо!!!!!!

Опубликовано

согласен с Вами, что мотивировка суда могла быть лучше, а выводы апелляции по генералке нам самим не понятны. но самый серьезный, как по мне, аргумент, который я слышал от других банков - в момент заключения договора индивидуалка не требовалась (ее могли получить и потом - перед оплатой заемщиком кредита), а посему в именно в момент заключения договора он не противоречит закону (противоречия закону возникают в момент его исполнения). суды это довод почему-то не очень воспринимают - иначе б в решении об отказе в иске вообще не было смысла расписывать весь процесс оплаты кредита и т.д. надо подумать как обходить и это.

Ну помоему еще не один иск не был основан только на индивидуалке. Так что отказ в иске незаконен.

Тоесть считаете что индивидуалка нужна только при оплате кредита по п. Г)? А как же назвать саму операцию по выдаче кредита? Ведь эта операция натуральный платеж по обязательству и тоже относится к п. Г. Об этом говорят и Постанови НБУ.

Даже если мы прикинемся ваньками и пойдем на поводу у банков что п. Г) относится только к оплате тела и проц. спустя месяц после заключения, то какое право банк имел заранее обозначать в договоре само обязательство и график платежей в долларах не получив индивидуалку, ну например после решения кредитного комитета о том что этому заемщику кредит дадим? А если договор заключен и кредит выдан, а НБУ отказал в выдаче индивидуалки в виду недостаточной обоснованости или другой причине? Что дальше?

Вот как раз и есть нарушение ст. 193 - порядок вчинення правочину з валютою согласно закона, а закон Декрет тебует получения. Да и где прописан порядок - нема.

Не говоря уже о нарушении 524, как раз в момент вчинення.

Да и п. В) очень спорный. Мы трактуем что если законодатель не ограничил размер и сроки, то индивидуалка нужна всегда, ввиду императивного требования в ее получении при кредите.

НБУ и банки трактуют что если нет сроков и сумм то и не нужна она вовсе.

Хотя согласно закону трактовать Декрет имеет право только Кабинет министров.

Опубликовано

ну я позицию банков высловил, "Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог...". думаю надо хорошо это прописать....

вот и выдержка с комментария к ч. 1 ст. 215 ГК: "Тобто порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом. "

В каком законе у Нас сказано, что можно кредитовать физиков-резидентов валютой?

где специальный закон?

Где сказано, что можно выражать кредитный договор между банком физиком -потребителем в иностранной валюте?

Ст. 533 ЦК України, яка зазначає, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Ст. 192 ЦК 2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

193 ЦК Стаття 193. Валютні цінності

1. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Валюта является валютной ценностью

где закон, который позволяет предусматривать выполнение обязательств по кредитному договору в иностранной валюте.

Даже, если вы получите индивидуальную лицензию на использование средства платежа, что не реально для потребителя, вы не имеете право предусматривать выполнение обязательств по кредитному договору в иностранной валюте, так как не одним законом это не допущено.

Закона такого нет.

не выдача, не тем более возврат кредита в иностранной валюте невозможен.

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...